<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в сообществе Freedom
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (3)
ZOG (1)
бабло (127)
війна (11)
влада (56)
воші (1)
ГАЗ (1)
гени (3)
гены (1)
герої (51)
гетто (76)
гниды (91)
гої (142)
гра (13)
Гроші (12)
діти (4)
євреї (94)
жиди (51)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (54)
їжа (1)
КГБ (6)
Київ (6)
Кіт (1)
Крим (2)
Крым (2)
лохи (117)
маца (1)
міфи (88)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (5)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
рыги (1)
СБУ (3)
секс (2)
СРСР (3)
суд (1)
сша (8)
терор (20)
Тора (1)
фарс (5)
ФБР (1)
фото (3)
ФСБ (2)
Хабад (66)
Хрень (111)
царь (1)
цены (1)
ЦРУ (3)
шок (1)
#

Календарь

 Декабрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
#

Записи

Понедельник 9 мая 2011

Власно, це декілька записів, зроблених великим українцем Олександром Довженком 26 червня 1946 року. Але вони сповнені надзвичайними почуттями і музикою, яка невластива жидівським поетам (як відомо, всі пісні про війну написані жидами - і всі як одна на мотив "Мурки").  Вони актуальні і сьогодні - рівно через 65 років... Ці записи я розташував у формі білого вірша, зберегши їх послідовність.

Огні горять.

Музика грає.

Майорять кров'ю стяги Перемоги.

Гримить майдан Червоний

під тягарем іржавої надлюдської божественної слави.

Скрегочуть танки,

виють радіо-поети панегірики

маршалам,

коням,

залізу

і знакам нагрудним великих подій.

Салюти.

Горді плани.

Міжнародний вплив.

Свято Перемоги.

А на полі,

позапрягавшись у плуг,

напруживши м'язи і

голови зігнувши від потуги,

орали вдови й корови

і тихо плакали,

вмиваючи слізьми свої права і обов'язки неухильні


Читать

Пятница 29 апреля 2011
Сообщение прочтено 275 раз
Робер | 2011-04-29 10:49:00

На сторінках світової преси, у всіх ЗМІ звучить це прізвище з епітетом в додатку: українець-антисеміт. Що переслідувала шайка сіоністів на чолі з відомим брехуном і провокаторм  Візенталем і що переслідують тепер його спадкоємці?

Роздмухуючи ненависть всього світу до людей причетних до нищення євреїв підчас 2-ої світової війни, сіоністи кидають тінь відповідальності за голокост на народи Європи, в тому числі, та навіть в більшій мірі, на український народ. Сіоністи керуються агентурними матеріалами московського КДБ, де вони самі займали багато керівних посад.

На першому Всесвітньому конгресі українських політв’язнів в Києві в червні 1991 році лунала контраверсійна аргументацієя злочинів нацизму, куди клеїли і українця Івана Дем’янюка. Там я зустрівся впритул з апологетом сіоністської еліти Яківим Сусленським.

Яків Суслинський закликав учасників Конгресу до дружби між єврейськими та українськими політв’язнями. Я схвально сприйняв цей заклик і в унісон заявив: "...моя пропозиція адресована присутнім в цьому залі представникам єврейських організацій; якщо наша співпраця має бути плідною, якщо ми повинні йти назустріч один одному, то нехай вони (присутні сіоністи) звернуться до парламенту Ізраїлю з вимогою звільнити єдиного політичного в’язня-українця, який на сьогоднішній день перебуває в тюрмі Тель-Авіву. Його прізвище - Іван Дем’янюк. Представник сіоністської організації на цьому Конгресі повинен солідаризуватися з нашою вимогою і поставити перед урядом Ізраїлю питання про звільнення з-під арешту Дем’янюка".
...
Читать

Сообщение прочтено 314 раз
Робер | 2011-01-29 20:12:59

Однією з перших «реформ» у освіті стало видалення з підручників історії згадки про бій під Крутами... Що ж такого небезпечного побачив там нинішній режим?..

Убивці оскаженіли, почувши гімн “Ще не вмерла Україна”

Фактів про цю подію більше ніж достатньо. Тому історики мають консенсусне уявлення про події під станцією Крути біля міста Ніжина наприкінці січня 1918 року.

Після оголошення більшовицького ультиматуму Українській Центральній Раді вона виявилася не готовою ані організаційно, ані психологічно до відбиття агресії радянської Росії. У країні мародерствували банди російських солдатів, які втікали з фронту Першої світової війни через територію України, та чинили злочини проти цивільних громадян.

Наступ більшовицьких військ відбувався в умовах підривної діяльності більшовицької партії, навіть не забороненої Центральною Радою. Ніхто не перешкоджав діям відмінної системи революційних агітаторів у складі більшовицьких військ, які схиляли на свій бік населення й навіть загони української армії.

Російські війська захоплювали одне безборонне місто за іншим, користуючись тим, що українська влада не зуміла втримати та демобілізувала свої війська.

27 січня 1918 року з Києва назустріч російським більшовицьким військам, що наступали на Україну, вирушив загін, до складу якого входив добровольчий Студентський курінь. Він складався зі студентів Університету ім. Святого Володимира (нині це Київський національний університет ім. Т. Шевченка), новоствореного Українського народного університету, а також із гімназистів київських гімназій. Ці юнаки походили переважно з відомих і шанованих у Києві родин, проте майже не мали бойової підготовки. Студентським куренем керував студент Українського народного університету Андрій Омельченко.

Загін мав на меті допомогти українським частинам утримати станцію Бахмач на Чернігівщині. По дорозі прийшло зведення, що в Бахмачі уже ворог. Тому загін зупинився відразу за м. Ніжином на станції Крути – за сто двадцять кілометрів від Києва. Перемога під Крутами давала шанси відбити Бахмач, зруйнувати колії і почекати підтягнення до Києва військових частин з регіонів. Поразка відкривала ворогові шлях на Київ. Окопи українських бійців тягнулися обабіч залізничного насипу на 3–4 кілометри. Поряд зі студентами зайняли оборону трохи більш досвідчені студенти Української військової школи в кількості 250 бійців. Студентський курінь становив до 300 юнаків. Якщо додати чотири десятки старших бійців, то українські сили під Крутами не нараховували й шести сотень бійців.

Проти них рухався передовий загін більшовицьких військ під керівництвом полковника Муравйова кількістю близько 6 тисяч вояків, який підтримувала вогнем артилерія з бронепотягів. У захисників Крут була лише одна гармата.

Бій під Крутами відбувався з ранку до вечора 29 січня 1918 року. Вогнем кулеметів та рушниць студенти й школярі відбили кілька більшовицьких атак. У бою загинув Омельченко. Увечері, після закінчення патронів, командир правого крила – учнів Військової школи – дав наказ відступати. Однак ліве крило (Студентський курінь) не зорінтувалося чи не почуло наказу й фактично в темряві пішло в наступ та вийшло прямо на позиції більшовиків. У результаті більша частина студентів загинула під час цього неузгодженого маневру, а 35 потрапили в полон.

Сімох полонених більшовики не розстріляли й відправили в більшовицький тил. Один із них згодом дивом урятувався. Решту вбивали під Крутами – спочатку розстрілювали, а потім різали й кололи багнетами та ножами.

Як свідчили селяни, що бачили страту, учень сьомого класу гімназії Григорій Пипський заспівав гімн «Ще не вмерла Україна», який підхопили інші. Потім убивці привели й розстріляли двадцять восьмого полоненого, який босоніж
Читать

Вторник 25 января 2011

Список преступлений мирового еврейства за последние несколько тысяч лет и мирового сионизма за последние лет сто с небольшим хорошо известен и достаточно полно представлен в обширной научно-популярной литературе на языках всех народов мира.

Однако не было еще злодеяния, которое с такой надеждой ожидалось бы людьми доброй воли на разных континентах и к которому они так подталкивали бы колеблющихся сионистов.

Речь идет, конечно, о планируемом израильской военщиной ударе по объектам иранского мирного атома. Сионистская пропаганда пытается заранее оправдать его как якобы осуществление права на самооборону, ссылаясь на неоднократные эмоциональные высказывания иранского президента, призывавшего стереть Израиль с карты земного шара. Но Иран - это демократическое и плюралистическое государство. Там существуют и иные взгляды на методологию окончательного решения еврейского вопроса. Соперник Ахмадинежада на предыдущих выборах, умеренный либерал Рафсанджани, например, предлагает "выблевать Израиль из тела мусульманского Ближнего Востока". А вот верховный лидер аятолла Хаменеи требует "вырезать раковую опухоль Израиля".

Но вернемся к реакции цивилизованного мира. Начнем с сияющего храма на холме, лидера свободного мира - США. С тех пор как после падения кровавого режима Буша-Чейни верховным жрецом стал президент-миротворец, храм засиял еще ослепительней.

Иранская бомба совершенно не нужна Америке, но на белоснежных одеждах чернокожего мессии не должно быть ни одного пятнышка. "Это ведь вас выблевывают, господин премьер-министр, вот вы и занимайтесь этой сугубо локальной проблемой. А у меня, знаете ли, глобальная перезагрузка, батенька, на днях еду в Каир извиняться перед угнетенными народами Востока..."

Через несколько часов после израильского удара по каскаду центрифуг в Натанце и другим объектам иранского "Манхэттенского проекта" молодой президент, ритмично и изящно поворачивая вправо-влево, как на теннисном матче, свой по-мальчишески вздернутый подбородок, с выражением зачитает с телесуфлера заготовленный его любимым чикагским пиарщиком проникновенный текст, гневно осуждающий израильскую военщину.

А в это же время на другом конце света в одной из роскошных загородных резиденций организованная группа чисто конкретных крутых пацанов-нефтетрейдеров будет напряженно следить за биржевыми сводками мировых агенств.

120! 140! Крупный теракт в центре Иерусалима. 170! 190! Иран нанес ракетный удар по саудовским нефтяным платформам в Ормузском проливе. 220! 240 долларов за баррель!

Этот день они приближали как могли. Передавали Ирану технологии, обучали специалистов, десять лет крышевали Иран в Совете Безопасности, срывая принятие жестких санкций, которые действительно могли бы остановить иранский ядерный проект.

Наконец, заключили с Ираном соглашение о продаже самых современных средств противоздушной и противоракетной обороны. Последний шаг буквально подталкивал Израиль к действиям: с размещением комплексов С-300 вокруг ядерных объектов Ирана воздушная операция значительно усложнилась бы.

Но сразу же возникли задержки с их поставкой. По слухам, из-за каких-то традиционных проблем с откатами. Какие там грошовые откаты - Израилю предоставлялось окно возможностей, готовое захлопнуться в любой момент. Ставки в игре были десятки, сотни миллиардов нефтедолларов. На 5-6 человек. И самое главное, теперь эти 5-6 замечательных людей уже навсегда останутся у власти.

Андрей Пионтковский
Суббота 22 января 2011

 війна,Україна,українці,голодомор,народ,Історія,геноцид,суд,терор,ЧК

Мало хто знає, що Німеччина почала війну проти СРСР під прапором боротьбі із жидобільшовизмом.

В своєму зверненні до німецького народу у зв'язку з початком війни проти СРСР
22 червня 1941  Адольф Гітлер заявив, що «зсередини і ззовні плелася відома нам змова жидів і демократів, більшовиків і реакціонерів з єдиною метою перешкодити створенню нової національної держави і знову занурити Рейх в безодню безсилля і злиднів»…  Ніколи німецький народ не відчував ворожих почуттів до народів Росії. Тільки протягом двох останніх десятиліть єврейсько-більшовицькі правителі Москви намагалися підпалити не тільки Німеччину, але і всю Європу. Не Німеччина намагалася перенести свій націоналістичний світогляд в Росію, а жидобільшовицькі правителі в Москві неухильно робили спроби нав'язати нашому та іншим європейським народам своє панування, притому не тільки духовне, але, перш за все, військове… Перемога в Польщі, досягнута виключно силами німецької армії, спонукала мене знову звернутися до західних держав з мирним пропозицією. Вона було відхилена міжнародними та єврейськими підпалювачами війни. Але тепер настав час, коли необхідно виступити проти цієї змови жидівсько-англосаксонських підпалювачів війни і також жидівських володарів більшовицького центру в Москві.

війна,Україна,українці,голодомор,народ,Історія,геноцид,суд,терор,ЧК

Німецька окупаційна пропаганда використовувала тезу про те, що більшовицький режим — це витвір євреїв, це передусім єврейська влада, німецька пропаганда і газети, що виходили на окупованих територіях, постійно писали про «жидобільшовизм», «злочини комуножидів», «змову Сталіна з євреями». Нацистська пропаганда стверджувала, що більшовицька партія і її каральні органи — ГПУ-НКВД — насправді є маріонетками в руках всесвітнього єврейської змови, мета якого — поневолення народів світу. Євреїв звинувачували в тому, що розпочата війна була розв'язана з їх ініціативи; що вони є нацією-паразитом, що живе за рахунок інших; що євреї, захопивши владу в Росії, створили радянську тюрму народів. Висновок з усього цього робився наступний: більшовизм і єврейство є одне ціле.

війна,Україна,українці,голодомор,народ,Історія,геноцид,суд,терор,ЧК

Адольф Гітлер постійно стверджував, начебто "Жовтнева революція була справою жидів і загрожувала Європі встановленням у ній комунізму за співучасті жидів, розвивав тему "жидобільшовизму" як втілення світового комунізму і у той же час таврував жидів як втілення світового капіталізму".

У перші тижні окупації, влітку 1941 року, німці в багатьох містах Західної України відкрили тюрми НКВС, показали всім злочини сталінського режиму і оголосили, що провину за ці злочини несуть євреї (нижче ви бачите як образ «жидокомісара» використаний в плакаті «Злочини Москви у Вінниці», присвяченому розстрілам у Вінниці)

Читать

Вторник 11 января 2011

Европейский суд по правам человека (ЕСПЧ) отказался рассматривать более 1,5 тысячи исков к Грузии, связанных с предполагаемыми нарушениями положений Европейской конвенции по правам человека во время войны между Россией и Грузией в августе 2008 года.

Всего с исковыми заявлениями, как отмечается на сайте ЕСПЧ, обратились 3,3 тысячи человек. Среди истцов - жители Южной Осетии и российские военные.

Суд обратился к истцам с просьбой предоставить дополнительную информацию. В итоге в Страсбурге решили не рассматривать дела в тех случаях, когда такая информация получена не была.

Реакция российских политиков на решение суда оказалась достаточно резкой (только кому какое дело до реакции оккупантов?).

"Юридическое трюкачество"


Депутат Госдумы от фракции "Единая Россия" Сергей Марков считает, что российские власти должны выступить с жестким заявлением в ответ на решение Европейского суда.

"ЕСПЧ дает повод Москве для жестких ответных заявлений, и если таковые последуют, то это будет обоснованно", - приводит слова Маркова Интерфакс (даже если и последуют - все на них плевать хотели).

"Это юридическое трюкачество и весьма политизированная позиция, имеющая явную антироссийскую направленность", - считает Марков.

Первый заместитель председателя комитета Госдумы по международным делам Леонид Слуцкий (тоже русский?) назвал непонятной позицию Страсбурга.

"Нельзя утверждать, что ЕСПЧ в этом вопросе занял прогрузинскую ориентацию ( а почему он должен был занять позицию оккупантов?), но в то же время вызывает недоумение, что Страсбургский суд требует от истцов представления еще какой-то дополнительной информации по данной теме", - сказал Слуцкий в интервью Интерфаксу.

В Москве считают, что именно власти Грузии совершили вооруженное вторжение в Южную Осетию и начали войну (однако весь мир знает, что Россия начала первой оккупацию Грузии).

Тбилиси, в свою очередь, утверждает, что эти действия стали ответом на провокации южноосетинских сепаратистов и российских военных.

Россия признала независимость Абхазии и Южной Осетии. Вслед за Москвой независимость отколовшихся от Грузии республик признали Никарагуа, Венесуэла и Науру (вот и все российское влияние в мире, да и тем 3-м страном пришлось заплатить миллиарді за признание).

Сообщение прочтено 473 раз
Робер | 2010-11-11 11:46:38

Бабин Яр: Критичні питання та коментарі

Герберт Тідеманн 

«Мужність означає вжиття заходів заради істини і проголошення її!»

Жан Жорес

1. Преамбула

Тема "Бабин Яр" бентежить з багатьох причин. Тому для загального огляду коротко окреслимо основні проблеми: 

  1. Масові вбивства в Бабиному Яру відбулися майже за чотири місяці до конференції в Ванзеє, де нібито вперше були заплановані вбивства.
  2. В різних джерелах широкі розбіжності між стверджуваними датами цього вбивства.
  3. Залежно від джерела, кількість жертв відрізняється на два порядки.
  4. Припускається велика кількість різних методів і знарядь вбивства.
  5. Також відсутня єдина думка щодо місця уявних вбивств.
  6. Свідки або повідомлення надають вкрай суперечливі відомості щодо інших обставин того що сталося.
  7. Число стверджуваних жертв значно перевищує число жидів, що залишилися в Києві після радянської евакуації.
  8. Досі не проведена судово-медична експертиза місця і знаряддя вбивства. Не здійснено жодної спроби встановити і забезпечити хоч якісь докази.
  9. Також видається дивним, що совєти використовували як звалище для спалювання міського сміття місце, де заклятий ворог нібито вбив безліч безневинних людей під час «Великої Вітчизняної війни».
  10. І, нарешті, твердження про масові вбивства спростовані аерофотозйомками воєнних часів.

Для дослідження вищезазначених проблем ми будемо використовувати стандартні наукові методології. Після вступної інформації, яка полегшить спільне розуміння теми, окремими розділами будуть представлені перші повідомлення, свідчення очевидців, інші джерела; також будуть обговорені конкретні питання, що виникають з контексту. Окремий розділ присвячений основним питанням [1].

2. Вступ

Із взяттям німцями 19 вересня 1941 р. Києва безлади в місті не припинилися. Після вступу німецьких військ, в Києві «потужні вибухи відбувалися один за іншим». [2] 24 вересня був висаджений в повітря готель "Континенталь" разом із штабом польової комендатури 6-ї армії. 25 вересня місце охопили пожежі, повністю запалав Хрещатик. Заздалегідь встановленими мінами були знищені майже всі громадські будівлі після розташування там німецьких військ, котрі внаслідок вибухів зазнали значних втрат2. Наприкінці вересня були знайдені радянські мапи з місцями установки радіокерованих мін, де були позначені близько 50 підготовлених для підривання об'єктів. Також виявлено величезну кількість мін, вибухових речовин і "коктейлів Молотова".

Значну частину центру міста було спалено і близько 50000 осіб залишились безхатченками. Сотні німецьких солдат загинули при гасінні пожеж. В місті перебувало чимало надісланих совєтами організованих диверсантів і партизанів - Київ залишався полем бою. 

Згідно з представленим Міжнародному військовому трибуналу (МВТ) документом, що має досить підозріле походження, в Києві начебто заарештували всіх жидів і 33 771 з них знищили 29 і 30 вересня - помстившись таким чином за "підпал" [3].

До евакуації в Києві жило близько 175 000 [4] або навіть всього 160 тисяч [5] жидів. Проте, Звіт айнзатцгрупи про події № 106 від 7 жовтня 1941 року, стверджує:

"Вважається, що число жидів становить 300000 [...]." [6] 

28 вересня 1941 нібито за допомогою плакатів жидам наказали [7] взяти своє майно і зібратися наступного дня 29 вересня на певному розі вулиць. Звідти вони начебто повинні були йти до Бабиного Яру, що на північно-західній околиці Києва.

"Бабин Яр" перекладається приблизно як «яруга старих жінок».
Читать

Назад12345678 | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены