<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в сообществе В ИНТЕРНЕТЕ ЧТО-ТО НЕ ТАК!
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (1)
ZOG (1)
бабло (27)
влада (28)
воші (1)
ГАЗ (1)
гени (1)
герої (14)
гетто (20)
гниды (21)
гої (23)
гра (5)
діти (3)
євреї (13)
жиди (9)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (8)
їжа (1)
КГБ (4)
Київ (1)
Крим (1)
лохи (18)
маца (2)
міфи (9)
мова (1)
НАТО (1)
НКВД (2)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (1)
СБУ (1)
секс (1)
СРСР (2)
суд (1)
сша (3)
фарс (1)
ФБР (1)
фото (1)
ФСБ (1)
Хабад (11)
Хрень (21)
царь (2)
цены (2)
ЦРУ (1)
#

Календарь

 Июнь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
#

Записи

Понедельник 8 июля 2013

Партия регионов и Коммунистическая партия Украины создали позорный прецедент мирового масштаба. Об этом заявил депутат Верховной Рады от ВО "Свобода" Анатолий Витив, комментируя обращение 148 депутатов ВР к сейму Польши с просьбой осудить действия Украинской повстанческой армии в 1943 году на Волыни.

По его мнению, просьбу 148 депутатов от ПР и КПУ можно трактовать как государственную измену. "Партия регионов и коммунисты создали позорный прецедент мирового масштаба: никогда парламентарии одного государства не просили парламентариев другой осудить собственный народ", - подчеркнул А.Витив. Он отметил, что обращение ВР в сейм играет на руку польским шовинистам и всем враждебным к независимости Украины силам.

"Заявления такого содержания - это нож в спину всем украинцам. Это надругательство над памятью наших предков, которые веками вели борьбу за свободу и независимость Украины с различными оккупантами"
, - подчеркнул представитель ВО "Свобода". По его словам, мало того, что Партия регионов и коммунисты не считают голодомор 1932-1933 годов геноцидом, так теперь они обвиняют в геноциде собственный народ.
...
Читать

Среда 5 июня 2013

Кабинет Министров Украины намерен внести изменения в постановления от 27 июня 2003 N992 «О размере отчислений производителями и импортерами оборудования и материальных носителей, с применением которых в домашних условиях можно осуществить воспроизведение произведений и исполнений, зафиксированных в фонограммах и (или) видеограммах».

Изменения предполагают введение специального сбора с импортеров и производителей техники, с применением которой в домашних условиях можно осуществить воспроизведение произведений, зафиксированных в фонограммах и (или) видеограммах.

В частности, предлагается обложить налогом плееры, музыкальные центры, магнитофоны, жесткие и оптические диски, автомагнитолы, видеомагнитофоны, DVD-проигрыватели, ноутбуки, мобильные телефоны, планшеты, лазерные диски, карты памяти, флеш-карты и кассеты.

Размер отчислений для импортеров применяется в процентах стоимости оборудования, для производителей - в процентах отпускной цены. В целом размер сбора колеблется до 1-1,5% от цены.

Проект документа размещен на сайте Государственной службы интеллектуальной собственности. Он вынесен на общественное обсуждение, которое будет продолжаться до 22 июня.


Среда 8 мая 2013

о-перше, бо ми вільні українці, а не савєцкіє чєлавєкі й імперія СРСР та УРСР ніколи не були нашими державами, а лише витвором московських загарбників під окупантськими червоними знаменами з серпом та молотом, тобто смертю та голодом.

По-друге, Друга світова війна розв´язана спільно двома тиранами – Сталіним та Гітлером, – проти яких повстала наша УПА і воювала з потворним нелюдським совєтським режимом до початку 60-их років ХХ століття. То до чого тут 9 травня 1945 року?

По-третє, так звана міфічна "побєда" логічно перетворилася у війну з власним народом, яка триває і досі у гуманітарній, економічній та політичних царинах. Зокрема, наслідок московсько-совєтської окупації Галичини – півтора мільйона засланих до Сибіру, понад 26 тисяч замордованих у тюрмах Західної України, знищена у 1946 році Українська Греко-Католицька Церква, заселення московськими чужинцями нашого краю з притаманним їм нахабством, тупістю, обмеженістю і агресією, насаджена у школах російська мова і література – вкрай згубна для світогляду наших дітей. І це все під червоними знаменами. Тільки садомазохіст або послєпобєдний окупант може давати цьому якусь іншу оцінку, крім гостро негативної.

Чому неосудні суди скасовують зразкові ухвали Львівської та Івано-Франківської міських рад і чому ця судова сваволя абсолютно невговкана при Януковичі?

Тому що його обрали нащадки окупантів та засимільовані покинуті попередньою владою українці, а також горстка "визволителів" на Заході, що застрягли "в совєтском прошлом" так глибоко, аж за два роки свого владарювання довели країну до повного політико-економічного і гуманітарного краху. Ці люди просто дезорієнтовані у часі і просторі, тому й розмахують кривавими полотнищами. І якщо щось найдразливіше у нас у державі, то це політика цієї кримінальної олігархії, а ухвали західних міських рад рано чи пізно стануть прикладом для наслідування для всієї держави як умова деколонізації історичної пам´яти та свідомости. Бо поступ неминучий. Натомість висловлю презирство Януковичу, що у Страсбурзі заявив про відсутність Голодомору як геноциду нації, що поселив флот окупанта у Криму, що заштовхує Україну у "таможний союз", що згортає українські школи та культурні заходи під дивоглядом "оптимізація", що помножив на нуль українську економіку, що анафемствує з московськими попами, що осовєтив і змосковив весь інформпростір України…

Чому ми маємо бути непримиренні у ставленні до окупанта і його символів?

Тому що толерування зла – це породження нового зла і повна моральна деградація суспільства. Неможливо побудувати демократичної аціональної держави, не утвердивши спершу націоналістичних цінностей і національних пріоритетів. Не може бути й мови про якесь примирення між вояками УПА та красної армії, поки не буде засуджено носіїв комуністичної ідеології, себто Нюрнберг-2, як призвідців останньої війни під червоним прапором. Це прапор крови замордованих українців і наше завдання – гідна і жорстка відплата ворогові.

http://bukvoid.com.ua/digest/2013/05/08/233640.html

Суббота 20 апреля 2013
Сообщение прочтено 359 раз
Робер | 2013-04-20 21:41:56

Олег Кашин о неизбежной ревизии сегодняшних культов

Иван Ургант порубил зелень как красный комиссар жителей украинской деревни. Черт его дернул за язык обозначить географическую принадлежность деревни - украинский МИД делает заявление, украинские политики тоже что-то говорят, да и не только политики - я читал интервью украинской певицы Ани Лорак, у которой тоже есть какая-то позиция по поводу украинофобской шутки Урганта.

Не сказал бы Ургант, что деревня украинская, ничего бы этого, конечно, не было, но дело совсем не в том, что русские, в отличие от украинцев, чужды этого странного поклонения нерелигиозным святыням. Нет, просто у нас немного другая иерархия святынь. Деревня никого бы не смутила, а попробовал бы Ургант сказать что-нибудь о Великой отечественной войне или о ветеранах, и вот тогда бы мы узнали, что такое настоящее общественное порицание, и кто бы поручился за то, чтобы Урганта не уволили бы с Первого канала за такие шуточки.

Герман Садулаев заметил когда-то, что практически всем «древним чеченским традициям», культивируемым сегодня властями Чечни, на самом деле не больше пяти лет. Все, что рекламируется сегодня как возвращение к истокам, на самом деле придумано нашими современниками для решения вполне утилитарных текущих политических задач. Принцип Садулаева вообще-то легко применить и ко всей России, не только к Чечне. То, что считается сегодня духовными скрепами, исторической памятью, национальными святынями, в действительности имеет все необходимые черты политтехнологического новодела. И главный новодел - это, конечно, культ 9-го мая и Великой Отечественной войны.

Это совсем не тот культ, который возник при Брежневе. Фильм «Белорусский вокзал» или, скажем, песня «Мой милый, если б не было войны», а тем более книги Василя Быкова или Виктора Астафьева были бы восприняты сегодня российским обществом как непозволительная вольность в трактовке истории. Российской традиции отмечания победных годовщин сейчас не больше десяти лет. Датой рождения нового культа стоит, очевидно, считать 2005-й год, когда накануне 60-летия Победы журналисты РИА «Новости» придумали георгиевскую ленточку как материальный знак новой-старой духовной скрепы. К ленточке быстро добавилось все остальное - эстрадные звезды в старой военной форме, исполняющие фронтовые песни, надписи «Спасибо деду за победу» на автомобилях, возрождение ветеранских организаций, слово которых в какой-то момент приравнялось к закону (вспомним потешный по нашим временам скандал с «Антисоветской» шашлычной), и, наконец, абсолютная, какой никогда у нас не было, нетерпимость к любым непочтительным высказываниям о Победе и о том, что ей предшествовало.

Это именно новый, совсем не советский культ, корни которого - не в середине сороковых, а в середине нулевых. Поиски исторических доказательств своей легитимности - любимое занятие любой власти во все времена, даже большевики в это играли, а теперь играет нынешний Кремль. Быть наследниками дедушки Ельцина скучно и неинтересно, быть наследниками великой Победы гораздо круче, и это настолько очевидно, что даже говорить об этом неловко.

Но, жестко привязывая себя к истории и «духовным скрепам», власть, которая в любом случае не будет вечной, программирует уже будущие отношения общества
Читать

Среда 27 марта 2013
Сообщение прочтено 472 раз
Робер | 2013-03-27 17:24:13

 

Когда-то давно человечество придумало политические партии, чтобы более эффективно управлять государствами. Европейский парламентаризм в его нынешнем виде зародился во Франции, во времена Великой Французской революции. Именно тогда возникла традиция делить парламентариев на левых, правых и центристов. Справа во французском Национальном собрании сидели консерваторы и монархисты, выступавшие за сохранение старых порядков, в центре – умеренные сторонники республики, слева – якобинцы, сторонники радикальных преобразований и полного упразднения «старого мира». Такая классификация политических течений на левых и правых оказалась весьма удобной. Она прижилась, и употребляется политологами до сих пор, не смотря на призывы заменить ее на что-то более современное.

К правым в Европе принято относить тех, кто ставит во главу угла традиционные ценности - церковь, нацию, гетеросексуальную семью, капитализм, неприкосновенность частной собственности. Левые – сторонники так называемой «социальной справедливости». Разного рода коммунисты и социалисты, предлагающие различные варианты перераспределения доходов в пользу бедных. Все, что между правыми и левыми – умеренный центр. Традиционно сюда принято относить партии социал-демократического направления, в разных пропорциях мешающие капитализм с социализмом.

В Украине, где политическая грамотность населения на момент прихода демократии стремилась к нулю, а в обществе с момента обретения независимости существовал серьезный ментальный раскол на «националистов» и «советских», процесс перехода к многопартийной системе имел свою неповторимую специфику. Разновекторность украинских регионов, часть которых осознает себя украинскими землями, а часть – заблудшими российскими территориями, создает в государстве такую ситуацию, при которой определяющим в партийной идеологии становится не экономический подход, а лояльность той или иной политической силы Кремлю. Поэтому в отличие от большинства европейских государств, где есть просто социалисты, просто националисты и просто либералы, в Украине все эти течения существуют в двух ипостасях – русской и украинской, каждая из которых борется не только с идеологическими оппонентами, но и с «единомышленниками» из другой части страны.

Самое яркое отражение этой ситуации – партии КПУ и «Свобода». На первый взгляд идеологические противники, на самом деле имеют гораздо больше общего, чем того хотелось бы обоим. И если со «Свободой», которая открыто и честно признает себя силой националистической, т.е. правой - все понятно, то партия Симоненко являет собой весьма любопытный феномен, воплотивший в себе всю эволюцию русского национализма в XX веке, когда националистами в России быть было нельзя, но очень хотелось.

Если приглядеться повнимательнее, то оказывается, что за раскрученным брендом и популистской левацкой риторикой украинских коммунистов, призывающих «вернуть страну народу», на самом деле скрывается совсем другая, противоположная марксизму идеология. Партия Симоненко, соблазнив избирателя красочной ретро-упаковкой с советскими символами, подсунула ему реакционный русский национал-консерватизм с отчетливым послевкусием черносотенства. Под личиной левых притаились самые настоящие правые! Правда, избиратель КПУ, похоже, и сам был рад такому подлогу, потому как и сам по большому счету на Маркса с его интернационализмом чихать хотел.

Корни ситуации следует искать в недалеком прошлом. Страна, победившая
Читать

Суббота 3 ноября 2012
Сообщение прочтено 334 раз
Робер | 2012-11-03 00:49:04

 

Думалося: ну який там біс на Сході і Півдні буде ще за них голосувати, коли вони для свого електорату не вдарила й пальцем об палець. До того ж статистика показує, що у російськомовних регіонах відбувається повільне, але неухильне вимирання. Злочинність там зросла в чотири рази, алкоголізм і наркоманія, суїцидальні настрої, захворювання на туберкульоз і СНІД прогресують Матеріал друкованого видання. 

Депресивними ці регіони визнали уже й самі регіонали. Але виходить, що для влади такий стан найвигідніший. Люди, залежні, забиті й неосвічені – це скарб, який влада плекає, підкидаючи кістки й огризки з панського столу лише перед самими виборами. Кого з високопоставлених регіоналів не запитували, за кого вони голосували, усі відповідали, як по писаному: «за будущєє». Звичайно, у кожного воно своє: Азаров, Пшонка і завгар голосували «за будущєє» своїх синів, Льовочкін – «за будущєє» сестри, Допа і Клюєв – «за будущєє» братішків. І навіть перша леді завгара – теж «за будущєє». Правда, ще додала зі смутком: «Хлєбушек шоби бил і до хлєба...»

Я ледь не заридав. Ну, це ж треба: подарувати народові двох синочків-мільярдерів і мріяти про «хлєбушек». Що й казати: якщо отаке будущєє у перших ледів і є, то хіба в африканських племенах. Ну, та ще в білорусів.

Зате синочки сміливо дивляться у майбутнє і готові перейняти від баті бразди правлєнія. Та й пора, бо батя, будучи в передпенсійному віці, вже плутає слова, наголоси і букви, і все більше нагадує незабутнього Лєоніда Ілліча...

А тим часом вісті з дільниць скидаються на зведення з фронтів. Іде справжня битва. Віце-президент ПА ОБСЄ Вальбурга Габсбурґ Дуглас заявила, що «з огляду на зловживання владою та занадто велику роль на цих виборах грошей, схоже, що демократичний процес почав іти зворотнім шляхом в Україні». Те саме чути і від голови місії спостерігачів від ПАРЄ Андреаса Ґросса: «Ці вибори не привели до реалізації того демократичного потенціалу, що має українське суспільство. Ми вважаємо, що український народ заслуговує на краще, аніж на це спотворення волі українського народу». Але невтомна Ганна Герман, навіть не почервонівши, протьохкала: «висновки ОБСЄ продемонстрували, що ми йдемо правильним шляхом». Штатні наперсточники мають таку саму думку: «Ці оцінки дають нам великий кредит довіри і можливість сказати, що ми йдемо правильним шляхом». Плюй такому в очі – скаже: дощик падає. «Влада організувала процес і не допустила масових фальсифікацій», – заливається Костя Бондаренко.

А був же ж, був колись нормальним пацаном. Разом у «Поступі» працювали. А як у Києв поїхав, так і зхрунився, до окупантів подався. Здавалося б, цинічнішого лизуна від Погребинського і Піховшека вже не знайти. Аж ні – такі фрукти не переводяться.

А у мене знаєте, який настрій? Кожному опозиціонеру, який голосував за цей виборчий закон, плюнути в писок. Хіба неясно було, чим усе завершиться? А як уже конче мала бути мажоритарка, то чому не в два тури, як у цивілізованих країнах?

