Авторизация
Меню
Категории
fake (1)
ZOG (4)
Азаров (8)
алкоголь (2)
Аль-Джазіра (1)
анекдоти (1)
антиукраїнізм (11)
армагедон (1)
атракціон (1)
афера (2)
Бабин Яр (1)
бабло (16)
Бандера (1)
бандити (5)
барыги (10)
безблагодатна церква (2)
безробіття (2)
бидло (2)
Близький Схід (1)
бляди (4)
борги (3)
бордель (8)
бренд (1)
брехня (7)
Брехня голокосту (1)
бюджет (3)
в'язниця (2)
вибори (1)
ВІДЕО (1)
війна (7)
вітання (1)
влада (14)
вторая мировая война (1)
ГАЗ (2)
Газпром (3)
гендлювання (16)
гени (1)
геноцид (1)
герої (4)
гетто (5)
гешефт (5)
гниды (11)
гої (16)
Голодомор (1)
голокость (1)
гомосексуализм (3)
гонево (9)
гра (4)
громада (2)
Гроші (5)
ГуSSкій міръ (6)
ГУЛАГ (1)
Гундяев (1)
Гундяєв (3)
Даунбасс (1)
дауни (1)
дауны (4)
Дегенеративное искусство (1)
дегенераты (2)
дівчата (1)
діснейленд (2)
діти (1)
Добрі новини (8)
документи (3)
друга світова війна (1)
дружба (1)
ересь (2)
ерзац-сир (1)
євреї (2)
Європа (3)
жиди (1)
жидівська поліція (1)
жидобільшовизм (3)
жидовствующие (4)
жидофашизм (2)
ЖКГ (1)
жопа (3)
зайди (4)
заколот (3)
закон (1)
зарази (1)
збочення (4)
злидні (1)
злочин (2)
ЗМІ (1)
зроби сам (1)
ізраїль (1)
імперія (7)
Індустрія голокосту (1)
Інтернет (1)
інформаційні війни (5)
Історія (6)
карлики (1)
картина мира (5)
кацапи (10)
КГБ (2)
Київ (1)
книги (1)
ковбаса (3)
кокаїн (2)
коммуналка (1)
комунізм (1)
комунофашизм (3)
конституція (1)
контроль (2)
концтабір (3)
корупція (5)
Костусєв (1)
круки (1)
ксенофобія (2)
курва (2)
курви (4)
лайно (2)
лесбі (1)
листівки (1)
лохи (11)
Лохокост (1)
луценко (1)
Львів (1)
майстер-клас (1)
малюнки (1)
маніпуляції (14)
масони (1)
масонізм (1)
матюки (2)
менти (1)
Мистецтво (2)
міфи (5)
мова (1)
мордва (3)
москалі (11)
московиты (12)
московские пархатые (3)
Моссад (1)
мрази (5)
мракобесие (5)
мудаки (12)
народ (1)
нацизм-комунізм (3)
нацизм-сіонізм (1)
недоумки (5)
неосталіністи (3)
Німеччина (1)
німці (1)
окупанти (8)
олигархи (1)
ООН (1)
ординці (2)
ОУН (1)
партия рецидивистов (3)
Петлюра (1)
пидорасы (12)
погроми (1)
Поезії (1)
полезная информация (1)
Польща (1)
попи (2)
пошуковики (1)
права человека (1)
провокатори (1)
Прогноз (3)
продажна церква МП (2)
пропаганда (7)
проституция (1)
психотерор (2)
Путин (2)
раби (2)
рабин (2)
разводняк (7)
ревізіонізм (3)
ревізіонізм голокосту (1)
РЕВОЛЮЦІЯ (7)
режим (2)
рейтинг (1)
реформы (2)
розваги (1)
розстріли (1)
російці (11)
российский язык (1)
сатанизм (1)
сатаністи (1)
світлини (1)
свобода слова (1)
СВЯТО (1)
секс (1)
секта (1)
сергианство (3)
сіонізм (1)
скандал (3)
совки (6)
соціальні мережі (1)
Соціологія (1)
СРСР (2)
стереотипы поведения (2)
студенти (1)
стукачи (1)
суд (1)
сша (2)
Табачник (6)
таємниці (4)
талмудическая ложь (1)
тарифи (3)
татари (1)
телебачення (2)
терор (2)
Тимошенко (3)
ті що дивом пережили голокост (1)
тупицы (4)
украинофобия (2)
Україна (6)
українофобія (9)
Українська мова (3)
українці (7)
учение созданное евреями для гоев (1)
фальсифікації (5)
фарс (13)
фестиваль (1)
фото (1)
фотошоп (1)
ФСБ (1)
футбол (1)
Хабад (1)
хозари (3)
холокост - это клей (1)
Хрень (11)
хуцпа (1)
царь (1)
цензура (1)
цены (3)
Церква (2)
Церковь (1)
цимес (1)
цицьки (1)
чужі букви (4)
Шоабизнес (1)
Шпана (1)
штучки (7)
Шухевич (1)
юденрат (1)
юдонацизм (3)
юдофашисты (2)
Янукович (12)


Календарь
 Июнь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


Среда 27 марта 2013
Сообщение прочтено 341 раз

 

Когда-то давно человечество придумало политические партии, чтобы более эффективно управлять государствами. Европейский парламентаризм в его нынешнем виде зародился во Франции, во времена Великой Французской революции. Именно тогда возникла традиция делить парламентариев на левых, правых и центристов. Справа во французском Национальном собрании сидели консерваторы и монархисты, выступавшие за сохранение старых порядков, в центре – умеренные сторонники республики, слева – якобинцы, сторонники радикальных преобразований и полного упразднения «старого мира». Такая классификация политических течений на левых и правых оказалась весьма удобной. Она прижилась, и употребляется политологами до сих пор, не смотря на призывы заменить ее на что-то более современное.

К правым в Европе принято относить тех, кто ставит во главу угла традиционные ценности - церковь, нацию, гетеросексуальную семью, капитализм, неприкосновенность частной собственности. Левые – сторонники так называемой «социальной справедливости». Разного рода коммунисты и социалисты, предлагающие различные варианты перераспределения доходов в пользу бедных. Все, что между правыми и левыми – умеренный центр. Традиционно сюда принято относить партии социал-демократического направления, в разных пропорциях мешающие капитализм с социализмом.

В Украине, где политическая грамотность населения на момент прихода демократии стремилась к нулю, а в обществе с момента обретения независимости существовал серьезный ментальный раскол на «националистов» и «советских», процесс перехода к многопартийной системе имел свою неповторимую специфику. Разновекторность украинских регионов, часть которых осознает себя украинскими землями, а часть – заблудшими российскими территориями, создает в государстве такую ситуацию, при которой определяющим в партийной идеологии становится не экономический подход, а лояльность той или иной политической силы Кремлю. Поэтому в отличие от большинства европейских государств, где есть просто социалисты, просто националисты и просто либералы, в Украине все эти течения существуют в двух ипостасях – русской и украинской, каждая из которых борется не только с идеологическими оппонентами, но и с «единомышленниками» из другой части страны.

Самое яркое отражение этой ситуации – партии КПУ и «Свобода». На первый взгляд идеологические противники, на самом деле имеют гораздо больше общего, чем того хотелось бы обоим. И если со «Свободой», которая открыто и честно признает себя силой националистической, т.е. правой - все понятно, то партия Симоненко являет собой весьма любопытный феномен, воплотивший в себе всю эволюцию русского национализма в XX веке, когда националистами в России быть было нельзя, но очень хотелось.

Если приглядеться повнимательнее, то оказывается, что за раскрученным брендом и популистской левацкой риторикой украинских коммунистов, призывающих «вернуть страну народу», на самом деле скрывается совсем другая, противоположная марксизму идеология. Партия Симоненко, соблазнив избирателя красочной ретро-упаковкой с советскими символами, подсунула ему реакционный русский национал-консерватизм с отчетливым послевкусием черносотенства. Под личиной левых притаились самые настоящие правые! Правда, избиратель КПУ, похоже, и сам был рад такому подлогу, потому как и сам по большому счету на Маркса с его интернационализмом чихать хотел.

Корни ситуации следует искать в недалеком прошлом. Страна, победившая
Читать


Понедельник 4 марта 2013
Сообщение прочтено 340 раз

Молодым евреям устроят сильный эмоциональный всплеск, чтобы разжечь у них желание, а массовые убийства помогут им самоидентифицироваться.

