<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в сообществе В ИНТЕРНЕТЕ ЧТО-ТО НЕ ТАК!
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (1)
ZOG (1)
бабло (27)
влада (28)
воші (1)
ГАЗ (1)
гени (1)
герої (14)
гетто (20)
гниды (21)
гої (23)
гра (5)
діти (3)
євреї (13)
жиди (9)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (8)
їжа (1)
КГБ (4)
Київ (1)
Крим (1)
лохи (18)
маца (2)
міфи (9)
мова (1)
НАТО (1)
НКВД (2)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (1)
СБУ (1)
секс (1)
СРСР (2)
суд (1)
сша (3)
фарс (1)
ФБР (1)
фото (1)
ФСБ (1)
Хабад (11)
Хрень (21)
царь (2)
цены (2)
ЦРУ (1)
#

Календарь

 Июнь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
#

Записи

Пятница 24 июня 2011

Такого не робили ані поляки в 1939, ані нацисти в 1944. Радянська міліція розстрілювала масово - з автоматів, через віконця для передачі їжі. Або кидала в камери гранати. Деякі з цих камер довелося замурувати - і ексгумацію провели вже взимку.

Червень 1941 року запам'ятався на Західній Україні не тільки нападом нацистської Німеччини, але й кривавими розправами, вчиненими нібито своєю ж державою в тилу.

Йдеться про досі нечуване явище, навіть у практиці Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) СРСР - масові розстріли політичних в'язнів у тюрмах Західної України протягом кінця червня - початку липня 1941 року.

"Історична Правда" наводить приклади трьох таких розправ: у тюрмах Львова, соляних шахтах Саліни і в тюрмі Луцька. Сьогоднішній текст присвячено масовим убивствами у Львові. 

На прикладі Львова можна достеменно показати криваву діяльність "доблесних борців із контрреволюцією".

У самому Львові було три в'яниці: № 1 - на Лонцького, № 2 - Замарстинівська та № 4 - Бриґідки. Тюрма № 3 перебувала у замку м. Золочева, що близько сімдесяти кілометрів  від Львова - сюди відправляли в'язнів, коли львівські тюрми були переповнені (а таки були переповнені: у тюрмі на Лонцького при ліміті 1500 осіб перебувало 3 638 в'язнів).

У тюрмах Львівщини станом на 22 червня 1941 року було 5 424 в'язні. Більшості інкримінували злочини за статтею 54 карного кодексу УРСР, тобто - контрреволюційну діяльність.

"Процес 59-ти". У грудні 1940-го львів'ян засуджували за те, що вони - українці

Негайними офіційними заходами у вирішенні проблеми переповнення в'язниць стали наказ № 2445/М наркома державної безпеки Меркулова від 23 червня 1941 р. та наказ начальника тюремного управління НКВД УРСР капітана державної безпеки Філіппова від 23 червня 1941 р.

У першому документі йшлося про терміновий облік усіх в'язнів у тюрмах та розподіл на тих, що підлягають депортації в концтабори ГУЛАГУ, і тих, кого необхідно розстріляти (це завдання покладалося на місцеве керівництво НКГБ).

У другому документі йшлося про евакуацію в'язнів, до нього додавався "План евакуації", згідно з яким депортації з Львівської області підлягало 5 тисяч арештантів. Для цього виділялося 204 вагони.

Згідно з інструкцією НКВД СРСР від 29 грудня 1939 р., один вагон ешелону вміщував тридцять депортованих осіб, отже вказаних вагонів вистачало б на евакуацію 6 800 в'язнів. Проте евакуювали лише 1822 із 5 000 запланованих.

3602 людини залишились у тюрмах Львова. А куди поділися ешелони - документи мовчать.

Самі ж екзекуції розпочалися 22 червня - розстріляно засуджених до смертної кари. Із проміжного звіту начальника тюремного відділення УНКВД Львівської області Лермана відомо, що станом на 24 червня у тюрмах Львова та Золочева було розстріляно 2072 особи.

