Авторизация
Меню
Категории
fake (1)
ZOG (4)
Азаров (8)
алкоголь (2)
Аль-Джазіра (1)
анекдоти (1)
антиукраїнізм (11)
армагедон (1)
атракціон (1)
афера (2)
Бабин Яр (1)
бабло (16)
Бандера (1)
бандити (5)
барыги (10)
безблагодатна церква (2)
безробіття (2)
бидло (2)
Близький Схід (1)
бляди (4)
борги (3)
бордель (8)
бренд (1)
брехня (7)
Брехня голокосту (1)
бюджет (3)
в'язниця (2)
вибори (1)
ВІДЕО (1)
війна (7)
вітання (1)
влада (14)
вторая мировая война (1)
ГАЗ (2)
Газпром (3)
гендлювання (16)
гени (1)
геноцид (1)
герої (4)
гетто (5)
гешефт (5)
гниды (11)
гої (16)
Голодомор (1)
голокость (1)
гомосексуализм (3)
гонево (9)
гра (4)
громада (2)
Гроші (5)
ГуSSкій міръ (6)
ГУЛАГ (1)
Гундяев (1)
Гундяєв (3)
Даунбасс (1)
дауни (1)
дауны (4)
Дегенеративное искусство (1)
дегенераты (2)
дівчата (1)
діснейленд (2)
діти (1)
Добрі новини (8)
документи (3)
друга світова війна (1)
дружба (1)
ересь (2)
ерзац-сир (1)
євреї (2)
Європа (3)
жиди (1)
жидівська поліція (1)
жидобільшовизм (3)
жидовствующие (4)
жидофашизм (2)
ЖКГ (1)
жопа (3)
зайди (4)
заколот (3)
закон (1)
зарази (1)
збочення (4)
злидні (1)
злочин (2)
ЗМІ (1)
зроби сам (1)
ізраїль (1)
імперія (7)
Індустрія голокосту (1)
Інтернет (1)
інформаційні війни (5)
Історія (6)
карлики (1)
картина мира (5)
кацапи (10)
КГБ (2)
Київ (1)
книги (1)
ковбаса (3)
кокаїн (2)
коммуналка (1)
комунізм (1)
комунофашизм (3)
конституція (1)
контроль (2)
концтабір (3)
корупція (5)
Костусєв (1)
круки (1)
ксенофобія (2)
курва (2)
курви (4)
лайно (2)
лесбі (1)
листівки (1)
лохи (11)
Лохокост (1)
луценко (1)
Львів (1)
майстер-клас (1)
малюнки (1)
маніпуляції (14)
масони (1)
масонізм (1)
матюки (2)
менти (1)
Мистецтво (2)
міфи (5)
мова (1)
мордва (3)
москалі (11)
московиты (12)
московские пархатые (3)
Моссад (1)
мрази (5)
мракобесие (5)
мудаки (12)
народ (1)
нацизм-комунізм (3)
нацизм-сіонізм (1)
недоумки (5)
неосталіністи (3)
Німеччина (1)
німці (1)
окупанти (8)
олигархи (1)
ООН (1)
ординці (2)
ОУН (1)
партия рецидивистов (3)
Петлюра (1)
пидорасы (12)
погроми (1)
Поезії (1)
полезная информация (1)
Польща (1)
попи (2)
пошуковики (1)
права человека (1)
провокатори (1)
Прогноз (3)
продажна церква МП (2)
пропаганда (7)
проституция (1)
психотерор (2)
Путин (2)
раби (2)
рабин (2)
разводняк (7)
ревізіонізм (3)
ревізіонізм голокосту (1)
РЕВОЛЮЦІЯ (7)
режим (2)
рейтинг (1)
реформы (2)
розваги (1)
розстріли (1)
російці (11)
российский язык (1)
сатанизм (1)
сатаністи (1)
світлини (1)
свобода слова (1)
СВЯТО (1)
секс (1)
секта (1)
сергианство (3)
сіонізм (1)
скандал (3)
совки (6)
соціальні мережі (1)
Соціологія (1)
СРСР (2)
стереотипы поведения (2)
студенти (1)
стукачи (1)
суд (1)
сша (2)
Табачник (6)
таємниці (4)
талмудическая ложь (1)
тарифи (3)
татари (1)
телебачення (2)
терор (2)
Тимошенко (3)
ті що дивом пережили голокост (1)
тупицы (4)
украинофобия (2)
Україна (6)
українофобія (9)
Українська мова (3)
українці (7)
учение созданное евреями для гоев (1)
фальсифікації (5)
фарс (13)
фестиваль (1)
фото (1)
фотошоп (1)
ФСБ (1)
футбол (1)
Хабад (1)
хозари (3)
холокост - это клей (1)
Хрень (11)
хуцпа (1)
царь (1)
цензура (1)
цены (3)
Церква (2)
Церковь (1)
цимес (1)
цицьки (1)
чужі букви (4)
Шоабизнес (1)
Шпана (1)
штучки (7)
Шухевич (1)
юденрат (1)
юдонацизм (3)
юдофашисты (2)
Янукович (12)


