<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в сообществе Freedom
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (3)
ZOG (1)
бабло (127)
війна (11)
влада (56)
воші (1)
ГАЗ (1)
гени (3)
гены (1)
герої (51)
гетто (76)
гниды (91)
гої (142)
гра (13)
Гроші (12)
діти (4)
євреї (94)
жиди (51)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (54)
їжа (1)
КГБ (6)
Київ (6)
Кіт (1)
Крим (2)
Крым (2)
лохи (117)
маца (1)
міфи (88)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (5)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
рыги (1)
СБУ (3)
секс (2)
СРСР (3)
суд (1)
сша (8)
терор (20)
Тора (1)
фарс (5)
ФБР (1)
фото (3)
ФСБ (2)
Хабад (66)
Хрень (111)
царь (1)
цены (1)
ЦРУ (3)
шок (1)
#

Календарь

 Декабрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
#

Записи

Понедельник 21 мая 2012
Сообщение прочтено 416 раз
Робер | 2012-05-21 10:37:33

Православная церковь стала действовать по принципу “быть популярной”, что намного проще, чем стать авторитетной.

Соцопросы, как правило, фиксируют высокий уровень доверия общества к церкви. Никто, впрочем, не потрудился конкретизировать, в чем именно мы ей “доверяем”. Под словом “церковь” мы понимаем то отдельно взятого “церковного чиновника”, то общину верующих, то общественный институт. Да и слово “авторитет” претерпело немало метаморфоз.

Проблема авторитета упирается в плотность информационного потока. Слово больше не “жжет глаголом сердца” — оно подчиняется общим информационным принципам. И те, кто говорит, тоже играют по законам жанра — или просто выходят из игры. Даже когда церковники выходят в медиапространство по собственному почину, а не выдергиваются репортерами в связи со скандалом, правила игры все равно одерживают над ними верх. И эти правила сводятся к наращиванию популярности. А тот, кто хочет ее обрести, должен соответствовать желаниям публики. В этом смысле одиозные медиапредставители РПЦ — просто картинки из учебника. Когда о. Всеволод Чаплин говорит, что если девушку изнасиловали — она сама виновата, потому что “вела себя вызывающе”, это, возможно, совсем не то, что он думает на самом деле. Это то, что подумает подавляющее большинство обывателей — и российских, и украинских — при виде девушки в мини-юбке. Что поделаешь? В условиях “рейтингового” отношения к сказанному, написанному или показанному “авторитетными” оказываются “топ-сториз” от “селебритиз”, хоть в рясы они будут облачены, хоть в бикини. О. Всеволод Чаплин оспаривает строчку в рейтинге у Ксении Собчак, делает это теми же методами — и это не смущает ни его, ни ее. Это правильно, ведь речь идет не об “авторитете” — речь о популярности, пиаре, рейтинге, о “нашем всем” в современной медиакультуре.

Трудно, но иногда следует осознавать, что авторитет и популярность — вещи диаметрально противоположные. “Проблема авторитета” начинается у церкви тогда, когда она пытается проповедовать христианские (или выдаваемые за таковые) принципы в повседневной жизни. Но тогда проблема “авторитета церкви” упирается не только в собственную медийную неуклюжесть, готовность “корректировать” свою проповедь согласно отнюдь не высшим интересам, но еще и в наше собственное нежелание слушать то, о чем она нам говорит. Что ж, проповедь Христа для мира никогда не была простой задачей. И сейчас — ничуть не проще, чем во времена первых апостолов. Кстати, об авторитетах — многие ли современники знали имена Двенадцати?

 

О пяти грехах православной церкви

Информационная закрытость

Церковь не спешит делиться своими внутренними делами с массовым читателем и зрителем. Современный человек — активный участник информационного обмена — не любит корпоративной закрытости. Примеров неуклюжих попыток церкви что-то скрыть множество — от смешных, как последняя история с отражением патриарших часов, до драматичных, как в истории с попытками Ватикана утаить факты сексуального насилия над детьми в католических приютах. Церковники в таких ситуациях оказываются в незавидном положении ответчиков, говорят что-то о “медиавойне”, но продолжают блюсти свои тайны, давая новые поводы для медиаатак. Их можно понять — им не хочется отчитываться перед “внешними” в том, что их, “внешних”, совершенно не касается. Но, во-первых, допустимо ли деление на “своих” и “чужих” для церкви, которая призвана нести Свет миру? Во-вторых, действительно ли такие вещи не касаются общества, от которого церковь, по ее собственным словам, “не отделена”? А в-третьих, немалая часть
Читать

Пятница 27 апреля 2012

 В Киеве 20-22 июня будет учреждено международное правозащитное движение «Мир без нацизма» (а на деле – еврейская антиукраинская подрывная организация). Об этом сообщает «Интерфакс» со ссылкой на оргкомитет движения.

По словам президента Всемирного конгресса русскоязычного еврейства, российского сенатора, украинофоба-нациста Бориса Шпигеля, "правозащитное" движение учреждается в год 65-летия Победы, символизируя связь поколений и актуальность борьбы с неофашизмом и неонацизмом в современном мире.

Создание движения стало результатом проведения серии международных конференций в Берлине и Риге, посвященных проблеме якобы героизации пособников нацизма, терпимости в отношении неонацистской, фашистской и ксенофобской идеологии в обществе, искажения истории ХХ века.

Третья, заключительная, конференция евреев-нацистов из 20 стран на тему «Уроки второй мировой войны и Холокоста» пройдет 20-22 июня в Киеве.

Одной из центральных задач движения станет мониторинг проявлений "неонацизма", подготовка ежегодного доклада для ООН, Совета Европы, Евросоюза, ОБСЕ о состоянии дел в различных странах, а также инициирование судебного преследования лиц, причастных к военным преступлениям в годы войны или причастных к пропаганде нацистских идей.

Настоящей же целью организации евреев-нацистов будет очернение героев Украины, отрицание права украинцев на самоопределение и правдивую историю, переписывание истории Украины в угоду кремлевским хозяевам.

напомним, что главная отличительная особенность нацизма – возвеличивание собственной нации и отказ другим народам в праве на самоопределение, независимость и историю.

Пятница 13 апреля 2012

Также партия предлагает запретить размещение советской символики, в частности, на автомобиляхВходящая в состав правительства Латвии партия «Всё - Латвии/Отчизне и свободе» предлагает ввести уголовную ответственность за использование советской атрибутики на одежде, заявил в интервью телеканалу LNT сопредседатель партии Райвис Дзинтарс

«Мы не можем понять, почему на публичных мероприятиях запрещено использовать тоталитарную символику, но в то же время можно носить одежду с советской атрибутикой, что для многих жителей Латвии является болезненным моментом», - сказал он.

Также партия предлагает запретить размещение советской символики, в частности, на автомобилях.

Партия намерена подать соответствующий законопроект на рассмотрение парламента.

В Латвии на публичных мероприятиях запрещено использовать символику нацистской Германии и Советского Союза. В Латвии считают, что республика с 1940 по 1991 годы была оккупирована СССР. В России - стране-правопреемнице Советского Союза - категорически не согласны с такой постановкой вопроса.

В Латвии довольно популярны футболки с изображением герба СССР, а также другими символами Советского Союза. Ранее в ряде латышских СМИ поднимался вопрос о необходимости ограничить использование советской символики, в том числе на одежде.

Среда 28 марта 2012
В России насчитывается около 1800 памятников Ленину и до 20 тыс. бюстов. Более 5 тыс. улиц носят имя революционера №1. Во многих городах скульптуры Владимира Ильича возвышаются на центральных площадях. Хотя, если бы мы знали о великом вожде всю правду, эти памятники давно оказались бы на свалке.

Анатолий Латышев - известный историк-лениновед. На протяжении всей жизни занимается биографией Ильича. Ему удалось раздобыть документы из секретного фонда Ленина и закрытых архивов КГБ.

- Анатолий Григорьевич, как вам удалось проникнуть в секретные фонды?
- Это случилось после августовских событий 1991 года. Мне выдали спецпропуск для ознакомления с секретными документами о Ленине. Власти думали найти причину переворота в прошлом. Я с утра до вечера сидел в архивах, и у меня волосы вставали дыбом. Ведь я всегда верил в Ленина, но после первых же тридцати прочитанных документов был просто потрясен.
...
Читать
Среда 21 марта 2012

У Народному Русі України (НРУ) заявляють, що "підтримані антинародною владою і керовані з Кремля проросійські сили готують церковний переворот у формально самокерованій Українській православній церкві Московського патріархату".

Як повідомили у прес-службі НРУ, УПЦ МП прагнуть позбавити незалежності в управлінні - для цього "реваншисти користуються хворобою митрополита Володимира і проводять свій Синод, мета котрого внесення змін до статуту УПЦ МП".

"Згідно з ними обрання, призначення і переміщення архієреїв УПЦ відбувається лише з благословення Московського патріарха. Таким чином, нівелюється теперішній статус УПЦ МП як самоврядної одиниці", - наголосили у Русі.

У партії пояснили, що РПЦ давно є "інструментом в руках російських політиків, а їхня мета добре відома – втягнення України в орбіту своїх імперських інтересів з подальшим перетворення України на нову "малоросію".

"Автономність УПЦ МП  - більмо на оці російських шовіністів, котрі понад усе прагнуть повноти влади над Україною – в питаннях церкви, економіки, енергетики, гуманітарної політики тощо. Їхня мета – нівеляція незалежності України", - відзначили рухівці.

Як наслідок, Народний Рух України виступив проти спроб узурпації влади в УПЦ МП з боку "купки українофобів, якими керує не духовне начало, а експансіоністи з Москви".

Четверг 15 марта 2012
Сообщение прочтено 437 раз
Робер | 2012-03-15 22:45:32
Чи вам відомо що в кінці Другої світової війни мстиві жиди забрали під себе концтабори для арешту і зосередження  там невинних німців, для тортур, катування і вбивства сотень тисяч людей? У своїй книзі "Eye For An Eye" (Око за око), жидівський письменник Джон Сак (John Sack) дає повністю документовану відповідь на це питання.
 
Відомий факт про те, що деяким жидам були дані величезні повноваження для заселення концтаборів німецькими жертвами. Загалом 1255 таборів управлялися комендантами-жидами. Німецьких чоловіків, жінок, дітей і навіть немовлят морили голодом, били, роздирали, мордували, катували і вбивали жидівська адміністрація і охоронці-жиди. Один з найвідоміших випадків пов'язаний із божевільним маніяком і прибічником геноцида німців Соломоном Морелем. Польський жид і полум'яний комуніст Соломон Морель став комендантом керованого комуністами табору смерті в Польщі після Другої світової війни, в якому тисячі німецьких цивільних осіб були нещадно вбиті за його наказом. Він був звинувачений у вбивстві 1500 ув'язнених в Swietochlowice.

Польща,геноцид,суд,сионизм,НКВД,брехня голокосту,Концтабір,Ізраїль,німці,жертви
Соломон Морель - жидокомуністичний вбивця, кат.

Після виходу книги "Око за око", Польща звинуватиля Мореля у військових злочинах, але Морель втік до Ізраїлю. У типовий лицемірний жидівський спосіб сіоністський режим захистив Мореля і відмовився екстрадувати його назад до Польщі, щоб він постав перед судом за свої злодіяння. Тим часом, ізраїльський Моссад незаконно викрав Адольфа Ейхмана з Аргентини в 1960 році і передав його суду за злочини уявного Голокосту™.


Читать
Суббота 3 марта 2012
Сообщение прочтено 404 раз
Робер | 2012-03-03 00:47:48

«Кто эти странники?»

(Исследование политики еврейского самоопределения) 

«Считаю, что если отделить еврейство от его духовной сущности, все, что останется — это чистый расизм. Так вот, я не религиозный и не светский еврей. Я вообще не еврей. <…> Я себя считаю палестинцем, говорящим на иврите. Я говорю на иврите, и моя родина — Палестина».

Гилад Ацмон

 

Рецензия Пола Джей Бэйлса
9 сентября 2011

Пол Бэйлс утверждает, что новая книга Гилада Ацмона «Кто эти странники?» (2011)  является редким произведением, которое не должны пропустить те, кто сталкивался с кризисом самоопределения. В ней смело и в исторической перспективе рассматриваются многие спорные вопросы, связанные с еврейским самоопределением, политикой и [государством] Израиль.

 

Гилад Ацмон: Кто эти странники? 

Автор книги «Кто эти странники?» – Гилад Ацмон, ученый, плодовитый писатель и ведущий джазовый саксофонист. В ней он с проницательностью рассматривает кризис самоопределения, который пережил сам, и с которым сталкиваются многие евреи.

Ацмон с боем прошёл сквозь эти противоречия – от первоначальных познаний израильского сиониста до пробуждения себя как гуманиста.

Книга раскрывает его прирожденную способность переключаться между качествами популярного артиста (успешного саксофониста и «акулы пера») и компетентного философа.

 Без сомнения, «Кто эти странники?» разбудит многих читателей, доставит удовольствие одним и вызовет раздражение у других.


Читать

Пятница 24 февраля 2012

Греческая радиостанция Real FM заплатит штраф в размере €25 тысяч за то, что один из журналистов назвал канцлера Германии Ангелу Меркель «грязной берлинской шлюхой» в эфире радиостанции, сообщает The Local

Как пишет издание, корреспондент Real FM Йоргос Трангас обзывал Меркель в эфире радиостанции дважды – в сентябре и октябре 2011 года. В связи с этим национальный совет по телевидению и радиовещанию Греции решил оштрафовать радиостанцию на €25 тысяч за использование абсценной лексики и пренебрежение культурным греческим языком.

Трангас принес свои официальные извинения Меркель в среду. При этом он подчеркнул, что греки сегодня – это «евреи 2012-го года».

Отношения между Берлином и Афинами обострились во время долгового кризиса, в котором многие немцы обвиняли греков. К критике присоединялась и сама Меркель, заявившая, что люди в Греции слишком много отдыхают и неоправданно рано уходят на пенсию.

Греки, в свою очередь, в ходе протестов активно напоминали немцам об их нацистском прошлом: среди прочего, демонстранты использовали предметы одежды, характерные для нацистов. Таким образом, они хотели подчеркнуть давление, которое они испытывают со стороны Германии. 

Четверг 23 февраля 2012

Працівники британської маркетингової компанії "Ванбествей" сидять голяка на своїх робочих місцях. В офісі запровадили "голу п'ятницю".

— На роботі працівники проводять стільки ж часу, як і в ліжку під час сну, — розповідає  маркетолог 34-річний Алекс Бостан. — Керівництво хоче, щоб ми почувалися максимально затишно. У п'ятницю всі роздягаємося догола, перш ніж сісти за робоче місце.

"Голу п'ятницю" оголосили у грудні торік.

— Спочатку більшість працівників комплексували. Жінки просили залишити білизну. Але коли шеф прийшов голяка з портфелем, ми теж розділися догола. Тепер рідше ходимо на кухню по каву, майже не вибігаємо на балкон і перекур.

Працівники по 8-10 год. сидять за комп'ютерами. В адміністрації компанії кажуть, продуктивність праці зросла.

— Після кризи у більшості працівників компанії зник інтерес до справи, — каже керівництво "Ванбествей". — Хтось, аби підняти дух, влаштовує на роботі спортивні змагання, облаштовує кімнати відпочинку з фонтанами й дельфінами. Ми своїх працівників роздягли і зробили ближчими одне до одного. Службових романів не боїмося. Це заборонено статутом компанії. Обох закоханих, на жаль, доведеться звільнити.

Воскресенье 12 февраля 2012

Присвоєння Шевченківської премії чи не щороку супроводжується скандалом. Цей рік наче виняток. Лауреатами премії з літератури стали Петро Мідянка за збірку поезій 2010 року «Луйтра в небо» і Володимир Рутківський за історичну трилогію для дітей «Джури» 2007-1010 рр. («Джури козака Швайки», «Джури-характерники», «Джури і підводний човен»). Ми взяли коротке інтерв’ю в пана Рутківського. 

Пане Володимире, поділіться, будь ласка, своїми першими враженнями після того, як ви дізналися, що стали лауреатом Шевченківської премії.

Ця премія, як і для всіх письменників, для мене означає дуже багато, адже це найбільш почесна премія в Україні.

Чесно зізнатися, я не був переконаний у своїй перемозі, хоча в пресі мені її пророкували. Особливо завдячую літературознавцеві Кості Родику, який допомагав мені в інформаційному просторі. Він є організатором премії «Книжка року», і для мене думка Кості дуже важлива.

Я собі думав, навіть якщо не буде Шевченківської премії, то всі добрі слова про мою творчість здатні замінити її. Я не ганяюся за грошовими еквівалентами, мені просто важливе тепле слово про мою роботу.

Щодо самої премії… Я висувався вже кілька разів. Торік мої захисники зіткнулися з захисниками книжки Василя Шкляра з його «Залишенцем». Тож у мене не було якось завищеної самооцінки. Я знав, що в мене й цього разу доволі сильні суперники. Це Петро Мідянка, деякі речі якого вважаю просто геніальними. Мирослав Дочинець – теж досить чудовий, бачить з середини свій текст…

Звісно, була неабияка радість, коли мені зателефонували й сказали, що я отримав премію.

Ви вже придумали, на що потратите гроші (250 тисяч гривень)?

Якби це було двадцять років тому, я б, не задумувався, на що їх витратити… Я сам своїми руками вицюкав собі двоповерхову хату з ракушняку.

Своїми руками?

Аякже! Письменники не тільки сидять за столом, як майстри слова, а ще й можуть бути майстрами на інші руки. Тож потратив би на будинок…

А ще більше я люблю мандрувати. Тому поїхали б з дружиною в Карпати чи любу моєму серцю Угорщину… Та оскільки мені вже 75 років і мандрівками не дуже пахне, то я, порадившись з друзями, вирішив, що було б непогано покласти цю премію на депозит і за відсотки від неї створити якусь премію для дитячої літератури. Нехай би називалася «Джури».

От ми зараз носимося з цією ідеєю, як з писаною торбою. Це буде така собі альтернативна премія Лесі Українки, яка дуже задержавлена. Наприклад, її дають не тому, що твір цього вартий, а тому що якийсь «регіон недоохоплений». А наша премія буде суто за досягнення в дитячій літературі.

Дитячі письменники, на мою думку, це найбільш затуркана, зацькована частина нашого письменництва. І це буде деякою підтримкою для них, бо сума буде більш-менш така, що дасть можливість письменникові бодай з рік посидіти над своїм текстом, без поспіху, не кидатися в якесь заробітчанство. Адже мені відомо, у якому стані дитяча література. Знаю, що члени Шевченківського комітету з величезними труднощами давали мені цю премію. Бо побутує така думка, що дитячим письменника нічого не треба і що в них є своя премія імені Лесі Українки, яка становить близько десяти тисяч гривень. Але ж тут різниця в грошовому еквіваленті просто божевільна.

Ну, і дещо віддам жінці за борщі, які вона варила для мене, коли я писав.

Торік Василь Шкляр відмовився приймати Шевченківську премію доти, поки не звільнять Табачника…

Як кажуть, гроші не пахнуть. Мені ця премія все-таки потрібна для іншої премії в дитячій літературі. А якщо говорити по совісті – то Василь Шкляр правий.

Знаю, що зараз іде тиск на все українське в гуманітарній сфері, і не тільки. Іде перекручування, просто шулерство,
Читать

Назад12345678Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены