Народний депутат від “слуг народу”, голова комітету ВР з питань соціальної політики Галина Третьякова, яка раніше листувалася про “секс на матраці”, вважає, що секс-індустрію потрібно вивести з тіні, щоб держава могла контролювати цю сферу.

Про це вона розповіла в інтерв’ю Hromadske.

“Я взагалі є прихильником легалізації всього, що можливо… Проституція – це такий термін не дуже. Секс-індустрія – це одна з найстаріших, кажуть, професій… Вона є, була і буде. А ті, хто її організовують, так звані сутенери, (працюють) в “чорній” частини спектру економіки. Вони отримують прибуток і не платять податки”, – сказала депутат.

“Їх (явища. – Ред.) можна прибрати, якщо вивести під прожектор і показати. Є ліцензія, є медичні огляди, є цивілізовані правила гри, як це відбувається. Коли є ліцензія і коли це цивілізовано, це можна контролювати”, – сказала політик.

Про лицемерную гадину "докторлиза"

Опубликовано на снобе, но затем снято, очевидно, у "докторлизы" оказались длинные руки. Вынул из кэша и сохранил для истории. Но вообще - не понимаю, как люди могут смотреть на это и не тошнить,  оно ж абсолютно тошнотворное по всем статьям.

http://snob.ru/profile/28341/blog/84500

О Елизавете Глинке написано очень много. Во-первых - ею самой. Во-вторых - целой толпой начинающих и провинциальных журналистов. Все эти авторы, включая саму Докторлизу, похоже, совсем не читают друг друга, а уж на такую ерунду, как легко проверяемая информация из реальной жизни и общедоступных источников, и вовсе не обращают внимания. Шквал ругани, лжи и скандалов вихрится вокруг, а Докторлиза в центре - как глаз бури, око циклона.
...
Читать

"Радует, что Путин войдет в историю как Хуйло.

Он же реально впервые вошел в настоящее политическое поле и моментально выгреб. Его сразу же обоссали, десакрализировали и назначили петушком. Всё что в его жизни было до этого - это походы маленького обоссанца по гостям с мамкой, да поездки по заграницам с папкой. Там всякие правила задротские и никто не обидит. Так положено.

А все эти голосисечные фотосессии, полеты во сне со стерхами после поедания бабушкиного йогурта - это все выебосы пятилетки перед мамой, которая тоже пиздить не станет. А если и отпиздит, то потом все равно любимым назначит. Ведь кто Хуйла в Рашке обидит? Да никто. Он там сам по себе овца в политическом вакууме - сам бздит, сам нюхает. Всё остальное - большое окружающее ничто. И вот его из-под теплого одеяла, из-под родительской подмышки да в школу. В обычную районную школу. Политическую. Не в хуйовую, не в охуенную школу. В обычную - по месту жительства.

И в первый же день у него погоняло Хуйло. Четкое такое погоняло - на всю жизнь. Пацаны так решили. Обычные районные пацаны - с соседнего дома. И теперь Хуйлу всю жизнь Хуйлом ходить. Вот и весь уровень Вована. Дома типа национальный лидер, король горшка, повелитель над маминым нефтяным молоком из сиси, да папиными газами, а в школе среди пацанов - Хуйло. И главная моя радость, что это наши пацаны сделали. Не пацаны из универа (поляки там, фины). Не пацаны с работы (пиндосы, бритиши), а пацаны с младшей школы, самые близкие и искренние, зрящие в корень и назначающие твое политическое дао. Дао Хуйла. Хуйло, ты войдешь в историю как Хуйло. И Хуйлом тебя назвали украинцы. Пишаюсь блядь:)"

Иван Оберемко

Депутат Луганської обласної ради Родіон Мірошник не мав на меті принижувати українську мову і розпалювати національну ворожнечу, коли українців назвав недорасою, а українську мову «якоюсь нещасною». Такого висновку дійшов експерт відділу філософських проблем етносу та нації Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України В.Б.Фадєєв.

В експертизі зокрема зазначається: «Власне кажучи, виступ Мірошника Р.В. на сесії Луганської обласної ради являє собою типовий зразок привертання уваги до мовного питання і відображає позицію з цього питання, що є домінантною в місцевих радах сходу і півдня України. Специфічним для неї є прагнення зберегти наявне становище у мовній сфері та невизнання проблеми у розвитку української мови. Не випадково, що цей виступ спрямований на підтримку Закону України «Про основи державної мовної політики», положення якого викликали в суспільстві чергову дискусію навколо «мовного питання».
Разом з тим самий характер цього виступу, його спрямованість і політичне забарвлення не дозволяють стверджувати, що депутат Луганської обласної ради Мірошник Р.В. мав на меті розпалювати національну ворожнечу та принижувати українську мову. Наявні у виступі висловлення, на кшталт, «Да что же это за язык-то такой несчастный, если его нужно защищать от всего?» слід вважати, радше, полемічними мовними зворотами, безпосередньо не спрямованими на приниження української мови».

...
Читать

Народний депутат від партії "Свобода" Ігор Мірошниченко назвав голлівудську зірку жидівку Мілу Куніс "жидівкою". Через це в інтернетах вже декілька днів точиться дискусія - здебільшого біля питання чи є слово "жид" образливим і чому українці вперто не хочуть називати жидів "євреями".

Особисто я й надалі буду вживати слово "жид", для мене це понятт принципове, адже відмова від нього буде означати втрату частини національної ідентичності. Нехай ті кому не подобаяться це слово, поважає українську мову і українські традиції, або йдуть на х.й разом із своєю мультікультурністю і толерантністю. (нещодавно ми знову бачили цю "толерантність" в Газі)

Я не вважаю, що в слові "жид" прихована якась образа, і це підтверджує близька нам польська мова. В польсько-українському середовищі назва "жид" ніколи не мала суто образливого характеру.  

Зрозуміло це відноситься і до творчості  тогочасних українських письменників,  зокрема, Т. Шевченка. Полякам пощастило: вони відбилися від жидобільшовиків і почали жити у власній незалежній державі - без червоного терору, розкуркулювання, голодоморів та репресій. І їм ніхто не нав'язував як треба казати "жид" чи "єврей".

За Радянської влади, керівництво якої складалося переважно з жидів, в період громадянської війни слова "жид" 
Читать

Тарас ШЕВЧЕНКО

***

У Вільні, городі преславнім,
Оце случилося недавно,
Ще був тойді... От, як на те,
Не вбгаю в віршу цього слова...
Тойді здоровий-прездоровий
Зробили з його лазарет,
А бакалярів розігнали
За те, що шапки не ламали
У Острій брамі. Дурня знать
По походу. Отже назвать,
Єй-богу, я його не вмію,
Того студента,— що ж нам діять?
То синок був литовської
Гордої графині.
І хороше, і багате,
І одна дитина,
І училось не паничем,
І шапку знімало
В Острій брамі. Добре було,
Та лихо спіткало!
Улюбилося, сердешне,
Було молодеє,
У жидівку молодую
Та й думало з нею,
Щоб цього не знала мати,
Звичайне, побратись,
Бо не можна ради дати,
Що то за проклята!
Мов змальована сиділа
До самої ночі
Перед вікном і втирала
Заплакані очі,
Бо й вона таки любила;
І страх як любила!
Та на бульвар виходила
І в школу ходила
Усе з батьком, то й не можна
Було ради дати.
І банкір якийсь із   Л ю б с ь к а
Жидівочку сватав.
Що тут на світі робити?
Хоч іти топитись
До   З а к р е т у,   не хочеться
Без жидівки жити
Студентові. А жид старий
Ніби теє знає,
Дочку свою одиночу
В хаті замикає,
Як іде до лавок вранці,
І найма сторожу,
Стару Рухлю. Ні, небоже,
Рухля не поможе.
Уже де вона на світі
Роман сей читала
З шовковою драбинкою —
І Рухля не знала.
Може, сама догадалась.
Тілько заходилась
Та сплела й собі такую,
І вночі спустилась
До студента на улицю.
І де б утікати,
А вони — звичайне, діти —
Любо ціловатись
Коло воріт заходились.
А жид ізнадвору,
Мов скажений, вибігає
З сокирою! Горе!
Горе тобі, стара мати.
Нема твого сина,
На улиці валяється
Убита дитина,
Убитая жидовином.
Горе тобі, мати.
Жидівочка... де та сила
Взялася в дитяти?
Вихватила ту сокиру
І батькові в груди
Аж по обух вгородила.

Отаке-то чудо
У тім місті преславному,
У тій Вільні сталось.
Дивувались довго люди,
Де вона сховалась,
Жидівочка та гадюча,
Що батька убила.
А вона вночі любенько
В Вілії втопилась,
Бо найшли її в Закреті,
Там і поховали.
А графиня без дитини,
Сердешна, осталась;
Поїхала у Рим, кажуть,
Та десь опинилась,
Та з маркізом якимсь голим,
Кажуть, одружилась.
Може, й брешуть, бо, звичайне,
На те вони люди:
І вдовицю не забудуть,
І тую осудять!

[Друга половина 1848,
Косарал]

Политтехнологи: У Королевской не осталось никаких шансов

Масштабная рекламная кампания партии «Украина - вперед» Натальи Королевской обернулась полным провалом – рейтинг политсилы экс-бютовки накануне выборов обрушился, а шансов на мобилизацию избирателей и преодоление 5% практически не осталось.

Об этом заявил украинский политтехнолог Сергей Гайдай.

«И самый главный тезис. Почему-то технологи, которые ведут подобного рода проекты, считают, что избиратель вообще не нуждается в каком-либо смысле. Мол, вы покажите им какую-то персону, футболиста, и этого уже будет достаточно. «Украина, вперед!» – «вправо!», «влево!» – в этом нет никакого политического смысла. В итоге избиратель за такое не проголосует, сколько бы денег на это не потратили. Поэтому шансов никаких», – резюмировал политтехнолог.

Королевской не помогло даже привлечение в список футболиста Андрея Шевченко, констатирует политолог Вадим Карасев.

«Шевченко не мог помочь Королевской. Он футболист, а не политик. Если бы простой человек, который начал только играть в футбол, попал сразу же в сборную, у него какие бы были шансы? Нулевые. Он не смог бы играть. Он бы минуту не выдержал. Точно так же и в большой политике. Нужно долго играть, тренироваться, чтобы стать большим политиком. Поэтому спортсмену так просто зайти в партию, тем более, вытянуть ее рейтинг – это просто абсурд. Если бы это была известная партия, как «Регионы», то там уже не важно, есть там Шевченко или нет. Но партию Королевской мог спасти только рейтинговый прорыв. А подобного рода вхождение неопытного и даже далекого от политики человека – не могло принести результата. Я считаю, что Шевченко – это ошибка технологов Королевской. Потеряно время, нет новых игроков. которых можно было бы вывести на политическое предвыборное поле, чтобы дать возможность выиграть этот избирательный тайм», – говорит Карасев.

«Партия Королевской – это изначально просто технологический проект. Изначально нет сомнений, что он поддерживался Банковой. Привлечение Шевченко – сыграло даже не в плюс, а в минус. Сразу же стало все ясно. Для тех, кто следит за политикой, кто социально активен, эти решения давно очевидны. Просто смешны заявления, что Шевченко – готовый министр спорта, а Ступка – культуры. Расчет изначально был на то, что проект Королевской немного оттянет у оппозиции. Но в итоге Партия регионов, рейтинг которой также не ахти, видит. что Королевская незначительно, но оттягивает у самой партии власти в ее базовых регионах. И возникает вопрос: а стоит ли пускать Королевскую в парламент, стоит ли ей дорисовывать какие-то проценты? Вот вам и ответ», – поясняет причины провала Королевской политолог Алексей Гарань.

Политтехнологи сходятся и на том, что по
Читать