Календарь
 Апрель 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


Пятница 18 января 2013
Сообщение прочтено 408 раз

З Литви надійшла новина, яка має важливе значення для Західної Україні, та й держави в цілому. За рішенням Апеляційного суду у Вільнюсі колишній співробітник держбезпеки СРСР 84-річний Вацловас Кояліс повинен провести півроку в місцях позбавлення волі за участь у депортації литовців до Сибіру в роки після Другої світової війни.

Раніше повідомлялося, що Клайпедський окружний суд в 2011 році засудив екс-чекіста за вчинені ним злодіяння до штрафу в 3,9 тисячі літів (близько однієї тисячі євро), проте прокуратура оскаржила вирок, визнавши його занадто м'яким.

Важко не визнати: той факт, що апеляційна інстанція прислухалася до аргументів прокуратури, врятував честь литовської Феміди. Адже порівняно невеликий грошовий штраф за співучасть в жорстоких злочинах комуністичного режиму виглядав не тільки м'яким, але й справжньою насмішкою над таким поняттям, як справедливість.

Відомо, що за останні роки в Литві неодноразово виносилися вироки щодо учасників депортацій більш ніж півстолітньої давності. При цьому литовські суди були досить милосердні: у багатьох випадках підсудним не призначали покарання у вигляді позбавлення волі з причини їх похилого віку. Втім, у деяких випадках прокурорам вдавалося домогтися посилення вироку. Так, у 2008 році колишній співробітник міліції, 80-річний Зігмантас Дубосас, був засуджений на п'ять років в'язниці за участь у переселенні жителів Литви до Сибіру в 1949 році.

Як відомо, радянська влада висилала в далеку і сувору Сибір сім'ї "лісових братів", як називали в народі (і не тільки, до речі, в Литві, а у всьому СРСР) учасників збройного підпілля, які боролися з окупаційним промосковським режимом. Точно таким же стражданням, а нерідко й набагато більш страшним, було піддано населення Західної України. А багато учасників ОУН-УПА, які здійснюючи національно-визвольну боротьбу виступали зі зброєю в руках за очищення своєї Батьківщини від чекістської нечисті і комуністичних прихвоснів, також було знищено чи вивезено на заслання.

Литва подає українцям хороший приклад, як треба обходитися з катами народу незалежно від того, скільки часу минуло після їх злочинів. У Кримінальному кодексі цієї невеликої прибалтійської країни є стаття про насильницьке переміщення осіб проти їх волі ‒ це злочин вважається тяжким і карається позбавленням волі на строк від 5 до 15 років.

В українському кримінальному законодавстві нічого подібного наразі немає. А чому? Невже всіх катів НКВС (КДБ) і їх пособників вже наздогнало відплата? Варто новообраним народним депутатам ініціювати відповідні зміни на законодавчому рівні: особи, які вчинили злочини проти людства повинні понести заслужене покарання.

Пам'ятається, років п'ять тому Верховний суд України скасував рішення військового суду Львівського гарнізону та Військового апеляційного суду Центрального регіону про відмову в порушенні кримінальної справи проти співробітників НКВС, які в 1944-1945 роках в Тернопільській області вбивали цивільних осіб, видаючи себе за бійців УПА.

Повідомлялося, що ВСУ ухвалив дане рішення за касаційною скаргою депутата Верховної Ради I скликання Івана Макара.
Пан Макар тоді висловив думку, що в Україні залишилися "ще сотні живих енкаведистів" і висловив надію, що вони будуть покарані.

На моїй пам'яті за минулі п'ять років в Україні не засудили жодного колишнього співробітника злочинної структури, якою був НКВС. Все руки не доходять до відновлення справедливості стосовно жертв катів? Або хтось цьому противиться?
Засудження в Литві чергового ката від НКВД могло б спонукати українців на активізацію роботи в даному напрямку. Всі здорові сили в Україні повинні підтримати такого роду кроки з відновлення історичної і людської справедливості. Від цього залежить майбутнє країни і української нації.

Особливо це стосується Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей. Місцеві парламенти та громади під керівництвом опозиційних партій могли б ініціювати
Читать


Вторник 25 декабря 2012
Сообщение прочтено 451 раз

Уривок з книги Богдана Богослова "Сіонізм проти українців": 

Народ, про який далі піде мова, називають жидами, євреями, юдеями. Слово "жид" вживають в Руси-Україні та з усіх інших країнах світу, за винятком Московії та її колоній, де більше прийнята назва "єврей". Остання пішла від Біблії, таким чином, "євреї" мало б означати давньобіблійний народ семітського походження. На нашу мову "єврей" перекладається як "зайда", "заброда", "приблуда", що добре відповідає суті справи, бо колись одне з племен кочівників забрело у населену ханаанським народом землю Палестини. Нижче буде показано, що сучасні "євреї" до тих зайд ніякого відношення не мають. В усіх Західних країнах цей народ позначається словом, яке у нас звучить як "жид". 

Слово "жид" вживалось в усій українській класичній літературній спадщині, зокрема у наших геніальних мислителів та поетів Тараса Шевченка та Івана Франка. Образливий смисл слова "жид" в Русь-Україну принесли москвини, які познайомилися з цим народом через Біблію. Після 1917 р. колоніальним народам з Москви було наказано: для означення назви владного народу вживати слово "єврей"; слово "жид" вважати образливим (Указ керованого жидом В.Бланком-Лєніним Совєта народних комісарів від 9 серпня 1918 р.). За вказівкою Лазаря Кагановича, одного з провідників правлячої юдейської кліки, в Україні навіть був введений закон, згідно з яким за слово "жид" можна було отримати три роки в'язниці, але ще до закінчення цього строку жиди-"товаріщі" могли і розстріляти. У наш час малоросам немає чого боятися, бо цей закон уже не діє. 

Словом "юдей" (власне, від нього походить "жид") називають тих віруючих, які сповідують юдаїзм, а у більш широкому значенні також і тих безбожників, які виховувались на традиціях юдаїзма та Талмуда і вважають себе належними до жидівського народу. 

Тепер, слава Богу, ми живемо у певній мірі незалежній від Москви державі, отже можемо повернути в українську мову для широкого вживання слово "жид". Але юдеї вважають, що їх треба називати "євреями", а слово "жид" має образливий відтінок. З цим погодитись не можна, бо вважаючи слово "жид" за образливе, ми таким чином: 

- змушені підсвідоме засуджувати свою класичну літературну спадщину; 
- продовжуємо використовувати і погоджуватись з нав'язаною нам імперською термінологією; 
- у встановленні термінології і для позначення тих чи інших понять на своїй землі зважаємо на думку релігійної меншини, а не на свої 
...
Читать


Сообщение прочтено 336 раз


українська мова,євреї,жиди,українофобія,русифікація

До редакції Українських Видань “Інституту для вивчення СССР”.

Я довідався, що після видання моєї монографії — “Жидівська автономія на Україні” - виникли сумніви щодо уживаних мною термінів “жид” і “жидівський” замість прийнятих у Совєтській Україні “єврей” і “єврейський”.

З приводу цих сумнівів стверджую, що термін “жид” є властивий українській мові як теж іншим слов’янським мовам (наприклад: польська, чеська, білоруська), уживання його в згаданих мовах є природне і не має зневажливого характеру, як у мові російській. Уважаю, що в Совєтській Україні приписано уживати виключно слова “єврей” зі святенництва, щоб не викликати у читачів, котрі звикли до образливого сенсу слова “жид” у російській мові, запідозріння автора в антисемітизмі. Очевидно, ніхто з читачів моєї Монографії не запідозрить в антисемітизмі її національно-жидівського автора.

І справді, я уживаю послідовно цієї термінології в моїх українських творах уже з 1918 р., коли я почав говорити та писати українською мовою. Так, уже моя перша більша праця в українській мові — “Листи жидівського соціял-демократа про Україну”, котру я видав у Відні в 1921 р., уживає виключно термін “жид”.

Так само моя стаття про становище жидівства в СССР, надрукована в ч. 16 “Українського Збірника” в “Інституті для вивчення СССР” у Мюнхені, уживає термінів “жид”, “жидівський” і т. д. Взагалі, я засадничо ніколи не погодився б на уживання терміну “єврей” у моїх українських працях, бо добачав би в тому святенництво та боягузство.

ІІроф. д-р Соломон Ґольдельман

Єрусалим, січень 1964.

 


Пятница 28 сентября 2012
Сообщение прочтено 515 раз

Что представляет собой "Бабий Яр"?

Бабий Яр - урочище в северно-западной части Киева, расположенное на территории между современной ул. Дорогожицкой до Куреневкой (ул. Фрунзе) и между районами Лукьяновка и Сырец. До современной застройки здесь был один из крупнейших в Киеве оврагов - длиной до 2,5 км, глубиной до 30 м. По его дну протекал одноименный ручей, забранный в настоящее время в коллектор.

Впервые под современным названием упоминается в 1401 году, когда хозяйка находившегося здесь трактира (укр. «баба»), продала эти земли доминиканскому монастырю. Бабий Яр приобрел всемирную известность как мнимое место массовых расстрелов гражданского населения, якобы осуществлявшихся нацистскими оккупационными войсками в 1941 году.

Рядом с урочищем Бабий Яр находилась крупная железнодорожная товарная станция «Лукьяновка» с пакгаузами. До Великой Отечественной войны, во время нее и десяток лет после - Бабий Яр использовался как свалка, где сжигался городской мусор, а с октября 1944 г. Бабий Яр использовался как песчаный карьер для кирпичных заводов.

Сейчас на территории Бабьего Яра находятся несколько памятников, мемориалов и памятных знаков жертвам расстрелов. Постановлением Кабинета Министров Украины от 27 декабря 2001 года № 1761 в Государственный реестр недвижимых памятников Украины национального значения занесен «Комплекс памятников на месте массового уничтожения мирного населения и военнопленных в урочище Бабий Яр во время гитлеровской оккупации - между улицами Мельникова, Дорогожицкой и О.Телиги».


Рядом с территорией Бабьего Яра на месте Жидовского кладбища построен телецентр. В неглубокой части оврага работает станция метро «Дорогожичи».

Чем еще известен Бабий Яр?

Весной 1911 года в Бабьем Яру произошло ритуальное убийство православного мальчика-гимназиста Андрея Ющинского, на теле которого было обнаружено множество колотых ран. не было найдено, тело было принесено из другого места. Вскрытие показало, что ребенок был умерщвлен чрезвычайно жестоким способом с причинением сильных страданий. Убийство вызвало большой резонанс и дало следствию основания отрабатывать версию, согласно которой кровь православного ребенка понадобилась для приготовления мацы. 

Чьи захоронения найдены в Бабьем Яру?

Аэрофотосъемка Киева и всей местности Бабьего Яра смогла выявить лишь десять относительно небольших братских могил, которые находятся не в Бабьем Яру, а в ста пятидесяти метрах от ограды немецкого трудового лагеря Сырец в Киеве, в которых захоронено не более одной тысячи человек, умерших, но не убитых в этом трудовом лагере за два года немецкой оккупации (Для справки: в обычной городской больнице СССР на тысячу коек, за год умирало более тысячи человек, то есть имели показатель хуже, чем в немецком концентрационном лагеря). Эта информация полностью подтверждается актом Чрезвычайной комиссии, которая в конце 1943 г. нашла в этих могилах 628 умерших в основном от болезней, голода и истощения.


Читать


Среда 26 сентября 2012
Сообщение прочтено 537 раз

Политтехнологи: У Королевской не осталось никаких шансов

Масштабная рекламная кампания партии «Украина - вперед» Натальи Королевской обернулась полным провалом – рейтинг политсилы экс-бютовки накануне выборов обрушился, а шансов на мобилизацию избирателей и преодоление 5% практически не осталось.

Об этом заявил украинский политтехнолог Сергей Гайдай.

"Королевская не имеет вообще никаких шансов. Во-первых, они проиграли время. Такие проекты имеют шанс только, если они короткие. Если у вас до неприличия много денег, а в этом проекте как раз много денег, вы рассчитываете на большое количество рекламы, то нужно четко рассчитывать время. Такой проект может сработать только на той части избирателей, которые не могут разобраться в реальном положении вещей, тонкостях политической конъюнктуры, они просто реагируют на какие-то бессмысленные лозунги, красивые глаза, футболистов. У людей просто нет времени понять, кто за этим стоит реально, они могут частично за такой проект проголосовать. Но в случае с Королевской избиратель все-таки в итоге в общей массе своей смог разобраться», – рассуждает Гайдай.

«И самый главный тезис. Почему-то технологи, которые ведут подобного рода проекты, считают, что избиратель вообще не нуждается в каком-либо смысле. Мол, вы покажите им какую-то персону, футболиста, и этого уже будет достаточно. «Украина, вперед!» – «вправо!», «влево!» – в этом нет никакого политического смысла. В итоге избиратель за такое не проголосует, сколько бы денег на это не потратили. Поэтому шансов никаких», – резюмировал политтехнолог.

Королевской не помогло даже привлечение в список футболиста Андрея Шевченко, констатирует политолог Вадим Карасев.

«Шевченко не мог помочь Королевской. Он футболист, а не политик. Если бы простой человек, который начал только играть в футбол, попал сразу же в сборную, у него какие бы были шансы? Нулевые. Он не смог бы играть. Он бы минуту не выдержал. Точно так же и в большой политике. Нужно долго играть, тренироваться, чтобы стать большим политиком. Поэтому спортсмену так просто зайти в партию, тем более, вытянуть ее рейтинг – это просто абсурд. Если бы это была известная партия, как «Регионы», то там уже не важно, есть там Шевченко или нет. Но партию Королевской мог спасти только рейтинговый прорыв. А подобного рода вхождение неопытного и даже далекого от политики человека – не могло принести результата. Я считаю, что Шевченко – это ошибка технологов Королевской. Потеряно время, нет новых игроков. которых можно было бы вывести на политическое предвыборное поле, чтобы дать возможность выиграть этот избирательный тайм», – говорит Карасев.

«Партия Королевской – это изначально просто технологический проект. Изначально нет сомнений, что он поддерживался Банковой. Привлечение Шевченко – сыграло даже не в плюс, а в минус. Сразу же стало все ясно. Для тех, кто следит за политикой, кто социально активен, эти решения давно очевидны. Просто смешны заявления, что Шевченко – готовый министр спорта, а Ступка – культуры. Расчет изначально был на то, что проект Королевской немного оттянет у оппозиции. Но в итоге Партия регионов, рейтинг которой также не ахти, видит. что Королевская незначительно, но оттягивает у самой партии власти в ее базовых регионах. И возникает вопрос: а стоит ли пускать Королевскую в парламент, стоит ли ей дорисовывать какие-то проценты? Вот вам и ответ», – поясняет причины провала Королевской политолог Алексей Гарань.

Политтехнологи сходятся и на том, что по
Читать


Понедельник 24 сентября 2012
Сообщение прочтено 307 раз

Директор Института трансформации общества Олег Соскин прокомментировал резолюцию США по Украине и реакцию отечественного МИДа по этому поводу.

«Резолюция США по Украине - это такое весомое предупреждение правящему режиму. Если Украина не вернется на цивилизованный путь развития, не придет к стандартам развитых демократических стран, то нашу власть ждут очень большие проблемы, против них будут приняты серьезнейшие санкции - даже более суровые, чем против такого изгоя, как Лукашенко. Там-то хоть все понимают, что Беларусь - это российская резервация, отстойник какой-то… А с Украиной все будет гораздо серьезнее и будет очень напоминать ситуацию с Ливией, Сирией и другими диктаторскими странами Северной Африки, - заявил  Олег Соскин. - На этом США и Запад не остановятся и будут действовать дальше. Это очень опасно, для народа в том числе. Ну, а наше руководство давно потеряло чувство страха, а Янукович утратил ощущение реальности - считает, что может действовать безнаказанно. Для нас, граждан Украины - это очень плохой симптом».

«Западное демократическое сообщество такого беспредела, когда попираются основные базовые принципы демократии и цивилизованности, терпеть не будет. И правильно… Нельзя терпеть диктаторов и таких хамов в своем доме. И если у граждан страны не хватает собственной зрелости и выучки, то тогда им надо помогать, излечивать народ от этой болезни. Потому что диктатура, репрессии и тирания - это заразные болезни, и если их оставить без должного внимания, эта зараза начинает быстро распространяться по другим странам мирового сообщества. И те, кто через подобное уже прошли, знают цену - это может потом привести к войне даже мирового масштаба. Поэтому цивилизованные страны пытаются быстро разобраться с подобными явлениями - стерилизовать лагуны с такими маленькими трайболистскими диктаторами типа Януковича и его семьи», - отметил также эксперт.

«Следующий серьезный шаг будет после сфальсифицированных выборов. И, конечно же, Запад поддержит оппозицию. И если Янукович и его камарилья не остановятся, а будут продолжать внедрять в стране свою диктатуру, в стране будут серьезные социальные и политические столкновения. У меня по этому поводу не возникает ни малейших сомнений», - заявил также господин Соскин.

В то же время, эксперт не оставил без внимания и реакцию отечественного МИДа на резолюцию США по Украине: «Грищенко - это не министр иностранных дел, а тряпичная кукла. Просто стыдно, что во главе нашего МИДа находится такое вот междометие, готовое обслуживать интересы абсолютно зарвавшегося рецидивиста, который вообразил, что он будет диктатором европейской страны».


Понедельник 17 сентября 2012
Сообщение прочтено 413 раз

Правила життя Євгена Стахова. До 94-річчя

Зараз кажуть про "ОУН-УПА", і це є більшовицька провокація. Була ОУН і була УПА. Хто об'єднує ОУН та УПА, той провокатор... Донбас не завжди був таким. Ми, підпільники, у 1942–1943 роках мали там більше впливу, ніж нині має київська влада... Червоно-чорний прапор - це фашизм.

Тим пригодам, які пережив цей чоловік, може позаздрити будь-який супергерой.

Почавши з організації армії Карпатської України, у 1942-1943 рр. оунівець Євген Стахів очолював українське націоналістичне підпілля на Донбасі. Він причетний до створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) - багатопартійного передпарламенту й уряду воюючої України. Він причетний до перетворення ОУН із тоталітарної організації на демократичну.

На еміграції Стахів став одним із активістів "двійкарів" - демократичного крила в ОУН, яке найуспішніше здійснювало ідеологічну боротьбу проти СРСР. Його брат був міністром в уряді Ярослава Стецька, його син - лауреат Нобелівської премії.

Зараз важко повірити, щоб українські націоналістичні сили діяли на Донеччині та користувалися там неабиякою підтримкою, чи в те, що саме східняки вплинули на кардинальну зміну ідеології проводом ОУН. Справді, незнання власної історії сприяє породженню міфів, які відводять нас далеко від правди про самих себе.

Останній з керівної ланки ОУН, Євген Стахів все ще хвацько відповідає на запитання, любить пожартувати, дозволяє собі сльози тільки коли декламує вірші Шевченка, і сьогодні святкує свої 94-ті уродини у Нью-Йорку, де живе вже 69 років.

Він голова президії Середовища УГВР за кордоном, кавалер 3-х орденів: "За заслуги перед Україною" (який отримав ще від Леоніда Кучми) і Ярослава Мудрого IV i V ступенів (які отримав з рук Віктора Ющенка).

Ще донедавна Стахів особисто керував власним двадцятирічним "б’юіком". Його старший син - директор з міжнародних проектів Інституту водних ресурсів Корпусу інженерів армії США, лауреат Нобелівської премії Євген-Зенон Стахів, не дуже полюбляє їздити з батьком, до речі, також інженером за фахом. Справа в досить екстремальній манері водіння.

"Історична Правда" бажає Євгену Стахову здоров'я. З нагоди його дня народження ми підготувавали добірку цитат оунівця.

--------------------

Моє основне правило - бути оптимістом. Тільки завдяки цьому - а також умінню пожартувати - я й живу так довго. Тому й доля любила мене, не цуралася.

Намагаюся донести до всіх правдиву історію українських націоналістів. Вірю, що треба писати правду про ці події - без огляду на те, подобається це комусь чи ні. Правда допоможе розібратися історикам в подіях, що відбувалися на українських землях, і хто був героєм, а хто лише хоче жити коштом інших.

Щодня проводжу дві
Читать


Вторник 11 сентября 2012
Сообщение прочтено 390 раз

Почетный президент столичного университета "Киево-Могилянская академия" 65-летний Вячеслав Брюховецкий назначает встречу для интервью "Газете по-украински" в своем кабинете. Из окон просторного помещения на втором этаже видны зеленые каштаны. Кругом - стопки книг.

Какой вы видите настоящую Украину?

- На каждом шагу нас преследует циничная ложь. Еду дорогой - множество рекламных щитов коммунистов. На какие деньги эта безумная реклама? О чем они говорят на билбордах? О том, что власть уничтожает народ. Но коммунисты с "Регионами" образуют большинство в Верховной Раде. То есть они и есть власть. Мы все видели имения коммунистических лидеров, того же Симоненко. У них есть реклама-стишок: "Земля украинцами как родная мать, не дадим за деньги ее продавать". Сами они не задумываются, как печально-смешно это звучит от коммунистов, которые в 1930 годах силой забирали землю у крестьян, а их, как скот, отправляли товарными эшелонами в Сибирь. Или симоненки-Мартынюк думают, что народ забыл об этом?
...
Читать


Вторник 28 августа 2012
Сообщение прочтено 352 раз


россия,украинофобия,учебник,российский язык,лингводебилизм
Любі діти! Скоро ви підете до школи та зустрінетеся там із російськими дітьми. Раніше ви ходили до школи, де не було російських дітей. Там були наші, українські діти, які розмовляли різними мовами. Тому ви маєте запам’ятати, як виглядають російські діти, щоб їх відразу розпізнати.

Ми, українці, спілкуємося між собою кількома рідними мовами: українською, російською, деякі мадярською, румунською, ромською, грецькою, татарською, болгарською. Освічені українці розмовляють також польською, англійською, італійською, німецькою, іспанською, португальською, турецькою – або, принаймні, можуть ними лаятися.

Натомість, російські діти не хочуть вчити іншої мови, ніж матірна – вони її так і називають – «матюки». Цю мову вони засвоїли від батьків і нею спілкуються. Це дуже проста – базова мова, вона складається з 6 слів, що утворюють усі мовні конструкції, достатні для спілкування в російській родині.

Коли російські діти підростають, вони навчаються рідної мови далі. Другий рівень мови, що дозволяє спілкуватися в російському суспільстві, це так звана «феня» - мова злодіїв. Злодії – герої російського народу, як у нас козаки, а в німців ес-ес-мани. Вони ними пишаються та співають про них пісень. Це пісні називаються шансон. Вони про те, як добре красти та сидіти у в’язниці.

 

Росіяни вважають матірну та феню – мовами міжнаціонального спілкування і вимагають, щоб ми їх розуміли. Батьки російських дітей навіть добилися прийняття закону, за яким в окремих областях України їм дозволили матюкатися та «ботать по фєнє» - (українською це можна перекласти як «говорити російською») привселюдно. Ми вам підготуємо невеличкий словничок, з якого ви дізнаєтеся що, як і коли слід казати російським дітям. Наприклад, англійською із такими розмовляти дуже просто – Go off! та Fuck off!

Чому не слід дружити з російськими дітьми? Тому, що російські діти не лише розмовляють злодійською мовою, але й поводяться як їхні батьки-злодії. Батьки цих дітей виховували їх дуже погано, зовсім не так, як вас виховують ваші батьки. Відповідно, російські діти не чистять зуби, не моляться, не допомагають батькам, не поважають дорослих, ламають дерева, засмічують довкілля, мучать тварин. Вони полюбляють красти мобільні телефони, тому ніколи не давайте свого молільника російським дітям. Будьте з ними обережні!

Любі українські діти! Вас більше, тому в школі ви відразу маєте показати – хто тут головний. Росіяни розуміють лише силу, їх так виховують. Герої російського народу це ті, хто вбив найбільше росіян: Батий, Іван Грозний, Петро Перший, Сталін, Гітлер. Німці назвали цей феномен – загадкова російська душа, а німецькі психіатри – мазохізм. В минулу війну німці поводилися з росіянами відповідно до порад німецьких лікарів, і росіянам це сподобалося. Вони з задоволенням грають у німців досі.

Щоб вас поважали, ви маєте поводитися з російськими дітьми, як їхні улюблені герої. Якщо на вас нападають російські діти, з ними слід битися не так, як ви б’єтеся між собою. Вони дуже підступні – тому поводитися слід, як на справжній війні. Вони б’ють в очі, по вухах, у горло, викручують та чавлять статеві органи, виламують пальці. В цьому разі робіть те саме, тільки швидше. Це злодійські діти, їхні батьки стучать мєнтам, тому й діти стучатимуть. Щоб вони на вас не настукали – приховуйте обличчя, вдягайтесь однаково, коли від когось відбиваєтесь – надівайте йому на голову великий пластиковий кульок. Коли йдете захищатися або щось підпалювати – підпалювати краще, ніж захищатися, не беріть із собою мобільні телефони.

Також, не забудьте в своїх
Читать


Вторник 7 августа 2012
Сообщение прочтено 378 раз

В Украине издана уникальная историческая карта «Голодомор 1932-1933 гг.». На ней обозначены не только места т.наз. «чорних дощок» (мест проведения карательных спецопераций коммунистов по «хлебозаготовке», т.е. конфискации любых пищевых продуктов и сельскохозяйственного сырья для их приготовления), но и пути переселения этнических россиян и белорусов на вымершие территории Украинской ССР, преимущественно крестьянского сословия.

Из Белорусской ССР в Одесскую область было направлено 68 эшелонов, из западных областей РСФСР в Днепропетровскую – 125 эшелонов, из Горького (Нижнего Новгорода) в Одесскую область – 141 эшелонов, из Ивановской области в Донецкую – 147 эшелонов, с Центрально-чернозёмного региона России в Харьковскую область – 188 эшеленов. 

Нужно учитывать, что люди ехали не сами, а со всеми своими ближайшими родственниками, со своим сложившимся веками жизненным укладом, образом жизни и восприятием мира. 

Переселялись целые колхозы с племенной и технической базой в комплекте, русскоязычные школы, библиотеки и агитпункты. 

Навсегда уехать к плодородным берегам Чёрного моря, не потратив для этого не копейки собственных сбережений, подавалось новообращённым после коллективизации 1921-1923 гг. и окончательного разгрома антикоммунистического сопротивления высшей формой «заботы» о «чесных труженниках» со стороны «Партии» и «руководства Советского Совюза». 

 

По данным историков, от Голодомора погибло от 3 до 10 млн этнических украинцев, проживавших преимущественно в сельской местности. 

В результате организованного коммунистами искусственного Голодомора до 1940 года большевикам удалось прекратить вооружённые восстания на оккупированных Советским Союзом территориях Украины. В 1940 году по приказу правительства Украинской Народной Республики (УНР) в изгнании отаман Тарас Боровец (псеводним «Бульба») возобновил деятельность Украинской Повстанческой Армиии на Полесье.

28 ноября 2006 года Верхвоная Рада Украины одобрила закон «О Голодоморе 1932-1933 годов в Украине», подающем трагедию 1932-1933 гг. как геноцид украинского народа.  В преамбуле закона дана дефиниция геноцида, соответствующая принятым международным правовым документам.

За это решение проголосовали 233 депутата из 435 зарегистрировавшихся. В частности, за этот закон проголосовали два депутата из фракции Партии регионов (Тарас Чорновил и Анна Герман), 118 - из БЮТ, 79 - из "Нашей Украины", 30-из фракции Соцпартии, четверо внефракционных депутатов. Никто из коммунистов не поддержал документ.

В 2010 году Апелляционный суд города Киева по возбуждённому Генпрокуратурой уголовному делу признал, что Сталин, Молотов, Каганович, Постышев, Косиор, Чубар и Хатаевич совершили преступление геноцида, предусмотренное ч. 1 ст. 442 Уголовного кодекса Украины («геноцид»), не имеющее согласно Конвенции ООН от 26 ноября 1968 года строка давности. При этом суд закрыл уголовное дело на основании п. 8 ч. 1 ст. 6 Уголовно-процессуального кодеса Украины в связи со смертью обвиняемых. 


Назад12345Вперед | Указать страницу