<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в сообществе Славянская история.
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (3)
ZOG (1)
бабло (123)
веды (1)
війна (11)
влада (56)
воші (1)
ГАЗ (1)
гени (2)
гены (1)
герої (51)
гетто (76)
гниды (91)
гої (138)
гра (13)
Гроші (12)
діти (4)
євреї (92)
Ёлка (1)
жиди (50)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (54)
КГБ (6)
Київ (6)
Кіт (1)
Крим (2)
Крым (2)
лажа (1)
лохи (112)
майя (1)
маца (1)
міфи (88)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (5)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
Русь (1)
СБУ (3)
секс (1)
СРСР (3)
суд (1)
сша (8)
терор (20)
фарс (5)
ФБР (1)
фото (3)
ФСБ (2)
Хабад (66)
Хрень (111)
царь (2)
цены (1)
ЦРУ (3)
#

Календарь

 Июнь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
#

Записи

Понедельник 27 декабря 2010
Сообщение прочтено 200 раз
Робер | 2010-12-27 10:49:39

21 декабря Национальный мемориал Катастрофы и Героизма "Яд Вашем" объявил о начале конкурса малых грантов (до 5000 долларов) на развитие проектов в области исследования Холокоста на территории Советского Союза. Этот конкурс организован при поддержке благотворительного фонда Genesis (российского магната Михаила Фридмана).

К участию в конкурсе принимаются заявки на развитие проектов в различных сферах образования и культуры: научные исследования, публикации, учебные, художественные, театральные, медиа-, видео- и кино-проекты. Они будут оцениваться в соответствии со следующими критериями: новизна и перспективность проекта, актуальность для русскоязычной общины, широкая пользовательская аудитория, долгосрочный эффект, возможность дальнейшего развития проекта после окончания гранта, рекомендации специалистов и исследователей в области Катастрофы (это не автомобильная катастрофа, это сейчас так говорят на холокост, потому что холокост не совсем правильно, ведь это еврейское ритуальное убийство через сожжение живьем).  Основная цель этой инициативы – поддержка новых идей и проектов, ориентированных на русскоязычную аудиторию.

Заявки на участие в конкурсе следует направлять на иврите или английском языках на электронную почту small.grants@yadvashem.org.il. Форма для заполнения заявок размещена на официальном сайте "Яд Вашем". Заявки принимаются до 15 февраля 2011 года.

Любопытно, что тему холокоста последнее время начали активно развивать еврейские магнаты из СНГ - русские евреи Михаил Фридман и Вячеслав (Моше) Кантор - глава Европейского еврейского конгресса (ЕЕК), казахский еврей Александр Машкевич, который возглавляет  Евроазиатский еврейский конгресс (ЕАЕК), украинские евреи Павел Боголюбов и Игорь Коломойский - президент Европейского Совета еврейских общин (ЕСЕО). А вот Вице-президент Европейского Совета еврейских общин и президент Всеукраинского еврейского конгресса Вадим Рабинович сказал, что проекты ЕСЕО никак не координируются с планами Европейского еврейского конгресса. "А зачем нам это? Мы реализуем свои проекты. Темы, которыми занимается Кантор, например, Холокост и безопасность, - мы их не трогаем. Мы занимаемся общинной работой, и нас не интересует, кто в итоге получит ордена". Некотрые подозревают, что тему холокоста на самом деле начали "сливать", тем более что деньги за холокост с Германии, Австрии, Швейцарии уже почти все выкачаны. Поэтому над холокостом в сети начали потешаться не только антисемиты, но и простые блоггеры, умеющие думать.

Тем не менее, 5000 долларов никто из вас не хочет зароботать? Или может мне "актуальную и перспективную" тему подскажете?

Воскресенье 26 декабря 2010
Сообщение прочтено 278 раз
Робер | 2010-12-26 23:30:10

Поскольку эта тема с одной стороны заезжена, с другой так или иначе всплывает, не мешало бы сформулировать мою собственную позицию по поводу сабжа здесь. Так или иначе, мнения историков разделились. Одни считают, что "холокост" был, другие нет. Я не собираюсь здесь доказывать абсурдность локохоста, а лишь пробегусь по поводу самого подхода к истории и поясню свою "предвзятую" точку зрения.

Во-первых, любое историческое событие так или иначе трактуется, основываясь на каком-то фактологическом материале. Во-вторых, сам материал отбирается по какому-то критерию. В-третьих, необходимо учитывать отношение к самому материалу исследователя. Хотя история не может претендовать, как гуманитарная наука, на звание полноценной научной дисциплины (см. подробнее К. Поппера, Л. Витгенштейна, И.Лакатоса или Б. Рассела, кому надо - дам полные названия соответствующих трудов), тем не менее, она все-таки имеет свою методологию, которую можно назвать научной, поскольку альтернатив нет и не предвидится. Таким образом, некоторые гносеологические критерии (верифицируемость, к примеру) к ней применимы только номинально, фактически же нередко приходится наблюдать лишь уверенность в какой-либо гипотезе. Многие факты, разумеется, сложно отрицать, поскольку методика рассмотрения различных точек зрения на одно и то же событие вполне работоспособна. Например, можно рассматривать историю становления Руси лишь из несторовских летописей, в то время как "не замечать"/"не знать" из каких-нибудь соображений историков, изучавших Русь извне, и для которых события в ней были менее значимы, и тем более не рассматривать в таком исследовании археологический материал. Те или иные фактические данные позволяют выстроить теоретическую модель взаимоотношений и сделать попытку найти причины тех или иных событий. Именно рассмотрение различных источников, в том числе заведомо ложных, дает возможность объективно подойти к изучению материала. Но поскольку науку иногда делают совершенно не сознательные лица, то и к науке они подходят безответственно, в гуманитарных науках безответственность еще может пройти, а вот в т.н. точных, такая безалаберность не проходит незамеченной (хотя есть и там свои случаи, но это выходит за рамки этого сообщения). Гуманитарные науки, правда, накладывают свой отпечаток на образ мышления, но это не должно быть оправданием фальсификации событий.

Приближаясь к теме, отмечу, что лохокост - даже не подвергаемая сомнению теория, а именно набор сомнительного фактологического материала. Именно в таком случае при неизвестности (а чрезмерная перегруженность противоречивыми деталями фактологического материала дает информативность близкую к нулю), можно строить абсолютно любые в рамках данного материала гипотезы. Их можно принимать к сведению, их можно отбрасывать, в них, в конечном итоге, можно просто верить. Последнее в науке у меня вызывает больше всего недоумения. Точнее, мне давно известно, что многие ученые (кандидаты, профессора и пр.) не особо интересуются эпистемологией (по разным причинам), поэтому для себя уже сформировали какой-то взгляд на мир, и вера в единственную трактовку факта может в формировании точки зрения играть решающую роль. Что уж говорить о гуманитарных дисциплинах? Ведь сомнение в фактах уже не позволяет сформулировать сколь угодно прогнозируемую модель. Можно что-то как-то объяснить и попытаться связать, но вот прогнозов из нее уже сделать вряд ли получится. Примеры слишком распространены, чтобы их приводить, это из той же серии, что и "предсказания" Нострадамуса, которые трактуются по факту происшествия какого-то события...

Однако спор ревизионистов и сторонников холокоста дошел уже до той стадии, когда некоторые лица с обоих сторон начинают пользоваться демагогическими приемами, не замечая спорных вопросов и с того, и с другого лагеря. Сторонники "холокоста" выдергивают из
Читать

Суббота 18 декабря 2010
Сообщение прочтено 273 раз
Робер | 2010-12-18 16:44:32

 

Заява Івана Дем`янюка

з приводу рішення продовжити судовий процес в нинішній Німеччині, спадкоємиці Третього райху, винесений без жодних на те юридичних підстав аморальними суддями - з порушенням засад справедливого судового розгляду, супроти правди, законнності, а навіть самих основ правосуддя

У Нюрнберзі, як і в пізніших судових процесах, які відбувалися в Німеччині, жоден прокурор, жоден суддя не наважився б так спотворювати закон й факти, як це нині чинять тут (у Мюнхені). Дійсно, відмова німецької влади взяти на себе відповідальність за тортури і смерть мільйонів радянських військовополонених, за нелюдські умови, в яких ми перебували, це – відмова німців від повної відповідальності за Голокост.

Я звинувачую суддів Aльта, Ленца і Пфлудера за:
...
Читать

Воскресенье 12 декабря 2010

Ге́тто це райони міст, де добровільно або примусово проживають етнічні меншини. Під час Другої світової війни словом «гетто» називалися ті житлові зони куди німці збирали євреїв для компактного мешкання. Найбільш відоме Варшавське гетто, а в Радянському Союзі і пострадянському просторі Мінське гетто. Були закриті і відкриті гетто. Відкриті гетто виникали в містечках зі значним єврейським населенням, де було недоцільно його виселяти і потім охороняти. Крім того, гетто виникали і в дрібних населених пунктах, де німецька влада не могли організувати охорону закритого гетто. У відкритих гетто євреям наказували лише не залишати свого населеного пункту та не відвідувати громадських місць. У цих гетто євреї, також як і в закритих гетто, виконували примусові роботи, зобов'язані були носити єврейські розпізнавальні знаки, платити контрибуцію. У всіх гетто утворювалися юденрати або призначалися старости.

Юденра́т (нім. Judenrat — «єврейська рада» (жидівська рада) — єврейський адміністративний орган самоврядування, який за ініціативою німецької окупаційної влади в 1939 році створено при Генерал-губернаторстві Польщі (нім. Generalgouvernement für die besetzten polnischen Gebiete) у кожному єврейському гетто, на окупованих нацистами територіях, і пізніше на території СРСР. На території Європи діяв 101 юденрат.  Окремий юденрат міг відповідати за певне гетто, окрему територію, регіон або навіть за цілу країну. До повноважень Юденрату входило забезпечення господарського життя і порядку в гетто, збір різних грошових коштів, а також виконання розпоряджень і наказів окупаційної влади. Юденрати складалися з впливових людей і рабинів.

Юденрату підпорядковувалась єврейська (жидівська) поліція (нім. Judischer Ordnungsdienst), але про неї ми поговоримо іншим разом.

Тобто жили собі євреї в таких містечках відокремленним життям і майже всі пережили війну, навіть збройні повстання там підіймали. Потім, через багато років вони почали говорити, що "дивом пережили голокост" і пройшли через "пекло гетто". Пекло, напевно тому, що потрібно було працювати, а не гендлювати.

Отак починалась Варшавське гетто. Просто відокремили для євреїв половину міста.

гетто,варшава,юденрат,жиди

На вулицях було чисто, охайно, будинкі були комфортні для проживання

гетто,юденрат,жиди

Люди ходять, життя кипить, підлітки скрізь однаково кучкуються, пекла не помітно
гетто,юденрат,жиди

Продуктова картка - хліб, м'ясо, мармелад, різне, цукор - непогано харчувались.

гетто,варшава,юденрат,жиди,миф холокоста

Групове фото шести єврейських жінок, які засмагають у Варшавському гетто, в цей день вони склали іспити в школі зрілості. Тепер вони жертви голокосту.
Липень 1942

Варшавское гетто,миф холокста,ревизионизм

Мінськ. Діти є діти,  граються. Ніхто нікого не знищує, всі веселі.
...
Читать

Вторник 7 декабря 2010

Уряд Німеччини прийняв рішення збільшити в два рази загальний бюджет для виплат компенсацій особам, які пережили так звану "Катастрофу" європейського єврейства. У 2011 році Німеччина виділить на ці цілі 535 млн шекелів.

Після тривалих переговорів між організацією Claim Conference і представниками міністерства фінансів Німеччини було вирішено, що ці кошти будуть спрямовані на надання медичної допомоги людям, які пережили так звану "Катастрофу".

Claim Conference буде фінансувати роботу медичних сестер і доглядальниць, які допоможуть людям похилого віку в домашніх умовах. Крім того частина коштів буде спрямована на придбання продуктів, ліків і додаткових послуг, необхідних жертвам так званої "Катастрофи".

За даними Claim Conference, в 2010 році більше 22.000 жертв так званої Катастрофи, які проживають в Ізраїлі, отримали допомогу від представників організації.

======================

Зазначимо, що лише в Ізраїлі (через 65 років після Другої Світової!) проживає близько 240.000 осіб, які "дивом пережили" так званий голокост. Останнім часом євреї намагаються уникати слів "голокост" (єврейське ритуальне вбивство через спалення живцем) та "шоа" (хаос, безлад) і надають перевагу слову "катастрофа". Отже, скоро слово "катастрофа" гої будуть вживати лише в значенні "трагедія єврейського народу".

До речі, якщо суму  в 535 млн шекелів перевести в гривні - це буди складати 1 млрд 100 млн гривень. І це лише на медичну допомогу і харчі престарілим "жертвам катастрофи", не враховуючи тих 300 євро, що вони отрмують за іншими програмами щомісяця. Напевне  українці під час війни в порівнянні з євреями зовсім не постраждали - ті 7 млн загиблих та мільйон тих, хто був угнаний до Німеччини, нічого не значать, це не жертви. Як нічого не варто зруйноване німцями житло майже всіх українців (а те що збереглося швидко займали євреї, що повернулися з Ташкентського фронту, через що виникали навіть погроми в 1945-1946 рр.) та втрачене майно.  Та й життя українця (гоя) нічого не варте, пишуть Талмуд та Шулхан Арух - свячені жидівські книги.

Гої, коли ви нарешті включите свій мозок?

Пятница 26 ноября 2010

Олексій Токар, PhD. 

ЩОДЕННИК АННИ ФРАНК: 
СУМІШ ФАЛЬСИФІКАЦІЙ ТА ОПИСАНЬ ЖІНОЧИХ ГЕНІТАЛІЙ 

 «Щоденник Анни Франк» вперше був виданий в 1947 році в Нідерландах і моментально став бестселером. Він перекладений багатьма мовами світу, безліч разів перевидавався і продавався публіці як справжній - власноруч написаний єврейською дівчинкою з Амстердама. За мотивами щоденника ставилися спектаклі, балети, його екранізували в Голівуді – цей фільм мав колосальний успіх. Щоденник Анни Франк є офіційним міжнародним культурним надбанням - він включений до списку спадщини ЮНЕСКО "Пам'ять світу", також у 2009 році на порталі Onepoll.com він потрапив до ТОП-10 списку книжок, "які надихають читачів". В 2003 році щоденник видавався в Україні і тепер "надихає" українців.

Однак в жанрі мемуарів та щоденників відомо чимало літературних містифікацій, які видавалися за справжні спогади або життєписи різних відомих людей – достатньо згадати «мемуари Хесса», «щоденники Мюллера» або різні версії скандально відомих «Застільних бесід Гітлера». Але одне з найбільш сенсаційних викриттів пов'язане з книгою «Щоденник Анни Франк». 

Передісторія. Чому родина Франк не виїхала з Нідерландів

У 1925 році батьки Анни, Отто Франк і Едіт Холландер одружилися і оселилися у Франкфурті, Німеччина. Анна народилася в 1929 році. Батько Анни був успішним бізнесменом, а мати Анни була дочкою промисловця.

 

У 1934 році Отто із сім'єю перебралася в Амстердам, де він купив фірму Opekta, основною продукцією котрої був гелеутворюючий агент пектин, що є рослинним замінником желатину і використовується в домашньому господарстві при виготовленні желе та джемів, а також з метою дотримання кашруту.

У травні 1940 року, після того як німці окупували Амстердам, Отто залишився в цьому місті, в той час як його мати і брат переїхали до Швейцарії. Отто залишився в Амстердамі через те що його фірма робила вдалий бізнес з німецьким Вермахтом - з 1939 по 1944 рік Opekta продавала пектин для німецької армії. Пектин використовувався як харчовий консервант, протиінфекційний бальзам для ран, колоїдний кровозамінник та загусник, що значно збільшує строк зберігання донорської крові. Пектин також застосовувався як емульгатор для нафти та згущеного бензину для запалюючих бомб. Забезпечуючи Вермахт, Отто Франк перетворився в очах голландців на нацистського посіпаку.
кохання,будинок,музей,скандал,література,бізнес,Школа,почерк,євреї,жиди

Вид на сховище з боку 50-и квартирного будинку
6 липня 1942 Отто Франк перевіз свою сім'ю до «таємного сховища» (так називала його Анна Франк: «het achterhuis» - буквально: «задній дім», часто перекладається як «секретна прибудова», «сховище»). Це був триповерховий флігель із великим скляним таунхаусом, розташований перед великим п'ятдесятиквартирним будинком майже в центральній частині Амстердаму на каналі Прінсенграхт. Крім заможної сім'ї Франк в цьому комфортному і просторому сховищі також ховалися інші євреї (всього - вісім, а ще домашні тварини).

Дехто називає ці приміщення коморою, але ось так їх описує дівчинка:

"А за правими дверима розташовується задня частина будинку, яка і служить тепер нашим притулком. Ніхто б не подумав, що за простій сірими дверцятами стільки кімнат. Минаєш маленьку сходинку, і ось ти всередині. Праворуч
Читать

Воскресенье 21 ноября 2010
Сообщение прочтено 393 раз
Робер | 2010-11-21 22:08:20




Душова в трудовому таборі Біркенау. Ув"язнених стригли (постійно - щоб не було вошей), потім вони йшли в душ (будівля центрального крила). У цей же час, їх одяг був на дезінфекції в газовій (дезенфікційній) камері. В'язні після помивки залишали будівлю на іншій стороні - "чистій"і. Усі приміщення в будинку були обладнані центральним опаленням (пізніше вилученому, з або без злого умислу), вода йшла тепленька, всі системи були з любов"ю зроблені саміми ув'язненими - для себе ж робили.

На табличці в душовій написано "Воду пити заборонено! Ризик захворювань!" Дбайливі німці дуже переймалася здоров"ям своєї майже безкоштовної робочої сили, тому слідкували за їх гігієною. А ви кажете газ... Просто митися треба було!

Нижче душова в концтаборі Дахау, 1945, табір тількі що звільнили, колишні загратовані - худі і виснажені. Останні дні війни їх, через руйнування інфраструктури, погано годували.

...
Читать

Четверг 11 ноября 2010

Бабин Яр: Критичні питання та коментарі

Герберт Тідеманн 

«Мужність означає вжиття заходів заради істини і проголошення її!»

Жан Жорес

1. Преамбула

Тема "Бабин Яр" бентежить з багатьох причин. Тому для загального огляду коротко окреслимо основні проблеми: 

  1. Масові вбивства в Бабиному Яру відбулися майже за чотири місяці до конференції в Ванзеє, де нібито вперше були заплановані вбивства.
  2. В різних джерелах широкі розбіжності між стверджуваними датами цього вбивства.
  3. Залежно від джерела, кількість жертв відрізняється на два порядки.
  4. Припускається велика кількість різних методів і знарядь вбивства.
  5. Також відсутня єдина думка щодо місця уявних вбивств.
  6. Свідки або повідомлення надають вкрай суперечливі відомості щодо інших обставин того що сталося.
  7. Число стверджуваних жертв значно перевищує число жидів, що залишилися в Києві після радянської евакуації.
  8. Досі не проведена судово-медична експертиза місця і знаряддя вбивства. Не здійснено жодної спроби встановити і забезпечити хоч якісь докази.
  9. Також видається дивним, що совєти використовували як звалище для спалювання міського сміття місце, де заклятий ворог нібито вбив безліч безневинних людей під час «Великої Вітчизняної війни».
  10. І, нарешті, твердження про масові вбивства спростовані аерофотозйомками воєнних часів.

Для дослідження вищезазначених проблем ми будемо використовувати стандартні наукові методології. Після вступної інформації, яка полегшить спільне розуміння теми, окремими розділами будуть представлені перші повідомлення, свідчення очевидців, інші джерела; також будуть обговорені конкретні питання, що виникають з контексту. Окремий розділ присвячений основним питанням [1].

2. Вступ

Із взяттям німцями 19 вересня 1941 р. Києва безлади в місті не припинилися. Після вступу німецьких військ, в Києві «потужні вибухи відбувалися один за іншим». [2] 24 вересня був висаджений в повітря готель "Континенталь" разом із штабом польової комендатури 6-ї армії. 25 вересня місце охопили пожежі, повністю запалав Хрещатик. Заздалегідь встановленими мінами були знищені майже всі громадські будівлі після розташування там німецьких військ, котрі внаслідок вибухів зазнали значних втрат2. Наприкінці вересня були знайдені радянські мапи з місцями установки радіокерованих мін, де були позначені близько 50 підготовлених для підривання об'єктів. Також виявлено величезну кількість мін, вибухових речовин і "коктейлів Молотова".

Значну частину центру міста було спалено і близько 50000 осіб залишились безхатченками. Сотні німецьких солдат загинули при гасінні пожеж. В місті перебувало чимало надісланих совєтами організованих диверсантів і партизанів - Київ залишався полем бою. 

Згідно з представленим Міжнародному військовому трибуналу (МВТ) документом, що має досить підозріле походження, в Києві начебто заарештували всіх жидів і 33 771 з них знищили 29 і 30 вересня - помстившись таким чином за "підпал" [3].

До евакуації в Києві жило близько 175 000 [4] або навіть всього 160 тисяч [5] жидів. Проте, Звіт айнзатцгрупи про події № 106 від 7 жовтня 1941 року, стверджує:

"Вважається, що число жидів становить 300000 [...]." [6] 

28 вересня 1941 нібито за допомогою плакатів жидам наказали [7] взяти своє майно і зібратися наступного дня 29 вересня на певному розі вулиць. Звідти вони начебто повинні були йти до Бабиного Яру, що на північно-західній околиці Києва.

"Бабин Яр" перекладається приблизно як «яруга старих жінок».
Читать

Назад123...232425 | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены