Путинa изoбpaзили гoлым нa этикeткe из-пoд пивa. Пpoдaют тaкoe пивo вo Львoвe. Пpичeм, пpeзидeнт Рoccии изoбpaжeн нa этикeткe нaгим.

Кpacуeтcя нa нeй Путин нe oдин, a co cвoeй пpaвoй pукoй, пpeмьep-миниcтpoм Дмитpиeм Мeдвeдeвым. Нa этикeткe кpoмe вceгo пpoчeгo aнглийcкими буквaми нaпиcaнo: «PUTIN HUILO».

Дoбaвим, чтo пивo пoльзуeтcя бoльшим cпpocoм cpeди львoвян и гocтeй гopoдa. Бoльшинcтвo из них пoкупaя пивo, cтapaютcя coхpaнить этикeтку, чтoбы дpузьям былo чтo пoкaзaть.

Для установления и учета немецких военных преступлений в ноябре 1942 года в Советском Союзе была создана «Чрезвычайная государственная комиссия» (полное название Чрезвычайная государственная комиссия по установлению и расследованию злодеяний немецко-фашистских захватчиков, сокращенно ЧГК), орган власти, по размеру соответствующий небольшому советскому министерству. На отвоеванных советских территориях всюду образовывались местные следственные комиссии, которые заслушивали десятки тысяч свидетелей и писали об этом отчеты. Это касалось также бывших немецких концентрационных лагерей, в которых к концу войны из-за полного развала инфраструктуры в большинстве случаев господствовали катастрофические ситуации. Что касается освобожденных Красной армией лагерей, то сообщения местных следственных комиссий направлялись непосредственно в центр ЧГК в Москве. Там в большинстве случаев составлялся еще один доклад, который подписывали один или несколько видных членов ЧГК, и после его публикации в советской прессе такое сообщение получало официальный советский характер.

Сьогодні під час вручення відзнак Національної спілки журналістів у Львові у залі, де відбувалася подія, спалахнув скандал. Це трапилось після того, коли у своєму виступі одіозний губернатор Львівщини Михайло Костюк вирішив порозмірковувати на тему моралі в політиці та журналістиці. Його слова обурили телеведучого телеканалу ЗІК Дмитра Добродомова, який взяв слово, щоб зробити різку заяву.

"Я уважно слухав голову Львівської облдержадміністрації Михайла Костюка про мораль, про ефективність. Все це слова, які не мають нічого спільного з його цінностями, -- заявив відомий телеведучий. -- Це треба визнати. Корупційна влада, яка в нас на сьогодні є, намагається сховатися за прес-релізами та своїми прес-секретарями. Ми бачимо, як з якоюсь маніакальною перспективою втрачається довіра народу до людей, які є цією владою. І я би нам усім побажав, щоб ми повертали цю довіру людей до себе – журналістів, щоб ми не стали зброєю в руках цих людей, які розікрали цю країну, які вчора вкрали мову цієї країни, які далі продовжують це робити, вдягаючи вишиванки, святкують наші національні свята. Задумайтесь над цим, панове, це дуже важливо. Важливо для тих людей, які хочуть бути гідними. В нас, виявляється, я почув, є куратор преси. Скоро цей куратор буде стояти з нагайкою біля нас - і ми перестанемо будь-що говорити. Ми втрачаємо країну, ми втрачаємо себе».

Після виступу журналіста зал вибухнув бурхливими аплодисментами.

Согласно ведомости коммерческого предприятия "Корпорация Путевые ремонтные  технологии", губернатор Львовской области Михаил Костюк, кроме своей зарплаты  руководителя области (ориентировочно 8 тысяч гривен), получает также плату на
этом предприятии в размере почти 15 тысяч гривен ежемесячно.

Документ опубликовала газета "Экспресс".

Выплаты в неизменном размере продолжались и после назначения Михаила Костюка  на должность руководителя Львовской областной государственной администрации.

Как установили журналисты, указанное предприятие осуществляет выплаты в пользу нынешнего губернатора уже несколько лет. Пикантности ситуации добавляет тот факт, что "Корпорация Путевые ремонтные технологии" несколько месяцев назад
оказалась в поле зрения налоговых органов, которые заподозрили ее в уклонении от уплаты налогов в особо крупных размерах и возбудили соответствующее уголовное  дело, а руководитель предприятия Светлана Козинец была объявлена в международный
розыск.

В феврале этого года во время судебного заседания руководство предприятия под давлением неопровержимых доказательств, предоставленных налоговиками, признало  факт уклонения от уплаты налогов и уплатило в бюджет несколько миллионов
доначисленных налогов и штрафов.

Кроме того, как выяснили журналисты "Экспресса", в то время, когда Михаил Костюк возглавлял "Укрзализныцю", предприятие "Корпорация Путевые ремонтные технологии", применив сомнительную схему, выиграло тендеры на поставку изделий и
материалов для железной дороги на сумму свыше одного миллиарда гривен.

 29 сентября, во Львове прошла акция протеста с требованием к евреям «забрать» Дмитрия Табачника с должности министра образования и науки. Перед собравшимися выступил заместитель председателя Украинской республиканской партии Ростислав Новоженец. Он сказал, что партия соболезнует всему еврейскому народу, но в то же время просит еврейские организации и общины принять немедленные радикальные меры с целью снятия с должности министра представителя еврейской национальности Дмитрия Табачника. В своих выступлениях собравшиеся называли евреев исключительно «жидами».

Акцию организовала Украинская республиканская партия. Собравшиеся держали плакаты: «Жиди! Заберіть українофоба Табачника» и «Не провокуйте антисемітизм».

К слову, не так давно в Киеве прошла акция протеста студентов. Учащиеся же протестовали не против конкретного чиновника – в данном случае Дмитрия Табачника – а его образовательных инициатив. Пожалуй, это ключевой момент, красноречиво демонстрирующий концептуальные отличия этих двух мероприятий.

29 сентября во Львове «Молодежный националистический конгресс» в рамках Антитабачной кампании проводить акцию «Перепиши историю сам».

Как сообщили организаторы, действие будет проходить на площади перед университетом Ивана Франко, начнется в 11.15.

Целью акции является привлечение внимания к переписыванию важных фактов из истории Украины.

Акция будет проходить в формате театрализованного действа, в котором сможет принять участие каждый неравнодушный к истории, которую будет изучать молодое поколение. «На это событие организаторы пригласили министра образования и науки, молодежи и спорта Украины - Дмитрия Табачника, который в свою очередь проведет мастер-класс (и не только) по переписыванию истории», - отмечено в сообщении.

«Наша история очень интересна и богата. Я не понимаю, почему власти не хотят признать героями людей, которые действительно этого заслуживают, желают скрыть или изменить важные факты. А хуже всего, что по этим переделанным фактам будут учиться дети и считать их справедливыми. Какой бы наша история не была, каждый имеет право знать правду и самому решать поддерживать их или нет. Лично я считаю, что нам есть чем гордиться!» - сказал один из организаторов.

Такого не робили ані поляки в 1939, ані нацисти в 1944. Радянська міліція розстрілювала масово - з автоматів, через віконця для передачі їжі. Або кидала в камери гранати. Деякі з цих камер довелося замурувати - і ексгумацію провели вже взимку.

Червень 1941 року запам'ятався на Західній Україні не тільки нападом нацистської Німеччини, але й кривавими розправами, вчиненими нібито своєю ж державою в тилу.

Йдеться про досі нечуване явище, навіть у практиці Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) СРСР - масові розстріли політичних в'язнів у тюрмах Західної України протягом кінця червня - початку липня 1941 року.

"Історична Правда" наводить приклади трьох таких розправ: у тюрмах Львова, соляних шахтах Саліни і в тюрмі Луцька. Сьогоднішній текст присвячено масовим убивствами у Львові. 

На прикладі Львова можна достеменно показати криваву діяльність "доблесних борців із контрреволюцією".

У самому Львові було три в'яниці: № 1 - на Лонцького, № 2 - Замарстинівська та № 4 - Бриґідки. Тюрма № 3 перебувала у замку м. Золочева, що близько сімдесяти кілометрів  від Львова - сюди відправляли в'язнів, коли львівські тюрми були переповнені (а таки були переповнені: у тюрмі на Лонцького при ліміті 1500 осіб перебувало 3 638 в'язнів).

У тюрмах Львівщини станом на 22 червня 1941 року було 5 424 в'язні. Більшості інкримінували злочини за статтею 54 карного кодексу УРСР, тобто - контрреволюційну діяльність.

"Процес 59-ти". У грудні 1940-го львів'ян засуджували за те, що вони - українці

Негайними офіційними заходами у вирішенні проблеми переповнення в'язниць стали наказ № 2445/М наркома державної безпеки Меркулова від 23 червня 1941 р. та наказ начальника тюремного управління НКВД УРСР капітана державної безпеки Філіппова від 23 червня 1941 р.

У першому документі йшлося про терміновий облік усіх в'язнів у тюрмах та розподіл на тих, що підлягають депортації в концтабори ГУЛАГУ, і тих, кого необхідно розстріляти (це завдання покладалося на місцеве керівництво НКГБ).

У другому документі йшлося про евакуацію в'язнів, до нього додавався "План евакуації", згідно з яким депортації з Львівської області підлягало 5 тисяч арештантів. Для цього виділялося 204 вагони.

Згідно з інструкцією НКВД СРСР від 29 грудня 1939 р., один вагон ешелону вміщував тридцять депортованих осіб, отже вказаних вагонів вистачало б на евакуацію 6 800 в'язнів. Проте евакуювали лише 1822 із 5 000 запланованих.

3602 людини залишились у тюрмах Львова. А куди поділися ешелони - документи мовчать.

Самі ж екзекуції розпочалися 22 червня - розстріляно засуджених до смертної кари. Із проміжного звіту начальника тюремного відділення УНКВД Львівської області Лермана відомо, що станом на 24 червня у тюрмах Львова та Золочева було розстріляно 2072 особи.

26 червня затвердили розстрільні списки - ще 2068 осіб підлягали знищенню. Їх вбили протягом 24-28 червня.

Таким чином у Львівській області було розстріляно 4140 в'язнів. Проте підрахунки не узгоджуються: залишилося у тюрмах 3 602 особи, а розстріляли більше.

Відповідь на це питання дає доповідна того ж таки Лермана: тут йшлося також про надходження нових ув'язнених. Тюремні документи на цих людей належним чином не оформлювали.

У більшості випадків навіть не викладали звинувачень, проте упевнено називали причетними до ОУН, шпигунами, диверсантам - тобто особами, котрих належить розстріляти.

Це лише один фрагмент трагічної статистики, поняття, розділеного
Читать

Мені здається, все гранично зрозуміло. Янукович на посаді президента продовжує діяти на знищення в Україні всього українського. У цьому він і справді "тому що послідовний". Він - послідовний очільник окупаційної влади. А отже - прибічник її окупаційних символів. Та й чого б йому було не підписувати того, за що раніше проголосував відданий йому парламент? Усе логічно: відданий президентові парламент проголосував - президент підписав.

Хтось насправді сподівався чогось іншого? Мені здається, вони підуть далі і ще багато чого символічного наголосують і напідписують. Наприклад, про повернення свята 7 листопада - ще цього ж року або найпізніше наступного. Бо якщо вже знущатися - то на повну. От вони всі разом і знущаються. За це їхній електорат їх і любить. За це він і пробачить їм будь-яке "покращення життя" і все одно, за будь-яких обставин, за них голосуватиме. Бо вони ж "нагнулі бендєр" - і це найголовніше.

Юрій Андрухович