Авторизация
Меню

Календарь
 Апрель 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


МАША ЛОСЄВА: Як нам дісталася "Лавра", або історія одного "Дерева-Птаха".
Анжеліка Рудницька | 2010-08-21 18:09:02
Сообщение прочтено 507 раз

 Ця історія почалася два роки тому. Я прийшла в Київський магазин "Етно-око", де продавались мої речі, шоб шось чи забрать, чи донести - вже не пам'ятаю. І шось ми залялякалися з Лєною, яка цей магазин відкрила, і мої очі впали на каталог якихось цікавих етнічних картин, яких я до цього часу ніде не бачила.
Я взяла в руки - і офігєла. Це був друкований каталог вишитих (вручну!!!!) робіт Анжеліки Рудницької.
Я заграбастала, звичайно, цей каталог додому, і цілий тиждень жила з ним, мовчки відкриваючи і дивлячись-роздивляючись годинами одну і ту ж роботу...
А потім до мене дійшло, шо я хочу деякі орнаменти перекласти з картин на одяг. Звичайно, в першу чергу мені бачилась джинса. Мене "носило" від цієї ідеї ще декілька днів, а потім я вирішила подзвонити Анжелічці і запитати, як їй така ідея, чи вона не заперечує. До цього моменту ми з Анжелічкою вже були знайомі декілька років, але стосунки майже не підтримували, просто, якщо десь перетиналися, то чемно віталися. Тож, для "храбрості" я спочатку подзвонила нашій спільній подрузі, шоб "прорєпєтіровать", а заодно з'ясувалося, що у Анжелічки змінився телефон. Ну, короче, кажучи, доки я "чухалася" їй дзвонити, Анжелічка мені передзвонила сама, бо Оля вже їй все розповіла.
  Наступного дня я вже сиділа перед вишивальним "агрегатом" і робила з програмістом перші проби вишивальних програм анжелічкиних робіт. Більш за все мені не терпілося взятися за складну й найцікавішу,  для мене роботу -" Дерево-птах"...

Декілька днів мороки - і птах уже був на джинсі... Велика подяка Ірі Мициковій, яка розробляла цю програму за "терпение меня и тысячу вариантов цветов")

тепер "Дерево-птах" виглядало ось так.
Але - "беспакойная я - успакойте меня".
Мені дуже не терпілося шось із цим птахом пошить... А шити - я не вмію! А хотілося самій, а шоб не хтось. Тому я вирішила пошити сумку. Шила я її тиждень! Робила макети, з лінійкою виміряла всі "края-угли",підбирала фурнітуру... дівчата в ательє, з яким я тоді співпрацювала у Харкові вчили мене рівно строчить на промисловій машинці, правильно пришивати підкладку і всякоє-такоє...

і вийшла ось така сумка)
А потім я її відвезла в студію до Анжелічки, шоб вона там була серед її інших робіт.
А через деякий час мені передзвонила Анжелічка, і сказала, що сумку купила одна дуже гарна людина. Наша робота попала в добрі руки)
... пройшло пів-року і прийшов час робити етноколекцію за 24 години у Києві(.vkontakte.ru/club183441660 І я сіла і сильно призадумалася, де ж саме ми її у Києві будемо робити... На думку спала галерея "Лавра". От якось по всім відчуттям моїм я з самого початку була впевнена, що саме там... Подзвонила декільком знайомим, щоб порадитися, як і з ким краще спілкуватися в Лаврі... мене запевнили, шо "это - невозможно, шо проект некоммерческий и никакая "Лавра" на это не пойдет"...Я сиділа розстроєна... і подзвонила Анжелічка, просто подзвонила, бо скучила. Я, звичайно розповіла їй "свою печаль", вона мене вислухала і відповіла, що сумку з "Деревом-птахом" купила... директор галереї Лавра)))).
  Через декілька днів ми зустрілися з Аідою Джангіровою - директором галереї "Лавра". І Аїда відгукнулася на нашу ідею. І дала згоду нам " творити і витворяти" в "Лаврі"))))
 А через два тижні Ліза Волкова створила групу "вконтакті"під наш проект і потрібно було створити "аватарку" проекту.
Якою вона має бути - я побачила майже одразу, навіть нічого не придумувала...

Узнали?)





Это сообщение написано также в: Анжеліка Рудницька (0 комментариев)
Комментарии RSS :

CocoChanel | 23.08.2010 21:16 | [Ссылка]

Цікава історія))