Еврейский портал IzRus сообщает, что новый проект "Феникс" инициированный фондом Genesis, центром "Яд Вашем", Сохнутом, организациями "Джойнт" и Claims conference для молодых еврейских лидеров, станет фундаментом дальнейшего развития еврейских общин в странах СНГ,переведя "эмоциональный всплеск" в практическое русло.
Десятки молодых евреев из разных стран СНГ побывавших, или планирующих побывать в Израиле по программе "Таглит", подали заявки на участие в новом образовательном проекте организованном рядом крупных еврейских организаций, работающих в СНГ, США и Израиле. "Феникс" основан на образовательной платформе, включающей в себя как изучение еврейской истории до и после Холокоста,так и последующую реализацию его участниками добровольческих проектов в своих общинах.
В рамках проекта 120 молодых людей в возрасте от 20 до 30 лет и около 20 инструкторов пройдут несколько онлайн-курсов и интерактивный подготовительный семинар во Львове, а затем направятся в Польшу, где посетят исторические объекты, связанные с уничтожением нацистами европейского еврейства - в частности, города Люблин, Варшаву, Краков и Жешов. Вернувшись домой, они приступят к реализацииобразовательных и волонтерских проектов в своих странах проживания
"Этот проект очень сильно отличается от всех иных, в рамках которых группы молодых израильтян или евреев из диаспоры посещают Польшу, или проходят семинары в "Яд Вашем". Тема Холокоста для многих русскоязычных евреев становится одной из опор в вопросе личной самоидентификации, и поездки в места, где происходили массовые убийства евреев всегда сопровождаются сильным эмоциональным всплеском. Молодые люди возвращаются домой,буквально горя желанием начать что-то делать, каким-то образом превратить свои эмоции в продуктивные действия.Но ранее этого не происходило, так как не существовало никаких рамок, никаких структур, способных содействовать им."Феникс" впервые дает им возможность проявить себя, поднять собственные проекты", - заявила порталу IzRus Маша Поллак, директор отделения изучения Холокоста в бывшем СССР в центре "Яд Вашем". 
По окончанию образовательной части "Феникса" всем его участникам предоставят профессиональную помощь в разработке своих идей, помогут в приобретении необходимых знаний и навыков для их осуществления, а также будут постоянно координировать их работу. "Мой будущий проект рассчитан не только на еврейскую молодежь, но и на все обычные школы моего города - Днепропетровска. Я знаю насколько мало времени уделяют в школьной программе теме массового уничтожения евреев, и я часто сталкиваюсь с людьми, которые вообще не знают о чем идет речь, когда слышат слово "Холокост". Я хочу это изменить, для начала - хотя бы в масштабах города", - рассказала порталу IzRus Кристина Романченко. 
23-летняя активистка еврейской общины, Романченко является директором и одним из создателей местной организации МЕОД ("Молодежное еврейское образование Днепропетровска), партнера Сохнута в городе. "У меня довольно большой круг общения, много
Читать

Пятница 1 марта 2013
Сообщение прочтено 258 раз

Як сказано в Корані, воістину, людина завжди потерпає збитки! Всі народи, й велемудрі, й прості розчиняються в небутті.

Наші предки багато воювали з хазарами, й гірше того, сплачували їм данину, проте, дечим ми маємо завдячувати й їм. Бо в той самий час, коли Карл Мартел зупинив арабів під Пуатьє, хазари в серії виснажливих воєн не пустили їх через Дербентський прохід. Інакше ми всі були б мусульманами. Ви коли востаннє їли свинину? Це я до того, що нащадки хазарів, москалі, теж становлять проблему й ми занадто довго не здатні розродитися новим Святославом, проте, хто знає, можливо нам ще доведеться прикритися ними від іще більшої, ніж вони, небезпеки?

Як відомо, Москва перебуває під опікою сатани. Це сталося внаслідок того, що ще до її заснування Володимировичі – Всеволодовичі продали душу нечистому, а також тому, що чорти особливо полюбляють болота. Нечистий мавпує чисте й перекручує його. Саме ця метода є основою московської пропаганди від ХІІІ ст. й понині.

На нашій території їхнім важливим пропагандистським фейком є Севастополь. У Кримській війні оборонців Севастополя було значно більше за англо-франко-сардино-турків, які його здобували. Більшість царської піхоти встигла втекти до початку облоги й за рік так і не повернулася. Там майже не було цивільного населення. На 42 000 постійних мешканців Севастополя було лише 7 000 цивільних.

На початок кампанії москалі мали в Бессарабії 180 000, між Одесою та Миколаєвим 32 000 та 51 000 у Криму. Окрім того, вони спустили на берег 18 000 матросів.

На них нападав експедиційний корпус, який складався з 21 500 британців, 30 000 французів, 6 000 турків, у тому числі козаків Садик паші Чайковського та незначної кількості інших.

Оборонці Севастополя мали величезну перевагу в артилерії.

Під час кампанії чисельність військ обох сторін на ТВД змінювалася, але москалів завжди було більше. Окрім того, франко-британцям доводилося організовувати постачання за тисячі км.

Героїзм москалів полягав у тому, що вони не всі одразу втекли. Трималися того разу справді вперто.

Все одно цікаво, як швидко місто англо-французької слави й російської ганьби перетворилося на "город русскіх мор'яков".

Чорноморський флот, основна база якого була в Севастополі, не відіграв жодної помітної ролі не тільки в Кримській, але також і в Першій, і в Другій світових війнах. Дослідники Другої світової зауважують, що Крим і Севастополь були взяті німцями майже без застосування бронетехніки. Оборона Севастополя совдепом була ще ганебнішою, ніж його оборона царатом.

В зв'язку з цим наш брат, який користується "ніком" censay зауважує: история Севастополя до такой степени трагична своей негероичностью, что для местных «Оборона Севастополя» - это ключевой символ для механизма психологической защиты.

Особенно, если учесть, что Севастополь – город адмиралов и проституток, уровень психоза после распада Союза крайне высок.

Об истории Севастополя местные знают ровно половину, и именно ту часть, где речь идет о военных действиях. При упоминании о последствиях войны сильно обижаются, и считают эту информацию грубой провокацией.

Те, кто историю знают, порадовали меня двумя особо героичными моментами.

Известно, что адмирал Октябрьский, командующий обороной во время Второй мировой войны, бежал из Севастополя раньше всех. Неизвестно широкой публике другое: до своего побега он срался при каждом артналете, т.е. ежедневно (архивы СМЕРШа).

Второй факт еще более интересен. Когда немцы захватили Севастополь, им достался совершенно целехонький архив местного подполья. Уж больно торопились бежать местные «герои» НКВД. Мало того, что все подполье работало после этого на абвер, так они еще и забрали архив с собой, и он после войны достался англичанам. Последнего завербованного подпольщика-шпиона выловили в середине 60-х.

Таким образом, легендарному Севастополю есть за что бороться. Если миф разрушится, он будет
Читать


Вторник 12 февраля 2013
Сообщение прочтено 304 раз

Читая и перечитывая транскрипт лекции "Содержание прогрессивной национальной альтернативы" профессора Гарвардской школы права Роберто Унгера (Бразилия), прочитанной им в Киево-Могилянской Академии 11 декабря 2012 года, оказываешься в очень непривычной ситуации. Так у нас в Украине не мыслят ни политики, ни экономисты-эксперты, ни преподаватели университетов.

Прежде всего, поражает масштаб мышления лектора. Унгер позиционирует Украину в целом мире, напрочь отказываясь обсуждать ее взаимоотношения с Россией (даже слово "Россия" в тексте его лекций не встречается).

Его базовое представление – "мятежная национальная стратегия" – почти невозможно у нас в Украине. Чтобы поднять "мировой мятеж", как пытаются это делать Бразилия, Китай, Россия, Индия, нужно понимание – против чего собственно мятеж.
...
Читать


Суббота 2 февраля 2013
Сообщение прочтено 308 раз
22 жовтня 2012 року. У Мальме, третьому за величиною місті Швеції, пройшла демонстрація на підтримку місцевої жидівської громади. Чимало учасників ходи, бажаючі висловити свою солідарність з жидами Мальме, були в кіпах. Приводом для цієї акції став вибух, що пролунав 28 вересня біля дверей будівлі, де проходять збори членів жидівської громади.

У демонстрації взяв участь мер міста Ільмар Реепалу. Він закликав членів жидівської громади відмежуватися від Ізраїлю і відмовитися від сіоністських поглядів заради власної безпеки. До цього мер Мальме неодноразово наголошував, що жиди мають можливість впливати на те, як їх сприймає суспільство, а тому самі несуть відповідальність за антисемітські інциденти.

