«Якщо ви тільки хочете поцікавитися національністю людини, яка, на вашу думку, є євреєм, це вже сприймається майже як шпигунство. Водночас проти тебе спрямовуються всі стріли, мовляв, це антисемітизм, ксенофобія і таке інше…», – пояснив він.

В нашій державі, за його словами, живуть дуже різні національності, зокрема, українці становлять 78%, росіяни – 17%, євреї – 0,2%.

«Кожний має право під українським сонцем пригріти собі місце. Але одній нації це місце чомусь завжди замале. Якщо 0,2% є в Україні, то у Верховній Раді вони становлять більше як половину», – зазначив президент БФ «Україна-Русь».

Власне, за участі Ростислава Новоженця нині відбулась презентація українського перекладу книги польського автора Єжи Новака під назвою "Кого повинні перепросити жиди". Видання вийшло за сприяння БФ "Україна-Русь".

Додамо, що в книзі є десять розділів – «Повинні вибачитись перед поляками», «Повинні перепросити росіян», «Повинні перепросити угорців», «Повинні перепросити чехів», «Повинні перепросити циганів», «Повинні перепросити арабів», «Повинні перепросити американців, «Повинні перепросити негрів», «Жиди повинні перепросити жидів», «Декілька прикінцевих зауважень» .

«Але вона була б неповною, якби в ній не згадувалося про українську проблематику. На жаль, польський автор перерахував десяток націй, але не згадав про українців», – зауважив Ростислав Новоженець.

Відтак, в українській версії книги є окремий невеличкий розділ від редакції – «Жиди мають вибачитись і перед українцями».

«Ми собі дозволили тут вказати декілька слів про Голодомор...», – зазначив Ростислав Новоженець. І додав, що серед організаторів та виконавців Голодомору, керівників каральних органів в Україні, зокрема, Об'єднаного державного політичного  управління 67% становили євреї.

Під невеличкими текстом від редакції опублікували список керівників радянських та партійних органів влади, каральних організацій, які вчинили Голодомор. Це, за словами президента БФ "Україна-Русь", офіційний список СБУ, який був оприлюднений на їхньому сайті 17 березня 2009 року.

http://galinfo.com.ua/news/147680.html

Голова Харківської облдержадміністрації етнічний жид і українофоб Михайло Добкін обізвав відомого українського мовознавця Юрія Шевельова "пособником" фашистів".

Про це чиновник написав у своєму Twitter , коментуючи інформацію про наміри влади Харкова зняти дошку Шевельову.

"Юрій Володимирович Шевельов - зрадник, дезертир, пособник фашистів в окупованому Харкові. Ось він кумир Жадана, Варченок, Авакова та інших", - написав він.

Коментуючи той факт , що в Харкові, незважаючи на перешкоди, відкрили дошку Шевельову, він написав: "Мерзотники фашистські своєму фашистському мерзотникові дошку прибили. Похапцем і в темряві, як і личить зрадникові".

Як відомо, у Харкові на два дні раніше запланованого відкрили меморіальну дошку мовознавцю - славісту, історику літератури та громадському діячеві Шевельову.

Офіційне відкриття дошки планувалося на 5 вересня, але подія відбулася ввечері 3-го , "в надзвичайному і позаплановому режимі".

Юрій Шевельов (Шерех) (1908-2002) - славіст-мовознавець, історик української літератури, літературний і театральний критик, активний учасник наукового та культурного життя української еміґрації.

Народився у Харкові у дворянській родині німців Шнейдерів. У Першу світову батько змінив прізвище на Шевельов. У 1933-43 роках - доцент Харківського університету. Викладав у Олеся Гончара. З 1944 року - на еміграції.

Професор Гарвардського, Колумбійського університетів. Іноземний член НАН України (1991). Член Американського лінгвістичного товариства, Польського інституту мистецтв і науки в США.

Почесний доктор Альбертського, Люндського, Харківського університетів та Києво-Могилянської академії. Головний редактор журналу "Сучасність".

Автор 17 книг і фундаментальних наукових праць про історію слов'янських мов, української мови та літератури.

Українська правда

Тридцять членів ізраїльського Кнесету підписали лист на ім'я президента Європарламенту Мартіна Шульца, в якому висловили глибоке занепокоєння з приводу зростання ультраправих тенденцій в Україні. Депутати закликали європарламентаріїв бойкотувати Всеукраїнське радикально-націоналістичне об'єднання "Свобода".

"Вже більше ніж півроку ми отримуємо тривожні повідомлення про те, що націоналістичні настрої в Україні зростають, що підігріваються неонацистським об'єднанням "Свобода", яке отримало більше ніж 10 % голосів на останніх парламентських виборах", - говориться в зверненні членів Кнесету.

Автори документа заявляють про свою стурбованість наклепом і загрозами свободівців на адресу єврейського і російського населення України, а також на адресу інших національних груп.

«Це люди, що черпають натхнення в нацистських ідеях і відкрито звеличуючи масові вбивства, що здійснювалися українськими дивізіями СС в роки Великої Вітчизняної війни", - підкреслюють жиди в листі.

Це перший провокаційний документ такого роду, в якому акцентується проблема російського населення України.

Члени Кнесету, що підписалися під листом, висловили надію, що Європарламент вживе відповідних заходів "заради кращого і більш безпечного майбутнього Європи і всього світу".

Нагадаємо, 3 грудня 2012 року Європарламент прийняв єдину поправку до тексту резолюції щодо ситуації на Україні. У ній говориться про те, що Європарламент стурбований зростанням націоналістичних настроїв на Україні, вираженим в підтримці партії "Свобода", що стало однією з двох нових партій, які увійшли у Верховну Раду. У ЄП закликали демократичні партії українського парламенту не взаємодіяти, не підтримувати і не формувати коаліцій з ВО «Свобода».

К началу XX-го столетия от Рождества Христова глобальный геополитический сценарий масонов подошел к той черте, когда, понимая неизбежность обращения человечества к Арийскому мировоззрению, былинному прошлому, религии, культуре, традиции, возникла крайняя необходимость дискредитировать эти понятия в сознании миллионов людей. Подменить и дискредитировать само слово “Арий”.

В этот момент и появился в Германии (разгромленной иудо-демократическими странами Антанты) идеолог и талантливый организатор национал-социалистского толка. Австриец по отцу (Шикльгрубер) и еврей по умершей при родах матери (Гитлер) Адольф Алоизевич. Воспитанный в антисионистском духе обманутым евреями отцом и мачехой (замечательной женщиной-немкой), Адольф Гитлер создал на обломках рабочего движения мощную национал-социалистскую немецкую рабочую партию.

Как блестящий аналитик, он не только указал, но и безукоризненно обосновал тот бесспорный и нескрываемый факт, что именно транснациональный, финансово-промышленный (в основном сионистский) капитал и талмудо-масонские социально-культовые структуры, создавая видимость демократии и свободы, сокрушая национальное единство и самобытность других народов, ввергают человечество в пучину разврата, духовного разложения, нищеты и рабства. Т.е. являются той силой, через которую демоны все больше и больше захватывают нашу Планету. Именно из-за безукоризненной аргументации его книга “Maшn Kampf” запрещена во всех, так называемых, демократических странах, изо всех сил борющихся за свободу передачи и получения каждым гражданином любой информации.

В отличие от большинства будущих постсоветских оппозиционеров, он понимал, что идеологию национально-освободительной борьбы Германского народа необходимо формулировать на фундаментальной мировоззренческой, методологической и политологической базе. Но опыт “научно-коммунистической” революции, уже состоявшейся к тому времени в России, и приведшей к полнейшему покорению страны сынами израилевыми, блестяще показал ему, что иудо-масонская философия немецкого еврея Карла Маркса для освободительной борьбы Германского народа не годится. У Гитлера было больше ума, чем у всех постсоветских политиков вместе взятых. Поэтому, он не стал изобретать сам новое мировоззрение и не прибег к услугам “ученых-системщиков”, пытающихся на псевдонаучной основе выстраивать какие-то концепции. Он отправился в Тибет за Знаниями, данными Богами.

Разумеется, в результате короткого обучения, фундаментальных мировоззренческих Ведических Знаний он не приобрел. Но, все же принял для себя, как незыблемый закон, четыре основных регулирующих принципа:

— Отказ от употребления в пищу продуктов убийства.

— Отказ от неупорядоченной половой жизни.

— Отказ от любых видов допингов (наркотики, алкоголь, никотин).

— Отказ от азартных игр.

В качестве символа своей партии, он принял древнеарийский Божественный Знак “Свасти-аста” и начал оперировать отдельными положениями Ведического мировоззрения, но уровня тонких материальных энергий. Более того, Гитлер однозначно заявил:
“Я пользуюсь идеей нации по соображениям текущего момента. Но я знаю временную ценность этой идеи. Придет день, когда даже у нас в Германии, мало останется от того, что мы называем национализмом”.

Глобальные по времени планы Гитлера, основанные на полученном в Тибете мировоззрении, не были им концептуально сформулированы и не стали неотъемлемой частью массового сознания, и в этом его слабость. Но что он сделал правильно, так это то, что бескомпромиссно провел черту между Арийской цивилизацией и демонической, иудо-масонской.

А причина его поражения так проста — лишь человек, следующий высшему уровню Ведических Знаний, Вишну-ит, в состоянии выйти из-под влияния материальной природы. Ибо Богиня Майа подчиняется только Вышню. Гитлер Вишну-итом не был. И Вышеy не сказал Майе: “Оставь его. Это
Читать

Палестинский информационный центр 

У демонстрації взяв участь мер міста Ільмар Реепалу. Він закликав членів жидівської громади відмежуватися від Ізраїлю і відмовитися від сіоністських поглядів заради власної безпеки. До цього мер Мальме неодноразово наголошував, що жиди мають можливість впливати на те, як їх сприймає суспільство, а тому самі несуть відповідальність за антисемітські інциденти.

У Мальме мешкає близько 1200 жидів. Ця маленька громада стала об’єктом постійних нападів. За останні кілька років синагоги і жидівські кладовища були неодноразово опоганені, антисеміти били учнів жидівської школи й ображали перехожих, чий одяг видавала їх приналежність до жидівської громади. При цьому понад 25% жителів Мальме складають мусульмани. Місцевий політик Адлі Абу Хаджар заявив недавно, що «найкращою мусульманською державою у світі є Швеція».

25 жовтня 2012 року. У 19-му окрузі Парижа було скоєно антисемітський напад на 12-річного хлопчика, повідомляє JTA. Підліток стояв на автобусній зупинці, коли до нього підійшли двоє чоловіків, судячи із зовнішності – вихідці з арабських країн, кожному з яких було приблизно близько 40 років. Один з чоловіків запитав у хлопчика, чи є він жидом, а потім вийняв зі своїх штанів ремінь і почав завдавати підліткові удар за ударом. Незабаром беззахисний хлопчик впав на землю.

Побиття припинили перехожі, які зажадали, щоб чоловіки залишили дитину в спокої, і пригрозили викликати поліцію. Нападники спішно полишили місце події.

5 листопада 2012 року. містечку Сарсель, розташованому в передмісті Парижу, скоєно черговий антисемітський напад. На цей раз жертвою нападу став 55-річний жид, що прямував до синагоги.

Як відзначає Dreuz.info, його одяг не залишав сумнівів у тому, що він Оналежить до юдейської громади міста. По дорозі до синагоги чоловікові зустрілася група молодиків. Почекавши, коли жертва віддалиться від них на відстань кількох метрів, молодики почали кидати яйця в спину чоловікові і викрикувати антисемітські образи.

На початку жовтня в Сарселі було скоєно напад на жидівського підлітка, а наприкінці вересня в тому ж місті був здійснений наліт нжидівський магазин, що торгує кошерними товарами. Але поліція робить все, щоб «не помічати» антисемітських інцидентів. На думку оглядачів Dreuz.info, працівникам поліції наказано таким чином «скоротити» число таких нападів.

19 листопада 2012 року. У Васье, місті, розташованому в околицях Ліона, з’явилися кілька графіті  антисемітського змісту. Написи були нанесені на стіну жовтою і червоною флуоресцентною фарбою. Гасла «Бін Ладен живий!», «Хай живе Мохаммад Мера» [терорист, який вчинив з 11 по 19 березня 2012 року в Тулузі і Монтобані напади на французьких військових і жидівську школу, внаслідок чого семеро людей загинули –Ред.],«Усі жиді – у печі", викликали обурення представників місцево жидівської громади. Заступник мера Філіп Коші засудив дії невідомих зловмисників.

26 листопада 2012 року. Ренцо Гаттенья, президент Союзу італійських жидівських громад, виступив із рішучим засудженням антисемітських інцидентів, число яких різко зросла в останні тижні, повідомляє JTA  (Жидівська Телеграфна Агенція - Ред.). «Перерахування всіх антисемітських епізодів зайняло б забагато часу, та ми мусимо привернути увагу громадськості до все зростаючої напруженості», - заявив Гаттенья.

За останні тижні в декількох італійських
Читать

У вас не виникала думка на фракції просто заборонити публічне використання слова «жид» і його похідних? Байдуже – коректно його використовувати чи ні – просто, щоб не було звинувачень в антисемітизмі і цих безкінечних філологічних диспутів, в які вас втягують?

Ви вважаєте, ми можемо так ставити питання в присутності фахового філолога Ірини Фаріон?

Але ж ви бачите, як це сприймається суспільством?

А як сприймається? Якщо є маніпуляція, то як ми можемо її коментувати? Ті, хто каже, що це «розпалювання міжнаціональної ворожнечі», хай подають до суду. Але ж не подають, бо ця тема роздувається в маніпулятивних цілях. Колись так само намагалися робити з виступом Олега Тягнибока на Яворині 2004 року. Але чомусь усі крикуни мовчать, що Тягнибок виграв усі суди, де довів, що в його виступі не було розпалювання міжнаціональної ворожнечі. До речі, в тих судових процесах якраз лінгвістична експертиза Ірини Фаріон була одним із ключових аргументів.

Ви не будете давати зайвих приводів для звинувачень…

Насправді саме наше існування є таким приводом. Не буде цього – буде щось інше, наприклад, право на вільне володіння зброєю, заборона на усиновлення дітей іноземцями і так далі. Ми виходимо з того, що українська нація – це кровно-духовна спільнота, як писав Шевченко, «і мертвих, і живих, і ненароджених». Ми є відповідальними як перед тими, хто боровся за утвердження української нації на українській землі, так і перед нашими нащадками. Ось ця відповідальність і є мотивом, що рухає нами. А ті, хто проти того, аби українці були господарями на своїй землі, знайдуть мільйон причин, до стовпа, як то кажуть, присікаються, щоб створити скандал.

Зауважте, як штучний скандал зі вживанням слова «жид» переноситься в англомовне середовище. Спочатку слово спотворили фонетично, написавши «zhydovka», тобто транслітерували з російської, хоча Мірошниченко писав українською. А потім додали до нього ще й прикметник, і вийшло – «zhydovka» («dirty Jewess»), що значить «брудна жидівка». А це вже наклеп, бо Мірошниченко так не висловлювався. Така маніпуляція була потрібна, щоб роздути скандал, бо в самому слові «Jewess», як, власне, і перекладається англійською слово «жидівка», немає нічого антисемітського. З цього приводу ми подали до суду на газету, яка цей наклеп надрукувала.

Зрештою, це питання до філологів. Це – мовна норма, яка присутня в словниках, українській класичній літературі. Чи ми чимось відрізняємось у цьому питанні від східноєвропейських націй – поляків, чехів чи литовців? Очевидно, ні. То що за чудасія відбувається на кордоні між Україною і Польщею, що в Польщі вживання слова «жид» на означення походження – це нормально, а в Україні – щось неприйнятне? В Українській Галицькій Армії був Жидівський пробоєвий курінь, який боровся за Україну. Його вояки практично всі загинули за Незалежність нашої держави. Вони – українські герої. Натомість сюди прийшли євреї-комісари на чолі північних орд, які цю Незалежність знищили. Наслідком московсько-большевицької окупації став геноцид українців – Голодомор 1932–33 років. І в цьому контексті яке саме слово має негативну конотацію?

Зрештою, не може одна національна меншина диктувати, які слова нам вилучати з мови, а які – вживати. Найбільше, либонь, мали б ображатися німці, тому що етимологія слова «німець» – від слова «німий». Ми цілу націю називаємо «німаками», але претензій від них не чули. Не чули вимог називати їх «дойчами». Бо питання вживання етнонімів – це питання розвитку нації. Нічого образливого в цьому немає.

Якщо йти шляхом вилучення нібито образливих слів, то ми взагалі можемо залишитись без мови. Зараз, наприклад,
Читать

Уривок з книги Богдана Богослова "Сіонізм проти українців": 

Народ, про який далі піде мова, називають жидами, євреями, юдеями. Слово "жид" вживають в Руси-Україні та з усіх інших країнах світу, за винятком Московії та її колоній, де більше прийнята назва "єврей". Остання пішла від Біблії, таким чином, "євреї" мало б означати давньобіблійний народ семітського походження. На нашу мову "єврей" перекладається як "зайда", "заброда", "приблуда", що добре відповідає суті справи, бо колись одне з племен кочівників забрело у населену ханаанським народом землю Палестини. Нижче буде показано, що сучасні "євреї" до тих зайд ніякого відношення не мають. В усіх Західних країнах цей народ позначається словом, яке у нас звучить як "жид". 

Слово "жид" вживалось в усій українській класичній літературній спадщині, зокрема у наших геніальних мислителів та поетів Тараса Шевченка та Івана Франка. Образливий смисл слова "жид" в Русь-Україну принесли москвини, які познайомилися з цим народом через Біблію. Після 1917 р. колоніальним народам з Москви було наказано: для означення назви владного народу вживати слово "єврей"; слово "жид" вважати образливим (Указ керованого жидом В.Бланком-Лєніним Совєта народних комісарів від 9 серпня 1918 р.). За вказівкою Лазаря Кагановича, одного з провідників правлячої юдейської кліки, в Україні навіть був введений закон, згідно з яким за слово "жид" можна було отримати три роки в'язниці, але ще до закінчення цього строку жиди-"товаріщі" могли і розстріляти. У наш час малоросам немає чого боятися, бо цей закон уже не діє. 

Словом "юдей" (власне, від нього походить "жид") називають тих віруючих, які сповідують юдаїзм, а у більш широкому значенні також і тих безбожників, які виховувались на традиціях юдаїзма та Талмуда і вважають себе належними до жидівського народу. 

Тепер, слава Богу, ми живемо у певній мірі незалежній від Москви державі, отже можемо повернути в українську мову для широкого вживання слово "жид". Але юдеї вважають, що їх треба називати "євреями", а слово "жид" має образливий відтінок. З цим погодитись не можна, бо вважаючи слово "жид" за образливе, ми таким чином: 

- змушені підсвідоме засуджувати свою класичну літературну спадщину; 
- продовжуємо використовувати і погоджуватись з нав'язаною нам імперською термінологією; 
- у встановленні термінології і для позначення тих чи інших понять на своїй землі зважаємо на думку релігійної меншини, а не на свої 
...
Читать

Сьогодні натрапив в інеті на чудову листівку.

Хочу нагадати всім, що Ізраїль не має наміру визнавати Голодомор 1932-1933 рр.. в Україні актом етнічного геноциду. Про це колись відверто заявила посол Ізраїлю в Україні Зіна Кала-Клайтман. "Ізраїль не може визнати Голодомор актом етнічного геноциду".

Аналітики вважають, що Ізраїль не бажає визнавати Голодомор злочином з двох причин:
- по-перше, організаторами Голодомору були жиди;
- по-друге, Голодомор за своїми масштабами значно перевищує навіть вигаданий голокост. Як відомо, голокост є найважливішим інструментом ізраїльскої політики і засобом, який утримує разом різноманітних жидів - сефардів, хазарів, левітів, мізрахів, ашкіназі, фалашів, хасидів тощо.

За данними СБУ sbu.gov.ua/sbu/doccatalog/document?id=39281
керівний склад НКВД в Україні 30-х років ХХ століття був таким:

Нарком В.А.Балицкий
заступники - К.М.Карлсон
З.Б.Кацнельсон

Решта:
С.С.Мазо
М.К.Александровский
В.Т.Иванов
С.Н.Миронов-Король
О.Б.Розанов
М.М.Тимофеев
М.Д.Шаров
Ю.І.Бржезовский
Г.Б.Загорский
Я.З.Каменський
В.ЗОЛОТАРЕВ
Б.В.Козельский
Я.К.Крауклис
Ю.Ф.Кривец
В.Я.Левоцкий
П.В.Семенов
Д.М.Соколинский
М.Г.Чердак
П.Г.Шестак-Соколов
С.М.Циклис
М.Ю.Амиров-Пиевский
Л.С.Арров-Тандетницкий
И.Я.Бабич
О.М.Берман
В.М.Блюман
Я.Д.Борецкий
Б.Ю.Борин
С.І.Борисов-Лендерман
Н.Я.Боярский
С.С.Брук
И.А.Вепринский
А.И.Геплер
О.С.Глуховцев
М.И.Говлич
С.И.Гольдман
Г.А.Гришин-Клювгант
В.А.Двинянинов
М.Г.Джавахов
С.М.Долинский-Глозберг
Г.Т.Донец
Т.П.Дорожко
Н.Б.Едвабник
Ю.Д.Елькин
О.Г.Евгеньев
С.И.Заславский
М.О.Извеков
Б.Б.Каган
И.Я.Казбек-Каплан
Ю.Е.Каневский
А.Е.Караганов
С.Т.Карин-Даниленко
Я.Л.Карпейский
М.Я.Кларов-Соловейчик
И.И.Ключкин
М.Б.Корнев
Д.С.Леопольд-Ройтман
В.Я.Лея
В.И.Ляшик
Б.А.Манькин
Д.М.Медведев
И.Д.Морозов
И.С.Найдман
Н.Ш.Новаковский
В.И.Окруй
Д.В.Орлов
Г.М.Осинин-Винницкий
Я.А.Пан
Я.В.Письменный
М.Т.Приходько
Я.І.Райхштейн
А.М.Ратинский
П.М.Рахлис
Л.Й.Рейхман
О.И.Риклин
В.М.Розов
Н.Л.Рубинштейн
С.И.Самойлов-Бесидский
С.И.Самовский
А.Я.Санин-Затурянский
А.В.Сапир
О.К.Уралец-Кетов
Я.Ю.Флейшман
М.Г.Ханников
М.И.Шелудченко
Ю.С.Шатов
О.М.Шерстов
Р.Е.Штурм
Л.Т.Якушев

Національність. Національний склад найвищого керівництва НКВД
УССР був таким:

євреї — 60 (66,67%),
росіяни — 13 (14,44%)
українці — 6 (6,67%),
латиши — 3 (3,33%)
поляки — 2 (2,22%)
білорус — 1 (1,11%),
немає даних — 5 (5,56%)

За статистикою в УССР в 1926 році проживало

75,4% українців
8,1% росіян
6,5% євреїв
5,0% поляків
1,5% німців
1,1% молдаван и румун
0,5% болгар
0,5% татар и тюрків
0,3% угорців
0,3% греків
0,2% білорусів
0,07 % вірмен
0,5% інших.

Завжди пам'ятаємо, ніколи не простимо.
sd.org.ua/news.php?id=10683