Авторизація
Меню
Категорії
fake (1)
ZOG (4)
Азаров (8)
алкоголь (2)
Аль-Джазіра (1)
анекдоти (1)
антиукраїнізм (11)
армагедон (1)
атракціон (1)
афера (2)
Бабин Яр (1)
бабло (16)
Бандера (1)
бандити (5)
барыги (10)
безблагодатна церква (2)
безробіття (2)
бидло (2)
Близький Схід (1)
бляди (4)
борги (3)
бордель (8)
бренд (1)
брехня (7)
Брехня голокосту (1)
бюджет (3)
в'язниця (2)
вибори (1)
ВІДЕО (1)
війна (7)
вітання (1)
влада (14)
вторая мировая война (1)
ГАЗ (2)
Газпром (3)
гендлювання (16)
гени (1)
геноцид (1)
герої (4)
гетто (5)
гешефт (5)
гниды (11)
гої (16)
Голодомор (1)
голокость (1)
гомосексуализм (3)
гонево (9)
гра (4)
громада (2)
Гроші (5)
ГуSSкій міръ (6)
ГУЛАГ (1)
Гундяев (1)
Гундяєв (3)
Даунбасс (1)
дауни (1)
дауны (4)
Дегенеративное искусство (1)
дегенераты (2)
дівчата (1)
діснейленд (2)
діти (1)
Добрі новини (8)
документи (3)
друга світова війна (1)
дружба (1)
ересь (2)
ерзац-сир (1)
євреї (2)
Європа (3)
жиди (1)
жидівська поліція (1)
жидобільшовизм (3)
жидовствующие (4)
жидофашизм (2)
ЖКГ (1)
жопа (3)
зайди (4)
заколот (3)
закон (1)
зарази (1)
збочення (4)
злидні (1)
злочин (2)
ЗМІ (1)
зроби сам (1)
ізраїль (1)
імперія (7)
Індустрія голокосту (1)
Інтернет (1)
інформаційні війни (5)
Історія (6)
карлики (1)
картина мира (5)
кацапи (10)
КГБ (2)
Київ (1)
книги (1)
ковбаса (3)
кокаїн (2)
коммуналка (1)
комунізм (1)
комунофашизм (3)
конституція (1)
контроль (2)
концтабір (3)
корупція (5)
Костусєв (1)
круки (1)
ксенофобія (2)
курва (2)
курви (4)
лайно (2)
лесбі (1)
листівки (1)
лохи (11)
Лохокост (1)
луценко (1)
Львів (1)
майстер-клас (1)
малюнки (1)
маніпуляції (14)
масони (1)
масонізм (1)
матюки (2)
менти (1)
Мистецтво (2)
міфи (5)
мова (1)
мордва (3)
москалі (11)
московиты (12)
московские пархатые (3)
Моссад (1)
мрази (5)
мракобесие (5)
мудаки (12)
народ (1)
нацизм-комунізм (3)
нацизм-сіонізм (1)
недоумки (5)
неосталіністи (3)
Німеччина (1)
німці (1)
окупанти (8)
олигархи (1)
ООН (1)
ординці (2)
ОУН (1)
партия рецидивистов (3)
Петлюра (1)
пидорасы (12)
погроми (1)
Поезії (1)
полезная информация (1)
Польща (1)
попи (2)
пошуковики (1)
права человека (1)
провокатори (1)
Прогноз (3)
продажна церква МП (2)
пропаганда (7)
проституция (1)
психотерор (2)
Путин (2)
раби (2)
рабин (2)
разводняк (7)
ревізіонізм (3)
ревізіонізм голокосту (1)
РЕВОЛЮЦІЯ (7)
режим (2)
рейтинг (1)
реформы (2)
розваги (1)
розстріли (1)
російці (11)
российский язык (1)
сатанизм (1)
сатаністи (1)
світлини (1)
свобода слова (1)
СВЯТО (1)
секс (1)
секта (1)
сергианство (3)
сіонізм (1)
скандал (3)
совки (6)
соціальні мережі (1)
Соціологія (1)
СРСР (2)
стереотипы поведения (2)
студенти (1)
стукачи (1)
суд (1)
сша (2)
Табачник (6)
таємниці (4)
талмудическая ложь (1)
тарифи (3)
татари (1)
телебачення (2)
терор (2)
Тимошенко (3)
ті що дивом пережили голокост (1)
тупицы (4)
украинофобия (2)
Україна (6)
українофобія (9)
Українська мова (3)
українці (7)
учение созданное евреями для гоев (1)
фальсифікації (5)
фарс (13)
фестиваль (1)
фото (1)
фотошоп (1)
ФСБ (1)
футбол (1)
Хабад (1)
хозари (3)
холокост - это клей (1)
Хрень (11)
хуцпа (1)
царь (1)
цензура (1)
цены (3)
Церква (2)
Церковь (1)
цимес (1)
цицьки (1)
чужі букви (4)
Шоабизнес (1)
Шпана (1)
штучки (7)
Шухевич (1)
юденрат (1)
юдонацизм (3)
юдофашисты (2)
Янукович (12)


Календар
 Грудень 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Нд
 
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31


Неділя 23 серпня 2015
Повідомлення прочитано 322 раз
Как пишет в статье для Wall Street Journal бывший исполнительный редактор International Herald Tribune Джон Винокур, когда Россия две недели назад в Совбезе ООН наложила вето на резолюцию о создании международного трибунала по крушению самолета, выполнявшего рейс MH-17, ни ведомство федерального канцлера, ни МИД Германии никак не прокомментировали это.

Между тем Соединенные Штаты, наряду с прочими своими союзниками, выразили свое «негодование» по поводу «дипломатического маневра» России, а постпред США при ООН Саманта Пауэр заявила, что вето Москвы – это действие «в пользу безнаказанности», говорится в статье.

Однако правительство Германии, как показалось обозревателю Wall Street Journal, колебалось по поводу того, совершать ли «открытые нападки на русских» или нет. А на прошлой неделе глава ведомства канцлера ФРГ Петер Альтмайер – которому, как пишет издание, «платят за то, чтобы он не оговаривался», – среди главных вызовов Германии назвал лишь мигрантов, крайне напряженную ситуацию на Ближнем Востоке и деятельность исламистов. Однако ни слова не было сказано об «аннексировавшей Крым» России, которая допустила возможность применения ядерного оружия в европейском региональном конфликте и которая, помимо этого, разместила ракеты, способные нести ядерный заряд на таком расстоянии, с которого можно нанести удар по «окрестностям Берлина».

Как отмечает обозреватель Wall Street Journal, это «острожное избегание российского вопроса» произошло всего лишь через несколько дней, после того как издание Spiegel сообщило: Ангела Меркель решила баллотироваться в 2017 году на четвертый срок.

То, что представитель канцлера Германии проигнорировал тему «воинственности Владимира Путина», походит на попытку добиться того, чтобы большая часть ее избирателей, внимание которых сосредоточено на вопросе безопасности, не начали думать, что «у канцлера и Германии есть военная проблема», – подытоживает обозреватель Wall Street Journal Джон Винокур.

http://vilni-novyny.blogspot.com/2015/08/inosmi-wsj-merkel-prekratila-voevat-s-putinym-chtoby-ne-otpugnut-izbirateley.html

Понеділок 15 червня 2015
Повідомлення прочитано 320 раз

Вот он - настоящий русский!

Середа 28 травня 2014
Повідомлення прочитано 178 раз

"Радует, что Путин войдет в историю как Хуйло.

Он же реально впервые вошел в настоящее политическое поле и моментально выгреб. Его сразу же обоссали, десакрализировали и назначили петушком. Всё что в его жизни было до этого - это походы маленького обоссанца по гостям с мамкой, да поездки по заграницам с папкой. Там всякие правила задротские и никто не обидит. Так положено.

А все эти голосисечные фотосессии, полеты во сне со стерхами после поедания бабушкиного йогурта - это все выебосы пятилетки перед мамой, которая тоже пиздить не станет. А если и отпиздит, то потом все равно любимым назначит. Ведь кто Хуйла в Рашке обидит? Да никто. Он там сам по себе овца в политическом вакууме - сам бздит, сам нюхает. Всё остальное - большое окружающее ничто. И вот его из-под теплого одеяла, из-под родительской подмышки да в школу. В обычную районную школу. Политическую. Не в хуйовую, не в охуенную школу. В обычную - по месту жительства.

И в первый же день у него погоняло Хуйло. Четкое такое погоняло - на всю жизнь. Пацаны так решили. Обычные районные пацаны - с соседнего дома. И теперь Хуйлу всю жизнь Хуйлом ходить. Вот и весь уровень Вована. Дома типа национальный лидер, король горшка, повелитель над маминым нефтяным молоком из сиси, да папиными газами, а в школе среди пацанов - Хуйло. И главная моя радость, что это наши пацаны сделали. Не пацаны из универа (поляки там, фины). Не пацаны с работы (пиндосы, бритиши), а пацаны с младшей школы, самые близкие и искренние, зрящие в корень и назначающие твое политическое дао. Дао Хуйла. Хуйло, ты войдешь в историю как Хуйло. И Хуйлом тебя назвали украинцы. Пишаюсь блядь:)"

Иван Оберемко


Середа 14 серпня 2013
Повідомлення прочитано 315 раз

Депутат Луганської обласної ради Родіон Мірошник не мав на меті принижувати українську мову і розпалювати національну ворожнечу, коли українців назвав недорасою, а українську мову «якоюсь нещасною». Такого висновку дійшов експерт відділу філософських проблем етносу та нації Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України В.Б.Фадєєв.

В експертизі зокрема зазначається: «Власне кажучи, виступ Мірошника Р.В. на сесії Луганської обласної ради являє собою типовий зразок привертання уваги до мовного питання і відображає позицію з цього питання, що є домінантною в місцевих радах сходу і півдня України. Специфічним для неї є прагнення зберегти наявне становище у мовній сфері та невизнання проблеми у розвитку української мови. Не випадково, що цей виступ спрямований на підтримку Закону України «Про основи державної мовної політики», положення якого викликали в суспільстві чергову дискусію навколо «мовного питання».
Разом з тим самий характер цього виступу, його спрямованість і політичне забарвлення не дозволяють стверджувати, що депутат Луганської обласної ради Мірошник Р.В. мав на меті розпалювати національну ворожнечу та принижувати українську мову. Наявні у виступі висловлення, на кшталт, «Да что же это за язык-то такой несчастный, если его нужно защищать от всего?» слід вважати, радше, полемічними мовними зворотами, безпосередньо не спрямованими на приниження української мови».

...
Читать


Субота 1 грудня 2012
Повідомлення прочитано 363 раз

Народний депутат від партії "Свобода" Ігор Мірошниченко назвав голлівудську зірку жидівку Мілу Куніс "жидівкою". Через це в інтернетах вже декілька днів точиться дискусія - здебільшого біля питання чи є слово "жид" образливим і чому українці вперто не хочуть називати жидів "євреями".

Особисто я й надалі буду вживати слово "жид", для мене це понятт принципове, адже відмова від нього буде означати втрату частини національної ідентичності. Нехай ті кому не подобаяться це слово, поважає українську мову і українські традиції, або йдуть на х.й разом із своєю мультікультурністю і толерантністю. (нещодавно ми знову бачили цю "толерантність" в Газі)

Я не вважаю, що в слові "жид" прихована якась образа, і це підтверджує близька нам польська мова. В польсько-українському середовищі назва "жид" ніколи не мала суто образливого характеру.  

Зрозуміло це відноситься і до творчості  тогочасних українських письменників,  зокрема, Т. Шевченка. Полякам пощастило: вони відбилися від жидобільшовиків і почали жити у власній незалежній державі - без червоного терору, розкуркулювання, голодоморів та репресій. І їм ніхто не нав'язував як треба казати "жид" чи "єврей".

За Радянської влади, керівництво якої складалося переважно з жидів, в період громадянської війни слова "жид" 
Читать


Повідомлення прочитано 236 раз

Тарас ШЕВЧЕНКО

***

У Вільні, городі преславнім,
Оце случилося недавно,
Ще був тойді... От, як на те,
Не вбгаю в віршу цього слова...
Тойді здоровий-прездоровий
Зробили з його лазарет,
А бакалярів розігнали
За те, що шапки не ламали
У Острій брамі. Дурня знать
По походу. Отже назвать,
Єй-богу, я його не вмію,
Того студента,— що ж нам діять?
То синок був литовської
Гордої графині.
І хороше, і багате,
І одна дитина,
І училось не паничем,
І шапку знімало
В Острій брамі. Добре було,
Та лихо спіткало!
Улюбилося, сердешне,
Було молодеє,
У жидівку молодую
Та й думало з нею,
Щоб цього не знала мати,
Звичайне, побратись,
Бо не можна ради дати,
Що то за проклята!
Мов змальована сиділа
До самої ночі
Перед вікном і втирала
Заплакані очі,
Бо й вона таки любила;
І страх як любила!
Та на бульвар виходила
І в школу ходила
Усе з батьком, то й не можна
Було ради дати.
І банкір якийсь із   Л ю б с ь к а
Жидівочку сватав.
Що тут на світі робити?
Хоч іти топитись
До   З а к р е т у,   не хочеться
Без жидівки жити
Студентові. А жид старий
Ніби теє знає,
Дочку свою одиночу
В хаті замикає,
Як іде до лавок вранці,
І найма сторожу,
Стару Рухлю. Ні, небоже,
Рухля не поможе.
Уже де вона на світі
Роман сей читала
З шовковою драбинкою —
І Рухля не знала.
Може, сама догадалась.
Тілько заходилась
Та сплела й собі такую,
І вночі спустилась
До студента на улицю.
І де б утікати,
А вони — звичайне, діти —
Любо ціловатись
Коло воріт заходились.
А жид ізнадвору,
Мов скажений, вибігає
З сокирою! Горе!
Горе тобі, стара мати.
Нема твого сина,
На улиці валяється
Убита дитина,
Убитая жидовином.
Горе тобі, мати.
Жидівочка... де та сила
Взялася в дитяти?
Вихватила ту сокиру
І батькові в груди
Аж по обух вгородила.

Отаке-то чудо
У тім місті преславному,
У тій Вільні сталось.
Дивувались довго люди,
Де вона сховалась,
Жидівочка та гадюча,
Що батька убила.
А вона вночі любенько
В Вілії втопилась,
Бо найшли її в Закреті,
Там і поховали.
А графиня без дитини,
Сердешна, осталась;
Поїхала у Рим, кажуть,
Та десь опинилась,
Та з маркізом якимсь голим,
Кажуть, одружилась.
Може, й брешуть, бо, звичайне,
На те вони люди:
І вдовицю не забудуть,
І тую осудять!

[Друга половина 1848,
Косарал]


Середа 26 вересня 2012
Повідомлення прочитано 445 раз

Политтехнологи: У Королевской не осталось никаких шансов

Масштабная рекламная кампания партии «Украина - вперед» Натальи Королевской обернулась полным провалом – рейтинг политсилы экс-бютовки накануне выборов обрушился, а шансов на мобилизацию избирателей и преодоление 5% практически не осталось.

Об этом заявил украинский политтехнолог Сергей Гайдай.

"Королевская не имеет вообще никаких шансов. Во-первых, они проиграли время. Такие проекты имеют шанс только, если они короткие. Если у вас до неприличия много денег, а в этом проекте как раз много денег, вы рассчитываете на большое количество рекламы, то нужно четко рассчитывать время. Такой проект может сработать только на той части избирателей, которые не могут разобраться в реальном положении вещей, тонкостях политической конъюнктуры, они просто реагируют на какие-то бессмысленные лозунги, красивые глаза, футболистов. У людей просто нет времени понять, кто за этим стоит реально, они могут частично за такой проект проголосовать. Но в случае с Королевской избиратель все-таки в итоге в общей массе своей смог разобраться», – рассуждает Гайдай.

«И самый главный тезис. Почему-то технологи, которые ведут подобного рода проекты, считают, что избиратель вообще не нуждается в каком-либо смысле. Мол, вы покажите им какую-то персону, футболиста, и этого уже будет достаточно. «Украина, вперед!» – «вправо!», «влево!» – в этом нет никакого политического смысла. В итоге избиратель за такое не проголосует, сколько бы денег на это не потратили. Поэтому шансов никаких», – резюмировал политтехнолог.

Королевской не помогло даже привлечение в список футболиста Андрея Шевченко, констатирует политолог Вадим Карасев.

«Шевченко не мог помочь Королевской. Он футболист, а не политик. Если бы простой человек, который начал только играть в футбол, попал сразу же в сборную, у него какие бы были шансы? Нулевые. Он не смог бы играть. Он бы минуту не выдержал. Точно так же и в большой политике. Нужно долго играть, тренироваться, чтобы стать большим политиком. Поэтому спортсмену так просто зайти в партию, тем более, вытянуть ее рейтинг – это просто абсурд. Если бы это была известная партия, как «Регионы», то там уже не важно, есть там Шевченко или нет. Но партию Королевской мог спасти только рейтинговый прорыв. А подобного рода вхождение неопытного и даже далекого от политики человека – не могло принести результата. Я считаю, что Шевченко – это ошибка технологов Королевской. Потеряно время, нет новых игроков. которых можно было бы вывести на политическое предвыборное поле, чтобы дать возможность выиграть этот избирательный тайм», – говорит Карасев.

«Партия Королевской – это изначально просто технологический проект. Изначально нет сомнений, что он поддерживался Банковой. Привлечение Шевченко – сыграло даже не в плюс, а в минус. Сразу же стало все ясно. Для тех, кто следит за политикой, кто социально активен, эти решения давно очевидны. Просто смешны заявления, что Шевченко – готовый министр спорта, а Ступка – культуры. Расчет изначально был на то, что проект Королевской немного оттянет у оппозиции. Но в итоге Партия регионов, рейтинг которой также не ахти, видит. что Королевская незначительно, но оттягивает у самой партии власти в ее базовых регионах. И возникает вопрос: а стоит ли пускать Королевскую в парламент, стоит ли ей дорисовывать какие-то проценты? Вот вам и ответ», – поясняет причины провала Королевской политолог Алексей Гарань.

Политтехнологи сходятся и на том, что по
Читать


Субота 7 квітня 2012
Повідомлення прочитано 395 раз

Кандидат на пост уповноваженого Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська є родичкою міністра юстиції Олександра Лавриновича.

Цю інформацію вона підтвердила в ефірі телеканалу "Інтер".
"Я б хотіла повернутись до свого минулого і нагадати, що так само я працювала з Романом Михайловичем Зваричем, Миколою Васильовичем Оніщуком. Я дійсно багато років пропрацювала з Олександром Володимировичем Лавриновичем, настільки, що нас уже просто пов'язують, бачте, вже навіть родинні стосунки (її сестра - дружина міністра юстиції)", - сказала вона.
При цьому Лутковська зазначила, що нагадала Лавриновичу про родинні стосунки. "Коли я сьогодні розмовляла з міністром і сказала йому, що, як виявилося, ми з ним родичі. Він сказав: Ні-ні, ти так не кажи. Відразу говори, що дочка", - розповіла вона.
"Я не дуже розумію, у зв'язку із чим існують перестороги, що скажімо те, що я працюю на сьогоднішній день в цьому уряді, але при цьому працювала при всіх решта, що це може завадити об'єктивності", - заявила кандидат на пост.
"З приводу незалежності, мені, мабуть, що повезло, у зв’язку із тим, що ніхто не втручався ніколи у мою діяльність як урядового уповноваженого у справах Європейського суду, мені дуже повезло, моя об’єктивність зберігалась при всіх міністрах, з якими б я не працювала", - уточнила вона.
Лутковська також заявила, що вона публічно не висловлює свою позицію у справах проти колишніх членів уряду "хоча б тому, що поки у мене ще є клієнт, який називається "держава Україна", і я працюю на сьогоднішній день адвокатом держави в Європейському суді".
Як відомо, на посаду омбудсмена претендує тільки уповноважений Кабінету міністрів у справах Європейського суду з прав людини Валерія Лутковська, яку висунули депутати з провладних фракцій. Представники опозиції відмовилися висувати свою кандидатуру на цей пост.

Повідомлення прочитано 350 раз

 

Засновник "Газети Виборчої", письменник, дисидент Адам Міхнік вважає, що ініціюючи репресії проти своїх опонентів, Віктор Янукович здійснює "політичне самогубство".

Про це він сказав в інтерв'ю "Польському Радіо".
На запитання, що б він написав у листі до Януковича, Міхнік відповів: "Якби мені довелося з ним розмовляти, я б зробив так: поставив би півлітра "Української на меду" і сказав би: "Янукович, не будь ідіотом. Те що ти робиш - це постріл собі в п'яти. Це суперечить твоїм інтересам. На очах у всієї Україні ти здійснюєш публічне самогубство. І цього вироку тобі не оминути. Якщо не завтра, то післязавтра. Рано чи пізно. Але я думаю, що швидше раніше, ніж пізніше".
На запитання, що спонукало його написати лист екс-міністру внутрішніх справ Юрію Луценку, який нещодавно отримав 4 роки в'язниці, Міхнік відповів: "Я вважаю, що вирок Луценку - це символ ставлення нової української влади до молодого покоління українських демократів. Я все життя був українофілом, симпатизував "самостійній" Україні, і цей вирок мене обурив. Він шокував мене. Я сам колись був у в'язниці, тому знаю, як для ув'язненого важливе слово солідарності, якась моральна підтримка".
"Коли мені з Києва вислали фотографії, на яких Луценко читає збірку моїх есе в українському перекладі, це справило на мене величезне враження. Для мене це було так, ніби я почув знак - через ґрати, через перешкоди. Я зрозумів, що хтось потребує мого голосу. Я сів і механічно написав за десять хвилин лист-звернення", - додав він.
Як відомо, після вироку Луценку, Міхнік написав йому лист підтримки.