Авторизация
Меню
Категории
fake (3)
ZOG (1)
агентура (2)
агрессия России в Крыму (2)
Адольф Гитлер (1)
Азаров (8)
алкоголь (3)
Аль-Джазіра (5)
анекдоти (1)
антиукраїнізм (5)
атракціон (6)
афера (3)
аферисти (1)
аферисты (5)
Бабин Яр (5)
бабло (125)
Бандера (20)
бандити (8)
бандиты (1)
банки (1)
банкрутства (1)
барыги (1)
безблагодатна церква (1)
безробіття (1)
беспредел (3)
бидло (3)
Близький Схід (1)
бляди (1)
бойкот (1)
борги (2)
бордель (14)
бренд (3)
брехня (79)
Брехня голокосту (49)
бюджет (2)
в'язниця (2)
Вагнер (2)
ВЕСНА (1)
вибори (2)
визентальщина (4)
викриття (1)
ВІДЕО (3)
Візенталь (1)
війна (11)
вітання (1)
влада (56)
воші (1)
ГАЗ (1)
газова камера (15)
Газпром (2)
Галичина (3)
ганьба (2)
Гароді (1)
гендлювання (85)
гени (2)
геноцид (32)
гены (1)
герої (51)
гетто (76)
гешефт (11)
гитлер (1)
гниды (91)
гої (139)
Голодомор (10)
голокость (3)
гомосексуализм (1)
гонево (94)
гра (13)
громада (6)
Гроші (12)
Грузыя (1)
ГуSSкій міръ (1)
ГУЛАГ (8)
гумор (2)
Гундяев (3)
Гундяєв (4)
Даунбасс (1)
дауни (1)
дауны (3)
дебилосталинисты (1)
Дегенеративное искусство (1)
дегенераты (3)
дегенерація (4)
демагоги (1)
депозити (1)
Депозиты (1)
дешевый пиар (1)
джинса (1)
дівчата (4)
діснейленд (7)
діти (4)
Добрі новини (73)
довженко (1)
документи (59)
донбасс (2)
Дрезден (1)
друга світова війна (56)
дружба (1)
евреи (1)
евреї (1)
ересь (1)
ерзац-сир (1)
євреї (94)
Європа (7)
єгипет (3)
жарти (1)
жиди (50)
жидівська поліція (4)
жидобільшовизм (40)
жидовствующие (11)
жидофашизм (2)
жінки (1)
ЖКГ (1)
жопа (1)
зайди (3)
заколот (2)
закон (3)
зарази (2)
збочення (4)
зброя (4)
злидні (2)
злочин (2)
Злочини (1)
злочинність (1)
злочинці (3)
ЗМІ (54)
зроби сам (4)
инциденты (1)
Іван Дем'янюк (14)
ізраїль (36)
імперія (22)
Індустрія голокосту (40)
Інтернет (3)
інтернет-технології (1)
інформаційні війни (3)
Іржі Томашевський (1)
історична школа (19)
Історія (37)
карлики (1)
картина мира (2)
католицизм (1)
кацапи (23)
КГБ (6)
Київ (6)
Кіт (1)
Клоуны (1)
книги (8)
ковбаса (4)
кокаїн (1)
колобок (1)
коммуналка (1)
комунофашизм (1)
конституція (1)
контроль (2)
концтабір (32)
концтабори (2)
корупція (4)
космополиты (3)
Костусєв (1)
котики (2)
криза (1)
кризис (1)
Крим (2)
круки (1)
Крым (2)
ксенофобія (3)
курва (2)
курви (7)
лайно (6)
лесбі (1)
листівки (1)
лохи (115)
Лохокост (82)
луценко (1)
Львів (7)
люстрація (1)
мадагаскар (4)
майстер-клас (1)
малюнки (1)
маніпуляції (56)
манкурти (4)
масони (84)
масонізм (2)
матюки (2)
маца (2)
менти (4)
Мистецтво (1)
міфи (90)
Мнения (1)
мова (6)
моральные уроды (6)
мордва (2)
москалі (41)
московиты (27)
московія (6)
московские пархатые (1)
московські попи (1)
Моссад (6)
мрази (6)
мракобесие (1)
Мубарак (1)
мудаки (28)
музика (1)
назизм-комунізм (1)
НАТО (1)
нацизм-комунізм (9)
нацизм-сіонізм (1)
национал-социализм (1)
неадекваты (6)
недоумки (1)
неосталіністи (1)
Німеччина (26)
німці (7)
НКВД (5)
обрізання (5)
Одеса (1)
Одесса (2)
оккупированный Крым (1)
окупанти (23)
олигархи (1)
ООН (1)
опозиція (1)
ординці (2)
Освенцимленд (1)
Освенцім (23)
ОУН (1)
п'ята колона (1)
палестина (10)
паника (1)
парламент (2)
партия рецидивистов (1)
партія рецидівістів (1)
патріоти (1)
педерасты (1)
педофилы (1)
перемога (3)
Петлюра (1)
пидорасы (39)
піздьож (1)
погроми (5)
Поезії (3)
полезная информация (1)
Поль Рассіньє (1)
Польща (2)
попи (4)
порно (1)
пошуковики (1)
права человека (1)
православие головного мозга (4)
прапор (3)
провокатори (1)
провокації (1)
Прогноз (1)
прогнози (1)
продажна церква МП (2)
пропаганда (20)
проповедь (1)
проституция (4)
проходимцы (3)
психотерор (3)
Путин (4)
путин хуйло (27)
путин-хуйло (1)
путинизм-кретинизм (7)
путлер (5)
раби (2)
рабин (2)
разводняк (6)
рашизм (26)
Рашка-говняшка (1)
ревізіонізм (52)
ревізіонізм голокосту (22)
РЕВОЛЮЦІЯ (1)
режим (1)
рейтинг (1)
реформи (2)
реформы (2)
розваги (1)
розстріли (7)
російці (9)
российские (7)
российский язык (5)
рукожопые (1)
русіяни (1)
русские люди (6)
русско-украинская война (1)
русско-фашистские захватчики (7)
рыги (1)
санкции (1)
сатаністи (2)
СБУ (3)
світлини (19)
свобода слова (3)
СВЯТО (1)
Севастополь (1)
секс (1)
секта (1)
Селін (1)
сергианство (1)
сіонізм (4)
сіонізм-расизм (2)
скандал (3)
сльозогін (1)
собаки (1)
Собібор (1)
совки (4)
совок (2)
социал-социализм (1)
соціальні мережі (2)
спецоперація (3)
СРСР (3)
стереотипы поведения (2)
Стлін (1)
студенти (1)
стукачи (3)
суд (1)
сша (8)
сэяним (3)
Табачник (43)
Таежный союз (1)
таємниці (4)
таиланд (1)
талмудическая ложь (3)
тарифи (3)
татари (3)
телебачення (1)
терор (20)
террористы (7)
Тимошенко (3)
ті що дивом пережили голокост (38)
травень (1)
тупицы (4)
туризм (1)
тягнибок (1)
украинофобия (5)
Україна (67)
українофобія (21)
Українська мова (11)
українці (45)
укрпошта (1)
Умань (1)
учение созданное евреями для гоев (2)
фальсифікації (7)
фармазоны (1)
фарс (5)
фашизм-путинизм (3)
фашистская Россия (6)
ФБР (1)
фестиваль (1)
фінанси (1)
фото (3)
фотошоп (1)
Франция (1)
ФСБ (2)
футбол (1)
Хабад (66)
хватит кормить Москву (1)
хозари (1)
холокост - это клей (2)
холуи (1)
Хрень (112)
хуйло (1)
хуцпа (1)
хуцпа Німеччина (1)
царь (1)
цензура (4)
цены (2)
Церква (4)
Церковь (4)
цимес (6)
цицьки (5)
ЦРУ (3)
чекистская хунта (1)
Черчилль (1)
Черчіль (1)
чужі букви (1)
шабаш (1)
шахрайства (1)
шизофреник Путин (4)
Шимон Перес (27)
Шоабизнес (69)
шовинизм (1)
Шпана (1)
штучки (70)
Шухевич (9)
экономика (1)
юдаїзм (2)
юденрат (16)
юдонацизм (1)
юдофашисты (2)
Юрген Граф (1)
Янукович (36)


Календарь
 Апрель 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


Пятница 17 февраля 2012
Сообщение прочтено 454 раз

«Доклад Международного комитета Красного Креста об условиях содержания в немецких концлагерях во время войны» (фр. «Documents sur L'activité du CICR en faveur des civils detenus dans les camps de concentration en Allemagne, 1939-1945») - часть 3-х томного 1600-страничного отчета «Доклад Международного комитета Красного Креста о своей деятельности во время Второй мировой войны» (англ. «Report of the International Committee of the Red Cross on its activities during the Second World War, September 1, 1939-June 30,1947»), изданного в Женеве в 1948 году.

Политика Красного Креста

Во введении к первому тому группа авторов под руководством Фредерика Сиорде (Frederic Siordet) объясняет, что их девизом является полная политическая нейтральность и служение каждому. Международный Красный Крест (МККК) был противоположностью национальных обществ Красного Креста, основной целью которых была помощь их собственным гражданам. Нейтральность МККК была четко выражена ее двумя главными руководителями во время войны - Максом Хубером (англ. Max Huber) и Карлом Буркхардом (англ. Carl J. Burckhardt). МККК считает, что во время войны его наибольшим достижением стало успешное применение Женевской военной конвенции 1929 года для получения доступа к гражданским лицам, интернированным в лагерях в различных частях центральной и западной Европы. Однако Красному Кресту не удалось получить доступ в лагеря Советского Союза, который отказался ратифицировать конвенцию 1929 года.

На протяжении всей войны МККК сообщал в разные государства и семьи имена, адреса и другие сведения о миллионах военнопленных - не только немецких и итальянских, но и польских, французских, бельгийских, голландских, норвежских, югославских, греческих, британских, американских и др.

Ревизионисты сообщают, что всю войну Красный Крест работал в тесном сотрудничестве с представителями Ватикана и, так же как и Ватикан, отказался принимать после войны участие в безответственных обвинениях национал-социалистов в геноциде.

Содержание доклада

Согласно докладу, контакты Красного Креста с немецкими лагерями для интернированных начались 23 сентября 1939 с визита в крупнейший немецкий лагеря для польских военнопленных. Немецкое правительство разрешило Красному Кресту наблюдать за поставками продовольствия в лагеря во всех случаях, которые не затрагивали немецких граждан. Вскоре Красный Крест установил контакт с комендантами и персоналом лагерей и развернул свою собственную программу продовольственной помощи, которая действовала до последних хаотичных дней войны 1945 года. Вскоре от еврейских интернированных посыпались благодарственные письма за посылки с продовольствием. Стало возможным также осуществлять неограниченные анонимные поставки продовольствия в лагеря. Заключенные, которые работали, ежедневно получали пищу калорийностью 2750 ккал - эта норма более чем у два раза превышала паек для немецких жителей в оккупированной Германии после войны. В докладе отмечено, что заключенные имели доступ к медицинскому обслуживанию, больные отправлялись в госпиталь.

В докладе говорится, что "целых 9.000 посылок собиралось ежедневно". С осени 1943 года до мая 1945 года, около 1.112.000 посылок общим весом 4500 тонн было отправлено в концентрационные лагеря" (т. III, стр. 80. ). В дополнение к продовольствию, там содержались одежда и медикаменты. "Посылки были отправлены в Дахау, Бухенвальд, Зангерхаузен, Заксенхаузен, Ораниенбург, Флоссенбург, Ландсберг-ам-Лех, Flöha, Равенсбрюк, Гамбург-Нойенгамме, Маутхаузен, Терезиенштадт, Освенцим, Берген-Бельзен, в лагеря рядом с Веной и в Центральной и Южной Германии. Основными получателями
Читать


Суббота 21 января 2012
Сообщение прочтено 216 раз

 Витамины для "народного организма"

"Национал-социалисты были пламенными поклонниками витаминов", - пишет Маркус Грилль в статье для SPIEGEL ONLINE.

Автор цитирует Хайко Штоффа, историка фармацевтики из Брауншвейгского университета: "Согласно тогдашней идеологии, эти жизненно важные вещества, открытые совсем недавно, должны были "укрепить народный организм. Национал-социалисты были убеждены, что Первую мировую войну проиграли в том числе потому, что население было ослаблено недоеданием".

Поэтому, пишет автор, "национал-социалистический режим, начиная с 1940 года, выдавал витаминные препараты избранным группам населения, в первую очередь младенцам, детям, матерям, лицам, занимающимся тяжелой физической работой, и солдатам".

"При Генрихе Гиммлере, поддерживавшем любую натуропатию, СС в концлагере Дахау организовали собственный исследовательский проект по витамину C. Вопросы в основном касались того, сколько именно витамина нужно человеку, какие продукты содержат больше всего витамина и какие его заменяют".

"В конце тридцатых годов ради этого обратили внимание на мало используемые местные растения, например шиповник", - сообщает автор. Незадолго после начала войны была организована переработка шиповника. "Женщины должны были собирать плоды, богатые витаминами, при любой возможности, и делать из них повидло", - говорится в статье. "Позднее в качестве источника витамина использовались ягоды облепихи, грецкие орехи и еловые иголки. СС организовали проект, в ходе которого витамин C извлекался даже из гладиолусов".

"Многочисленные ухищрения, очевидно, возымели действие: министерство здравоохранения в самом разгаре войны, в 1942 году, с удовлетворением отметило, что благодаря пищевым добавкам и действующим веществам состояние здоровья и работоспособность германского народа не снизились", - пишет автор.

"Еще в 1944 году вермахт заказал 200 тонн витамина C, 65 из них - у фармацевтического концерна Roche из нейтральной Швейцарии. Об этом пишет швейцарский историк Беат Бэхи в книге "Витамин C для всех", - говорится в статье. Но, по словам автора, даже Roche, первая фирма, начавшая производство синтетического витамина C, поначалу сомневалась, нужен ли он кому-нибудь.

"Во внутреннем циркуляре фирмы говорилось, что "сначала нужно создать потребность" в витаминах. Витамин C регулярно принимают только в том случае, если "сделать пару фокусов", - цитирует автор.

"Roche повезло: в Германии у власти были поклонники прогресса - фашисты, и они купились именно на эти фокусы", - заключает автор.

Маркус Грилль | Der Spiegel

 


Вторник 16 августа 2011
Сообщение прочтено 413 раз

 У цих матеріалах – жодного натяку на заперечення Голокосту, що, до речі, заборонено законодавством багатьох країн. Утім автор, Герберт Тідеманн, критично ставиться до окремих сторінок історії, які не тільки стали загальновідомими легендами, але й з часом обросли величезною кількістю вигадок та пропагандистської брехні.

Чи відомо, наприклад, читачеві, що трагедію у Бабиному Яру свого часу заперечував Микита Хрущов? Чи відомо, що докази масових вбивств євреїв у цьому місці не ліпляться докупи? Інша теза: заявлена кількість жертв не співпадає з кількістю євреїв, які станом на 1941-й рік могли перебувати у Києві під німецькою окупацією. Саме на цьому ґрунтуються твердження автора про те, що насправді Бабин Яр є більше новітнім міфом, аніж об’єктивною правдою.

Але що може стояти за такою неправдою? Намагання перебільшити трагедію? Намагання московської влади перекласти відповідальність за свої злочини на будь-яку іншу сторону? Нам сьогодні вже відомі подібні факти, коли за у розстрілі польських офіцерів біля Катині Москва звинувачувала гітлерівців. І так само з’являються роздмухані процеси як у випадку з Іваном Дем’янюком. Нарешті, і звинувачення проти вояків УПА виглядають як намагання перекласти чиюсь вину на плечі тієї воюючої сторони, яка не опинилася у числі переможців Другої світової війни.

Пропонуємо читачеві ознайомитися з твором Герберта Тідеманна та спробувати самостійно визначитися з оцінками його об’єктивності.

Завантажити матеріали ТУТ :

Герберт Тідеманн. Бабин Яр: Критичні питання та коментарі

Вас багато що вразить. Особисто мене найбільше вразили два моменти.

Перший - яким чином можна було плакатом, розклеєним у палаючому Києві 28 вересня повідомити ВСІХ євреїв про те що на 8.00 29 вересня потрібно зібратися З РЕЧАМИ? ДЕКІЛЬКОМ ДЕСЯТКАМ ТИСЯЧ ЄВРЕЇВ ЗІБРАТИСЯ З РЕЧАМИ НА РОЗІ МАЛЕНЬКИХ ВУЛИЦЬ? Ви собі уявлеєте таке? Я - ні.

Друге. Дійсно, а чому євреї ЖОДНОГО разу не вимагали проведення криміналістичних експертиз, розкриття поховань і опознання? На відміну від тих же поляків які багато років вимагають такого на рівні Президентів в Катині, Биківні, Харкові? І ще, чому ми стільки років шануємо невідомо що в Бабиному Яру і не вшанвуємо біля ВСТАНОВЛЕНИХ ПОХОВАНЬ Биківні сотні тисяч наших громадян закатованих ЧК/НКВС? Я вже уявляю ту істеричну клоунаду що почнеться наприкінці вересня в Бабиному Яру...

Знов з нас будуть робити дурнів, а ми будемо підігравати...


Суббота 13 августа 2011
Сообщение прочтено 360 раз

В Україні ось уже понад два місяці йдуть зйомки спільного російсько-українського кінофільму про так званий «матч смерті», що відбувся 9 серпня 1942 року в окупованому німцями Києві, між німецькою командою «Флакельф» і українською «Старт».

Мета картини, бюджет якої становить понад 10 млн. дол., як окреслено на одному із російських сайтів, «відродити патріотизм в… Україні, особливо в Західній, де наростають антиросійські настрої населення, показати, що націоналізм і зневага до радянської історії – це не тільки блюзнірство, але й антиморальна поведінка». У свою чергу, продюсер фільму Ілля Неретін в одному зі своїх інтерв’ю зауважив, що мета створення фільму - нагадати про героїчний подвиг радянських футболістів, показати реальних героїв, які, незважаючи на тиск і погрози з боку окупантів, виграли всі 9 матчів.

Думаю, що коментувати безглузді висловлювання росіян стосовно «героїчного подвигу радянських спортсменів», і «відродження патріотизму в Україні» через легенду про «матч смерті» не варто, хоча б з тієї причини, що в Україні за період з липня 1941 по 1944 рік наші футболісти зіграли з солдатами вермахту та їх союзниками не 9 матчів, а понад 150.

Мені за 5 років дослідження теми спорту в роки німецької окупації вдалося встановити результати 111 відповідних поєдинків. При цьому статистика таких ігор свідчила не на користь загарбників – 60 виграли українці, 36 окупанти і 15 завершилися внічию.

Більше того, окрім футболу, в окупованій Одесі, згідно даних тодішньої преси, відбулося 16 боксерських поєдинків з німецькими і румунськими солдатами (бої проходили в Одеському цирку – авт.), з яких у 7-ми перемогу здобули українці (3 нокаутом), 5 виграли окупанти (2 нокаутом), 4 зустрічі завершилися внічию. Жодний спортсмен не був арештований окупантами після своїх перемог.

Варто зауважити, що перемагали німців українці, які підтримували радянський режим і ті, що його ненавиділи, як скажімо, більшість футболістів Західної України. І не думали вони тоді ні про який героїзм, для них все було набагато прозаїчніше – хтось намагався в такий спосіб заробити, хтось убезпечити себе від відправлення на роботи до Німеччини, хтось знаходив у спорті розраду та відпочинок. Наприклад, зі слів одесита Прохоровича, виходити на боксерський ринг в ті часи його примушувало скрутне фінансове становище в сім’ї. На той час одеські боксери за кожен бій отримували від 300 до 3000 марок в залежності від статусу поєдинку. Для німців такі спортивні протистояння були лишень однією із можливостей культурного відпочинку в тилу.

У випадку з міфом про «матч смерті» українські дослідники неодноразово доводили його невідповідність із реальною дійсністю, але росіян, які все частіше вдаються до совкових штампів героїчної боротьби радянських патріотів в роки війни – це не зупиняє.

Якщо з російською сучасною пропагандою, направленою на збереження провідної ролі на пострадянському просторі і намаганні не втратити свого впливу на ряд сусідніх країн, все зрозуміло, то я не зовсім розумію українську позицію, адже в суспільстві поширюються чутки про святкування наступного року 70-річчя з дня «матчу смерті» на державному рівні. Невже в нашій історії немає більше пам’ятних дат, і головне не міфічних, які заслуговують відзначення на всеукраїнському рівні?

Не ставлячи під сумнів проведення футбольного матчу 9 серпня в окупованому Києві, все ж хотів би зауважити продюсеру Неретіну, що ніякого тиску на футболістів «Старту» з боку німецької адміністрації в часи окупації не було, і радянська легенда, на основі якої вони знімають кінофільм, розбавивши її любовною історією, насправді
Читать


Пятница 29 июля 2011
Сообщение прочтено 286 раз

 На відміну від невеликої кількості руських літописів, у шведів літописання було розвинуте куди ширше. Але ніде, у жодному джерелі нема ані слова про якусь Невську битву. Якщо хтось подумає, що шведи вирішили замовчати свою поразку, то мушу розчарувати.

Недавно Дмітрій Мєдвєдєв запропонував Україні та Білорусі разом з Росією відзначити у 2012 р. 1150-річчя російської державності. Бо, мовляв, "у нас спільні історичні та духовні корені". А далі заліпив таке, що хоч стій, хоч падай: "державність наша відповідно до канонічної теорії поширювалася, що називається, з півночі – північного заходу на південь, і в цьому сенсі ми зацікавлені, щоб наші партнери прийняли також в усьому цьому участь".

Цікаво, де він таку канонічну теорію вишпортав. Щоб мене качка брикнула, коли не Кіріл підказав! Це ж треба – з півночі на південь. Так чого доброго ми довідаємося, що і Київ московити заснували, і Львів, і Чернігів...
...
Читать


Четверг 3 февраля 2011
Сообщение прочтено 306 раз

В травні 2010 року ізраїльські ВМС захопили турецький корабель „Маві Мармара”, що прямував в сектор Газа з гуманітарним вантажем. В результаті сутички загинули вісім громадян Туреччини і один громадянин США турецького походження.

Інцидент надихнув турецьких кінематографістів, авторів найбільш касового турецького серіалу „Долина вовків” (тур. Kurtlar Vadisi), зняти чергову серію під назвою „День вовків: Палестина”. Стрічка розповідає про турецького спецагента, який відправляється в сектор Газа і на Західний берег ріки Йордан, щоб помститися ізраїльтянам за захоплення „Маві Мармара”. В картині відверто описані незаконні дії ізраїльських військових та спецслужб проти палестинців.

Зрозуміло, Ізраїль обурився. Посол Ізраїлю в Туреччині Габі Леві назвав фільм відверто антиізраїльським та антисемітським. А особливо підкреслив те, що його прем’єра запланована наступного дня після Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту.

...
Читать


Воскресенье 30 января 2011
Сообщение прочтено 256 раз


війна,Україна,українці,голодомор,сша,народ,Історія,кгб,бандера,геноцид

На багатьох совєтьских фотографіях часів радянсько-німецької війни поруч з німецькими полоненими обов'язково присутні червоноармійці з явно семітською зовнішністю. Ні, я розумію, звичайно, ідиш - шмідіш, але аж до смішного...


війна,Україна,українці,голодомор,сша,народ,Історія,кгб,бандера,геноцид

Навіть цигарками німців пригощають особа єврейської національності. Дивіться, не РКЧА, а ЦАХАЛ якийсь. А полонені що відчувають? Думають, либонь, не дарма розповідав нам дядечко Геббельс про жидобільшовизм, а ми й не вірили... Оце попали...  алес капут... Невздовзі на цимес пошматують...
...
Читать


Четверг 27 января 2011
Сообщение прочтено 175 раз

Сегодня все ведущие телеканалы и печатные СМИ уже с раннего утра взахлеб торопятся известить нас о том, какой сегодня «великий» и «знаменательный» день - день памяти жертв холокоста. Привязан он к дате освобождения советскими войсками трудового лагеря Освенцим.  Именно советские войска, а не американо-саксонские или, тем более, подразделения ЦАХАЛ. Но мир об этом намеренно забывает.

Ну все точно, как в том незабвенном фильме "День сурка". "Память о жертвах Холокоста побуждает сделать все возможное для недопущения в украинском обществе каких-либо проявлений антисемитизма, ксенофобии, расизма и нетерпимости" -, заявил президент Украины Виктор Янукович по случаю Международного дня памяти жертв Холокоста.

Я не хочу портить этот праздник. Извините, день памяти и скорби. Кстати, предлагаю перенести известные высказывания «Оставь надежду всяк сюда входящий» и «Труд делает человека свободным» с парадных ворот «лагерей смерти» на парадные двери наших прокуратур и судов. А что? Тут в них будет больше сакрального смысла. Но это тема для другого разговора. Касательно же обсуждаемого вопроса, скажу словами незабвенного одессита: «Таки хочу заметить важные неприятности».

Почему именно день памяти жертв холокоста, т.е. геноцида евреев во времена гитлеровского режима? Что, фашисты воевали исключительно с евреями? Что, Третий Рейх все свою военную, политическую, экономическую и научную мощь обращал только и исключительно против представителей «богоизбранного» народа? Или на просторах СССР, в горах Югославии, в песках Северной Африки части вермахта воевали с частями ЦАХАЛа? Насколько я помню из истории (из настоящей истории, а не из суррогата который нам подсовывают табачники, фашистами было уничтожено более двадцати миллионов граждан СССР, среди которых были представители десятков национальностей и народностей. Целые деревни в Белоруссии и Украине были сожженны вместе с их жителями (чем не холокост?). Сотни тысяч уничтоженных поляков, сербов, французов, англичан. Или жизни этих «гоев» не идут ни в какое сравнение с жизнями «богоизбранных», чья высшая роль закреплена на страницах Талмуда? Или все неевреи, погибшие от рук гитлеровских людоедов, по вашему мнению, не являются жертвами нацизма?

Не кажется ли вам, что такое деление жертв фашизма на жертв холокоста и на всех остальных, менее значимых, является таким же фашизмом и нацизмом только в их еще более худшем и страшном проявлении? Разве можно вот так, по национальному признаку, делить память жертв гитлеризма, когда одних возводят в мировой ранг, а других задвигают в самый темный угол истории. Должен быть день памяти ВСЕХ жертв фашизма, а не только жертв холокоста. Иначе - мы имеем нацизм в его ином, негерманском, обличье.

Когда вот так нарочито, агрессивно и насильственно заставляют весь мир рыдать по поводу жертв холокоста, отметая память по другим жертвам фашизма, это лишь возбуждает неприязнь к евреям. Это попахивает радикальным сионизмом, который ничем не лучше гитлеризма. Хотите вы того или нет. Это как раз играет на руку так называемым антисемитам. Хотя, более правильно употребить термин антиеевреям, поскольку среди семитов евреи занимают весьма малый процент. Не только банальная человеческая совесть, но и вселенская справедливость, требуют в этот день отдавать дань памяти не жертвам холокоста, а всем жертвам нацизма, независимо от их национальной принадлежности. Тем паче, что в том же Освенциме среди 300.000 умерших  было множество узников нееврейского происхождения.

важно заметить, что Израилю, как государственному образованию, вообще не стоит орать на каждом углу о холокосте, геноциде и какой-то там вине кого-то перед кем-то. Известно с каким рылом в калашный ряд не лезут. Руководству Израиля лучше облачиться в рубище, посыпать голову пеплом, обернуть
Читать


Суббота 22 января 2011
Сообщение прочтено 912 раз

 війна,Україна,українці,голодомор,народ,Історія,геноцид,суд,терор,ЧК

Мало хто знає, що Німеччина почала війну проти СРСР під прапором боротьбі із жидобільшовизмом.

В своєму зверненні до німецького народу у зв'язку з початком війни проти СРСР
22 червня 1941  Адольф Гітлер заявив, що «зсередини і ззовні плелася відома нам змова жидів і демократів, більшовиків і реакціонерів з єдиною метою перешкодити створенню нової національної держави і знову занурити Рейх в безодню безсилля і злиднів»…  Ніколи німецький народ не відчував ворожих почуттів до народів Росії. Тільки протягом двох останніх десятиліть єврейсько-більшовицькі правителі Москви намагалися підпалити не тільки Німеччину, але і всю Європу. Не Німеччина намагалася перенести свій націоналістичний світогляд в Росію, а жидобільшовицькі правителі в Москві неухильно робили спроби нав'язати нашому та іншим європейським народам своє панування, притому не тільки духовне, але, перш за все, військове… Перемога в Польщі, досягнута виключно силами німецької армії, спонукала мене знову звернутися до західних держав з мирним пропозицією. Вона було відхилена міжнародними та єврейськими підпалювачами війни. Але тепер настав час, коли необхідно виступити проти цієї змови жидівсько-англосаксонських підпалювачів війни і також жидівських володарів більшовицького центру в Москві.

війна,Україна,українці,голодомор,народ,Історія,геноцид,суд,терор,ЧК

Німецька окупаційна пропаганда використовувала тезу про те, що більшовицький режим — це витвір євреїв, це передусім єврейська влада, німецька пропаганда і газети, що виходили на окупованих територіях, постійно писали про «жидобільшовизм», «злочини комуножидів», «змову Сталіна з євреями». Нацистська пропаганда стверджувала, що більшовицька партія і її каральні органи — ГПУ-НКВД — насправді є маріонетками в руках всесвітнього єврейської змови, мета якого — поневолення народів світу. Євреїв звинувачували в тому, що розпочата війна була розв'язана з їх ініціативи; що вони є нацією-паразитом, що живе за рахунок інших; що євреї, захопивши владу в Росії, створили радянську тюрму народів. Висновок з усього цього робився наступний: більшовизм і єврейство є одне ціле.

війна,Україна,українці,голодомор,народ,Історія,геноцид,суд,терор,ЧК

Адольф Гітлер постійно стверджував, начебто "Жовтнева революція була справою жидів і загрожувала Європі встановленням у ній комунізму за співучасті жидів, розвивав тему "жидобільшовизму" як втілення світового комунізму і у той же час таврував жидів як втілення світового капіталізму".

У перші тижні окупації, влітку 1941 року, німці в багатьох містах Західної України відкрили тюрми НКВС, показали всім злочини сталінського режиму і оголосили, що провину за ці злочини несуть євреї (нижче ви бачите як образ «жидокомісара» використаний в плакаті «Злочини Москви у Вінниці», присвяченому розстрілам у Вінниці)

Читать


Среда 12 января 2011
Сообщение прочтено 344 раз

Garaudy Les Mythes fondateurs de la politique israelienne.jpgКнигу "Основоположні міфи ізраїльської політики” французький письменник, філософ та політичний діяч Роже Ґароді опублікував в 1996 році. Він видав її за власний рахунок і у вихідних даних позначив латинськими буквами "SAMIZDAT". В цій розвідці автор переглядає офіційну історію, аналізує і викриває найбільш розповсюджені міфи політики Ізраїлю.

Роже Ґароді стверджував, що це "не історичний твір, це політична книга. Моєю метою було показати, що ізраїльська політика - як інструмент американської політики - приводить до війни".

Скачати книгу  Роже Ґароді "Основоположні міфи ізраїльської політики" можна тут.

В книзі Роже Ґароді ставить під сумнів факт Голокосту - тотального знищення жидів в роки Другої світової війни. "Я поважаю юдаїзм ... але нацистський Голокост - це міф, що став догмою, яка виправдовує політику Ізраїлю і США на Близькому Сході і у всьому світі...", - пише Ґароді. На думку автора, "історія без перебільшення сама може виконати роль обвинувача краще, ніж міф. Перш за все, вона не зводить масштаби дійсних злочинів проти людяності, які коштували життя 50 мільйонам людей, до погрому лише однієї категорії невинних жертв, в той час як мільйони померли зі зброєю в руках, борючись проти цього варварства".

Незважаючи на те, що у книзі кожна теза підкріплена відповідним фактом або цитатою,  автора на вимогу французьких сіоністських кіл притягли до суду. Свою солідарність з Р.Ґароді висловили політичні і релігійні діячі. Зокрема, в поширеному комюніке Асоціації журналістів Тунісу у зв'язку з судовим процесом в Парижі у справі 84-річного французького вченого, письменника і громадського діяча Роже Ґароді, якого звинувачують в "виправданні злочинів проти людства" заявляється: "Викриваючи прагнення сіоністських кіл Ізраїлю виправдовувати свою нелюдську антиарабську політику шляхом цинічного використання трагедії Другої світової війни, Роже Ґароді діє суто в рамках визнаних демократії і свободи слова і не заслуговує засудження. Туніські журналісти серйозно стурбовані наполегливим жорстким тиском, який не перестає чинити сіоністське лобі на суддів і на весь хід в цілому цього більш ніж дивного процесу", — підкреслюється в документі.  Асоціація закликала світову спільноту надати всебічну підтримку Р. Ґароді, в тому числі поширенню його "незручних для сіоністів ідей", щоб "показати їх невинність всьому світу і допомогти письменнику уникнути розправи.

Ґароді заявив, що не вважає себе юдофобом, але різко засуджує антиарабську політику Ізраїлю. Французький суд заборонив подальшу публікацію книги Ґароді і 27 лютого 1998 оштрафував його на 240 тисяч французьких франків (близько $40000) та засудив до умовного тюремного ув'язнення на кілька років. Рішення суду викликало дебати про свободу слова у Франції і Європі, багато хто стверджував, що вирок носить політичний характер. Ґароді оскаржив це рішення в Європейському суді з прав людини, проте його апеляція була відхилена як неприйнятна - це сталося за десять днів до 90-річчя Ґароді, 7 липня 2003 року.

Суму в п'ятдесят тисяч доларів США передала для Роже Ґароді
Читать


Назад1234Вперед | Указать страницу