Авторизация
Меню
Категории
YouTube (1)
абсурдизм (1)
Аида (1)
ангели (1)
Анжелика Рудницкая (1)
Анжеліка Рудницька (10)
Анонс (2)
благодійність (2)
варто пам'ятати (3)
Великдень (2)
Весілля (1)
виставка (2)
від себе (3)
віра (1)
Внимание!!! (3)
Выставка (1)
выходной)) (1)
вышывка (1)
Геній місця (2)
Голодомор (1)
Гончарство (1)
Гроші (3)
да уж... (2)
дата (1)
День міста (2)
Дерево-птах (1)
діти (4)
Етнографія (2)
жіночі головні убори (2)
Заручини (1)
Искусство (2)
Івано-Франківськ (10)
клип (2)
Концерт (1)
корея (1)
куточок душі. (2)
Кутя (1)
Лавра (1)
майстер-клас (3)
Маша Лосева (1)
Мистецтво (4)
Місячне колесо (1)
мова (1)
моє місто (2)
музей Тараса Шевченка (1)
мысли (4)
наблюдения за живой природой) (1)
напівзабуті слова (9)
народження хрестини (1)
народна медицина (1)
Народна творчість) (2)
нарытое в инете (1)
Наша кухня (5)
наша пісня (10)
Наші багатства (6)
Наші міста (5)
Наші таланти (8)
Наші традиції (19)
Новини (2)
новинки (7)
паска (1)
песни (1)
писанки (1)
Подяка (2)
Покутський фестиваль (1)
Политика (1)
Політичне (4)
Польша (1)
Праліс (1)
прапор (1)
Привітання (1)
Продукт (1)
просто так (2)
Радісний дім (1)
радуйся! (1)
РЕВОЛЮЦІЯ (1)
рекорд (1)
різдво (3)
Свята та обряди (5)
Святвечір (1)
Святкуємо. (2)
СВЯТО (2)
сентиментальное (1)
символи (1)
Скрипка (1)
Спорт (1)
Станиславів (6)
Старовинні фото (4)
студенти (1)
Територія (2)
Територія А (2)
трепология (1)
туризм (2)
украина (2)
Україна (3)
українська кухня (1)
Українське Різдво (1)
українські зачіски (1)
фестиваль (3)
флаг (1)
фото (5)
цікаві місця (2)
цілющі трави (2)
чоловічі головні убори (1)
ювілей (1)
юмор (1)


Календарь
 Декабрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31


Понедельник 22 ноября 2010
Arsan | 2010-11-22 19:52:24 Осінній Гьозльов.
Сообщение прочтено 405 раз

Евпаторія, а називаючи все своїми іменами, а не колоніяльними прізвиськами, Гьозльов, - старовинне місто у моря, і кожна епоха, кожне століття позначилася на його обличчі у притаманному їй стилі. Всі архітектурні пам'ятки цього міста разом складаються у могутню симфонію віків, де нотами слугують мечеті, мінарети, собори, білі будиночки під черепичними дахами, які пам'ятають ще кримських ханів, дерева у міському парку... У цю музику в камені можна поринути на кілька годин, чи на кілька днів, і при уважному спогляданні й прослуховуванні стає зрозуміло, що справа не лише у цілком матеріяльних спорудах, доданих до природи та рельєфу місцевости. Тут задіяна ще така ефемерна субстанція, що її давні римляни називали genius loci - геній місця. Давні ромеї, які колись і тут, на берегах Тавриди відзначилися, під генієм місця розуміли захисний дух місцевости, а ми назвемо так атмосферу, притаманну цьому старовинному поселенню. Сподіваюся, її можна буде відчути у світлинах.   

Нашу подорож ми здійснимо разом із турецьким мандрівником і письменником XVII століття Евлією Челебі, який залишив цікаві описи міст Османської імперії та навколишніх країн, зокрема, України і Криму. 

Записи Евлії Челебі цитую за виданням: Эвлия Челеби. Книга путешествия. Вып. 1 Земли Молдавии и Украины. М. Наука. 1961 



Хан-джами, 1552.

"Самой прекрасной, высокой и восхитительной является соборная мечеть Бехадыр Герай-хана. В длину и в ширину, от кыбловых дверей до михраба - 150 шагов. С левой стороны в этой мечети есть отстроенное место, где намаз совершают достопочтенные ханы. Там есть 2 высоких минарета. Один из них разрушен землетрясением. Но на сохранившийся минарет с правой стороны я, недостойный, поднимался. Я пятикратно осмотрел все строения города, их вид и конструкцию. Спускаясь с минарета я насчитал 105 шагов. Действительно, это высокий, отстроенный минарет. Потому что это строение Коджа Мимар Синана-аги ибн Абд ал-Маннана, который построил в Исламбуле мечеть султана Сулеймана. Поистине, это строение привлекательное и радующее душу. Но [внешний] хaрам у этой мечети маленький, потому что она находится в многолюдном месте города, посреди базара. У этой мечети маленький приход, у нее счастливый султанский жребий. В этом городе нет другой такой мечети, крытой чистым свинцом, светлой, украшенной и благоустроенной. На целый фарсах сверкает свинец ее куполов. Перед ее михрабом - место захоронения султанов, их жен и дочерей". 


...
Читать


Категории: Геній місця    
Это сообщение написано также в: Згадати все (2 комментариев)
Понедельник 15 марта 2010
Arsan | 2010-03-15 20:37:24 Храми Бердянська.
Сообщение прочтено 5394 раз

 У приморському місті Бердянську є кілька доволі цікавих взірців культової архітектури. На жаль, маловідомих: спеціяльно покопирсався в інтернеті, проте знайшов лише фото Римо-Католицького собору та дореволюційне фото караїмської кенаси. А цікавого там, звичайно, більше.



Читать

Православний собор Святої Трійці на проспекті Леніна. Раніше приблизно на цьому місці стояв Катедральний собор, зруйнований у 1930-ті роки совєцькою владою. Новий храм тільки будується, проте цілком очевидно, що це чудовий взірець православної архітектури у грецькому, середземноморському стилі. Саме те, що найбільше пасує південному місту біля моря.

 

Римо-Католицький собор на вулиці 12 грудня. В Бердянську Римо-Католицька церква існує з 1862 року, колись розташовувалася на території парку ім. П. П. Шмідта, проте старий храм був так само знищений комуністичним режимом. Католики Бердянська звели собі новий - більший і красивіший. Собор гармонійно поєднує в собі риси барокової та модерністської архітектури.

Вид на Римо-Католицький собор. Вид згори. Вдалечині можна побачити морську блакить.

Караїмська кенаса Бердянська. Кримські караїми-тюрки, вихідці з Кримського півострова, були серед перших мешканців міста, протягом майже століття сприяючи його розвитку й процвітанню. Приміром, на гроші бердянських караїмів був зведений міський вокзал та санаторій біля моря. Проте чисельність караїмів була зовсім невеликою: в 1867 році у місті нараховувався лише 141 караїм. Кенаса була зведена 1902 року на вулиці Зеленій (нині Червоній), на місці її попередниці, а з початку 1930-х років вона була відібрана у караїмської громади, і з того часу за призначенням не використовується. Це чи не єдина культова споруда Бердянська, не повернута в новітні часи її справжнім господарям - релігійній громаді, що її збудувала. Причина проста й сумна: караїмів у місті майже не залишилося. Влітку 2009 року вдалося зібрати лише кількох бердянських караїмів й, мабуть, вперше за вісімдесят років провести службу Божу у дворі будівлі.  

Лютеранська Ерльозеркірхе (Кірха Христа Спасителя) на вулиці Горбенка. Лютеранська громада з'явилася у місті в 1865 році. У 1901 році почалося зведення храму, який освятили за два роки. Лютеранська громада Бердянська нараховувала тоді близько 1000 членів - переважно німців за національністю. У середині 1930-х років кірха
Читать


Категории: Геній місцявіраНаші міста    
Это сообщение написано также в: Згадати все (0 комментариев)
Комментарии (9)