<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в сообществе Славянская история.
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (3)
ZOG (1)
бабло (123)
веды (1)
війна (11)
влада (56)
воші (1)
ГАЗ (1)
гени (2)
гены (1)
герої (51)
гетто (76)
гниды (91)
гої (138)
гра (13)
Гроші (12)
діти (4)
євреї (92)
Ёлка (1)
жиди (50)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (54)
КГБ (6)
Київ (6)
Кіт (1)
Крим (2)
Крым (2)
лажа (1)
лохи (112)
майя (1)
маца (1)
міфи (88)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (5)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
Русь (1)
СБУ (3)
секс (1)
СРСР (3)
суд (1)
сша (8)
терор (20)
фарс (5)
ФБР (1)
фото (3)
ФСБ (2)
Хабад (66)
Хрень (111)
царь (2)
цены (1)
ЦРУ (3)
#

Календарь

 Июнь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
#

Записи

Четверг 10 марта 2011


Україна,українці,голодомор,ложь,сша,Пропаганда,кгб,бандера,цру,мифы
Раніше не міг зрозуміти - звідки в Червоної армії під час громадянської війни бралася та навіжена незламність і несамовита одержимість? Адже щойно Росія вийшла із світової різанини , де розквітало дезертиство ("штики у землю!"), всі втомилися від війни.

І ще більше було незрозуміле - за яку саме ідею так само шалено билися на боці жидобільшовиків оці "інтенаціональні полки", що складалися з десятків тисяч китайців, угорців, чехів, латишів, естонців, вірмен, поляків, звільнених каторжників, випущених із в'язниць кримінальних злочинців, злодіїв, вбивць і розбійників? І все це міжнародне ошмаття відрізнялося крайньою жорстокістю. У Миколаєві чекіст Богбендер (жид), що мав своїми помічниками двох китайців і одного каторжника-матроса росіянина, замуровували живих людей в кам'яних стінах. У Пскові всі полонені офіцери, в числі близько 200 чоловік, були віддані на розтерзання китайцям, які розпиляли їх пилками на шматки. Таких прикладів можна навести безліч. Сучасник Вершинін розповідає: "Інтернацiональний полк у Харкові творив "такі жорстокості, перед якимбліи днe те, що прийнято називати жахом". Білоруський дослідник В. Бешанов пише: "Китайців широко використовували для проведення каральних акцій, розстрілів, як фахівців із тортур". Було цих китайців-найманців у Червоній армії понад 40 тисяч – число стабільне, бо весь час на місце загиблих приходили добровольці, які там само спокійно й безсторонньо робили свою справу фахових карателів".
...
Читать

Понедельник 21 февраля 2011
Сообщение прочтено 235 раз
Робер | 2011-02-21 18:56:40

Свого часу в СССР у розпалі лицемірно-пропаґандистської «боротьби за мир», кружляв невибагливий анекдот від леґендарного «Вірменського радіо»: «Чи буде третя світова війна?» – запитували його. «Ні, – відповідало радіо. – Але буде така боротьба за мир, що каменя на камені не залишиться».

Щось подібне, гадаю, чекає на нас і з Януковичевими «реформами». Усі реальні, себто системні зміни так і залишаться нерозпочатими, натомість «стабільність», якою пишається сьогоднішній уряд, досягне цвинтарних меж, чи, як похмуро жартували за Ґорбачова, перетвориться в повний стабілізєц.

З погляду public relations, гасло «стабільності і реформ», узяте рік тому на озброєння новим урядом, було, безумовно, вдалою знахідкою. Ніхто в Україні, та й за її межами, не сумнівався, здається, що в цих двох словах утілено саме те, чого виснажена політичними міжусобицями та економічною кризою країна потребувала найдужче. «Стабільність» належало осягнути передовсім – бо як же ж без неї здійснюавати заповітні реформи? – а тому для святого діла не гріх було порушити й конституцію, зіґнорувати нудні процедурні норми, обмежити трохи громадянські права і свободи, і навіть пожертвувати чималий кавалок національного суверенітету надокучливому сусідові.

Першу, «стабілізаційну», частину програми новообраному президентові вдалось досить швидко виконати й перевиконати, перевівши Україну за рік із розряду вільних країн (за класифікацією Freedom House) у розряд «частково вільних» – із переспективою подальшого переходу в розряд «невільних», де, власне, й перебуває більшість поліцейських режимів Африки, Азії та колишнього СССР. За рівнем свободи мас-медій Україна під проводом Януковича теж упевнено «стабілізувалася», опустившися з 89 місця на 131 (серед 178 країн) – відповідно до аналітичних оцінок міжнародної організації «Репортери без кордонів». З другою частиною Януковичевої програми справи виявилися, однак, значно складнішими. 

