Авторизация
Меню
Категории
fake (1)
ZOG (4)
Азаров (8)
алкоголь (2)
Аль-Джазіра (1)
анекдоти (1)
антиукраїнізм (11)
армагедон (1)
атракціон (1)
афера (2)
Бабин Яр (1)
бабло (16)
Бандера (1)
бандити (5)
барыги (10)
безблагодатна церква (2)
безробіття (2)
бидло (2)
Близький Схід (1)
бляди (4)
борги (3)
бордель (8)
бренд (1)
брехня (7)
Брехня голокосту (1)
бюджет (3)
в'язниця (2)
вибори (1)
ВІДЕО (1)
війна (7)
вітання (1)
влада (14)
вторая мировая война (1)
ГАЗ (2)
Газпром (3)
гендлювання (16)
гени (1)
геноцид (1)
герої (4)
гетто (5)
гешефт (5)
гниды (11)
гої (16)
Голодомор (1)
голокость (1)
гомосексуализм (3)
гонево (9)
гра (4)
громада (2)
Гроші (5)
ГуSSкій міръ (6)
ГУЛАГ (1)
Гундяев (1)
Гундяєв (3)
Даунбасс (1)
дауни (1)
дауны (4)
Дегенеративное искусство (1)
дегенераты (2)
дівчата (1)
діснейленд (2)
діти (1)
Добрі новини (8)
документи (3)
друга світова війна (1)
дружба (1)
ересь (2)
ерзац-сир (1)
євреї (2)
Європа (3)
жиди (1)
жидівська поліція (1)
жидобільшовизм (3)
жидовствующие (4)
жидофашизм (2)
ЖКГ (1)
жопа (3)
зайди (4)
заколот (3)
закон (1)
зарази (1)
збочення (4)
злидні (1)
злочин (2)
ЗМІ (1)
зроби сам (1)
ізраїль (1)
імперія (7)
Індустрія голокосту (1)
Інтернет (1)
інформаційні війни (5)
Історія (6)
карлики (1)
картина мира (5)
кацапи (10)
КГБ (2)
Київ (1)
книги (1)
ковбаса (3)
кокаїн (2)
коммуналка (1)
комунізм (1)
комунофашизм (3)
конституція (1)
контроль (2)
концтабір (3)
корупція (5)
Костусєв (1)
круки (1)
ксенофобія (2)
курва (2)
курви (4)
лайно (2)
лесбі (1)
листівки (1)
лохи (11)
Лохокост (1)
луценко (1)
Львів (1)
майстер-клас (1)
малюнки (1)
маніпуляції (14)
масони (1)
масонізм (1)
матюки (2)
менти (1)
Мистецтво (2)
міфи (5)
мова (1)
мордва (3)
москалі (11)
московиты (12)
московские пархатые (3)
Моссад (1)
мрази (5)
мракобесие (5)
мудаки (12)
народ (1)
нацизм-комунізм (3)
нацизм-сіонізм (1)
недоумки (5)
неосталіністи (3)
Німеччина (1)
німці (1)
окупанти (8)
олигархи (1)
ООН (1)
ординці (2)
ОУН (1)
партия рецидивистов (3)
Петлюра (1)
пидорасы (12)
погроми (1)
Поезії (1)
полезная информация (1)
Польща (1)
попи (2)
пошуковики (1)
права человека (1)
провокатори (1)
Прогноз (3)
продажна церква МП (2)
пропаганда (7)
проституция (1)
психотерор (2)
Путин (2)
раби (2)
рабин (2)
разводняк (7)
ревізіонізм (3)
ревізіонізм голокосту (1)
РЕВОЛЮЦІЯ (7)
режим (2)
рейтинг (1)
реформы (2)
розваги (1)
розстріли (1)
російці (11)
российский язык (1)
сатанизм (1)
сатаністи (1)
світлини (1)
свобода слова (1)
СВЯТО (1)
секс (1)
секта (1)
сергианство (3)
сіонізм (1)
скандал (3)
совки (6)
соціальні мережі (1)
Соціологія (1)
СРСР (2)
стереотипы поведения (2)
студенти (1)
стукачи (1)
суд (1)
сша (2)
Табачник (6)
таємниці (4)
талмудическая ложь (1)
тарифи (3)
татари (1)
телебачення (2)
терор (2)
Тимошенко (3)
ті що дивом пережили голокост (1)
тупицы (4)
украинофобия (2)
Україна (6)
українофобія (9)
Українська мова (3)
українці (7)
учение созданное евреями для гоев (1)
фальсифікації (5)
фарс (13)
фестиваль (1)
фото (1)
фотошоп (1)
ФСБ (1)
футбол (1)
Хабад (1)
хозари (3)
холокост - это клей (1)
Хрень (11)
хуцпа (1)
царь (1)
цензура (1)
цены (3)
Церква (2)
Церковь (1)
цимес (1)
цицьки (1)
чужі букви (4)
Шоабизнес (1)
Шпана (1)
штучки (7)
Шухевич (1)
юденрат (1)
юдонацизм (3)
юдофашисты (2)
Янукович (12)


Календарь
 Апрель 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


Пятница 26 октября 2012
Сообщение прочтено 298 раз

 Команда Януковича досягла успіху на ривку. Щоб утримати завойовані позиції, потрібні інші якості, вважає експерт зі стратегічних  комунікацій Андрій Ротовський.

1992 року ви продемонстрували, що суперечливі питання краще вирішувати за столом переговорів. Але дивимося на теперішнє українське політичне та громадське життя й бачимо: за 20 років ми не дуже просунулися в плані цивілізованості.

– Історія, про яку ви нагадали, має для України символічне значення. Тоді, 1992­го, проходячи повз Софіївський собор, я став свідком того, як представники різних православних конфесій у своєму протистоянні дійшли не лише до взаємних образ, а навіть до бійки. Людям релігійним це ніяк не личило. Тож я запропонував їх лідерам зібратися за столом переговорів і спробувати вирішити всі суперечливі питання мирно. Йшлося, перш за все, про володіння храмами. Релігійні діячі пристали на цю пропозицію.

На жаль, відтоді конфліктів і суперечок у нас не поменшало. Україна, як єдина система, так і не стала реальністю, хоча потенція для цього є. Ми, як держава, отримали в спадок не лише територію, а й певну здатність до згуртування. Але при цьому успадкували і велику кількість автономних підсистем. Вони не є анта­гоністичними. Однак проблема в тому, що ці автономії ніхто не поєднував.

Особливості українського соціуму найвлучніше визначає таке поняття, як "хутір". У центрі українського Космосу перебуває сім'я. Якщо в ній, на нашому хуторі, все доб­ре, то нам немає ні до кого діла – ми є соціальними інтровертами. Бойки, лемки, гуцули на Заході, і українці на Сході чи Півдні, в Конотопі або Бердянську живуть своїм внутрішнім життям і мало що знають одне про одного. Вже не кажу про Одесу, яка вважає себе відокремленим полісом, мало не окремою державою. Чи про "острів" Крим, де більшість населення співвідносить себе з російським соціумом. На відміну від Росії з її імперською ментальністю, де сакралізується влада й територія, у нас немає лідерів, які поєднували б усю націю. Ми сакралізуємо свій хутір, свою родину. А те, що виходить за їх межі, мене стосується лише тією мірою, якою зачіпає мої безпосередні інтереси.

Донецький регіон теж вважає себе частиною російського соціуму?

...
Читать

Пятница 28 сентября 2012
Сообщение прочтено 457 раз

Что представляет собой "Бабий Яр"?

Бабий Яр - урочище в северно-западной части Киева, расположенное на территории между современной ул. Дорогожицкой до Куреневкой (ул. Фрунзе) и между районами Лукьяновка и Сырец. До современной застройки здесь был один из крупнейших в Киеве оврагов - длиной до 2,5 км, глубиной до 30 м. По его дну протекал одноименный ручей, забранный в настоящее время в коллектор.

Впервые под современным названием упоминается в 1401 году, когда хозяйка находившегося здесь трактира (укр. «баба»), продала эти земли доминиканскому монастырю. Бабий Яр приобрел всемирную известность как мнимое место массовых расстрелов гражданского населения, якобы осуществлявшихся нацистскими оккупационными войсками в 1941 году.

Рядом с урочищем Бабий Яр находилась крупная железнодорожная товарная станция «Лукьяновка» с пакгаузами. До Великой Отечественной войны, во время нее и десяток лет после - Бабий Яр использовался как свалка, где сжигался городской мусор, а с октября 1944 г. Бабий Яр использовался как песчаный карьер для кирпичных заводов.

Сейчас на территории Бабьего Яра находятся несколько памятников, мемориалов и памятных знаков жертвам расстрелов. Постановлением Кабинета Министров Украины от 27 декабря 2001 года № 1761 в Государственный реестр недвижимых памятников Украины национального значения занесен «Комплекс памятников на месте массового уничтожения мирного населения и военнопленных в урочище Бабий Яр во время гитлеровской оккупации - между улицами Мельникова, Дорогожицкой и О.Телиги».


Рядом с территорией Бабьего Яра на месте Жидовского кладбища построен телецентр. В неглубокой части оврага работает станция метро «Дорогожичи».

Чем еще известен Бабий Яр?

Весной 1911 года в Бабьем Яру произошло ритуальное убийство православного мальчика-гимназиста Андрея Ющинского, на теле которого было обнаружено множество колотых ран. не было найдено, тело было принесено из другого места. Вскрытие показало, что ребенок был умерщвлен чрезвычайно жестоким способом с причинением сильных страданий. Убийство вызвало большой резонанс и дало следствию основания отрабатывать версию, согласно которой кровь православного ребенка понадобилась для приготовления мацы. 

Чьи захоронения найдены в Бабьем Яру?

Аэрофотосъемка Киева и всей местности Бабьего Яра смогла выявить лишь десять относительно небольших братских могил, которые находятся не в Бабьем Яру, а в ста пятидесяти метрах от ограды немецкого трудового лагеря Сырец в Киеве, в которых захоронено не более одной тысячи человек, умерших, но не убитых в этом трудовом лагере за два года немецкой оккупации (Для справки: в обычной городской больнице СССР на тысячу коек, за год умирало более тысячи человек, то есть имели показатель хуже, чем в немецком концентрационном лагеря). Эта информация полностью подтверждается актом Чрезвычайной комиссии, которая в конце 1943 г. нашла в этих могилах 628 умерших в основном от болезней, голода и истощения.


Читать


Понедельник 17 сентября 2012
Сообщение прочтено 366 раз

Правила життя Євгена Стахова. До 94-річчя

Зараз кажуть про "ОУН-УПА", і це є більшовицька провокація. Була ОУН і була УПА. Хто об'єднує ОУН та УПА, той провокатор... Донбас не завжди був таким. Ми, підпільники, у 1942–1943 роках мали там більше впливу, ніж нині має київська влада... Червоно-чорний прапор - це фашизм.

Тим пригодам, які пережив цей чоловік, може позаздрити будь-який супергерой.

Почавши з організації армії Карпатської України, у 1942-1943 рр. оунівець Євген Стахів очолював українське націоналістичне підпілля на Донбасі. Він причетний до створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) - багатопартійного передпарламенту й уряду воюючої України. Він причетний до перетворення ОУН із тоталітарної організації на демократичну.

На еміграції Стахів став одним із активістів "двійкарів" - демократичного крила в ОУН, яке найуспішніше здійснювало ідеологічну боротьбу проти СРСР. Його брат був міністром в уряді Ярослава Стецька, його син - лауреат Нобелівської премії.

Зараз важко повірити, щоб українські націоналістичні сили діяли на Донеччині та користувалися там неабиякою підтримкою, чи в те, що саме східняки вплинули на кардинальну зміну ідеології проводом ОУН. Справді, незнання власної історії сприяє породженню міфів, які відводять нас далеко від правди про самих себе.

Останній з керівної ланки ОУН, Євген Стахів все ще хвацько відповідає на запитання, любить пожартувати, дозволяє собі сльози тільки коли декламує вірші Шевченка, і сьогодні святкує свої 94-ті уродини у Нью-Йорку, де живе вже 69 років.

Він голова президії Середовища УГВР за кордоном, кавалер 3-х орденів: "За заслуги перед Україною" (який отримав ще від Леоніда Кучми) і Ярослава Мудрого IV i V ступенів (які отримав з рук Віктора Ющенка).

Ще донедавна Стахів особисто керував власним двадцятирічним "б’юіком". Його старший син - директор з міжнародних проектів Інституту водних ресурсів Корпусу інженерів армії США, лауреат Нобелівської премії Євген-Зенон Стахів, не дуже полюбляє їздити з батьком, до речі, також інженером за фахом. Справа в досить екстремальній манері водіння.

"Історична Правда" бажає Євгену Стахову здоров'я. З нагоди його дня народження ми підготувавали добірку цитат оунівця.

--------------------

Моє основне правило - бути оптимістом. Тільки завдяки цьому - а також умінню пожартувати - я й живу так довго. Тому й доля любила мене, не цуралася.

Намагаюся донести до всіх правдиву історію українських націоналістів. Вірю, що треба писати правду про ці події - без огляду на те, подобається це комусь чи ні. Правда допоможе розібратися історикам в подіях, що відбувалися на українських землях, і хто був героєм, а хто лише хоче жити коштом інших.

Щодня проводжу дві
Читать


Вторник 11 сентября 2012
Сообщение прочтено 335 раз

Почетный президент столичного университета "Киево-Могилянская академия" 65-летний Вячеслав Брюховецкий назначает встречу для интервью "Газете по-украински" в своем кабинете. Из окон просторного помещения на втором этаже видны зеленые каштаны. Кругом - стопки книг.

Какой вы видите настоящую Украину?

- На каждом шагу нас преследует циничная ложь. Еду дорогой - множество рекламных щитов коммунистов. На какие деньги эта безумная реклама? О чем они говорят на билбордах? О том, что власть уничтожает народ. Но коммунисты с "Регионами" образуют большинство в Верховной Раде. То есть они и есть власть. Мы все видели имения коммунистических лидеров, того же Симоненко. У них есть реклама-стишок: "Земля украинцами как родная мать, не дадим за деньги ее продавать". Сами они не задумываются, как печально-смешно это звучит от коммунистов, которые в 1930 годах силой забирали землю у крестьян, а их, как скот, отправляли товарными эшелонами в Сибирь. Или симоненки-Мартынюк думают, что народ забыл об этом?
...
Читать


Вторник 4 сентября 2012
Сообщение прочтено 467 раз

Мабуть у жодній частині світу ніколи не відбувалось таких страшних звірств, як в Україні, особливо у ХХ ст. Жоден людоїдський режим ніколи не зрівняється з більшовицькою окупацією, яка винищила десятки мільйонів людей. Кращих людей. Винищували після більшовицького перевороту у 1917-1924. Винищували і після закріплення при владі - усіх небайдужих, талановитих, і таких, що не хотіли дати виліпити із себе недолюдину - Homo sovieticusa. 

Влітку 1919 року, одразу ж після звільнення Харкова від більшовиків, білогвардійська влада почала розслідувати наслідки "червоного терору". Ось що писала одна з таких газет про страшні відкриття спеціальної комісії: 
 
"Харків. Під час перебування більшовиків у Харкові [...] панував такий терор, що багато хто божеволів від усіх пережитих жахів. Особливим звірством відрізнявся комісар Саєнко, на щастя, спійманий добровольцями. Розстрілювали безжально, не виключаючи жінок та дітей. 
 
На двох вулицях і в підвалах деяких будинків були вириті коридори, до кінця яких ставили розстрілюваних і, коли вони падали, їх присипали землею. [...] На другий день на тому ж місці розстрілювали наступних, потім знову присипали землею і так до верху. Потім починався наступний ряд цього ж коридору. [...] В одному з таких коридорів лежало до 2 000 розстріляних. 
 
 Деякі жінки розстріляні тільки тому, що не приймали залицянь комісарів. У підвалах знаходили розіп'ятих на підлозі людей і пригвинчених до підлоги гвинтами. У багатьох жінок була знята шкіра на руках і ногах у вигляді рукавичок та панчіх і вся шкіра спереду.
 
[...] Останній період перебування радянської влади в місті охарактеризувався надзвичайним спалахом червоного терору.Харківська "Надзвичайка", що налічувала до 1500 агентів, працювала щосили. Щодня арештовувалися сотні осіб. У підвальному поверсі будинку, в якому містилася "Надзвичайки" (по Сумській вул.), було три великих кімнати.
Читать

Сообщение прочтено 402 раз
В израильском селении Текоа на Западном берегу реки Иордан установили памятную доску Шалому Шварцбарду - убийце Симона Петлюры.
Он жил в украинском городе Измаиле. Во время Гражданской войны был в Одессе, в составе еврейских банд участвовал в боевых действиях против гайдамаков, атамана Григорьева и Директории. Анархист Шварцбард не стал сотрудничать с Советской властью и уехал в Париж. Его самым знаменитым поступком стало безнаказанное убийство Симона Петлюры. Шварцбард открыто застрелил его на парижской улице якобы в отместку за своих родственников, погибших от рук петлюровцев (еврейский принцип "око за око").
В своем решении продажный французский суд оправдал Шварцбарда, постановив что он совершил справедливое возмездие. Более того, суд предписал родственникам Петлюры возместить судебные издержки.

Вторник 28 августа 2012
Сообщение прочтено 309 раз


россия,украинофобия,учебник,российский язык,лингводебилизм
Любі діти! Скоро ви підете до школи та зустрінетеся там із російськими дітьми. Раніше ви ходили до школи, де не було російських дітей. Там були наші, українські діти, які розмовляли різними мовами. Тому ви маєте запам’ятати, як виглядають російські діти, щоб їх відразу розпізнати.

Ми, українці, спілкуємося між собою кількома рідними мовами: українською, російською, деякі мадярською, румунською, ромською, грецькою, татарською, болгарською. Освічені українці розмовляють також польською, англійською, італійською, німецькою, іспанською, португальською, турецькою – або, принаймні, можуть ними лаятися.

Натомість, російські діти не хочуть вчити іншої мови, ніж матірна – вони її так і називають – «матюки». Цю мову вони засвоїли від батьків і нею спілкуються. Це дуже проста – базова мова, вона складається з 6 слів, що утворюють усі мовні конструкції, достатні для спілкування в російській родині.

Коли російські діти підростають, вони навчаються рідної мови далі. Другий рівень мови, що дозволяє спілкуватися в російському суспільстві, це так звана «феня» - мова злодіїв. Злодії – герої російського народу, як у нас козаки, а в німців ес-ес-мани. Вони ними пишаються та співають про них пісень. Це пісні називаються шансон. Вони про те, як добре красти та сидіти у в’язниці.

 

Росіяни вважають матірну та феню – мовами міжнаціонального спілкування і вимагають, щоб ми їх розуміли. Батьки російських дітей навіть добилися прийняття закону, за яким в окремих областях України їм дозволили матюкатися та «ботать по фєнє» - (українською це можна перекласти як «говорити російською») привселюдно. Ми вам підготуємо невеличкий словничок, з якого ви дізнаєтеся що, як і коли слід казати російським дітям. Наприклад, англійською із такими розмовляти дуже просто – Go off! та Fuck off!

Чому не слід дружити з російськими дітьми? Тому, що російські діти не лише розмовляють злодійською мовою, але й поводяться як їхні батьки-злодії. Батьки цих дітей виховували їх дуже погано, зовсім не так, як вас виховують ваші батьки. Відповідно, російські діти не чистять зуби, не моляться, не допомагають батькам, не поважають дорослих, ламають дерева, засмічують довкілля, мучать тварин. Вони полюбляють красти мобільні телефони, тому ніколи не давайте свого молільника російським дітям. Будьте з ними обережні!

Любі українські діти! Вас більше, тому в школі ви відразу маєте показати – хто тут головний. Росіяни розуміють лише силу, їх так виховують. Герої російського народу це ті, хто вбив найбільше росіян: Батий, Іван Грозний, Петро Перший, Сталін, Гітлер. Німці назвали цей феномен – загадкова російська душа, а німецькі психіатри – мазохізм. В минулу війну німці поводилися з росіянами відповідно до порад німецьких лікарів, і росіянам це сподобалося. Вони з задоволенням грають у німців досі.

Щоб вас поважали, ви маєте поводитися з російськими дітьми, як їхні улюблені герої. Якщо на вас нападають російські діти, з ними слід битися не так, як ви б’єтеся між собою. Вони дуже підступні – тому поводитися слід, як на справжній війні. Вони б’ють в очі, по вухах, у горло, викручують та чавлять статеві органи, виламують пальці. В цьому разі робіть те саме, тільки швидше. Це злодійські діти, їхні батьки стучать мєнтам, тому й діти стучатимуть. Щоб вони на вас не настукали – приховуйте обличчя, вдягайтесь однаково, коли від когось відбиваєтесь – надівайте йому на голову великий пластиковий кульок. Коли йдете захищатися або щось підпалювати – підпалювати краще, ніж захищатися, не беріть із собою мобільні телефони.

Також, не забудьте в своїх
Читать


Четверг 23 августа 2012
Сообщение прочтено 258 раз

Ивано-Франковский городской совет 23 августа принял заявление к Президенту Украины, Верховной Раде и Конституционному Суду Украины относительно непризнания Закона «О принципах государственной языковой политики».

Как сообщили в городском совете, в заявлении говорится, что депутаты выражают «категорическое непризнание и неповиновение принятому Верховной Радой Украины 3 июля 2012 года и подписанному Президентом Украины 8 августа 2012 года Закону «О принципах государственной языковой политики».

«Наше непризнание основывается на том, что, грубо, в нарушение ст. 10 Конституции Украины, ныне действующая власть во главе с малороссийским Президентом, мошенническими и насильственными методами принятия закона подорвала фундамент конституционного строя в государстве. На 22-м году Независимости высший законодательный орган страны взял курс на уничтожение национальных ценностей и характерных признаков государства, замахнувшись на душу народа - украинский язык. Президент не прислушался к многочисленным обращениям общественности и подписал этот позорный закон».

По мнению депутатов, провластное большинство в ВР «демонстрирует свою антинародную деятельность, направленную на узурпацию существующей украинофобской власти, уничтожение последних признаков демократии и строительство олигархически-клановой диктатуры».

Депутаты убеждены, что принятие рядом местных советов решений о признании на их территориях исключительно русского языка в качестве регионального направлено не «на уравнивание прав разноязычного населения, а, наоборот – на утверждение единого имперского языка в регионах, а следовательно и в целом государстве».

«Мы убеждены, что этот закон является спекулятивным накануне парламентских выборов, - говорится в заявлении городского совета. - Процедура принятия и реализации этого закона является сомнительной, противоречивой и не подкрепленной другими законодательными нормами, а потому требует немедленной реакции Конституционного Суда Украины».

Депутаты Ивано-Франковского городского совета заявляют, что языковой закон на территории Ивано-Франковска не является действующим.


Вторник 21 августа 2012
Сообщение прочтено 306 раз

Всім відомо, що партії регіонів бракує інтелекту. Як самій партії, яка більше нагадує злочинне угруповання ніж політичну структуру, так і окремим її членам.

Варто лише подивитися на її лідерів Януковича та Азарова, які у кожному виступі городять таке що виникає підозра в їх розумовій відсталості.

Після прийняття недолугого і тупого закону про знищення української мови, всі регіонали кинулися його коментувати - і з"ясувалося що в цьому угрупованні розумних людей немає. А Колесніченко - той взагалі недоумок, за яким психушка ридає.

Вся ця партія настільки тупа що не спромоглася не те що розпочати, навіть сформулювати змісту жодної реформи.

Подивіться на них: тупий, ще тупіший...

Отже, "регіонал" означає "болван".


Вторник 7 августа 2012
Сообщение прочтено 413 раз

Біля Соловецького каменя у Росії нині відбувається траурний мітинг та панахида за загиблими на Соловках. 

Незадовго до цього священики Російської православної церкви проігнорували прохання української делегації освятити український пам’ятний знак загиблим у таборах. За даними кореспондента, священики відслужили традиційний молебень, освятили польський  пам’ятник, а на прохання української делегації освятити також український пам’ятний знак не відреагували.

На Соловках є три пам’ятних знаки: якутський, польський та український.

Українська делегація поїхала на Соловки, щоб вшанувати пам’ять українців та вихідців з України, розстріляних 75 років тому у складі «соловецького етапу» в урочищі Сандармох. Серед убитих капітаном Матвеєвим та його помічниками –  письменники Валер’ян Підмогильний, Микола Зеров, Григорій Епік, Микола Куліш, Мирослав Ірчан, режисер Лесь Курбас, урядовці УНР, громадські й церковні діячі, вчені, військові.

Це були люди, які могли б створити неоціненні духовні скарби, володіючи якими, ми, українці, стали б урівень з іншими цивілізованими народами. Сама присутність таких людей у суспільстві робить його якісно іншим. Але постріли малограмотного, але кваліфікованого розстрільника капітана Михаїла Матвєєва — виконавця волі чужої, глибоко ворожої нам комуністичної влади — змінили хід нашої історії... Вважається, що народ, який втратив 2—3% найактивніших людей, — переможений. Ми ж, українці, в 30—40-х роках ХХ століття втратили третину населення (голод, репресії, депортації, війни), причому найактивнішого. Від того удару ми не оговталися досі. Джеймс Мейс нинішній період історії України визначав як «постгеноцидний». Процес інтелектуального і морального занепаду українського суспільства та подальшого зросійщення не змогло зупинити навіть проголошення незалежности. Усі наші сучасні біди — це наслідок сатанинської селекції, під час якої була фізично знищена найкраща частина українського народу.

Під час відвідин Соловецького монастиря виявилась досить цікавою історія про роль монастирів та монашества в захопленні територій корінних народів та включенні їх до складу спочатку Московської держави, а пізніше – Російської імперії, у витісненні або й фізичному знищенні корінних народів на прикладі прадавніх (до 7 тисяч років існування!) етносів саамів та поморів, котрі заселяли Соловецькі острови й сусідню Карелію… Репресії, як виявляється, почалися тут задовго до приходу сюди совєцької влади, а при ній вони лише набрали найбільш потворних і жахливих форм та перетворились на справжній конвеєр смерті.

 


Назад123456789Вперед | Указать страницу