<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в сообществе Freedom
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (3)
ZOG (1)
бабло (127)
війна (11)
влада (56)
воші (1)
ГАЗ (1)
гени (3)
гены (1)
герої (51)
гетто (76)
гниды (91)
гої (142)
гра (13)
Гроші (12)
діти (4)
євреї (94)
жиди (51)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (54)
їжа (1)
КГБ (6)
Київ (6)
Кіт (1)
Крим (2)
Крым (2)
лохи (117)
маца (1)
міфи (88)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (5)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
рыги (1)
СБУ (3)
секс (2)
СРСР (3)
суд (1)
сша (8)
терор (20)
Тора (1)
фарс (5)
ФБР (1)
фото (3)
ФСБ (2)
Хабад (66)
Хрень (111)
царь (1)
цены (1)
ЦРУ (3)
шок (1)
#

Календарь

 Ноябрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
#

Записи

Суббота 28 марта 2015
Сообщение прочтено 294 раз
Робер | 2015-03-28 16:17:59

В последнее время в интернете всякие дремучие невежи активно таскают со страницы на страницу фото благообразной старушки со следующим душещипательным текстом: «Посмотрите на эту женщину - и запомните ее навсегда! Недавно, в возрасте 98 лет умерла женщина по имени Ирэна Сандлер. Во время Второй мировой войны Ирэна получила разрешение на работу в Варшавском гетто в качестве сантехника. У неё были на то «скрытые мотивы». Будучи немкой, она знала о планах нацистов по поводу евреев. На дне сумки для инструментов она стала выносить детей из гетто, а в задней части грузовичка у неё был мешок для детей постарше. Там же она возила собаку, которую натаскала лаять, когда немецкая охрана впускала и выпускала машину через ворота гетто. Солдаты, естественно, не хотели связываться с собакой, а её лай прикрывал звуки, которые могли издавать дети. За время этой деятельности Ирэне удалось вынести из гетто и, тем самым, спасти 2500 детей. Её поймали; нацисты сломали ей ноги и руки, жестоко избили. Ирэна вела запись имён всех вынесенных ею детей, списки она хранила в стеклянной банке, зарытой под деревом в её заднем дворе. После войны она попыталась отыскать всех возможно выживших родителей и воссоединить семьи. Но большинство из них окончило жизнь в газовых камерах. В прошлом году Ирэна Сандлер была номинирована на Нобелевскую премию Мира. Она не была избрана... Я вношу свой маленький вклад, пересылая вам это письмо. Помогите нам распространить его по всему миру»...

Смахнув непрошенную слезу, я все таки не смог удержаться от следующего не политкошерного комментария: Какая наглая и бессовестная ложь! Ребята, ну вы хотя бы смотрите, под чем подписываетесь! 2500 вынесенных на дне хозяйственной сумки еврейских детишек – это даже не «бред сивой кобылы», это, выражаясь фашистским языком, пиздохен шванц какой-то! Вы вообще представляете себе такое количество?! Варшавское гетто, как известно, просуществовало чуть более 500 дней. Получается, что каждый день отважная сантехник Сандлер, пользуясь благоговейным ужасом немецких автоматчиков перед тявкающей шавкой, выносила на себе по 5 ребятишек! А ведь это не куски мыла, которые можно рассовать по карманам и таскать, куда не попадя (кстати, сионисты после войны пытались уверить весь мир, что мыло в Германии делали из евреев. Чуть позже, правда, признались, что пошутили...) Согласитесь, странное какое-то гетто, из которого можно шастать туда-обратно, выводя за собой целые толпы малолетних узников. Там что - проходной двор был? И потом, куда эта добрая Нобелевская душа девала такое количество счастливчиков? Передавала опекунам из немецких же властей? Родителей - то к тому времени уже не было, как явствует из текста – их травили «в газовых камерах»... Теперь внимание! На сегодняшний день нет ни одного доказательства убийства евреев с помощью газа. Недаром такой известный фальсификатор истории, как Спилберг в своем разрекламированном на весь мир «Списке Шиндлера» (хочешь получить Оскара – снимай про Холокост!) так и не рискнул показать «акцию-газацию». Даже по сегодняшним временам это чрезвычайно затратная и опасная (прежде всего, для самих палачей) процедура. Когда в одном из американских штатов вознамерились угандошить подобным образом преступника, пришлось эвакуировать всю тюрьму и прилегающие
Читать

Среда 29 мая 2013
Сообщение прочтено 472 раз
Робер | 2013-05-29 17:51:30


икона,святой,Адольф Гитлер,фюрер

Существуют два вида рабства. Старый, когда тело в цепях, а ум свободен, и новый, гораздо более опасный, когда тело холят, а ум скован цепями непрерывного потока ложной информации.

Каждый пропагандист знает цену повторений. Это те непрерывно падающие дождевые капли, которые, в конце концов, пропитывают почву. 

"После того, как высшая сила хватает мертвой хваткой каждого члена сообщества и изменяет его согласно своей воле, она прибирает к рукам все общество. Она покрывает поверхность общества сетью мелких, запутанных правил, пустяковых и однообразных, через которые не могут прорваться и подняться над толпой даже самые оригинальные и энергичные умы". 

"Воля человека не сломлена, но смягчена, покорена и управляема. Человека редко принуждают действовать, но его постоянно удерживают от действий. Такая сила не разрушает, но препятствует существованию. Она не тиранизирует, но подавляет, лишает сил, гасит стремления и одурманивает людей. Всякая нация превращается в ничто проще, чем стадо послушных и трудолюбивых животных, чьим пастухом является правительство." 

Из сочинений Алексиса де Токвилля (Alexis de Tocqueville) (Алексис Чарльз Генрих Морис Клерет, граф де Токвилль - (1805-1859)), французского историка.

Приведенная выше цитата и тот факт, что 96% агентств новостей ВО ВСЕМ МИРЕ находятся под контролем шести еврейских корпораций, должны вызвать некоторое беспокойство. 

"Пропагандист руководствуется верным принципом, что нагромождение лжи всегда вызывает определенную степень доверия. Поэтому кое-что из даже самой наглой лжи всегда остается и пристает, и чем дольше токсины остаются в теле нации, тем в большей степени они становятся ее частью, и спустя определенное время даже бесспорно ядовитая отрава уже рассматривается как составная часть собственной нации, или ее, в лучшем случае, терпят как неизбежное зло".

Из книги Адольфа Гитлера "Майн Кампф" ("Mein Kampf") 

Вероятно нет лучше примера, доказывающего правоту вышеизложенного, чем миф о Гитлере, нацистах и Холокосте. Почему к нам пристают с Холокостом как с ножом к горлу? Только в период с 1989 по 2003 было создано более 170 фильмов о Холокосте, и во многих школах Америки и Европы и во всех школах Израиля акцент на страданиях европейских евреев во время войны является обязательным.

Им размахивают как флагом, чтобы отвлечь внимание от атак евреев на жителей сектора Газа. Его возрождают каждый раз, когда нужно сыграть на чувствах. Его снова и снова повторяют как заклинание, пока слушатели не начинают безоговорочно верить в подлинность мифа.

В некоторых странах особый закон об "Отрицании Холокоста" сдерживает любое объективное обсуждение темы Холокоста. В Израиле, Франции, Германии, Австрии и некоторых других странах публично преуменьшать значение, подвергать сомнению, замалчивать или отрицать Холокост является преступлением. Никакая другая страница истории не защищена в такой мере законом; караются даже основанные на фактах утверждения, которые нарушают закон об отрицании Холокоста. Многие люди в этих странах были оштрафованы, посажены в тюрьму или высланы за выражение сомнений в правильности претензий периода Холокоста.

Гибель и страдания евреев не заслуживают того, чтобы их чтили больше, чем гибель и страдания неевреев. Кампания по увековечиванию Холокоста заслуживает презрения, а не поддержки, потому что она является односторонним усилием, служащим узким интересам евреев и Израиля и содействующим укреплению власти еврейских сионистов. Им дали в руки молот, чтобы громить всякую и любую критику и замалчивать правду.

Даже директор Института Ремарка нью-йоркского
Читать

Суббота 9 марта 2013



Представляем вашему вниманию интервью нашего журналиста с Юргеном Графом – известным историком, публицистом, автором ряда научных и публицистических бестселлеров, в которых он раскрывает тайные механизмы мирового порядка и поддает критическому анализу общепринятую концепцию холокоста.


...
Читать
Пятница 1 марта 2013
Сообщение прочтено 302 раз
Робер | 2013-03-01 21:54:21

Як сказано в Корані, воістину, людина завжди потерпає збитки! Всі народи, й велемудрі, й прості розчиняються в небутті.

Наші предки багато воювали з хазарами, й гірше того, сплачували їм данину, проте, дечим ми маємо завдячувати й їм. Бо в той самий час, коли Карл Мартел зупинив арабів під Пуатьє, хазари в серії виснажливих воєн не пустили їх через Дербентський прохід. Інакше ми всі були б мусульманами. Ви коли востаннє їли свинину? Це я до того, що нащадки хазарів, москалі, теж становлять проблему й ми занадто довго не здатні розродитися новим Святославом, проте, хто знає, можливо нам ще доведеться прикритися ними від іще більшої, ніж вони, небезпеки?

Як відомо, Москва перебуває під опікою сатани. Це сталося внаслідок того, що ще до її заснування Володимировичі – Всеволодовичі продали душу нечистому, а також тому, що чорти особливо полюбляють болота. Нечистий мавпує чисте й перекручує його. Саме ця метода є основою московської пропаганди від ХІІІ ст. й понині.

На нашій території їхнім важливим пропагандистським фейком є Севастополь. У Кримській війні оборонців Севастополя було значно більше за англо-франко-сардино-турків, які його здобували. Більшість царської піхоти встигла втекти до початку облоги й за рік так і не повернулася. Там майже не було цивільного населення. На 42 000 постійних мешканців Севастополя було лише 7 000 цивільних.

На початок кампанії москалі мали в Бессарабії 180 000, між Одесою та Миколаєвим 32 000 та 51 000 у Криму. Окрім того, вони спустили на берег 18 000 матросів.

На них нападав експедиційний корпус, який складався з 21 500 британців, 30 000 французів, 6 000 турків, у тому числі козаків Садик паші Чайковського та незначної кількості інших.

Оборонці Севастополя мали величезну перевагу в артилерії.

Під час кампанії чисельність військ обох сторін на ТВД змінювалася, але москалів завжди було більше. Окрім того, франко-британцям доводилося організовувати постачання за тисячі км.

Героїзм москалів полягав у тому, що вони не всі одразу втекли. Трималися того разу справді вперто.

Все одно цікаво, як швидко місто англо-французької слави й російської ганьби перетворилося на "город русскіх мор'яков".

Чорноморський флот, основна база якого була в Севастополі, не відіграв жодної помітної ролі не тільки в Кримській, але також і в Першій, і в Другій світових війнах. Дослідники Другої світової зауважують, що Крим і Севастополь були взяті німцями майже без застосування бронетехніки. Оборона Севастополя совдепом була ще ганебнішою, ніж його оборона царатом.

В зв'язку з цим наш брат, який користується "ніком" censay зауважує: история Севастополя до такой степени трагична своей негероичностью, что для местных «Оборона Севастополя» - это ключевой символ для механизма психологической защиты.

Особенно, если учесть, что Севастополь – город адмиралов и проституток, уровень психоза после распада Союза крайне высок.

Об истории Севастополя местные знают ровно половину, и именно ту часть, где речь идет о военных действиях. При упоминании о последствиях войны сильно обижаются, и считают эту информацию грубой провокацией.

Те, кто историю знают, порадовали меня двумя особо героичными моментами.

Известно, что адмирал Октябрьский, командующий обороной во время Второй мировой войны, бежал из Севастополя раньше всех. Неизвестно широкой публике другое: до своего побега он срался при каждом артналете, т.е. ежедневно (архивы СМЕРШа).

Второй факт еще более интересен. Когда немцы захватили Севастополь, им достался совершенно целехонький архив местного подполья. Уж больно торопились бежать местные «герои» НКВД. Мало того, что все подполье работало после этого на абвер, так они еще и забрали архив с собой, и он после войны достался англичанам. Последнего завербованного подпольщика-шпиона выловили в середине 60-х.

Таким образом, легендарному Севастополю есть за что бороться. Если миф разрушится, он будет
Читать

Вторник 15 января 2013
Сообщение прочтено 309 раз
Робер | 2013-01-15 15:54:07
Яким історія пам'ятатиме Голокост - як історичний жах чи як історичну містифікацію? Це залежить від того, чи управляє історією світовий сіонізм.
 
Упродовж десятиліть більшість людей сприймала Голокост як правду. Існували деякі скептики. Пошукові системи Інтернету, такі як Google або Yahoo надавали тисячі статей, що підтверджували або сумнівались у ньому. Але це все закінчилося. Як і засоби масової інформації, на даний час пошукові системи  повністю належать або контролюється сіоністами. (Де вони отримують фінансування?) Пошуковими системами прокотилися цунамі, очищаючи все крім сіоністських сайтів, які повсюдно стверджують, що 6 мільйонів жидів були вбиті в "нацистських таборах смерті" в період з 1940 по 1945 рік, і що всі хто в цьому сумнівається є антисемітами . Чому сіонізм вважає за  необхідне чищення пошукових систем? Чи є Голокост уразливий? Якою є справжня історія?
Сьогодні сіоністи стверджують, що у 1940 році жило 17 мільйонів жидів, в 1945 році 11 мільйонів, втрачено - 6.000.000. Ви бачите це скрізь - у школах, кіно, телебаченні, радіо, газетах, історії, літературі і тисячах пам'ятників та меморіалів в усьому сіоністському світі. І ось тепер в Інтернеті. Зверніть увагу, це число залишається незмінним упродовж більш як півстоліття.
Слід розуміти, що слово "жиди", яке використовується в цій статті, в першу чергу стосується раси хазар з Азії, котрих Бенджамін Франклін назвав "азіатами" . Сьогодні в Європі та Америці, хазари становлять більшість "жидів" (див. Бенджамін Фрідман). І більшість жидів є сіоністами.

Сучасний сіонізм є високо організований політичний рух, це не релігія. Він орієнтований на "сходження" до світового панування і дуже добре фінансується. Голокост є його серцем і душею. Він виник в 1800-х роках за підтримки Ротшильда і зажадав власної країни в Палестині. У 1916 році Англія обіцяла це в Декларації Бальфура, підготовленої Ротшильдом і Брандесом, заради отримання підтримки від США в Першій світовій війні, але відмовилася. Знадобилася спільна симпатія до Голокосту після Другої світової війни, щоб спонукати країни передати частину Палестини сіоністам в 1948 році. Втім існує небезпека, що прапор Ізраїлю висітиме на флагштоку Голокосту. Голокост також підготувала Індустрія Голокосту, в якій сотні мільярдів збираються для "жертв", їх нащадків і для Ізраїлю, і так до нескінченності. І, нарешті, Голокост, можливо, є найбільшою політичною дубиною в історії. І світовий сіонізм не зупиниться щоб придушити всі дослідження або питання з приводу Голокосту. Через те що в ньому існують якісь проблеми?
Вікіпедія є відомою енциклопедією в інтернеті, що співчуває Голокосту. Проте, при порівнянні її статті "Голокост" із статтею  "Табір смерті" виникають серйозні проблеми. Ми всі чули про Освенцім, Бухенвальд, Дахау, Треблінку та ін. - назви, які викликають тремтіння від страху і жаху, навіть сьогодні, завдяки постійному повторюванню і закріпленню у сіоністських ЗМІ. Але є й багато інших таборів: Берген-Бельзен, Белжец, Хелмно, Jasenovak, Майданек, Собібор, Sachenhausen, Зангерхаузен, Флоссенбург, Гріні, Клоога, Ландсберг-ам-Лех, Flöha, Оранієнбург, Гамбург-Нойенгамме, Маутхаузен, Нацвейлер, Равенсбрюк, Малий Тростенець і Терезін. Значна частина інформації заснована на оцінках сіоністів, в документах і свідченнях з незначною кількістю переконливих доказів.
Згідно Вікіпедії, 3,8 мільйони осіб померли в наступних "таборах
Читать
Пятница 17 февраля 2012

«Доклад Международного комитета Красного Креста об условиях содержания в немецких концлагерях во время войны» (фр. «Documents sur L'activité du CICR en faveur des civils detenus dans les camps de concentration en Allemagne, 1939-1945») - часть 3-х томного 1600-страничного отчета «Доклад Международного комитета Красного Креста о своей деятельности во время Второй мировой войны» (англ. «Report of the International Committee of the Red Cross on its activities during the Second World War, September 1, 1939-June 30,1947»), изданного в Женеве в 1948 году.

Политика Красного Креста

Во введении к первому тому группа авторов под руководством Фредерика Сиорде (Frederic Siordet) объясняет, что их девизом является полная политическая нейтральность и служение каждому. Международный Красный Крест (МККК) был противоположностью национальных обществ Красного Креста, основной целью которых была помощь их собственным гражданам. Нейтральность МККК была четко выражена ее двумя главными руководителями во время войны - Максом Хубером (англ. Max Huber) и Карлом Буркхардом (англ. Carl J. Burckhardt). МККК считает, что во время войны его наибольшим достижением стало успешное применение Женевской военной конвенции 1929 года для получения доступа к гражданским лицам, интернированным в лагерях в различных частях центральной и западной Европы. Однако Красному Кресту не удалось получить доступ в лагеря Советского Союза, который отказался ратифицировать конвенцию 1929 года.

На протяжении всей войны МККК сообщал в разные государства и семьи имена, адреса и другие сведения о миллионах военнопленных - не только немецких и итальянских, но и польских, французских, бельгийских, голландских, норвежских, югославских, греческих, британских, американских и др.

Ревизионисты сообщают, что всю войну Красный Крест работал в тесном сотрудничестве с представителями Ватикана и, так же как и Ватикан, отказался принимать после войны участие в безответственных обвинениях национал-социалистов в геноциде.

Содержание доклада

Согласно докладу, контакты Красного Креста с немецкими лагерями для интернированных начались 23 сентября 1939 с визита в крупнейший немецкий лагеря для польских военнопленных. Немецкое правительство разрешило Красному Кресту наблюдать за поставками продовольствия в лагеря во всех случаях, которые не затрагивали немецких граждан. Вскоре Красный Крест установил контакт с комендантами и персоналом лагерей и развернул свою собственную программу продовольственной помощи, которая действовала до последних хаотичных дней войны 1945 года. Вскоре от еврейских интернированных посыпались благодарственные письма за посылки с продовольствием. Стало возможным также осуществлять неограниченные анонимные поставки продовольствия в лагеря. Заключенные, которые работали, ежедневно получали пищу калорийностью 2750 ккал - эта норма более чем у два раза превышала паек для немецких жителей в оккупированной Германии после войны. В докладе отмечено, что заключенные имели доступ к медицинскому обслуживанию, больные отправлялись в госпиталь.

В докладе говорится, что "целых 9.000 посылок собиралось ежедневно". С осени 1943 года до мая 1945 года, около 1.112.000 посылок общим весом 4500 тонн было отправлено в концентрационные лагеря" (т. III, стр. 80. ). В дополнение к продовольствию, там содержались одежда и медикаменты. "Посылки были отправлены в Дахау, Бухенвальд, Зангерхаузен, Заксенхаузен, Ораниенбург, Флоссенбург, Ландсберг-ам-Лех, Flöha, Равенсбрюк, Гамбург-Нойенгамме, Маутхаузен, Терезиенштадт, Освенцим, Берген-Бельзен, в лагеря рядом с Веной и в Центральной и Южной Германии. Основными получателями
Читать

Четверг 20 января 2011

 Ленин,голодомор,террор,переворот,сионизм,евреи,Жидобольшевизм,жиды

Еврейское авторство «великой русской революции» 1917 года долго и тщательно скрывалось, как скрывалась и национальность затейников этого беспримерного геноцида русов. Сегодня эта информация уже почему-то ими не скрывается и о жидобольшевизме говорят все.

Национальность Ленина, маленький скандал с большим содержанием

Что было главное в национал-социализме – нацизм или социализм? Идеологи СССР приложили немалые усилия, чтобы отвергать любую связь гитлеровского социализма с социализмом советским. Однако тоталитарный национал-социализм, который одинаково строили с 1930-х годов в СССР и в Германии Гитлера, равно опирался в своей основе на великодержавный шовинизм.

 Гитлер в письме Сталину в 1939 году восхищался его усилиями по созданию великодержавного государства. Что ни Сталин, ни кто-то другой не оспаривали. Что есть, то есть. Именно этим и объясняется то обстоятельство, что ЦК КПСС целенаправленно скрывал от советского народа еврейские корни самого Ленина.

Открытия Мариэтты Шагинян и советских историков

М.С. Шагинян целью своей жизни поставила задачу стать биографом вождя. В 1938 году в первой части «Семьи Ульяновых» она поместила добытые ею сведения о том, что в жилах В.И. Ленина течёт калмыцкая кровь. Труд Шагинян похвалила Крупская. И обе крепко пострадали за свою самодеятельность.

 Политбюро ЦК ВКП(б) 5 августа 1938 года в специальном постановлении осудило и запретило роман Шагинян и сделало выговор Крупской. Только в 1956 году, после смерти Сталина, ЦК КПСС своим постановлением «О порядке изданий произведений о В.И. Ленине» отменил постановление 38-го года «как ошибочное и в корне неправильное».

 С этого времени калмыцкие корни вождя перестали считаться постыдными. Но это то, что касается его происхождения по отцовской линии. А вот материнская линия Ленина как считалась у коммунистов позорной и кощунственной при Сталине, Хрущёве и Брежневе, так считается таковой и сегодня.

 В трудах Шагинян дед Ленина по материнской линии А.Д. Бланк фигурирует как малоросс (по-новому
Читать

Суббота 11 декабря 2010

07 березня 2007 року Німеччина нарешті відкриває архіви концтаборів. Природне запитання: що за архіви могли опинитися в переможеної Німеччини, яка може їх якось закрити, то відкрити для вивчення. Відомо, що найбільш великі концтабори були звільнені Червоною Армією і всі архівні документи повинні знаходитися у Росії. Це припущення підтверджується і довідниками: Російський державний військовий архів має документи німецьких концтаборів, зокрема, Освенціма. Архіви табору Освенцім при звільненні захопили радянські війська, потім вони зберігалися у Центральному державному особливому архіві СРСР, доступ до якого був закритий, число відвідувачів обмежувалося двома-трьома десятками наділених особливими повноваженнями осіб. Під час перебудови в цей архів допустили журналістів.

Елла Максимова, спеціальний кореспондент газети "Известия", у лютому 1990 року надрукувала п'ять репортажів з Особливого архіву, в яких, зокрема, говорилося про те, що у сховищі - маса трофейних документів, ввезених навесні 1945 року із звільнених від гітлерівців країн. Автор репортажів підкреслювала, що Особливий архів практично не вивчений: "Поодинічної обробки фондів не було ... Склали короткі анотації - тема, предмет ... Тут якщо обізнана людина "пірне", можливі самі несподівані знахідки". В репортажі Елла Максимова закликала до відкриття Особливого архіву. Вона також повідомила: «Але дожили ми, слава богу, до гласності. Минулого літа були витягнуті з надр архіву, правда з превеликими труднощами, освенцімські Книги смерті з прізвищами сімдесяти тисяч в'язнів з двадцяти чотирьох країн, які загинули в таборі знищення». Тобто, за п'ять років існування в усій системі трудових таборів Освенціму померло 70 тисяч чоловік всіх національностей - це в межах природної смертності міста з населенням близько 1 млн. чоловік. З того часу до архивів Освенціму з відомих причин нікого не підпускають, адже будь-якому досліднику стане зрозумілим, що нікого в цьому великому трудовому таборі не знищували і газом не труїли, на кожного ув"язненого заведена особиста картка, в якій вказані навіть суми табірних коштів, отриманих за роботу. Саме педантичного німецького обліку і бояться розповсюджувачі міфу про голокост.

Отже, що за архів зібраний в Німеччині? Аналізуючи різні джерела, зокрема, Deutche Welle - World від 27.07.06, можна скласти таку картину, яка описана нижче в термінах джерел. Після поразки Німеччини в 1945 р. до рук союзників потрапили документи, що містять відомості про в'язнів концтаборів і про осіб, вивезених на роботу. Архів збирався з 1943 р. британським Червоним хрестом і з часом став базою даних Міжнародної пошукової служби (International Tracing Service). Технічними власниками архіву є: США, Великобританія, Бельгія, Ізраїль, Італія, Німеччина, Франція, Нідерланди, Польща, Греція і Люксембург, представники яких утворюють міжнародний архівний комітет, який при одностайному рішенні і відкривають доступ до архіву. До 2007 року ситуація була така: за «неясної позиції» Бельгії та Італії під тиском США, Великобританії та Ізраїлю уряд ФРН підписав міжнародний протокол про відкриття архіву, для найменування якого використовуються два терміни: архів Міжнародної пошукової служби і так званий архів Голокосту.

Тепер про зміст архіву. У німецькому місті Bad Arolsen архів займає 25,8 км стелажів і налічує 30-50 млн. сторінок. В архіві є акти про ув"язнення в концтабори, списки померлих і переміщених осіб, документи про післявоєнний розселення біженців, спогади людей, які опинилися в жорнах примусової праці, особисті документи 17,5 млн. жертв нацистського режиму.
...
Читать

Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены