Авторизация
Меню
Категории
fake (1)
ZOG (4)
Азаров (8)
алкоголь (2)
Аль-Джазіра (1)
анекдоти (1)
антиукраїнізм (11)
армагедон (1)
атракціон (1)
афера (2)
Бабин Яр (1)
бабло (16)
Бандера (1)
бандити (5)
барыги (10)
безблагодатна церква (2)
безробіття (2)
бидло (2)
Близький Схід (1)
бляди (4)
борги (3)
бордель (8)
бренд (1)
брехня (7)
Брехня голокосту (1)
бюджет (3)
в'язниця (2)
вибори (1)
ВІДЕО (1)
війна (7)
вітання (1)
влада (14)
вторая мировая война (1)
ГАЗ (2)
Газпром (3)
гендлювання (16)
гени (1)
геноцид (1)
герої (4)
гетто (5)
гешефт (5)
гниды (11)
гої (16)
Голодомор (1)
голокость (1)
гомосексуализм (3)
гонево (9)
гра (4)
громада (2)
Гроші (5)
ГуSSкій міръ (6)
ГУЛАГ (1)
Гундяев (1)
Гундяєв (3)
Даунбасс (1)
дауни (1)
дауны (4)
Дегенеративное искусство (1)
дегенераты (2)
дівчата (1)
діснейленд (2)
діти (1)
Добрі новини (8)
документи (3)
друга світова війна (1)
дружба (1)
ересь (2)
ерзац-сир (1)
євреї (2)
Європа (3)
жиди (1)
жидівська поліція (1)
жидобільшовизм (3)
жидовствующие (4)
жидофашизм (2)
ЖКГ (1)
жопа (3)
зайди (4)
заколот (3)
закон (1)
зарази (1)
збочення (4)
злидні (1)
злочин (2)
ЗМІ (1)
зроби сам (1)
ізраїль (1)
імперія (7)
Індустрія голокосту (1)
Інтернет (1)
інформаційні війни (5)
Історія (6)
карлики (1)
картина мира (5)
кацапи (10)
КГБ (2)
Київ (1)
книги (1)
ковбаса (3)
кокаїн (2)
коммуналка (1)
комунізм (1)
комунофашизм (3)
конституція (1)
контроль (2)
концтабір (3)
корупція (5)
Костусєв (1)
круки (1)
ксенофобія (2)
курва (2)
курви (4)
лайно (2)
лесбі (1)
листівки (1)
лохи (11)
Лохокост (1)
луценко (1)
Львів (1)
майстер-клас (1)
малюнки (1)
маніпуляції (14)
масони (1)
масонізм (1)
матюки (2)
менти (1)
Мистецтво (2)
міфи (5)
мова (1)
мордва (3)
москалі (11)
московиты (12)
московские пархатые (3)
Моссад (1)
мрази (5)
мракобесие (5)
мудаки (12)
народ (1)
нацизм-комунізм (3)
нацизм-сіонізм (1)
недоумки (5)
неосталіністи (3)
Німеччина (1)
німці (1)
окупанти (8)
олигархи (1)
ООН (1)
ординці (2)
ОУН (1)
партия рецидивистов (3)
Петлюра (1)
пидорасы (12)
погроми (1)
Поезії (1)
полезная информация (1)
Польща (1)
попи (2)
пошуковики (1)
права человека (1)
провокатори (1)
Прогноз (3)
продажна церква МП (2)
пропаганда (7)
проституция (1)
психотерор (2)
Путин (2)
раби (2)
рабин (2)
разводняк (7)
ревізіонізм (3)
ревізіонізм голокосту (1)
РЕВОЛЮЦІЯ (7)
режим (2)
рейтинг (1)
реформы (2)
розваги (1)
розстріли (1)
російці (11)
российский язык (1)
сатанизм (1)
сатаністи (1)
світлини (1)
свобода слова (1)
СВЯТО (1)
секс (1)
секта (1)
сергианство (3)
сіонізм (1)
скандал (3)
совки (6)
соціальні мережі (1)
Соціологія (1)
СРСР (2)
стереотипы поведения (2)
студенти (1)
стукачи (1)
суд (1)
сша (2)
Табачник (6)
таємниці (4)
талмудическая ложь (1)
тарифи (3)
татари (1)
телебачення (2)
терор (2)
Тимошенко (3)
ті що дивом пережили голокост (1)
тупицы (4)
украинофобия (2)
Україна (6)
українофобія (9)
Українська мова (3)
українці (7)
учение созданное евреями для гоев (1)
фальсифікації (5)
фарс (13)
фестиваль (1)
фото (1)
фотошоп (1)
ФСБ (1)
футбол (1)
Хабад (1)
хозари (3)
холокост - это клей (1)
Хрень (11)
хуцпа (1)
царь (1)
цензура (1)
цены (3)
Церква (2)
Церковь (1)
цимес (1)
цицьки (1)
чужі букви (4)
Шоабизнес (1)
Шпана (1)
штучки (7)
Шухевич (1)
юденрат (1)
юдонацизм (3)
юдофашисты (2)
Янукович (12)


