Авторизация
Меню
Категории
fake (1)
ZOG (4)
Азаров (8)
алкоголь (2)
Аль-Джазіра (1)
анекдоти (1)
антиукраїнізм (11)
армагедон (1)
атракціон (1)
афера (2)
Бабин Яр (1)
бабло (16)
Бандера (1)
бандити (5)
барыги (10)
безблагодатна церква (2)
безробіття (2)
бидло (2)
Близький Схід (1)
бляди (4)
борги (3)
бордель (8)
бренд (1)
брехня (7)
Брехня голокосту (1)
бюджет (3)
в'язниця (2)
вибори (1)
ВІДЕО (1)
війна (7)
вітання (1)
влада (14)
вторая мировая война (1)
ГАЗ (2)
Газпром (3)
гендлювання (16)
гени (1)
геноцид (1)
герої (4)
гетто (5)
гешефт (5)
гниды (11)
гої (16)
Голодомор (1)
голокость (1)
гомосексуализм (3)
гонево (9)
гра (4)
громада (2)
Гроші (5)
ГуSSкій міръ (6)
ГУЛАГ (1)
Гундяев (1)
Гундяєв (3)
Даунбасс (1)
дауни (1)
дауны (4)
Дегенеративное искусство (1)
дегенераты (2)
дівчата (1)
діснейленд (2)
діти (1)
Добрі новини (8)
документи (3)
друга світова війна (1)
дружба (1)
ересь (2)
ерзац-сир (1)
євреї (2)
Європа (3)
жиди (1)
жидівська поліція (1)
жидобільшовизм (3)
жидовствующие (4)
жидофашизм (2)
ЖКГ (1)
жопа (3)
зайди (4)
заколот (3)
закон (1)
зарази (1)
збочення (4)
злидні (1)
злочин (2)
ЗМІ (1)
зроби сам (1)
ізраїль (1)
імперія (7)
Індустрія голокосту (1)
Інтернет (1)
інформаційні війни (5)
Історія (6)
карлики (1)
картина мира (5)
кацапи (10)
КГБ (2)
Київ (1)
книги (1)
ковбаса (3)
кокаїн (2)
коммуналка (1)
комунізм (1)
комунофашизм (3)
конституція (1)
контроль (2)
концтабір (3)
корупція (5)
Костусєв (1)
круки (1)
ксенофобія (2)
курва (2)
курви (4)
лайно (2)
лесбі (1)
листівки (1)
лохи (11)
Лохокост (1)
луценко (1)
Львів (1)
майстер-клас (1)
малюнки (1)
маніпуляції (14)
масони (1)
масонізм (1)
матюки (2)
менти (1)
Мистецтво (2)
міфи (5)
мова (1)
мордва (3)
москалі (11)
московиты (12)
московские пархатые (3)
Моссад (1)
мрази (5)
мракобесие (5)
мудаки (12)
народ (1)
нацизм-комунізм (3)
нацизм-сіонізм (1)
недоумки (5)
неосталіністи (3)
Німеччина (1)
німці (1)
окупанти (8)
олигархи (1)
ООН (1)
ординці (2)
ОУН (1)
партия рецидивистов (3)
Петлюра (1)
пидорасы (12)
погроми (1)
Поезії (1)
полезная информация (1)
Польща (1)
попи (2)
пошуковики (1)
права человека (1)
провокатори (1)
Прогноз (3)
продажна церква МП (2)
пропаганда (7)
проституция (1)
психотерор (2)
Путин (2)
раби (2)
рабин (2)
разводняк (7)
ревізіонізм (3)
ревізіонізм голокосту (1)
РЕВОЛЮЦІЯ (7)
режим (2)
рейтинг (1)
реформы (2)
розваги (1)
розстріли (1)
російці (11)
российский язык (1)
сатанизм (1)
сатаністи (1)
світлини (1)
свобода слова (1)
СВЯТО (1)
секс (1)
секта (1)
сергианство (3)
сіонізм (1)
скандал (3)
совки (6)
соціальні мережі (1)
Соціологія (1)
СРСР (2)
стереотипы поведения (2)
студенти (1)
стукачи (1)
суд (1)
сша (2)
Табачник (6)
таємниці (4)
талмудическая ложь (1)
тарифи (3)
татари (1)
телебачення (2)
терор (2)
Тимошенко (3)
ті що дивом пережили голокост (1)
тупицы (4)
украинофобия (2)
Україна (6)
українофобія (9)
Українська мова (3)
українці (7)
учение созданное евреями для гоев (1)
фальсифікації (5)
фарс (13)
фестиваль (1)
фото (1)
фотошоп (1)
ФСБ (1)
футбол (1)
Хабад (1)
хозари (3)
холокост - это клей (1)
Хрень (11)
хуцпа (1)
царь (1)
цензура (1)
цены (3)
Церква (2)
Церковь (1)
цимес (1)
цицьки (1)
чужі букви (4)
Шоабизнес (1)
Шпана (1)
штучки (7)
Шухевич (1)
юденрат (1)
юдонацизм (3)
юдофашисты (2)
Янукович (12)


