Авторизация
Меню
Категории
fake (3)
ZOG (1)
агентура (2)
агрессия России в Крыму (2)
Адольф Гитлер (1)
Азаров (8)
алкоголь (3)
Аль-Джазіра (5)
анекдоти (1)
антисанітарія (1)
антиукраїнізм (5)
атракціон (6)
афера (3)
аферисти (1)
аферисты (5)
Бабин Яр (5)
бабло (125)
Бандера (20)
бандити (8)
бандиты (1)
банки (1)
банкрутства (1)
барыги (1)
безблагодатна церква (1)
безробіття (1)
беспредел (3)
бидло (3)
Близький Схід (1)
бляди (1)
бойкот (1)
борги (2)
бордель (14)
бренд (3)
брехня (79)
Брехня голокосту (49)
бюджет (2)
в'язниця (2)
Вагнер (2)
вбивства (1)
ВЕСНА (1)
вибори (2)
визентальщина (4)
викриття (1)
Винницкая трагедия (1)
ВІДЕО (3)
Візенталь (1)
війна (11)
вітання (1)
влада (56)
воші (1)
ГАЗ (1)
газова камера (15)
Газпром (2)
Галичина (3)
ганьба (2)
Гароді (1)
гендлювання (85)
гени (2)
геноцид (32)
гены (1)
герої (51)
гетто (76)
гешефт (11)
гитлер (1)
гниды (91)
гої (139)
Голодомор (10)
голокость (3)
гомосексуализм (1)
гонево (94)
гра (13)
громада (6)
Гроші (12)
Грузыя (1)
ГуSSкій міръ (1)
ГУЛАГ (8)
гумор (2)
Гундяев (3)
Гундяєв (4)
Даунбасс (1)
дауни (1)
дауны (3)
дебилосталинисты (1)
Дегенеративное искусство (1)
дегенераты (3)
дегенерація (4)
демагоги (1)
депозити (1)
Депозиты (1)
дешевый пиар (1)
джинса (1)
дівчата (4)
діснейленд (7)
діти (4)
Добрі новини (73)
довженко (1)
документи (59)
донбасс (2)
Дрезден (1)
друга світова війна (56)
дружба (1)
евреи (1)
евреї (1)
ересь (1)
ерзац-сир (1)
євреї (94)
Євромайдан (1)
Європа (7)
єгипет (3)
жарти (1)
жиди (50)
жидівська поліція (4)
жидобільшовизм (40)
жидовствующие (11)
жидофашизм (2)
жінки (1)
ЖКГ (1)
жопа (1)
зайди (3)
заколот (2)
закон (3)
зарази (2)
зарплати (1)
збочення (4)
зброя (4)
злидні (2)
злочин (2)
Злочини (1)
злочинність (1)
злочинці (3)
ЗМІ (54)
зроби сам (4)
инциденты (1)
Іван Дем'янюк (14)
ізраїль (36)
імперія (22)
Індустрія голокосту (40)
Інтернет (3)
інтернет-технології (1)
інформаційні війни (3)
Іржі Томашевський (1)
історична школа (19)
Історія (37)
карлики (1)
картина мира (2)
католицизм (1)
кацапи (23)
КГБ (6)
Київ (6)
Кіт (1)
Клоуны (1)
книги (8)
ковбаса (4)
кокаїн (1)
колобок (1)
коммуналка (1)
комунофашизм (1)
конституція (1)
контроль (2)
концтабір (32)
концтабори (2)
корупція (4)
космополиты (3)
Костусєв (1)
котики (2)
криза (1)
кризис (1)
Крим (2)
круки (1)
Крым (2)
ксенофобія (3)
курва (2)
курви (7)
лайно (6)
лесбі (1)
листівки (1)
лохи (115)
Лохокост (82)
луценко (1)
Львів (7)
люстрація (1)
мадагаскар (4)
майдан (1)
майстер-клас (1)
малюнки (1)
маніпуляції (56)
манкурти (4)
масони (84)
масонізм (2)
матюки (2)
маца (2)
менти (4)
Мистецтво (1)
міфи (90)
Мнения (1)
мова (6)
моральные уроды (6)
мордва (2)
москалі (41)
московиты (27)
московія (6)
московские пархатые (1)
московські попи (1)
Моссад (6)
мрази (6)
мракобесие (1)
Мубарак (1)
мудаки (28)
музика (1)
назизм-комунізм (1)
НАТО (1)
нацизм-комунізм (9)
нацизм-сіонізм (1)
национал-социализм (1)
неадекваты (6)
недоумки (1)
неосталіністи (1)
Німеччина (26)
німці (7)
НКВД (5)
обрізання (5)
Одеса (1)
Одесса (2)
оккупированный Крым (1)
окупанти (23)
олигархи (1)
ООН (1)
опозиція (1)
ординці (2)
Освенцимленд (1)
Освенцім (23)
ОУН (1)
п'ята колона (1)
палестина (10)
паника (1)
парламент (2)
партия рецидивистов (1)
партія рецидівістів (1)
патріоти (1)
педерасты (1)
педофилы (1)
перемога (3)
Петлюра (1)
пидорасы (39)
піздьож (1)
погроми (5)
Поезії (3)
полезная информация (1)
Поль Рассіньє (1)
Польща (2)
попи (4)
порно (1)
пошуковики (1)
права человека (1)
православие головного мозга (4)
прапор (3)
президент (1)
провокатори (1)
провокації (1)
Прогноз (1)
прогнози (1)
продажна церква МП (2)
пропаганда (20)
проповедь (1)
проституция (4)
проходимцы (3)
психотерор (3)
Путин (4)
путин хуйло (27)
путин-хуйло (1)
путинизм-кретинизм (7)
путлер (5)
раби (2)
рабин (2)
разводняк (6)
рашизм (26)
Рашка-говняшка (1)
ревізіонізм (52)
ревізіонізм голокосту (22)
РЕВОЛЮЦІЯ (1)
режим (1)
рейтинг (1)
реформи (2)
реформы (2)
розваги (1)
розстріли (7)
російці (9)
российские (7)
российский язык (5)
рукожопые (1)
русіяни (1)
русские люди (6)
русско-украинская война (1)
русско-фашистские захватчики (7)
рыги (1)
санкции (1)
сатаністи (2)
саяним (1)
СБУ (3)
світлини (19)
свобода слова (3)
СВЯТО (1)
Севастополь (1)
секс (1)
секта (1)
Селін (1)
сергианство (1)
сіонізм (4)
сіонізм-расизм (2)
скандал (3)
сльозогін (1)
собаки (1)
Собібор (1)
совки (4)
совок (2)
социал-социализм (1)
соціальні мережі (2)
спецоперація (3)
Сралин (1)
СРСР (3)
стереотипы поведения (2)
Стлін (1)
студенти (1)
стукачи (3)
суд (1)
сша (8)
сэяним (3)
Табачник (43)
Таежный союз (1)
таємниці (4)
таиланд (1)
талмудическая ложь (3)
тарифи (3)
татари (3)
телебачення (1)
терор (20)
террористы (7)
Тимошенко (3)
ті що дивом пережили голокост (38)
травень (1)
тупицы (4)
туризм (1)
тягнибок (1)
украинофобия (5)
Україна (67)
українофобія (21)
Українська мова (11)
українці (45)
укрпошта (1)
Умань (1)
учение созданное евреями для гоев (2)
фальсифікації (7)
фармазоны (1)
фарс (5)
фашизм-путинизм (3)
фашистская Россия (6)
ФБР (1)
фестиваль (1)
фінанси (1)
фото (3)
фотошоп (1)
Франция (1)
ФСБ (2)
футбол (1)
Хабад (66)
хватит кормить Москву (1)
хозари (1)
холокост - это клей (2)
холуи (1)
Хрень (112)
хуйло (1)
хуцпа (1)
хуцпа Німеччина (1)
царь (1)
цензура (4)
цены (2)
Церква (4)
Церковь (4)
цимес (6)
цицьки (5)
ЦРУ (3)
чекистская хунта (1)
Черчилль (1)
Черчіль (1)
чужі букви (1)
шабаш (1)
шахрайства (1)
шизофреник Путин (4)
Шимон Перес (27)
Шоабизнес (69)
шовинизм (1)
Шпана (1)
штучки (70)
Шухевич (9)
экономика (1)
юдаїзм (2)
юденрат (16)
юдонацизм (1)
юдофашисты (2)
Юрген Граф (1)
Янукович (36)