Календарь
 Апрель 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


Вторник 30 апреля 2013
Сообщение прочтено 352 раз

Схоже, найближчим часом українську ГТС, як казали за радянських часів, можуть "зкомуниздити". Іншими словами, її так "покращать", що більше не знайдуть, або знайде один лише "Газпром". 

Уряд подав до Верховної Ради законопроект, що пропонує зняти заборону на приватизацію держпідприємств, дочірніх підприємств НАК "Нафтогаз України", а також підприємств, установ, організацій, утворених внаслідок їх реорганізації. Законопроект пропонує дозволити здійснювати приватизацію за простим рішенням Кабінету міністрів.

Також пропонується внести зміни до закону "Про приватизацію державного майна" і дозволити оренду об'єктів магістрального трубопровідного транспорту. А де дозволена оренда, там дозволена і приватизація, за штучно створені борги. Чинний уряд дозволяє приватизацію і просто так – задарма.

У разі прийняття такої ініціативи, за рішенням уряду можна буде здійснювати відчуження основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі держпідприємств, що здійснюють діяльність з транспортування газу магістральними трубопроводами та його зберігання в підземних сховищах.

Також дозволять передачу основних фондів акцій і часток таких підприємств з балансу на баланс, в концесію, оренду, лізинг, заставу, управління, до статутного капіталу інших юридичних осіб, та вчинення інших правочинів, що можуть призвести до відчуження основних фондів, акцій і часток.

Ключовий момент такої ініціативи - надання владі права просто віддавати іноземній державі українську ГТС. І не тільки її, а будь що! У Законі "Про приватизацію державного майна" пропонується внести такі правки: "Приватизація державного майна здійснюється відповідно до цього Закону або положень, передбачених міжнародними договорами… Якщо міжнародним договором, який набрав чинності в установленому порядку, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені у цьому законі,то застосовують правила міжнародного договору". 

По-суті, це відкриває шлях до одномоментної капітуляції в цілій низці сфер.  ГТС, яку український народ створював десятиліттями, уряд, що доживає останні місяці, зможе здати навіть не за гроші, а за міжнародним договором - Росії. Цим законопроектом влада легалізує можливість робити з ГТС та унікальними підземними газосховищами, все, що схоче.

Пропозиції Кабміну чітко спрямовані на розпродаж державної ГТС шматками за рішенням урядовців, які не забудуть при цьому про свій особистий інтерес на майбутнє. Тусовка з 20 людей, які називаються Кабміном, роздаватимуть останні шматки держвласності в інтересах ще трьох осіб, які називаються "Сім‘єю".

Від того, пообіцяють владі дачу в Підмосков‘ї чи Монако, залежатиме доля унікальних господарських комплексів України, створених цілими поколіннями, що прямо, найбезпосереднішим чином впливають на національну безпеку.