Календарь
 Апрель 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


Воскресенье 23 августа 2015
Сообщение прочтено 281 раз
Как пишет в статье для Wall Street Journal бывший исполнительный редактор International Herald Tribune Джон Винокур, когда Россия две недели назад в Совбезе ООН наложила вето на резолюцию о создании международного трибунала по крушению самолета, выполнявшего рейс MH-17, ни ведомство федерального канцлера, ни МИД Германии никак не прокомментировали это.

Между тем Соединенные Штаты, наряду с прочими своими союзниками, выразили свое «негодование» по поводу «дипломатического маневра» России, а постпред США при ООН Саманта Пауэр заявила, что вето Москвы – это действие «в пользу безнаказанности», говорится в статье.

Однако правительство Германии, как показалось обозревателю Wall Street Journal, колебалось по поводу того, совершать ли «открытые нападки на русских» или нет. А на прошлой неделе глава ведомства канцлера ФРГ Петер Альтмайер – которому, как пишет издание, «платят за то, чтобы он не оговаривался», – среди главных вызовов Германии назвал лишь мигрантов, крайне напряженную ситуацию на Ближнем Востоке и деятельность исламистов. Однако ни слова не было сказано об «аннексировавшей Крым» России, которая допустила возможность применения ядерного оружия в европейском региональном конфликте и которая, помимо этого, разместила ракеты, способные нести ядерный заряд на таком расстоянии, с которого можно нанести удар по «окрестностям Берлина».

Как отмечает обозреватель Wall Street Journal, это «острожное избегание российского вопроса» произошло всего лишь через несколько дней, после того как издание Spiegel сообщило: Ангела Меркель решила баллотироваться в 2017 году на четвертый срок.

То, что представитель канцлера Германии проигнорировал тему «воинственности Владимира Путина», походит на попытку добиться того, чтобы большая часть ее избирателей, внимание которых сосредоточено на вопросе безопасности, не начали думать, что «у канцлера и Германии есть военная проблема», – подытоживает обозреватель Wall Street Journal Джон Винокур.

http://vilni-novyny.blogspot.com/2015/08/inosmi-wsj-merkel-prekratila-voevat-s-putinym-chtoby-ne-otpugnut-izbirateley.html

Среда 20 августа 2014
Сообщение прочтено 324 раз

Изучение жизни по новостям СМИ — это попытка определить сорт пармезана по вкусу кала того, кто этот пармезан съел.

По всей вероятности, это непростой, но увлекательный процесс. Мы слышим, как население РФ все громче чавкает новостями, вникая в тайны войны и мира. Оно так увлеклось дегустацией, что начисто забыло о своей первоначальной задаче. То есть о своей попытке все же узнать сорт пармезана.

Просмотр новостей в РФ превратился в гражданский обряд, стал важнейшей частью пещерно-черносотенного культа. Пережеванность информации, ее обработанность кислотами и желудочными соками идеологии, ее странствие по извилистому кишечнику СМИ уже не играют никакой роли. Продукт прекрасно употребляется и пользуется огромной популярностью.

К тому же массмедиа России научились начинять его газами чистой духовности. Это придает моменту выхода продукта к потребителю характерную, легко узнаваемую звучность.

