Ця історія почалася два роки тому. Я прийшла в Київський магазин "Етно-око", де продавались мої речі, шоб шось чи забрать, чи донести - вже не пам'ятаю. І шось ми залялякалися з Лєною, яка цей магазин відкрила, і мої очі впали на каталог якихось цікавих етнічних картин, яких я до цього часу ніде не бачила.
Я взяла в руки - і офігєла. Це був друкований каталог вишитих (вручну!!!!) робіт Анжеліки Рудницької.
Я заграбастала, звичайно, цей каталог додому, і цілий тиждень жила з ним, мовчки відкриваючи і дивлячись-роздивляючись годинами одну і ту ж роботу...
А потім до мене дійшло, шо я хочу деякі орнаменти перекласти з картин на одяг. Звичайно, в першу чергу мені бачилась джинса. Мене "носило" від цієї ідеї ще декілька днів, а потім я вирішила подзвонити Анжелічці і запитати, як їй така ідея, чи вона не заперечує. До цього моменту ми з Анжелічкою вже були знайомі декілька років, але стосунки майже не підтримували, просто, якщо десь перетиналися, то чемно віталися. Тож, для "храбрості" я спочатку подзвонила нашій спільній подрузі, шоб "прорєпєтіровать", а заодно з'ясувалося, що у Анжелічки змінився телефон. Ну, короче, кажучи, доки я "чухалася" їй дзвонити, Анжелічка мені передзвонила сама, бо Оля вже їй все розповіла.
Наступного дня я вже сиділа перед вишивальним "агрегатом" і робила з програмістом перші проби вишивальних програм анжелічкиних робіт. Більш за все мені не терпілося взятися за складну й найцікавішу, для мене роботу -" Дерево-птах"...
...
Читать |
МетаКонтакт
Блог
Фото
Чат
Знакомства
Форум
Почта
ЛС