Стаття 111 Кримінального Кодексу чітко визначає поняття державної зради - це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, державній, економічній чи інформаційній безпеці держави, і карається цей злочин позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років".

Чому влада йде на це після трьох років? Тому, що злодійкувата влада
Читать


Среда 27 марта 2013
Сообщение прочтено 403 раз

 

Когда-то давно человечество придумало политические партии, чтобы более эффективно управлять государствами. Европейский парламентаризм в его нынешнем виде зародился во Франции, во времена Великой Французской революции. Именно тогда возникла традиция делить парламентариев на левых, правых и центристов. Справа во французском Национальном собрании сидели консерваторы и монархисты, выступавшие за сохранение старых порядков, в центре – умеренные сторонники республики, слева – якобинцы, сторонники радикальных преобразований и полного упразднения «старого мира». Такая классификация политических течений на левых и правых оказалась весьма удобной. Она прижилась, и употребляется политологами до сих пор, не смотря на призывы заменить ее на что-то более современное.

К правым в Европе принято относить тех, кто ставит во главу угла традиционные ценности - церковь, нацию, гетеросексуальную семью, капитализм, неприкосновенность частной собственности. Левые – сторонники так называемой «социальной справедливости». Разного рода коммунисты и социалисты, предлагающие различные варианты перераспределения доходов в пользу бедных. Все, что между правыми и левыми – умеренный центр. Традиционно сюда принято относить партии социал-демократического направления, в разных пропорциях мешающие капитализм с социализмом.

В Украине, где политическая грамотность населения на момент прихода демократии стремилась к нулю, а в обществе с момента обретения независимости существовал серьезный ментальный раскол на «националистов» и «советских», процесс перехода к многопартийной системе имел свою неповторимую специфику. Разновекторность украинских регионов, часть которых осознает себя украинскими землями, а часть – заблудшими российскими территориями, создает в государстве такую ситуацию, при которой определяющим в партийной идеологии становится не экономический подход, а лояльность той или иной политической силы Кремлю. Поэтому в отличие от большинства европейских государств, где есть просто социалисты, просто националисты и просто либералы, в Украине все эти течения существуют в двух ипостасях – русской и украинской, каждая из которых борется не только с идеологическими оппонентами, но и с «единомышленниками» из другой части страны.

Самое яркое отражение этой ситуации – партии КПУ и «Свобода». На первый взгляд идеологические противники, на самом деле имеют гораздо больше общего, чем того хотелось бы обоим. И если со «Свободой», которая открыто и честно признает себя силой националистической, т.е. правой - все понятно, то партия Симоненко являет собой весьма любопытный феномен, воплотивший в себе всю эволюцию русского национализма в XX веке, когда националистами в России быть было нельзя, но очень хотелось.

Если приглядеться повнимательнее, то оказывается, что за раскрученным брендом и популистской левацкой риторикой украинских коммунистов, призывающих «вернуть страну народу», на самом деле скрывается совсем другая, противоположная марксизму идеология. Партия Симоненко, соблазнив избирателя красочной ретро-упаковкой с советскими символами, подсунула ему реакционный русский национал-консерватизм с отчетливым послевкусием черносотенства. Под личиной левых притаились самые настоящие правые! Правда, избиратель КПУ, похоже, и сам был рад такому подлогу, потому как и сам по большому счету на Маркса с его интернационализмом чихать хотел.

Корни ситуации следует искать в недалеком прошлом. Страна, победившая
Читать


Суббота 26 января 2013
Сообщение прочтено 328 раз

 

У вас не виникала думка на фракції просто заборонити публічне використання слова «жид» і його похідних? Байдуже – коректно його використовувати чи ні – просто, щоб не було звинувачень в антисемітизмі і цих безкінечних філологічних диспутів, в які вас втягують?

Ви вважаєте, ми можемо так ставити питання в присутності фахового філолога Ірини Фаріон?

Але ж ви бачите, як це сприймається суспільством?

А як сприймається? Якщо є маніпуляція, то як ми можемо її коментувати? Ті, хто каже, що це «розпалювання міжнаціональної ворожнечі», хай подають до суду. Але ж не подають, бо ця тема роздувається в маніпулятивних цілях. Колись так само намагалися робити з виступом Олега Тягнибока на Яворині 2004 року. Але чомусь усі крикуни мовчать, що Тягнибок виграв усі суди, де довів, що в його виступі не було розпалювання міжнаціональної ворожнечі. До речі, в тих судових процесах якраз лінгвістична експертиза Ірини Фаріон була одним із ключових аргументів.

Ви не будете давати зайвих приводів для звинувачень…

Насправді саме наше існування є таким приводом. Не буде цього – буде щось інше, наприклад, право на вільне володіння зброєю, заборона на усиновлення дітей іноземцями і так далі. Ми виходимо з того, що українська нація – це кровно-духовна спільнота, як писав Шевченко, «і мертвих, і живих, і ненароджених». Ми є відповідальними як перед тими, хто боровся за утвердження української нації на українській землі, так і перед нашими нащадками. Ось ця відповідальність і є мотивом, що рухає нами. А ті, хто проти того, аби українці були господарями на своїй землі, знайдуть мільйон причин, до стовпа, як то кажуть, присікаються, щоб створити скандал.

Зауважте, як штучний скандал зі вживанням слова «жид» переноситься в англомовне середовище. Спочатку слово спотворили фонетично, написавши «zhydovka», тобто транслітерували з російської, хоча Мірошниченко писав українською. А потім додали до нього ще й прикметник, і вийшло – «zhydovka» («dirty Jewess»), що значить «брудна жидівка». А це вже наклеп, бо Мірошниченко так не висловлювався. Така маніпуляція була потрібна, щоб роздути скандал, бо в самому слові «Jewess», як, власне, і перекладається англійською слово «жидівка», немає нічого антисемітського. З цього приводу ми подали до суду на газету, яка цей наклеп надрукувала.

Зрештою, це питання до філологів. Це – мовна норма, яка присутня в словниках, українській класичній літературі. Чи ми чимось відрізняємось у цьому питанні від східноєвропейських націй – поляків, чехів чи литовців? Очевидно, ні. То що за чудасія відбувається на кордоні між Україною і Польщею, що в Польщі вживання слова «жид» на означення походження – це нормально, а в Україні – щось неприйнятне? В Українській Галицькій Армії був Жидівський пробоєвий курінь, який боровся за Україну. Його вояки практично всі загинули за Незалежність нашої держави. Вони – українські герої. Натомість сюди прийшли євреї-комісари на чолі північних орд, які цю Незалежність знищили. Наслідком московсько-большевицької окупації став геноцид українців – Голодомор 1932–33 років. І в цьому контексті яке саме слово має негативну конотацію?

Зрештою, не може одна національна меншина диктувати, які слова нам вилучати з мови, а які – вживати. Найбільше, либонь, мали б ображатися німці, тому що етимологія слова «німець» – від слова «німий». Ми цілу націю називаємо «німаками», але претензій від них не чули. Не чули вимог називати їх «дойчами». Бо питання вживання етнонімів – це питання розвитку нації. Нічого образливого в цьому немає.

Якщо йти шляхом вилучення нібито образливих слів, то ми взагалі можемо залишитись без мови. Зараз, наприклад,
Читать


Пятница 18 января 2013
Сообщение прочтено 346 раз

З Литви надійшла новина, яка має важливе значення для Західної Україні, та й держави в цілому. За рішенням Апеляційного суду у Вільнюсі колишній співробітник держбезпеки СРСР 84-річний Вацловас Кояліс повинен провести півроку в місцях позбавлення волі за участь у депортації литовців до Сибіру в роки після Другої світової війни.

Раніше повідомлялося, що Клайпедський окружний суд в 2011 році засудив екс-чекіста за вчинені ним злодіяння до штрафу в 3,9 тисячі літів (близько однієї тисячі євро), проте прокуратура оскаржила вирок, визнавши його занадто м'яким.

Важко не визнати: той факт, що апеляційна інстанція прислухалася до аргументів прокуратури, врятував честь литовської Феміди. Адже порівняно невеликий грошовий штраф за співучасть в жорстоких злочинах комуністичного режиму виглядав не тільки м'яким, але й справжньою насмішкою над таким поняттям, як справедливість.

Відомо, що за останні роки в Литві неодноразово виносилися вироки щодо учасників депортацій більш ніж півстолітньої давності. При цьому литовські суди були досить милосердні: у багатьох випадках підсудним не призначали покарання у вигляді позбавлення волі з причини їх похилого віку. Втім, у деяких випадках прокурорам вдавалося домогтися посилення вироку. Так, у 2008 році колишній співробітник міліції, 80-річний Зігмантас Дубосас, був засуджений на п'ять років в'язниці за участь у переселенні жителів Литви до Сибіру в 1949 році.

Як відомо, радянська влада висилала в далеку і сувору Сибір сім'ї "лісових братів", як називали в народі (і не тільки, до речі, в Литві, а у всьому СРСР) учасників збройного підпілля, які боролися з окупаційним промосковським режимом. Точно таким же стражданням, а нерідко й набагато більш страшним, було піддано населення Західної України. А багато учасників ОУН-УПА, які здійснюючи національно-визвольну боротьбу виступали зі зброєю в руках за очищення своєї Батьківщини від чекістської нечисті і комуністичних прихвоснів, також було знищено чи вивезено на заслання.

Литва подає українцям хороший приклад, як треба обходитися з катами народу незалежно від того, скільки часу минуло після їх злочинів. У Кримінальному кодексі цієї невеликої прибалтійської країни є стаття про насильницьке переміщення осіб проти їх волі ‒ це злочин вважається тяжким і карається позбавленням волі на строк від 5 до 15 років.

В українському кримінальному законодавстві нічого подібного наразі немає. А чому? Невже всіх катів НКВС (КДБ) і їх пособників вже наздогнало відплата? Варто новообраним народним депутатам ініціювати відповідні зміни на законодавчому рівні: особи, які вчинили злочини проти людства повинні понести заслужене покарання.

Пам'ятається, років п'ять тому Верховний суд України скасував рішення військового суду Львівського гарнізону та Військового апеляційного суду Центрального регіону про відмову в порушенні кримінальної справи проти співробітників НКВС, які в 1944-1945 роках в Тернопільській області вбивали цивільних осіб, видаючи себе за бійців УПА.

Повідомлялося, що ВСУ ухвалив дане рішення за касаційною скаргою депутата Верховної Ради I скликання Івана Макара.
Пан Макар тоді висловив думку, що в Україні залишилися "ще сотні живих енкаведистів" і висловив надію, що вони будуть покарані.

На моїй пам'яті за минулі п'ять років в Україні не засудили жодного колишнього співробітника злочинної структури, якою був НКВС. Все руки не доходять до відновлення справедливості стосовно жертв катів? Або хтось цьому противиться?
Засудження в Литві чергового ката від НКВД могло б спонукати українців на активізацію роботи в даному напрямку. Всі здорові сили в Україні повинні підтримати такого роду кроки з відновлення історичної і людської справедливості. Від цього залежить майбутнє країни і української нації.

Особливо це стосується Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей. Місцеві парламенти та громади під керівництвом опозиційних партій могли б ініціювати
Читать


Вторник 30 октября 2012
Сообщение прочтено 360 раз

Дефіцит держбюджету України за січень-вересень 2012 року становив 24 млрд 380,8 млн грн.

Про це йдеться у інформації про стан виконання зведеного та державного бюджетів Міністерства фінансів України.

Таким чином, у порівнянні з ситуацією за 9 місяців 2011 року (дефіцит у 8,198 млрд грн), показник збільшився у 3 рази.

Доходи держбюджету за звітній період збільшились на 8,7% - до 246 млрд 322,2 млн грн, зведеного бюджету - на 10,9%, до 317 млрд 962,3 млн грн.

До загального фонду держбюджету за 9 місяців 2012 року надійшло 208 млрд 550,4 млн грн, що на 10% більше, ніж роком раніше.

Найбільші надходження у січні-вересні 2012 року становили:

- податок на додану вартість (ПДВ). Збільшився на 9,1% - до 135,4 млрд грн;

- податок на прибуток підприємств, збільшився на 0,9%, до 39,16 млрд грн;

- акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів, збільшився на 10% - до 17,6 млрд грн.

До спеціального фонду держбюджету за 9 місяців 2012 року надійшло на 1,9% більше - 37,8 млрд грн, власні надходження бюджетних установ зменшились на 15,7%, до 15,567 млрд грн.

Касові видатки держбюджету України за січень-вересень зросли на 15,2% - до 267,26 млрд грн, загальна сума касових видатків зведеного бюджету - на 17%, до 335,75 млрд грн.


Воскресенье 28 октября 2012
Сообщение прочтено 265 раз

Главный редактор канала ТВi Виталий Портников не ожидает кардинальных изменений в стране после выборов.

"Парламентские выборы с формальной точки зрения должны стать проверкой того отношения, которое сегодня есть у общества к 2,5 годам президентства Януковича. Должны осознавать, что за это время многое произошло: произошла фактически узурпация власти Партией регионов, расправа власти над политическими конкурентами, фактическая криминализация государства. Если к моменту прихода Януковича к власти мы жили в олигархическом, то теперь мы живем в государстве уголовном. Произошел не симбиоз чиновничества и криминалитета, а преобразование криминалитета во власть. Очевидно, что украинцы на этих выборах должны дать этому оценку", - отметил он.

Однако, Портников не рассчитывает, что выборы пройдут честно.

"Даже по результатам тех соцопросов, которые все мы видим, можно сказать, что идет форсированная подготовка к системной фальсификации выборов властью. Не ожидаю серьезных изменений даже в том случае, когда их выигрывает оппозиция. Потому что при действующей Конституции, которая правда, была введена в правовое поле абсолютно незаконно, ответственность за происходящее в государстве, будет оставаться на Викторе Януковиче. Ни одна оппозиционная сила не захочет с ним эту ответственность разделять, и ни один из оппозиционных лидеров не захочет стать премьер-министром в такой ситуацие. Иначе, это фактически прячет его политические шансы и его политической силы. Все будут ждать президентских выборов", - подчеркнул журналист.

"Эти парламентские выборы - лишь временная остановка автобуса, направляющегося в пропасть, - экономическую, социальную и, к сожалению, политическую, - добавил он. - В ситуации, когда нет реального механизма сокращения срока президентских полномочий Януковича, а сам президент фактически не может выполнять свои обязанности, или выполняет их не положительно, избежать сногсшибательного экономического и социального кризиса возможностей нет. Единственное, что мы можем изменить во время выборов - это попытаться выразить свое отношение к Виктору Януковичу и той политической силе, которая его поддерживает".
По словам Портникова, украинцы должны показать спонсорам власти, они ее не поддерживают.

"Дать понять главным финансовым спонсорам режима, что большинство украинского населения не разделяет попытки превратить государство в уголовное стойбище. Если украинские олигархи это вовремя поймут, может быть, успеют еще до начала кризиса перестроиться на какую-то другую, более реалистично мыслящую фигуру из властного круга. Однако, особых шансов для этого я не вижу", - подытожил журналист.


Пятница 26 октября 2012
Сообщение прочтено 297 раз

 Команда Януковича досягла успіху на ривку. Щоб утримати завойовані позиції, потрібні інші якості, вважає експерт зі стратегічних  комунікацій Андрій Ротовський.

1992 року ви продемонстрували, що суперечливі питання краще вирішувати за столом переговорів. Але дивимося на теперішнє українське політичне та громадське життя й бачимо: за 20 років ми не дуже просунулися в плані цивілізованості.

– Історія, про яку ви нагадали, має для України символічне значення. Тоді, 1992­го, проходячи повз Софіївський собор, я став свідком того, як представники різних православних конфесій у своєму протистоянні дійшли не лише до взаємних образ, а навіть до бійки. Людям релігійним це ніяк не личило. Тож я запропонував їх лідерам зібратися за столом переговорів і спробувати вирішити всі суперечливі питання мирно. Йшлося, перш за все, про володіння храмами. Релігійні діячі пристали на цю пропозицію.

На жаль, відтоді конфліктів і суперечок у нас не поменшало. Україна, як єдина система, так і не стала реальністю, хоча потенція для цього є. Ми, як держава, отримали в спадок не лише територію, а й певну здатність до згуртування. Але при цьому успадкували і велику кількість автономних підсистем. Вони не є анта­гоністичними. Однак проблема в тому, що ці автономії ніхто не поєднував.

Особливості українського соціуму найвлучніше визначає таке поняття, як "хутір". У центрі українського Космосу перебуває сім'я. Якщо в ній, на нашому хуторі, все доб­ре, то нам немає ні до кого діла – ми є соціальними інтровертами. Бойки, лемки, гуцули на Заході, і українці на Сході чи Півдні, в Конотопі або Бердянську живуть своїм внутрішнім життям і мало що знають одне про одного. Вже не кажу про Одесу, яка вважає себе відокремленим полісом, мало не окремою державою. Чи про "острів" Крим, де більшість населення співвідносить себе з російським соціумом. На відміну від Росії з її імперською ментальністю, де сакралізується влада й територія, у нас немає лідерів, які поєднували б усю націю. Ми сакралізуємо свій хутір, свою родину. А те, що виходить за їх межі, мене стосується лише тією мірою, якою зачіпає мої безпосередні інтереси.

Донецький регіон теж вважає себе частиною російського соціуму?

...
Читать

Четверг 25 октября 2012
Сообщение прочтено 292 раз

Чорновил рассказал, как от него убегал чемпион мира по боксу

Внефракционный нардеп Тарас Чорновил утверждает, что предвыборная кампания Кличко корректируется структурами в Администрации Президента: ему запретили контактировать с определенным кругом людей и дали список, а также сказали – не влезать в переговоры с «Батьківщиной».

«Я не считаю Кличко самостоятельным. Я четко вижу, как его кампания корректируется и подогревается структурами в Администрации Президента. Я бы сказал так: за Кличко просматриваются «уши» и Дмитрия Фирташа, и Сергея Левочкина, и, главное, Юрия Левенца - идеолога подобных схем еще со времен президента Кучмы, - заявил Тарас Чорновил в интервью. - Думаю, что Кличко делает то, что ему говорят. Я на своей шкуре прочувствовал, что у него есть такая зависимость. Я не планировал идти по списку «УДАРа», но мне хотелось найти с этой политической силой общий язык и получить их поддержку на мажоритарном округе. Я долго и нудно искал контактов с Кличко, и когда мне, наконец, удалось оказаться с ним на одном телеэфире, я увидел очень неприглядную картину: чемпион мира по боксу убегает от несчастного украинского депутата. Причем убегает так, что люди, которые наблюдали за этим, смеялись. Потом я узнал, в чем причина: Кличко запретили контактировать с определенным кругом людей и дали список. Я вхожу в этот список, так как принадлежу к личным врагам нынешней власти. То есть Кличко сказали - не влезать в переговоры с «Батьківщиной», затягивать их каким угодно способом».

«В следующем парламенте «УДАР» должен создать свою фракцию, которая будет более многочисленной, чем фракция «Батьківщина». И, соответственно, Партия регионов сможет заявить, что она сотрудничает с оппозицией. Если «Батьківщина» не захочет объединяться с «УДАРом», в партии власти заявят о том, что они не могут уделять внимание каждой оппозиционной силе, а только самой большой, - отметил также политик. - Однако «УДАР» должен создать такие условия, чтобы его объединение с «Батьківщиной» ни при нынешних условиях, когда последняя пробует диктовать свои условия, ни завтра, когда она согласится, что партия Кличко имеет первенство, не состоялось. Власти нужно, чтобы «Батьківщина» была отброшена как «радикальная и кричащая» оппозиция, которая ни на что не влияет. Это очень хорошо продуманный план, и Кличко его выполняет. И для его амбиций это полезно. К тому же поведение лидеров Объединенной оппозиции выглядит очень немудрым. Они со всеми говорят на языке ультиматумов».


Понедельник 24 сентября 2012
Сообщение прочтено 266 раз

Директор Института трансформации общества Олег Соскин прокомментировал резолюцию США по Украине и реакцию отечественного МИДа по этому поводу.

«Резолюция США по Украине - это такое весомое предупреждение правящему режиму. Если Украина не вернется на цивилизованный путь развития, не придет к стандартам развитых демократических стран, то нашу власть ждут очень большие проблемы, против них будут приняты серьезнейшие санкции - даже более суровые, чем против такого изгоя, как Лукашенко. Там-то хоть все понимают, что Беларусь - это российская резервация, отстойник какой-то… А с Украиной все будет гораздо серьезнее и будет очень напоминать ситуацию с Ливией, Сирией и другими диктаторскими странами Северной Африки, - заявил  Олег Соскин. - На этом США и Запад не остановятся и будут действовать дальше. Это очень опасно, для народа в том числе. Ну, а наше руководство давно потеряло чувство страха, а Янукович утратил ощущение реальности - считает, что может действовать безнаказанно. Для нас, граждан Украины - это очень плохой симптом».

«Западное демократическое сообщество такого беспредела, когда попираются основные базовые принципы демократии и цивилизованности, терпеть не будет. И правильно… Нельзя терпеть диктаторов и таких хамов в своем доме. И если у граждан страны не хватает собственной зрелости и выучки, то тогда им надо помогать, излечивать народ от этой болезни. Потому что диктатура, репрессии и тирания - это заразные болезни, и если их оставить без должного внимания, эта зараза начинает быстро распространяться по другим странам мирового сообщества. И те, кто через подобное уже прошли, знают цену - это может потом привести к войне даже мирового масштаба. Поэтому цивилизованные страны пытаются быстро разобраться с подобными явлениями - стерилизовать лагуны с такими маленькими трайболистскими диктаторами типа Януковича и его семьи», - отметил также эксперт.

«Следующий серьезный шаг будет после сфальсифицированных выборов. И, конечно же, Запад поддержит оппозицию. И если Янукович и его камарилья не остановятся, а будут продолжать внедрять в стране свою диктатуру, в стране будут серьезные социальные и политические столкновения. У меня по этому поводу не возникает ни малейших сомнений», - заявил также господин Соскин.

В то же время, эксперт не оставил без внимания и реакцию отечественного МИДа на резолюцию США по Украине: «Грищенко - это не министр иностранных дел, а тряпичная кукла. Просто стыдно, что во главе нашего МИДа находится такое вот междометие, готовое обслуживать интересы абсолютно зарвавшегося рецидивиста, который вообразил, что он будет диктатором европейской страны».


Вторник 4 сентября 2012
Сообщение прочтено 400 раз
В израильском селении Текоа на Западном берегу реки Иордан установили памятную доску Шалому Шварцбарду - убийце Симона Петлюры.
Он жил в украинском городе Измаиле. Во время Гражданской войны был в Одессе, в составе еврейских банд участвовал в боевых действиях против гайдамаков, атамана Григорьева и Директории. Анархист Шварцбард не стал сотрудничать с Советской властью и уехал в Париж. Его самым знаменитым поступком стало безнаказанное убийство Симона Петлюры. Шварцбард открыто застрелил его на парижской улице якобы в отместку за своих родственников, погибших от рук петлюровцев (еврейский принцип "око за око").
В своем решении продажный французский суд оправдал Шварцбарда, постановив что он совершил справедливое возмездие. Более того, суд предписал родственникам Петлюры возместить судебные издержки.

Назад12345678Вперед | Указать страницу