Пісня “Яблучко” є махновською, і не має жодного стосунку до матросів, а народно-марширувальна «Маруся, раз, два, три» має і народну, і також, махновську версію “Ех, яблучко, куди ти котишся, Махну в рот попадеш, не воротишся”
Це "Пісня гуляйпільських весіль" (її друга назва — "Яблучко"). У самому творі конкретно про весілля не йдеться: перед слухачем постає експресивно виразна картина застілля махновців у Гуляйполі:
Гуляє Гуляй-Поле
,Як бубони двори.
Ворота й двері - навстіж,
Чарки аж гнуть столи!
Заходьте, наших знайте,
З губерній і столиць!
Махно часто був поважним гостем на весіллях багатьох юнаків, які входили до його загонів. Згадки про цю подію знаходимо в численних свідченнях сучасників Н.Махна, зафіксованих тією ж експедицією. Крім того, заголовок поезії викликає згадку про відомий факт вдалого проникнення махновців у ворожий тил під виглядом весільного поїзду. Зразком художнього відтворення цього оригінального воєнного ходу є поема В.Сосюри "Махно".
"Пісня гуляйпільських весіль" має цікаву історію створення, тому потребує окремої розповіді та історичного екскурсу. Здавна в народі існував такий пісенний жанр, як частівка. Вона мала швидкий ("частий") темп, звідси й пішла її назва — "частівка". У ній народ висловлював своє ставлення до різних подій. Особливо актуальним це стало під час громадянської війни, коли події мінялися, як у калейдоскопі. Таким чином в Україні 1918 року й виникла знаменита частівка "Яблучко". Чому саме така назва — "Яблучко"? У часи петлюрівщини "пустити "яблучко"означало кинути гранату. У частівці співалося про різні події, у ній діяли полководці й політичні діячі, у ній висловлювались погляди й настрої людей. Зберігаючи основні ознаки жанру: куплетну побудову, злободенність, швидкий темп, характерний для танцювальних і жартівливих пісень, "Яблучко", в порівнянні з іншими частівками, виходить за межі місцевих сільських тем і стає чимось на зразок усної "музично-танцювальної" газети з текстом, що змінювався вслід за подіями. Популярність частівки вийшла навіть за межі України — численні варіанти "Яблучка" виконувалися мовами різних народів Радянської імперії.
А 1927 року мелодію "Яблучка" використав композитор Р.Глієр у балеті "Червоний мак": вона стала лейтмотивом теми радянських матросів. З часом танець переріс балет, для якого був створений, і став самостійним танцювальним номером, який дожив майже до розпаду Радянського Союзу. Як рудимент того часу цей танець і зараз іноді бездумно виконується на естраді деякими дитячими колективами, у тому числі й у Запоріжжі. Із сказаного зрозуміло, що "Яблучко" — це частівка часів громадянської війни, але аж ніяк не матроський танець.
Розшукуючи першоджерела, фольклорна експедиція 1998 року знайшла на теренах колишньої Махновії кілька варіантів "Яблучка": "Ах, яблучко, куди ти котишся, Махну в рот попадеш — не воротишся", "Ах, яблучко, да із Італії, надоїло воювать пролетаріям" та ін.
ЯБЛУЧКО
махновська версія
Ех, яблучко, куда ж ти котишся?
До повстанців попадьош, не воротішся.
Чорні коні мчать полями чистими,
Будем землю удобрять комуністами.
Пароход іде, круги кольцями
Будем риби годувать комсомольцями.
Ось іде чекіст за развьорсткою???
А тепер воно висить за бєрьозкаю.
Комуніст ще йде з червоной пикою,
А тєпєрь оно висить за осикою.
Криєм яблучко та щирим золотом,
Зірка красная в руці з серпом і молотом.
Зірка красная та пьора чорная,
Не піду до вас в колхоз, бо я учьоная.
Ех, яблучко, да з ожиною
Буду бити москалів до загину я.
Як загину я, поховаєте
Та пісень про Україну заспіваєте.
Ех, яблучко, по чьом ти кочене
Їде Троцький домой разкорочєний.
Ех, яблучко, та що назвалося,
Лєнін з Троцьким в Масквє обісралися.
Ех, пісне моя, та й козацькая,
Хай республіка живе Холодноярськая.
Ех, пісне моя, та й народная,
Буде наша Україна та й свободная.
Ех, яблучко....
Упадьош, не воротишся.
Ех, яблучко, да з ожиною
Буду бити москалів до загину я.
Ех, пісне моя, та й народная,
Буде наша Україна та й свободная.