26 червня затвердили розстрільні списки - ще 2068 осіб підлягали знищенню. Їх вбили протягом 24-28 червня.

Таким чином у Львівській області було розстріляно 4140 в'язнів. Проте підрахунки не узгоджуються: залишилося у тюрмах 3 602 особи, а розстріляли більше.

Відповідь на це питання дає доповідна того ж таки Лермана: тут йшлося також про надходження нових ув'язнених. Тюремні документи на цих людей належним чином не оформлювали.

У більшості випадків навіть не викладали звинувачень, проте упевнено називали причетними до ОУН, шпигунами, диверсантам - тобто особами, котрих належить розстріляти.

Це лише один фрагмент трагічної статистики, поняття, розділеного
Читать

Среда 22 июня 2011
Сообщение прочтено 263 раз
Робер | 2011-06-22 10:06:50

Сталін, мабуть, перевертається у труні. Ще б пак – побачити на стіні поруч із червоним прапором жовто-синій, або ще гірше – імперський російський триколор! Від такого видовища навіть у сучасних людей щелепа відвисає, що вже там казати про тонку психіку Батька народів?

Але спіть спокійно, Іосифе Віссаріоновичу! Це не кінець світу (сподіваємося). Це просто ваші наступнички перестаралися. Проте якщо вони і далі так вільно будуть поводитися з часом та символікою, хтозна – може, кінець світу настане іще до Євро-2012.

Давайте пригадаємо, як активно минулі роки українцям нав’язували стрічку Ордена Слави (вона ж георгієвська) у якості символу Перемоги. Ліпили її до "чужого" ордена ВВВ, в’язали на труси і паркани попри очевидне блюзнірство та штучність самої ідеї.

Слава Богу, вистачило мудрості зрозуміти це і зараз стрічок поменшало. І одразу нова ідея – червоні прапори.

Для справедливості варто зауважити, що це вже не перший кульбіт навколо Перемоги, що його виконують вітчизняні можновладці за командою з Кремля. Пам’ятаєте, з чого все почалося? Правильно, з того, що Янукович Путіна цукерками пригощав.

Розкручений Брежнєвим культ Перемоги дістався Україні у спадок разом з Незалежністю. Але страшна правда про події 1939-1945 років, яка вийшла на поверхню у дев’яностих, різко зменшила кількість охочих до переможних фанфар та феєрверків.

Легендарна Перемога виявилася не просто пірровою. Армія рабів, яку створили комуністи, була озброєна тільки однією стратегією успіху – вимостити дорогу до Берліна тілами росіян, українців, білорусів, грузинів, естонців... Що і було зроблене з жорстокістю і послідовністю, якій позаздрили б найстрашніші тирани давнини.

Тому відзначення 9 травня у кінці минулого століття поступово знижувало оберти. Паради ставали все менш масштабними, а подеколи відмінялися взагалі. Залишалося хіба централізоване вітання ветеранів і кіно про війну на всіх каналах.

Але на початку століття наступного Кремль як спадкоємець імперії опинився у глибокій ідеологічній кризі. Бо саме тоді остаточно стало зрозумілим, що міфологічне слов’янське братерство та дешевий газ не здатні повернути Москві позиції гегемона пострадянського простору.

Тож газ став дорогим, а натомість виникла необхідність шукати новий – ефективний, а головне, більш економний варіант.

І він швидко знайшовся. Двадцять перше століття було ознаменоване новим курсом Кремля. Велика Перемога у Великій Війні – саме цьому ідолу тепер мають вклонитися упокорені народи усієї колишньої імперії.

Пам’ятаєте, як у дві тисячі четвертому до Києва на дев’яте травня раптом завітали аж двоє найвищих посадовців з Москви? Тоді Медвєдєв взяв цукерочку, від якої відмовився Путін. Оце, шановне панство, і був старт української частини проекту.

Щоправда з парадами не склалося. Бо парад – це дизельне пальне, ціни на яке Росія піднімає щороку, це тисячі людей у відрядженнях, парадна форма – коротше кажучи, дорого. А головне – травневий парад почав ідеологічно конкурувати зі святкуванням Незалежності. Яке свято важливіше? Який парад повинен бути бучнішим?

