<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в сообществе Freedom
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (3)
ZOG (1)
бабло (127)
війна (11)
влада (56)
воші (1)
ГАЗ (1)
гени (3)
гены (1)
герої (51)
гетто (76)
гниды (91)
гої (142)
гра (13)
Гроші (12)
діти (4)
євреї (94)
жиди (51)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (54)
їжа (1)
КГБ (6)
Київ (6)
Кіт (1)
Крим (2)
Крым (2)
лохи (117)
маца (1)
міфи (88)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (5)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
рыги (1)
СБУ (3)
секс (2)
СРСР (3)
суд (1)
сша (8)
терор (20)
Тора (1)
фарс (5)
ФБР (1)
фото (3)
ФСБ (2)
Хабад (66)
Хрень (111)
царь (1)
цены (1)
ЦРУ (3)
шок (1)
#

Календарь

 Февраль 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
#

Записи

Суббота 2 февраля 2013
Сообщение прочтено 418 раз
Робер | 2013-02-02 22:04:49
22 жовтня 2012 року. У Мальме, третьому за величиною місті Швеції, пройшла демонстрація на підтримку місцевої жидівської громади. Чимало учасників ходи, бажаючі висловити свою солідарність з жидами Мальме, були в кіпах. Приводом для цієї акції став вибух, що пролунав 28 вересня біля дверей будівлі, де проходять збори членів жидівської громади.

У демонстрації взяв участь мер міста Ільмар Реепалу. Він закликав членів жидівської громади відмежуватися від Ізраїлю і відмовитися від сіоністських поглядів заради власної безпеки. До цього мер Мальме неодноразово наголошував, що жиди мають можливість впливати на те, як їх сприймає суспільство, а тому самі несуть відповідальність за антисемітські інциденти.

У Мальме мешкає близько 1200 жидів. Ця маленька громада стала об’єктом постійних нападів. За останні кілька років синагоги і жидівські кладовища були неодноразово опоганені, антисеміти били учнів жидівської школи й ображали перехожих, чий одяг видавала їх приналежність до жидівської громади. При цьому понад 25% жителів Мальме складають мусульмани. Місцевий політик Адлі Абу Хаджар заявив недавно, що «найкращою мусульманською державою у світі є Швеція».

25 жовтня 2012 року. У 19-му окрузі Парижа було скоєно антисемітський напад на 12-річного хлопчика, повідомляє JTA. Підліток стояв на автобусній зупинці, коли до нього підійшли двоє чоловіків, судячи із зовнішності – вихідці з арабських країн, кожному з яких було приблизно близько 40 років. Один з чоловіків запитав у хлопчика, чи є він жидом, а потім вийняв зі своїх штанів ремінь і почав завдавати підліткові удар за ударом. Незабаром беззахисний хлопчик впав на землю.

Побиття припинили перехожі, які зажадали, щоб чоловіки залишили дитину в спокої, і пригрозили викликати поліцію. Нападники спішно полишили місце події.

5 листопада 2012 року. містечку Сарсель, розташованому в передмісті Парижу, скоєно черговий антисемітський напад. На цей раз жертвою нападу став 55-річний жид, що прямував до синагоги.

Як відзначає Dreuz.info, його одяг не залишав сумнівів у тому, що він Оналежить до юдейської громади міста. По дорозі до синагоги чоловікові зустрілася група молодиків. Почекавши, коли жертва віддалиться від них на відстань кількох метрів, молодики почали кидати яйця в спину чоловікові і викрикувати антисемітські образи.

На початку жовтня в Сарселі було скоєно напад на жидівського підлітка, а наприкінці вересня в тому ж місті був здійснений наліт нжидівський магазин, що торгує кошерними товарами. Але поліція робить все, щоб «не помічати» антисемітських інцидентів. На думку оглядачів Dreuz.info, працівникам поліції наказано таким чином «скоротити» число таких нападів.

19 листопада 2012 року. У Васье, місті, розташованому в околицях Ліона, з’явилися кілька графіті  антисемітського змісту. Написи були нанесені на стіну жовтою і червоною флуоресцентною фарбою. Гасла «Бін Ладен живий!», «Хай живе Мохаммад Мера» [терорист, який вчинив з 11 по 19 березня 2012 року в Тулузі і Монтобані напади на французьких військових і жидівську школу, внаслідок чого семеро людей загинули –Ред.],«Усі жиді – у печі", викликали обурення представників місцево жидівської громади. Заступник мера Філіп Коші засудив дії невідомих зловмисників.

26 листопада 2012 року. Ренцо Гаттенья, президент Союзу італійських жидівських громад, виступив із рішучим засудженням антисемітських інцидентів, число яких різко зросла в останні тижні, повідомляє JTA  (Жидівська Телеграфна Агенція - Ред.). «Перерахування всіх антисемітських епізодів зайняло б забагато часу, та ми мусимо привернути увагу громадськості до все зростаючої напруженості», - заявив Гаттенья.

За останні тижні в декількох італійських
Читать

Пятница 18 января 2013
Сообщение прочтено 332 раз
Робер | 2013-01-18 22:55:40

З Литви надійшла новина, яка має важливе значення для Західної Україні, та й держави в цілому. За рішенням Апеляційного суду у Вільнюсі колишній співробітник держбезпеки СРСР 84-річний Вацловас Кояліс повинен провести півроку в місцях позбавлення волі за участь у депортації литовців до Сибіру в роки після Другої світової війни.

Раніше повідомлялося, що Клайпедський окружний суд в 2011 році засудив екс-чекіста за вчинені ним злодіяння до штрафу в 3,9 тисячі літів (близько однієї тисячі євро), проте прокуратура оскаржила вирок, визнавши його занадто м'яким.

Важко не визнати: той факт, що апеляційна інстанція прислухалася до аргументів прокуратури, врятував честь литовської Феміди. Адже порівняно невеликий грошовий штраф за співучасть в жорстоких злочинах комуністичного режиму виглядав не тільки м'яким, але й справжньою насмішкою над таким поняттям, як справедливість.

Відомо, що за останні роки в Литві неодноразово виносилися вироки щодо учасників депортацій більш ніж півстолітньої давності. При цьому литовські суди були досить милосердні: у багатьох випадках підсудним не призначали покарання у вигляді позбавлення волі з причини їх похилого віку. Втім, у деяких випадках прокурорам вдавалося домогтися посилення вироку. Так, у 2008 році колишній співробітник міліції, 80-річний Зігмантас Дубосас, був засуджений на п'ять років в'язниці за участь у переселенні жителів Литви до Сибіру в 1949 році.

Як відомо, радянська влада висилала в далеку і сувору Сибір сім'ї "лісових братів", як називали в народі (і не тільки, до речі, в Литві, а у всьому СРСР) учасників збройного підпілля, які боролися з окупаційним промосковським режимом. Точно таким же стражданням, а нерідко й набагато більш страшним, було піддано населення Західної України. А багато учасників ОУН-УПА, які здійснюючи національно-визвольну боротьбу виступали зі зброєю в руках за очищення своєї Батьківщини від чекістської нечисті і комуністичних прихвоснів, також було знищено чи вивезено на заслання.

Литва подає українцям хороший приклад, як треба обходитися з катами народу незалежно від того, скільки часу минуло після їх злочинів. У Кримінальному кодексі цієї невеликої прибалтійської країни є стаття про насильницьке переміщення осіб проти їх волі ‒ це злочин вважається тяжким і карається позбавленням волі на строк від 5 до 15 років.

В українському кримінальному законодавстві нічого подібного наразі немає. А чому? Невже всіх катів НКВС (КДБ) і їх пособників вже наздогнало відплата? Варто новообраним народним депутатам ініціювати відповідні зміни на законодавчому рівні: особи, які вчинили злочини проти людства повинні понести заслужене покарання.

Пам'ятається, років п'ять тому Верховний суд України скасував рішення військового суду Львівського гарнізону та Військового апеляційного суду Центрального регіону про відмову в порушенні кримінальної справи проти співробітників НКВС, які в 1944-1945 роках в Тернопільській області вбивали цивільних осіб, видаючи себе за бійців УПА.

Повідомлялося, що ВСУ ухвалив дане рішення за касаційною скаргою депутата Верховної Ради I скликання Івана Макара.
Пан Макар тоді висловив думку, що в Україні залишилися "ще сотні живих енкаведистів" і висловив надію, що вони будуть покарані.