Поки що всі «реформаторські» заходи, оголошені урядом, мають непослідовний, поверховий або й відверто шахрайський характер. Так звана «податкова реформа» звелася до закручування фіскальних гайок супроти малого й середнього бізнесу, спровокувавши тим самим наймасовіші – з часів Помаранчевої революції – протести, котрі змусили врешті президента накласти вето на документ і запропонувати до нього деякі косметичні зміни. Загальна філософія оподаткування, однак, залишилася незмінною. А це означає, що найбільші багатії, які сьогодні при владі, і надалі перепомповуватимуть мільярди в офшорні банки, крихітний Кіпр і надалі буде головним «закордонним» інвестором в Україні, а найбільшими платниками податків до українського бюджету залишатимуться законослухняні західні фірми на зразок «Кока-коли», «Крафта» і «Філіп Моріса», а не місцеві металургійні та нафтохімічні гіганти, що ось два десятиліття працюють виключно собі на збиток. Це означає також, що близькі до уряду бізнесмени і надалі отримуватимуть повернення податку на додану вартість (ПДВ) за фіктивний експорт, тимчасом як сумлінні експортери роками того повернення не отримуватимуть або ж отримуватимуть лише половину, за умови що віддадуть другу на «відкат» урядовцям.

Так звана «адміністративна реформа» звелася до об’єднання й перейменування інституцій та перетасування персоналу, але аж ніяк не до обмеження їхніх функцій та реальної чисельності, а тим більш – не до підвищення ефективності та відповідальності, й аж ніяк не до давно назрілої децентралізації та деполітизації. Навпаки, «адміністративна реформа», на думку більшості експертів, лише посилила політичну залежність державних службовців від свого начальства, сконцентрувала ще більшу владу
Читать

Воскресенье 30 января 2011

В Украине не должна проводиться политика насильственной украинизации. Об этом заявил министр образования и науки, молодежи и спорта Украины Украинофоб Дмитрий Табачник в ходе крымской конференции общественной организации «Собор гражданского согласия» на тему: «Культурно-языковое многообразие Украины – фактор стабильности и опережающего развития» в Симферополе 29 января

Дешевый клоун и казнокрад Табачник считает, что украинизация и нарушение европейских норм языковой политики ведет «к оттоку мозгов из страны».

«Насильственное выталкивание мозгов катастрофично для образования и культуры, потому что насильственно сворачивание двуязычия или многоязычия приводит к тому, что ряд людей считают для себя профессиональную научную, преподавательскую, творческую, культурную деятельность неинтересной, неперспективной. Так кто от этого выигрывает?» – подчеркнул министр.

=================================

Хочу по этому поводу заметить, что утечка "мозгов", неспособных выучить украинский язык, украинцев не пугает.

А еще этот ставленик Хабада как всегда сделал фигли-мигли и перекрутил смысл европейских норм языковой политики.

Да уж, я представляю себе это "ряд людей", которые "считают для себя профессиональную научную, преподавательскую, творческую, культурную деятельность неинтересной, неперспективной" и выбравших в свои лидеры украинофоба хабадника Табачника!

Понятно, Табачник хочет устроить в Украине то же что жиді устроили с палестинцами, загнать всех украинцев в резервации чтобі уни ек мешали ряду людей усуществлять "профессиональную научную, преподавательскую, творческую и  культурную деятельность. Ну, а самое главное, грабить нас, косить бабло и распродавать єту страну оптом и в Розницу.

Четверг 27 января 2011
Сообщение прочтено 176 раз
Робер | 2011-01-27 11:33:37

Сегодня все ведущие телеканалы и печатные СМИ уже с раннего утра взахлеб торопятся известить нас о том, какой сегодня «великий» и «знаменательный» день - день памяти жертв холокоста. Привязан он к дате освобождения советскими войсками трудового лагеря Освенцим.  Именно советские войска, а не американо-саксонские или, тем более, подразделения ЦАХАЛ. Но мир об этом намеренно забывает.