В данной метафоре нет ни драматизации, ни натяжки. Изготовление медиапродукта и не может быть иным, нежели это прописано в «третьем законе» профессора Гитлера. (Да-да, того самого. Помимо всего прочего, Гитлер, разумеется, был почетным профессором девяти университетов только в одной Германии.) Третий закон гласит: «Всякая пропаганда должна быть доступна для массы: ее уровень должен исходить из меры понимания, свойственной самым отсталым индивидуумам из числа тех, на кого она хочет воздействовать. Чем к большему количеству людей обращается пропаганда, тем элементарнее должен быть ее идейный уровень» (А. Гитлер. Моя борьба).

Все СМИ во всем мире (в той или иной степени) следуют этому закону. Особенно в сложные времена. Если рейтинг новостей запредельно высок, то это означает, что «дно тупости» уже достигнуто. Ведь публика обожает однозначность. Особенно российская. Она умеет быть благодарной тому, кто избавляет ее от мерзкой необходимости думать. Уже избавлено порядка 88%, и эта цифра все растет. Виртуальный пещерно-черносотенный мир оказался для них очень уютным местечком.

Во всем этом нет никакой трагедии и никакого посягательства на личность. Ведь если мировоззрение человека сформировано телевизором, это значит, что его никогда у него и не было.

Конечно, все это мешает населению осознавать реальность, но она интересует народ примерно так же, как вкус пармезана. То есть вообще никак. Более того, реальность по самой своей природе штука русофобская и антигосударственная. Ей и не должно быть места в России, а нетерпимость к ней должна стать обязательной чертой истинного патриота.

Смущает только то, что еще не везде и не во всем над ней одержана победа. К примеру, в вопросе об абсолютной самобытности и уникальности «русского мiра», «русской цивилизации» нет-нет да и покажется мерзкое рыло реальности, способное попортить всю красоту патриотической картины.

Конкурирующий в популярности с «Крымнашем» пещерный клич «Россия не Европа!» звучит не так красиво, как мог бы. А все потому, что реальность пока еще осмеливается о себе напоминать (разными способами).

Как известно, у идеологии «самобытной и неповторимой русской цивилизации» существует небольшая проблема. Что-нибудь «русское» (в черносотенном смысле этого слова) обнаружить в общественных пейзажах практически нереально. Абсолютно все, из чего соткана современная жизнь РФ, имеет строго западное происхождение. И никакого другого. Вторично и заимствовано все, без исключения.

Включая, кстати, и культуру. И «Евгений Онегин», и «Анна Каренина» — продукты «лицензионные», изготовленные по тем западным литературным технологиям, которые Европа вырабатывала несколько столетий.

Россия не имела ни малейшего представления даже о существовании рифм. Европа оттачивала формы поэм, романов и симфоний, она же задавала их стилистику и дизайн. Так что «русского» в «Евгении
Читать


Пятница 30 мая 2014
Сообщение прочтено 152 раз
Для Луганської і Донецької областей Європейський митний простір важливіший за ринок Митного союзу. Про це у своєму матеріалі "Відірватися від Євразії" пише Олександр Крамар.

"Попри поширені стереотипи для обох областей найбільш проросійськи настроєного Донбасу, саме Європейський митний простір уже зараз є значно важливішим, аніж ринок Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану (від 1 січня 2015 року – Євразійський союз)", - пише Крамар.

"Особливо помітно це на прикладі Донеччини, для якої, наприклад, у І кварталі 2014 року ринок відносно далекої Італії (14,1% експорту) був важливіший, аніж сусідньої Росії (12,9%). Не набагато поступалися останній за своїм значенням і ринки таких країн, як Туреччина (10,5%) чи Єгипет (9,6%), а до маленької Молдови, яка разом із Україною готується стати членом всеосяжної ЗВТ з ЄС, або віддаленої європейської Іспанії виробники Донецької області відправили більше товарів, аніж до Казахстану, другої за економічною потужністю країни євразійського Митного союзу", - наголошує він.

"А загалом обсяг збуту донецької продукції до країн Європейського митного союзу в І кварталі 2014 року в два з половиною рази перевищив показник продажів до МС Росії, Білорусі та Казахстану", - додає Крамар.

Більше читайте у матеріалі "Відірватися від Євразії" у №22 "Українського тижня".


Воскресенье 21 июля 2013
Сообщение прочтено 239 раз

Телевизионные ток-шоу в большинстве своём пошли на каникулы. Самое время разбираться во впечатлениях и пытаться ответить на вопросы, которых накопилось очень много. Один из этих вопросов касается представительства в ток-шоу Партии регионов: чего эта партия добивается, какой хочет выглядеть, какой имидж себе создаёт? Создаёт намеренно или же по недосмотру, по ошибке, по недоразумению?

В эфирах ток-шоу Партию регионов в большинстве случаев представляют одни и те же несколько лиц. Раз за разом одни и те же - независимо от тем обсуждения. Универсальные специалисты по всему на свете? Или просто очень сведущие, очень образованные, безгранично интеллектуальные люди - мастера ораторского искусства и виртуозы логики?

В том-то и дело, что нет. Агрессивные речи, состоящие преимущественно из обвинений. Ехидно-самодовольные интонации. Перекошенные от ненависти лица. Крайне неделикатная, мягко говоря, манера поведения. И - злоба, злоба, злоба.

Этак ведь у зрителя может создаться впечатление, что Партия регионов - объединение злых, агрессивных, невоспитанных людей! Что именно эти характеристики и служат идентификатором «свой - чужой»!

«Ви брешете!» - вот едва ли не самое часто используемое телевизионными регионалами выражение. Аргументы, факты? Увы: если используемые телерегионалами аргументы и вызывают какие-либо ассоциации, то разве что с героем рассказа Василия Шукшина «Срезал». Победить в шахматном матче нокаутом - вот такую, как представляется, цель ставят перед собой регионалы - завсегдатаи ток-шоу. Именно так - нокаутом - они и хотят выиграть дискуссию у своих оппонентов. Да нет, не оппонентов - это слово в данном случае вряд ли уместно. Врагами - вот кем считают телезвёзды от ПР всех несогласных с ними.

«Не перебивайте! Дайте сказать! Я ещё не закончила!» - только и слышишь от «бело-голубых» завсегдатаев ток-шоу. И сами в то же время не дают своим визави ни слова сказать. Перебивают, закрикивают, обрывают, оскорбляют, навешивают ярлыки. Если в результате и выходит шоу, то очень уж какое-то провинциальное. И очень уж низкопробное.

«Вас что, в школе не учили, как разговаривать с женщиной?» - голосом на грани истерики вопрошает известная депутат от ПР. Но разве данная депутат-завсегдатай приходит на эфиры в качестве женщины? Или, всё же, в качестве политика, в качестве функции, для которой анатомико-физиологические подробности не так уж важны? Прошу прощения, но выходит и вовсе скверно: «Вы тут все политики, а я одна женщина». Тут не удержаться от ещё одной литературной ассоциации - в данном случае с катаевской мадам Стороженко.

И вот этого совсем не понять. Зачем, зачем, зачем? Ради чего и с какой целью Партия регионов посылает и посылает на ток-шоу людей, которые превращают любую самую интеллектуальную (и самую нейтральную по тематике!) дискуссию в позорную базарную склоку?

Может быть, у регионалов просто нет никого другого в запасе? Может, остальные будут выглядеть совсем уж бледно? Да, вроде бы, нет - взять хотя бы интеллигентного, толерантного и логично мыслящего Юрия Мирошниченко. Увы, слишком редкого гостя на ток-шоу. А может, Партии регионов просто нечего сказать по существу - вот для этого она и пользуется услугами людей, поднаторевших в создании шумовых эффектов?

А может... нет, не может быть... но, похоже, Партия регионов и всех нас, украинцев-зрителей, считает вот такими же - базарными и скандальными? Может, она искренне верит, что нам всем нравится, когда любой спор решается одним-единственным способом - вцепившись оппоненту в горло? Может, она полагает, что всем нам, зрителям, только и нужен, что лишний повод поулюлюкать? Это Партия регионов о нас, о наших с вами
Читать


Понедельник 25 июня 2012
Сообщение прочтено 280 раз

Імперії мають могутніші системи розповсюдження власного контенту, що ставить їхній контент поза конкуренцією.

Імперський інструментарій управління соціосистемами є найбільш цікавим, оскільки він експлуатує найголовнішу рису використання медіа в усі віки: ситуації, коли медіа сильніші за будь-які інші компоненти суспільства (економічні чи політичні). В 50-ті роки така ситуація штучно створювалася західними спецслужбами в азійських країнах, щоб не дати їм можливості піти радянським шляхом. Тобто в умовно феодальній країні починали функціонувати демократичні медіа. І перебудова, й оксамитові, й кольорові революції, як і так звана арабська весна, будуються так само: медійний продукт перестає бути частиною тогочасного політичного чи економічного продукту.

 Медіа починають відігравати самостійну роль. Медійний продукт починає відповідати не цій точці часу й простору, а іншій. І тут можливі два виходи. Медійний продукт може бути повернуто до політики й економіки. Другий варіант: медійний продукт змусить політичний та економічний продукти трансформуватися шляхом соціальної зміни. Маємо такий шлях трансформації продуктів цього суспільства:

Це схема, що веде до змін. Щоб їх не було, сучасні суспільства активно експлуатують різні «запобіжні» засоби. Фіск, наприклад, знаходить такі «запобіжники» в сфері культури (Fiske J. Understanding popular culture. – London – New York, 1989). Він досліджує системний інструментарій, який може надати масова культура у відповідь на модель домінування, яку несе культура, що тиражується, оскільки її завданням є якраз гасіння протестних настроїв і думок.

 Ейзенштадт досить чітко зафіксував цю закономірність (Эйзенштадт Ш. Революция и преобразование обществ. – М., 1999): імперії не дозволяють нікому продукувати свій символічний продукт, окрім власних столиць. І тут виникає цікава деталь – столиці імперій завжди будуть на порядок сильнішими в цьому відношенні, тож боротьба буде вестися на рівні «професіонал – любитель».

 У кінці Другої світової війни відомий антрополог Бейтсон у своєму меморандумі до розвідки писав, що США повинні взяти за зразок радянський, а не британський досвід ставлення до місцевої культури (Price D.H. Anthropological intelligence. The deployment and neglect of American anthropology in the second world war. – Durham – London, 2008). Британці змушували повторювати свої моделі, наприклад, чай о п’ятій, а СРСР розвивав місцеве мистецтво. Тому місцеве мистецтво у випадку Британії ставало протестом, а у випадку СРСР не було таким. І це складніший варіант, тимчасом як британський варіант є і простішим, і просто першим, що спадає на думку.

Британський соціолог Томпсон (див. його біо, його сторінка на сайті Кембриджського університету – www.sociology.cam.ac.uk/contacts/staff/profiles/jthompson.html) 1995 року видав цікаву книгу «Медіа й сучасність» (Thompson J.B. The media and modernity. A social theory of the media. – Stanford, 1995). Тут він переглянув низку наших стандартних уявлень, навіть засумнівався в лексемі «масова»
Читать


Воскресенье 27 мая 2012
Сообщение прочтено 298 раз

У тюрмі Юлія Тимошенко виявилася сильнішою, ніж Віктор Янукович на волі у президентському кріслі - таку думку висловив позафракційний народний депутат Тарас Чорновіл.

"Причина в одному. При владі зібралися круглі ідіоти, які не розуміють очевидних речей. Не можна брехати у міжнародних відносинах і розказувати, як у нас все прекрасно, коли насправді є дуже серйозні проблеми. Треба зрозуміти, що є такі поняття як імідж держави та імідж влади. Якщо ти робиш такі дурні кроки, які провидять до фатального падіння цього іміджу, тоді не ображайся, що до тебе й ставляться відповідно. В Україні ситуація з демократією у 100 разів краща, ніж у Білорусі та у 10 разів краща, ніж у Росії», – сказав Чорновіл.

За словами депутата, на сьогоднішній день вибори в Росії неможливі. Діяльність політичних партій там практично знівельована. «Так, опозиція виходить на мітинги, але їх розганяють. Відсутня незалежна преса та телебачення. Але з Росією такою мовою не розмовляють. Справа не тільки у тому, що вона має газ та ядерні ракети. Росія ніколи нічого Євросоюзу не обіцяла. Україна дала дуже багато обіцянок. Щодо нас були великі надії, ми дуже серйозно йшли у напрямку Євросоюзу. Україна була лідером серед країн Східного партнерства. Але кілька ідіотів вирішили, що це все не має значення. На сьогодні нас у Європі оцінюють гірше, ніж Білорусь», – додав нардеп Чорновіл.

«Справа не в Тимошенко. Вона ніколи не була цікавою для Євросоюзу, але коли в абсолютно брутальному процесі, за звинуваченнями, які не зрозумілі до кінця навіть українським юристам, її роблять винною у всьому. Юридично цей факт не доведений. Європейці також вважають, що це не доведено у суді. Її таки садять. Це викликає певні сумніви. Якщо її садять як лідера опозиції, це викликає ще більші сумніви», – сказав Чорнові.

За його словами, люди, які зараз перебувають при владі, умудрилися програти Тимошенко пропагандистську війну. «Вона у тюрмі виявилася сильнішою, ніж Янукович на волі у президентському кріслі. Фактично він вже програв», – наголосив Чорновіл.

"Владі треба зробити яскравий крок. Він не може бути пов'язаний, з якимись довготривалими діями, як то боротьба з корупцією. Він має зняти проблему Тимошенко. В Україні він її не випустить, тому що тупо її боїться. Він знає, що ця дама, вирвавшись на волю і маючи імідж переможця, його просто з'їсть. Я вже давно говорю, що користуючись заявами про її погане здоров'я, забезпечити їй можливість виїзду у ту ж саму Німеччину на лікування без вказівок щодо режиму і без встановлення кінцевих термінів.

Це єдиний можливий варіант. Він, здавалося, почав працювати. Але пізніше з'явилася заява Януковича, в якій говориться, що він хотів випустити Тимошенко закордон, але закон не дозволяє. Він забув одну річ. Закони – це не Конституція. Їх можна міняти, для цього є Верховна Рада. Тільки наш президент міг сказати таку дурість. Цим він показав, що кроків назустріч він не зробить. А всі заяви про боротьбу з корупцією нікого не цікавлять. Всі знають як ми з нею боремося», – сказав Тарас Чорновіл.


Вторник 18 октября 2011
Сообщение прочтено 221 раз

 

Серед провідних українських політиків найбільшу підтримку громадян України мають Юлія ТИМОШЕНКО, Арсеній ЯЦЕНЮК та Віталій КЛИЧКО. Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ – на четвертому місці.

Про це свідчать передані УНІАН результати всеукраїнського опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова наприкінці вересня-на початку жовтня 2011 року.

Так, за даними соціологів, серед провідних українських політиків найбільшу підтримку мають Ю.ТИМОШЕНКО (14,3% повністю підтримують її діяльність, 22,1% – підтримують окремі дії, 56,7% – не підтримують її діяльність), А.ЯЦЕНЮК (відповідно 11,9%, 34,7% і 44,2%), В.КЛИЧКО (відповідно 10,2%, 31,8% і 41,5%), В.ЯНУКОВИЧ (відповідно 10,0%, 30,0% і 54,6%).

Порівняно з травнем 2011 р., статистично значуще зросла частка респондентів, які повністю підтримують діяльність Ю.ТИМОШЕНКО (з 11,9% до 14,3%) та А.ЯЦЕНЮКА (з 8,6% до 11,9%). За цей же період зменшилося число тих, хто не підтримує діяльність Ю.ТИМОШЕНКО (з 60,1% до 56,7%) та В.КЛИЧКА (з 47,5% до 41,5%), і зросла частка тих, хто не підтримує діяльність В.ЯНУКОВИЧА (з 48,1% до 54,6%).

Діяльність прем’єр-міністра України Миколи АЗАРОВА повністю підтримують 5,1% опитаних, підтримують окремі його дії – 27,5%, не підтримують – 61,8%. Діяльність віце-прем`єр-міністра Сергія ТІГІПКА – відповідно, 5,8%, 25,2% і 61,6%, голови Верховної Ради України Володимира ЛИТВИНА – відповідно, 3,4%, 23,6% і 64,1%.

Серед українських політиків найбільш негативно оцінюється діяльність Віктора ЮЩЕНКА (лише 1,5% респондентів повністю її підтримують, 9,3% – підтримують окремі дії, 80,4% – не підтримують).

*** Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 29 вересня по 4 жовтня 2011 року. Було опитано 2009 респондентів віком від 18 років у всіх областях України, Києві та АР Крим за вибіркою, що репрезентує доросле населення України за основними соціально-демографічними показниками. Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95.