На моїй пам'яті за минулі п'ять років в Україні не засудили жодного колишнього співробітника злочинної структури, якою був НКВС. Все руки не доходять до відновлення справедливості стосовно жертв катів? Або хтось цьому противиться?
Засудження в Литві чергового ката від НКВД могло б спонукати українців на активізацію роботи в даному напрямку. Всі здорові сили в Україні повинні підтримати такого роду кроки з відновлення історичної і людської справедливості. Від цього залежить майбутнє країни і української нації.

Особливо це стосується Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей. Місцеві парламенти та громади під керівництвом опозиційних партій могли б ініціювати
Читать

Понедельник 24 сентября 2012

Любая дискуссия, которая начинается в Интернете, обязательно уничтожается командами подготовленных комментаторов, которые либо уводят тему, либо превращают ее в ругань и уничтожают тему (мы даже знаем на Мете этих людей).

Об этом рассказал политолог Виктор Небоженко, комментируя отчет международной неправительственной организации Freedom House, в котором отмечается, что Украина вошла в группу стран, где власть путем проплаченных комментаторов, манипулирует информацией в Интернете.

"Любая дискуссия, которая начинается в Интернете, обязательно уничтожается командами подготовленных комментаторов, которые либо уводят тему, либо превращают ее в ругань и уничтожают тему. Это, да. Это неприятно. Я считаю это элементом политической борьбы, и Анна Герман все правильно делает. Власть защищается как может", - пояснил политолог.

По его словам, сегодня на улице угрожают людям, а в Интернете ломают дискуссии, именно таким образом власть представляет себе демократию. "Дай Бог, чтобы эта модель не перешла дальше, чтобы Украина активно использовала Интернет и была свободной в обсуждении любых тем, кроме обсуждения личностей. Я считаю это правильная оценка Украины, как не совсем свободной страны, в которой огромные средства сегодняшнего политического режима тратятся на дезориентацию демократии", - добавил он. Кроме того, Небоженко считает, что любой активный пользователь Интернета "сталкивается с тем, что в социальных сетях и на форумах действует группа хорошо организованных людей".

"Я уже не говорю об активном участии спецслужб Украины в этом процессе, а это самое печальное. Вместо того, чтобы ловить шпионов, они активно ловят врагов режима по высказыванием на форумах. За людьми устанавливается слушка, занимается оперативная разработка, с ними проводятся грязные профилактические беседы, все в худших образцах советского КГБ 70-х годов, только с учетом Интернет-открытости", - резюмировал он.

Понедельник 17 сентября 2012

Правила життя Євгена Стахова. До 94-річчя

Зараз кажуть про "ОУН-УПА", і це є більшовицька провокація. Була ОУН і була УПА. Хто об'єднує ОУН та УПА, той провокатор... Донбас не завжди був таким. Ми, підпільники, у 1942–1943 роках мали там більше впливу, ніж нині має київська влада... Червоно-чорний прапор - це фашизм.

Тим пригодам, які пережив цей чоловік, може позаздрити будь-який супергерой.

Почавши з організації армії Карпатської України, у 1942-1943 рр. оунівець Євген Стахів очолював українське націоналістичне підпілля на Донбасі. Він причетний до створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) - багатопартійного передпарламенту й уряду воюючої України. Він причетний до перетворення ОУН із тоталітарної організації на демократичну.

На еміграції Стахів став одним із активістів "двійкарів" - демократичного крила в ОУН, яке найуспішніше здійснювало ідеологічну боротьбу проти СРСР. Його брат був міністром в уряді Ярослава Стецька, його син - лауреат Нобелівської премії.

Зараз важко повірити, щоб українські націоналістичні сили діяли на Донеччині та користувалися там неабиякою підтримкою, чи в те, що саме східняки вплинули на кардинальну зміну ідеології проводом ОУН. Справді, незнання власної історії сприяє породженню міфів, які відводять нас далеко від правди про самих себе.

Останній з керівної ланки ОУН, Євген Стахів все ще хвацько відповідає на запитання, любить пожартувати, дозволяє собі сльози тільки коли декламує вірші Шевченка, і сьогодні святкує свої 94-ті уродини у Нью-Йорку, де живе вже 69 років.

Він голова президії Середовища УГВР за кордоном, кавалер 3-х орденів: "За заслуги перед Україною" (який отримав ще від Леоніда Кучми) і Ярослава Мудрого IV i V ступенів (які отримав з рук Віктора Ющенка).

Ще донедавна Стахів особисто керував власним двадцятирічним "б’юіком". Його старший син - директор з міжнародних проектів Інституту водних ресурсів Корпусу інженерів армії США, лауреат Нобелівської премії Євген-Зенон Стахів, не дуже полюбляє їздити з батьком, до речі, також інженером за фахом. Справа в досить екстремальній манері водіння.

"Історична Правда" бажає Євгену Стахову здоров'я. З нагоди його дня народження ми підготувавали добірку цитат оунівця.

--------------------

Моє основне правило - бути оптимістом. Тільки завдяки цьому - а також умінню пожартувати - я й живу так довго. Тому й доля любила мене, не цуралася.

Намагаюся донести до всіх правдиву історію українських націоналістів. Вірю, що треба писати правду про ці події - без огляду на те, подобається це комусь чи ні. Правда допоможе розібратися історикам в подіях, що відбувалися на українських землях, і хто був героєм, а хто лише хоче жити коштом інших.

Щодня проводжу дві
Читать

Понедельник 16 июля 2012

 На фото: предстоятель УПЦ КП Патриарх Киевский и всей Руси-Украины Филарет на Су

Патриарх УПЦ КП - об украинской автокефалии, ветвях православия в Украине, создании единой поместной церкви и о властях.

На фото: предстоятель УПЦ КП Патриарх Киевский и всей Руси-Украины Филарет на Сумщине, в Недригайлове, освятил новопостроенный казацкий собор Святого Праведного Петра Многострадального Калнышевского и отслужил Божественную Литургию. Сентябрь 2011 года

- Ваше святейшество, почему вы в 1991 году решили воспользоваться поместным собором УПЦ для манифестации независимости Украинской православной церкви?

- В 1991 году, после ГКЧП, Верховный Совет провозгласил украинскую государственность. Учитывая это, на синоде я задал вопрос, что теперь нас уже не удовлетворяет только самостоятельность в управлении, а нам нужна полная каноническая независимость от Русской православной церкви. Но для того чтобы наше требование имело силу и было законным, мы созвали поместный собор. На этом соборе все епископы, духовенство, монастыри, учебные заведения, представители мирян единогласно приняли постановление о том, что Украинской церкви нужна автокефалия. И с этим решением мы обратились к Патриарху Московскому и епископату РПЦ, чтобы они ее приняли. Но согласия не получили.

- Но в XIX веке большинство национальных церквей стали автокефальными именно путем самопровозглашения. Причем тогда Московский патриархат поддерживал их в споре с Константинопольским...

- Действительно, все церкви, которые возникли на Балканах после распада Оттоманской империи, провозглашали свои автокефалии самостоятельно. И как теперь Москва, так и тогда Константинополь не соглашался до последнего с их самостоятельностью. Греческую, румынскую, сербскую, болгарскую церкви, которые когда-то были частями Константинопольского патриархата, не признавали как отдельные. Но время шло, и ничего не оставалось, как согласиться с их автокефалией. Теперь Вселенский престол говорит Москве, что вот, учитесь на нашем примере, мы не хотели, но были вынуждены их признать. Придет время, когда он будет вынужден признать автокефалию Украинской церкви.

- Каким образом УПЦ КП в 1990-х восстановила свое влияние на приходы, которые после объединительного собора 1992 года перешли под юрисдикцию Украинской автокефальной православной церкви?
...
Читать

Воскресенье 1 июля 2012
Сообщение прочтено 517 раз
Робер | 2012-07-01 14:41:48

 * 1627 рік. Указом царя московського Олексія Михайловича та його батька патріарха Філарета звелено було книги українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги. Так, у Москві спалено 'Учительное євангеліє' Транквіліона-Ставровецького разом з іншими його книгами та 'Катехизис' Лаврентія Зизанія Тустановського.

* 1669 рік. Після Люблінської унії – гоніння на українські книги, надруковані на польській території,

* 1672 рік. Указ про заборону в усіх містах усіх чинів людям тримати в себе вдома та на території Польщі відкрито чи таємно українського друку книги, а хто їх має, то суворо наказано приносити і здавати воєводі, місцевому правителю.
...
Читать

«По всему городу - ситилайты с Медведчуком, - пишет в Фейсбуке известная украинская писательница Оксана Забужко, - и надписью «УКРАИНСКИЙ ВЫБОР»

«Похоже, что Кремль начал новую президентскую кампанию - Янукович не устраивает, Тимошенко списали, «скамейка запасных» закончилась, и «Муму возвращается» из-за кулис на авансцену — скучно и предсказуемо...» - пишет она.

