Проходячи повз ринок, побачила плетені вироби з лози в широкому асортименті - кошички, хлібнички, дзбаночки, скриньки, кошики для ванних кімнат, підставки для вазонів, крісла-гойдалки... Всього не перерахувати. У цих речей така добра, позитивна енергетика, крім того, що вона дуже милує око. Аналогічні вироби з пластику, заліза не йдуть з ними в жодне порівняння. Тоді дуже хотілося щось купити - хлібничку або плетений піднос, але я так і пішла ні з чим - плани на покупки тоді були інші.

До речі, вироби з лози можна придбати не тільки на ринку, але й у самого виробника - на Закарпатті знаходиться село Іза, яке славиться своїми майстрами лозоплетіння. Там цим ремеслом займаються практично всі мешканці села - плетуть із лози, листя кукурудзи неймовірної краси речі. А взагалі на Україні є чимало митців, які плетуть витвори не тільки з лози, а й з комишу (шувару), житньої соломи, соснового коріння..

Серед дослідників  побутує така думка, що плетіння виробів з природних матеріалів випереджують навіть ткацтво та виготовлення кераміки, адже воно не потребує додаткових інструментів для роботи, крім вправності рук. Археологи знаходили сліди таких виробів серед розкопок часів неоліту.

Джерело фото

Тут ще фото плетених виробів, їх не вдалося скопіювати.

http://www.movline.ru/1/рідний/1/VouDm1IiZPE/Світлана_Весна_"Мій_рідний_край".html

22 січня 2010 року в рамках відзначення Дня Соборності України Посол України в Литовській Республіці Ігор Прокопчук урочисто відкрив виставку робіт української художниці Анжеліки Рудницької „Український всесвіт” в художній галереї «Йозас-Арт» в м.Вільнюс.

Посол України у своєму вступному слові привітав зі святом усіх представників української громади Литви, нагадавши, що саме в цей день 91 рік тому відбулося об’єднання Української та Західно-української народних республік, які прагнули до розбудови єдиної незалежної держави на споконвічних українських землях.

У відкритті експозиції української художниці також взяли участь заступник голови литовської частини Міжпарламентської асамблеї Верховної Ради України та Сейму Литовської Республіки Йонас Ягмінас, мистецтвознавці. Вони виступили з промовами, в яких тепло вітали таку нагоду ознайомитись ближче з сучасним мистецтвом України, її багатою культурою.

В експозиції, яка до цього з успіхом пройшла в Естонії, представлені й роботи молодої талановитої української студентки, яка проживає в естонському місті Сілламяе, Лідії Житник, виконані технікою вишивки стрічками.

В рамках заходу відбувся виступ українського родинного колективу «Світлиця».

Ще одна художниця, талант сучасності. Її картини не всі сприймають всерйоз, проте всі , хто бачив картини з її маленькими чоловічками, відчувають позитивну енергію, яка йде від цих картин. 

Щоб не перевантажувати блог, ось посилання на біографію Гапчинської . Кому цікаво, може почитати інтерв'ю одному з видань. Принаймні, в мене склалися про неї найкращі враження. Чудова, талановита. З тих людей, яких називають життєлюбами.

І найцікавіше - її картини.

Саме сьогодні, у свято Марії, захотілося присвятити цій надзвичайній особистості свій пост.

Народна художниця України, лауреат Державної премії України ім.. Т.Г. Шевченка Марія Приймаченко своєю творчістю відкрила оригінальну сторінку самобутнього мистецтва світової культури. Її виставки з великим успіхом експонувалися у Франції, Канаді, Польщі, Росії, Німеччині та багатьох інших країнах світу. У 1937 році на всесвітній виставці в Парижі Марія Приймаченко отримала золоту медаль, здивувавши своїми картинами мистецький світ...

Народилася Марія Оксентіївна 1908 року в селі Болотня на Київщині в сім'ї мистецьки обдарованих людей. Її батько бондарював, займався теслярством і різьбленням по дереву, майстрував дворові огорожі у вигляді давньослов'янських зображень. Бабуся фарбувала і розписувала писанки. Мати, була визнаною майстринею вишивання. Від неї і перейняла художниця вміння створювати той чарівний, характерний для українських майстринь орнамент, в якому, говорячи словами Гоголя "птахи виходять схожими на квіти, а квіти - на птахів".
Дитинство Марії було затьмарене страшною недугою - поліомієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою, загострило слух і зір. Усі предмети, що оточували дівчинку, ставали учасниками живої захоплюючої гри, інколи - сумної, частіше - яскравої і святкової. Прихід до мистецтва був зумовлений одвічним селянським потягом до роботи. Через недугу, не маючи можливості працювати в полі, рано змушена усамітнюватися, майбутня майстриня, прагнучи приносити радість людям, свою енергію і працелюбність почала вкладати в мистецтво. Крізь усе її життя проходить невсипуща жага творення, неминуча для таланту потреба поділитися своїми відкриттями з людьми.
...
Читать