Полоумный Патриарх Московский и всея Руси Кирилл считает, что истинно верующие люди «не выходят на демонстрации», а молятся за народ «в тиши монастырей, в кельях, в домах».

В Украине закрыли EX.UA популярнейший файлообменник. За нарушение авторских прав. Его организаторы и участники подвергаются уголовному преследованию.

Сервисом EX.UA пользовались миллионы украинцев. Если обмен файлами – это преступление, то все мы – преступники. Практически поголовно.

Разгром популярного ресурса милицией рядовые пользователи уже рассматривают как очередные происки антинародного режима Януковича. Хотя в данном случае режим просто стал на сторону отмирающей идеологии карательного внедрения копирайта. Идеологии, которая насаждается повсюду стараниями американских продюсеров и вызывает бурю протестов по всему миру.

В США и Европе файлообменники закрываются постоянно еще с конца XX века. На борьбу с ними брошены все силы медиа-индустрии. Особенно сейчас, когда банкротство компании Kodak показало, что технический прогресс невозможно остановить, и те, кто делал ставки на сдерживание технологий, в конечном счете проигрывают.

Можно понять гигантов киномузыкальной индустрии и рынка программного обеспечения. Они привыкли вбухивать миллиарды в производство хитов, а затем дорого и поштучно продавать копии предметов массовой культуры. Файлообменники снижают их доходы, потому что стоимость отдельно взятой копии множится на ноль.

Законопроект SOPA (Stop Online Piracy Act), внесённый в Палату представителей США 26 октября 2011 года, является финальным рывком "правообладателей" к нашим кошелькам. Авторские права в изложении этого шедевра консервативной мысли выписаны весьма радикально: предлагается блокировать доступ к любому ресурсу, где были отмечены случаи нарушения копирайта.

По сути, идеологи SOPA ставят под сомнение свободный обмен информацией между людьми. Ведь свобода подразумевает возможность выбора, и обязательно найдутся те, кто этим выбором злоупотребляет.

Конечно, свободный обмен информацией не означает возможность пользоваться результатами творчества автора без оплаты его труда, без удовлетворения нормальных мотиваций творить объекты интеллектуальной собственности ради прибыли.

Вопрос только в способе оплаты и в цене.

Чтобы все было по-честному, как того требует рыночная экономика, цену на авторское произведение должен диктовать рынок. И сервис доступа к информации, включающий в себя способ оплаты, должен быть удобным.

Рынок уже выбрал современные технологии доступа к информации, которые делают процесс копирования бесплатным. Выбор потребителей де-факто исключает чью-то монополию на распространение копий ПО или произведений искусства.

Физически невозможно заставить потребителя смотреть телевизор, ходить в кино, покупать CD и DVD-диски, если потребителю удобнее без этого обойтись.

Правообладатели должны научиться получать прибыль в новых условиях.

Нормальный путь к этому – легализация файлообмена на взаимовыгодных условиях для рядовых пользователей, правообладателей и владельцев файлообменников. Сторонам следовало бы сесть за стол переговоров, а не опускаться до разборок – кто халявщик, кто уголовник, кто занимается цензурой и гонится за сверхприбылями в ущерб интересам общества.

Взаимовыгодных решений может быть много, и владельцы файлообменников их озвучивают.

Можно брать абонентскую плату за доступ к секторам платных файлов на файлообменниках, за рекламу, распределяя прибыль между владельцем сервиса и правообладателями.

В идеале, поскольку весь интернет является источником бесплатных копий разнообразной информации, администраторы крупнейших сегментов сети могли бы ввести специальные отчисления
Читать

 «Документы Нюрнбергского процесса свидетельствуют, что в огне холокоста погибли более 15 миллионов евреев (более шести миллионов уничтожило гестапо, более шести миллионов убито в Освенциме, более одного миллиона убито в Майданеке и не менее двух миллионов в Дахау, Саксенхаузене, Бухенвальде, Маутхаузене, Флоссенбюрге, Равенсбруке, Нейенгамме, Гузене, Натцвейлере, Гросс-Розене, Нидерхагене, Штутхофе и Арбейтсдорфе)», - пишет в статье «История одного мифа о холокосте» в газете «Киев еврейский» Борис Брин.

«Все известные источники утверждают, что во время холокоста погибли шесть миллионов евреев. Цифра "шесть миллионов" была принята на основе аффидевита штурмбаннфюрера СС Вильгельма Гетля и никакими документами не подтверждена», - утверждает автор статьи.

