<МЕТА> - Україна | Блоги | Русский
<META> - Україна
Інтернет
Реєстр
Новини
Реферати
Товари
Блоги
шукати в співтоваристві Freedom
Авторизація
Логiн:
Пароль:
 
#

Категорії

fake (3)
ZOG (1)
бабло (127)
війна (11)
влада (56)
воші (1)
ГАЗ (1)
гени (3)
гены (1)
герої (51)
гетто (76)
гниды (91)
гої (142)
гра (13)
Гроші (12)
діти (4)
євреї (94)
жиди (51)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (54)
їжа (1)
КГБ (6)
Київ (6)
Кіт (1)
Крим (2)
Крым (2)
лохи (117)
маца (1)
міфи (88)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (5)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
рыги (1)
СБУ (3)
секс (2)
СРСР (3)
суд (1)
сша (8)
терор (20)
Тора (1)
фарс (5)
ФБР (1)
фото (3)
ФСБ (2)
Хабад (66)
Хрень (111)
царь (1)
цены (1)
ЦРУ (3)
шок (1)
#

Календар

 Березень 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
 
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
#

Записи

Неділя 13 жовтня 2013

В США раскрыли банду, состоящую из раввинов и их сообщников, которые похищали и пытали ортодоксальных евреев, требуя, чтобы те развелись с женами.

В течение 20 лет группировка раввинов похищала мужчин, вынуждая их дать развод своим жёнам. По строгим законам ортодоксальных евреев, развестись супруги могут только по желанию мужа. Поэтому, чтобы расторгнуть брак, некоторые женщины прибегали к услугам банды.
 
Главными обвиняемыми по делу проходят 68-летний раввин Мендель Эпcтейн и 55-летний раввин Мартин Уолмарк, всего же в банде состояло, как минимум, 10 человек. Получив от заинтересованных в разводе женщин деньги, преступники похищали их мужей, а затем путём угроз и пыток выбивали у них согласие на расторжение брака.
 
С заказчиц раввин брал $10 тысяч себе и ещё $50 тысяч для своих подельников, сообщает New York Times. В ходе расследования выяснилось, что похищенных мужчин бандиты заковывали в наручники, надевали им на голову пакеты и били электрошокером.
 
Чтобы арестовать раввинов и их сообщников, ФБР отправило свою сотрудницу, которая под видом ортодоксальной еврейки попросила у бандитов помочь ей развестись с мужем.

«Щоденник Анни Франк» - відверту фальсифікацію зробили міжнародним культурним надбанням

П'ятниця 4 жовтня 2013
Повідомлення прочитано 279 раз
Робер | 2013-10-04 16:15:16

В УПЦ Московського патріархату вже давно існують самостійницькі настрої, однак до відкритої конфронтації з РПЦ справа не доходила. Принаймні, досі.

Однак євроінтеграційний поворот вектора української зовнішньої політики може покласти початок процесам, що приведуть УПЦ до автокефальності.

Лист на підтримку європейського вибору України, складений главами найбільших українських церков, серед інших був підписаний і главою УПЦ МП митрополитом Володимиром (Сабоданом). Цей підпис – зрідні ляпасу Москві.

Мова перш за все про тон листа, за стриманістю і зваженістю якого прослідковується чіткий месседж: Україна йде до Європи, це доконаний факт і Москві з цим доведеться змиритися. «Сподіваємося, що російський народ і держава будуть визнавати і поважати право України як незалежної держави, вибирати свій шлях у майбутнє - так само, як Україна визнає і поважає незалежність і суверенітет РФ», - йдеться у посланні.

Путіну недвозначно натякнули, що його думка більше не є визначальною. Причому зробив це той, хто керує найбільшою в Україні церквою, в назві якої навіть стоїть додаток «МП».

І Путіну доведеться мовчки проковтнути цю образу. По-перше, тому що УПЦ МП неможливо оголосити «митну війну» чи перекрити газ. По-друге, УПЦ МП має незрівнянно більший вплив на душі і серця сотень тисяч своїх прихожан, аніж Путін і його команда разом взяті. І по-третє – якщо російська влада необачно розкритикує вчинок митрополита Володимира, то тим самим вона лише підштовхне УПЦ МП до автокефалії.

Окрім тону самого листа, підпис Володимира різко контрастує з риторикою, властивою главі РПЦ Кирилу – той не приховує свого скепсису щодо євроінтеграції, виступаючи носієм перш за все російської великодержавної ідеї. «Брязкальця дуже привабливі. І не тільки в часи Миклухо-Маклая», - заявляв Кирило з приводу ЄС.

Тому позиція Володимира – це, по суті, відверте, неприховане порушення субординації. УПЦ, яка завжди йшла у фарватері російського курсу, несподівано вийшла з-під контролю.

Мотивація Володимира невідома: чи то він справді схилився до цивілізаційного вибору на користь ЄС, чи то просто бажання Януковича для митрополита важливіші за бажання Путіна і Кирила – але у дражливому питанні української євроінтеграції Росія втратила союзника, на якого розраховувала.

А для глави РПЦ Кирила додатковим ударом стало те, що підпис Володимира стоїть поряд з підписом глави УПЦ КП Філарета, якого було піддано анафемі ще у 1997 році за розкольництво. Це не просто неповага, це виклик.

І цей виклик може слугувати ще одним доказом на користь того, що в УПЦ МП посилилися автокефальні настрої. Причому потенційно мова може йти не просто про вихід УПЦ з-під влади Москви, а й про об’єднання двох українських патріархатів в єдину помісну церкву. Цю ідею у свій час відстоював Віктор Ющенко. Щоправда, протиріч і проблем на цьому шляху буде безліч, однак початок зрушенням покладено.

Але Москва не буде сидіти, склавши руки, і спостерігати, як одна з найбільших релігійних громад дрейфує у бік автокефалії і ненависного Євросоюзу. Увесь останній рік проти Володимира велася активна пропагандистська робота, але не тільки.

Користуючись хворобою глави церкви, у лютому митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел спробував скликати Синод – з тим, щоб внести зміни до Статуту УПЦ МП і надати Кирилу право затверджувати ієрархів української церкви. Не виключено, що Агафангел і сам був не проти посісти місце Володимира за підтримки Москви.

І хоче змова зазнала невдачі, все ж робота з усунення Володимира триває і далі. Це дає підстави у тяжінні Володимира до автокефалії
Читать

Повідомлення прочитано 212 раз
Робер | 2013-10-04 16:14:12

В УПЦ Московського патріархату вже давно існують самостійницькі настрої, однак до відкритої конфронтації з РПЦ справа не доходила. Принаймні, досі.

Однак євроінтеграційний поворот вектора української зовнішньої політики може покласти початок процесам, що приведуть УПЦ до автокефальності.

Лист на підтримку європейського вибору України, складений главами найбільших українських церков, серед інших був підписаний і главою УПЦ МП митрополитом Володимиром (Сабоданом). Цей підпис – зрідні ляпасу Москві.

Мова перш за все про тон листа, за стриманістю і зваженістю якого прослідковується чіткий месседж: Україна йде до Європи, це доконаний факт і Москві з цим доведеться змиритися. «Сподіваємося, що російський народ і держава будуть визнавати і поважати право України як незалежної держави, вибирати свій шлях у майбутнє - так само, як Україна визнає і поважає незалежність і суверенітет РФ», - йдеться у посланні.

Путіну недвозначно натякнули, що його думка більше не є визначальною. Причому зробив це той, хто керує найбільшою в Україні церквою, в назві якої навіть стоїть додаток «МП».

І Путіну доведеться мовчки проковтнути цю образу. По-перше, тому що УПЦ МП неможливо оголосити «митну війну» чи перекрити газ. По-друге, УПЦ МП має незрівнянно більший вплив на душі і серця сотень тисяч своїх прихожан, аніж Путін і його команда разом взяті. І по-третє – якщо російська влада необачно розкритикує вчинок митрополита Володимира, то тим самим вона лише підштовхне УПЦ МП до автокефалії.

Окрім тону самого листа, підпис Володимира різко контрастує з риторикою, властивою главі РПЦ Кирилу – той не приховує свого скепсису щодо євроінтеграції, виступаючи носієм перш за все російської великодержавної ідеї. «Брязкальця дуже привабливі. І не тільки в часи Миклухо-Маклая», - заявляв Кирило з приводу ЄС.

Тому позиція Володимира – це, по суті, відверте, неприховане порушення субординації. УПЦ, яка завжди йшла у фарватері російського курсу, несподівано вийшла з-під контролю.

Мотивація Володимира невідома: чи то він справді схилився до цивілізаційного вибору на користь ЄС, чи то просто бажання Януковича для митрополита важливіші за бажання Путіна і Кирила – але у дражливому питанні української євроінтеграції Росія втратила союзника, на якого розраховувала.

А для глави РПЦ Кирила додатковим ударом стало те, що підпис Володимира стоїть поряд з підписом глави УПЦ КП Філарета, якого було піддано анафемі ще у 1997 році за розкольництво. Це не просто неповага, це виклик.

І цей виклик може слугувати ще одним доказом на користь того, що в УПЦ МП посилилися автокефальні настрої. Причому потенційно мова може йти не просто про вихід УПЦ з-під влади Москви, а й про об’єднання двох українських патріархатів в єдину помісну церкву. Цю ідею у свій час відстоював Віктор Ющенко. Щоправда, протиріч і проблем на цьому шляху буде безліч, однак початок зрушенням покладено.

Але Москва не буде сидіти, склавши руки, і спостерігати, як одна з найбільших релігійних громад дрейфує у бік автокефалії і ненависного Євросоюзу. Увесь останній рік проти Володимира велася активна пропагандистська робота, але не тільки.

Користуючись хворобою глави церкви, у лютому митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел спробував скликати Синод – з тим, щоб внести зміни до Статуту УПЦ МП і надати Кирилу право затверджувати ієрархів української церкви. Не виключено, що Агафангел і сам був не проти посісти місце Володимира за підтримки Москви.

І хоче змова зазнала невдачі, все ж робота з усунення Володимира триває і далі. Це дає підстави у тяжінні Володимира до автокефалії
Читать

Неділя 18 серпня 2013




Наступающие немецкие солдаты и офицеры Вермахта в оцепенении с ужасом лишь наблюдали в бинокли за разыгравшейся драмой гибели десятков тысяч людей.

Немцы при помощи инженеров Вермахта и силами украинских рабочих умудрились восстановить ДнепроГЭС,  за работу платили рейхсмарками. Считается, что поздней осенью 1943 г. немцы при отступления также предприняли попытку взорвать плотину Днепрогэса. При этом план уничтожения плотины не был реализован и она не была разрушена, поскольку советским саперам удалось повредить часть проводов к детонаторам. И все же - то ли в результате советской бомбежки, то ли немцами - была разрушена гидростанция, проезжая часть плотины, аванкамерный мост и сопрягающий устой на правом берегу. Решение о восстановлении ДнепроГЭСа советское руководство приняло в 1944 г. - и восстанавливали его в основном украинские женщины, расчистив в по-советски вручную завалы раздробленного бетона, масса которых составляла четверть миллиона тонн. Инструменты у них были были все те же традиционно советские — тачка, кирка и лопата.

...
Читать
П'ятниця 16 серпня 2013

Фото: pl.com.ua

Паломничество хасидов в Умань Черкасской области к могиле их духовного лидера Цадика Нахмана в 2013 году начинается с грандиозного скандала

Крест преткновения

По словам главы Совета общественных организаций Умани Валерия Кислинского, поклонный крест – интернациональный. Его освятили священники нескольких конфессий. Но вся проблема в том, что установлен крест аккурат напротив синагоги, где находится могила лидера брацлавских хасидов ребе Нахмана. А сами хасиды после празднования Рош-ха-Шана проводят традиционное омовение в пруду, над которым возвышается крест. Теперь они требуют от городских властей перенести святыню.

– Мы уважаем другие религии, – говорит представитель Международного фонда имени Раби Нахмана Шимон Бускилла, – и никогда не тронем символ чужой веры. Но, к сожалению, не все наши единоверцы это понимают. Крест могут сломать или повредить. Тогда начнется настоящая война между хасидами и христианами. Мы не можем этого допустить, поэтому и просим перенести крест в другое место.

– Крест мешает сектантам, – сокрушается Валерий Кислинский. – Ведь хасидизм – это ортодоксальная ветвь иудейства. Иначе как сектантами их не назовешь. Наших активистов запугивают – и власть, и силовики, и сами хасиды из-за креста. Местный хасид Соломон Нахман вообще заявил, что закопает нас. Мы обратились в милицию.

Зреет бунт

Заместитель мэра Умани Владимир Виблый предложил активистам перенести крест в другое место и установить еще несколько памятников в городе в поддержку христианства, но уманцы не согласны.

– Хасиды приезжают на нашу землю, вот и пусть ведут себя соответствующим образом – как в гостях, а не указывают хозяевам, что они должны делать, – возмущается уманец Павел Проценко.

– Если тронут крест, мы пойдем с ответным визитом к могиле их Цадика, – возмущаются местные.

Не промолчали и представители ВО «Свобода».

– Нас шокировало увиденное, – заявил член Уманского городского комитета партии Сергей Яремчук. – Мы немедленно вызвали милиционеров и требуем расследовать это не как хулиганство, а как вандализм. Это провокация с целью разжечь межнациональную вражду. Переносить крест мы не дадим и готовы к адекватному ответу власти и хасидам, которые попытаются это сделать.

Сейчас активисты и «свободовцы» требуют от власти установить круглосуточное дежурство возле святыни.

Середа 14 серпня 2013

Депутат Луганської обласної ради Родіон Мірошник не мав на меті принижувати українську мову і розпалювати національну ворожнечу, коли українців назвав недорасою, а українську мову «якоюсь нещасною». Такого висновку дійшов експерт відділу філософських проблем етносу та нації Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України В.Б.Фадєєв.

В експертизі зокрема зазначається: «Власне кажучи, виступ Мірошника Р.В. на сесії Луганської обласної ради являє собою типовий зразок привертання уваги до мовного питання і відображає позицію з цього питання, що є домінантною в місцевих радах сходу і півдня України. Специфічним для неї є прагнення зберегти наявне становище у мовній сфері та невизнання проблеми у розвитку української мови. Не випадково, що цей виступ спрямований на підтримку Закону України «Про основи державної мовної політики», положення якого викликали в суспільстві чергову дискусію навколо «мовного питання».
Разом з тим самий характер цього виступу, його спрямованість і політичне забарвлення не дозволяють стверджувати, що депутат Луганської обласної ради Мірошник Р.В. мав на меті розпалювати національну ворожнечу та принижувати українську мову. Наявні у виступі висловлення, на кшталт, «Да что же это за язык-то такой несчастный, если его нужно защищать от всего?» слід вважати, радше, полемічними мовними зворотами, безпосередньо не спрямованими на приниження української мови».

...
Читать

Депутат Луганської обласної ради Родіон Мірошник не мав на меті принижувати українську мову і розпалювати національну ворожнечу, коли українців назвав недорасою, а українську мову «якоюсь нещасною». Такого висновку дійшов експерт відділу філософських проблем етносу та нації Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України В.Б.Фадєєв.

В експертизі зокрема зазначається: «Власне кажучи, виступ Мірошника Р.В. на сесії Луганської обласної ради являє собою типовий зразок привертання уваги до мовного питання і відображає позицію з цього питання, що є домінантною в місцевих радах сходу і півдня України. Специфічним для неї є прагнення зберегти наявне становище у мовній сфері та невизнання проблеми у розвитку української мови. Не випадково, що цей виступ спрямований на підтримку Закону України «Про основи державної мовної політики», положення якого викликали в суспільстві чергову дискусію навколо «мовного питання».
Разом з тим самий характер цього виступу, його спрямованість і політичне забарвлення не дозволяють стверджувати, що депутат Луганської обласної ради Мірошник Р.В. мав на меті розпалювати національну ворожнечу та принижувати українську мову. Наявні у виступі висловлення, на кшталт, «Да что же это за язык-то такой несчастный, если его нужно защищать от всего?» слід вважати, радше, полемічними мовними зворотами, безпосередньо не спрямованими на приниження української мови».

...
Читать

Понеділок 22 липня 2013

Газети починають дедалі активніше висвітлювати прийдешнє святкування Дня Хрещення України, вправно каналізуючи людей лише на ті заходи, які проходитимуть під патронатом Путіна – Кирила. Так в суботу регіоналіше беобахтер "Сегодня", розлого інформуючи про урочистості, навіть кривим словом не згадала про те, що свято якимось чином стосується Київського Патріархату. Сьогоднішні "Вести" в статті детально розповідають про московський сценарій відзначення річниці і лише десь у підверстці хоча б згадує, що УПЦ КП теж запланувала Літургію та Хресний ход.

РПЦ та УПЦ МП, які в попередні роки, попри потужну підтримку влади та ТБ, збирали на День Хрещення менше людей, ніж Київський Патріархат. То цього разу ставку роблять на зірок. Пишуть, що на Майдан привезуть мощі святого рівноапостольного князя Володимира, і влаштують над ними рок-концерт, що, як на мене, якось неетично чи що поєднувати. Ну а пропагувати "Русский мир" та Тайожний союз Кирило буде дуетом із самим Володимиром Володимировичем.

Український світ святкуватиме скромніше. У нас 28 липня – традиційна служба у Володимирському кафедральному соборі, а потім Хресний хід до пам'ятника князеві Володимиру. Впевнений, що і цього разу нас буде, як і раніше, настільки багато, скільки треба для того, що Кирило та Путін могли побачити, що в Україні є своя Помісна Православна Церква – Київський Патріархат.

Прошу небайдужих приходити 28 липня до Володимирського собору на бульварі Шевченка. Служба о 9-00, приблизно о 12-00 – початок Хресного ходу.

Дуже важливо проривати інформаційну блокаду і максимально поширювати цю інформацію.

Приєднуйтеся до групи Київська християнська традиція на ФБ

Олег Медведєв

Політтехнолог, віце-президент Української PR-Ліги

Неділя 21 липня 2013
Повідомлення прочитано 337 раз
Робер | 2013-07-21 10:23:25

Телевизионные ток-шоу в большинстве своём пошли на каникулы. Самое время разбираться во впечатлениях и пытаться ответить на вопросы, которых накопилось очень много. Один из этих вопросов касается представительства в ток-шоу Партии регионов: чего эта партия добивается, какой хочет выглядеть, какой имидж себе создаёт? Создаёт намеренно или же по недосмотру, по ошибке, по недоразумению?

В эфирах ток-шоу Партию регионов в большинстве случаев представляют одни и те же несколько лиц. Раз за разом одни и те же - независимо от тем обсуждения. Универсальные специалисты по всему на свете? Или просто очень сведущие, очень образованные, безгранично интеллектуальные люди - мастера ораторского искусства и виртуозы логики?

В том-то и дело, что нет. Агрессивные речи, состоящие преимущественно из обвинений. Ехидно-самодовольные интонации. Перекошенные от ненависти лица. Крайне неделикатная, мягко говоря, манера поведения. И - злоба, злоба, злоба.

Этак ведь у зрителя может создаться впечатление, что Партия регионов - объединение злых, агрессивных, невоспитанных людей! Что именно эти характеристики и служат идентификатором «свой - чужой»!

«Ви брешете!» - вот едва ли не самое часто используемое телевизионными регионалами выражение. Аргументы, факты? Увы: если используемые телерегионалами аргументы и вызывают какие-либо ассоциации, то разве что с героем рассказа Василия Шукшина «Срезал». Победить в шахматном матче нокаутом - вот такую, как представляется, цель ставят перед собой регионалы - завсегдатаи ток-шоу. Именно так - нокаутом - они и хотят выиграть дискуссию у своих оппонентов. Да нет, не оппонентов - это слово в данном случае вряд ли уместно. Врагами - вот кем считают телезвёзды от ПР всех несогласных с ними.

«Не перебивайте! Дайте сказать! Я ещё не закончила!» - только и слышишь от «бело-голубых» завсегдатаев ток-шоу. И сами в то же время не дают своим визави ни слова сказать. Перебивают, закрикивают, обрывают, оскорбляют, навешивают ярлыки. Если в результате и выходит шоу, то очень уж какое-то провинциальное. И очень уж низкопробное.

«Вас что, в школе не учили, как разговаривать с женщиной?» - голосом на грани истерики вопрошает известная депутат от ПР. Но разве данная депутат-завсегдатай приходит на эфиры в качестве женщины? Или, всё же, в качестве политика, в качестве функции, для которой анатомико-физиологические подробности не так уж важны? Прошу прощения, но выходит и вовсе скверно: «Вы тут все политики, а я одна женщина». Тут не удержаться от ещё одной литературной ассоциации - в данном случае с катаевской мадам Стороженко.

И вот этого совсем не понять. Зачем, зачем, зачем? Ради чего и с какой целью Партия регионов посылает и посылает на ток-шоу людей, которые превращают любую самую интеллектуальную (и самую нейтральную по тематике!) дискуссию в позорную базарную склоку?

Может быть, у регионалов просто нет никого другого в запасе? Может, остальные будут выглядеть совсем уж бледно? Да, вроде бы, нет - взять хотя бы интеллигентного, толерантного и логично мыслящего Юрия Мирошниченко. Увы, слишком редкого гостя на ток-шоу. А может, Партии регионов просто нечего сказать по существу - вот для этого она и пользуется услугами людей, поднаторевших в создании шумовых эффектов?

А может... нет, не может быть... но, похоже, Партия регионов и всех нас, украинцев-зрителей, считает вот такими же - базарными и скандальными? Может, она искренне верит, что нам всем нравится, когда любой спор решается одним-единственным способом - вцепившись оппоненту в горло? Может, она полагает, что всем нам, зрителям, только и нужен, что лишний повод поулюлюкать? Это Партия регионов о нас, о наших с вами
Читать

Неділя 12 травня 2013
Скуративский констатирует наличие советского мышления у значительной части украинцев. Фото: micto.cz
Скуративский констатирует наличие советского мышления у значительной части украинцев. 

Известный украинский историк, искусствовед и филолог Вадим Скуративский констатирует наличие советского мышления у значительной части граждан Украины, а нахождение при власти таких чиновников, как министр образования Дмитрий Табачник и мэр Харькова Геннадий Кернес не способствуют преодолению "совка".

Об этом историк рассказал в интервью"Главкому".

"Советское прошлое остается в сознании и поведении людей. Это быстро не устранить, хотя за последние двадцать лет что-то сделать можно было. Но кто бы это делал - доктор исторических наук Табачник? Который сначала написал цикл работ, как сталинизм уничтожал украинскую интеллигенцию. А вслед за тем, спустя годы, я увидел, как оно шло под плакатами Сталина рядом с тем, кто нес портреты этого же Сталина 9 мая в Киеве. Что происходит с этим самым персонажем, он же просто мерзавец и карьерист, который всегда ко всему приспосабливается", - считает Скуративский.

При этом историк вспоминает мэра Харькова Геннадия Кернеса, который в последнее время выступил ярым защитником памятников Ленину.

"Но у какого-то харьковского мэра это выглядит более органично. У последнего гуманитарный кругозор на уровне "учащегося начальных классов Харьковской гимназии" каких-то 1880-х годов. Поэтому имеем то, что имеем. Понимаете, украинский чиновник - это мерзавец, который обустраивает свою карьеру. Может, есть какие-то другие чиновники, но пока я их видел не много. И для этой карьеры годится все - памятники Ленину, марксистско-ленинская мифология, советское прошлое в представлении СССР", - рассказал историк.

"Вот и имеем ситуацию - ультрабуржуазный мэр Кернес, но ему подавай памятник Ленину. Как ты собираешься творить новую формацию и тот же неуклюжий памятник? Ничем, кроме скандала, это не кончится", - подытожил Скуративский.
Джерело: <a href='http://blog.meta.ua/redirect.php?url=M2ovMXSPM1%2Fnu5linLluVhMArrOSeOFhtv%2FokJJYJcaZzyDBng2UWMXm9CQO9%2F0UoINvzLJSbI2jTjEZgT8ieu4h5ELusURPd3QwErLCpOHV3TPXs3hr3iDNeQbyILw7xq0sORrHt3PoTIKwkozAGF9QH8X%2BppfFYj01N5pcaadTgjs3Z5w%3D' target="_blank" rel="nofollow">Gazeta.ua</a>

Назад12345Вперед | Вказати сторінку
Пошук:
ІнформаціяСпілкуванняБізнесДозвілля
додати сайт | реклама на порталі | контекстна реклама | контакти Copyright © 1998-2010 <META> Усі права захищені