Календарь
 Июль 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31


Вторник 16 августа 2011
Сообщение прочтено 499 раз

 У цих матеріалах – жодного натяку на заперечення Голокосту, що, до речі, заборонено законодавством багатьох країн. Утім автор, Герберт Тідеманн, критично ставиться до окремих сторінок історії, які не тільки стали загальновідомими легендами, але й з часом обросли величезною кількістю вигадок та пропагандистської брехні.

Чи відомо, наприклад, читачеві, що трагедію у Бабиному Яру свого часу заперечував Микита Хрущов? Чи відомо, що докази масових вбивств євреїв у цьому місці не ліпляться докупи? Інша теза: заявлена кількість жертв не співпадає з кількістю євреїв, які станом на 1941-й рік могли перебувати у Києві під німецькою окупацією. Саме на цьому ґрунтуються твердження автора про те, що насправді Бабин Яр є більше новітнім міфом, аніж об’єктивною правдою.

Але що може стояти за такою неправдою? Намагання перебільшити трагедію? Намагання московської влади перекласти відповідальність за свої злочини на будь-яку іншу сторону? Нам сьогодні вже відомі подібні факти, коли за у розстрілі польських офіцерів біля Катині Москва звинувачувала гітлерівців. І так само з’являються роздмухані процеси як у випадку з Іваном Дем’янюком. Нарешті, і звинувачення проти вояків УПА виглядають як намагання перекласти чиюсь вину на плечі тієї воюючої сторони, яка не опинилася у числі переможців Другої світової війни.

Пропонуємо читачеві ознайомитися з твором Герберта Тідеманна та спробувати самостійно визначитися з оцінками його об’єктивності.

Завантажити матеріали ТУТ :

Герберт Тідеманн. Бабин Яр: Критичні питання та коментарі

Вас багато що вразить. Особисто мене найбільше вразили два моменти.

Перший - яким чином можна було плакатом, розклеєним у палаючому Києві 28 вересня повідомити ВСІХ євреїв про те що на 8.00 29 вересня потрібно зібратися З РЕЧАМИ? ДЕКІЛЬКОМ ДЕСЯТКАМ ТИСЯЧ ЄВРЕЇВ ЗІБРАТИСЯ З РЕЧАМИ НА РОЗІ МАЛЕНЬКИХ ВУЛИЦЬ? Ви собі уявлеєте таке? Я - ні.

Друге. Дійсно, а чому євреї ЖОДНОГО разу не вимагали проведення криміналістичних експертиз, розкриття поховань і опознання? На відміну від тих же поляків які багато років вимагають такого на рівні Президентів в Катині, Биківні, Харкові? І ще, чому ми стільки років шануємо невідомо що в Бабиному Яру і не вшанвуємо біля ВСТАНОВЛЕНИХ ПОХОВАНЬ Биківні сотні тисяч наших громадян закатованих ЧК/НКВС? Я вже уявляю ту істеричну клоунаду що почнеться наприкінці вересня в Бабиному Яру...

Знов з нас будуть робити дурнів, а ми будемо підігравати...


Пятница 22 июля 2011
Сообщение прочтено 495 раз

Московська патріархія втрачає вплив на православні церкви у Сербії, Болгарії, Греції чи Румунії через ідеологічну заборону поєднувати християнську європейську ідентичність з ідентичністю РПЦ. Про це у черговому числі «Українського тижня» пише Олександр Крамар.

Як пише автор, в європейському православ’ї спостерігаються тенденції примирення православних церков з католицькими.

«Об’єднанню без Москви», зокрема й із греко-католицькою церквою, сприяє і тенденція в європейському православ’ї до примирення з католицькою церквою. Оглядачі вже звернули увагу на той факт, що проект «Духовної Візантії», довкола якого можуть консолідуватися православні церкви дійсних і потенційних країн – членів ЄС, є здоровою альтернативою імперській доктрині «Русского міра», котру висунув нинішній глава РПЦ насамперед для обґрунтування сфери свого впливу. Адже пропонована Константинополем платформа є адекватнішою принципу добровільного об’єднання націй, який лежить в основі ЄС. Важливу роль у більшій привабливості константинопольської моделі православного світу відіграє і незалежність Вселенського Патріарха від окремої православної держави з її геополітичними інтересами, як це має місце у випадку Московського патріархату», – йдеться в матеріалі.

Однак, ідеологія «Русского міра» сприяє ізоляції МП.

«У сербського, болгарського, грецького чи румунського православ’я майже не залишається можливості поєднувати свою християнську європейську ідентичність із «русской» ідентичністю РПЦ. Адже цивілізаційний вибір навіть таких проросійських у минулому народів, як серби чи болгари, сьогодні однозначно зроблено на користь інтеграції до європейського, а не російського світу. Відтак Московська патріархія втрачає вплив на православні церкви цих країн. Наприклад, попри відкриті протести РПЦ проти очікуваного 2013 року візиту Папи Римського, патріарх Сербії Іріней підтримує цю запропоновану президентом Борисом Тадичем ідею, понад те, навіть виступає за «відновлення дружніх відносин між Сербською православною та Римською католицькою церквами», – зазначає автор.

Політика РПЦ, за словами Крамара, сприятиме радше до самоізоляції, що зможе запропонувати послідовникам лише боротьбу з інакомисленням та виправдання відсталості міфами про нібито «духовну вищість».

«У такому контексті продовження експансіоністського курсу Кірілла вестиме РПЦ хіба що до подальшої самоізоляції, характерної для «допереяславської» доби російської історії, коли в ній домінували ксенофобсько-месіанські настрої, цілковито відірвані від модернізаційних процесів у європейському, зокрема й українському, православ’ї ХV–ХVІІ століть. У тому стані, до якого рухається російське православ’я, воно не зможе запропонувати послідовникам нічого, окрім мракобісся в боротьбі з інакомисленням та виправдання відсталості міфами про нібито «духовну вищість». Зайве запитувати, чи такий «Третій Рим» може бути привабливий для сусідніх країн», – зазначає автор.

-----------------------

Нагадаю, РПЦ Гундяєва, яку створив Сталін як структуру КДБ, називають "сергіанською єрессю", вона не є благодатною церквою - це сатаністська секта

Див:

Московская “церковь” и ее “отец”. Неужели вы верите московским попам?


Пятница 20 мая 2011
Сообщение прочтено 342 раз

Він був улюбленцем жінок і товаришів по абверу, людиною, яка врятувала життя 1200 євреїв, заслужив звання "Праведник народів світу". Він став героєм "Списку Шиндлера" Спілберга ... Він же був "мерзотником", "хабарником", "зрадником", "шпигуном", "бабієм", "п'яничкою"...

Автор известных в Чехии исторических бестселлеров все о том же Шиндлере депутат чешского парламента Итка Грунтова добилась, что герой её книг был вычеркнут из списка уроженцев Пардубицкого края, которые вошли в сборник "Лицо Пардубицкого края". "Считаю позорным, что в Свитавах этому нацисту стоит памятник", - это, пожалуй, самое мягкое из того, что Итка Грунтова адресует бывшему выходцу из бывшего промышленного центра судетских немцев города Свитавы.

***

Оскар Шиндлер родился 28 апреля 1908 года в 10-тысячном городке Свитавы. Чехов среди жителей города было немногим более 100 человек, все остальные - немцы. С 1924 года после окончания средней школы Оскар начал работать в фирме своего отца. Именно в одной из своих служебных поездок Шиндлер познакомился со своей будущей женой Эмилией. Той, которая почти в 90 лет, незадолго до своей смерти, скажет, что "список Шиндлера" на самом деле был составлен человеком по имени Голдман. Он вписывал туда людей за деньги. Нет денег - нет места в списке.

Они поженились 6 марта 1928 года. В качестве приданого Оскар Шиндлер получил от своего тестя 100 тысяч крон, которые составляли по тем временам весьма приличную сумму. В своих воспоминаниях, названных "Я, Эмилия Шиндлер", вдова рассказала, что на эти средства ее муж купил роскошный автомобиль, а оставшиеся деньги растранжирил. Оскар работал на самых разных предприятиях, пытался заняться частным бизнесом, но без особого успеха.  Эмилия отмечала: "Всю жизнь он меня обманывал, потом возвращался и просил прощения..." У Шиндлера было двое внебрачных детей - сын Оскар и дочь Эдита. В браке с Эмилией детей не было.

Новая жизнь для Оскара Шиндлера началась в 1935 году, когда он вступил в Судетонемецкую партию, которую в конце ХХ века все называли не иначе как гитлеровской пятой колонной.

Архивисты, нашли документы, в которых упоминаются его тогдашние клички - "Мерзавец-агент", "Шиндлер-мерзавец" и другие, не менее ласковые. На протяжении 1931-1938 годов Шиндлер 6 раз представал перед судом. 5 раз из них он был оштрафован за драку, а в 1938 году был осуждён на два месяца заключения за угрозы, мошенничество и драку. Г-жа Грунтова утверждает, что и в 1933 году будущий герой Спилберга побывал в тюрьме - на этот раз за соучастие в хищении.

Но 1938 год стал переломным в раскрытии еще одного таланта Шиндлера. После заявления недозавербованного Оскаром полицейского Рудольфа Грушки Шиндлер был задержан и был вынужден признаться в сотрудничестве с немецкой имперской разведывательной службой - абвером. Свою измену чехословацкому государству Оскар Шиндлер пояснил желанием "подзаработать".

Его задержали 18 июля 1938 года. И тут Оскару повезло. Пока шло расследование и уничтожение созданной им агентурной сети, Европа захватывалась немцами. "Мюнхенский сговор" спас Шиндлера от смертной казни как изменника родины.

После оккупации Польши Шиндлер стал владельцем завода по производству эмалированной посуды. Ранее ею владел Авраам Банкиер, который после прихода Шиндлера остался управляющим фабрики. Привлечение еврейского труда объяснялось прежде всего его дешевизной. Дабы увеличить производительность своего предприятия, Шиндлер построил собственный небольшой концлагерь. Банкиер обеспечивал Шиндлера не только дармовой рабочей силой, но и "левой" наличностью. Пользовавшийся свободным входом и выходом из гетто Банкиер носил продукцию завода на черный рынок, где продавал ее в шесть раз дороже официально установленной цены. Там же Банкиер покупал для гостей Шиндлера - гестаповцев - контрабандные кофе, шоколад, сигары и прочие деликатесы.

В то
Читать


Понедельник 7 марта 2011
Сообщение прочтено 360 раз

Соціальні медіа – нове й надзвичайно перспективне поле діяльності для спецслужб. ЦРУ супроводжує Facebook від народження, а ФСБ контролює весь російський трафік.

Сьогодні завдяки інтернету спецслужби отримали як об’єкт дослідження нові типи інформаційних потоків. Директор ЦРУ Леон Панетта на слуханнях у сенатському комітеті по розвідці назвав обсяги цих масивів: 600 мільйонів фейсбук-рахунків, 190 мільйонів твітер-рахунків, 35 тисяч годин відео в ютьюбі. Він каже: «Реальне завдання полягає в тому, щоб мати можливість, пройшовши через розмаїття мов, проходячи через різні сайти, які там є, дивитися на відповідні веб-сайти, щоб бути в змозі отримати з них якусь інформацію, яка б нам допомогла, що вимагає величезних обсягів аналізу».

Але спецслужби не тільки аналізують гігантські масиви інформації, а й самі створюють ці масиви в широкому світі, допомагають їх зростанню, щоби потім використати їх для власних потреб. Саме такою є історія Facebook, в заснуванні і функціонуванні якого важливу роль зіграло ЦРУ.

Фейсбук та інші соціальні медіа стали сьогодні інформаційним ресурсом, де можна знайти будь-яку інформацію про кожного. Обсяги цієї інформації й охоплення людей просто вражають. Таке «щастя» не могло залишитися осторонь спецслужб. Мабуть, саме тому одна з газет Нової Зеландії вже давно розповіла про фінансування Фейсбука фірмою In-Q-Tel, яка є венчурною фірмою ЦРУ. Ця стаття була надрукована ще 8 серпня 2007 р.

Більш детально історію Facebook розкрив у газеті Guardian Том Ходжкінсон вже в січні 2008 р. Хоча всі думають, що це проект Марка Цукерберга, реальним обличчям є сорокарічний венчурний капіталіст із Сіліконової долини Пітер Тіль. Саме він вклав у проект півмільйона доларів у 2004 році, коли зустрівся з Цукербергом і двома іншими студентами Гарварду, які запустили цей сайт. У Тіля зараз 7% компанії Facebook. Цукерберг є в керівництві компанії, а двоє інших студентів (Х’юз і Московіц) просто в ній працюють.

Пітера Тіля в Силіконовій долині сприймають як фінансового генія. Але нас більш цікавлять його політичні погляди, оскільки саме вони запрограмували розвиток цієї соціальної мережі. Він належить до неоконсерваторів. До речі, в своїй книзі він виступав проти мультикультуралізму як загрози індивідуальним свободам. Сам Тіль захоплюється ще одним філософом-капіталістом – Родом Мартіном, про якого сам каже: «Род є одним із наших провідних мислителів у створенні нових і потрібних ідей для публічної політики. В нього є більш повне розуміння Америки, ніж більшість керівників має в своєму бізнесі». Мартін теж є і футуристом, і інвестором.

Тіль народився в Франкфурті-на-Майні в 1967 році. Сьогодні він входить також у Більдерберзьку групу. Там він є членом керівного комітету разом із Генрі Кіссінджером чи Ричардом Перлом (правда, цей список, чесно кажучи, доволі довгий, окрім них там ще багато людей). На більдерберзькій конференції 2010 року в Іспанії серед тринадцяти тем для обговорення були й такі: «Соціальні мережі: від кампанії Обами до іранської революції» та «Чи зможемо ми прогодувати світ?». Більдерберзькі зустрічі характеризуються й тим, що всі вони ідуть у форматі «не для протоколу». Так що коло питань для обговорення є, і тільки воно дає можливість оцінювати, про що думають більдербержці.

Тіль входить також і в VangardOrg – консервативне онлайнове товариство. Вони хочуть переформувати Америку і світ. А себе описують як рейганітів і тетчерітів. Тіль вважає, що з XVII сторіччя світ іде не в тому напрямі, що цінність можна знайти не в товарах, а в відносинах людей. І як пише Guardian: «Чітко видно, що
Читать


Суббота 29 января 2011
Сообщение прочтено 304 раз

Однією з перших «реформ» у освіті стало видалення з підручників історії згадки про бій під Крутами... Що ж такого небезпечного побачив там нинішній режим?..

Убивці оскаженіли, почувши гімн “Ще не вмерла Україна”

Фактів про цю подію більше ніж достатньо. Тому історики мають консенсусне уявлення про події під станцією Крути біля міста Ніжина наприкінці січня 1918 року.

Після оголошення більшовицького ультиматуму Українській Центральній Раді вона виявилася не готовою ані організаційно, ані психологічно до відбиття агресії радянської Росії. У країні мародерствували банди російських солдатів, які втікали з фронту Першої світової війни через територію України, та чинили злочини проти цивільних громадян.

Наступ більшовицьких військ відбувався в умовах підривної діяльності більшовицької партії, навіть не забороненої Центральною Радою. Ніхто не перешкоджав діям відмінної системи революційних агітаторів у складі більшовицьких військ, які схиляли на свій бік населення й навіть загони української армії.

Російські війська захоплювали одне безборонне місто за іншим, користуючись тим, що українська влада не зуміла втримати та демобілізувала свої війська.

27 січня 1918 року з Києва назустріч російським більшовицьким військам, що наступали на Україну, вирушив загін, до складу якого входив добровольчий Студентський курінь. Він складався зі студентів Університету ім. Святого Володимира (нині це Київський національний університет ім. Т. Шевченка), новоствореного Українського народного університету, а також із гімназистів київських гімназій. Ці юнаки походили переважно з відомих і шанованих у Києві родин, проте майже не мали бойової підготовки. Студентським куренем керував студент Українського народного університету Андрій Омельченко.

Загін мав на меті допомогти українським частинам утримати станцію Бахмач на Чернігівщині. По дорозі прийшло зведення, що в Бахмачі уже ворог. Тому загін зупинився відразу за м. Ніжином на станції Крути – за сто двадцять кілометрів від Києва. Перемога під Крутами давала шанси відбити Бахмач, зруйнувати колії і почекати підтягнення до Києва військових частин з регіонів. Поразка відкривала ворогові шлях на Київ. Окопи українських бійців тягнулися обабіч залізничного насипу на 3–4 кілометри. Поряд зі студентами зайняли оборону трохи більш досвідчені студенти Української військової школи в кількості 250 бійців. Студентський курінь становив до 300 юнаків. Якщо додати чотири десятки старших бійців, то українські сили під Крутами не нараховували й шести сотень бійців.

Проти них рухався передовий загін більшовицьких військ під керівництвом полковника Муравйова кількістю близько 6 тисяч вояків, який підтримувала вогнем артилерія з бронепотягів. У захисників Крут була лише одна гармата.

Бій під Крутами відбувався з ранку до вечора 29 січня 1918 року. Вогнем кулеметів та рушниць студенти й школярі відбили кілька більшовицьких атак. У бою загинув Омельченко. Увечері, після закінчення патронів, командир правого крила – учнів Військової школи – дав наказ відступати. Однак ліве крило (Студентський курінь) не зорінтувалося чи не почуло наказу й фактично в темряві пішло в наступ та вийшло прямо на позиції більшовиків. У результаті більша частина студентів загинула під час цього неузгодженого маневру, а 35 потрапили в полон.

Сімох полонених більшовики не розстріляли й відправили в більшовицький тил. Один із них згодом дивом урятувався. Решту вбивали під Крутами – спочатку розстрілювали, а потім різали й кололи багнетами та ножами.

Як свідчили селяни, що бачили страту, учень сьомого класу гімназії Григорій Пипський заспівав гімн «Ще не вмерла Україна», який підхопили інші. Потім убивці привели й розстріляли двадцять восьмого полоненого, який босоніж
Читать


Понедельник 24 января 2011
Сообщение прочтено 330 раз

 

Арабська телемережа новин "Аль-Джазіра" оприлюднила подробиці сотень конфіденційних документів, які, за її словами, стосуються переговорів щодо врегулювання на Близькому Сході.

1600 конфіденційних документів про сотні зустрічей між лідерами США, Ізраїлю і Палестинської адміністрації, а також електронні листи і секретні пропозиції потрапили до рук каналу "Аль-Джазіра" і згодом були передані газеті Guardian (Гардіан).

Документи, як твердить "Аль-Джазіра", свідчать про те, що Палестинська адміністрація таємно погодилася дозволити Ізраїлю утримувати великі частини незаконно окупованого Східного Єрусалиму.

Останні мирні переговори між Ізраїлем і палестинцями перервалися багато тижнів тому, як повідомлялося обома сторонами, через відмову Ізраїлю припинити будівництво ізраїльських поселень на окупованій палестинській землі.

Однак цей величезний злив "Аль-Джазірою" конфіденційних документів вказує на те, що керівники палестинців приватно були готові на великі територіальні поступки в обмін на домовленість. Ішлося про суттєві шматки землі, окупованої Ізраїлем із 1967-го року.

Як виглядає, найбільш контроверсійною частиною цього конфлікту є Єрусалим, який своєю столицею вважають і ізраїльтяни, і палестинці.

Оприлюднені документи, які Бі-Бі-Сі не змогла підтвердити у незалежних джерелах, твердять, що палестинські посередники на переговорах хотіли обговорювати дражливі і досі необговорювані питання, включно з доступом до святині Харам аш-Шаріф, або Храмової гори.

Роками ті самі палестинські керівники вели переговори з ізраїльськими й американськими посередниками, однак всі досі проведені переговори були безрезультатними.

Згідно з інформацією телеканалу, ізраїльтяни відмовилися від домовленостей щодо Східного Єрусалиму, не зробивши при цьому пропозиції у відповідь.

Поміж палестинцями наростає розчарування і незадоволення тим, що вони вважають ізраїльською експансією (особливо що стосується таких питань як Східний Єрусалим), а також слабкістю своїх лідерів.

Ці оцінки очевидно лише посиляться після оприлюднення документів Аль Джазірою.

Бі-Бі-Сі поки що не має можливості підтвердити в незалежних джерелах достовірність оприлюднених документів.


Назад123456 | Указать страницу