Такого не робили ані поляки в 1939, ані нацисти в 1944. Радянська міліція розстрілювала масово - з автоматів, через віконця для передачі їжі. Або кидала в камери гранати. Деякі з цих камер довелося замурувати - і ексгумацію провели вже взимку.

Червень 1941 року запам'ятався на Західній Україні не тільки нападом нацистської Німеччини, але й кривавими розправами, вчиненими нібито своєю ж державою в тилу.

Йдеться про досі нечуване явище, навіть у практиці Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) СРСР - масові розстріли політичних в'язнів у тюрмах Західної України протягом кінця червня - початку липня 1941 року.

"Історична Правда" наводить приклади трьох таких розправ: у тюрмах Львова, соляних шахтах Саліни і в тюрмі Луцька. Сьогоднішній текст присвячено масовим убивствами у Львові. 

На прикладі Львова можна достеменно показати криваву діяльність "доблесних борців із контрреволюцією".

У самому Львові було три в'яниці: № 1 - на Лонцького, № 2 - Замарстинівська та № 4 - Бриґідки. Тюрма № 3 перебувала у замку м. Золочева, що близько сімдесяти кілометрів  від Львова - сюди відправляли в'язнів, коли львівські тюрми були переповнені (а таки були переповнені: у тюрмі на Лонцького при ліміті 1500 осіб перебувало 3 638 в'язнів).

У тюрмах Львівщини станом на 22 червня 1941 року було 5 424 в'язні. Більшості інкримінували злочини за статтею 54 карного кодексу УРСР, тобто - контрреволюційну діяльність.

"Процес 59-ти". У грудні 1940-го львів'ян засуджували за те, що вони - українці

Негайними офіційними заходами у вирішенні проблеми переповнення в'язниць стали наказ № 2445/М наркома державної безпеки Меркулова від 23 червня 1941 р. та наказ начальника тюремного управління НКВД УРСР капітана державної безпеки Філіппова від 23 червня 1941 р.

У першому документі йшлося про терміновий облік усіх в'язнів у тюрмах та розподіл на тих, що підлягають депортації в концтабори ГУЛАГУ, і тих, кого необхідно розстріляти (це завдання покладалося на місцеве керівництво НКГБ).

У другому документі йшлося про евакуацію в'язнів, до нього додавався "План евакуації", згідно з яким депортації з Львівської області підлягало 5 тисяч арештантів. Для цього виділялося 204 вагони.

Згідно з інструкцією НКВД СРСР від 29 грудня 1939 р., один вагон ешелону вміщував тридцять депортованих осіб, отже вказаних вагонів вистачало б на евакуацію 6 800 в'язнів. Проте евакуювали лише 1822 із 5 000 запланованих.

3602 людини залишились у тюрмах Львова. А куди поділися ешелони - документи мовчать.

Самі ж екзекуції розпочалися 22 червня - розстріляно засуджених до смертної кари. Із проміжного звіту начальника тюремного відділення УНКВД Львівської області Лермана відомо, що станом на 24 червня у тюрмах Львова та Золочева було розстріляно 2072 особи.

26 червня затвердили розстрільні списки - ще 2068 осіб підлягали знищенню. Їх вбили протягом 24-28 червня.

Таким чином у Львівській області було розстріляно 4140 в'язнів. Проте підрахунки не узгоджуються: залишилося у тюрмах 3 602 особи, а розстріляли більше.

Відповідь на це питання дає доповідна того ж таки Лермана: тут йшлося також про надходження нових ув'язнених. Тюремні документи на цих людей належним чином не оформлювали.

У більшості випадків навіть не викладали звинувачень, проте упевнено називали причетними до ОУН, шпигунами, диверсантам - тобто особами, котрих належить розстріляти.

Це лише один фрагмент трагічної статистики, поняття, розділеного
Читать

Сьогодні у Львові вперше було презентовано книгу "Окупанти без маски", що є унікальним документом з архівів КГБ.

Книгу презентували член Політради Народного Руху України Богдан Горинь, голова Львівської крайової організації НРУ Андрій Корнат та голова НРУ Борис Тарасюк, повідомляє "Львівський портал".

Добірка містить численні факти, які показують брехню та підступність каральної системи СРСР у боротьбі з українським національно-визвольним підпіллям.

"Книга містить найстрахітливіші документи, які залишили нам КДБ - від 1918 року. Опубліковані документи є різні, ми такого ще не мали. Цей документ дає уявлення про те, як чинилися злочини свідомо, як вони планувалися, як вони реалізовувалися не дивлячись на жодні міжнародні норми", - розповів під час презентації Богдан Горинь.

За його словами, у книзі також оприлюднено досі не відомий загалу документ, що мав гриф "особливо секретно". Це доповідна записка Міністерства державної безпеки УРСР (92 сторінки машинопису), датована 25 вересня 1949 року і спущена з Києва до Львова (начальнику управління МДБ у Львівській області Майструку) для реалізації.

Насправді це була детальна інструкція як діяти, органам державної безпеки в західних областях УРСР на виконання наказу МДБ СРСР № 00207 від 22 квітня 1947 року про ліквідацію українського національно-визвольного підпілля.

У ній пропонується використовувати спеціальні агентурно-бойові групи МДБ, які, видаючи себе за органи служби безпеки ОУН, здійснювали б провокації. У публікованому документі цей метод називається "одним з ефективних засобів боротьби" з українським національно-визвольним підпіллям".

