http://www.youtube.com/watch?feature=player_detailpage&v=_nEW3FdH7HE  

На видео, сделанном поджигателями видно, что знамя подпалили на берегу водоема с видом на «Донбасс Арену» и монумент «Твоим освободителям Донбасс». Молодой человек в маске сначала потоптался по красному знамени, а потом, облил его горючей смесью и сжег.

Напомним, 21 апреля Верховная Рада Украины приняла закон «О внесении изменений в Закон Украины „Про увековечение Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 лет” (о порядке официального использования копий Знамени Победы). Законом предусмотрено официальное поднятие в День Победы копий Знамени Победы на зданиях (мачтах, флагштоках) рядом с Государственным флагом Украины.

4 мая Президент Украины Виктор Янукович заявил, что подпишет закон об использовании красных флагов во время праздничных мероприятий ко дню Победы, как только документ поступит ему на подпись.

5 мая глава Администрации Президента Сергей Левочкин сообщил, что Администрация Президента передала закон об использовании красного флага на экспертизу в Кабинет министров и Министерство юстиции.
КП в Украине

Сатанист Кирилл не смог собрать аншлаг.

В Харькове, на крупнейшей в Европе площади Свободы, завершилось выступление патриарха неканонической церкви Московского патриархата Кирилла (Гундяева).

Как сообщает УНИАН, на площадь удалось согнать около 5 тысяч человек.

Вопрос обязательного вывешивания копий Знамени Победы 9 мая вызвал бурную реакцию не только украинцев и общин западных областей Украины. Для крымских татар любое знамя красного цвета болезненно воспринимается даже если это Знамя Победы. Об этом накануне вечером, 6 мая, в эфире «Шустер Live» сообщил народный депутат Украины Олесь Доний. Так, по его словам, в Музее современного крымско-татарского искусства в Бахчисарае находится очень грязный красный флаг с советским гербом. «Я вначале не понял и спросил у работников музея, что это, собственно, означает. Мне ответили, следующее: «Это наше старшее поколение любит показывать пример молодому поколению, люди ходят по красному полотну». У нас нет презренного отношения к флагам, а там, в Крыму, где крымско-татарский народ пережил депортацию, который пережил физическое истребление, старики показывают пример отношения к этой символике. Символике, под которой убивали и истребляли нацию», - сказал Олесь Доний.

Напомню, дискуссия в обществе по поводу реанимирования фашистско-советских символов была спровоцирована внесением изменений в Закон «Об увековечивании Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 годов (относительно порядка официального использования копий Флага Победы)». Изменения обязывают органы местного самоуправления вместе с символами украинского государства вывесить еще и копии Знамени Победы. Правда, закон не указывает кто будет финансировать этот идиотизим.

В кожній розмові з жидами в українській мові мені приходилось вияснювати насамперед справу назви "жиди" і "євреї". Головно ж тоді, коли мав до діла з новим емігрантом з СССР. Справа в тому, що в російській мові прийнято назву "євреї", а назві "жид" надано значення національної образи й зневаги. Такий підхід накинули москалі в окупованій Україні українській мові.

Але, такий підхід неправильний. Назва "єврей" московська. В українській мові, як і в інших словянських мовах, від найдавніших часів вживається назву "жид", яку принесли в славянські краї з Франції й Німеччини самі жиди. Ні французи слово "жид", ні німці свого "юде" не вважають образливим, і ані їм, ані французьким, чи німецьки, як і польським, чеським жидам ніколи на думку не приходить міняти це на російську назву "єврей". То чому ж українську мову засмічувати москалізмом "єврей"? Тим більше, що українці під назвою "жидівська" мова мають завжди на увазі "їддіш", що постала з німецької, а під "єврейська" мова ту мову, якою говорили жиди в давнині й говорять сьогодні в Ізраїлю. Та й англійці вживають "Джу", а не "Гібрю".

Українські літописці й українські історики виразно подають, що в Києві за княжої Руси була "жидівська", а не "єврейська" дільниця і "жидівські", а не "євpейські" ворота.

Тільки в перекладі Святого Письма вжито назву "євреї". (Звідти взяли цю назву москалі і це й є однією з вказівок, що російська мова розвинулася з церковної мови Кирила-Методія, а не з якоїсь "пра-руської"). В українських перекладах Святого Письма вжито назву "євреї" для підкреслення, що йдеться про біблійні часи, а не про нову добу, в якій українці вже від княжих часів вживали тільки назву "жиди".

Тому в моїх писаннях я послідовно вживаю "споконвічну" українську назву - "жиди".

На світлині  автор - в'язень концтабору Авшвіц, липень 1942 р.   

Др. Петро Мірчук - почесний член Jewish Identity Center, Chapel of Four Chaplains  і член Єврейсько-Українського Товариства Співпраці в Ізраїлю.

Вперше в історії України було вручено Народну Шевченківську премію. Її під час урочистостей у Холодному Яру біля пам'ятника на місці останнього бою отамана Василя Чучупака вручили письменнику Василю Шкляру за його історичний роман "Чорний ворон".

Як повідомив представник "Холодноярської Ініціативи" Андрій Юсов, на сьогоднішній день зібрано понад 255 тисяч грн. Люди аплодували, вигукували "Слава!".

Юсов запитав у присутніх, хто за те, щоб вручити Народну Шевченківську премію Шкляру. Усі проголосували одностайно, "за".

"За повернення українській нації історичної пам'яті вручаємо Василю Шкляру Народну Шевченківську премію", - сказав Юсов.

Нагадаємо, Шкляр, якому Шевченківський комітет присудив премію з літератури за роман "Залишенець" ("Чорний Ворон"), звернувся з листом до Президента Віктора Януковича, в якому попросив перенести вручення йому нагороди на період, коли при владі не буде Міністра освіти Дмитра Табачника. У наступному указі глави держави про присудження премій ім'я Шкляра не згадувалося.

Максим Чайка – молодий український націоналіст, який жив і боровся за права українців в Одесі. Був активістом молодіжної організації “СіЧ” (Слава і Честь), вчився в Одеському національному університеті на факультеті журналістики.

17 квітня 2009 року Максим був підступно вбитий членами лівоекстермістського українофобського угруповування “Антифа”. Убивць досі не знайдено, і, здається, ніхто їх не шукав.

Слава Максиму Чайці! Герої не вмирають.

Голова кримської організації Української народної партії (УНП) Олег ФОМУШКІН вважає україноненависницьким фестиваль «Велике російське слово», що проводиться у Криму, і вимагає від Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА і Верховної Ради заборонити його.

О.ФОМУШКІН зазначив, що на згаданому фестивалі обговорюються не теми культури й мистецтва, а переважно питання політичні.

«Цей фестиваль не має нічого спільного з поезію чи прозою, а щороку перетворюється на типовий шабаш російських шовіністів з усієї України та Росії. Теми більшості засідань фестивалю стосуються політичних, релігійних, економічних і журналістських питань, на них розробляються плани деукраїнізації і тотальної русифікації України», - сказав представник УНП.

Він також закликав Службу безпеки України поцікавитись цим фестивалем.

«На ньому відверто говорять про нібито необхідність сепарації окремих територій України і навіть про необхідність ліквідації незалежності нашої держави. До того ж, вся ця антиукраїнська «п’ята колона» фінансується з бюджету Криму й України», - заявив О.ФОМУШКІН.

Нагадаємо, Верховна рада Криму у березні 2011 року ухвалила постанову щодо щорічного проведення шовіністичного фестивалю «Велике російське слово». У постанові підкреслюється, що фестиваль має статус міжнародного. Органам місцевого самоврядування, райдержадміністраціям і Раді міністрів Криму рекомендовано передбачати виділення коштів на організацію заходів у рамках фестивалю шовіністів і заходів для розвитку так званої російської культури і використання мордовського наріччя в регіонах півострова.

*** Фестиваль шовіністів та україножерів «Велике російське слово», що спрямований на популяризацію мордовського наріччя, уперше відбувся в Криму 2007 року. Форум відкривається щороку 6 червня, у день народження ніггера Пушкіна, і триває до 12 червня - Дня Московії.

Раніше не міг зрозуміти - звідки в Червоної армії під час громадянської війни бралася та навіжена незламність і несамовита одержимість? Адже щойно Росія вийшла із світової різанини , де розквітало дезертиство ("штики у землю!"), всі втомилися від війни.

І ще більше було незрозуміле - за яку саме ідею так само шалено билися на боці жидобільшовиків оці "інтенаціональні полки", що складалися з десятків тисяч китайців, угорців, чехів, латишів, естонців, вірмен, поляків, звільнених каторжників, випущених із в'язниць кримінальних злочинців, злодіїв, вбивць і розбійників? І все це міжнародне ошмаття відрізнялося крайньою жорстокістю. У Миколаєві чекіст Богбендер (жид), що мав своїми помічниками двох китайців і одного каторжника-матроса росіянина, замуровували живих людей в кам'яних стінах. У Пскові всі полонені офіцери, в числі близько 200 чоловік, були віддані на розтерзання китайцям, які розпиляли їх пилками на шматки. Таких прикладів можна навести безліч. Сучасник Вершинін розповідає: "Інтернацiональний полк у Харкові творив "такі жорстокості, перед якимбліи днe те, що прийнято називати жахом". Білоруський дослідник В. Бешанов пише: "Китайців широко використовували для проведення каральних акцій, розстрілів, як фахівців із тортур". Було цих китайців-найманців у Червоній армії понад 40 тисяч – число стабільне, бо весь час на місце загиблих приходили добровольці, які там само спокійно й безсторонньо робили свою справу фахових карателів".
...
Читать

Без українців Російської імперії не було б. Це твердження можна вважати банальністю, трюїзмом, доконаною істиною, бо українці були не тільки будівельним матеріалом, а й будівничими (нерідко – одними із головних) цієї імперії. Та що там будівничими – чи додумалися би взагалі московіти до ідеї імперії без Теофана Прокоповича та його впливу на оточення Петра І?

Ну, а далі – пішло-поїхало. Від Олексія Розумовського та Олександра Безбородька, Віктора Кочубея та Івана Паскевича – й аж до Семена Буденного й Клима Ворошилова, Сергія Корольова й Валентина Глушка, Павла Судоплатова й Володимира Семичасного.

 А також мільйонів "ревних малоросів", які запопадливо виконували всі вказівки "згори", чи з туманного Санкт-Петербурга, чи із зореносної Москви...

 А водночас як українці народили цю імперію, так вони її й знищили. З того часу як почалося формування модерної української нації, саме українці чи, принаймні, особи з українським корінням й українськими ментальними настановами розхитували цю імперію, аж поки аж удвічі впродовж ХХ століття її не поруйнували.

 Якраз у березні виповнюється чимало дат, прямо пов’язаних із нищенням цієї імперії, яку дехто у Москві страшенно прагне відродити, ясна річ, залучивши до неї Україну.

 Перша із цих знаменних дат – страта народовольцями російського імператора Олександра ІІ, яка сталася 1 березня за старим стилем (13 – за новим) 1881 року. Не тільки керівне ядро партії "Народна воля" складалося із українців, а й ідеологія цієї організації була несумірна із російськими традиціями.

 Бо ж партійна програма у галузі державного будівництва відверто зазначала: імператор повинен відмовитися від влади і передати її "Всенародним Установчим Зборам, обраним вільно за допомогою всезагальної подачі голосів", а на місці імперії створюється "Загальноруський союз", поділений на самостійні у внутрішніх справах області.

 Народи ж, які були насильницькі приєднані до Російського царства (згадаймо: не так давно закінчилися бої у Чечні, а перед тим придушене польське повстання), одержують право відокремитися чи залишитися в Загальноруському союзі.

 А фактичний лідер "Народної волі" Андрій Желябов (один із активних учасників громадівського руху, поки той не був "прикритий" владою) прямо говорив про свою мету як про "розпад імперії на автономні частини".

 Імператор відхилив ультиматуми народовольців, і 1 березня 1881 року замах, спланований Андрієм Желябовим (партійне псевдо – "Тарас"), здійснений виготовленими чернігівцем Миколою Кибальчичем бомбами і керований правнучкою гетьмана Кирила Розумовського Софією Петровською, виявився вдалим.

"Партизани" (як вони себе називали) поставили імперію на грань небуття.

 Та імперія тоді вистояла; знайшлося чимало охочих милуватися її позірним зміцненням. І вся ця міць здиміла в 1904-05 роках, розвіяна вітрами війни із Японією.

 А далі вдарив грім. 14 за старим, а 27 червня 1905 року за новим стилем артилерійський унтер-офіцер Григорій Вакуленчук вигукнув до матросів українською мовою: "Та доки ж ми будемо рабами!" І на Чорному морі на якийсь час виникла територія, вільна від російського самодержавства – панцерник "Потьомкін", очолена після смерті Вакуленчука (потім більшовики запишуть його до себе – мертві не можуть заперечити) мінним машиністом Панасом Матюшенком.

 Активні учасники повстання – інженер-механік Коваленко, стройовий квартирмейстер Денисенко, старші боцмани Димченко і Мурзак, стерновий боцман Костенко, боцман Кузьменко, квартирмейстер Коров’янський, унтер-офіцери і матроси Кулик, Різниченко, Пархоменко, Дорошенко, Осадчий, Шевченко і так далі.

 А підготовча арена
Читать

Українська громада вміла організовуватися, поки її не зруйнувала колгоспна система, а радянська влада навчила українців красти і споїла їх дешевим алкоголем, заявив голова Львівської обласної ради Олег Панькевич 21 лютого під час брифінгу за участі координатора системи ООН в Україні Олів’є Адама та керівника відділу програм допомоги з питань співпраці Представництва ЄС в Україні Лаура Гараняні.

«Громада вміла організуватися навіть в ті часи, коли держава не просто не допомагала, а коли заперечувала існування кооперативного українського руху, коли всякі перешкоди чинила – могли тоді об’єднатися не просто для того, щоб вижити, а для того, щоби розвиватися», - зазначив О. Панькевич.

«Громада радянською колгоспною системою була знищена. Пам’ятаєте, саме тоді громаду навчили красти – чого не було раніше – громаду просто споїли в нас на Західній Україні дешевим алкоголем. Років 70 тому у нас абсолютно не було такого ганебного явища, як зараз. Зрештою, громада раніше ще могла самоочищуватися від таких речей, лікуватися – Братства тверезості, Товариства тверезості. Зараз наше село – так, напевне, і шановні представники міжнародних організацій, якщо були, бачать, які в нас проблеми. Це – проблема громади, яка була породжена свідомо, зумисне, для нищення української нації», - додав голова Львівської обласної ради.

Водночас, кажучи про успішні приклади самоорганізації громади у період незалежності України, Олег Панькевич назвав приклад Церкви, яка об’єднувала громаду і навколо матеріальних речей, таких як відродження храму і навколо традицій та духовності.

================

І хто скаже що він неправий?