«Так и хочется распечатать вот ЭТО фото — и наклеивать его на каждый такой ситилайт, - продолжает Забужко. - Заодно и смысл «выбора» прояснился бы: вот убийца, вот его жертва, выбирай - в чьей стране ты хочешь жить?

Как известно Виктор Медведчук был адвокатом известных украинских правозащитников, диссидентов — Юрия Литвина и Василия Стуса. Один из очевидцев процесса над В. Стусом — Евгений Сверстюк свидетельствовал: В. Медведчук сделал все, чтобы посадить за решетку известного поэта. 

Подзащитный Медведчука Юрий Литвин получил 3 года лишения свободы в колонии строгого режима. И в последнем слове так оценил защиту со стороны В.Медведчука: «Пасивність мого адвоката Медведчука в захисті обумовлена не його професійним профанством, а тими вказівками, які він одержав згори, і підлеглістю: він не сміє розкривати механізму вчиненої проти мене провокації. Адвокатська участь у таких справах зведена нанівець — це ще одне свідчення відсутності в СРСР інституту адвокатури при розгляді політичних справ, де садять людей «інакодумаючих»... 

Адвокатом Василия Стуса В. Медведчука утвердили, несмотря на многочисленные протесты самого обвиняемого. Суд над поэтом проходил за закрытыми дверями. Известный писатель, правозащитник, общественный деятель и друг В.Стуса Евгений Сверстюк вспоминает: «Коли Стус зустрівся з призначеним йому адвокатом, то відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу, що він його не захищає, не хоче його розуміти і, власне, не цікавиться його справою. І Василь Стус відмовився від цього адвоката».

Об этом свидетельствует и жена В. Стуса Валентина. Но адвокат не отказался от порученного ему подопечного — пренебрегая профессиональной этикой и честью, В. Медведчук взялся «защищать» поэта, несмотря на высказанное адвокату недоверие, справедливые протесты и решительные возражения.  

Как свидетельствует «Хроника текущих событий» — известный правозащитный журнал, издававшийся «самиздатом» в Москве: «адвокат (В. Медведчук. — „А“) в своей речи сказал, что все преступления Стуса заслуживают наказания, но он просит обратить внимание на то, что Стус, работая в 1979-1980 годах на предприятиях Киева, выполнял норму, кроме этого, он перенес тяжелую операцию желудка».

И еще одна очень красноречивая деталь, характеризующая В.Медведчука с точки зрения морали и профессиональной ответственности. Как свидетельствует процитированная выше «Хроника текущих событий», поздно вечером 30 сентября
Читать

Среда 7 марта 2012
 Борисе Абрамовичу, як Ви сприйняли новину про нового старого президента Путіна?

Абсолютно очікувана історія. Опозиція програла наперсточнику і злочинцю. Злочинець він тому, що пішов на третій термін. Він не мав права за Конституцією йти на третій термін. А наперсточник, тому що в чергове підтасував вибори і показав, що результат на його користь. Хоча безумовно це не так.

А опозиція неправильно поводилась. Не можна було висувати гасло «за чесні вибори», тому що це були не вибори, а спецоперація Кремля.

А як по-іншому демократичним способом опозиції одержати владу, якщо не шляхом виборів?

Не існує можливості забрати у бандитського режиму  владу демократичним способом. У цьому і полягає головна помилка опозиції. Рубікон перейдений. Влада зґвалтувала суспільство. Та операція, яку вони провели 4 березня, — це насильство над суспільством. І у суспільства немає вибору, окрім як відповісти насильством на злочинне насилля влади. Іншого варіанту немає.

Більше того, відповідно до Декларації прав людини ООН, суспільство має право на заколот, на повстання, якщо влада зневажає закон. Влада зневажила закон, тому суспільство має право відстоювати свої інтереси силовим шляхом.

Тобто ви виключаєте можливість еволюційного шляху розвитку Росії?

Абсолютно виключаю.

Ви прогнозуєте революцію цього року. Які бачите для цього передумови, якщо у Путіна 64% підтримки?

У Путіна не 64% підтримки, а 31% по Росії і 12% у Москві. Це реальні дані. Повірте, я математик, і знаю, що таке реальні опитування громадської думки, і що таке сфальсифіковані. Це проста історія, як створити вибірку з 2-2,5 тисяч чоловік, які покажуть, як голосуватимуть мільйони.

Я вас запевняю, реальний рейтинг Путіна по Росії — 31%. Все інше — фальсифікації. Наперсочник Путін переважив опозицію.

Російська опозиція обіцяє продовжити вуличні протести. Думаєте, цей протестний рух переросте в щось більше?

Безумовно. Тут двох думок бути не може. Це питання часу — скільки ще продовжуватиметься це зґвалтування шпаною, цими карлушами (я маю на увазі Мєдвєдєва і Путіна) тієї величезної держави. Але, мабуть, народ готовий до розпусти, раз він дає себе на ґвалт шахраям, злодіям і злочинцям.

Ви говорили, що фінансували Помаранчеву революцію в Україні. А революцію в Росії готові проспонсорувати?

Я безперервно підтримував демократичні інститути в Росії. Я витратив на це дуже багато грошей. Я продовжую підтримувати опозицію і відкрито говорив ще в 2007 році, що  готую революцію в Росії. Це було у відкритому друці: і в західному, і в російському. З цього приводу російська прокуратура навіть розпалилась і вислала ордер на екстрадицію мене до Росії.

У Росії можлива мирна революція?

Це дуже хороше питання. Я вважаю, що мирна вже не пройде. Інша справа, що ніякої громадянської війни не буде. Щоб не було ніяких ілюзій. Тому що громадянська війна - це протистояння величезних мас людей. А в Росії є Путін і 10-15 його поплічників типу Сєчіна, Патрушева, Устінова, одного Іванова Віктора, другого Іванова Сергія, — ось і весь захист Путіна. Окрім них, на площу захищати Путіна, ризикуючи життям, не вийде жодна людина. А ось проти Путіна ризикувати життям вийдуть сотні тисяч, якщо не мільйони. Питання про владу вирішується в Росії в одному місті - в Москві. У столиці, як у будь-якій авторитарній державі.

Недавно ви заявили, що інавгурації Путіна не буде. Що ви мали на увазі?

Я і зараз кажу, що інавгурація з високою ймовірністю не відбудеться, тому що Путіна винесуть з Кремля ногами вперед до 9-го травня.

А яке майбутнє Мєдвєдєва?

А немає такої людини. Є картонна дурилка, як сказав Шендерович. Є карлуша, карлик у прямому розумінні. Він хворий. Я не хочу знущатися з хворої людини. Просто
Читать

Четверг 2 февраля 2012

Полоумный Патриарх Московский и всея Руси Кирилл считает, что истинно верующие люди «не выходят на демонстрации», а молятся за народ «в тиши монастырей, в кельях, в домах».

В частности, в своей проповеди после богослужения в храме Христа Спасителя предстоятель РПЦ (КГБ) отметил, что истинно верующие люди, которые "не выходят на демонстрации", а молятся за народ "в тиши монастырей, в кельях, в домах", способны увидеть ясные исторические параллели между современной ситуацией и "беспутством и беспамятством предреволюционных лет, с разбродом, шатанием, разрушением страны в девяностых годах"

"Мы должны быть бдительными, и я вас всех призываю сегодня к этой бдительности. Умейте "различать духов", помните, что самый громкий крик и самое пронзительное слово не всегда являются правильными, верными и честными словами. Так соблазнился наш народ дважды, а может быть, и более в течение последних ста с небольшим лет", - заявил он. Патриарх-олигарх призвал всю Церковь присоединиться к нему в молитвах о России, "проходящей очень непростой и ответственный этап" своей истории. "Пусть сила нашей молитвы преклонит благодать Божью, и пусть эта Божья благодать испепелит всякую ложь и неправду, всякий соблазн и всякую скверну", - заявил стоящий на службе у кремлевской власти предстоятель РПЦ (КГБ).

Сегодня патриарх неканонической церкви Кирилл отмечает третью годовщину интронизации (вступления на первосвятительский престол). По традиции, день интронизации патриарха ежегодно отмечается Русской православной церковью как большой праздник. На 4 февраля в Москве запланированы несколько акций. В том числе 50-тысячный митинг «За честные выборы», а также 30-тысячный митинг в поддержку премьер-министр России Владимира Путина.

Вторник 20 декабря 2011
Сообщение прочтено 347 раз
Робер | 2011-12-20 15:42:31

Верхівка Російської православної Церкви знову потішила тих, хто критично ставиться до неї. Спершу 8 грудня голова відділу РПЦ із взаємовідносин Церкви та суспільства протоієрей Всеволод Чаплін наголосив, що для подолання політичних розбіжностей російському суспільству необхідно не забувати про уроки Великої смути. 

"Урок подолання Смути, урок творення народної єдності, урок напоумлення народом еліти повинен бути не тільки надбанням історичних доль, цей урок, я в цьому переконаний, важливий для нашого майбутнього. Його потрібно твердо вивчити, щоб уникнути нових смут, в які багато хто сьогодні хотів би ввергнути Росію ", - сказав він на слуханнях, присвячених підготовці до святкування 400-річчя подолання Смути і відновлення державності, яке відбудеться наступного року. На думку Всеволода Чапліна, "цей урок треба вивчити, щоб зрозуміти: Росія може вижити й утвердитися як потужна сила в історії тільки за умови єдності всіх верств суспільства, єдності народу і влади, єдності поверх національних і політичних поділів". Звучить гарно, якщо відволіктися як від політичної ситуації, що склалися нині в Російській Федерації, так і від способів, яким правлячий режим встановлює цю "єдність народу і влади".
 
Далі – більше. 17 грудня патріарх РПЦ Кіріл після літургії в московському храмі Христа Спасителя на честь свята святої великомучениці Варвари виступив із ледь не програмною проповіддю, закликавши росіян не ставати жертвами "інформаційних технологій", що мають на меті "круто поміняти історичну течію нашої Вітчизни", підкресливши: "Сьогодні масові настрої людей визначаються не Божої правдою, а інформаційними технологіями. Ними користуються всі, хто відстоює свою людську правду. Ми знаємо, до чого це доходить в деяких країнах, коли знову проливається кров. Як важливо, щоб ми, спадкоємці великої Росії, пройшли через страшні випробування ХХ століття сьогодні виявилися здатними сприйняти уроки минулого, не повторювати помилки батьків 1917 року і тих, хто в 90-і роки круто міняв життя нашого народу ". Мовляв, це все гординя "подвигає одних судити можновладців, а інших захоплювати владу чужими руками і ціною чужих життів". Треба займатися самовдосконаленням, а не політичними акціями: "Ми ніколи не вийдемо з кризи, поки ми не змінимо людини... І слід охати або ахати, коли суспільство наше здиблюється конфліктами, і не потрібно нарікати на неправильність ведення справ в державі, коли саме від серця людського виходять лихі думки, що реалізуються в корупції, в злочинності, в байдужому ставленні чиновників, у найвищому градусі конфліктності та конкурентності між людьми... Коли дорослі діти останнім діляться, щоб підтримати життя батьків, коли людина неозброєна і навіть слабка в поїзді метро повстає, щоб захистити дівчину від нападів бридких і поганих людей і опиняється в реанімації – це Божа правда, і не потрібно політичних програм, щоб відчути серцем цю Божу правду".
 
Знов-таки, наче й гарно звучить, але що має на увазі патріарх Кіріл, говорячи про 1917 рік? Скинення прогнилого самодержавного режиму (який, до речі, перетворив РПЦ на підпорядковану собі суто бюрократичну інституцію, скасувавши навіть таємницю сповіді) і спробу ствердження демократії, яка включала відтворення незалежної Церкви – чи більшовицько-атеїстичний переворот? Чи й перше, й друге одночасно? А засудження здійсненого в 1990-х (нагадаю, головним тоді стали ліквідація СРСР, економічні реформи, нова спроба ствердження демократії в Росії та нове унезалежнення РПЦ від влади)? Якщо є претензії до способів проведення соціально-економічних трансформацій, наслідком яких стало уставлення державно-олігархічного капіталізму, то про це треба було так і сказати. Але, схоже, і 1917-й, і 1991-й для патріарха РПЦ мічні реформи, я РПЦ)ація СРСР, нова спроба ствердження демократії в Росії юрократичну інституцію, скасувавши навіть таємниє предметом постійних інвектив (заява, про яку йдеться, - далеко не перша) саме
Читать

Назад1234Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены