Авторизация
Меню
Категории
YouTube (1)
абсурдизм (1)
Аида (1)
ангели (1)
Анжелика Рудницкая (1)
Анжеліка Рудницька (10)
Анонс (2)
благодійність (2)
варто пам'ятати (3)
Великдень (2)
Весілля (1)
виставка (2)
від себе (3)
віра (1)
Внимание!!! (3)
Выставка (1)
выходной)) (1)
вышывка (1)
Геній місця (2)
Голодомор (1)
Гончарство (1)
Гроші (3)
да уж... (2)
дата (1)
День міста (2)
Дерево-птах (1)
діти (4)
Етнографія (2)
жіночі головні убори (2)
Заручини (1)
Искусство (2)
Івано-Франківськ (10)
клип (2)
Концерт (1)
корея (1)
куточок душі. (2)
Кутя (1)
Лавра (1)
майстер-клас (3)
Маша Лосева (1)
Мистецтво (4)
Місячне колесо (1)
мова (1)
моє місто (2)
музей Тараса Шевченка (1)
мысли (4)
наблюдения за живой природой) (1)
напівзабуті слова (9)
народження хрестини (1)
народна медицина (1)
Народна творчість) (2)
нарытое в инете (1)
Наша кухня (5)
наша пісня (10)
Наші багатства (6)
Наші міста (5)
Наші таланти (8)
Наші традиції (19)
Новини (2)
новинки (7)
паска (1)
песни (1)
писанки (1)
Подяка (2)
Покутський фестиваль (1)
Политика (1)
Політичне (4)
Польша (1)
Праліс (1)
прапор (1)
Привітання (1)
Продукт (1)
просто так (2)
Радісний дім (1)
радуйся! (1)
РЕВОЛЮЦІЯ (1)
рекорд (1)
різдво (3)
Свята та обряди (5)
Святвечір (1)
Святкуємо. (2)
СВЯТО (2)
сентиментальное (1)
символи (1)
Скрипка (1)
Спорт (1)
Станиславів (6)
Старовинні фото (4)
студенти (1)
Територія (2)
Територія А (2)
трепология (1)
туризм (2)
украина (2)
Україна (3)
українська кухня (1)
Українське Різдво (1)
українські зачіски (1)
фестиваль (3)
флаг (1)
фото (5)
цікаві місця (2)
цілющі трави (2)
чоловічі головні убори (1)
ювілей (1)
юмор (1)


Календарь
 Сентябрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


Суббота 21 августа 2010
Сообщение прочтено 496 раз

 Ця історія почалася два роки тому. Я прийшла в Київський магазин "Етно-око", де продавались мої речі, шоб шось чи забрать, чи донести - вже не пам'ятаю. І шось ми залялякалися з Лєною, яка цей магазин відкрила, і мої очі впали на каталог якихось цікавих етнічних картин, яких я до цього часу ніде не бачила.
Я взяла в руки - і офігєла. Це був друкований каталог вишитих (вручну!!!!) робіт Анжеліки Рудницької.
Я заграбастала, звичайно, цей каталог додому, і цілий тиждень жила з ним, мовчки відкриваючи і дивлячись-роздивляючись годинами одну і ту ж роботу...
А потім до мене дійшло, шо я хочу деякі орнаменти перекласти з картин на одяг. Звичайно, в першу чергу мені бачилась джинса. Мене "носило" від цієї ідеї ще декілька днів, а потім я вирішила подзвонити Анжелічці і запитати, як їй така ідея, чи вона не заперечує. До цього моменту ми з Анжелічкою вже були знайомі декілька років, але стосунки майже не підтримували, просто, якщо десь перетиналися, то чемно віталися. Тож, для "храбрості" я спочатку подзвонила нашій спільній подрузі, шоб "прорєпєтіровать", а заодно з'ясувалося, що у Анжелічки змінився телефон. Ну, короче, кажучи, доки я "чухалася" їй дзвонити, Анжелічка мені передзвонила сама, бо Оля вже їй все розповіла.
  Наступного дня я вже сиділа перед вишивальним "агрегатом" і робила з програмістом перші проби вишивальних програм анжелічкиних робіт. Більш за все мені не терпілося взятися за складну й найцікавішу,  для мене роботу -" Дерево-птах"...
...
Читать


Это сообщение написано также в: Анжеліка Рудницька (0 комментариев)
Комментарии (1)