При этом автор статьи в качестве одного из «доказательств» своего утверждения договорился до того, что обвинил в уничтожении евреев не только руководство нацистской Германии, но и ее противников: «Планомерное уничтожение более 15 миллионов человек было не под силу одному Гитлеру. Холокост возможно было осуществить только благодаря общему сговору руководителей всех воюющих сторон: Черчилля, Рузвельта, Сталина и Гитлера и постоянной координации их действий».

--------

Красивая методика. Придумывается цифра - но при этом даже не пытаются ее обосновать. Зато если вы будете сомневаться в этой цифре - вас назовут антисемитом, нацистом, ксенофобом и обвинят в попытке потоптаться на памяти 15 млн евреев.

Найстарший за хіротонією ієрарх Української Православної Церкви Московського Патріархату, митрополит Одеський і Ізмаїльський АГАФАНГЕЛ публічно став на захист Володимира ПУТІНА від російських опозиціонерів - учасників масових мітингів у Москві - і застеріг росіян від підтримки «кольорового» сценарію розвитку подій.

Характеризуючи протесні акції москвичів на Болотяній площі і проспекті Сахарова, одеський ієрарх угледів у закликах їхніх учасників спроби усунути від влади прем`єр-міністра В.ПУТІНА.

«Заклики мітингів скасувати результати виборів у Державну Думу, - заявив АГАФАНГЕЛ в інтерв`ю російському інформаційному агентству REGNUM, - звільнити "політв`язнів", тобто не кого іншого, як ставлеників антиросійських сил на Заході, і найголовніше, усунути від влади лідера національного і державного відродження великої Росії Володимира Володимировича ПУТІНА - з головою видають справжніх організаторів і ляльководів протесних акцій у російській столиці».

На думку митрополита, «над Росією, що є центром Російського світу, нависла та страшна загроза, яка вже відвідувала Україну на рубежі 2004-2005 років, - загроза «помаранчевої» революції. Нагнітаються антидержавницькі психоз і мітингова істерія».

Він прямо застеріг росіян від підтримки опозиційних сил: «Знову море людських пристрастей високо піднімає хвилі свої, прагнучи скинути в темні безодні розвалу і лихоліття православну Вітчизну нашу, що ледве розпочала шлях відродження. Дух брехні, обману, зради, злості і ненависті знову, як у найтрагічніші дні нашої історії, отруює своїм смертним диханням Російську землю».

Що стосується пошуку шляхів розвитку країни, то навіжений митрополит вказав: «Тільки з В.В.ПУТІНИМ у російських людей, що опинилися не з своєї провини за межами Російської держави і кинутих «демократами», а також у всіх людей доброї волі, які проживають на території країн СНД, і усвідомлюють, що наша сила і саме наше виживання — тільки в єдності, пов`язані обгрунтовані надії на відновлення історичної справедливості, на нову інтеграцію, засновану на тисячолітній богозаповідній єдності Святої Русі».

АГАФАНГЕЛ заявив, що протесні акції в Москві організовують зовсім не жителі столиці: «Упевнений, за цими мітингами та опозиційною істерією, що штучно нагнітається, стоїть зовсім не російський народ. Так, справді, непогрішимий тільки Господь, ніяка влада ніколи не буває ідеальною і може припускатися помилок. Але між нормальною, конструктивною критикою, до якої завжди готові прислухатися, про що не раз заявляли керівники Російської держави - і президент, і глава уряду, і тим, що здійснюється сьогодні з боку так званої несистемної опозиції, лежить прірва».

====

Невже Анафангел забув, що в російців є свій недоумок Гундяєв?

Вариант того, что Украина окажется в Евразийском союзе, все же существует. Но это возможно только как результат полного краха действующего политического режима в Киеве.

«России нечего предложить своим соседям, кроме дешевых энергоносителей. Союз такого масштаба (о Еврозийском союзе, – ред.) нуждается не только в экономических аргументах, но и в идеологическом фундаменте. Его нельзя построить на луже нефти или на трубе с газом. Россия Путина и Абрамовича не способна генерировать смыслы и идеи, которые могли бы стать основанием континентального объединения, – заявил директор Агентства стратегических исследований Дмитрий Панко.

– Поэтому громкие слова вроде «энергетической сверхдержавы» так и остаются красивыми пустышками. Тем более что, стоило в последние три года появиться на мировом рынке сжиженному газу из Катара и сланцевому газу в США, как экономическая модель России если и не зашаталась, то стала издавать подозрительный треск».

«Кроме того, союз не может быть прочным, если в него тянут силой, выкручивая руки. Как пример можно вспомнить недавние события в отношениях между Москвой и Минском вокруг белорусской газовой трубы, «молочную войну» и самую настоящую информационную травлю Лукашенко в российских СМИ», – добавил эксперт.

«Вариант того, что Украина окажется в Евразийском союзе, все же существует. Но это возможно только как результат полного краха действующего политического режима в Киеве. Любая власть в Украине, независимо от политического окраса, будет всеми силами отбиваться от такой перспективы. Даже те ее представители, которые сегодня специализируются на лоббировании интересов Кремля, хотят сохранения дистанции между двумя странами – иначе зачем они тогда будут нужны Москве?» – подытожил господин Панко.

Британская газета The Times включила блогера Алексея Навального в сотню людей, которые будут наиболее заметны и влиятельны в 2012 году.

"Блогер-диссидент" Алексей Навальный занял в рейтинге The Times 98-е место. The Times объясняет свой выбор тем, что Навальный - самый знаменитый российский блогер, который в этом году "выйдет из виртуального мира на политический путь, который может привести к президентству". Хотя, пишет британская газета, как показывают истории с другими оппонентами Путина, этот путь может также привести его в тюрьму по сфабрикованному обвинению или к смерти от "несчастного случая". The Times также отметила активное участие Навального в протестах против результатов выборов в Госдуму и заявила, что именно он может стать катализатором, который остановит "главного европейского поставщика энергоресурсов" от "постепенного сползания в авторитаризм".

Алексей Навальный оказался единственным россиянином в списке The Times. Первое место в рейтинге занял кинорежиссер Дэнни Бойл, известный по фильмам "На игле" и "Миллионер из трущоб". Именно ему британцы поручили организовывать церемонию открытия на предстоящих Олимпийских играх в Лондоне. Кроме него в десятку вошли канцлер ФРГ Ангела Меркель, заместитель председателя КНР Си Цзиньпинь, герцогиня Кембриджская, Тим Кук, сменивший Стива Джобса на должности главы Apple, и писатель Чарльз Диккенс, чье 200-летие Великобритания будет праздновать в этом году.

Кроме того, в рейтинг The Times из политиков попали премьер-министр Великобритании Дэвид Кэмерон вместе со своим кабинетом, президент США Барак Обама, премьер-министр Израиля Биньямин Нетаниягу, королева Елизавета II, главный соперник Саркози на предстоящих президентских выборах Франсуа Олланд, северокорейский лидер Ким Чен Ын и президент Азербайджана Ильхам Алиев.

В сфере финансов и бизнеса газета отметила главу центробанка ФРГ Йенса Вайдманна (Jens Weidmann), главу МВФ Кристин Лагард, дочь Руперта Мердока Элизабет и главу сайта Mashable Пита Кэшмора (Pete Cashmore). Из области культуры в список попали британский драматург Том Стоппард, ирландский актер Майкл Фассбендер (Michael Fassbender), три фильма с которым выходят в этом году, британский актер Мартин Фриман (Martin Freeman), сыгравший Доктора Ватсона в сериале "Шерлок", и воссоединившаяся группа The Stone Roses.

Последней в списке оказалась 6-месячная дочка Дэвида и Виктории Бэкхем по имени Харпер Севен, ради которой крупнейшие европейские дизайнеры придумывают сейчас новые детские коллекции.

Ху́цпа (от идиш חוצפּה хуцпэ — дерзость, восходит к ивр. חֻצְפָּה, в англ. hutzpa, chutzpa, hutzpah, chutzpah, нем. chuzpe, польск. hucpa, чешск. chucpe, итал. chutzpah) — еврейское национальное отрицательное свойство характера, приблизительно определяемое словами «дерзость», «борзость» или «наглость». У самих евреев хуцпа означает особую смелость и рассматривается как положительное качество, поэтому носители хуцпы ведут себя так, будто их не заботит вероятность оказаться неправым. Понятие "хутцпа" отсутствует у других народов и его аналогия не встречается в других языках.

Определение

Хуцпа также определяется как «особо циничная, подлая, наглая ложь», "верх цинизма и наглости, парализующий оппонента".

Другие определения, которыми часто обозначают понятие "хуцпа" - сверхнаглость, бессовестность, бесцеремонность, нахальство, хамство, нетерпимость по отношению к другим, дерзкое и наглое лицемерие. Часто эти определения употребляют с предлогом "сверх" и другими словами, подчеркивающими превышение всяких норм и выход за рамки установленого: "сверхнаглость", "суперложь", "эстраординарная наглость", "необыкновенное нахальство", "неслыханное вранье", "невиданная дерзость" "запредельная бесстыжесть", "небывалая бесчестность" и т.д.

Хотя понятие «хуцпа» в современном иврите окрашено негативно и означает «наглость», говорящие на идише и на английском языке воспринимают качество, им обозначаемое, не однозначно негативно, нередко с юмором.

В нееврейском обществе «хуцпа» определяется как свойство эстраординарной наглости, нахальности, хамства, злости и нетерпимости по отношению к другим, наподобие такого:

Наличие хуцпы у евреев обусловлено их культурой. На протяжении столетий евреи, проживая среди других народов, укреплялись в вере в богоизбранность своего народа. Истоки хуцпы восходят к талмудической лжи. Некоторые считают, что хуцпа защишает евреев от социальной тревожности и чувства собственной неполноценности, хотя на самом деле она характеризует их безостановочное стремление сорвать любым способом денежный куш, а также пренебрежительное отношение к другим народам и намерение поднять ценность своей личности за счет принижения личности другого.

В еврейских кругах хуцпу чаще понимают, как дерзость, выходящую за пределы того, что менее успешные люди считают возможным, тем самым отличающую успешного человека от неуспешного и позволяющую преодолевать кажущиеся непреодолимыми препятствия, например, очевидную неправоту. Именно из идиша, иногда через английский язык, слово «хуцпа» было заимствовано европейскими языками: англ. hutzpa, chutzpa, hutzpah, chutzpah, нем. Chuzpe, польск. hucpa, чеш. chucpe, итал. chutzpah, а также японским: フツパー.

В юмористической книге
Читать

Верхівка Російської православної Церкви знову потішила тих, хто критично ставиться до неї. Спершу 8 грудня голова відділу РПЦ із взаємовідносин Церкви та суспільства протоієрей Всеволод Чаплін наголосив, що для подолання політичних розбіжностей російському суспільству необхідно не забувати про уроки Великої смути. 

"Урок подолання Смути, урок творення народної єдності, урок напоумлення народом еліти повинен бути не тільки надбанням історичних доль, цей урок, я в цьому переконаний, важливий для нашого майбутнього. Його потрібно твердо вивчити, щоб уникнути нових смут, в які багато хто сьогодні хотів би ввергнути Росію ", - сказав він на слуханнях, присвячених підготовці до святкування 400-річчя подолання Смути і відновлення державності, яке відбудеться наступного року. На думку Всеволода Чапліна, "цей урок треба вивчити, щоб зрозуміти: Росія може вижити й утвердитися як потужна сила в історії тільки за умови єдності всіх верств суспільства, єдності народу і влади, єдності поверх національних і політичних поділів". Звучить гарно, якщо відволіктися як від політичної ситуації, що склалися нині в Російській Федерації, так і від способів, яким правлячий режим встановлює цю "єдність народу і влади".
 
Далі – більше. 17 грудня патріарх РПЦ Кіріл після літургії в московському храмі Христа Спасителя на честь свята святої великомучениці Варвари виступив із ледь не програмною проповіддю, закликавши росіян не ставати жертвами "інформаційних технологій", що мають на меті "круто поміняти історичну течію нашої Вітчизни", підкресливши: "Сьогодні масові настрої людей визначаються не Божої правдою, а інформаційними технологіями. Ними користуються всі, хто відстоює свою людську правду. Ми знаємо, до чого це доходить в деяких країнах, коли знову проливається кров. Як важливо, щоб ми, спадкоємці великої Росії, пройшли через страшні випробування ХХ століття сьогодні виявилися здатними сприйняти уроки минулого, не повторювати помилки батьків 1917 року і тих, хто в 90-і роки круто міняв життя нашого народу ". Мовляв, це все гординя "подвигає одних судити можновладців, а інших захоплювати владу чужими руками і ціною чужих життів". Треба займатися самовдосконаленням, а не політичними акціями: "Ми ніколи не вийдемо з кризи, поки ми не змінимо людини... І слід охати або ахати, коли суспільство наше здиблюється конфліктами, і не потрібно нарікати на неправильність ведення справ в державі, коли саме від серця людського виходять лихі думки, що реалізуються в корупції, в злочинності, в байдужому ставленні чиновників, у найвищому градусі конфліктності та конкурентності між людьми... Коли дорослі діти останнім діляться, щоб підтримати життя батьків, коли людина неозброєна і навіть слабка в поїзді метро повстає, щоб захистити дівчину від нападів бридких і поганих людей і опиняється в реанімації – це Божа правда, і не потрібно політичних програм, щоб відчути серцем цю Божу правду".
 
Знов-таки, наче й гарно звучить, але що має на увазі патріарх Кіріл, говорячи про 1917 рік? Скинення прогнилого самодержавного режиму (який, до речі, перетворив РПЦ на підпорядковану собі суто бюрократичну інституцію, скасувавши навіть таємницю сповіді) і спробу ствердження демократії, яка включала відтворення незалежної Церкви – чи більшовицько-атеїстичний переворот? Чи й перше, й друге одночасно? А засудження здійсненого в 1990-х (нагадаю, головним тоді стали ліквідація СРСР, економічні реформи, нова спроба ствердження демократії в Росії та нове унезалежнення РПЦ від влади)? Якщо є претензії до способів проведення соціально-економічних трансформацій, наслідком яких стало уставлення державно-олігархічного капіталізму, то про це треба було так і сказати. Але, схоже, і 1917-й, і 1991-й для патріарха РПЦ мічні реформи, я РПЦ)ація СРСР, нова спроба ствердження демократії в Росії юрократичну інституцію, скасувавши навіть таємниє предметом постійних інвектив (заява, про яку йдеться, - далеко не перша) саме
Читать

Скандально известный живущий во Франции еврейский философ Жан-Анри Леви утверждает, что является одним их архитекторов свержения диктаторского режима Муаамара Каддафи в Ливии. В своем новом автобиографическом произведении Леви La guerre sans l'aimer (Нелюбимая война), не стесняясь, описывает свои подвиги в древней Керенаике.

Леви превратился в настоящего челнока французско-еврейской дипломатии (и шпионажа) постоянно путешествовавшим в раздираемую кровавым конфликтом страну. Его Blackberry впервые был использован для передачи точных координат колонн ливийской армии уже 21 марта, а в последний раз – во время финальной битвы за Триполи.

Еврейский философ никогда не был пацифистом, но пошел на немалый личный и профессиональный риск:

"Прежде всего, существовала непосредственная физическая опасность. Это не имеет никакого значения. Затем, следует ваше имя, ваша репутация. Третья опасность – ты против мира. Война – это жизнь и смерть. Становится ли то, что ты делаешь, причиной еще больших смертей или ты спасаешь жизни? Делаешь ли ты мир лучше или хуже? ".
...
Читать

 "Коли ми, нарешті, здобули незалежність, чому мова окупаційної влади має ставати другою мовою країни?", - риторично запитав Тоомас Ільвес.


Президент Естонії Тоомас Хендрік Ільвес в інтерв'ю швейцарській газеті Der Bund назвав російську "мовою окупаційної влади".

Під час інтерв'ю журналіст згадав про сучасні відносини Естонії та Росії та зауважив, що вони ускладнені тим, що приблизно одна чверть населення Естонії, яка вважає російську мову рідною, відноситься "до більш низького економічного класу".

У відповідь Ільвес наголосив, що протягом 50 років росіяни в Естонії були привілейованою "нацією панів".

"Тепер, оскільки у них більше немає привілеїв, деякі люди розглядають це як втрату", - сказав Ільвес.

Президент також відповів на запитання про те, чому російська в Естонії не є офіційною мовою.

"А чому має бути? Наприклад, ми окупували вашу країну, а через 50 років ми говоримо, що ви повинні зробити естонську мову державною. Окупаційна влада захоплює країну, депортує сотні тисяч людей в Сибір і надсилає сюди своїх людей. І тепер, коли ми, нарешті, здобули незалежність, чи повинна мова окупаційної влади бути другою мовою країни? Не задавайте мені смішні питання! Моя порада: росіяни за походженням мають потурбуватися про естонське громадянство", - заявив він.

Нагадаємо, раніше категорично проти надання російській мові державного статусу виступив президент Латвії Андріс Берзіньш. "Єдине, що я можу пообіцяти щодо мови: поки щось у цій справі буде залежати від мене, такого не станеться. А якщо станеться, то я залишу цю посаду", - запевнив він.