Окупаційні назви у Києві

Вулиці Києва, що прославляють убивць, катів, садистів, організаторів голодомору та активних борців проти української
незалежності

...
Читать

21 декабря Национальный мемориал Катастрофы и Героизма "Яд Вашем" объявил о начале конкурса малых грантов (до 5000 долларов) на развитие проектов в области исследования Холокоста на территории Советского Союза. Этот конкурс организован при поддержке благотворительного фонда Genesis (российского магната Михаила Фридмана).

К участию в конкурсе принимаются заявки на развитие проектов в различных сферах образования и культуры: научные исследования, публикации, учебные, художественные, театральные, медиа-, видео- и кино-проекты. Они будут оцениваться в соответствии со следующими критериями: новизна и перспективность проекта, актуальность для русскоязычной общины, широкая пользовательская аудитория, долгосрочный эффект, возможность дальнейшего развития проекта после окончания гранта, рекомендации специалистов и исследователей в области Катастрофы (это не автомобильная катастрофа, это сейчас так говорят на холокост, потому что холокост не совсем правильно, ведь это еврейское ритуальное убийство через сожжение живьем).  Основная цель этой инициативы – поддержка новых идей и проектов, ориентированных на русскоязычную аудиторию.

Заявки на участие в конкурсе следует направлять на иврите или английском языках на электронную почту small.grants@yadvashem.org.il. Форма для заполнения заявок размещена на официальном сайте "Яд Вашем". Заявки принимаются до 15 февраля 2011 года.

Любопытно, что тему холокоста последнее время начали активно развивать еврейские магнаты из СНГ - русские евреи Михаил Фридман и Вячеслав (Моше) Кантор - глава Европейского еврейского конгресса (ЕЕК), казахский еврей Александр Машкевич, который возглавляет  Евроазиатский еврейский конгресс (ЕАЕК), украинские евреи Павел Боголюбов и Игорь Коломойский - президент Европейского Совета еврейских общин (ЕСЕО). А вот Вице-президент Европейского Совета еврейских общин и президент Всеукраинского еврейского конгресса Вадим Рабинович сказал, что проекты ЕСЕО никак не координируются с планами Европейского еврейского конгресса. "А зачем нам это? Мы реализуем свои проекты. Темы, которыми занимается Кантор, например, Холокост и безопасность, - мы их не трогаем. Мы занимаемся общинной работой, и нас не интересует, кто в итоге получит ордена". Некотрые подозревают, что тему холокоста на самом деле начали "сливать", тем более что деньги за холокост с Германии, Австрии, Швейцарии уже почти все выкачаны. Поэтому над холокостом в сети начали потешаться не только антисемиты, но и простые блоггеры, умеющие думать.

Тем не менее, 5000 долларов никто из вас не хочет зароботать? Или может мне "актуальную и перспективную" тему подскажете?

Не кожен християнин, особливо це стосується слов'ян, знає, що жидівська молодь виховується на Талмуді. Через усе життя кожний юдей, чи він правовірний, чи він атеїст, повинен щось прочитати із Талмуда.

Газета "Джюїн Кронкіл" за 4 квітня 1919 року писала:

"Багато з самого існування большевизму, з обставин, що так багато жидів є большевиками, лежить в тім факті, що ідеї большевизму у багатьох точках є згідні з найкращими ідеями жидівства".

А газета "Джюїш Ворлд" за 15 березня 1923 року відкрито писала:

"Фундаментально юдаїзм є проти-християнським!''

Перший друкований Талмуд видано в Еспанії у 1475 році - так говорять жиди.

Перша редакція Талмуда називалася "Мішна", вона з'явилась близько 2-3 сторіччя до н.е. З часом жиди додали до Мішни тлумачення, що отримало назву "Гемара". Ці два твори називаються Єрусалимським Талмудом. Кінцево він був зредагований в 5 ст. і отримав назву Бабілонського талмуду. Талмуд складається із 63 книг по етиці, праву, моралі, історії, що її писали стародавні рабини, за всю історію християнства аж по нинішній час ніде в світі не з'являлося такої огидної брехні, замішаної на люті проти Ісуса, як це пишуть жиди.

Талмуд вчить, що Ісус заслужив на п'ять смертних кар: занурити в гноївці і засудити, налити в рот розтоплене олово, відтяти голову, скаменувати на смерть, розп'яти на хресті.

Ось що писав Генріх Гейне, німецький поет, жид-вихрест, про жидівську віру:

"Жидівська віра - це не набожество, а божевілля".

Нижче подаємо витяги із "богословської" книги Талмуд.

"Кожного гоя, що вивчає Талмуд і кожного жида, що допомагає йому в цьому, треба скарати смертю"/Сангезрин 59-а , Авда Зора 6, 8/.

"Розповідати щось гоєві про жидівську віру - це те саме, що повбивати всіх жидів, бо якщо б гої дізналися, чого навчає жидовське набожество, то вони б повбивали всіх жидів".

"Будьте немилосердними до християн", /Гі лхот Акум 10.1/.

"Християни створені, щоб служити і бути слугами жидів"/Мідаш Талпіот 225/.

"Християни - це худоба, віслюки"/3ога 2, 64-6/.

"Християнські свята негідні у Бога, марні, неправдиві, поганські і шкідливі'' /Абгода Зара 78-ц/.

"Проливати кров не жидів - це дати жертву Богові" /Іалкут Сімоні 245-ц /.

"Всі жиди мусять допомагати вбити жидівського зрадника" /Чошен Гам 338/.
 "Непотрібно молитися, вбиваючи в суботу" /Песачім 49-ц/.

"Забороняється жидам рятувати життя гоя" /Бабга Кама 29/.

"Жид, що служить в християнському війську, не має йти в перших лавах, навпаки - повинен іти позаду" /Песачім 113-а/.

"Жидівський народ є єдиний вибраний Богом, а всі інші народи варті презирства і ненависти. Маєтки всіх народів належать жидівському народові, то ж він має право відібрати від них те майно" /Члжен Гамішпат 348/.

"Лише жид є людська істота, а всі інші народи не є людськими істотами, вони є звірями" /Бабга Мака 2,6/.

"Бог надав гоєві людську подобу, щоб служити жидам. Гой є худоба в людській подобі і приречений служити жидові денно і ночно" /Мідраш Талпіот 225-д/.

"Жид не зобов'язаний додержуватися моралі щодо гоїв, жид може порушити мораль, якщо це корисно йому, або жидам взагалі" /Чожен Гаміцпат 248/.

"Жид може мати статеві стосунки з нежидівкою, але не сміє брати шлюбу з нею" /Гад Шас/.

"Дозволено згвалтувати і трьохрічну нежидівку" /АбодаСара 3-А/.

"Шлюб поміж гоями не має законної сили, тому статеві стосунки між ними є такі самі, як у худоби, а їх діти не є людськими істотами" /Аруч Іоре 269/.

"Намовляйте християн мати статеві стосунки із тваринами" /Гілхот Махалот,8/.

"Не провинився в убивстві той, хто не вбив християнина" /Макот 7-6/.

"Християни - це брудні тварюки" /Кетубот 110-6/.  

"Християнські діти - це діти Євинного гада" /Зогар 1,28-6/.  

"Всі християнські книги потрібно спалити" /Шабат 116-а/.

 "Християнські свята - це дні нещастя " /Абгода Зара
Читать

Жидівська поліція - так називалась «Служба порядку» (польською - Żydowska Służba Porządkowa, в просторіччі policja żydowska,  нім. Judischer Ordnungsdienst) — органу для забезпечення порядку, який утворювався у кожному єврейському гетто під час німецької окупації.  Існувала у 1939—1943 роках.

Жидівська поліція підпорядковувалась юденратам — жидівським радам, які очолювали відповідні гетто і складалися з поважниї євреїв та рабинів. Зброї жидівська поліція не мала — членам полиції дозволялось носити тільки гумові кийки. На чолі поліції варшавського гетто стояв вихрест, колишній полковник польської поліції Юзеф Шерінський.

Єврейська поліція мала наступні функції:
...
Читать

Заява Івана Дем`янюка

з приводу рішення продовжити судовий процес в нинішній Німеччині, спадкоємиці Третього райху, винесений без жодних на те юридичних підстав аморальними суддями - з порушенням засад справедливого судового розгляду, супроти правди, законнності, а навіть самих основ правосуддя

У Нюрнберзі, як і в пізніших судових процесах, які відбувалися в Німеччині, жоден прокурор, жоден суддя не наважився б так спотворювати закон й факти, як це нині чинять тут (у Мюнхені). Дійсно, відмова німецької влади взяти на себе відповідальність за тортури і смерть мільйонів радянських військовополонених, за нелюдські умови, в яких ми перебували, це – відмова німців від повної відповідальності за Голокост.

Я звинувачую суддів Aльта, Ленца і Пфлудера за:
...
Читать

Олексій Токар, PhD. 

ЩОДЕННИК АННИ ФРАНК:
СУМІШ ФАЛЬСИФІКАЦІЙ ТА ОПИСАНЬ ЖІНОЧИХ ГЕНІТАЛІЙ 

 «Щоденник Анни Франк» вперше був виданий в 1947 році в Нідерландах і моментально став бестселером. Він перекладений багатьма мовами світу, безліч разів перевидавався і продавався публіці як справжній - власноруч написаний єврейською дівчинкою з Амстердама. За мотивами щоденника ставилися спектаклі, балети, його екранізували в Голівуді – цей фільм мав колосальний успіх. Щоденник Анни Франк є офіційним міжнародним культурним надбанням - він включений до списку спадщини ЮНЕСКО "Пам'ять світу", також у 2009 році на порталі Onepoll.com він потрапив до ТОП-10 списку книжок, "які надихають читачів". В 2003 році щоденник видавався в Україні і тепер "надихає" українців.

Однак в жанрі мемуарів та щоденників відомо чимало літературних містифікацій, які видавалися за справжні спогади або життєписи різних відомих людей – достатньо згадати «мемуари Хесса», «щоденники Мюллера» або різні версії скандально відомих «Застільних бесід Гітлера». Але одне з найбільш сенсаційних викриттів пов'язане з книгою «Щоденник Анни Франк». 

Передісторія. Чому родина Франк не виїхала з Нідерландів

У 1925 році батьки Анни, Отто Франк і Едіт Холландер одружилися і оселилися у Франкфурті, Німеччина. Анна народилася в 1929 році. Батько Анни був успішним бізнесменом, а мати Анни була дочкою промисловця.

 У 1934 році Отто із сім'єю перебралася в Амстердам, де він купив фірму Opekta, основною продукцією котрої був гелеутворюючий агент пектин, що є рослинним замінником желатину і використовується в домашньому господарстві при виготовленні желе та джемів, а також з метою дотримання кашруту.

У травні 1940 року, після того як німці окупували Амстердам, Отто залишився в цьому місті, в той час як його мати і брат переїхали до Швейцарії. Отто залишився в Амстердамі через те що його фірма робила вдалий бізнес з німецьким Вермахтом - з 1939 по 1944 рік Opekta продавала пектин для німецької армії. Пектин використовувався як харчовий консервант, протиінфекційний бальзам для ран, колоїдний кровозамінник та загусник, що значно збільшує строк зберігання донорської крові. Пектин також застосовувався як емульгатор для нафти та згущеного бензину для запалюючих бомб. Забезпечуючи Вермахт, Отто Франк перетворився в очах голландців на нацистського посіпаку.

Вид на сховище з боку 50-и квартирного будинку
6 липня 1942 Отто Франк перевіз свою сім'ю до «таємного сховища» (так називала його Анна Франк: «het achterhuis» - буквально: «задній дім», часто перекладається як «секретна прибудова», «сховище»). Це був триповерховий флігель із великим скляним таунхаусом, розташований перед великим п'ятдесятиквартирним будинком майже в центральній частині Амстердаму на каналі Прінсенграхт. Крім заможної сім'ї Франк в цьому комфортному і просторому сховищі також ховалися інші євреї (всього - вісім, а ще домашні тварини).

Дехто називає ці приміщення коморою, але ось так їх описує дівчинка:

"А за правими дверима
Читать

Бабин Яр: Критичні питання та коментарі

Герберт Тідеманн 

«Мужність означає вжиття заходів заради істини і проголошення її!»

Жан Жорес

1. Преамбула

Тема "Бабин Яр" бентежить з багатьох причин. Тому для загального огляду коротко окреслимо основні проблеми: 

1. Масові вбивства в Бабиному Яру відбулися майже за чотири місяці до конференції в Ванзеє, де нібито вперше були заплановані вбивства.
2. В різних джерелах широкі розбіжності між стверджуваними датами цього вбивства.
3. Залежно від джерела, кількість жертв відрізняється на два порядки.
4. Припускається велика кількість різних методів і знарядь вбивства.
5. Також відсутня єдина думка щодо місця уявних вбивств.
6. Свідки або повідомлення надають вкрай суперечливі відомості щодо інших обставин того що сталося.
7. Число стверджуваних жертв значно перевищує число жидів, що залишилися в Києві після радянської евакуації.
8. Досі не проведена судово-медична експертиза місця і знаряддя вбивства. Не здійснено жодної спроби встановити і забезпечити хоч якісь докази.
9. Також видається дивним, що совєти використовували як звалище для спалювання міського сміття місце, де заклятий ворог нібито вбив безліч безневинних людей під час «Великої Вітчизняної війни».
10. І, нарешті, твердження про масові вбивства спростовані аерофотозйомками воєнних часів.

Для дослідження вищезазначених проблем ми будемо використовувати стандартні наукові методології. Після вступної інформації, яка полегшить спільне розуміння теми, окремими розділами будуть представлені перші повідомлення, свідчення очевидців, інші джерела; також будуть обговорені конкретні питання, що виникають з контексту. Окремий розділ присвячений основним питанням [1].

2. Вступ

Із взяттям німцями 19 вересня 1941 р. Києва безлади в місті не припинилися. Після вступу німецьких військ, в Києві «потужні вибухи відбувалися один за іншим». [2] 24 вересня був висаджений в повітря готель "Континенталь" разом із штабом польової комендатури 6-ї армії. 25 вересня місце охопили пожежі, повністю запалав Хрещатик. Заздалегідь встановленими мінами були знищені майже всі громадські будівлі після розташування там німецьких військ, котрі внаслідок вибухів зазнали значних втрат². Наприкінці вересня були знайдені радянські мапи з місцями установки радіокерованих мін, де були позначені близько 50 підготовлених для підривання об'єктів. Також виявлено величезну кількість мін, вибухових речовин і "коктейлів Молотова".

Значну частину центру міста було спалено і близько 50000 осіб залишились безхатченками. Сотні німецьких солдат загинули при гасінні пожеж. В місті перебувало чимало надісланих совєтами організованих диверсантів і партизанів - Київ залишався полем бою. 

Згідно з представленим Міжнародному військовому трибуналу (МВТ) документом, що має досить підозріле походження, в Києві начебто заарештували всіх жидів і 33 771 з них знищили 29 і 30 вересня - помстившись таким чином за "підпал" [3].

До евакуації в Києві жило близько 175 000 [4] або навіть всього 160 тисяч [5] жидів. Проте, Звіт айнзатцгрупи про події № 106 від 7 жовтня 1941 року, стверджує:

"Вважається, що число жидів становить 300000 [...]." [6] 

28 вересня 1941 нібито за допомогою плакатів жидам наказали [7] взяти своє майно і зібратися наступного дня 29 вересня на певному розі вулиць. Звідти вони начебто повинні були йти до Бабиного Яру, що на північно-західній околиці Києва.

"Бабин Яр" перекладається приблизно як «яруга старих жінок».
Читать