Таке враження, що нас просто тупо кинули. Бо хитрий кролик націлився на президентські вибори. Навіщо йому більшість? Навіщо відповідальність за стан економіки напередодні нової кризи?

До того ж у випадку перемоги опозиції з’явився б шанс випустити на волю тих, що за ґратами. А кому це треба? Новоспеченим вождям і вождикам уже точно не треба. Нехай і далі сидять. Тому розпачливе волання Юлі про голодування само собою розчиниться у повітрі, бо ніхто його не підтримає. Якщо хтось і буде боротися за голоси, то самі мажоритарники, а вождики хутенько хляпнуть на лаври і заспокояться. Усе ж пішло за планом.

Здивувала мене реакція американської та ізраїльської преси: «Антисемітська партія під назвою «Свобода» буде ґрунтовно представлена в українському парламенті»,
Читать

Воскресенье 28 октября 2012
Сообщение прочтено 277 раз
Робер | 2012-10-28 22:07:40
Среда 26 сентября 2012

Политтехнологи: У Королевской не осталось никаких шансов

Масштабная рекламная кампания партии «Украина - вперед» Натальи Королевской обернулась полным провалом – рейтинг политсилы экс-бютовки накануне выборов обрушился, а шансов на мобилизацию избирателей и преодоление 5% практически не осталось.

Об этом заявил украинский политтехнолог Сергей Гайдай.

"Королевская не имеет вообще никаких шансов. Во-первых, они проиграли время. Такие проекты имеют шанс только, если они короткие. Если у вас до неприличия много денег, а в этом проекте как раз много денег, вы рассчитываете на большое количество рекламы, то нужно четко рассчитывать время. Такой проект может сработать только на той части избирателей, которые не могут разобраться в реальном положении вещей, тонкостях политической конъюнктуры, они просто реагируют на какие-то бессмысленные лозунги, красивые глаза, футболистов. У людей просто нет времени понять, кто за этим стоит реально, они могут частично за такой проект проголосовать. Но в случае с Королевской избиратель все-таки в итоге в общей массе своей смог разобраться», – рассуждает Гайдай.

«И самый главный тезис. Почему-то технологи, которые ведут подобного рода проекты, считают, что избиратель вообще не нуждается в каком-либо смысле. Мол, вы покажите им какую-то персону, футболиста, и этого уже будет достаточно. «Украина, вперед!» – «вправо!», «влево!» – в этом нет никакого политического смысла. В итоге избиратель за такое не проголосует, сколько бы денег на это не потратили. Поэтому шансов никаких», – резюмировал политтехнолог.

Королевской не помогло даже привлечение в список футболиста Андрея Шевченко, констатирует политолог Вадим Карасев.

«Шевченко не мог помочь Королевской. Он футболист, а не политик. Если бы простой человек, который начал только играть в футбол, попал сразу же в сборную, у него какие бы были шансы? Нулевые. Он не смог бы играть. Он бы минуту не выдержал. Точно так же и в большой политике. Нужно долго играть, тренироваться, чтобы стать большим политиком. Поэтому спортсмену так просто зайти в партию, тем более, вытянуть ее рейтинг – это просто абсурд. Если бы это была известная партия, как «Регионы», то там уже не важно, есть там Шевченко или нет. Но партию Королевской мог спасти только рейтинговый прорыв. А подобного рода вхождение неопытного и даже далекого от политики человека – не могло принести результата. Я считаю, что Шевченко – это ошибка технологов Королевской. Потеряно время, нет новых игроков. которых можно было бы вывести на политическое предвыборное поле, чтобы дать возможность выиграть этот избирательный тайм», – говорит Карасев.

«Партия Королевской – это изначально просто технологический проект. Изначально нет сомнений, что он поддерживался Банковой. Привлечение Шевченко – сыграло даже не в плюс, а в минус. Сразу же стало все ясно. Для тех, кто следит за политикой, кто социально активен, эти решения давно очевидны. Просто смешны заявления, что Шевченко – готовый министр спорта, а Ступка – культуры. Расчет изначально был на то, что проект Королевской немного оттянет у оппозиции. Но в итоге Партия регионов, рейтинг которой также не ахти, видит. что Королевская незначительно, но оттягивает у самой партии власти в ее базовых регионах. И возникает вопрос: а стоит ли пускать Королевскую в парламент, стоит ли ей дорисовывать какие-то проценты? Вот вам и ответ», – поясняет причины провала Королевской политолог Алексей Гарань.

Политтехнологи сходятся и на том, что по
Читать

Четверг 20 сентября 2012

США можуть вжити санкції до тих, хто посадив Тимошенко (повний текст документа)

Комітет з міжнародних відносин Сенату США одностайно прийняв проект резолюції від сенатора Джеймса Інхофа (James Inhofe) у співавторстві з представником більшості в Сенаті США сенатором Діком Дурбіном (Richard "Dick" Durbin). Документ із закликом звільнити з ув'язнення колишнього прем'єр-міністра України Юлію Тимошенко пропонує заборонити в'їзд до США представникам української влади, причетним до кримінального переслідування Тимошенко та інших опозиційних політиків.
 

РЕЗОЛЮЦІЯ

Заклик до звільнення з в'язниці колишнього прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко.

Беручи до уваги обнадійливий ріст і реформи, які Україна пройшла з часу оголошення про свою незалежність від Радянського Союзу в 1991 році і прийняття своєї першої Конституції в 1996 році;

Беручи до уваги те, що Конституція 1996 року забезпечувала дотримання основних свобод, таких, як свобода слова, зборів, релігії, преси, але, в кінцевому рахунку виявилася заслабкою, щоб стримувати просякнуту корупцією політичну культуру, успадковану від комуністичного минулого;

Беручи до уваги те, що в результаті фальсифікації виборів, за допомогою яких пан Янукович був оголошений переможцем, громадяни України організували серію протестів та страйків, яка стали відомі як «Помаранчева революція»;

Беручи до уваги те, що події Помаранчевої революції, разом з тиском з боку Сполучених Штатів та інших країн, змусили Верховний суд України вимагати безпрецедентного третього туру виборів, в результаті яких лідер опозиції Віктор Ющенко переміг Януковича з перевагою в 52 відсотків на 44 відсотки;

Беручи до уваги те, що в 2010 році на президентських виборах чинний президент Ющенко отримав лише 5,5 відсотків у першому турі голосування, і колишній прем'єр-міністр Янукович та прем'єр-міністр Юлія Тимошенко змагалися один з одним в другому турі виборів;

Беручи до уваги, що пан Янукович переміг Тимошенко з перевагою в 49 відсотків на 44 відсотки;

Беручи до уваги те, що незабаром після інавгурації Януковича в 2010 р., український Конституційний суд встановив, що більшість натхненних Помаранчевою революцією реформ є неконституційними;

Беручи до уваги те, що у 2010 році президент Янукович призначив Віктора Пшонку Генеральним прокурором;

Беручи до уваги, що після призначення пана Пшонки, проти більш ніж десятка політичних лідерів, пов'язаних з Помаранчевою революцією 2004 року, було порушено кримінальні справи по статтях щодо зловживання ними службовим становищем та перевищення своїх повноважень українського Кримінального кодексу;

Беручи до уваги, що у 2011 році Генеральний прокурор Пшонка висунув колишньому прем'єр-міністру Юлії Тимошенко звинувачення по статтях щодо зловживання службовим становищем стосовно її рішення укласти договір на постачання природного газу між Україною і Росією, ухваленого нею під час перебування на посаді;

Беручи до уваги, що 11 жовтня 2011 року Тимошенко була визнана винною і засуджена до семи років позбавлення волі та оштрафована на $ 189 млн, їй заборонили займати державні посади протягом трьох років;

Беручи до уваги, що Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАРЄ) визнала порушення в українських судах, ухваливши резолюцію №1862 від 26 січня 2012;

Беручи до уваги, що у резолюції №1862 заявлено, що зловживання службовим становищем і перевищення повноважень, за які Тимошенко була засуджена, «є занадто широкими в застосуванні та дозволяють постфактум криміналізувати нормальні політичні рішення»;

Беручи до уваги те, що з часу пані Тимошенко за грати, Генеральна прокуратура заново відкрила додаткові справи проти неї, які
Читать

Вторник 28 августа 2012
Сообщение прочтено 344 раз
Робер | 2012-08-28 19:31:34


россия,украинофобия,учебник,российский язык,лингводебилизм
Любі діти! Скоро ви підете до школи та зустрінетеся там із російськими дітьми. Раніше ви ходили до школи, де не було російських дітей. Там були наші, українські діти, які розмовляли різними мовами. Тому ви маєте запам’ятати, як виглядають російські діти, щоб їх відразу розпізнати.

Ми, українці, спілкуємося між собою кількома рідними мовами: українською, російською, деякі мадярською, румунською, ромською, грецькою, татарською, болгарською. Освічені українці розмовляють також польською, англійською, італійською, німецькою, іспанською, португальською, турецькою – або, принаймні, можуть ними лаятися.

Натомість, російські діти не хочуть вчити іншої мови, ніж матірна – вони її так і називають – «матюки». Цю мову вони засвоїли від батьків і нею спілкуються. Це дуже проста – базова мова, вона складається з 6 слів, що утворюють усі мовні конструкції, достатні для спілкування в російській родині.

Коли російські діти підростають, вони навчаються рідної мови далі. Другий рівень мови, що дозволяє спілкуватися в російському суспільстві, це так звана «феня» - мова злодіїв. Злодії – герої російського народу, як у нас козаки, а в німців ес-ес-мани. Вони ними пишаються та співають про них пісень. Це пісні називаються шансон. Вони про те, як добре красти та сидіти у в’язниці.

 

Росіяни вважають матірну та феню – мовами міжнаціонального спілкування і вимагають, щоб ми їх розуміли. Батьки російських дітей навіть добилися прийняття закону, за яким в окремих областях України їм дозволили матюкатися та «ботать по фєнє» - (українською це можна перекласти як «говорити російською») привселюдно. Ми вам підготуємо невеличкий словничок, з якого ви дізнаєтеся що, як і коли слід казати російським дітям. Наприклад, англійською із такими розмовляти дуже просто – Go off! та Fuck off!

Чому не слід дружити з російськими дітьми? Тому, що російські діти не лише розмовляють злодійською мовою, але й поводяться як їхні батьки-злодії. Батьки цих дітей виховували їх дуже погано, зовсім не так, як вас виховують ваші батьки. Відповідно, російські діти не чистять зуби, не моляться, не допомагають батькам, не поважають дорослих, ламають дерева, засмічують довкілля, мучать тварин. Вони полюбляють красти мобільні телефони, тому ніколи не давайте свого молільника російським дітям. Будьте з ними обережні!

Любі українські діти! Вас більше, тому в школі ви відразу маєте показати – хто тут головний. Росіяни розуміють лише силу, їх так виховують. Герої російського народу це ті, хто вбив найбільше росіян: Батий, Іван Грозний, Петро Перший, Сталін, Гітлер. Німці назвали цей феномен – загадкова російська душа, а німецькі психіатри – мазохізм. В минулу війну німці поводилися з росіянами відповідно до порад німецьких лікарів, і росіянам це сподобалося. Вони з задоволенням грають у німців досі.

Щоб вас поважали, ви маєте поводитися з російськими дітьми, як їхні улюблені герої. Якщо на вас нападають російські діти, з ними слід битися не так, як ви б’єтеся між собою. Вони дуже підступні – тому поводитися слід, як на справжній війні. Вони б’ють в очі, по вухах, у горло, викручують та чавлять статеві органи, виламують пальці. В цьому разі робіть те саме, тільки швидше. Це злодійські діти, їхні батьки стучать мєнтам, тому й діти стучатимуть. Щоб вони на вас не настукали – приховуйте обличчя, вдягайтесь однаково, коли від когось відбиваєтесь – надівайте йому на голову великий пластиковий кульок. Коли йдете захищатися або щось підпалювати – підпалювати краще, ніж захищатися, не беріть із собою мобільні телефони.

Також, не забудьте в своїх
Читать

Назад123456Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены