Олег Кашин о неизбежной ревизии сегодняшних культов

Иван Ургант порубил зелень как красный комиссар жителей украинской деревни. Черт его дернул за язык обозначить географическую принадлежность деревни - украинский МИД делает заявление, украинские политики тоже что-то говорят, да и не только политики - я читал интервью украинской певицы Ани Лорак, у которой тоже есть какая-то позиция по поводу украинофобской шутки Урганта.

Не сказал бы Ургант, что деревня украинская, ничего бы этого, конечно, не было, но дело совсем не в том, что русские, в отличие от украинцев, чужды этого странного поклонения нерелигиозным святыням. Нет, просто у нас немного другая иерархия святынь. Деревня никого бы не смутила, а попробовал бы Ургант сказать что-нибудь о Великой отечественной войне или о ветеранах, и вот тогда бы мы узнали, что такое настоящее общественное порицание, и кто бы поручился за то, чтобы Урганта не уволили бы с Первого канала за такие шуточки.

Герман Садулаев заметил когда-то, что практически всем «древним чеченским традициям», культивируемым сегодня властями Чечни, на самом деле не больше пяти лет. Все, что рекламируется сегодня как возвращение к истокам, на самом деле придумано нашими современниками для решения вполне утилитарных текущих политических задач. Принцип Садулаева вообще-то легко применить и ко всей России, не только к Чечне. То, что считается сегодня духовными скрепами, исторической памятью, национальными святынями, в действительности имеет все необходимые черты политтехнологического новодела. И главный новодел - это, конечно, культ 9-го мая и Великой Отечественной войны.

Это совсем не тот культ, который возник при Брежневе. Фильм «Белорусский вокзал» или, скажем, песня «Мой милый, если б не было войны», а тем более книги Василя Быкова или Виктора Астафьева были бы восприняты сегодня российским обществом как непозволительная вольность в трактовке истории. Российской традиции отмечания победных годовщин сейчас не больше десяти лет. Датой рождения нового культа стоит, очевидно, считать 2005-й год, когда накануне 60-летия Победы журналисты РИА «Новости» придумали георгиевскую ленточку как материальный знак новой-старой духовной скрепы. К ленточке быстро добавилось все остальное - эстрадные звезды в старой военной форме, исполняющие фронтовые песни, надписи «Спасибо деду за победу» на автомобилях, возрождение ветеранских организаций, слово которых в какой-то момент приравнялось к закону (вспомним потешный по нашим временам скандал с «Антисоветской» шашлычной), и, наконец, абсолютная, какой никогда у нас не было, нетерпимость к любым непочтительным высказываниям о Победе и о том, что ей предшествовало.

Это именно новый, совсем не советский культ, корни которого - не в середине сороковых, а в середине нулевых. Поиски исторических доказательств своей легитимности - любимое занятие любой власти во все времена, даже большевики в это играли, а теперь играет нынешний Кремль. Быть наследниками дедушки Ельцина скучно и неинтересно, быть наследниками великой Победы гораздо круче, и это настолько очевидно, что даже говорить об этом неловко.

Но, жестко привязывая себя к истории и «духовным скрепам», власть, которая в любом случае не будет вечной, программирует уже будущие отношения общества
Читать

Партия регионов стала настоящим объединением тех, кто хочет жить не по законам, а по понятиям и праву сильного.

Сьогодні під час вручення відзнак Національної спілки журналістів у Львові у залі, де відбувалася подія, спалахнув скандал. Це трапилось після того, коли у своєму виступі одіозний губернатор Львівщини Михайло Костюк вирішив порозмірковувати на тему моралі в політиці та журналістиці. Його слова обурили телеведучого телеканалу ЗІК Дмитра Добродомова, який взяв слово, щоб зробити різку заяву.

"Я уважно слухав голову Львівської облдержадміністрації Михайла Костюка про мораль, про ефективність. Все це слова, які не мають нічого спільного з його цінностями, -- заявив відомий телеведучий. -- Це треба визнати. Корупційна влада, яка в нас на сьогодні є, намагається сховатися за прес-релізами та своїми прес-секретарями. Ми бачимо, як з якоюсь маніакальною перспективою втрачається довіра народу до людей, які є цією владою. І я би нам усім побажав, щоб ми повертали цю довіру людей до себе – журналістів, щоб ми не стали зброєю в руках цих людей, які розікрали цю країну, які вчора вкрали мову цієї країни, які далі продовжують це робити, вдягаючи вишиванки, святкують наші національні свята. Задумайтесь над цим, панове, це дуже важливо. Важливо для тих людей, які хочуть бути гідними. В нас, виявляється, я почув, є куратор преси. Скоро цей куратор буде стояти з нагайкою біля нас - і ми перестанемо будь-що говорити. Ми втрачаємо країну, ми втрачаємо себе».

Після виступу журналіста зал вибухнув бурхливими аплодисментами.

Все это делается для того чтобы отвлечь внимание народа от Юли и от шквала критики из-за рубежа.

В России тактика взрывов для забивания новостей давно апробирована.

Заступник Голови Верховної Ради, один з лідерів партії «Батьківщина» Микола Томенко констатував, що за період перебування при владі команди Віктора Януковича була вибудувана нова модель висвітлення реального суспільно-політичного життя України в засобах масової інформації.

Про це політик сказав з нагоди Всесвітнього дня свободи преси, повідомили у прес-службі партії «Батьківщина».

За словами Миколи Томенка, «ця модель передбачає переважну позитивну присутність у ЗМІ тих політичних сил, які виконують свої політичні ролі, затверджені режисерами влади».

Політик також наголосив, що для того, щоби ці політичні партії тотально були представлені у ЗМІ основною умовою є згода влади, а додатковою – необхідність фінансування цих матеріалів.

«Натомість, політичні партії, які є реальною опозицією влади, ні на умовах офіційного розміщення, як політичної реклами, ні, тим більше, з погляду необхідності представити іншу точку зору – не мають шансу бути присутніми у ЗМІ», - сказав Микола Томенко.

Для прикладу він нагадав, що днями Перший національний канал у прямому ефірі транслював мітинг Комуністичної партії України з нагоди свята 1 травня.

«Важко, а точніше, просто неможливо собі уявити, що Перший національний транслює мітинг опозиції біля суду або колонії у Харкові», - зазначив політик.

Микола Томенко також нагадав, що зовнішня реклама «правильних» політиків розміщена по всій території України, натомість, зовнішня реклама Юлії Тимошенко може протриматися менше доби та знімається рекламодавцями під загрозами знищення їх бізнесу.

Щодо друкованих засобів масової інформації, то, за словами Миколи Томенко, ними був знайдений вихід узаконення «джинси» досить оригінальним способом. Так, у багатьох загальнонаціональних газетах і, зокрема, в газеті «Сегодня» практично в кожному номері можна легко знайти від трьох до п’яти матеріалів про «правильних» політиків чи політичні партії.

Водночас, звісна річ, вони не відмічені як реклама. Натомість, на останній сторінці найдрібнішим з можливих шрифтів написано, що матеріали даних рубрик розміщено на правах реклами.

«Очевидно, лише фахівець може зрозуміти, що черговий пафосний матеріал про «героїчну роботу», наприклад, Олександра Попова в КМДА чи принципову позицію Комуністичної партії або турботу про добробут громадян Партії регіонів розміщено прес-службами за відповідні кошти», - наголосив Микола Томенко.

«Натомість, щонайперше старші люди навряд чи зрозуміють справжню природу таких матеріалів», - додав він.

Підсумовуючи, Микола Томенко констатував, що «сьогодні в Україні гарантована свобода слова лише для провладних політичних партій та їх союзників – за гроші».

Віце-спікер також повідомив, що направив звернення Голові КМДА з проханням поінформувати за які кошти розміщуються системні рекламні матеріали про його роботу в газеті «Сегодня» та інших загальнонаціональних виданнях.

Окрім того, Заступник Голови парламенту звернувся до керівництва Першого національного каналу з проханням надати інформацію стосовно того, хто оплачував пряму трансляцію на каналі мітингу Комуністичної партії.

Норвежский актер Атль Антонсен, известный своими программами в жанре "стенд-ап комеди", заявил, что не испытывает ни малейших сожалений в связи со своими шутками антиеврейского толка, прозвучавшими в эфире.

В конце минувшей недели Антонсен, приглашенный в юмористическую программу Харальда Эйя, Brill, выходящую на канале NRK, заявил, что "ортодоксальные евреи не могут есть популярный норвежский мармелад Seigmenn, так как их пейсы непременно слипнутся". "Это нацистское наслаждение", - сказал Антонсен. Затем он добавил, что в ресторане евреи пользуются двумя наборами столовых приборах для того, чтобы можно было украсть половину вилок и ножей.

Популярную программу Brill смотрели в этот вечер 782 тысяч зрителей (большей аудиторией может похвастаться только вечерний выпуск новостей на NRK).

Бывший председатель парламента Норвегии Джо Бенков (настоящее имя Джозеф Эли Бенкович), принадлежащий к еврейской общине Норвегии, заявил в интервью газете Dagbladet , что ему не понравились шутки Антонсена. Его поддержал ряд представителей норвежской общественности, которые отметили, что высказывания актера "дурно пахнут" и отнюдь не кажутся смешными.

Раздались голоса, призывающие Антонсена извиниться, однако Атль отказался это сделать, заметив, что "евреи всегда смеются сами над собой и это никого не оскорбляет".

Пресс-секретарь еврейской общины Осло, Эрвин Кон, отметил, комментируя инцидент, что представители общины сочли шутки Антонсена "вполне приемлемыми". 

На сегодняшний день в Норвегии проживают около полутора тысяч евреев.