Швидке фіаско проекту імперської мережі парадів змусило Кремль вдатися до більш модних технологій. Маємо на увазі той самий знаменитий флеш-моб "георгієвська стрічка".

Ідея здавалася безпрограшною, поза сумніву, автори заробили на ній великі дивіденди. А що, стрічка – символ героїзму. А героїв поважають усі.

Але в Україні мода на стрічки протрималася два сезони. Побачивши, обтріпаний символ на парканах, собачих нашийниках і антенах автомобілів, люди згадали, що стрічка ця – насправді орденська. І носити її мають право тільки ті, хто нагороджений царським Георгієвським хрестом або совєцьким орденом Слави.

А тому більшості стало зрозумілим, що помаранчево-чорні смужки на одязі – зовсім не данина героям, а звичайнісінька наруга над
Читать

Четверг 16 июня 2011

Со стороны Московского патриархата есть желание иметь большое влияние на всю церковь в Украине.

Об этом заявил бывший предстоятель Украинской греко-католической церкви Любомир Гузар в интервью каналу «1+1».

По словам Гузара, Московский патриархат пытается присвоить себе историю Киевской Церкви. «Нет сомнения, что христианство попутешествовало при помощи миссионеров также и в те территории, которые сегодня составляют Российское государство, но это, также присутствует в очень многих случаях в разных странах и частях света. И это не дает этой, скажем, церкви-дочери, Церкви, которая происходит, благодаря трудам миссионеров какой-то другой церкви, по моему мнению, право себе присваивать историю церкви-матери», –приводит слова Гузара пресс-служба УКГЦ.

«Мы – являемся той Церковью-матерью, и мы очень рады, что наши предки шли в разные части славянского света, чтобы проповедовать Божье слово. Но мы не видим в этом основания для такого присвоения», – сказал бывший глава УГКЦ.

Гузар также отметил, что Киевская Церковь даже если разъединена, имеет свою историю, имеет своих святых: «Российская церковь имеет свою историю, своих святых, свои периоды, когда становилась церковью, митрополией, патриархатом и т.д. Это не является частью нашей, киевской истории, это московская история, которая полноправно (и которая, слава Богу, имеет патриархат), имеет это типичное завершение своей структуры».

=================

Лично мне Московская церковь все больше напоминает сатанистскую секту, а Гундяевы и Агафангелы с их спитыми мордами - еретиков и безбожников.

Среда 15 июня 2011

Ливия проигравает информационную войну западным СМИ. В этом признается даже официальный Триполи.

«Ливийские масс-медиа очень слабые – это наш провал. У нас была недостаточно свободная пресса», - признался в интервью телеканалу «РЕН ТВ» официальный представитель правительства Ливии Муса Ибрагим.

Западная же пресса, наоборот, демонстрирует недюжинные способности в противостоянии на информационном поле. Первополосные новости из Ливии, которые множат агентства, по факту являются сущим враньем. Например, ситуация вокруг города Эз-Завия, на подступах к которому в минувшие выходные шли ожесточенные бои между каддафийцами и бенгазийцами. Пользователь maramus в воскресенье, 12 июня, в самый разгар «кровопролитной битвы» за Эз-Завию, разместил в ЖЖ репортаж с городских улиц. Фотографии сделали журналисты «РЕН ТВ». На снимках - умиротворенный город, который немного разрушен, это правда, но более ранними атаками.

Так же успешно, как и приписывать незаслуженные победы мятежникам, западным СМИ удается не замечать того, что происходит на востоке Ливии, в частности в Бенгази. В социальной сети Facebook пользователи из Бенгази пишут о том, что простые ливийцы выходят на улицы, чтобы бороться с мятежниками. В городе царит «ад», а ведь Бенгази - столица ливийской оппозиции...

Зарубежные масс-медиа не сообщили о том, что в понедельник, 13 июня, Бенгази подвергся массированным бомбежкам НАТО. По словам блогера Leonor, в результате авиаударов погибли 90 человек, еще 100 - получили ранения. В той части Бенгази, которая подверглась бомбежкам, проживают ливийцы, выступающие против повстанческого движения. По словам простых жителей Бенгази, они не хотят иметь ничего общего ни с одной стороной противостояния, ни с другой.

Можно предположить, что обыватели Ливии, люди не вовлеченные в конфликт, просто устали от многомесячной войны. И именно эта усталость заставляет их выходить на бунт. На пятницу, 17 июня, противники оппозиции запланировали большое восстание против бенгазийцев. Именно этого бунта, возможно, и испугались мятежники, у которых нет уверенности в том, что обывательскую протестную волну не подхватят и в других районах оппозиционного востока Ливии. И тут как тут иностранная коалиция, которая по факту уничтожает мирное население Бенгази. А ведь по резолюции Совбеза ООН войска НАТО должны защищать гражданское население Джамахирии. Но на стороне НАТО - западные СМИ, уверенно отделяющие зерна от плевел... А настоящая правда остается в блогах и социальных сетях.

Тем временем, несмотря на бомбежки, Триполи живет своей обычной жизнью. Как сообщает блогер maramus, на столичном продуктовом рынке овощи – картошка, лук, помидоры, кабачки, капуста, а также фрукты – персики, дыни, лимоны и т.д. стоят в среднем от 4-х до 8 гривен за килограмм. А за литр бензина на заправках берут до 1 гривни.

Сюжет телеканала РЕН ТВ (Ливия, город Эз-Завия):

Вторник 7 июня 2011
Сообщение прочтено 410 раз
Робер | 2011-06-07 14:18:18

Клаудио Моффа (Claudio Moffa), пламенный сторонник Ахмадинеджада, итальянский профессор политологии в университете Teramo, преподает студентам специальный курс, который называется: «Нет так называемому Холокосту – ложь и недостаток точности». Профессор подает студентам информацию, объясняющую, каким образом  евреи переписали историю. 

В своем рассказе, опубликованном в итальянской газете «Ла Република», Моффа утверждает, что не было ни газовых камер, ни крематориев. Он также подвергает сомнению количество жертв, убитых нацистским режимом. «Мы не нашли никаких документов, подписанных Гитлером, касающихся уничтожения евреев», – утверждает профессор. 

Еврейская община Италии в ярости. Они утверждают, что политические взгляды Моффа, касающиеся событий на Ближнем Востоке, свели его с ума и стали причиной того, что он «грешит против профессии исследователя». В качестве доказательства они предоставили часть писем Моффа, связывающего интересы еврейского народа с экономической прибылью, созданием Государства Израиль и «раздуванием ужасов Холокоста». 
Итальянский профессор поражается, каким образом «сыны еврейского народа», который стал одним из самых сильных и влиятельных в мире, присвоили себе монополию на «статус жертвы». Он утверждает, что сегодня евреи «обладают иммунитетом против критики и размахивают ложными свидетельствами при первой же возможности». Он также считает, что  6 000,000 – число евреев, погибших во время Холокоста, – взято из еврейской Каббалы, и это причина того, что евреи выбрали именно это число.
-----------------------------
Интересный курс - я бы послушал. Почему в наших университетах его не читают? Наверное, Табачник не разрешает....
Четверг 2 июня 2011

Представители украинского посольства во Франции проигнорировали панихиду памяти председателя Директории УНР Симона Петлюры. Как сообщила украинская журналистка, проживающая в Париже, Алла Лазарева, это случилось впервые за 20 лет независимости Украины.

По её словам, на кладбище Монпарнас в Париже, где похоронен Симон Петлюра, не было даже траурного венка от украинского диппредставительства. При этом Лазарева отмечает, что  ранее дипломаты посещали мероприятие при всех других президентах, а сейчас видимо, чего-то испугались…

Симон Петлюра был убит в эмиграции в Париже 25 мая 1926 жидом Самуилом Шварцбардом.

Назад12345678 | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены