<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в сообществе Славянская история.
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (3)
ZOG (1)
бабло (123)
веды (1)
війна (11)
влада (56)
воші (1)
ГАЗ (1)
гени (2)
гены (1)
герої (51)
гетто (76)
гниды (91)
гої (138)
гра (13)
Гроші (12)
діти (4)
євреї (92)
Ёлка (1)
жиди (50)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (54)
КГБ (6)
Київ (6)
Кіт (1)
Крим (2)
Крым (2)
лажа (1)
лохи (112)
майя (1)
маца (1)
міфи (88)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (5)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
Русь (1)
СБУ (3)
секс (1)
СРСР (3)
суд (1)
сша (8)
терор (20)
фарс (5)
ФБР (1)
фото (3)
ФСБ (2)
Хабад (66)
Хрень (111)
царь (2)
цены (1)
ЦРУ (3)
#

Календарь

 Июнь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
#

Записи

Суббота 23 ноября 2013
Сообщение прочтено 234 раз
Робер | 2013-11-23 22:20:41

Наверное, каждому из нас в жизни дается какой-то шанс, о котором, вспоминая уже задним числом, мы сокрушаемся: какой же я дурак, просрал такой шанс. Но редко кому выпадает Великий шанс - возглавить страну, оставшись в истории великим реформатором. Вот Януковичу такой шанс был дан. Он таки везучий. Сначала олух Лазаренко вытащил его из помойки и подсунул Кучме, а тот с бодуна назначил его губернатором, потом тот же Кучма, уже и не знаю с какого перепою, назначил его премьером, жалуясь потом в московском аэропорту Путину, когда тот требовал разогнать в 4-м году Майдан, что он же бандит. Дальше вообще весело было. Какая-то нечистая сила просто оберегала этого пенькодрочера. Сначала он обыграл Ющенко, который захотел с ним о чем-то договориться, потом Юлю с ее ипической идеей ПРиБЮТа, и в результате - вышел в дамки.

Нет ничего хуже для страны примитивного мышления ее гаранта. Читал ли кто-нибудь Яныку в детстве сказку Пушкина о рыбаке и золотой рыбке. Ведь это сказка и этой сказкой с детства учат детей нормально мыслить. Если тебе выпал шанс, а ты просишь сменить корыто, то никакой правитель из тебя не выйдет. Есть такая притча о снобе, который встретившись с волшебником, попросил у него шикарную машину, а получив ее и поездив неделю, вернулся и попросил много денег, а потом еще раз вернулся и попросил красивую и послушную женщину. Волшебник ему все дал, а он вернулся через какое-то время и был очень недоволен. Он сказал волшебнику: - Я все время тебя прошу  то, что мне хочется, а оно все фигня в итоге: никто не обратил внимания на мою машину; я купил все, что мне хотелось и мне уже ничего не хотелось; женщина была послушной и скучной - ничего кроме денег ее не интересовало. Это все не то, что я хотел.

- Ты просто не понимаешь, чего ты хочешь, - сказал волшебник. Ты просишь машину, а на самом деле хочешь уважения, ты просишь денег, а на самом деле хочешь свободы, ты просишь красивую женщину, а на самом деле хочешь любви. У тебя просто нет ума понять это.

Вся трагедия нашей власти - нет ума, есть только мышление хищного зверя. Черт меня дернул вчера Шустера смотреть. Не могу я уже 20 лет подряд всю эту брехню слушать. Особенно потешает всякая нечисть типа Пети Симоненко. Вот уж где голубое сало в шоколаде. Кстати, мне понравился вчера Кличко. То ли общение с людьми на Майдане на него подействовало, но важно было даже не то, что он говорил, а то с каким видом он это говорил. Да и говорить он стал значительно лучше. Он все-таки искренне негодовал, хотя все эти постановочные шоу уже давно у меня в печенках сидят. Да и вряд ли кто-то вообще хмыря Азарова может воспринимать всерьез. Ряженые Ефремовы, позволяющие себе наглое поведение с поляками, типа вы такие же клоуны, как и мы - это просто трэш.

А теперь раскроем карты. Это не сложно. Янык с мышлением игрока в триньку решил снять роял флеш в покере. Теперь только остается вопрос: хватит ли ума понять, что тринька и покер - это разные игры. Что разыгрывалось в триньку? А что в покер? Попытайтесь сейчас понять Яныка.  Соглашение с ЕС. Я уже не раз писала, что они подготовили фиговый документ, который, по словам рыгов, иначе чем предательство национальных интересов и не назовешь. Но ведь они же сами на всех углах кричали, да и Порошенко у Пинчука об этом говорил, что условия подписания они САМИ писали.  Кто же вам доктор? Так вот и вопрос народу: на пуркуа было несколько лет писать эту полову, ее парафировать, чтоб перед подписанием выйти к Шустеру и сказать: извини, народ, но мы написали такую поебень, что вы все умрете, когда мы это подпишем? Это ли не сговор? Но с кем и зачем?

Игрока в триньку пустили за игровой стол в покер, а он вместо того, чтоб выучить правила, почувствовал себя Бэтменом, послал всех на Юг с их покером и начал учить сильных мира сего - триньке. Европа? Россия? Нафиг мне ваше барахло? Меня рабы и в Украине неплохо кормят. Ха-ха, Америка? Бэтмен не боится Америки. Почему ему казалось, что весь мир крутится вокруг него и
Читать

Понедельник 14 октября 2013
Сообщение прочтено 257 раз
Робер | 2013-10-14 10:25:27

На двадцять другому році Незалежності ми перелякано продовжуємо називати москалів росіянами, а Московію – Росією.

Уявіть, що у вас з'явився сусід родом десь із Улан-тайги, оголосив вас своїм родичем, навітьбратом, й на цій підставі привласнив ваше прізвище, ім'я та по-батькові. Ви, натурально, як людина трохи боязка й делікатна, кажете – тоді я перейду на прізвище матері, аби нас не сплутали. Це добре – каже сусід, і привласнює ваше свідоцтво про народження. Ви робите собі інше – з новим прізвищем і датою, аби вважатися молодшим. Користуючись вашим свідоцтвом сусід виробляє собі пашпорт на ваше колишнє ім'я, й забирає ваші юридичні права на власність. Ваша жінка йде до нього разом із вашою квартирою, бо їй набридла ваша занадта делікатність у сексі, окрім того, офіційно він є її чоловіком.

Це не марення, це історичний факт. Так було не лише з нами та нашим сусідою – Москвою, подібне сталося у Габсбургів із Гогенцоллернами. Габсбурги кілька століть очолювали германську націю й завжди асоціювалися з германською нацією. Порівняно нещодавно з'являються прусські (тобто, мутного походження) вискочки Гогенцоллерни, й проголошують себе найголовнішими германцями. Раз так – кажуть наївні Габсбурги – ми будемо називатися австро-угорцями.

Зрештою, в Габсбургів не стало ні провідництва в Германії, ні володіння Угорщиною, й навіть до Австрії їх нині не допускають, згідно з спеціяльним австрійським законом. На двадцять другому році Незалежності ми перелякано продовжуємо називати москалів росіянами, а Московію – Росією. Вони вкрали у нас цю назву нещодавно, десь тоді ж, як нечистокровні прусські німці почали заявляти свої перші претензії на провідництво германцями. З кінця п'ятнадцятого століття московські хани титулуються в т. ч. й великими князями, а згодом царями всія Русі. Й це багатьох вводить в оману. Неосвічені люди вважають, що Московський улус був Руссю.

Пояснюю. Титул означає часто не фактичне володіння, а лише претензії. Для прикладу, ті самі Габсбурги до 1918 року мали титул "апостольські королі Єрусалиму", хоча жодним Єрусалимом не володіли, й навіть не були євреями. Шведські монархи до останнього часу титулувалися "королями готів", хоча Остготія – це північна Італія, Візіготія – Іспанія, Причорноморська Готія – Україна. З кінця вісімнадцятого століття титул Романових майже відповідав їхнім фактичним володінням – вони загарбали більшу частину Русі, тобто України. Проте, москалі від цього не стали росіянами. Так Вікторія – королева англійців – взяла титул імператриці Індії, й справді володіла Індією, але ні вона сама, ні її англійці не стали індусами.

Якщо ми прагнемо повернути втрачені землі, зберегти своє майно, захистити наших жінок, ми не повинні називати москалів нашим справжнім іменем. Ми зобов'язані відібрати в них наше свідоцтво про народження. Русь (або грецькою – Росія) – це ми. А вони – Московія.Так і має бути в наших шкільних підручниках, на географічних картах, на шляхових покажчиках і прикордонних стовпах. Офіційні установи Московії в Україні не мають права використовувати назву "Росія". Це має бути заборонене українським судом. За це треба боротися.

Варто брати приклад з Греції, яка не визнає за Македонією права на цю назву. Бо лише Греція є спадкоємницею Македонії Олександра Великого.

Варто брати приклад з Греції, яка не визнає за Македонією права на цю назву. Бо лише Греція є спадкоємницею Македонії Олександра Великого. 

Московсько-петербурзька бюрократія у вісімнадцятому столітті остаточно закріпачила своє підвладне різноплемінне населення, і
Читать

Воскресенье 13 октября 2013

Українсько-польський кордон майже паралізований. Очевидці повідомляють, що для перетину переходів потрібно вистояти в черзі не одну годину у багатокілометровій черзі.
Отже, можливо, таким особам, як Вілкул, Льовочкін, Клюєв, Азаров треба виїжджати на кордон і розпочинати там чергування? Навіщо взагалі таке робити з українцями, яка мета в цих чиновників, міністрів, які не можуть організувати нормальний, комфортний перетин кордону? Чи у нас працюють садисти, які отримують від цього насолоду? Чому на кордоні змушені витрачати свій дорогоцінний час тисячі, десятки тисяч людей, щоб стояти в багатогодинних чергах? Це вже чистий приклад концтабору у 21 столітті на кордоні із цивілізованою Європою?
Хто ж тоді організовує цей концтабір? Якщо міністри і чиновники не вміють працювати, значить їх треба негайно звільнити, керівників митниці, прикордонної служби. Для чого взагалі у нас на кордоні митники і прикордонники? Чому вони тут стоять? Чим ці особи займаються? Беруть хабарі, контролюють контрабандні потоки? Навіщо тоді Вілкул, Клюєв?
Тоді нехай Янукович, замість того, щоб дивитися, чим займається Тимошенко у лікарні, подивився би, що відбувається на кордоні. Зробили би йому пряму трансляцію, який у нього бардак в країні. Значить, Янукович насправді не керує країною, якщо він не може організувати такі прості речі, значить він просто перебрав на себе повноваження, але керувати не здатен.
Тема перетину кордону має постійно бути в центрі уваги. Чому б Шустеру, Кулікову іншим ведучим політичних шоу не зробити прямої трансляції з кордону, міг би долучитися телеканал «ЗІК», передача «Народний контроль». Взяв би кожен канал по заставі, по переходу і показали, що там відбувається.
А  де в цій ситуації народні депутати, обрані в мажоритарних округах Львівщини? Де Васюник, Хміль, Ілик, Дубневич? Вони ж обіцяли вирішити проблеми громади. Якщо «Свободі» важко вирішити це питання, то ж є інші депутати, які мають гроші, можливості. Нехай приїжджають і наводять лад, з’ясовують, чому чиновники не працюють, чому такий безлад, чому потрібно не одну годину стояти, щоб перетнути кордон?
Олег Соскін, професор, директор Інституту трансформації суспільства

Пятница 11 октября 2013

Активную фазу войны в Грузии 2008 года начало руководство России за три дня до того, когда Президент Грузии Михаил Саакашвили сделал какой-либо ответный шаг.

Об этом заявил российский эксперт, советник Владимира Путина с 2000 по 2005 годы Андрей Илларионов в интервью «Украинской правде».
В частности, в ответ на вопрос: «Грузинская война – это была больше ошибка Саакашвили или Путина?», Илларионов заявил: 

«Саакашвили не сделал ни одной ошибки. Активную фазу войны начали Владимир Путин и Дмитрий Медведев, отдав приказ о вторжении российских войск в Грузию 4 августа 2008 года, за три дня до того, когда Саакашвили сделал какой-либо ответный шаг. Вторжение российских войск началось 5 августа рано утром, 6 августа передовые отряды вошли на территорию Грузии, а 7 августа они начали там военные действия. А передовые отряды спецназа были заброшены за месяц до того, и именно отряды российского спецназа сыграли ключевую роль в провокации под названием «убийство российских миротворцев в Цхинвали».

На вопрос: «Какой смысл Путину был развязывать эту войну в Грузии?», бівший советник российского Президента сказал: 

«Задача была - признать независимость Абхазии и Южной Осетии. Он не скрывал этого публично, он не скрывал этого в разговорах с Саакашвили, и говорил: «Вообще, ты не волнуйся. Запад признает независимость Косово, а я признаю независимость Абхазии и Южной Осетии. Это вообще не твои проблемы. Это вообще разговор больших дядей – нас и американцев. Будешь дружить со мной – значит, что-то можешь получить, не будешь дружить – ничего не получишь».

По словам Илларионова, 

«Саакашвили сделал то, чего ему не может простить ни Путин, ни Медведев: он стал сопротивляться. Оно оказалось достаточно эффективным, очень энергичным и с военной точки зрения, и с точки зрения развертывания международной кампании. И поэтому, хотя Путин получил то, что хотел получить, но он получил это гораздо более высокой ценой, чем он предполагал. Более того, самое главное – Саакашвили смог практически полностью вывести население грузинских анклавов севернее Цхинвали. Он спас жизни в общей сложности 20 тысяч жителей грузинских деревень. С точки зрения военной, эта операция оказалась проигрышной для Грузии, а с точки зрения политической – это блестящая операция. Она сделала для всего мира понятным то, что до этого Саакашвили не удавалось объяснить – что Абхазия и Южная Осетия оккупирована российскими войсками».

На вопрос, почему грузины так не простили Саакашвили, Илларионов ответил: 

«Это зависит от уровня образования, от уровня понимания, от уровня амбиций. Многие люди просто не понимают, говорят: ”Вы потеряли территории”. А у вас были территории? И потом, вы с кем боретесь? Россия с Грузией могут воевать на равных? Это смешно!».

Кроме того, в ответ на вопрос, дружит ли он с Саакашвили, бывший советник российского Президента сказал: 

«С руководителем государства невозможно дружить. Ни с кем. Невозможно дружить с Путиным, невозможно дружить с Саакашвили, невозможно дружить с Бушем. Если ты не знаком с ними с детства. Во взрослом состоянии таких дружб не бывает».

Однако Илларионов отметил, что «…Саакашвили – уникальный руководитель на постсоветском пространстве, который смог сделать столько за такой короткий период времени».
Источник:

http://www.pravda.com.ua/articles/2013/10/10/6999733/
Читать
Пятница 4 октября 2013
Сообщение прочтено 276 раз
Робер | 2013-10-04 16:15:16

В УПЦ Московського патріархату вже давно існують самостійницькі настрої, однак до відкритої конфронтації з РПЦ справа не доходила. Принаймні, досі.

Однак євроінтеграційний поворот вектора української зовнішньої політики може покласти початок процесам, що приведуть УПЦ до автокефальності.

Лист на підтримку європейського вибору України, складений главами найбільших українських церков, серед інших був підписаний і главою УПЦ МП митрополитом Володимиром (Сабоданом). Цей підпис – зрідні ляпасу Москві.

Мова перш за все про тон листа, за стриманістю і зваженістю якого прослідковується чіткий месседж: Україна йде до Європи, це доконаний факт і Москві з цим доведеться змиритися. «Сподіваємося, що російський народ і держава будуть визнавати і поважати право України як незалежної держави, вибирати свій шлях у майбутнє - так само, як Україна визнає і поважає незалежність і суверенітет РФ», - йдеться у посланні.

Путіну недвозначно натякнули, що його думка більше не є визначальною. Причому зробив це той, хто керує найбільшою в Україні церквою, в назві якої навіть стоїть додаток «МП».

І Путіну доведеться мовчки проковтнути цю образу. По-перше, тому що УПЦ МП неможливо оголосити «митну війну» чи перекрити газ. По-друге, УПЦ МП має незрівнянно більший вплив на душі і серця сотень тисяч своїх прихожан, аніж Путін і його команда разом взяті. І по-третє – якщо російська влада необачно розкритикує вчинок митрополита Володимира, то тим самим вона лише підштовхне УПЦ МП до автокефалії.

Окрім тону самого листа, підпис Володимира різко контрастує з риторикою, властивою главі РПЦ Кирилу – той не приховує свого скепсису щодо євроінтеграції, виступаючи носієм перш за все російської великодержавної ідеї. «Брязкальця дуже привабливі. І не тільки в часи Миклухо-Маклая», - заявляв Кирило з приводу ЄС.

Тому позиція Володимира – це, по суті, відверте, неприховане порушення субординації. УПЦ, яка завжди йшла у фарватері російського курсу, несподівано вийшла з-під контролю.

Мотивація Володимира невідома: чи то він справді схилився до цивілізаційного вибору на користь ЄС, чи то просто бажання Януковича для митрополита важливіші за бажання Путіна і Кирила – але у дражливому питанні української євроінтеграції Росія втратила союзника, на якого розраховувала.

А для глави РПЦ Кирила додатковим ударом стало те, що підпис Володимира стоїть поряд з підписом глави УПЦ КП Філарета, якого було піддано анафемі ще у 1997 році за розкольництво. Це не просто неповага, це виклик.

І цей виклик може слугувати ще одним доказом на користь того, що в УПЦ МП посилилися автокефальні настрої. Причому потенційно мова може йти не просто про вихід УПЦ з-під влади Москви, а й про об’єднання двох українських патріархатів в єдину помісну церкву. Цю ідею у свій час відстоював Віктор Ющенко. Щоправда, протиріч і проблем на цьому шляху буде безліч, однак початок зрушенням покладено.

Але Москва не буде сидіти, склавши руки, і спостерігати, як одна з найбільших релігійних громад дрейфує у бік автокефалії і ненависного Євросоюзу. Увесь останній рік проти Володимира велася активна пропагандистська робота, але не тільки.

Користуючись хворобою глави церкви, у лютому митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел спробував скликати Синод – з тим, щоб внести зміни до Статуту УПЦ МП і надати Кирилу право затверджувати ієрархів української церкви. Не виключено, що Агафангел і сам був не проти посісти місце Володимира за підтримки Москви.

І хоче змова зазнала невдачі, все ж робота з усунення Володимира триває і далі. Це дає підстави у тяжінні Володимира до автокефалії
Читать

Сообщение прочтено 195 раз
Робер | 2013-10-04 16:14:27

В УПЦ Московського патріархату вже давно існують самостійницькі настрої, однак до відкритої конфронтації з РПЦ справа не доходила. Принаймні, досі.

Однак євроінтеграційний поворот вектора української зовнішньої політики може покласти початок процесам, що приведуть УПЦ до автокефальності.

Лист на підтримку європейського вибору України, складений главами найбільших українських церков, серед інших був підписаний і главою УПЦ МП митрополитом Володимиром (Сабоданом). Цей підпис – зрідні ляпасу Москві.

Мова перш за все про тон листа, за стриманістю і зваженістю якого прослідковується чіткий месседж: Україна йде до Європи, це доконаний факт і Москві з цим доведеться змиритися. «Сподіваємося, що російський народ і держава будуть визнавати і поважати право України як незалежної держави, вибирати свій шлях у майбутнє - так само, як Україна визнає і поважає незалежність і суверенітет РФ», - йдеться у посланні.

Путіну недвозначно натякнули, що його думка більше не є визначальною. Причому зробив це той, хто керує найбільшою в Україні церквою, в назві якої навіть стоїть додаток «МП».

І Путіну доведеться мовчки проковтнути цю образу. По-перше, тому що УПЦ МП неможливо оголосити «митну війну» чи перекрити газ. По-друге, УПЦ МП має незрівнянно більший вплив на душі і серця сотень тисяч своїх прихожан, аніж Путін і його команда разом взяті. І по-третє – якщо російська влада необачно розкритикує вчинок митрополита Володимира, то тим самим вона лише підштовхне УПЦ МП до автокефалії.

Окрім тону самого листа, підпис Володимира різко контрастує з риторикою, властивою главі РПЦ Кирилу – той не приховує свого скепсису щодо євроінтеграції, виступаючи носієм перш за все російської великодержавної ідеї. «Брязкальця дуже привабливі. І не тільки в часи Миклухо-Маклая», - заявляв Кирило з приводу ЄС.

Тому позиція Володимира – це, по суті, відверте, неприховане порушення субординації. УПЦ, яка завжди йшла у фарватері російського курсу, несподівано вийшла з-під контролю.

Мотивація Володимира невідома: чи то він справді схилився до цивілізаційного вибору на користь ЄС, чи то просто бажання Януковича для митрополита важливіші за бажання Путіна і Кирила – але у дражливому питанні української євроінтеграції Росія втратила союзника, на якого розраховувала.

А для глави РПЦ Кирила додатковим ударом стало те, що підпис Володимира стоїть поряд з підписом глави УПЦ КП Філарета, якого було піддано анафемі ще у 1997 році за розкольництво. Це не просто неповага, це виклик.

І цей виклик може слугувати ще одним доказом на користь того, що в УПЦ МП посилилися автокефальні настрої. Причому потенційно мова може йти не просто про вихід УПЦ з-під влади Москви, а й про об’єднання двох українських патріархатів в єдину помісну церкву. Цю ідею у свій час відстоював Віктор Ющенко. Щоправда, протиріч і проблем на цьому шляху буде безліч, однак початок зрушенням покладено.

Але Москва не буде сидіти, склавши руки, і спостерігати, як одна з найбільших релігійних громад дрейфує у бік автокефалії і ненависного Євросоюзу. Увесь останній рік проти Володимира велася активна пропагандистська робота, але не тільки.

Користуючись хворобою глави церкви, у лютому митрополит Одеський та Ізмаїльський Агафангел спробував скликати Синод – з тим, щоб внести зміни до Статуту УПЦ МП і надати Кирилу право затверджувати ієрархів української церкви. Не виключено, що Агафангел і сам був не проти посісти місце Володимира за підтримки Москви.

І хоче змова зазнала невдачі, все ж робота з усунення Володимира триває і далі. Це дає підстави у тяжінні Володимира до автокефалії
Читать

Понедельник 8 июля 2013

Партия регионов и Коммунистическая партия Украины создали позорный прецедент мирового масштаба. Об этом заявил депутат Верховной Рады от ВО "Свобода" Анатолий Витив, комментируя обращение 148 депутатов ВР к сейму Польши с просьбой осудить действия Украинской повстанческой армии в 1943 году на Волыни.

По его мнению, просьбу 148 депутатов от ПР и КПУ можно трактовать как государственную измену. "Партия регионов и коммунисты создали позорный прецедент мирового масштаба: никогда парламентарии одного государства не просили парламентариев другой осудить собственный народ", - подчеркнул А.Витив. Он отметил, что обращение ВР в сейм играет на руку польским шовинистам и всем враждебным к независимости Украины силам.

"Заявления такого содержания - это нож в спину всем украинцам. Это надругательство над памятью наших предков, которые веками вели борьбу за свободу и независимость Украины с различными оккупантами"
, - подчеркнул представитель ВО "Свобода". По его словам, мало того, что Партия регионов и коммунисты не считают голодомор 1932-1933 годов геноцидом, так теперь они обвиняют в геноциде собственный народ.
...
Читать

Партия регионов и Коммунистическая партия Украины создали позорный прецедент мирового масштаба. Об этом заявил депутат Верховной Рады от ВО "Свобода" Анатолий Витив, комментируя обращение 148 депутатов ВР к сейму Польши с просьбой осудить действия Украинской повстанческой армии в 1943 году на Волыни.

По его мнению, просьбу 148 депутатов от ПР и КПУ можно трактовать как государственную измену. "Партия регионов и коммунисты создали позорный прецедент мирового масштаба: никогда парламентарии одного государства не просили парламентариев другой осудить собственный народ", - подчеркнул А.Витив. Он отметил, что обращение ВР в сейм играет на руку польским шовинистам и всем враждебным к независимости Украины силам.

"Заявления такого содержания - это нож в спину всем украинцам. Это надругательство над памятью наших предков, которые веками вели борьбу за свободу и независимость Украины с различными оккупантами"
, - подчеркнул представитель ВО "Свобода". По его словам, мало того, что Партия регионов и коммунисты не считают голодомор 1932-1933 годов геноцидом, так теперь они обвиняют в геноциде собственный народ.
...
Читать

Среда 29 мая 2013
Сообщение прочтено 327 раз
Робер | 2013-05-29 17:51:31


икона,святой,Адольф Гитлер,фюрер

Существуют два вида рабства. Старый, когда тело в цепях, а ум свободен, и новый, гораздо более опасный, когда тело холят, а ум скован цепями непрерывного потока ложной информации.

Каждый пропагандист знает цену повторений. Это те непрерывно падающие дождевые капли, которые, в конце концов, пропитывают почву. 

"После того, как высшая сила хватает мертвой хваткой каждого члена сообщества и изменяет его согласно своей воле, она прибирает к рукам все общество. Она покрывает поверхность общества сетью мелких, запутанных правил, пустяковых и однообразных, через которые не могут прорваться и подняться над толпой даже самые оригинальные и энергичные умы". 

"Воля человека не сломлена, но смягчена, покорена и управляема. Человека редко принуждают действовать, но его постоянно удерживают от действий. Такая сила не разрушает, но препятствует существованию. Она не тиранизирует, но подавляет, лишает сил, гасит стремления и одурманивает людей. Всякая нация превращается в ничто проще, чем стадо послушных и трудолюбивых животных, чьим пастухом является правительство." 

Из сочинений Алексиса де Токвилля (Alexis de Tocqueville) (Алексис Чарльз Генрих Морис Клерет, граф де Токвилль - (1805-1859)), французского историка.

Приведенная выше цитата и тот факт, что 96% агентств новостей ВО ВСЕМ МИРЕ находятся под контролем шести еврейских корпораций, должны вызвать некоторое беспокойство. 

"Пропагандист руководствуется верным принципом, что нагромождение лжи всегда вызывает определенную степень доверия. Поэтому кое-что из даже самой наглой лжи всегда остается и пристает, и чем дольше токсины остаются в теле нации, тем в большей степени они становятся ее частью, и спустя определенное время даже бесспорно ядовитая отрава уже рассматривается как составная часть собственной нации, или ее, в лучшем случае, терпят как неизбежное зло".

Из книги Адольфа Гитлера "Майн Кампф" ("Mein Kampf") 

Вероятно нет лучше примера, доказывающего правоту вышеизложенного, чем миф о Гитлере, нацистах и Холокосте. Почему к нам пристают с Холокостом как с ножом к горлу? Только в период с 1989 по 2003 было создано более 170 фильмов о Холокосте, и во многих школах Америки и Европы и во всех школах Израиля акцент на страданиях европейских евреев во время войны является обязательным.

Им размахивают как флагом, чтобы отвлечь внимание от атак евреев на жителей сектора Газа. Его возрождают каждый раз, когда нужно сыграть на чувствах. Его снова и снова повторяют как заклинание, пока слушатели не начинают безоговорочно верить в подлинность мифа.

В некоторых странах особый закон об "Отрицании Холокоста" сдерживает любое объективное обсуждение темы Холокоста. В Израиле, Франции, Германии, Австрии и некоторых других странах публично преуменьшать значение, подвергать сомнению, замалчивать или отрицать Холокост является преступлением. Никакая другая страница истории не защищена в такой мере законом; караются даже основанные на фактах утверждения, которые нарушают закон об отрицании Холокоста. Многие люди в этих странах были оштрафованы, посажены в тюрьму или высланы за выражение сомнений в правильности претензий периода Холокоста.

Гибель и страдания евреев не заслуживают того, чтобы их чтили больше, чем гибель и страдания неевреев. Кампания по увековечиванию Холокоста заслуживает презрения, а не поддержки, потому что она является односторонним усилием, служащим узким интересам евреев и Израиля и содействующим укреплению власти еврейских сионистов. Им дали в руки молот, чтобы громить всякую и любую критику и замалчивать правду.

Даже директор Института Ремарка нью-йоркского
Читать

Понедельник 27 мая 2013

Показатели экономического роста ниже ожидаемых в первом квартале текущего года заставили правительство РФ откорректировать темпы роста ВВП в 2013-ом году с 3,7 до 2,4%. 16 мая на заседании правительства министр экономического развития Андрей Белоусов определил две, по его мнению, важнейшие причины замедления: плохие результаты роста мировой экономики, в частности стран зоны евро, которые являются самыми главными потребителями русских энергоносителей, а также денежно-кредитная политика государства, сохранившего высокие процентные кредитные ставки, которые при одновременном укреплении рубля спровоцировали падение конкурентоспособности российских предприятий и затормозили их экономическую активность.

Невзирая на то, что экономика уже вошла в зону стагнации, правительство Дмитрия Медведева до сих пор не предложило решений, которые могли бы повлиять на замедление спада макроэкономических показателей роста. Скорее всего, в расчете, с одной стороны, на улучшение экономической ситуации в европейских государствах и ожидая роста спроса на российское сырье, а с другой стороны, на то, что, мол, еще не исчерпался потенциал роста экономики, которая, согласно предыдущим оценкам, может развиваться на уровне 4-5% роста ВВП ежегодно.

Правительство Дмитрия Медведева заявляет, что низкие результаты первого квартала – рост ВВП на 1,6% – имеют временный характер и уже во втором полугодии он будет составлять, по меньшей мере, 3%, что позволит достичь заложенного до конца 2013 года роста ВВП на уровне 2,4%. Оптимизм правительства не портят даже последние и очень пессимистические прогнозы Европейского Банка Реконструкции и Развития, которые говорят о максимуме в 1,8% роста ВВП в России в течение 2013 года, отмечая, что спад не временный, а скорее такой, что свидетельствует о стойкой тенденции.
...
Читать

Назад1234...192021Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены