Авторизация
Меню
Категории
fake (3)
ZOG (1)
агентура (2)
агрессия России в Крыму (2)
Адольф Гитлер (1)
Азаров (8)
алкоголь (3)
Аль-Джазіра (5)
анекдоти (1)
антиукраїнізм (5)
атракціон (6)
афера (3)
аферисти (1)
аферисты (5)
Бабин Яр (5)
бабло (125)
Бандера (20)
бандити (8)
бандиты (1)
банки (1)
банкрутства (1)
барыги (1)
безблагодатна церква (1)
безробіття (1)
беспредел (3)
бидло (3)
Близький Схід (1)
бляди (1)
бойкот (1)
борги (2)
бордель (14)
бренд (3)
брехня (79)
Брехня голокосту (49)
бюджет (2)
в'язниця (2)
Вагнер (2)
ВЕСНА (1)
вибори (2)
визентальщина (4)
викриття (1)
ВІДЕО (3)
Візенталь (1)
війна (11)
вітання (1)
влада (56)
воші (1)
ГАЗ (1)
газова камера (15)
Газпром (2)
Галичина (3)
ганьба (2)
Гароді (1)
гендлювання (85)
гени (2)
геноцид (32)
гены (1)
герої (51)
гетто (76)
гешефт (11)
гитлер (1)
гниды (91)
гої (139)
Голодомор (10)
голокость (3)
гомосексуализм (1)
гонево (94)
гра (13)
громада (6)
Гроші (12)
Грузыя (1)
ГуSSкій міръ (1)
ГУЛАГ (8)
гумор (2)
Гундяев (3)
Гундяєв (4)
Даунбасс (1)
дауни (1)
дауны (3)
дебилосталинисты (1)
Дегенеративное искусство (1)
дегенераты (3)
дегенерація (4)
демагоги (1)
депозити (1)
Депозиты (1)
дешевый пиар (1)
джинса (1)
дівчата (4)
діснейленд (7)
діти (4)
Добрі новини (73)
довженко (1)
документи (59)
донбасс (2)
Дрезден (1)
друга світова війна (56)
дружба (1)
евреи (1)
евреї (1)
ересь (1)
ерзац-сир (1)
євреї (94)
Європа (7)
єгипет (3)
жарти (1)
жиди (50)
жидівська поліція (4)
жидобільшовизм (40)
жидовствующие (11)
жидофашизм (2)
жінки (1)
ЖКГ (1)
жопа (1)
зайди (3)
заколот (2)
закон (3)
зарази (2)
збочення (4)
зброя (4)
злидні (2)
злочин (2)
Злочини (1)
злочинність (1)
злочинці (3)
ЗМІ (54)
зроби сам (4)
инциденты (1)
Іван Дем'янюк (14)
ізраїль (36)
імперія (22)
Індустрія голокосту (40)
Інтернет (3)
інтернет-технології (1)
інформаційні війни (3)
Іржі Томашевський (1)
історична школа (19)
Історія (37)
карлики (1)
картина мира (2)
католицизм (1)
кацапи (23)
КГБ (6)
Київ (6)
Кіт (1)
Клоуны (1)
книги (8)
ковбаса (4)
кокаїн (1)
колобок (1)
коммуналка (1)
комунофашизм (1)
конституція (1)
контроль (2)
концтабір (32)
концтабори (2)
корупція (4)
космополиты (3)
Костусєв (1)
котики (2)
криза (1)
кризис (1)
Крим (2)
круки (1)
Крым (2)
ксенофобія (3)
курва (2)
курви (7)
лайно (6)
лесбі (1)
листівки (1)
лохи (115)
Лохокост (82)
луценко (1)
Львів (7)
люстрація (1)
мадагаскар (4)
майстер-клас (1)
малюнки (1)
маніпуляції (56)
манкурти (4)
масони (84)
масонізм (2)
матюки (2)
маца (2)
менти (4)
Мистецтво (1)
міфи (90)
Мнения (1)
мова (6)
моральные уроды (6)
мордва (2)
москалі (41)
московиты (27)
московія (6)
московские пархатые (1)
московські попи (1)
Моссад (6)
мрази (6)
мракобесие (1)
Мубарак (1)
мудаки (28)
музика (1)
назизм-комунізм (1)
НАТО (1)
нацизм-комунізм (9)
нацизм-сіонізм (1)
национал-социализм (1)
неадекваты (6)
недоумки (1)
неосталіністи (1)
Німеччина (26)
німці (7)
НКВД (5)
обрізання (5)
Одеса (1)
Одесса (2)
оккупированный Крым (1)
окупанти (23)
олигархи (1)
ООН (1)
опозиція (1)
ординці (2)
Освенцимленд (1)
Освенцім (23)
ОУН (1)
п'ята колона (1)
палестина (10)
паника (1)
парламент (2)
партия рецидивистов (1)
партія рецидівістів (1)
патріоти (1)
педерасты (1)
педофилы (1)
перемога (3)
Петлюра (1)
пидорасы (39)
піздьож (1)
погроми (5)
Поезії (3)
полезная информация (1)
Поль Рассіньє (1)
Польща (2)
попи (4)
порно (1)
пошуковики (1)
права человека (1)
православие головного мозга (4)
прапор (3)
провокатори (1)
провокації (1)
Прогноз (1)
прогнози (1)
продажна церква МП (2)
пропаганда (20)
проповедь (1)
проституция (4)
проходимцы (3)
психотерор (3)
Путин (4)
путин хуйло (27)
путин-хуйло (1)
путинизм-кретинизм (7)
путлер (5)
раби (2)
рабин (2)
разводняк (6)
рашизм (26)
Рашка-говняшка (1)
ревізіонізм (52)
ревізіонізм голокосту (22)
РЕВОЛЮЦІЯ (1)
режим (1)
рейтинг (1)
реформи (2)
реформы (2)
розваги (1)
розстріли (7)
російці (9)
российские (7)
российский язык (5)
рукожопые (1)
русіяни (1)
русские люди (6)
русско-украинская война (1)
русско-фашистские захватчики (7)
рыги (1)
санкции (1)
сатаністи (2)
СБУ (3)
світлини (19)
свобода слова (3)
СВЯТО (1)
Севастополь (1)
секс (1)
секта (1)
Селін (1)
сергианство (1)
сіонізм (4)
сіонізм-расизм (2)
скандал (3)
сльозогін (1)
собаки (1)
Собібор (1)
совки (4)
совок (2)
социал-социализм (1)
соціальні мережі (2)
спецоперація (3)
СРСР (3)
стереотипы поведения (2)
Стлін (1)
студенти (1)
стукачи (3)
суд (1)
сша (8)
сэяним (3)
Табачник (43)
Таежный союз (1)
таємниці (4)
таиланд (1)
талмудическая ложь (3)
тарифи (3)
татари (3)
телебачення (1)
терор (20)
террористы (7)
Тимошенко (3)
ті що дивом пережили голокост (38)
травень (1)
тупицы (4)
туризм (1)
тягнибок (1)
украинофобия (5)
Україна (67)
українофобія (21)
Українська мова (11)
українці (45)
укрпошта (1)
Умань (1)
учение созданное евреями для гоев (2)
фальсифікації (7)
фармазоны (1)
фарс (5)
фашизм-путинизм (3)
фашистская Россия (6)
ФБР (1)
фестиваль (1)
фінанси (1)
фото (3)
фотошоп (1)
Франция (1)
ФСБ (2)
футбол (1)
Хабад (66)
хватит кормить Москву (1)
хозари (1)
холокост - это клей (2)
холуи (1)
Хрень (112)
хуйло (1)
хуцпа (1)
хуцпа Німеччина (1)
царь (1)
цензура (4)
цены (2)
Церква (4)
Церковь (4)
цимес (6)
цицьки (5)
ЦРУ (3)
чекистская хунта (1)
Черчилль (1)
Черчіль (1)
чужі букви (1)
шабаш (1)
шахрайства (1)
шизофреник Путин (4)
Шимон Перес (27)
Шоабизнес (69)
шовинизм (1)
Шпана (1)
штучки (70)
Шухевич (9)
экономика (1)
юдаїзм (2)
юденрат (16)
юдонацизм (1)
юдофашисты (2)
Юрген Граф (1)
Янукович (36)


Календарь
 Декабрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31


Четверг 3 ноября 2011
Сообщение прочтено 403 раз

Кирило - надзвичайний патріарх. За всю історію РПЦ такого напористого і нахабного ще не було. Це випливає з його індивідуальних особливостей. Він - добрий пропагандист імперської ідеї. Чимось нагадує міністра гітлерівської пропаганди Йозефа Ґеббельса. Той теж не гребував жодними аргументами і добре їх обґрунтовував з погляду інтересів німецької політики. Тут методика така сама. Кирило вибірково користується окремими цитатами з Біблії про те, що влада РПЦ та Московського патріархату поширюється на цілу територію колишнього Радянського Союзу. Передусім - на слов'янські країни: Росію, Україну та Білорусь. Тепер він "пришпандьорив" сюди ще й Молдову. Бо Молдова, як колишня інтегральна частина Румунії, теж православна. Він відвідує лише ті області, де має бодай якусь підтримку.

Ненависть архієреїв УПЦ до Кирила з кожним його візитом зростає. Кожному помітна його брутальна поведінка - цілковито ігнорує митрополита Володимира. Абсолютно не нормальна обстановка, коли патріарх РПЦ приїжджає на територію "незалежної" УПЦ без узгодження з її керівництвом, куди хоче і як хоче. Вона не має прецедентів у православному світі. Ініціатива має йти від предстоятеля місцевої церкви - УПЦ. Він, за протоколом, має бути присутнім на заходах за участю патріарха. І тут зневага - Кирило приїжджає на запрошення обласних архієреїв. Це брутальне порушення грамоти, даної УПЦ про незалежність управління.

Кирило може забрати в Української православної церкви навіть те, що вона має. Зараз ідуть такі розмови, бо, фактично, УПЦ досі адміністративно підпорядкована РПЦ. Їй не дали ні автокефалії, ні автономії. Статус не узгоджений і Кирила дратує незалежність українських єпископів. Надання самостійного управління - це нонсенс. Перший ступінь незалежності церкви - це автономія, другий ступінь - повна автокефалія. РПЦ у 1990-му не дала ані першого, ані другого, а вигадала третю формулу - "самостійне управління". Досі ніхто не розуміє, що це таке. Це можна порівняти з тим, що раніше була коротка прив'язь, а зараз її трошки подовжили. Але прив'язь є, тому смикнути можуть у будь-який час.

Російська православна церква більше порушує канони і правила, ніж УПЦ Київського патріархату. Грамоту про самостійне управління тодішній патріарх РПЦ Олексій ІІ давав саме митрополитові Філарету. Тоді сподівались, що це тимчасово. 1992-го українські єпископи на чолі з предстоятелем УПЦ Філаретом звернулись до РПЦ з проханням надати автокефалію. Але тоді це брутально відкинули і почали заламувати руки єпископам. У травні 1992 року провели свій, розкольницький і розбійницький, Харківський собор. А тепер звинувачують Київський патріархат у розколі.

Позиція РПЦ може підштовхнути УПЦ до автокефалії. Зараз іде підкилимна боротьба. В УПЦ наростає глибока криза, адже дедалі більше молодих єпископів обурюютьсятакою поведінкою Кирила і його наступом. Але треба вичекати, ще ситуація не дозріла.

Українська влада досі сприяє Кириловим зазіханням. Дивно поводяться українські посадовці, які змушують губернаторів мало не встеляти йому дорогу квітами. У Чернівцях його взагалі не хотіли бачити, але надійшла рознарядка з центру. Це при тому, що у Молдові Кирилові навіть не дозволили покласти квіти до пам'ятника! Молдовська влада поводиться набагато стриманіше. Цей клубок дуже заплутаний на політиці. Наша влада зараз не хоче дратувати московського патріарха, який є представником дуету Путін-Медвєдєв. Але і владу така поведінка вже дуже дратує, адже уродженець мордовського села Оброшино з татарським прізвищем Гундяй робить себе "русскім"! У нас своїх є достатньо єпископів, набагато кращих від нього.

Дмитро Степовик, релігієзнавець, провідний
Читать


Пятница 14 октября 2011
Сообщение прочтено 309 раз

Кирило - надзвичайний патріарх. За всю історію РПЦ такого напористого і нахабного ще не було, пише релігієзнавець Д. Степовик у gazeta.ua. Це випливає з його індивідуальних особливостей. Він - добрий пропагандист імперської ідеї. Чимось нагадує міністра гітлерівської пропаганди Йозефа Ґеббельса. Той теж не гребував жодними аргументами і добре їх обґрунтовував з погляду інтересів німецької політики. Тут методика така сама. Кирило вибірково користується окремими цитатами з Біблії про те, що влада РПЦ та Московського патріархату поширюється на цілу територію колишнього Радянського Союзу. Передусім - на слов'янські країни: Росію, Україну та Білорусь. Тепер він "пришпандьорив" сюди ще й Молдову. Бо Молдова, як колишня інтегральна частина Румунії, теж православна. Він відвідує лише ті області, де має бодай якусь підтримку.

Ненависть архієреїв УПЦ до Кирила з кожним його візитом зростає. Кожному помітна його брутальна поведінка - цілковито ігнорує митрополита Володимира. Абсолютно не нормальна обстановка, коли патріарх РПЦ приїжджає на територію "незалежної" УПЦ без узгодження з її керівництвом, куди хоче і як хоче. Вона не має прецедентів у православному світі. Ініціатива має йти від предстоятеля місцевої церкви - УПЦ. Він, за протоколом, має бути присутнім на заходах за участю патріарха. І тут зневага - Кирило приїжджає на запрошення обласних архієреїв. Це брутальне порушення грамоти, даної УПЦ про незалежність управління.

Кирило може забрати в Української православної церкви навіть те, що вона має. Зараз ідуть такі розмови, бо, фактично, УПЦ досі адміністративно підпорядкована РПЦ. Їй не дали ні автокефалії, ні автономії. Статус не узгоджений і Кирила дратує незалежність українських єпископів. Надання самостійного управління - це нонсенс. Перший ступінь незалежності церкви - це автономія, другий ступінь - повна автокефалія. РПЦ у 1990-му не дала ані першого, ані другого, а вигадала третю формулу - "самостійне управління". Досі ніхто не розуміє, що це таке. Це можна порівняти з тим, що раніше була коротка прив'язь, а зараз її трошки подовжили. Але прив'язь є, тому смикнути можуть у будь-який час.

Російська православна церква більше порушує канони і правила, ніж УПЦ Київського патріархату. Грамоту про самостійне управління тодішній патріарх РПЦ Олексій ІІ давав саме митрополитові Філарету. Тоді сподівались, що це тимчасово. 1992-го українські єпископи на чолі з предстоятелем УПЦ Філаретом звернулись до РПЦ з проханням надати автокефалію. Але тоді це брутально відкинули і почали заламувати руки єпископам. У травні 1992 року провели свій, розкольницький і розбійницький, Харківський собор. А тепер звинувачують Київський патріархат у розколі.

Позиція РПЦ може підштовхнути УПЦ до автокефалії. Зараз іде підкилимна боротьба. В УПЦ наростає глибока криза, адже дедалі більше молодих єпископів обурюютьсятакою поведінкою Кирила і його наступом. Але треба вичекати, ще ситуація не дозріла.

Українська влада досі сприяє Кириловим зазіханням. Дивно поводяться українські посадовці, які змушують губернаторів мало не встеляти йому дорогу квітами. У Чернівцях його взагалі не хотіли бачити, але надійшла рознарядка з центру. Це при тому, що у Молдові Кирилові навіть не дозволили покласти квіти до пам'ятника! Молдовська влада поводиться набагато стриманіше. Цей клубок дуже заплутаний на політиці. Наша влада зараз не хоче дратувати московського патріарха, який є представником дуету Путін-Медвєдєв. Але і владу така поведінка вже дуже дратує, адже уродженець мордовського села Оброшино з татарським прізвищем Гундяй робить себе "русскім"! У нас своїх є достатньо єпископів, набагато кращих від нього.


Вторник 16 августа 2011
Сообщение прочтено 449 раз

 У цих матеріалах – жодного натяку на заперечення Голокосту, що, до речі, заборонено законодавством багатьох країн. Утім автор, Герберт Тідеманн, критично ставиться до окремих сторінок історії, які не тільки стали загальновідомими легендами, але й з часом обросли величезною кількістю вигадок та пропагандистської брехні.

Чи відомо, наприклад, читачеві, що трагедію у Бабиному Яру свого часу заперечував Микита Хрущов? Чи відомо, що докази масових вбивств євреїв у цьому місці не ліпляться докупи? Інша теза: заявлена кількість жертв не співпадає з кількістю євреїв, які станом на 1941-й рік могли перебувати у Києві під німецькою окупацією. Саме на цьому ґрунтуються твердження автора про те, що насправді Бабин Яр є більше новітнім міфом, аніж об’єктивною правдою.

Але що може стояти за такою неправдою? Намагання перебільшити трагедію? Намагання московської влади перекласти відповідальність за свої злочини на будь-яку іншу сторону? Нам сьогодні вже відомі подібні факти, коли за у розстрілі польських офіцерів біля Катині Москва звинувачувала гітлерівців. І так само з’являються роздмухані процеси як у випадку з Іваном Дем’янюком. Нарешті, і звинувачення проти вояків УПА виглядають як намагання перекласти чиюсь вину на плечі тієї воюючої сторони, яка не опинилася у числі переможців Другої світової війни.

Пропонуємо читачеві ознайомитися з твором Герберта Тідеманна та спробувати самостійно визначитися з оцінками його об’єктивності.

Завантажити матеріали ТУТ :

Герберт Тідеманн. Бабин Яр: Критичні питання та коментарі

Вас багато що вразить. Особисто мене найбільше вразили два моменти.

Перший - яким чином можна було плакатом, розклеєним у палаючому Києві 28 вересня повідомити ВСІХ євреїв про те що на 8.00 29 вересня потрібно зібратися З РЕЧАМИ? ДЕКІЛЬКОМ ДЕСЯТКАМ ТИСЯЧ ЄВРЕЇВ ЗІБРАТИСЯ З РЕЧАМИ НА РОЗІ МАЛЕНЬКИХ ВУЛИЦЬ? Ви собі уявлеєте таке? Я - ні.

Друге. Дійсно, а чому євреї ЖОДНОГО разу не вимагали проведення криміналістичних експертиз, розкриття поховань і опознання? На відміну від тих же поляків які багато років вимагають такого на рівні Президентів в Катині, Биківні, Харкові? І ще, чому ми стільки років шануємо невідомо що в Бабиному Яру і не вшанвуємо біля ВСТАНОВЛЕНИХ ПОХОВАНЬ Биківні сотні тисяч наших громадян закатованих ЧК/НКВС? Я вже уявляю ту істеричну клоунаду що почнеться наприкінці вересня в Бабиному Яру...

Знов з нас будуть робити дурнів, а ми будемо підігравати...


Понедельник 15 августа 2011
Сообщение прочтено 447 раз

Виктор Суворов: СССР – это взорванный по пьяни атомный реактор. Ч.1

Виктор Суворов в долгих представлениях не нуждается. Но так как энное количество народонаселения Украины (один процент или около того) не знает, как зовут нашего президента, логично предположить, что кто-то впервые слышит и это имя. Итак. Виктор Суворов – наш земляк по отцу (имеет украинские корни), родился в 1947 году, по паспорту он – Владимир Богданович Резун. С начала 70-х годов Резун-Суворов служит в разведке, числится в резидентуре ГРУ (Главного разведывательного управления СССР), работает в Женеве. В 1978-м исчезает из женевской квартиры, переходит на сторону британской разведки. С тех пор живет в Объединенном Королевстве (в СССР Суворова заочно приговорили к смертной казни).

С 1981 года Суворов занимается писательской деятельностью. Первое его произведение («Аквариум», 1985 год) является автобиографическим романом – книгой о ГРУ и советской разведке. Последующие работы Суворова свидетельствуют о его большом увлечении Второй мировой войной, оценки которой идут вразрез со всеми традиционными трактовками этого периода истории. Перу Суворова принадлежат книги «Ледокол», «Спецназ», «День М», «Последняя республика», «Очищение», «Самоубийство», «Тень победы», «Святое дело», «Главный виновник: Генеральный план Сталина по развязыванию Второй мировой войны», «Разгром» и другие.

«Обозреватель» искал Виктора Суворова не один месяц. Найдя, испытал подлинное наслаждение от общения с нашим визави. Владимир Богданович ответил на часть вопросов (записанное с ним интервью мы подаем в двух частях), на остальные пообещал ответить в дальнейшим. Ловим на слове. А пока что – разговор о войне и мире, о войне и мифе, о гостайнах и любимой женщине.

- Господин Суворов, почему вы так упорно пишете именно на тему Второй мировой войны? Полагаете, что это и есть самый главный советский миф?

- Это самый главный миф. И теперь уже единственный. Раньше много их было: Ленин - гений! Нынешнее поколение советских людей будет жить при коммунизме! Партия наш рулевой! Верной дорогой идете, товарищи! Партия - ум, честь и совесть нашей эпохи!

Все мифы разоблачены, а этот остался. Зачем нам мифы? Великий русский поэт Владимир Высоцкий дал ответ одной фразой: «ведь вся история страны - история болезни».

А разве не так? Колоссальная территория, на которой сосредоточена почти половина всех природных ресурсов планеты, вся таблица Менделеева – у нас. Есть уголь, золото, уран, нефть, газ и вообще все, что пожелаешь. Есть леса, степи, горы, раки, озера. И талантливый народ! А уровень жизни в России сейчас официально ниже, чем в Белоруссии, у которой нет ни нефти, ни газа, ни золота. История Советского Союза – смесь идиотизма и преступлений. Этот позор надо чем-то прикрыть. И его прикрывают мифами. Для мифов нужен фундамент. Он есть. Да еще какой! Во всей нашей истории один светлый день: 22 июня 1941 года. На нас напали! Не мы, а на нас!

- Формально все именно так и было…

- Опираясь на эту дату, можно оправдать любые преступления, которые были как до того, так и после. Голодомор? Да, были определенные перегибы, но это же ради коллективизации. А она – ради подготовки к отражению... Жрать нечего, в магазинах полки пустые? Правильно, к войне готовиться надо. А то снова нападут. Лишь бы не было войны. Чехословакию танками давим? Правильно. А то враги к нашей границе подкрадутся? В Афган полезли? Правильно, то враги...

Этой датой можно подпереть все, что угодно. Ей подпирали и подпирают. Если же вспомнить, что Гитлера сами к власти привели, сами его на Польшу натравили, сами спустили с цепи и его руками развязали Вторую
Читать


Среда 27 июля 2011
Сообщение прочтено 465 раз

 

Как Митрополит Павел учил журналистов работать - ВИДЕО

Руководство телеканала 1 +1 уверенно, что поведение журналиста телеканала Михаила Ткача профессиональной и корректной. Напомним на журналиста жаловался Митрополит Вышгородский и Чернобыльский, наместник Киево-Печерской лавры Павел.

Как Митрополит Павел учил журналистов работать - ВИДЕО

 Об этом говорится в ответе Генерального директора телеканала «1 +1» Александра Ткаченко на открытое обращение архиерея. «Считаю неправомерным вмешательство Церкви в политику работы средств массовой информации, но из уважения чувств верующих, и учитывая что реакция может быть неоднозначной, мы не поставим в эфир разговор владыки с журналистом.», - отметил руководитель канала.

Однако, для того, «чтобы каждый имел возможность оценить адекватность поведения журналистов телеканала" 1 +1 "» видеоматериал был размещен в интернете. Напомним, митрополита возмутило то, что журналистов заинтересовали машины и телефоны священников. 


Пятница 22 июля 2011
Сообщение прочтено 441 раз

Московська патріархія втрачає вплив на православні церкви у Сербії, Болгарії, Греції чи Румунії через ідеологічну заборону поєднувати християнську європейську ідентичність з ідентичністю РПЦ. Про це у черговому числі «Українського тижня» пише Олександр Крамар.

Як пише автор, в європейському православ’ї спостерігаються тенденції примирення православних церков з католицькими.

«Об’єднанню без Москви», зокрема й із греко-католицькою церквою, сприяє і тенденція в європейському православ’ї до примирення з католицькою церквою. Оглядачі вже звернули увагу на той факт, що проект «Духовної Візантії», довкола якого можуть консолідуватися православні церкви дійсних і потенційних країн – членів ЄС, є здоровою альтернативою імперській доктрині «Русского міра», котру висунув нинішній глава РПЦ насамперед для обґрунтування сфери свого впливу. Адже пропонована Константинополем платформа є адекватнішою принципу добровільного об’єднання націй, який лежить в основі ЄС. Важливу роль у більшій привабливості константинопольської моделі православного світу відіграє і незалежність Вселенського Патріарха від окремої православної держави з її геополітичними інтересами, як це має місце у випадку Московського патріархату», – йдеться в матеріалі.

Однак, ідеологія «Русского міра» сприяє ізоляції МП.

«У сербського, болгарського, грецького чи румунського православ’я майже не залишається можливості поєднувати свою християнську європейську ідентичність із «русской» ідентичністю РПЦ. Адже цивілізаційний вибір навіть таких проросійських у минулому народів, як серби чи болгари, сьогодні однозначно зроблено на користь інтеграції до європейського, а не російського світу. Відтак Московська патріархія втрачає вплив на православні церкви цих країн. Наприклад, попри відкриті протести РПЦ проти очікуваного 2013 року візиту Папи Римського, патріарх Сербії Іріней підтримує цю запропоновану президентом Борисом Тадичем ідею, понад те, навіть виступає за «відновлення дружніх відносин між Сербською православною та Римською католицькою церквами», – зазначає автор.

Політика РПЦ, за словами Крамара, сприятиме радше до самоізоляції, що зможе запропонувати послідовникам лише боротьбу з інакомисленням та виправдання відсталості міфами про нібито «духовну вищість».

«У такому контексті продовження експансіоністського курсу Кірілла вестиме РПЦ хіба що до подальшої самоізоляції, характерної для «допереяславської» доби російської історії, коли в ній домінували ксенофобсько-месіанські настрої, цілковито відірвані від модернізаційних процесів у європейському, зокрема й українському, православ’ї ХV–ХVІІ століть. У тому стані, до якого рухається російське православ’я, воно не зможе запропонувати послідовникам нічого, окрім мракобісся в боротьбі з інакомисленням та виправдання відсталості міфами про нібито «духовну вищість». Зайве запитувати, чи такий «Третій Рим» може бути привабливий для сусідніх країн», – зазначає автор.

-----------------------

Нагадаю, РПЦ Гундяєва, яку створив Сталін як структуру КДБ, називають "сергіанською єрессю", вона не є благодатною церквою - це сатаністська секта

Див:

Московская “церковь” и ее “отец”. Неужели вы верите московским попам?


Вторник 28 июня 2011
Сообщение прочтено 250 раз

Министерство внутренних дел РФ обратилось с письмом к правительству с просьбой ежегодно дополнительно выделять ведомству 280 млн рублей для оплаты услуг внештатных информаторов. За каждое сообщение, которое поможет раскрыть преступление, полиция планирует платить гражданам до 300 тыс. рублей. Эксперты подозревают, что большая часть из этих денег будет оседать в карманах самих полицейских.

Как сообщил газете источник, близкий к ведомству, МВД просит увеличить финансирование ведомства в целом на 670-690 миллиардов рублей начиная уже с этого года. Кроме того, МВД просит еще 400 миллионов рублей на мониторинг общественного мнения, который позволит контролировать работу полицейских.

Ведомство собирается начать официальную оплату "конфиденциального сотрудничества с гражданами" с 2012 года. До сих пор правоохранительные органы оплачивали только услуги специально нанятых штатных агентов. Их доходы и особенности вербовки неизвестны, так как составляют гостайну.

Теперь в МВД решили платить и случайным свидетелям, которые не хотят сообщать то, что они знают, без материального вознаграждения. По словам одного из сотрудников ведомства, раньше для оплаты услуг таких людей приходилось использовать "черную кассу", теперь министерство хочет сделать такое выделение средств легальным.

Как рассказал газете источник в МВД, сейчас деньги ведомство просит у общественных или бизнес-структур, заинтересованных в раскрытии преступления. Большинство резонансных преступлений удается раскрыть и без услуг информаторов. Так, было раскрыто громкое ограбление инкассаторов Сбербанка в Перми летом 2009 года. Александра Шурмана, похитившего рекордные 250 млн рублей, вычислили по его переговорам по мобильному телефону.

Тогда пермские власти из своего бюджета назначали награду в 300 тыс. рублей за помощь в поимке Шурмана, однако дополнительная информация не понадобилась. Шурман был пойман через несколько дней. В феврале он был приговорен судом к 8 годам лишения свободы.

Летом 2009 года ГУВД по Ростовской области пообещало выплатить крупную награду свидетелям убийства под Ростовом-на-Дону подполковника СОБРа Дмитрия Чудакова и его семьи. Деньги остались невостребованными. В сентябре подозреваемый в расправе был задержан.

В Свердловской области накануне за информацию о сбежавшем из части дезертире Марате Кабирове МВД пообещало вознаграждение в три тысячи долларов. Инцидент произошел 22 июня. По версии следствия, из воинской части под Екатеринбургом сбежал солдат, призванный осенью 2010 года из Башкирии. Его отсутствие было обнаружено при построении на обед.

Эксперты считают, что МВД просит на оплату услуг осведомителей неоправданно много. По их мнению, россияне, чтобы заработать, начнут стучать на невиновных людей. С другой стороны, специалисты высказывают опасение, что оперативники будут стараться прикарманить эти деньги себе, списывая расходы как будто на оплату информации.


Понедельник 27 июня 2011
Сообщение прочтено 344 раз

4 сентября 1943 г. по инициативе Сталина состоялась его встреча с группой священнослужителей, окончившаяся созданием “Русской Православной Церкви Московского Патриархата”. Группу иерархов, удостоившихся аудиенции у “вождя народов”, возглавлял митрополит Сергий (Старгородский), который еще в 1927 году издал знаменитую “Декларацию”, провозглашавшую полную лояльность по отношению к советской власти (напомню, в те годы власть жидобольшевиков активно уничтожала церкви и священнослужителей). «Декларация» послужила началом административного разрыва между Церковью в Отечестве и ее заграничной частью.  Подписание это декларации стало своеобразным “благословением” для сотрудников ОГПУ-НКВД усилить физическое уничтожение православных священников, монахов и верующих мирян. В 2006 г патриарх Алексий так охарактеризовал роль прислужника безбожного режима Сергия «Насколько успешной была попытка митрополита Сергия? Впоследствии репрессированы были как те, кто сочувственно принял это послание, так и те, кто его отверг, поскольку власть ставила перед собой цель уничтожить Церковь».

Митрополит Сергий  всегда был готов оправдывать большевиков перед всем миром заявлениями о том, что в Советском Союзе нет преследований Церкви. К 1937 году карательные органы советской власти уничтожили столько архиереев, священников, монахов и верующих, что православная Церковь в России фактически перестала существовать открыто и почти полностью ушла в катакомбы - случился так называемый "катакомбный раскол".

Как известно, в первые месяцы войны в 1941 г. русские люди в советской форме отказались защищать "советскую родину" (читай политбюро и жидобольшевиков) и не только сдавались немцам сотнями тысяч, но и просили у немцев оружие, чтобы идти бить коммунистов-жидобольшевиков. Сталин лихорадочно стал искать выход из положения. Именно тогда, вследствие отказа народа защищать советский режим, было принято решение сделать ставку на русский патриотизм. Марксистские жидобольшевистские лозунги были временно упрятаны в архив и вместо них были вытащены лозунги русские.

1 января 1943 г. в армии были введены погоны, для офицеров и генералов – золотые, те самые, которые вырезались на коже у офицеров всего лишь 20 лет до этого, во время гражданской войны. 1 сентября 1943 г. началось раздельное обучение мальчиков и девочек; были учреждены ордена Суворова, Кутузова, Дмитрия Донского и пр.; полкам и дивизиям начали присваиваться имена царских гвардейских и других полков, а жидобольшевистская пропаганда дружно трубила о священных вековых, овеянных славой традициях таких полков. Война с Германией начала преподноситься как “отечественная”, т.е., борьба русского народа с иностранными захватчиками. О коммунизме никто больше не говорил.

Налаживая пропаганду, Сталин не забывал и о духовной стороне вопроса. Первым проявлением показного изменения отношения к церкви со стороны властей была отмена комендантского часа на Пасху, 5 апреля 1942 г. По радио было передано распоряжение коменданта Москвы: разрешается беспрепятственное движение по городу на всю пасхальную ночь, "согласно традиции". Толпы народа повалили к заутрене. А 8 сентября 1943 г. малиновый колокольный звон оповестил жителей столицы об избрании “Патриарха всея Руси”.

Это “избрание” было целиком и полностью организовано Сталиным в ходе упомянутой встречи 4 сентября. Тогда же Сталин приказал начать издание "Журнала Московской Патриархии", открыть некоторые семинарии и духовные академии. На этой же встрече на шею новоиспеченному “патриарху” посадили "Совет по делам Русской Православной Церкви", возглавленный, по указанию Сталина, Георгием Григорьевичем Карповым в недалёком прошлом начальником отдела НКВД по борьбе с религией. При этом назначении Сталин успокоил митрополитов, сказав, что тов. Карпов - человек исполнительный: когда ему приказывали уничтожать священников
Читать


Пятница 24 июня 2011
Сообщение прочтено 380 раз

Такого не робили ані поляки в 1939, ані нацисти в 1944. Радянська міліція розстрілювала масово - з автоматів, через віконця для передачі їжі. Або кидала в камери гранати. Деякі з цих камер довелося замурувати - і ексгумацію провели вже взимку.

Червень 1941 року запам'ятався на Західній Україні не тільки нападом нацистської Німеччини, але й кривавими розправами, вчиненими нібито своєю ж державою в тилу.

Йдеться про досі нечуване явище, навіть у практиці Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) СРСР - масові розстріли політичних в'язнів у тюрмах Західної України протягом кінця червня - початку липня 1941 року.

"Історична Правда" наводить приклади трьох таких розправ: у тюрмах Львова, соляних шахтах Саліни і в тюрмі Луцька. Сьогоднішній текст присвячено масовим убивствами у Львові. 

На прикладі Львова можна достеменно показати криваву діяльність "доблесних борців із контрреволюцією".

У самому Львові було три в'яниці: № 1 - на Лонцького, № 2 - Замарстинівська та № 4 - Бриґідки. Тюрма № 3 перебувала у замку м. Золочева, що близько сімдесяти кілометрів  від Львова - сюди відправляли в'язнів, коли львівські тюрми були переповнені (а таки були переповнені: у тюрмі на Лонцького при ліміті 1500 осіб перебувало 3 638 в'язнів).

У тюрмах Львівщини станом на 22 червня 1941 року було 5 424 в'язні. Більшості інкримінували злочини за статтею 54 карного кодексу УРСР, тобто - контрреволюційну діяльність.

"Процес 59-ти". У грудні 1940-го львів'ян засуджували за те, що вони - українці

Негайними офіційними заходами у вирішенні проблеми переповнення в'язниць стали наказ № 2445/М наркома державної безпеки Меркулова від 23 червня 1941 р. та наказ начальника тюремного управління НКВД УРСР капітана державної безпеки Філіппова від 23 червня 1941 р.

У першому документі йшлося про терміновий облік усіх в'язнів у тюрмах та розподіл на тих, що підлягають депортації в концтабори ГУЛАГУ, і тих, кого необхідно розстріляти (це завдання покладалося на місцеве керівництво НКГБ).

У другому документі йшлося про евакуацію в'язнів, до нього додавався "План евакуації", згідно з яким депортації з Львівської області підлягало 5 тисяч арештантів. Для цього виділялося 204 вагони.

Згідно з інструкцією НКВД СРСР від 29 грудня 1939 р., один вагон ешелону вміщував тридцять депортованих осіб, отже вказаних вагонів вистачало б на евакуацію 6 800 в'язнів. Проте евакуювали лише 1822 із 5 000 запланованих.

3602 людини залишились у тюрмах Львова. А куди поділися ешелони - документи мовчать.

Самі ж екзекуції розпочалися 22 червня - розстріляно засуджених до смертної кари. Із проміжного звіту начальника тюремного відділення УНКВД Львівської області Лермана відомо, що станом на 24 червня у тюрмах Львова та Золочева було розстріляно 2072 особи.

26 червня затвердили розстрільні списки - ще 2068 осіб підлягали знищенню. Їх вбили протягом 24-28 червня.

Таким чином у Львівській області було розстріляно 4140 в'язнів. Проте підрахунки не узгоджуються: залишилося у тюрмах 3 602 особи, а розстріляли більше.

Відповідь на це питання дає доповідна того ж таки Лермана: тут йшлося також про надходження нових ув'язнених. Тюремні документи на цих людей належним чином не оформлювали.

У більшості випадків навіть не викладали звинувачень, проте упевнено називали причетними до ОУН, шпигунами, диверсантам - тобто особами, котрих належить розстріляти.

Це лише один фрагмент трагічної статистики, поняття, розділеного
Читать


Сообщение прочтено 306 раз

 

 Щойно дивився новини на телеканалі «Інтер». Там був сюжет із Грузії, присвячений виступам опозиції. Особливість цього сюжету в тому, що його автор – такий собі кореспондент на ім’я Руслан Ярмолюк. Це той самий єдиний з українських журналістів, який «несподівано» опинився на території Південної Осетії напередодні початку військової агресії Росії проти Грузії в серпні 2008 року. Потім репортажі цього автора стали єдиним джерелом інформації з Цхінвалі. Уся його інформація носила тоді відверто тенденційний, а подекуди й зовсім брехливий характер і була спрямована на критику грузинської влади та виправдання агресії та окупації, здійсненої Росією. Тоді аналізові його повідомлень я присвятив окрему статтю, піймавши автора на відвертій брехні. Потім він навіть намагався виправдатися з цього приводу на сторінках «Телекритики».

Та ось ми знову бачимо цього горе-не-журналіста в Грузії, і знов таки, схоже, він там єдиний з представників українських ЗМІ. Причому його сюжет дуже некоректний. Нам показують лише позицію тутешніх опозиціонерів, значна частина яких навіть не приховує своїх зв’язків із московськими можновладцями. При цьому всі інтерв’ю в цьому телесюжеті присвячено критиці грузинської влади, і жодного, який би висвітлював позицію чи влади, чи тих, хто її підтримує.

Зрозуміло, що на телеканалі «Інтер» не знають, а точніше – не хочуть знати, що таке добросовісна журналістика і чому вважається обов’язковим подавати думки різних сторін будь-якого конфлікту.

Але в даному разі мене непокоїть не тільки це. Очевидно, що поява пана Ярмолюка в Грузії напередодні мітингу 25 травня, який опозиція намагається перевести в жорстке протистояння з метою повалення діючої влади, зовсім не випадкове.

Цілі опозиції накладаються на неприховане бажання російських можновладців повалити грузинську владу, яку обрано на цілком легітимних президентських та парламентських виборах. Буквально в понеділок з’явилась офіційна заява російського МЗС, у якій засуджується «антидемократичний» режим Президента Грузії Саакашвілі та висловлюється практично неприхована підтримка опозиції.

Цікавим та доволі інформативним у зв’язку з цим є інтерв`ю кореспондента "Грузия Online" з відомим російським експертом жидівського походження Павлом Фельгенгауером.

Враховуючи все це, не виключено, що 25 травня ми станемо свідками справді масштабних провокацій, за допомогою яких російські вожді та їхні грузинські «опозиціонери» намагатимуться ввергнути Грузію в хаос. І, схоже, перевірений кадр Руслан Ярмолюк буде тим, хто розповідатиме українським телеглядачам про події в Грузії в потрібному російським спецам форматі.

Борис Кушнірук


Назад1234Вперед | Указать страницу