У Мальме мешкає близько 1200 жидів. Ця маленька громада стала об’єктом постійних нападів. За останні кілька років синагоги і жидівські кладовища були неодноразово опоганені, антисеміти били учнів жидівської школи й ображали перехожих, чий одяг видавала їх приналежність до жидівської громади. При цьому понад 25% жителів Мальме складають мусульмани. Місцевий політик Адлі Абу Хаджар заявив недавно, що «найкращою мусульманською державою у світі є Швеція».

25 жовтня 2012 року. У 19-му окрузі Парижа було скоєно антисемітський напад на 12-річного хлопчика, повідомляє JTA. Підліток стояв на автобусній зупинці, коли до нього підійшли двоє чоловіків, судячи із зовнішності – вихідці з арабських країн, кожному з яких було приблизно близько 40 років. Один з чоловіків запитав у хлопчика, чи є він жидом, а потім вийняв зі своїх штанів ремінь і почав завдавати підліткові удар за ударом. Незабаром беззахисний хлопчик впав на землю.

Побиття припинили перехожі, які зажадали, щоб чоловіки залишили дитину в спокої, і пригрозили викликати поліцію. Нападники спішно полишили місце події.

5 листопада 2012 року. містечку Сарсель, розташованому в передмісті Парижу, скоєно черговий антисемітський напад. На цей раз жертвою нападу став 55-річний жид, що прямував до синагоги.

Як відзначає Dreuz.info, його одяг не залишав сумнівів у тому, що він Оналежить до юдейської громади міста. По дорозі до синагоги чоловікові зустрілася група молодиків. Почекавши, коли жертва віддалиться від них на відстань кількох метрів, молодики почали кидати яйця в спину чоловікові і викрикувати антисемітські образи.

На початку жовтня в Сарселі було скоєно напад на жидівського підлітка, а наприкінці вересня в тому ж місті був здійснений наліт нжидівський магазин, що торгує кошерними товарами. Але поліція робить все, щоб «не помічати» антисемітських інцидентів. На думку оглядачів Dreuz.info, працівникам поліції наказано таким чином «скоротити» число таких нападів.

19 листопада 2012 року. У Васье, місті, розташованому в околицях Ліона, з’явилися кілька графіті  антисемітського змісту. Написи були нанесені на стіну жовтою і червоною флуоресцентною фарбою. Гасла «Бін Ладен живий!», «Хай живе Мохаммад Мера» [терорист, який вчинив з 11 по 19 березня 2012 року в Тулузі і Монтобані напади на французьких військових і жидівську школу, внаслідок чого семеро людей загинули –Ред.],«Усі жиді – у печі", викликали обурення представників місцево жидівської громади. Заступник мера Філіп Коші засудив дії невідомих зловмисників.

26 листопада 2012 року. Ренцо Гаттенья, президент Союзу італійських жидівських громад, виступив із рішучим засудженням антисемітських інцидентів, число яких різко зросла в останні тижні, повідомляє JTA  (Жидівська Телеграфна Агенція - Ред.). «Перерахування всіх антисемітських епізодів зайняло б забагато часу, та ми мусимо привернути увагу громадськості до все зростаючої напруженості», - заявив Гаттенья.

За останні тижні в декількох італійських
Читать


Суббота 26 января 2013
Сообщение прочтено 280 раз

 

У вас не виникала думка на фракції просто заборонити публічне використання слова «жид» і його похідних? Байдуже – коректно його використовувати чи ні – просто, щоб не було звинувачень в антисемітизмі і цих безкінечних філологічних диспутів, в які вас втягують?

Ви вважаєте, ми можемо так ставити питання в присутності фахового філолога Ірини Фаріон?

Але ж ви бачите, як це сприймається суспільством?

А як сприймається? Якщо є маніпуляція, то як ми можемо її коментувати? Ті, хто каже, що це «розпалювання міжнаціональної ворожнечі», хай подають до суду. Але ж не подають, бо ця тема роздувається в маніпулятивних цілях. Колись так само намагалися робити з виступом Олега Тягнибока на Яворині 2004 року. Але чомусь усі крикуни мовчать, що Тягнибок виграв усі суди, де довів, що в його виступі не було розпалювання міжнаціональної ворожнечі. До речі, в тих судових процесах якраз лінгвістична експертиза Ірини Фаріон була одним із ключових аргументів.

Ви не будете давати зайвих приводів для звинувачень…

Насправді саме наше існування є таким приводом. Не буде цього – буде щось інше, наприклад, право на вільне володіння зброєю, заборона на усиновлення дітей іноземцями і так далі. Ми виходимо з того, що українська нація – це кровно-духовна спільнота, як писав Шевченко, «і мертвих, і живих, і ненароджених». Ми є відповідальними як перед тими, хто боровся за утвердження української нації на українській землі, так і перед нашими нащадками. Ось ця відповідальність і є мотивом, що рухає нами. А ті, хто проти того, аби українці були господарями на своїй землі, знайдуть мільйон причин, до стовпа, як то кажуть, присікаються, щоб створити скандал.

Зауважте, як штучний скандал зі вживанням слова «жид» переноситься в англомовне середовище. Спочатку слово спотворили фонетично, написавши «zhydovka», тобто транслітерували з російської, хоча Мірошниченко писав українською. А потім додали до нього ще й прикметник, і вийшло – «zhydovka» («dirty Jewess»), що значить «брудна жидівка». А це вже наклеп, бо Мірошниченко так не висловлювався. Така маніпуляція була потрібна, щоб роздути скандал, бо в самому слові «Jewess», як, власне, і перекладається англійською слово «жидівка», немає нічого антисемітського. З цього приводу ми подали до суду на газету, яка цей наклеп надрукувала.

Зрештою, це питання до філологів. Це – мовна норма, яка присутня в словниках, українській класичній літературі. Чи ми чимось відрізняємось у цьому питанні від східноєвропейських націй – поляків, чехів чи литовців? Очевидно, ні. То що за чудасія відбувається на кордоні між Україною і Польщею, що в Польщі вживання слова «жид» на означення походження – це нормально, а в Україні – щось неприйнятне? В Українській Галицькій Армії був Жидівський пробоєвий курінь, який боровся за Україну. Його вояки практично всі загинули за Незалежність нашої держави. Вони – українські герої. Натомість сюди прийшли євреї-комісари на чолі північних орд, які цю Незалежність знищили. Наслідком московсько-большевицької окупації став геноцид українців – Голодомор 1932–33 років. І в цьому контексті яке саме слово має негативну конотацію?

Зрештою, не може одна національна меншина диктувати, які слова нам вилучати з мови, а які – вживати. Найбільше, либонь, мали б ображатися німці, тому що етимологія слова «німець» – від слова «німий». Ми цілу націю називаємо «німаками», але претензій від них не чули. Не чули вимог називати їх «дойчами». Бо питання вживання етнонімів – це питання розвитку нації. Нічого образливого в цьому немає.

Якщо йти шляхом вилучення нібито образливих слів, то ми взагалі можемо залишитись без мови. Зараз, наприклад,
Читать


Вторник 15 января 2013
Сообщение прочтено 229 раз

Лідер партії "Братство" Дмитро Корчинський вважає, що вирок суду щодо позбавлення волі чотирьох симпатиків патріотичного руху "Чорний комітет" за виготовлення та малювання трафаретів із зображенням президента Віктора Януковича із простреленою головою став можливим лише через те, що українська громадськість не навчилася проявляти солідарність.

Таку думку він висловив, коментуючи вирок суду.

"Діється судове свавілля і стало воно можливим тому, що українська громадськість не навчилася проявляти солідарність. Таке рішення суду стало можливим тому що в справу своєчасно не включилися українські ЗМІ, депутати, громадські організації та тому що активістам не пояснили належно яким чином вони себе мають поводити", - розповів він.

Окрім того, на його думку "ця справа ще раз свідчить, що нашою зброєю є солідарність, і коли на підтримку політичних в'язнів українська громадськість не може зібрати кількох тисяч доларів, то така поведінка є ганебною. Будемо сподіватись, що справа виправиться. Абсолютно можливий інший поворот справи".

Фото: ia-prometei.org.ua

"Зараз іноді навіть проблемно взяти підписи в депутатів про взяття на поруки тих чи інших політв'язнів. Депутати не роблять належних заходів, і не піднімають питання щодо учасників вуличних протестів, які відзначились реальною боротьбою, а не словесною", - додав Корчинський.

На його думку, багато питань "вирішують грошима". "Я думаю, що ціна справи по кожному з цих молодих людей була тисяч 5 доларів, і їх цілком можна було зібрати завчасно. Ми намагаємося збирати, але того замало. Скажімо на тих членів організації "Патріотів України", які вже тривалий час сидять в Харкові, і зараз перебувають під судами, то за весь час доволі активної кампанії було зібрано тисячі 3 — 4 на всіх, що дуже мало", - зазначив політик.

Говорячи про розвиток справи він відзначив: "Я сподіваюсь, що їх вдасться витягнути через апеляцію, і думаю, що вдасться організувати громадський комітет, який буде займатися конкретно ними".

Нагадаємо, вчора чотирьох симпатиків патріотичного руху "Чорний комітет" засудили на реальні терміни за виготовлення та малювання трафаретів із зображенням президента Віктора Януковича із простреленою головою.

За заявою "Чорного комітету", Писарцов та Данилов отримали 2 роки позбавлення волі, Ганненко – 1,8 року позбавлення волі, Никоненко – 1 рік трудової колонії.

 

 


Вторник 25 декабря 2012
Сообщение прочтено 290 раз

Уривок з книги Богдана Богослова "Сіонізм проти українців": 

Народ, про який далі піде мова, називають жидами, євреями, юдеями. Слово "жид" вживають в Руси-Україні та з усіх інших країнах світу, за винятком Московії та її колоній, де більше прийнята назва "єврей". Остання пішла від Біблії, таким чином, "євреї" мало б означати давньобіблійний народ семітського походження. На нашу мову "єврей" перекладається як "зайда", "заброда", "приблуда", що добре відповідає суті справи, бо колись одне з племен кочівників забрело у населену ханаанським народом землю Палестини. Нижче буде показано, що сучасні "євреї" до тих зайд ніякого відношення не мають. В усіх Західних країнах цей народ позначається словом, яке у нас звучить як "жид". 

Слово "жид" вживалось в усій українській класичній літературній спадщині, зокрема у наших геніальних мислителів та поетів Тараса Шевченка та Івана Франка. Образливий смисл слова "жид" в Русь-Україну принесли москвини, які познайомилися з цим народом через Біблію. Після 1917 р. колоніальним народам з Москви було наказано: для означення назви владного народу вживати слово "єврей"; слово "жид" вважати образливим (Указ керованого жидом В.Бланком-Лєніним Совєта народних комісарів від 9 серпня 1918 р.). За вказівкою Лазаря Кагановича, одного з провідників правлячої юдейської кліки, в Україні навіть був введений закон, згідно з яким за слово "жид" можна було отримати три роки в'язниці, але ще до закінчення цього строку жиди-"товаріщі" могли і розстріляти. У наш час малоросам немає чого боятися, бо цей закон уже не діє. 

Словом "юдей" (власне, від нього походить "жид") називають тих віруючих, які сповідують юдаїзм, а у більш широкому значенні також і тих безбожників, які виховувались на традиціях юдаїзма та Талмуда і вважають себе належними до жидівського народу. 

Тепер, слава Богу, ми живемо у певній мірі незалежній від Москви державі, отже можемо повернути в українську мову для широкого вживання слово "жид". Але юдеї вважають, що їх треба називати "євреями", а слово "жид" має образливий відтінок. З цим погодитись не можна, бо вважаючи слово "жид" за образливе, ми таким чином: 

- змушені підсвідоме засуджувати свою класичну літературну спадщину; 
- продовжуємо використовувати і погоджуватись з нав'язаною нам імперською термінологією; 
- у встановленні термінології і для позначення тих чи інших понять на своїй землі зважаємо на думку релігійної меншини, а не на свої 
...
Читать


Воскресенье 28 октября 2012
Сообщение прочтено 230 раз

Главный редактор канала ТВi Виталий Портников не ожидает кардинальных изменений в стране после выборов.

"Парламентские выборы с формальной точки зрения должны стать проверкой того отношения, которое сегодня есть у общества к 2,5 годам президентства Януковича. Должны осознавать, что за это время многое произошло: произошла фактически узурпация власти Партией регионов, расправа власти над политическими конкурентами, фактическая криминализация государства. Если к моменту прихода Януковича к власти мы жили в олигархическом, то теперь мы живем в государстве уголовном. Произошел не симбиоз чиновничества и криминалитета, а преобразование криминалитета во власть. Очевидно, что украинцы на этих выборах должны дать этому оценку", - отметил он.

Однако, Портников не рассчитывает, что выборы пройдут честно.

"Даже по результатам тех соцопросов, которые все мы видим, можно сказать, что идет форсированная подготовка к системной фальсификации выборов властью. Не ожидаю серьезных изменений даже в том случае, когда их выигрывает оппозиция. Потому что при действующей Конституции, которая правда, была введена в правовое поле абсолютно незаконно, ответственность за происходящее в государстве, будет оставаться на Викторе Януковиче. Ни одна оппозиционная сила не захочет с ним эту ответственность разделять, и ни один из оппозиционных лидеров не захочет стать премьер-министром в такой ситуацие. Иначе, это фактически прячет его политические шансы и его политической силы. Все будут ждать президентских выборов", - подчеркнул журналист.

"Эти парламентские выборы - лишь временная остановка автобуса, направляющегося в пропасть, - экономическую, социальную и, к сожалению, политическую, - добавил он. - В ситуации, когда нет реального механизма сокращения срока президентских полномочий Януковича, а сам президент фактически не может выполнять свои обязанности, или выполняет их не положительно, избежать сногсшибательного экономического и социального кризиса возможностей нет. Единственное, что мы можем изменить во время выборов - это попытаться выразить свое отношение к Виктору Януковичу и той политической силе, которая его поддерживает".
По словам Портникова, украинцы должны показать спонсорам власти, они ее не поддерживают.

"Дать понять главным финансовым спонсорам режима, что большинство украинского населения не разделяет попытки превратить государство в уголовное стойбище. Если украинские олигархи это вовремя поймут, может быть, успеют еще до начала кризиса перестроиться на какую-то другую, более реалистично мыслящую фигуру из властного круга. Однако, особых шансов для этого я не вижу", - подытожил журналист.


Четверг 25 октября 2012
Сообщение прочтено 255 раз

Чорновил рассказал, как от него убегал чемпион мира по боксу

Внефракционный нардеп Тарас Чорновил утверждает, что предвыборная кампания Кличко корректируется структурами в Администрации Президента: ему запретили контактировать с определенным кругом людей и дали список, а также сказали – не влезать в переговоры с «Батьківщиной».

«Я не считаю Кличко самостоятельным. Я четко вижу, как его кампания корректируется и подогревается структурами в Администрации Президента. Я бы сказал так: за Кличко просматриваются «уши» и Дмитрия Фирташа, и Сергея Левочкина, и, главное, Юрия Левенца - идеолога подобных схем еще со времен президента Кучмы, - заявил Тарас Чорновил в интервью. - Думаю, что Кличко делает то, что ему говорят. Я на своей шкуре прочувствовал, что у него есть такая зависимость. Я не планировал идти по списку «УДАРа», но мне хотелось найти с этой политической силой общий язык и получить их поддержку на мажоритарном округе. Я долго и нудно искал контактов с Кличко, и когда мне, наконец, удалось оказаться с ним на одном телеэфире, я увидел очень неприглядную картину: чемпион мира по боксу убегает от несчастного украинского депутата. Причем убегает так, что люди, которые наблюдали за этим, смеялись. Потом я узнал, в чем причина: Кличко запретили контактировать с определенным кругом людей и дали список. Я вхожу в этот список, так как принадлежу к личным врагам нынешней власти. То есть Кличко сказали - не влезать в переговоры с «Батьківщиной», затягивать их каким угодно способом».

«В следующем парламенте «УДАР» должен создать свою фракцию, которая будет более многочисленной, чем фракция «Батьківщина». И, соответственно, Партия регионов сможет заявить, что она сотрудничает с оппозицией. Если «Батьківщина» не захочет объединяться с «УДАРом», в партии власти заявят о том, что они не могут уделять внимание каждой оппозиционной силе, а только самой большой, - отметил также политик. - Однако «УДАР» должен создать такие условия, чтобы его объединение с «Батьківщиной» ни при нынешних условиях, когда последняя пробует диктовать свои условия, ни завтра, когда она согласится, что партия Кличко имеет первенство, не состоялось. Власти нужно, чтобы «Батьківщина» была отброшена как «радикальная и кричащая» оппозиция, которая ни на что не влияет. Это очень хорошо продуманный план, и Кличко его выполняет. И для его амбиций это полезно. К тому же поведение лидеров Объединенной оппозиции выглядит очень немудрым. Они со всеми говорят на языке ультиматумов».


Назад1234567Вперед | Указать страницу