<МЕТА> - Україна | Блоги | Русский
<META> - Україна
Інтернет
Реєстр
Новини
Реферати
Товари
Блоги
шукати в співтоваристві В ИНТЕРНЕТЕ ЧТО-ТО НЕ ТАК!
Авторизація
Логiн:
Пароль:
 
#

Категорії

fake (1)
ZOG (1)
бабло (27)
влада (28)
воші (1)
ГАЗ (1)
гени (1)
герої (14)
гетто (20)
гниды (21)
гої (23)
гра (5)
діти (3)
євреї (13)
жиди (9)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (8)
їжа (1)
КГБ (4)
Київ (1)
Крим (1)
лохи (18)
маца (2)
міфи (9)
мова (1)
НАТО (1)
НКВД (2)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (1)
СБУ (1)
секс (1)
СРСР (2)
суд (1)
сша (3)
фарс (1)
ФБР (1)
фото (1)
ФСБ (1)
Хабад (11)
Хрень (21)
царь (2)
цены (2)
ЦРУ (1)
#

Календар

 Листопад 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
#

Записи

Понеділок 16 липня 2012

 На фото: предстоятель УПЦ КП Патриарх Киевский и всей Руси-Украины Филарет на Су

Патриарх УПЦ КП - об украинской автокефалии, ветвях православия в Украине, создании единой поместной церкви и о властях.

На фото: предстоятель УПЦ КП Патриарх Киевский и всей Руси-Украины Филарет на Сумщине, в Недригайлове, освятил новопостроенный казацкий собор Святого Праведного Петра Многострадального Калнышевского и отслужил Божественную Литургию. Сентябрь 2011 года

- Ваше святейшество, почему вы в 1991 году решили воспользоваться поместным собором УПЦ для манифестации независимости Украинской православной церкви?

- В 1991 году, после ГКЧП, Верховный Совет провозгласил украинскую государственность. Учитывая это, на синоде я задал вопрос, что теперь нас уже не удовлетворяет только самостоятельность в управлении, а нам нужна полная каноническая независимость от Русской православной церкви. Но для того чтобы наше требование имело силу и было законным, мы созвали поместный собор. На этом соборе все епископы, духовенство, монастыри, учебные заведения, представители мирян единогласно приняли постановление о том, что Украинской церкви нужна автокефалия. И с этим решением мы обратились к Патриарху Московскому и епископату РПЦ, чтобы они ее приняли. Но согласия не получили.

- Но в XIX веке большинство национальных церквей стали автокефальными именно путем самопровозглашения. Причем тогда Московский патриархат поддерживал их в споре с Константинопольским...

- Действительно, все церкви, которые возникли на Балканах после распада Оттоманской империи, провозглашали свои автокефалии самостоятельно. И как теперь Москва, так и тогда Константинополь не соглашался до последнего с их самостоятельностью. Греческую, румынскую, сербскую, болгарскую церкви, которые когда-то были частями Константинопольского патриархата, не признавали как отдельные. Но время шло, и ничего не оставалось, как согласиться с их автокефалией. Теперь Вселенский престол говорит Москве, что вот, учитесь на нашем примере, мы не хотели, но были вынуждены их признать. Придет время, когда он будет вынужден признать автокефалию Украинской церкви.

- Каким образом УПЦ КП в 1990-х восстановила свое влияние на приходы, которые после объединительного собора 1992 года перешли под юрисдикцию Украинской автокефальной православной церкви?
...
Читать

Понеділок 21 травня 2012
Повідомлення прочитано 422 раз
Робер | 2012-05-21 10:37:34

Православная церковь стала действовать по принципу “быть популярной”, что намного проще, чем стать авторитетной.

Соцопросы, как правило, фиксируют высокий уровень доверия общества к церкви. Никто, впрочем, не потрудился конкретизировать, в чем именно мы ей “доверяем”. Под словом “церковь” мы понимаем то отдельно взятого “церковного чиновника”, то общину верующих, то общественный институт. Да и слово “авторитет” претерпело немало метаморфоз.

Проблема авторитета упирается в плотность информационного потока. Слово больше не “жжет глаголом сердца” — оно подчиняется общим информационным принципам. И те, кто говорит, тоже играют по законам жанра — или просто выходят из игры. Даже когда церковники выходят в медиапространство по собственному почину, а не выдергиваются репортерами в связи со скандалом, правила игры все равно одерживают над ними верх. И эти правила сводятся к наращиванию популярности. А тот, кто хочет ее обрести, должен соответствовать желаниям публики. В этом смысле одиозные медиапредставители РПЦ — просто картинки из учебника. Когда о. Всеволод Чаплин говорит, что если девушку изнасиловали — она сама виновата, потому что “вела себя вызывающе”, это, возможно, совсем не то, что он думает на самом деле. Это то, что подумает подавляющее большинство обывателей — и российских, и украинских — при виде девушки в мини-юбке. Что поделаешь? В условиях “рейтингового” отношения к сказанному, написанному или показанному “авторитетными” оказываются “топ-сториз” от “селебритиз”, хоть в рясы они будут облачены, хоть в бикини. О. Всеволод Чаплин оспаривает строчку в рейтинге у Ксении Собчак, делает это теми же методами — и это не смущает ни его, ни ее. Это правильно, ведь речь идет не об “авторитете” — речь о популярности, пиаре, рейтинге, о “нашем всем” в современной медиакультуре.

Трудно, но иногда следует осознавать, что авторитет и популярность — вещи диаметрально противоположные. “Проблема авторитета” начинается у церкви тогда, когда она пытается проповедовать христианские (или выдаваемые за таковые) принципы в повседневной жизни. Но тогда проблема “авторитета церкви” упирается не только в собственную медийную неуклюжесть, готовность “корректировать” свою проповедь согласно отнюдь не высшим интересам, но еще и в наше собственное нежелание слушать то, о чем она нам говорит. Что ж, проповедь Христа для мира никогда не была простой задачей. И сейчас — ничуть не проще, чем во времена первых апостолов. Кстати, об авторитетах — многие ли современники знали имена Двенадцати?

 

О пяти грехах православной церкви

Информационная закрытость

Церковь не спешит делиться своими внутренними делами с массовым читателем и зрителем. Современный человек — активный участник информационного обмена — не любит корпоративной закрытости. Примеров неуклюжих попыток церкви что-то скрыть множество — от смешных, как последняя история с отражением патриарших часов, до драматичных, как в истории с попытками Ватикана утаить факты сексуального насилия над детьми в католических приютах. Церковники в таких ситуациях оказываются в незавидном положении ответчиков, говорят что-то о “медиавойне”, но продолжают блюсти свои тайны, давая новые поводы для медиаатак. Их можно понять — им не хочется отчитываться перед “внешними” в том, что их, “внешних”, совершенно не касается. Но, во-первых, допустимо ли деление на “своих” и “чужих” для церкви, которая призвана нести Свет миру? Во-вторых, действительно ли такие вещи не касаются общества, от которого церковь, по ее собственным словам, “не отделена”? А в-третьих, немалая часть
Читать

П'ятниця 11 травня 2012

Российский епископ назвал протестующих против власти "говнюками и либерастами"Архиерей Русской православной церкви, епископ Савватий, управляющий Улан-Удэнской епархией Московского патриархата, назвал людей, протестующих в рамках "Марша миллионов" в Москве, "говнюками и либерастами".

Такой комментарий он написал на своих аккаунтах YouTube и Twitter, выложив при этом ролик, изображающий протестующих провокаторами беспорядков.

"Марш миллионов" прошел в Москве 6 мая – накануне инаугурации новоизбранного президента России Владимира Путина. Массовые волнения продолжились и в день самой инаугурации. При этом состоялось множество столкновений полиции с демонстрантами, несколько сотен человек, в том числе и лидеры оппозиции, были задержаны.

А в январе глава Русской православной церкви главный поп Кирилл призвал российскую власть прислушаться к народным протестам.


См. также:

Московская “церковь” и ее “отец”. Неужели вы верите московским попам?

Патриархи четырех старейших Церквей мира указали РПЦ (КГБ), что Украина не является ее канонической территорией

Чому в УПЦ розчарувались у патріархові Кирилові?

РПЦ  втрачає вплив у православному світі 

Паломников к Патриарху Кириллу согнали фотошопом (фото). О том как врут попы из сатанистской секты МП (КГБ)

РПЦ (КДБ). Московські попи-бариги все тугіше набивають капшук

Московская “церковь” и ее “отец”. Неужели вы верите московским попам?

Добрая новость для гламурных истинных верующих: патриарх Кирилл Гундяев плавает на яхте за 4 млн долл (с фотографиями)

П'ятниця 27 квітня 2012

Эмигрантка из России еврейка Люба Крамриш подозревается в мошенничестве с выдачей пособий жертвам холокоста в Канаде и США.


ФБР раскрыло громкое дело о мошенничестве со средствами из фонда помощи жертвам холокоста, фигуранткой которого стала 56-летняя еврейка Люба Крамриш, эмигрировавшая в Канаду из России.

По данным следствия, жительница Торонто еврейка Крамриш была причастна к краже 57 миллионов долларов, предназначенных для выплат компенсаций выжившим в геноциде евреев, учиненном нацистской Германией.

Власти США утверждают, что в русскоязычном сообществе подозреваемая была известна как человек, который может помочь получить деньги, положенные жертвам холокоста даже в том случае, если заявитель на самом деле не происходил из оккупированых фашистами европейских стран.
Крамриш сотрудничала с корумпированными работниками фонда, которые помогали ей подавать заявки на материальную помощь от людей, не имевших права на нее претендовать.
Еврейка предоставляла истории о тяжелом прошлом своих клиентов, работавших в нацистских трудовых лагерях, большинство из которых оказывались фальшивыми.
Впервые Крамриш обратилась в офис фонда, базирующегося в Нью-Йорке, в надежде получить компенсацию для своей собственной матери. Социальный работник помогла ей подделать некоторые факты ее личной биографии для того, чтобы она стала успешным кандидатом.
После того как заявление матери Крамриш было удовлетворено, еврейка подала в фонд еще как минимум 25 поддельных анкет.
- В обмен за свои услуги Крамриш получала от 2000 до 4000 долларов за анкету, - указано в материалах следствия.
Всего по делу о мошенничестве в особо крупных размерах проходят 30 человек, 10 из которых признали свою вину, в том числе и сообщница Любы Крамриш - сотрудница фонда.
Сама  Крамриш так и не была арестована. Адвокат подозреваемой отказался подтвердить информацию о том, что ее могут депортировать из Канады в США, где еврейка присоединится к другим евреям - фигурантам аферы в суде.

 В Киеве 20-22 июня будет учреждено международное правозащитное движение «Мир без нацизма» (а на деле – еврейская антиукраинская подрывная организация). Об этом сообщает «Интерфакс» со ссылкой на оргкомитет движения.

По словам президента Всемирного конгресса русскоязычного еврейства, российского сенатора, украинофоба-нациста Бориса Шпигеля, "правозащитное" движение учреждается в год 65-летия Победы, символизируя связь поколений и актуальность борьбы с неофашизмом и неонацизмом в современном мире.

Создание движения стало результатом проведения серии международных конференций в Берлине и Риге, посвященных проблеме якобы героизации пособников нацизма, терпимости в отношении неонацистской, фашистской и ксенофобской идеологии в обществе, искажения истории ХХ века.

Третья, заключительная, конференция евреев-нацистов из 20 стран на тему «Уроки второй мировой войны и Холокоста» пройдет 20-22 июня в Киеве.

Одной из центральных задач движения станет мониторинг проявлений "неонацизма", подготовка ежегодного доклада для ООН, Совета Европы, Евросоюза, ОБСЕ о состоянии дел в различных странах, а также инициирование судебного преследования лиц, причастных к военным преступлениям в годы войны или причастных к пропаганде нацистских идей.

Настоящей же целью организации евреев-нацистов будет очернение героев Украины, отрицание права украинцев на самоопределение и правдивую историю, переписывание истории Украины в угоду кремлевским хозяевам.

напомним, что главная отличительная особенность нацизма – возвеличивание собственной нации и отказ другим народам в праве на самоопределение, независимость и историю.

Четвер 2 лютого 2012

Полоумный Патриарх Московский и всея Руси Кирилл считает, что истинно верующие люди «не выходят на демонстрации», а молятся за народ «в тиши монастырей, в кельях, в домах».

В частности, в своей проповеди после богослужения в храме Христа Спасителя предстоятель РПЦ (КГБ) отметил, что истинно верующие люди, которые "не выходят на демонстрации", а молятся за народ "в тиши монастырей, в кельях, в домах", способны увидеть ясные исторические параллели между современной ситуацией и "беспутством и беспамятством предреволюционных лет, с разбродом, шатанием, разрушением страны в девяностых годах"

"Мы должны быть бдительными, и я вас всех призываю сегодня к этой бдительности. Умейте "различать духов", помните, что самый громкий крик и самое пронзительное слово не всегда являются правильными, верными и честными словами. Так соблазнился наш народ дважды, а может быть, и более в течение последних ста с небольшим лет", - заявил он. Патриарх-олигарх призвал всю Церковь присоединиться к нему в молитвах о России, "проходящей очень непростой и ответственный этап" своей истории. "Пусть сила нашей молитвы преклонит благодать Божью, и пусть эта Божья благодать испепелит всякую ложь и неправду, всякий соблазн и всякую скверну", - заявил стоящий на службе у кремлевской власти предстоятель РПЦ (КГБ).

Сегодня патриарх неканонической церкви Кирилл отмечает третью годовщину интронизации (вступления на первосвятительский престол). По традиции, день интронизации патриарха ежегодно отмечается Русской православной церковью как большой праздник. На 4 февраля в Москве запланированы несколько акций. В том числе 50-тысячный митинг «За честные выборы», а также 30-тысячный митинг в поддержку премьер-министр России Владимира Путина.

Вівторок 31 січня 2012

Найстарший за хіротонією ієрарх Української Православної Церкви Московського Патріархату, митрополит Одеський і Ізмаїльський АГАФАНГЕЛ публічно став на захист Володимира ПУТІНА від російських опозиціонерів - учасників масових мітингів у Москві - і застеріг росіян від підтримки «кольорового» сценарію розвитку подій.

Характеризуючи протесні акції москвичів на Болотяній площі і проспекті Сахарова, одеський ієрарх угледів у закликах їхніх учасників спроби усунути від влади прем`єр-міністра В.ПУТІНА.

«Заклики мітингів скасувати результати виборів у Державну Думу, - заявив АГАФАНГЕЛ в інтерв`ю російському інформаційному агентству REGNUM, - звільнити "політв`язнів", тобто не кого іншого, як ставлеників антиросійських сил на Заході, і найголовніше, усунути від влади лідера національного і державного відродження великої Росії Володимира Володимировича ПУТІНА - з головою видають справжніх організаторів і ляльководів протесних акцій у російській столиці».

На думку митрополита, «над Росією, що є центром Російського світу, нависла та страшна загроза, яка вже відвідувала Україну на рубежі 2004-2005 років, - загроза «помаранчевої» революції. Нагнітаються антидержавницькі психоз і мітингова істерія».

Він прямо застеріг росіян від підтримки опозиційних сил: «Знову море людських пристрастей високо піднімає хвилі свої, прагнучи скинути в темні безодні розвалу і лихоліття православну Вітчизну нашу, що ледве розпочала шлях відродження. Дух брехні, обману, зради, злості і ненависті знову, як у найтрагічніші дні нашої історії, отруює своїм смертним диханням Російську землю».

Що стосується пошуку шляхів розвитку країни, то навіжений митрополит вказав: «Тільки з В.В.ПУТІНИМ у російських людей, що опинилися не з своєї провини за межами Російської держави і кинутих «демократами», а також у всіх людей доброї волі, які проживають на території країн СНД, і усвідомлюють, що наша сила і саме наше виживання — тільки в єдності, пов`язані обгрунтовані надії на відновлення історичної справедливості, на нову інтеграцію, засновану на тисячолітній богозаповідній єдності Святої Русі».

АГАФАНГЕЛ заявив, що протесні акції в Москві організовують зовсім не жителі столиці: «Упевнений, за цими мітингами та опозиційною істерією, що штучно нагнітається, стоїть зовсім не російський народ. Так, справді, непогрішимий тільки Господь, ніяка влада ніколи не буває ідеальною і може припускатися помилок. Але між нормальною, конструктивною критикою, до якої завжди готові прислухатися, про що не раз заявляли керівники Російської держави - і президент, і глава уряду, і тим, що здійснюється сьогодні з боку так званої несистемної опозиції, лежить прірва».

====

Невже Анафангел забув, що в російців є свій недоумок Гундяєв?

ИСТОРИЧЕСКИЙ ПУТЬ ПРАВОСЛАВНОГО ТАЛИБАНСТВА

Вівторок 20 грудня 2011
Повідомлення прочитано 335 раз
Робер | 2011-12-20 15:42:33

Верхівка Російської православної Церкви знову потішила тих, хто критично ставиться до неї. Спершу 8 грудня голова відділу РПЦ із взаємовідносин Церкви та суспільства протоієрей Всеволод Чаплін наголосив, що для подолання політичних розбіжностей російському суспільству необхідно не забувати про уроки Великої смути. 

"Урок подолання Смути, урок творення народної єдності, урок напоумлення народом еліти повинен бути не тільки надбанням історичних доль, цей урок, я в цьому переконаний, важливий для нашого майбутнього. Його потрібно твердо вивчити, щоб уникнути нових смут, в які багато хто сьогодні хотів би ввергнути Росію ", - сказав він на слуханнях, присвячених підготовці до святкування 400-річчя подолання Смути і відновлення державності, яке відбудеться наступного року. На думку Всеволода Чапліна, "цей урок треба вивчити, щоб зрозуміти: Росія може вижити й утвердитися як потужна сила в історії тільки за умови єдності всіх верств суспільства, єдності народу і влади, єдності поверх національних і політичних поділів". Звучить гарно, якщо відволіктися як від політичної ситуації, що склалися нині в Російській Федерації, так і від способів, яким правлячий режим встановлює цю "єдність народу і влади".
 
Далі – більше. 17 грудня патріарх РПЦ Кіріл після літургії в московському храмі Христа Спасителя на честь свята святої великомучениці Варвари виступив із ледь не програмною проповіддю, закликавши росіян не ставати жертвами "інформаційних технологій", що мають на меті "круто поміняти історичну течію нашої Вітчизни", підкресливши: "Сьогодні масові настрої людей визначаються не Божої правдою, а інформаційними технологіями. Ними користуються всі, хто відстоює свою людську правду. Ми знаємо, до чого це доходить в деяких країнах, коли знову проливається кров. Як важливо, щоб ми, спадкоємці великої Росії, пройшли через страшні випробування ХХ століття сьогодні виявилися здатними сприйняти уроки минулого, не повторювати помилки батьків 1917 року і тих, хто в 90-і роки круто міняв життя нашого народу ". Мовляв, це все гординя "подвигає одних судити можновладців, а інших захоплювати владу чужими руками і ціною чужих життів". Треба займатися самовдосконаленням, а не політичними акціями: "Ми ніколи не вийдемо з кризи, поки ми не змінимо людини... І слід охати або ахати, коли суспільство наше здиблюється конфліктами, і не потрібно нарікати на неправильність ведення справ в державі, коли саме від серця людського виходять лихі думки, що реалізуються в корупції, в злочинності, в байдужому ставленні чиновників, у найвищому градусі конфліктності та конкурентності між людьми... Коли дорослі діти останнім діляться, щоб підтримати життя батьків, коли людина неозброєна і навіть слабка в поїзді метро повстає, щоб захистити дівчину від нападів бридких і поганих людей і опиняється в реанімації – це Божа правда, і не потрібно політичних програм, щоб відчути серцем цю Божу правду".
 
Знов-таки, наче й гарно звучить, але що має на увазі патріарх Кіріл, говорячи про 1917 рік? Скинення прогнилого самодержавного режиму (який, до речі, перетворив РПЦ на підпорядковану собі суто бюрократичну інституцію, скасувавши навіть таємницю сповіді) і спробу ствердження демократії, яка включала відтворення незалежної Церкви – чи більшовицько-атеїстичний переворот? Чи й перше, й друге одночасно? А засудження здійсненого в 1990-х (нагадаю, головним тоді стали ліквідація СРСР, економічні реформи, нова спроба ствердження демократії в Росії та нове унезалежнення РПЦ від влади)? Якщо є претензії до способів проведення соціально-економічних трансформацій, наслідком яких стало уставлення державно-олігархічного капіталізму, то про це треба було так і сказати. Але, схоже, і 1917-й, і 1991-й для патріарха РПЦ мічні реформи, я РПЦ)ація СРСР, нова спроба ствердження демократії в Росії юрократичну інституцію, скасувавши навіть таємниє предметом постійних інвектив (заява, про яку йдеться, - далеко не перша) саме
Читать

Четвер 3 листопада 2011
Повідомлення прочитано 1015 раз
Робер | 2011-11-03 14:25:15

Кирило - надзвичайний патріарх. За всю історію РПЦ такого напористого і нахабного ще не було. Це випливає з його індивідуальних особливостей. Він - добрий пропагандист імперської ідеї. Чимось нагадує міністра гітлерівської пропаганди Йозефа Ґеббельса. Той теж не гребував жодними аргументами і добре їх обґрунтовував з погляду інтересів німецької політики. Тут методика така сама. Кирило вибірково користується окремими цитатами з Біблії про те, що влада РПЦ та Московського патріархату поширюється на цілу територію колишнього Радянського Союзу. Передусім - на слов'янські країни: Росію, Україну та Білорусь. Тепер він "пришпандьорив" сюди ще й Молдову. Бо Молдова, як колишня інтегральна частина Румунії, теж православна. Він відвідує лише ті області, де має бодай якусь підтримку.

Ненависть архієреїв УПЦ до Кирила з кожним його візитом зростає. Кожному помітна його брутальна поведінка - цілковито ігнорує митрополита Володимира. Абсолютно не нормальна обстановка, коли патріарх РПЦ приїжджає на територію "незалежної" УПЦ без узгодження з її керівництвом, куди хоче і як хоче. Вона не має прецедентів у православному світі. Ініціатива має йти від предстоятеля місцевої церкви - УПЦ. Він, за протоколом, має бути присутнім на заходах за участю патріарха. І тут зневага - Кирило приїжджає на запрошення обласних архієреїв. Це брутальне порушення грамоти, даної УПЦ про незалежність управління.

Кирило може забрати в Української православної церкви навіть те, що вона має. Зараз ідуть такі розмови, бо, фактично, УПЦ досі адміністративно підпорядкована РПЦ. Їй не дали ні автокефалії, ні автономії. Статус не узгоджений і Кирила дратує незалежність українських єпископів. Надання самостійного управління - це нонсенс. Перший ступінь незалежності церкви - це автономія, другий ступінь - повна автокефалія. РПЦ у 1990-му не дала ані першого, ані другого, а вигадала третю формулу - "самостійне управління". Досі ніхто не розуміє, що це таке. Це можна порівняти з тим, що раніше була коротка прив'язь, а зараз її трошки подовжили. Але прив'язь є, тому смикнути можуть у будь-який час.

Російська православна церква більше порушує канони і правила, ніж УПЦ Київського патріархату. Грамоту про самостійне управління тодішній патріарх РПЦ Олексій ІІ давав саме митрополитові Філарету. Тоді сподівались, що це тимчасово. 1992-го українські єпископи на чолі з предстоятелем УПЦ Філаретом звернулись до РПЦ з проханням надати автокефалію. Але тоді це брутально відкинули і почали заламувати руки єпископам. У травні 1992 року провели свій, розкольницький і розбійницький, Харківський собор. А тепер звинувачують Київський патріархат у розколі.

Позиція РПЦ може підштовхнути УПЦ до автокефалії. Зараз іде підкилимна боротьба. В УПЦ наростає глибока криза, адже дедалі більше молодих єпископів обурюютьсятакою поведінкою Кирила і його наступом. Але треба вичекати, ще ситуація не дозріла.

Українська влада досі сприяє Кириловим зазіханням. Дивно поводяться українські посадовці, які змушують губернаторів мало не встеляти йому дорогу квітами. У Чернівцях його взагалі не хотіли бачити, але надійшла рознарядка з центру. Це при тому, що у Молдові Кирилові навіть не дозволили покласти квіти до пам'ятника! Молдовська влада поводиться набагато стриманіше. Цей клубок дуже заплутаний на політиці. Наша влада зараз не хоче дратувати московського патріарха, який є представником дуету Путін-Медвєдєв. Але і владу така поведінка вже дуже дратує, адже уродженець мордовського села Оброшино з татарським прізвищем Гундяй робить себе "русскім"! У нас своїх є достатньо єпископів, набагато кращих від нього.

Дмитро Степовик, релігієзнавець, провідний
Читать

П'ятниця 14 жовтня 2011

Кирило - надзвичайний патріарх. За всю історію РПЦ такого напористого і нахабного ще не було, пише релігієзнавець Д. Степовик у gazeta.ua. Це випливає з його індивідуальних особливостей. Він - добрий пропагандист імперської ідеї. Чимось нагадує міністра гітлерівської пропаганди Йозефа Ґеббельса. Той теж не гребував жодними аргументами і добре їх обґрунтовував з погляду інтересів німецької політики. Тут методика така сама. Кирило вибірково користується окремими цитатами з Біблії про те, що влада РПЦ та Московського патріархату поширюється на цілу територію колишнього Радянського Союзу. Передусім - на слов'янські країни: Росію, Україну та Білорусь. Тепер він "пришпандьорив" сюди ще й Молдову. Бо Молдова, як колишня інтегральна частина Румунії, теж православна. Він відвідує лише ті області, де має бодай якусь підтримку.

Ненависть архієреїв УПЦ до Кирила з кожним його візитом зростає. Кожному помітна його брутальна поведінка - цілковито ігнорує митрополита Володимира. Абсолютно не нормальна обстановка, коли патріарх РПЦ приїжджає на територію "незалежної" УПЦ без узгодження з її керівництвом, куди хоче і як хоче. Вона не має прецедентів у православному світі. Ініціатива має йти від предстоятеля місцевої церкви - УПЦ. Він, за протоколом, має бути присутнім на заходах за участю патріарха. І тут зневага - Кирило приїжджає на запрошення обласних архієреїв. Це брутальне порушення грамоти, даної УПЦ про незалежність управління.

Кирило може забрати в Української православної церкви навіть те, що вона має. Зараз ідуть такі розмови, бо, фактично, УПЦ досі адміністративно підпорядкована РПЦ. Їй не дали ні автокефалії, ні автономії. Статус не узгоджений і Кирила дратує незалежність українських єпископів. Надання самостійного управління - це нонсенс. Перший ступінь незалежності церкви - це автономія, другий ступінь - повна автокефалія. РПЦ у 1990-му не дала ані першого, ані другого, а вигадала третю формулу - "самостійне управління". Досі ніхто не розуміє, що це таке. Це можна порівняти з тим, що раніше була коротка прив'язь, а зараз її трошки подовжили. Але прив'язь є, тому смикнути можуть у будь-який час.

Російська православна церква більше порушує канони і правила, ніж УПЦ Київського патріархату. Грамоту про самостійне управління тодішній патріарх РПЦ Олексій ІІ давав саме митрополитові Філарету. Тоді сподівались, що це тимчасово. 1992-го українські єпископи на чолі з предстоятелем УПЦ Філаретом звернулись до РПЦ з проханням надати автокефалію. Але тоді це брутально відкинули і почали заламувати руки єпископам. У травні 1992 року провели свій, розкольницький і розбійницький, Харківський собор. А тепер звинувачують Київський патріархат у розколі.

Позиція РПЦ може підштовхнути УПЦ до автокефалії. Зараз іде підкилимна боротьба. В УПЦ наростає глибока криза, адже дедалі більше молодих єпископів обурюютьсятакою поведінкою Кирила і його наступом. Але треба вичекати, ще ситуація не дозріла.

Українська влада досі сприяє Кириловим зазіханням. Дивно поводяться українські посадовці, які змушують губернаторів мало не встеляти йому дорогу квітами. У Чернівцях його взагалі не хотіли бачити, але надійшла рознарядка з центру. Це при тому, що у Молдові Кирилові навіть не дозволили покласти квіти до пам'ятника! Молдовська влада поводиться набагато стриманіше. Цей клубок дуже заплутаний на політиці. Наша влада зараз не хоче дратувати московського патріарха, який є представником дуету Путін-Медвєдєв. Але і владу така поведінка вже дуже дратує, адже уродженець мордовського села Оброшино з татарським прізвищем Гундяй робить себе "русскім"! У нас своїх є достатньо єпископів, набагато кращих від нього.

Назад123Вперед | Вказати сторінку
Пошук:
ІнформаціяСпілкуванняБізнесДозвілля
додати сайт | реклама на порталі | контекстна реклама | контакти Copyright © 1998-2010 <META> Усі права захищені