Ну все точно, как в том незабвенном фильме "День сурка". "Память о жертвах Холокоста побуждает сделать все возможное для недопущения в украинском обществе каких-либо проявлений антисемитизма, ксенофобии, расизма и нетерпимости" -, заявил президент Украины Виктор Янукович по случаю Международного дня памяти жертв Холокоста.

Я не хочу портить этот праздник. Извините, день памяти и скорби. Кстати, предлагаю перенести известные высказывания «Оставь надежду всяк сюда входящий» и «Труд делает человека свободным» с парадных ворот «лагерей смерти» на парадные двери наших прокуратур и судов. А что? Тут в них будет больше сакрального смысла. Но это тема для другого разговора. Касательно же обсуждаемого вопроса, скажу словами незабвенного одессита: «Таки хочу заметить важные неприятности».

Почему именно день памяти жертв холокоста, т.е. геноцида евреев во времена гитлеровского режима? Что, фашисты воевали исключительно с евреями? Что, Третий Рейх все свою военную, политическую, экономическую и научную мощь обращал только и исключительно против представителей «богоизбранного» народа? Или на просторах СССР, в горах Югославии, в песках Северной Африки части вермахта воевали с частями ЦАХАЛа? Насколько я помню из истории (из настоящей истории, а не из суррогата который нам подсовывают табачники, фашистами было уничтожено более двадцати миллионов граждан СССР, среди которых были представители десятков национальностей и народностей. Целые деревни в Белоруссии и Украине были сожженны вместе с их жителями (чем не холокост?). Сотни тысяч уничтоженных поляков, сербов, французов, англичан. Или жизни этих «гоев» не идут ни в какое сравнение с жизнями «богоизбранных», чья высшая роль закреплена на страницах Талмуда? Или все неевреи, погибшие от рук гитлеровских людоедов, по вашему мнению, не являются жертвами нацизма?

Не кажется ли вам, что такое деление жертв фашизма на жертв холокоста и на всех остальных, менее значимых, является таким же фашизмом и нацизмом только в их еще более худшем и страшном проявлении? Разве можно вот так, по национальному признаку, делить память жертв гитлеризма, когда одних возводят в мировой ранг, а других задвигают в самый темный угол истории. Должен быть день памяти ВСЕХ жертв фашизма, а не только жертв холокоста. Иначе - мы имеем нацизм в его ином, негерманском, обличье.

Когда вот так нарочито, агрессивно и насильственно заставляют весь мир рыдать по поводу жертв холокоста, отметая память по другим жертвам фашизма, это лишь возбуждает неприязнь к евреям. Это попахивает радикальным сионизмом, который ничем не лучше гитлеризма. Хотите вы того или нет. Это как раз играет на руку так называемым антисемитам. Хотя, более правильно употребить термин антиеевреям, поскольку среди семитов евреи занимают весьма малый процент. Не только банальная человеческая совесть, но и вселенская справедливость, требуют в этот день отдавать дань памяти не жертвам холокоста, а всем жертвам нацизма, независимо от их национальной принадлежности. Тем паче, что в том же Освенциме среди 300.000 умерших  было множество узников нееврейского происхождения.

важно заметить, что Израилю, как государственному образованию, вообще не стоит орать на каждом углу о холокосте, геноциде и какой-то там вине кого-то перед кем-то. Известно с каким рылом в калашный ряд не лезут. Руководству Израиля лучше облачиться в рубище, посыпать голову пеплом, обернуть
Читать

Среда 19 января 2011
Сообщение прочтено 427 раз
Робер | 2011-01-19 23:40:23

Бабин Яр: ВЕРСІЇ ГІРКОЇ ПРАВДИ 

 У неділю 2 червня 1996 року відділ УК Ради в Кергонксоні (Нью-Йорк) та відділ УККА зорганізували доповідь про найновіші історичні дослідження відносно братських могил у Бабиному Яру в Києві. Про це докладно інформував «Вечірній Київ» (20 жовтня 1995 року та 16-19 березня 1996 року). Доповідь відбулася в залі церкви святої Трійці, виповненій членами кергонксонської громади, а також гістьми з осередку «Союзівка» Українського Народного Союзу. Доповідав голова Спілки прихильників України в США д-р Мирослав Драган.

 Доповідач розповів про історичні розшуки, що тривали протягом шести років в Україні і в США. У Національному архіві у Вашингтоні віднайдено численні аерофотознімки окупованого німцями Києва. Вони дозволяють твердити, що за час війни в Бабиному Яру не було жодної свіжої братської могили, себто у ярах та ярчаках Реп'яхівського та Бабиного ярів, поруч з жидівським кладовищем, не поховано жодного іудея. Натомість ці знімки, зроблені ще в травні 1939 року, дають змогу виявити могили жертв ЧК-НКВД з 1922-34 років у Бабиному Яру, далеко від жидівського кладовища. Поки Київ став столицею України, тут до 1934 року хоронено розстріляних у підвалах ЧК-НКВД в будинку царського Інституту благородних дівиць в середмісті Києва. Після 1934 року НКВД почав ховати жертви за Дніпром, у Биківні.

 Далі доповідач звернув увагу на те, що справу розстрілу гітлерівцями 100.000 жертв у Бабиному Яру знехтували судді на Нюрнберзькому суді, тому що прокурори зосередилися на жертвах Славути (150.000), Одеси (200.000), Криму (200.000), Харкова (250.000) і аж 600.000 (!) у Львові. Справу Бабиного Яру КГБ порушив допіру 1964 року в зв'язку з антинімецькою нагінкою на Аденауера та терором проти українських націоналістів-дисидентів. На Заході ідею жидівських страждань у Бабиному Яру підхоплено тільки на початку 1970-х років. У 23-томовій Еnсуclореdіа judаіса з 1972 року у статті про Бабин Яр 80% тексту — це вірш Євтушенка, а число жертв подано ледве коло 34 тисяч. Аж у 1991 році, з нагоди 50-ліття події у Бабиному Яру, число жертв збільшено до фантастичних масштабів. У цю пору дорадник Горбачова, «українець» з Києва, Віталій Коротич проголосив у Канаді, що Бабин Яр був найбільшою масакрою за історію людства і що там замордовано 300.000 осіб, переважно жидів. Згідно з Коротичем, розстріли провадила українська поліція та Буковинський курінь під командою Василя Кейбіди та Петра Войновського і під наглядом німецьких спецвідділів та гестапо (П.Войновський помер у Кергонксоні навесні 1996 року).

 Теперішню важливість Бабиного Яру для жидівського страждальництва підкреслює факт, що газета «Нью-Йорк Таймc» у спеціальному, ювілейному виданні на своє століття 9 березня 1996 року, на тему другої світової війни вмістила лише дві статті: одну про Бабин Яр і участь в розстрілах жидів українською поліцією та другу про визволення в'язнів концтабору Дахау в Німеччині. Спираючись на історичні джерела, доповідач д-р М.Драган ствердив, що хоч українців у західному світі вважають за найбільш варварський народ, однак проявів антисемітизму в Україні та Польщі було дуже мало. Зате антисемітизм був сильним в інших державах та імперіях ще перед Христом. Сьогодні він посилився там, де практично немає християнства, наприклад, у Японії або Індонезії.

 Далі д-р Драган звернув увагу на те, що Старий заповіт і Талмуд плекають у жидів почуття страждальництва і того, що їх усі безнастанно переслідують. Цим пояснюється творення страждальницьких міфів про «терор — різню» жидів за Хмельниччини чи катастрофи жидів під час першої та другої світових війн, та знеславлення інших народів. Вони мають з цього великий зиск, що й породжує неприязнь до них — антисемітизм.

 Крім того, жидівська релігія вимагає від своїх вірних уміти читати й писати та займатися торгівлею. Ще за єгипетських часів іудеї торгували
Читать

Пятница 14 января 2011
Сообщение прочтено 270 раз
Робер | 2011-01-14 16:08:23

 Адвокат, який представляє в Україні інтереси Степана Бандери (молодшого), сказав, що зараз немає юридичних підстав стверджувати, що історичних діячів Степана Бандеру та Романа Шухевича остаточно позбавлено звання Герой України, присвоєного указом президента Ющенка.

Адвокат Роман Орєхов сказав Українській службі Бі-Бі-Сі, що попри судові позови з вимогами скасувати укази, а також рішення, зокрема, суду у Донецьку, обидві справи юридично не завершені.

Адвокат вказав, що судовий розгляд чергової справи щодо Шухевича у середу відкладений.

Що стосується судового рішення про скасування звання героя Степана Бандери, то рішення донецького суду буде розглядати у березні Вищий адміністративний суд України, який, на думку Романа Орєхова, має багато підстав відкинути донецьке рішення і "залишити укази президента Ющенка в спокої".

Пан Орєхов, який є адвокатом російської правничої компанії, висловив здивування повідомленням адміністрації президента Януковича про "скасований судом" указ щодо звання героя Степанові Бандері і припустив, що повідомлення з'явилося з огляду на черговий судовий розгляд справи щодо звання героя Романа Шухевича.

Адвокат також припустив, що повідомлення президентської адміністрації, яке він назвав "провокацією", мало політичний характер і призначалося зацікавленим колам у Росії, а також російським репортерам, які приїхали в Україну висвітлювати перебіг судової справи.

Бі-Бі-Сі: Що, власне, відбувається у юридичному сенсі довкола указів про звання герою Степану Бандері та Роману Шухевичу?

Р. Орєхов: Ситуація приблизно наступна. Указ президента про нагородження Романа Шухевича званням Героя України, про присвоєння йому цього звання, виданий був в 2007 році, і того самого року був оскаржений моїм українським колегою паном Оленцевичем до Донецького окружного адміністративного суду відповідно до чинного законодавства України, яке діяло на той момент. Донецький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову, тобто, залишив указ без змін, і це рішення підтвердив Донецький апеляційний адміністративний суд.

Це друга інстанція. Оленцевич відповідно не погодився, подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, який відкрив касаційне провадження, але не призначав протягом майже 2 років справу до розгляду. Оленцевич, усвідомлюючи, що ця ситуація безвихідна, вже як представник, наскільки мені відомо, лікаря, медика донецького – пана Соловйова – звернувся до того самого Донецького окружного адміністративного суду вже у 2009 році з тим самим позовом. При цьому, вони абсолютно ідентичні, відрізняються лише прізвищем і місцем мешкання позивача. Про визнання незаконним указу президента Україна про нагородження Романа Шухевича званням Героя України.

Цей позов також був залишений без задоволення, але відбулась така ситуація, що рішення першої інстанції було постановлено у жовтні 2009 року, а до апеляції, за апеляційною скаргою пана Соловйова, ця справа потрапила вже у квітні 2010 року. Як ви розумієте, дещо змінилося, скажімо, на політичній арені в Україні. І Донецький адміністративний апеляційний суд, не враховуючи, що вже існує його ж рішення в такій самій справі про відмову в задоволенні позову, задовольняє позов Оленцевича і касує рішення першої інстанції. Відтак, рішення про визнання незаконним указу президента України про нагородження Романа Шухевича званням Героя України набрало законної сили.

Бі-Бі-Сі: Що це означає? Чи можна вважати, що суд цим рішенням скасував указ?

Р. Орєхов: Не можна. Справа в тім, що у справі Шухевича суд лише визнав указ незаконним. От такий розвиток подій передбачає певні активні дії з боку відповідача, тобто, президента України. І, теоретично виконуючи рішення суду, він мав би скасувати даний указ.

Бі-Бі-Сі: Зрозуміло. А у справі Степана Бандери?

Р.
Читать

Вторник 11 января 2011

Европейский суд по правам человека (ЕСПЧ) отказался рассматривать более 1,5 тысячи исков к Грузии, связанных с предполагаемыми нарушениями положений Европейской конвенции по правам человека во время войны между Россией и Грузией в августе 2008 года.

Всего с исковыми заявлениями, как отмечается на сайте ЕСПЧ, обратились 3,3 тысячи человек. Среди истцов - жители Южной Осетии и российские военные.

Суд обратился к истцам с просьбой предоставить дополнительную информацию. В итоге в Страсбурге решили не рассматривать дела в тех случаях, когда такая информация получена не была.

Реакция российских политиков на решение суда оказалась достаточно резкой (только кому какое дело до реакции оккупантов?).

"Юридическое трюкачество"


Депутат Госдумы от фракции "Единая Россия" Сергей Марков считает, что российские власти должны выступить с жестким заявлением в ответ на решение Европейского суда.

"ЕСПЧ дает повод Москве для жестких ответных заявлений, и если таковые последуют, то это будет обоснованно", - приводит слова Маркова Интерфакс (даже если и последуют - все на них плевать хотели).

"Это юридическое трюкачество и весьма политизированная позиция, имеющая явную антироссийскую направленность", - считает Марков.

Первый заместитель председателя комитета Госдумы по международным делам Леонид Слуцкий (тоже русский?) назвал непонятной позицию Страсбурга.

"Нельзя утверждать, что ЕСПЧ в этом вопросе занял прогрузинскую ориентацию ( а почему он должен был занять позицию оккупантов?), но в то же время вызывает недоумение, что Страсбургский суд требует от истцов представления еще какой-то дополнительной информации по данной теме", - сказал Слуцкий в интервью Интерфаксу.

В Москве считают, что именно власти Грузии совершили вооруженное вторжение в Южную Осетию и начали войну (однако весь мир знает, что Россия начала первой оккупацию Грузии).

Тбилиси, в свою очередь, утверждает, что эти действия стали ответом на провокации южноосетинских сепаратистов и российских военных.

Россия признала независимость Абхазии и Южной Осетии. Вслед за Москвой независимость отколовшихся от Грузии республик признали Никарагуа, Венесуэла и Науру (вот и все российское влияние в мире, да и тем 3-м страном пришлось заплатить миллиарді за признание).

Бабин Яр: Критичні питання та коментарі

Герберт Тідеманн 

«Мужність означає вжиття заходів заради істини і проголошення її!»

Жан Жорес

1. Преамбула

Тема "Бабин Яр" бентежить з багатьох причин. Тому для загального огляду коротко окреслимо основні проблеми: 

  1. Масові вбивства в Бабиному Яру відбулися майже за чотири місяці до конференції в Ванзеє, де нібито вперше були заплановані вбивства.
  2. В різних джерелах широкі розбіжності між стверджуваними датами цього вбивства.
  3. Залежно від джерела, кількість жертв відрізняється на два порядки.
  4. Припускається велика кількість різних методів і знарядь вбивства.
  5. Також відсутня єдина думка щодо місця уявних вбивств.
  6. Свідки або повідомлення надають вкрай суперечливі відомості щодо інших обставин того що сталося.
  7. Число стверджуваних жертв значно перевищує число жидів, що залишилися в Києві після радянської евакуації.
  8. Досі не проведена судово-медична експертиза місця і знаряддя вбивства. Не здійснено жодної спроби встановити і забезпечити хоч якісь докази.
  9. Також видається дивним, що совєти використовували як звалище для спалювання міського сміття місце, де заклятий ворог нібито вбив безліч безневинних людей під час «Великої Вітчизняної війни».
  10. І, нарешті, твердження про масові вбивства спростовані аерофотозйомками воєнних часів.

Для дослідження вищезазначених проблем ми будемо використовувати стандартні наукові методології. Після вступної інформації, яка полегшить спільне розуміння теми, окремими розділами будуть представлені перші повідомлення, свідчення очевидців, інші джерела; також будуть обговорені конкретні питання, що виникають з контексту. Окремий розділ присвячений основним питанням [1].

2. Вступ

Із взяттям німцями 19 вересня 1941 р. Києва безлади в місті не припинилися. Після вступу німецьких військ, в Києві «потужні вибухи відбувалися один за іншим». [2] 24 вересня був висаджений в повітря готель "Континенталь" разом із штабом польової комендатури 6-ї армії. 25 вересня місце охопили пожежі, повністю запалав Хрещатик. Заздалегідь встановленими мінами були знищені майже всі громадські будівлі після розташування там німецьких військ, котрі внаслідок вибухів зазнали значних втрат2. Наприкінці вересня були знайдені радянські мапи з місцями установки радіокерованих мін, де були позначені близько 50 підготовлених для підривання об'єктів. Також виявлено величезну кількість мін, вибухових речовин і "коктейлів Молотова".

Значну частину центру міста було спалено і близько 50000 осіб залишились безхатченками. Сотні німецьких солдат загинули при гасінні пожеж. В місті перебувало чимало надісланих совєтами організованих диверсантів і партизанів - Київ залишався полем бою. 

Згідно з представленим Міжнародному військовому трибуналу (МВТ) документом, що має досить підозріле походження, в Києві начебто заарештували всіх жидів і 33 771 з них знищили 29 і 30 вересня - помстившись таким чином за "підпал" [3].

До евакуації в Києві жило близько 175 000 [4] або навіть всього 160 тисяч [5] жидів. Проте, Звіт айнзатцгрупи про події № 106 від 7 жовтня 1941 року, стверджує:

"Вважається, що число жидів становить 300000 [...]." [6] 

28 вересня 1941 нібито за допомогою плакатів жидам наказали [7] взяти своє майно і зібратися наступного дня 29 вересня на певному розі вулиць. Звідти вони начебто повинні були йти до Бабиного Яру, що на північно-західній околиці Києва.

"Бабин Яр" перекладається приблизно як «яруга старих жінок».
Читать

Назад123...111213 | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены