Авторизація
Меню
Категорії
fake (1)
ZOG (4)
Азаров (8)
алкоголь (2)
Аль-Джазіра (1)
анекдоти (1)
антиукраїнізм (11)
армагедон (1)
атракціон (1)
афера (2)
Бабин Яр (1)
бабло (16)
Бандера (1)
бандити (5)
барыги (10)
безблагодатна церква (2)
безробіття (2)
бидло (2)
Близький Схід (1)
бляди (4)
борги (3)
бордель (8)
бренд (1)
брехня (7)
Брехня голокосту (1)
бюджет (3)
в'язниця (2)
вибори (1)
ВІДЕО (1)
війна (7)
вітання (1)
влада (14)
вторая мировая война (1)
ГАЗ (2)
Газпром (3)
гендлювання (16)
гени (1)
геноцид (1)
герої (4)
гетто (5)
гешефт (5)
гниды (11)
гої (16)
Голодомор (1)
голокость (1)
гомосексуализм (3)
гонево (9)
гра (4)
громада (2)
Гроші (5)
ГуSSкій міръ (6)
ГУЛАГ (1)
Гундяев (1)
Гундяєв (3)
Даунбасс (1)
дауни (1)
дауны (4)
Дегенеративное искусство (1)
дегенераты (2)
дівчата (1)
діснейленд (2)
діти (1)
Добрі новини (8)
документи (3)
друга світова війна (1)
дружба (1)
ересь (2)
ерзац-сир (1)
євреї (2)
Європа (3)
жиди (1)
жидівська поліція (1)
жидобільшовизм (3)
жидовствующие (4)
жидофашизм (2)
ЖКГ (1)
жопа (3)
зайди (4)
заколот (3)
закон (1)
зарази (1)
збочення (4)
злидні (1)
злочин (2)
ЗМІ (1)
зроби сам (1)
ізраїль (1)
імперія (7)
Індустрія голокосту (1)
Інтернет (1)
інформаційні війни (5)
Історія (6)
карлики (1)
картина мира (5)
кацапи (10)
КГБ (2)
Київ (1)
книги (1)
ковбаса (3)
кокаїн (2)
коммуналка (1)
комунізм (1)
комунофашизм (3)
конституція (1)
контроль (2)
концтабір (3)
корупція (5)
Костусєв (1)
круки (1)
ксенофобія (2)
курва (2)
курви (4)
лайно (2)
лесбі (1)
листівки (1)
лохи (11)
Лохокост (1)
луценко (1)
Львів (1)
майстер-клас (1)
малюнки (1)
маніпуляції (14)
масони (1)
масонізм (1)
матюки (2)
менти (1)
Мистецтво (2)
міфи (5)
мова (1)
мордва (3)
москалі (11)
московиты (12)
московские пархатые (3)
Моссад (1)
мрази (5)
мракобесие (5)
мудаки (12)
народ (1)
нацизм-комунізм (3)
нацизм-сіонізм (1)
недоумки (5)
неосталіністи (3)
Німеччина (1)
німці (1)
окупанти (8)
олигархи (1)
ООН (1)
ординці (2)
ОУН (1)
партия рецидивистов (3)
Петлюра (1)
пидорасы (12)
погроми (1)
Поезії (1)
полезная информация (1)
Польща (1)
попи (2)
пошуковики (1)
права человека (1)
провокатори (1)
Прогноз (3)
продажна церква МП (2)
пропаганда (7)
проституция (1)
психотерор (2)
Путин (2)
раби (2)
рабин (2)
разводняк (7)
ревізіонізм (3)
ревізіонізм голокосту (1)
РЕВОЛЮЦІЯ (7)
режим (2)
рейтинг (1)
реформы (2)
розваги (1)
розстріли (1)
російці (11)
российский язык (1)
сатанизм (1)
сатаністи (1)
світлини (1)
свобода слова (1)
СВЯТО (1)
секс (1)
секта (1)
сергианство (3)
сіонізм (1)
скандал (3)
совки (6)
соціальні мережі (1)
Соціологія (1)
СРСР (2)
стереотипы поведения (2)
студенти (1)
стукачи (1)
суд (1)
сша (2)
Табачник (6)
таємниці (4)
талмудическая ложь (1)
тарифи (3)
татари (1)
телебачення (2)
терор (2)
Тимошенко (3)
ті що дивом пережили голокост (1)
тупицы (4)
украинофобия (2)
Україна (6)
українофобія (9)
Українська мова (3)
українці (7)
учение созданное евреями для гоев (1)
фальсифікації (5)
фарс (13)
фестиваль (1)
фото (1)
фотошоп (1)
ФСБ (1)
футбол (1)
Хабад (1)
хозари (3)
холокост - это клей (1)
Хрень (11)
хуцпа (1)
царь (1)
цензура (1)
цены (3)
Церква (2)
Церковь (1)
цимес (1)
цицьки (1)
чужі букви (4)
Шоабизнес (1)
Шпана (1)
штучки (7)
Шухевич (1)
юденрат (1)
юдонацизм (3)
юдофашисты (2)
Янукович (12)