Богдан Горинь також повідомив, що добірка вийшла незначним накладом через брак коштів, однак він сподівається, що ці викривальні документі дійдуть до усієї громадськості.

Во время акции в защиту Софии Киевской во вторник представители милиции способствовали провокатору, который пытался дискредитировать участников мероприятия.

Об этом в своем Facebook написал депутат от НУНС Олесь Доний.

По его словам, во время акции "проявился провокатор", который "целенаправленно специально громко выкрикивал антисемитские лозунги, делал все, чтобы спровоцировать участников акции и привлечь внимание присутствующих масс-медиа".

"Его защищала и сопровождала милиция! На мои попытки привлечь внимание милиционеров к провокации, представители МВД никак не реагировали. Зато устроили ему сопровождение", - утверждает Доний.

По его словам, провокатор, "сделав свое "черное дело" - покрасовавшись с провокаторскими лозунгами перед телекамерами, сел в "Мицубиси" и уехал".

"Попытки выяснить непосредственно у него его личность натолкнулись на противодействие (!) милиции. Таким образом, имеем попытки дискредитации уличного движения сопротивления путем засылки в середину акций", - считает Доний.

По его мнению, в дальнейшем такие провокаторы могут демонстрироваться "провластными масс-медиа, чтобы показать якобы "истинное лицо" уличной оппозиции".

"Вывод: 1. Организаторы акций протеста должны быть готовы к противодействию провокаторам 2. Масс-медиа и конкретные журналисты, которые будут вместо акций показывать провокаторов (якобы, как "лицо протеста") должны быть показаны общественности как составляющая процесса провокации", - заявил Доний.

Как известно, акция в защиту Софии была организована группой неравнодушных граждан, членов трудового коллектива Заповедника, жителей окрестных кварталов. К ней непричастна ни одна политическая сила.

ПОСТАНОВЛЕНИЕ О НАРУШЕНИИ РЕВОЛЮЦИОННОЙ ЗАКОННОСТИ РАБОТНИКАМИ НКВД И НАЧАЛЬНИКОМ ШТАБА 174 ОСБ МАЙОРОМ ПОЛЯНСКИМ В СЕЛЕ КРИВЕНЬКИ ПРОБИЖНЯНСКОГО РАЙОНА

Доклад военного прокурора т.Баркова

Выступили: тт. Шинкаренко, Сараев, Артюшенко, Малинин, Дружинин.
...
Читать

Герберт Тидеманн 

ЗАГАДКА БАБЬЕГО ЯРА

(критические вопросы и замечания) 

Herbert Tiedemann Babi Jar – Kritische Fragen und Anmerkungen in Ernst Gauß (Hg.) Grundlagen zur Zeitgeschichte, Grabert-Verlag, Tübingen, 1994

Перевод с немецкого: Виталий Крюков, Киев, 2003

Предисловие переводчика:

Данная статья была опубликована в сборнике Эрнста Гаусса “Основы новейшей истории”, изданной в 1994 году издательством Граберт-Ферлаг в г. Тюбинген, Германия. Свободная продажа этой книги в Германии до сих пор запрещена. Переводчик выражает искреннюю благодарность швейцарскому автору Юргену Графу (1) и бельгийскому книготорговцу Зигмунду Фербеке, приславшему мне эту замечательную книгу. Несмотря на некоторую тенденциозность статьи, она будет интересна всем любителям современной истории, тем более что о ревизионистском взгляде на эту проблему мало что известно. Перевод статьи несколько сокращен.

Мне, с другой стороны, пришлось дополнить статью несколькими примечаниями, касающимися тех аспектов истории Бабьего Яра, которые не могли быть известны немецкому автору более 9 лет назад. Они обозначаются цифрами в скобках и приведены в конце статьи. Хотелось бы, чтобы эта статья подхлестнула действительно независимое и свободное изучение этой трагедии, которое во многом смогло бы помочь  улучшению взаимопонимания нас, восточных славян, с нашими немецкими соседями. 

                                      “Мужество - это искать правду и говорить о ней”

                                                                         (Жан Жорес) 

1. Предисловие. 

Случай Бабьего Яра запутан во многих отношениях. Для лучшего обзора я уже здесь кратко перечислю основные проблемы. 

1. Массовое убийство в Бабьем Яру произошло почти за 4 месяца до совещания (конференции) в Ванзее, где якобы впервые было спланировано проведение политики геноцида.
2. В разных источниках называются разные даты массовых убийств.
3. Количество жертв в разных источниках тоже колеблется в пределах двух порядков.
4. Называются самые различные методы и инструменты убийства.
5. Точно так же нет и единства касательно места трагедии.
6. Свидетели и сообщения дают противоречивые сведения и о других обстоятельствах случившегося.
7. Число якобы убитых евреев намного превышает общее количество евреев, оставшихся в Киеве после проведения советскими властями массовой эвакуации.
8. До сего времени не была проведена ни одна криминалистическая экспертиза места убийства и орудий убийства. Никто не позаботился о сохранении следов и вещественных доказательств.
9. Другая загадка - почему Советы использовали место, в котором во время Великой Отечественной войны заклятым врагом было убито бесчисленное количество  невинных людей, как свалку, где сжигался городской мусор.
10.  И, наконец, утверждения о массовых казнях были опровергнуты недавно найденными материалами аэрофотосъемки времен войны.

При исследовании вышеупомянутых проблем мы будем пользоваться обычными приемами научного исследования. После введения, облегчающего общее понимание проблемы, конкретные
Читать