Отрывок из книги Дюка Дэвида «Еврейский вопрос глазами американца» 

Однажды, когда я уже заканчивал помогать с разбором почты, приходящей на адрес Совета, я наткнулся на несколько бульварных газет правого толка под названием «Здравый смысл». Эта была консервативная газета, созданная по образу и подобию листовок Томаса Пейна; но содержание материалов резко отличалось от того, что обычно можно было найти в листовках Пейна. Один из заголовков номера гласил: «Коммунизм — детище евреев!». Я нашёл также несколько старых номеров этого издания. Огромный заголовок в одном из них предрекал: «Красная диктатура к 1954 году!». Однако, это предостережение не казалось таким уж убедительным и правдоподобным, когда об этом читали в 1965 году! Я нашёл нелепыми заголовки типа «Национальный опросник», но трудно было удержаться от того, чтобы не прочитать что-либо скандальное, даже всего лишь затем, чтобы можно было посмеяться над этим.

Резкие слова Матти Смит 

Одна из постоянных добровольных помощниц, Матти Смит, пожилая дама в платье в цветочек и нелепой шляпе, увидела меня, когда я хихикал над этими сенсационными заголовками и сказала совершенно спокойно и просто: «Я знаю, что это — правда».

— Красная диктатура к 1954 году? — ответил я с улыбкой.
— Нет, — сказала она. — Коммунизм — еврейское детище. Именно они стоят за этим.
Я подумал, что смогу ублажить старую леди, если немного вежливо поспорю с ней.
— Мэм, как это может быть? — спросил я. — Коммунисты являются атеистами, они не верят в Бога. Евреи же верят в бога, так, как же они могут быть коммунистами?
— Ты знаешь, кто такой Герберт Аптекер? — спросила она, отвечая вопросом на вопрос.
...
Читать

Сенсационным заявлением разродился иранский президент Махмуд Ахмадинеджад в интервью  каирской газете «Аль-Ахрам»  во время государственного  визита в Египет.

В частности Ахмадинеджад заявил, что Иран уже обладает ядерным потенциалом, который предназначен исключительно для обороны.

Он сказал, что международное сообщество должно теперь относится к ИРИ как к ядерной державе.

Отдельно он отметил, что его государство не стремится к войне с Израилем  и не собирается на него нападать.

По мнению Ахмадинеджада, Израиль хотел бы напасть на ИРИ, но теперь опасается последствий
«Те, кто помог создать Израиль, перестали его поддерживать, и это свидетельствует о скором окончании оккупации», — заявил он в Каире.

Президент Ирана уверен, что руководство Израиля боится за будущее своей страны, потому агрессивно действует в Сирии.

«Они понимают, что Иран им не по зубам», — сказал он.

У демонстрації взяв участь мер міста Ільмар Реепалу. Він закликав членів жидівської громади відмежуватися від Ізраїлю і відмовитися від сіоністських поглядів заради власної безпеки. До цього мер Мальме неодноразово наголошував, що жиди мають можливість впливати на те, як їх сприймає суспільство, а тому самі несуть відповідальність за антисемітські інциденти.

У Мальме мешкає близько 1200 жидів. Ця маленька громада стала об’єктом постійних нападів. За останні кілька років синагоги і жидівські кладовища були неодноразово опоганені, антисеміти били учнів жидівської школи й ображали перехожих, чий одяг видавала їх приналежність до жидівської громади. При цьому понад 25% жителів Мальме складають мусульмани. Місцевий політик Адлі Абу Хаджар заявив недавно, що «найкращою мусульманською державою у світі є Швеція».

25 жовтня 2012 року. У 19-му окрузі Парижа було скоєно антисемітський напад на 12-річного хлопчика, повідомляє JTA. Підліток стояв на автобусній зупинці, коли до нього підійшли двоє чоловіків, судячи із зовнішності – вихідці з арабських країн, кожному з яких було приблизно близько 40 років. Один з чоловіків запитав у хлопчика, чи є він жидом, а потім вийняв зі своїх штанів ремінь і почав завдавати підліткові удар за ударом. Незабаром беззахисний хлопчик впав на землю.

Побиття припинили перехожі, які зажадали, щоб чоловіки залишили дитину в спокої, і пригрозили викликати поліцію. Нападники спішно полишили місце події.

5 листопада 2012 року. містечку Сарсель, розташованому в передмісті Парижу, скоєно черговий антисемітський напад. На цей раз жертвою нападу став 55-річний жид, що прямував до синагоги.

Як відзначає Dreuz.info, його одяг не залишав сумнівів у тому, що він Оналежить до юдейської громади міста. По дорозі до синагоги чоловікові зустрілася група молодиків. Почекавши, коли жертва віддалиться від них на відстань кількох метрів, молодики почали кидати яйця в спину чоловікові і викрикувати антисемітські образи.

На початку жовтня в Сарселі було скоєно напад на жидівського підлітка, а наприкінці вересня в тому ж місті був здійснений наліт нжидівський магазин, що торгує кошерними товарами. Але поліція робить все, щоб «не помічати» антисемітських інцидентів. На думку оглядачів Dreuz.info, працівникам поліції наказано таким чином «скоротити» число таких нападів.

19 листопада 2012 року. У Васье, місті, розташованому в околицях Ліона, з’явилися кілька графіті  антисемітського змісту. Написи були нанесені на стіну жовтою і червоною флуоресцентною фарбою. Гасла «Бін Ладен живий!», «Хай живе Мохаммад Мера» [терорист, який вчинив з 11 по 19 березня 2012 року в Тулузі і Монтобані напади на французьких військових і жидівську школу, внаслідок чого семеро людей загинули –Ред.],«Усі жиді – у печі", викликали обурення представників місцево жидівської громади. Заступник мера Філіп Коші засудив дії невідомих зловмисників.

26 листопада 2012 року. Ренцо Гаттенья, президент Союзу італійських жидівських громад, виступив із рішучим засудженням антисемітських інцидентів, число яких різко зросла в останні тижні, повідомляє JTA  (Жидівська Телеграфна Агенція - Ред.). «Перерахування всіх антисемітських епізодів зайняло б забагато часу, та ми мусимо привернути увагу громадськості до все зростаючої напруженості», - заявив Гаттенья.

За останні тижні в декількох італійських
Читать

"Политическое руководство Ирана постоянно отрицает факты Холокоста в ООН и других международных организациях и в то же время обещает устроить новый холокост – стереть Израиль с лица земли". 

Источник: http://www.abna.ir/data.asp?s=y&lang=4&id=385828

У вас не виникала думка на фракції просто заборонити публічне використання слова «жид» і його похідних? Байдуже – коректно його використовувати чи ні – просто, щоб не було звинувачень в антисемітизмі і цих безкінечних філологічних диспутів, в які вас втягують?

Ви вважаєте, ми можемо так ставити питання в присутності фахового філолога Ірини Фаріон?

Але ж ви бачите, як це сприймається суспільством?

А як сприймається? Якщо є маніпуляція, то як ми можемо її коментувати? Ті, хто каже, що це «розпалювання міжнаціональної ворожнечі», хай подають до суду. Але ж не подають, бо ця тема роздувається в маніпулятивних цілях. Колись так само намагалися робити з виступом Олега Тягнибока на Яворині 2004 року. Але чомусь усі крикуни мовчать, що Тягнибок виграв усі суди, де довів, що в його виступі не було розпалювання міжнаціональної ворожнечі. До речі, в тих судових процесах якраз лінгвістична експертиза Ірини Фаріон була одним із ключових аргументів.

Ви не будете давати зайвих приводів для звинувачень…

Насправді саме наше існування є таким приводом. Не буде цього – буде щось інше, наприклад, право на вільне володіння зброєю, заборона на усиновлення дітей іноземцями і так далі. Ми виходимо з того, що українська нація – це кровно-духовна спільнота, як писав Шевченко, «і мертвих, і живих, і ненароджених». Ми є відповідальними як перед тими, хто боровся за утвердження української нації на українській землі, так і перед нашими нащадками. Ось ця відповідальність і є мотивом, що рухає нами. А ті, хто проти того, аби українці були господарями на своїй землі, знайдуть мільйон причин, до стовпа, як то кажуть, присікаються, щоб створити скандал.

Зауважте, як штучний скандал зі вживанням слова «жид» переноситься в англомовне середовище. Спочатку слово спотворили фонетично, написавши «zhydovka», тобто транслітерували з російської, хоча Мірошниченко писав українською. А потім додали до нього ще й прикметник, і вийшло – «zhydovka» («dirty Jewess»), що значить «брудна жидівка». А це вже наклеп, бо Мірошниченко так не висловлювався. Така маніпуляція була потрібна, щоб роздути скандал, бо в самому слові «Jewess», як, власне, і перекладається англійською слово «жидівка», немає нічого антисемітського. З цього приводу ми подали до суду на газету, яка цей наклеп надрукувала.

Зрештою, це питання до філологів. Це – мовна норма, яка присутня в словниках, українській класичній літературі. Чи ми чимось відрізняємось у цьому питанні від східноєвропейських націй – поляків, чехів чи литовців? Очевидно, ні. То що за чудасія відбувається на кордоні між Україною і Польщею, що в Польщі вживання слова «жид» на означення походження – це нормально, а в Україні – щось неприйнятне? В Українській Галицькій Армії був Жидівський пробоєвий курінь, який боровся за Україну. Його вояки практично всі загинули за Незалежність нашої держави. Вони – українські герої. Натомість сюди прийшли євреї-комісари на чолі північних орд, які цю Незалежність знищили. Наслідком московсько-большевицької окупації став геноцид українців – Голодомор 1932–33 років. І в цьому контексті яке саме слово має негативну конотацію?

Зрештою, не може одна національна меншина диктувати, які слова нам вилучати з мови, а які – вживати. Найбільше, либонь, мали б ображатися німці, тому що етимологія слова «німець» – від слова «німий». Ми цілу націю називаємо «німаками», але претензій від них не чули. Не чули вимог називати їх «дойчами». Бо питання вживання етнонімів – це питання розвитку нації. Нічого образливого в цьому немає.

Якщо йти шляхом вилучення нібито образливих слів, то ми взагалі можемо залишитись без мови. Зараз, наприклад,
Читать

ВО "Свобода" подасть до суду на газету "Daily Mail" у зв'язку із спотворенням резонансного висловлювання народного депутата Ігоря Мірошниченка про голлівудську актрису Мілу Куніс.

Помощник главного раввина Киева Моше Асмана Давид Мильман положительно высказался по поводу заявления Минюста о словах «жид» и «жидовка».

«Мне лично, как человеку, не как духовному лидеру, слово «жид» нравится. Для Украины, равно как и для Польши, - это слово традиционное», - заявил Мильман. «Важно, что вкладывает в это слово человек, когда его произносит. И это нельзя урегулировать никаким законодательством. Согласитесь, слово» любимая «тоже можно сказать так, что женщина поймет, что ее ненавидят», - пояснил помощник главного раввина Киева.