Календар
 Лютий 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28


П'ятниця 26 жовтня 2012
Повідомлення прочитано 343 раз

 Команда Януковича досягла успіху на ривку. Щоб утримати завойовані позиції, потрібні інші якості, вважає експерт зі стратегічних  комунікацій Андрій Ротовський.

1992 року ви продемонстрували, що суперечливі питання краще вирішувати за столом переговорів. Але дивимося на теперішнє українське політичне та громадське життя й бачимо: за 20 років ми не дуже просунулися в плані цивілізованості.

– Історія, про яку ви нагадали, має для України символічне значення. Тоді, 1992­го, проходячи повз Софіївський собор, я став свідком того, як представники різних православних конфесій у своєму протистоянні дійшли не лише до взаємних образ, а навіть до бійки. Людям релігійним це ніяк не личило. Тож я запропонував їх лідерам зібратися за столом переговорів і спробувати вирішити всі суперечливі питання мирно. Йшлося, перш за все, про володіння храмами. Релігійні діячі пристали на цю пропозицію.

На жаль, відтоді конфліктів і суперечок у нас не поменшало. Україна, як єдина система, так і не стала реальністю, хоча потенція для цього є. Ми, як держава, отримали в спадок не лише територію, а й певну здатність до згуртування. Але при цьому успадкували і велику кількість автономних підсистем. Вони не є анта­гоністичними. Однак проблема в тому, що ці автономії ніхто не поєднував.

Особливості українського соціуму найвлучніше визначає таке поняття, як "хутір". У центрі українського Космосу перебуває сім'я. Якщо в ній, на нашому хуторі, все доб­ре, то нам немає ні до кого діла – ми є соціальними інтровертами. Бойки, лемки, гуцули на Заході, і українці на Сході чи Півдні, в Конотопі або Бердянську живуть своїм внутрішнім життям і мало що знають одне про одного. Вже не кажу про Одесу, яка вважає себе відокремленим полісом, мало не окремою державою. Чи про "острів" Крим, де більшість населення співвідносить себе з російським соціумом. На відміну від Росії з її імперською ментальністю, де сакралізується влада й територія, у нас немає лідерів, які поєднували б усю націю. Ми сакралізуємо свій хутір, свою родину. А те, що виходить за їх межі, мене стосується лише тією мірою, якою зачіпає мої безпосередні інтереси.

Донецький регіон теж вважає себе частиною російського соціуму?

...
Читать

Понеділок 17 вересня 2012
Повідомлення прочитано 405 раз

Правила життя Євгена Стахова. До 94-річчя

Зараз кажуть про "ОУН-УПА", і це є більшовицька провокація. Була ОУН і була УПА. Хто об'єднує ОУН та УПА, той провокатор... Донбас не завжди був таким. Ми, підпільники, у 1942–1943 роках мали там більше впливу, ніж нині має київська влада... Червоно-чорний прапор - це фашизм.

Тим пригодам, які пережив цей чоловік, може позаздрити будь-який супергерой.

Почавши з організації армії Карпатської України, у 1942-1943 рр. оунівець Євген Стахів очолював українське націоналістичне підпілля на Донбасі. Він причетний до створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) - багатопартійного передпарламенту й уряду воюючої України. Він причетний до перетворення ОУН із тоталітарної організації на демократичну.

На еміграції Стахів став одним із активістів "двійкарів" - демократичного крила в ОУН, яке найуспішніше здійснювало ідеологічну боротьбу проти СРСР. Його брат був міністром в уряді Ярослава Стецька, його син - лауреат Нобелівської премії.

Зараз важко повірити, щоб українські націоналістичні сили діяли на Донеччині та користувалися там неабиякою підтримкою, чи в те, що саме східняки вплинули на кардинальну зміну ідеології проводом ОУН. Справді, незнання власної історії сприяє породженню міфів, які відводять нас далеко від правди про самих себе.

Останній з керівної ланки ОУН, Євген Стахів все ще хвацько відповідає на запитання, любить пожартувати, дозволяє собі сльози тільки коли декламує вірші Шевченка, і сьогодні святкує свої 94-ті уродини у Нью-Йорку, де живе вже 69 років.

Він голова президії Середовища УГВР за кордоном, кавалер 3-х орденів: "За заслуги перед Україною" (який отримав ще від Леоніда Кучми) і Ярослава Мудрого IV i V ступенів (які отримав з рук Віктора Ющенка).

Ще донедавна Стахів особисто керував власним двадцятирічним "б’юіком". Його старший син - директор з міжнародних проектів Інституту водних ресурсів Корпусу інженерів армії США, лауреат Нобелівської премії Євген-Зенон Стахів, не дуже полюбляє їздити з батьком, до речі, також інженером за фахом. Справа в досить екстремальній манері водіння.

"Історична Правда" бажає Євгену Стахову здоров'я. З нагоди його дня народження ми підготувавали добірку цитат оунівця.

--------------------

Моє основне правило - бути оптимістом. Тільки завдяки цьому - а також умінню пожартувати - я й живу так довго. Тому й доля любила мене, не цуралася.

Намагаюся донести до всіх правдиву історію українських націоналістів. Вірю, що треба писати правду про ці події - без огляду на те, подобається це комусь чи ні. Правда допоможе розібратися історикам в подіях, що відбувалися на українських землях, і хто був героєм, а хто лише хоче жити коштом інших.

Щодня проводжу дві
Читать


Вівторок 4 вересня 2012
Повідомлення прочитано 529 раз

Мабуть у жодній частині світу ніколи не відбувалось таких страшних звірств, як в Україні, особливо у ХХ ст. Жоден людоїдський режим ніколи не зрівняється з більшовицькою окупацією, яка винищила десятки мільйонів людей. Кращих людей. Винищували після більшовицького перевороту у 1917-1924. Винищували і після закріплення при владі - усіх небайдужих, талановитих, і таких, що не хотіли дати виліпити із себе недолюдину - Homo sovieticusa. 

Влітку 1919 року, одразу ж після звільнення Харкова від більшовиків, білогвардійська влада почала розслідувати наслідки "червоного терору". Ось що писала одна з таких газет про страшні відкриття спеціальної комісії: 
 
"Харків. Під час перебування більшовиків у Харкові [...] панував такий терор, що багато хто божеволів від усіх пережитих жахів. Особливим звірством відрізнявся комісар Саєнко, на щастя, спійманий добровольцями. Розстрілювали безжально, не виключаючи жінок та дітей. 
 
На двох вулицях і в підвалах деяких будинків були вириті коридори, до кінця яких ставили розстрілюваних і, коли вони падали, їх присипали землею. [...] На другий день на тому ж місці розстрілювали наступних, потім знову присипали землею і так до верху. Потім починався наступний ряд цього ж коридору. [...] В одному з таких коридорів лежало до 2 000 розстріляних. 
 
 Деякі жінки розстріляні тільки тому, що не приймали залицянь комісарів. У підвалах знаходили розіп'ятих на підлозі людей і пригвинчених до підлоги гвинтами. У багатьох жінок була знята шкіра на руках і ногах у вигляді рукавичок та панчіх і вся шкіра спереду.
 
[...] Останній період перебування радянської влади в місті охарактеризувався надзвичайним спалахом червоного терору.Харківська "Надзвичайка", що налічувала до 1500 агентів, працювала щосили. Щодня арештовувалися сотні осіб. У підвальному поверсі будинку, в якому містилася "Надзвичайки" (по Сумській вул.), було три великих кімнати.
Читать

Вівторок 28 серпня 2012
Повідомлення прочитано 344 раз


россия,украинофобия,учебник,российский язык,лингводебилизм
Любі діти! Скоро ви підете до школи та зустрінетеся там із російськими дітьми. Раніше ви ходили до школи, де не було російських дітей. Там були наші, українські діти, які розмовляли різними мовами. Тому ви маєте запам’ятати, як виглядають російські діти, щоб їх відразу розпізнати.

Ми, українці, спілкуємося між собою кількома рідними мовами: українською, російською, деякі мадярською, румунською, ромською, грецькою, татарською, болгарською. Освічені українці розмовляють також польською, англійською, італійською, німецькою, іспанською, португальською, турецькою – або, принаймні, можуть ними лаятися.

Натомість, російські діти не хочуть вчити іншої мови, ніж матірна – вони її так і називають – «матюки». Цю мову вони засвоїли від батьків і нею спілкуються. Це дуже проста – базова мова, вона складається з 6 слів, що утворюють усі мовні конструкції, достатні для спілкування в російській родині.

Коли російські діти підростають, вони навчаються рідної мови далі. Другий рівень мови, що дозволяє спілкуватися в російському суспільстві, це так звана «феня» - мова злодіїв. Злодії – герої російського народу, як у нас козаки, а в німців ес-ес-мани. Вони ними пишаються та співають про них пісень. Це пісні називаються шансон. Вони про те, як добре красти та сидіти у в’язниці.

 

Росіяни вважають матірну та феню – мовами міжнаціонального спілкування і вимагають, щоб ми їх розуміли. Батьки російських дітей навіть добилися прийняття закону, за яким в окремих областях України їм дозволили матюкатися та «ботать по фєнє» - (українською це можна перекласти як «говорити російською») привселюдно. Ми вам підготуємо невеличкий словничок, з якого ви дізнаєтеся що, як і коли слід казати російським дітям. Наприклад, англійською із такими розмовляти дуже просто – Go off! та Fuck off!

Чому не слід дружити з російськими дітьми? Тому, що російські діти не лише розмовляють злодійською мовою, але й поводяться як їхні батьки-злодії. Батьки цих дітей виховували їх дуже погано, зовсім не так, як вас виховують ваші батьки. Відповідно, російські діти не чистять зуби, не моляться, не допомагають батькам, не поважають дорослих, ламають дерева, засмічують довкілля, мучать тварин. Вони полюбляють красти мобільні телефони, тому ніколи не давайте свого молільника російським дітям. Будьте з ними обережні!

Любі українські діти! Вас більше, тому в школі ви відразу маєте показати – хто тут головний. Росіяни розуміють лише силу, їх так виховують. Герої російського народу це ті, хто вбив найбільше росіян: Батий, Іван Грозний, Петро Перший, Сталін, Гітлер. Німці назвали цей феномен – загадкова російська душа, а німецькі психіатри – мазохізм. В минулу війну німці поводилися з росіянами відповідно до порад німецьких лікарів, і росіянам це сподобалося. Вони з задоволенням грають у німців досі.

Щоб вас поважали, ви маєте поводитися з російськими дітьми, як їхні улюблені герої. Якщо на вас нападають російські діти, з ними слід битися не так, як ви б’єтеся між собою. Вони дуже підступні – тому поводитися слід, як на справжній війні. Вони б’ють в очі, по вухах, у горло, викручують та чавлять статеві органи, виламують пальці. В цьому разі робіть те саме, тільки швидше. Це злодійські діти, їхні батьки стучать мєнтам, тому й діти стучатимуть. Щоб вони на вас не настукали – приховуйте обличчя, вдягайтесь однаково, коли від когось відбиваєтесь – надівайте йому на голову великий пластиковий кульок. Коли йдете захищатися або щось підпалювати – підпалювати краще, ніж захищатися, не беріть із собою мобільні телефони.

Також, не забудьте в своїх
Читать


Четвер 23 серпня 2012
Повідомлення прочитано 283 раз

Ивано-Франковский городской совет 23 августа принял заявление к Президенту Украины, Верховной Раде и Конституционному Суду Украины относительно непризнания Закона «О принципах государственной языковой политики».

Как сообщили в городском совете, в заявлении говорится, что депутаты выражают «категорическое непризнание и неповиновение принятому Верховной Радой Украины 3 июля 2012 года и подписанному Президентом Украины 8 августа 2012 года Закону «О принципах государственной языковой политики».

«Наше непризнание основывается на том, что, грубо, в нарушение ст. 10 Конституции Украины, ныне действующая власть во главе с малороссийским Президентом, мошенническими и насильственными методами принятия закона подорвала фундамент конституционного строя в государстве. На 22-м году Независимости высший законодательный орган страны взял курс на уничтожение национальных ценностей и характерных признаков государства, замахнувшись на душу народа - украинский язык. Президент не прислушался к многочисленным обращениям общественности и подписал этот позорный закон».

По мнению депутатов, провластное большинство в ВР «демонстрирует свою антинародную деятельность, направленную на узурпацию существующей украинофобской власти, уничтожение последних признаков демократии и строительство олигархически-клановой диктатуры».

Депутаты убеждены, что принятие рядом местных советов решений о признании на их территориях исключительно русского языка в качестве регионального направлено не «на уравнивание прав разноязычного населения, а, наоборот – на утверждение единого имперского языка в регионах, а следовательно и в целом государстве».

«Мы убеждены, что этот закон является спекулятивным накануне парламентских выборов, - говорится в заявлении городского совета. - Процедура принятия и реализации этого закона является сомнительной, противоречивой и не подкрепленной другими законодательными нормами, а потому требует немедленной реакции Конституционного Суда Украины».

Депутаты Ивано-Франковского городского совета заявляют, что языковой закон на территории Ивано-Франковска не является действующим.


Вівторок 7 серпня 2012
Повідомлення прочитано 373 раз

В Украине издана уникальная историческая карта «Голодомор 1932-1933 гг.». На ней обозначены не только места т.наз. «чорних дощок» (мест проведения карательных спецопераций коммунистов по «хлебозаготовке», т.е. конфискации любых пищевых продуктов и сельскохозяйственного сырья для их приготовления), но и пути переселения этнических россиян и белорусов на вымершие территории Украинской ССР, преимущественно крестьянского сословия.

Из Белорусской ССР в Одесскую область было направлено 68 эшелонов, из западных областей РСФСР в Днепропетровскую – 125 эшелонов, из Горького (Нижнего Новгорода) в Одесскую область – 141 эшелонов, из Ивановской области в Донецкую – 147 эшелонов, с Центрально-чернозёмного региона России в Харьковскую область – 188 эшеленов. 

Нужно учитывать, что люди ехали не сами, а со всеми своими ближайшими родственниками, со своим сложившимся веками жизненным укладом, образом жизни и восприятием мира. 

Переселялись целые колхозы с племенной и технической базой в комплекте, русскоязычные школы, библиотеки и агитпункты. 

Навсегда уехать к плодородным берегам Чёрного моря, не потратив для этого не копейки собственных сбережений, подавалось новообращённым после коллективизации 1921-1923 гг. и окончательного разгрома антикоммунистического сопротивления высшей формой «заботы» о «чесных труженниках» со стороны «Партии» и «руководства Советского Совюза». 

 

По данным историков, от Голодомора погибло от 3 до 10 млн этнических украинцев, проживавших преимущественно в сельской местности. 

В результате организованного коммунистами искусственного Голодомора до 1940 года большевикам удалось прекратить вооружённые восстания на оккупированных Советским Союзом территориях Украины. В 1940 году по приказу правительства Украинской Народной Республики (УНР) в изгнании отаман Тарас Боровец (псеводним «Бульба») возобновил деятельность Украинской Повстанческой Армиии на Полесье.

28 ноября 2006 года Верхвоная Рада Украины одобрила закон «О Голодоморе 1932-1933 годов в Украине», подающем трагедию 1932-1933 гг. как геноцид украинского народа.  В преамбуле закона дана дефиниция геноцида, соответствующая принятым международным правовым документам.

За это решение проголосовали 233 депутата из 435 зарегистрировавшихся. В частности, за этот закон проголосовали два депутата из фракции Партии регионов (Тарас Чорновил и Анна Герман), 118 - из БЮТ, 79 - из "Нашей Украины", 30-из фракции Соцпартии, четверо внефракционных депутатов. Никто из коммунистов не поддержал документ.

В 2010 году Апелляционный суд города Киева по возбуждённому Генпрокуратурой уголовному делу признал, что Сталин, Молотов, Каганович, Постышев, Косиор, Чубар и Хатаевич совершили преступление геноцида, предусмотренное ч. 1 ст. 442 Уголовного кодекса Украины («геноцид»), не имеющее согласно Конвенции ООН от 26 ноября 1968 года строка давности. При этом суд закрыл уголовное дело на основании п. 8 ч. 1 ст. 6 Уголовно-процессуального кодеса Украины в связи со смертью обвиняемых. 


П'ятниця 3 серпня 2012
Повідомлення прочитано 701 раз

 

Украинский премьер Николай Азаров накануне выборов избрал тактику вранья, утверждая в выступлениях по ТВ об улучшении жизни граждан – росте пенсий и зарплат.

Об этом заявил украинский экономист Олег Соскин.

«Он патологический обманщик. Он понимает, что нужно врать. И эта ложь становится топ-новостями. Люди не в силах отследить реальные экономические тенденции, народ верит в этот обман. Азаров не говорит о том, что только совокупный внешний долг Украины за эти два года вырос со 103 млрд до 128 млрд долларов. И его нужно обслуживать. Люди будут его обслуживать. И Украина уже 15 млрд долларов должна отдать только на это обслуживание, не говоря уже о возвращении всего долга. О каком росте ВВП можно в таких условиях можно говорить!», – сказал эксперт.

«Золотовалютных запасов в сентябре прошлого года было 38,2 млрд, а сейчас их меньше 29 млрд долларов. А 9 млрд просто украдены Азаровым, Арбузовым и Януковичем. Миллионы малых предприятий закрылись, казначейства основных городов просто банкроты, городам не дают использовать их деньги, ведь общий бюджет тоже банкрот», – утверждает экономист.

«Только за полгода налички стало на 10% больше. Это пустые гривны. Но он об этом не говорит. Украина была шестой, а теперь уже четвертая по рискам дефолта. То есть, риски дефолта при Азарове увеличились на треть. Но Азаров не говорит об этом, ведь он ест жареных лебедей на золотой посуде. Он не знает, что едят простые люди. Поэтому у него все хорошо, поэтому он так издевается над страной и народом, который он ненавидит», – резюмировал Соскин.


Понеділок 23 липня 2012
Повідомлення прочитано 358 раз

Партия регионов стала настоящим объединением тех, кто хочет жить не по законам, а по понятиям и праву сильного.

Еще когда начиналось преследование телеканала TBi, тогда главной целью было лишить его эфирных частот и доступа к зрителю - я говорил в телевизионном эфире о разбитых лампочках в подъездах, о темноте, в которой так удобно убивать, грабить и насиловать.

Находившиеся в студии представители партии наших побед саркастично покачивали головами - опять журналисты пытаются помешать правосудию и подменить обычные юридические процедуры демагогией. При чем тут лампочки? При чем тут цензура? Суд все решит!

Сейчас, я думаю, даже самому далекому от политики и журналистики человеку ясно, что речь идет о тенденции уничтожения свободной прессы на украинских просторах, а борьба за эфирные частоты оказалась лишь началом просто потому, что телевидение отключают от правды первым.

Репрессии против региональных изданий, попытки расправиться с неугодными журналистами даже в интернет-изданиях, ложь, которой распространяется эта мышиная возня, слаженные действия всех силовых структур, подконтрольных президентской администрации - все это говорит о давно спланированной кампании уничтожения свободы в стране.

Партия регионов - это не просто партия разбитых лампочек, партия воровства, разрухи, коррупции и неправды. Это - партия темноты. Именно в темноте ее генералам удобно переводить на офшорные счета украденные у украинцев миллиарды. Именно в темноте ее офицерам легче отбирать бизнес у конкурентов и "крышевать" собственные начинания. Именно в темноте ее солдатам проще насиловать и избивать.

Партия регионов стала настоящим объединением тех, кто хочет жить не по законам, а по понятиям и праву сильного. Это - настоящий заговор криминала и коррупции против Украины. Заговор, который торжествует: неправедное формирование правительства и конституционный переворот, уничтожение судопровоизводства, репрессии против инакомыслящих, ликвидация свободного слова и стремление уничтожить слово как таковое, лишив страну ее голоса - ее языка.

Можно, конечно, притворятся наивным, делать вид, что поддерживаешь "сильных менеджеров", проваливших все, что можно, и умыкнувших все, что плохо лежит - но с каждым днем такая наивность перестает выглядеть убедительной.

Да, те кто выступает против Партии регионов, тоже не ангелы. Да, среди оппозиционеров немало конъюнктурщиков, стремящихся использовать доверие людей ради личного обогащения. И профессионалов, готовых провести реформы, среди представителей оппозиции может оказаться ненамного больше, чем среди нынешних представителей власти.

Да, среди журналистов и мы сами знаем немало таких, для которых главное - это внимание телекамер и аплодисменты зрителей и читателей, а там хоть трава не расти. Разница - исключительно в глобальных целях. Что еще нужно, чтобы понять: главная цель Партии регионов - чтобы никакой Украины не было, а была лишь кубышка для разворовывания, возможно, даже на территории другого государства? И тот, кто поддерживает эту организацию, соглашается именно с такой зловещей программой.

Виталий Портников


Середа 18 липня 2012
Повідомлення прочитано 336 раз

Визит президента России Владимира Путина 12 июля в Крым стал не просто публичным унижением руководства Украины со стороны руководства России. Это тот самый третий акт пьесы, когда выстрелили все ружья на стенах, и завелись все мотобайки, тихо стоявшие в углу. Это полное фиаско внешней политики Украины.

Земля вертится. Волга впадает в Каспийское море. Путин не рассматривает Януковича как стратегического партнера. Король - голый…

Дело не просто в опоздании Путина на рекордные четыре часа на встречу, которую он должен был открывать. Российское руководство сделало все, чтобы предельно оскорбительный смысл опоздания был очевиден для всех, имел максимальный резонанс, чтобы его нельзя было списать на дипломатический курьез, нельзя было замолчать.

Цензор.НЕТ предлагает оценить результаты визита Путина, отбросив эмоции.

1. Внешнеполитическая доктрина Украины, отраженная в президентском послании - о стратегическом партнерстве с Россией, США и Китаем благополучно почила в Бозе. Путин не желает рассматривать Януковича как равного партнера. Диалог с украинским правящим классом ВВП собирается вести через мужа Оксаны Марченко. «Смотрящий» назначен. И представлять российский вектор будет не представитель Партии регионов, и не «донецкий». И все. Карточный домик рассыпался.

2. Россия не верит Украине. И это не исправит принятие закона о статусе русского языка, которое было сделано нарочито громко, скандально, как демонстрация полной пророссийской лояльности. Но никакой симпатии у ВВП вся эта многомесячная эпопея не вызвала. Не верит. Путина интересует получение дополнительных преимуществ от эксплуатации территории, контролируемой Януковичем, а не мифическая защита русскоязычных, в которой они и так совершенно не нуждаются.

3. Ставка на Медведчука показывает, что газовые переговоры и освобождение Юлии Тимошенко для Кремля - связанные вопросы. Путин не желает, чтобы главным пунктом обвинения лидера БЮТ был газ. Россия не допустит делегитимизации межгосударственных «Харьковских соглашений», подписанных Януковичем. Это Ангела Меркель может высказать свое раздражение по поводу ареста Тимошенко, просто отвернувшись от президента Украины на саммите НАТО. ВВП - парень простой, он хамит так, чтобы дошло до каждого даже в донецкой глубинке.

4. Игнорирование Европейского союза из-за дела Тимошенко - колоссальная недальновидность украинских властей. Руководство Украины не понимает, что арест Тимошенко и бойкот Януковича в ЕС - это гарантия проигрыша газовых переговоров с Путиным. Только позиция ЕС - главного газового партнера России, была противовесом путинскому давлению в Украине. Конфронтация Европы с Януковичем из-за дела Тимошенко стала идеальным предлогом для лидеров ЕС уклониться от поддержки Украины в газовом вопросе. Никто не заступится за Украину, если Россия ужесточит свою позицию по газу, по доступу к разработке полезных ископаемых, по доступу к украинским рынкам. Некуда идти. Возможности маневра во внешней политике исчезли. Украина осталась один на один с двуглавым медведем.

5. Путин решил показать, кто в Украине хозяин. Единственной реакцией правящего «истеблишмента» стала наивная и жалкая запись в блоге Виктора Балоги, раскритиковавшего «неэтичность» опоздания ВВП к Януковичу, и его развязное поведение во время выступления президента Украины. В ответ пресс-секретарь Путина весело и цинично высмеял министра МЧС Украины, показав, на каком уровне Россия собирается отвечать на украинские обиды. Что ж, раз вы так сильно кричали о дружбе с Россией, учитесь получать от этой дружбы максимальное удовольствие…

Юрий
Читать


Вівторок 17 липня 2012
Повідомлення прочитано 387 раз

Нынешнее состояние дел в отечественном православии таково, что мы имеем поместную, но не признанную Вселенским православием УПЦ КП, признанную, но поместную УПЦ МП и конфессию с древним патриотическим брендом, но чисто региональную и маловлиятельную - УАПЦ.

Два десятка лет своей независимости Украина прожила с разделенным православием. Разлом отчетливо заметен даже в юбилеях: на днях Украинская православная церковь Московского патриархата отметила 20-ю годовщину проведения Харьковского архиерейского собора, на котором был избран предстоятелем митрополит Владимир (Сабодан), а Украинская православная церковь Киевского патриархата - отмечает ту самую годовщину, однако собственного сотворения, когда объединились часть УПЦ во главе с тогдашним митрополитом Филаретом и УАПЦ.

Важно, что при этом в течение 20 лет в самом обществе существовал запрос на единство, а многочисленные социологические опросы неизменно фиксировали поддержку идеи создания единой поместной украинской православной церкви. А это, в свою очередь, заставляло всех четырех президентов - Кравчука, Кучму, Ющенко и Януковича - определяться в своем отношении к этому вопросу.

Украина в свое время пережила неудачную попытку государства противостоять разделению УПЦ при Леониде Кравчуке, трансформацию религиозных подходов у Леонида Кучмы (от однобокой поддержки УПЦ МП к выравниванию отношений с другими церквами), штурм, окрашенный политической эксплуатацией для собственных целей, идеи единой поместной Украинской православной церкви времен Виктора Ющенко. А теперь - неприкрытый протекционизм власти одной конфессии.

Нынешнее состояние дел в отечественном православии таково, что мы имеем поместную, но не признанную Вселенским православием УПЦ Киевского патриархата, признанную, но поместную УПЦ Московского патриархата и конфессию с древним патриотическим брендом, но чисто региональную и маловлиятельную - УАПЦ.

Как неоднократно отмечалось в СМИ, граждане Украины больше поддерживают УПЦ КП, но при этом храмов и приходов более у УПЦ МП. По разным соцопросам, верными Киевского патриархата называют себя почти 15 млн граждан, одновременно сторонниками УПЦ МП признают себя лишь 9 млн.

Без сомнения, за последние пять лет наиболее значительные и глубинные изменения произошли в среде Украинской православной церкви Московского патриархата. Там появилась и утвердилась группа архиереев, духовенства и верующих, которые сформировались как личности уже во времена независимости Украины.

Поэтому они не страдают церковным шовинизм, не имеют бремени советского прошлого (с обязательной подконтрольностью спецслужбам, власти, зависимости от Москвы) и поддерживают идею налаживания диалога с УПЦ КП и УАПЦ, понимая, что не может большая часть страны находится за бортом “канонического спасения». Лидером этой прогрессивной патриотической части является ближайший помощник главы УПЦ МП архиепископ Александр (Драбинко), который начал украиноцентричный диалог, наладил широкие прямые контакты с представителями вселенского православия, а потому попал в традиционную в таких случаях немилость Московского патриарха. В Белокаменной, как всегда, хотят видеть Украинскую церковь не только низкопоклонно-вассальной, а примитивно периферийной.

Важно, что за налаживание диалога с братьями по украинскому православию выступает и митрополит Владимир (Сабодан). В последнем докладе которого, посвященному 20-летию так называемого Харьковского епископского собора УПЦ, говорится: «Сама по себе идея автокефалии какой-либо поместной церкви не несет в себе ничего негативного. Автокефалия - это лишь способ
Читать


Назад12345678910Вперед | Вказати сторінку