Народный депутат Тарас Чорновил считает, что место министра образования и науки в украинском правительстве могли купить россияне. Об этом он заявил в интервью «Главкому».

Чорновил сообщил, что слышал о том, что Дмитрий Табачник пришел в действующее правительство не по квоте Партии регионов, а по квоте коммунистов. «А коммунисты свою квоту всегда продают...», - сказал он.

«Я думаю, что купить соответствующее место в правительстве и провести его через квоту коммунистов могли те же россияне. Табачник очень давно работает со многими правительственными российскими фондами», - отметил Чорновил.

По его мнению, квота министра образования и науки Украины была «просто выкуплена из России для определенного воплощения здесь каких-то форм и программ».

В Париже задержали всемирно известного британского дизайнера Джона Гальяно, занимающего пост арт-директора французского модного дома Christian Dior, по сообщению Agence France-Presse, модельер был задержан за антисемитские высказывания и предполагаемое нападение.

По данным AFP, инцидент с участием Гальяно произошел на правом берегу Сены, в престижном районе Маре. Полиция задержала дизайнера после того, как он якобы нагрубил паре, сидевшей на террасе кафе. Какова была причина, побудившая модельера высказаться в адрес пары, пока не выяснено.

К настоящему моменту 50-летнего Джона Гальяно отпустили до тех пор, пока ему официально не будут предъявлены обвинения. Агентство не приводит комментариев самого дизайнера по поводу случившегося.

Джон Гальяно начал карьеру в 1985 году, когда выпустил дипломную коллекцию одежды, вдохновленную Французской революцией. Вскоре он представил свою первую коллекцию на Британской неделе моды. В 1990-х годах Гальяно переехал в Париж, в 1995 году стал творческим директором модного дома Givenchy, а в 1996 году перешел на работу в Dior.

Солист ирландской рок-группы U2 Боно оказался замешан в расовый скандал в ходе своего турне по ЮАР. Музыканту поставили в вину то, что он высказался одобрительно относительно известной песни, содержащей фразу Shoot the farmer (Стреляйте в фермера), которая может быть воспринята как призыв к насилию.

Несправедливо обвиняемый в нацистских преступлениях украинец Джон (Иван) Демьянюк угрожает объявить двухнедельную голодовку, если суд в Мюнхене не примет к рассмотрению документы в его защиту, сообщает во вторник газета Süddeutsche Zeitung. 90-летний Демьянюк назвал суд против него политически мотивированным процессом. "Мне остается только один способ показать миру каким издевательством над правосудием является этот процесс"...

...так он пояснил свое намерение голодать.

Ранее во вторник должны были пройти первые выступления прокуратуры перед судом. Однако адвокат Ивана Демьянюка подал ряд ходатайств о допущении новых доказательств по делу.

Джон (Иван) Демьянюк, проживавший в США, был экстрадирован в Германию в мае 2009 года после выдачи прокуратурой Мюнхена ордера на его арест. Подсудимый был помещен в тюрьму Штадельхайм.

Мюнхенская прокуратура обвиняет Демьянюка в соучастии в убийстве около 29 тысяч заключенных в концлагерях Собибор и Треблинка. Суд по делу Демьянюка начался 30 ноября 2009 года.

В апреле 2010 года экспертам удалось доказать подлинность эсэсовского удостоверения, выданного на имя Демьянюка в Собиборе. Однако в мае 2010 года слушания по делу были приостановлены - по дороге в суд подсудимый почувствовал недомогание и был доставлен в больницу в связи с болями в области сердца.

Сам подсудимый заявляет, что является жертвой нацистов. По его словам, он был узником лагеря, где его якобы использовали для рабского труда. Он признался, что служил SS в качестве охранника лагеря, однако утверждает, что не сотрудничал с нацистами.

Что же касается судебных преследований, они, по мнению Демьянюка, лишь являются "продолжением несправедливости" в отношении него и его народа. Вынесение приговора намечено на начало марта 2011 года.

Свого часу в СССР у розпалі лицемірно-пропаґандистської «боротьби за мир», кружляв невибагливий анекдот від леґендарного «Вірменського радіо»: «Чи буде третя світова війна?» – запитували його. «Ні, – відповідало радіо. – Але буде така боротьба за мир, що каменя на камені не залишиться».

Щось подібне, гадаю, чекає на нас і з Януковичевими «реформами». Усі реальні, себто системні зміни так і залишаться нерозпочатими, натомість «стабільність», якою пишається сьогоднішній уряд, досягне цвинтарних меж, чи, як похмуро жартували за Ґорбачова, перетвориться в повний стабілізєц.

З погляду public relations, гасло «стабільності і реформ», узяте рік тому на озброєння новим урядом, було, безумовно, вдалою знахідкою. Ніхто в Україні, та й за її межами, не сумнівався, здається, що в цих двох словах утілено саме те, чого виснажена політичними міжусобицями та економічною кризою країна потребувала найдужче. «Стабільність» належало осягнути передовсім – бо як же ж без неї здійснюавати заповітні реформи? – а тому для святого діла не гріх було порушити й конституцію, зіґнорувати нудні процедурні норми, обмежити трохи громадянські права і свободи, і навіть пожертвувати чималий кавалок національного суверенітету надокучливому сусідові.

Першу, «стабілізаційну», частину програми новообраному президентові вдалось досить швидко виконати й перевиконати, перевівши Україну за рік із розряду вільних країн (за класифікацією Freedom House) у розряд «частково вільних» – із переспективою подальшого переходу в розряд «невільних», де, власне, й перебуває більшість поліцейських режимів Африки, Азії та колишнього СССР. За рівнем свободи мас-медій Україна під проводом Януковича теж упевнено «стабілізувалася», опустившися з 89 місця на 131 (серед 178 країн) – відповідно до аналітичних оцінок міжнародної організації «Репортери без кордонів». З другою частиною Януковичевої програми справи виявилися, однак, значно складнішими. 

Поки що всі «реформаторські» заходи, оголошені урядом, мають непослідовний, поверховий або й відверто шахрайський характер. Так звана «податкова реформа» звелася до закручування фіскальних гайок супроти малого й середнього бізнесу, спровокувавши тим самим наймасовіші – з часів Помаранчевої революції – протести, котрі змусили врешті президента накласти вето на документ і запропонувати до нього деякі косметичні зміни. Загальна філософія оподаткування, однак, залишилася незмінною. А це означає, що найбільші багатії, які сьогодні при владі, і надалі перепомповуватимуть мільярди в офшорні банки, крихітний Кіпр і надалі буде головним «закордонним» інвестором в Україні, а найбільшими платниками податків до українського бюджету залишатимуться законослухняні західні фірми на зразок «Кока-коли», «Крафта» і «Філіп Моріса», а не місцеві металургійні та нафтохімічні гіганти, що ось два десятиліття працюють виключно собі на збиток. Це означає також, що близькі до уряду бізнесмени і надалі отримуватимуть повернення податку на додану вартість (ПДВ) за фіктивний експорт, тимчасом як сумлінні експортери роками того повернення не отримуватимуть або ж отримуватимуть лише половину, за умови що віддадуть другу на «відкат» урядовцям.

Так звана «адміністративна реформа» звелася до об’єднання й перейменування інституцій та перетасування персоналу, але аж ніяк не до обмеження їхніх функцій та реальної чисельності, а тим більш – не до підвищення ефективності та відповідальності, й аж ніяк не до давно назрілої децентралізації та деполітизації. Навпаки, «адміністративна реформа», на думку більшості експертів, лише посилила політичну залежність державних службовців від свого начальства, сконцентрувала ще більшу владу
Читать

Сьогодні у Львові вперше було презентовано книгу "Окупанти без маски", що є унікальним документом з архівів КГБ.

Книгу презентували член Політради Народного Руху України Богдан Горинь, голова Львівської крайової організації НРУ Андрій Корнат та голова НРУ Борис Тарасюк, повідомляє "Львівський портал".

Добірка містить численні факти, які показують брехню та підступність каральної системи СРСР у боротьбі з українським національно-визвольним підпіллям.

"Книга містить найстрахітливіші документи, які залишили нам КДБ - від 1918 року. Опубліковані документи є різні, ми такого ще не мали. Цей документ дає уявлення про те, як чинилися злочини свідомо, як вони планувалися, як вони реалізовувалися не дивлячись на жодні міжнародні норми", - розповів під час презентації Богдан Горинь.

За його словами, у книзі також оприлюднено досі не відомий загалу документ, що мав гриф "особливо секретно". Це доповідна записка Міністерства державної безпеки УРСР (92 сторінки машинопису), датована 25 вересня 1949 року і спущена з Києва до Львова (начальнику управління МДБ у Львівській області Майструку) для реалізації.

Насправді це була детальна інструкція як діяти, органам державної безпеки в західних областях УРСР на виконання наказу МДБ СРСР № 00207 від 22 квітня 1947 року про ліквідацію українського національно-визвольного підпілля.

У ній пропонується використовувати спеціальні агентурно-бойові групи МДБ, які, видаючи себе за органи служби безпеки ОУН, здійснювали б провокації. У публікованому документі цей метод називається "одним з ефективних засобів боротьби" з українським національно-визвольним підпіллям".

Богдан Горинь також повідомив, що добірка вийшла незначним накладом через брак коштів, однак він сподівається, що ці викривальні документі дійдуть до усієї громадськості.

На нарушителей налогового кодекса донесут стукачи-волонтеры

- За прошлый год к нам поступило больше 1700 письменных обращений, - сообщает Государственная налоговая администрация в Донецкой области. – В коллективных заявлениях, как правило, сообщалось о нарушениях при выплате заработной платы или о фактах уклонения от налогов отдельных предприятий. В связи с такой ситуацией, общественные организации Донецкой области решили поддержать налоговое ведомство в борьбе с теневым сектором экономики.

Теперь на войну с неплательщиками и нарушителями выйдут 114 добровольцев. Как именно волонтеры будут отслеживать уклонения и какие полномочия от фискальщиков получат – пока неизвестно. Известно одно – контроллеров станет больше. Сами налоговики этому только рады.

- Вопрос легализации трудовых отношений и заработной платы вызвал отклик не только у рядовых граждан региона, но и у общественных организаций. У нас появились добровольные помощники, а значит, налоговая культура граждан растет, - считает председатель ГНА в Донецкой области Александр Клименко.

===========

О древнем русском искусстве писать доносы мы хорошо знаем из не такой уж далекой истории... Вот если бы начали принимать доносы не на стонущих от гнета налогов бизнесменов, а на бандитов у власти...

Високою є ймовірність того, що величезна країна впаде протягом найближчого часу... Маловірогідно, що система протягне більше п`яти років... Бжезинський передбачав, що Росія розпадеться в 2012-му...

Росія в цифрах і фактах

За даними Інституту соціально-економічних досліджень Російської академії наук, на 2011 рік у Росії вже налічувалися 4 мільйони бомжів, 3 мільйони жебраків, близько 5 мільйонів безпритульних дітей.

Ну і що з того? – скаже читач. Якого щодня за допомогою телебачення з головою занурюють у вселенський мурашник на блакитній нашій планеті.

Річ у тому, що російська статистика – передвісник реальної катастрофи.

У Росії 3 мільйони вуличних і привокзальних повій, зареєстрованих приводами до райвідділів міліції. Ще приблизно 1,5 мільйона росіянок цією тяжкою працею молотять бакси, євро, шекелі і іншу не-дерев`яну валюту в країнах Європи і Азії. Коли порівняти кількість зелені, яку щороку надсилають повії до країн мешкання їх нужденних сімей, з кількістю валюти, яку заробляє держава від продажу зброї, вражає близькість цифр.

До цілком здорових тілом мільйонів російських секс-трудівниць додамо шість мільйонів психічнохворих росіян. Велика частина госпіталізовані, а при хронічній відсутності ліжок у психлікарнях – на вулицях міст і селищ юродяться, кривляться, біснуються, вважають себе «леніними», «сталіними», «гагаріними», останнім часом з`явилися навіть «гітлери» - весь букет на волі розквартированих російських психів без необхідного лікарського нагляду.

П`ять мільйонів – наркомани. Шість мільйонів носіїв ВІЛ-інфекції вже хворіють на СНІД. А скільки блукає країною не виявлених носіїв ВІЛ-інфекції?

За словами директора Дитячого фонду Аліханова, кількість дітей-сиріт Росії перевищила показник післявоєнного травня 1945 року. 750 тисяч у мирний час зараз – проти 678 тисяч сиріт батьків, які загинули на війні, та матерів, які померли в тилу від голоду і хвороб.

У воістину Великій Росії, за оцінкою Світової організації охорони здоров`я, кількість алкоголіків - 37-42 мільйони. Споживання спирту на душу населення становить у середньому 14 літрів за рік, що виводить авангард «русского мира» в абсолютні світові лідери за цим показником. Враховуючи ту обставину, що 20 мільйонів мусульман Росії до зеленого змія, зазвичай, байдужі, алкогольного удару значної сили цілеспрямовано завдається по печінці і ниркам авангарду «русского мира» - так узаглавив російськомовне населення, осколки «великого радянського народу» патріарх Кирил (Гундяєв), нинішній продовжувач справи свого ідейного і політичного попередника, провокатора 1905 року Гапона. Тим часом, за міжнародною шкалою, вживання більш як вісьмох літрів «на рило» означає незворотню фізичну деградацію.

Статистика свідчить: на десять тисяч населення за кількістю визнаного «антиалкогольного засобу» – театрів – Росія зараз на 40-му місці, та й рівень освітнього і культурного розвитку молоді продовжує падати, зараз він десь на 47-му місці в світі. Натомість не вщухають закльони кремлівських ВІП-ієрархів і квасних патріотів дрібніших калібром про «вселенську культурно-духовну місію» Росії.

Щорік у Росії скоюють злочини близько 3 мільйонів осіб, за рік стається більше 80 тисяч убивств (з доповіді генерального прокурора РФ Устінова). Ув`язнених в країні понад 1 мільйон, тоді як камери розраховані на 700 тисяч. Народ спить у в`язницях на «шконках» по черзі. У горезвісному 1937 року зеків у численнішому
Читать

Мистецька геніальність не є пом’якшувальною обставиною для расизму, однак рішення французького уряду призупинити урочисті заходи з нагоди п’ятдесятих роковин смерті Селіна надсилає небезпечно помилковий месидж.

Міністр культури Франції Фредерік Міттеран повідомив, що французький уряд вирішив виключити зі списку цьогорічних державних святкувань письменника Луї-Фердинанда Селіна, який помер 50 років тому. Таким чином він задовольнив звернення товариства дітей депортованих євреїв і декількох гуманітарних організацій, які протестували проти початкового задуму офіційно вшанувати Селіна з огляду на його агресивні антисемітські памфлети і співробітництво з наці під час гітлерівської окупації Франції.

Фактично Селін був, ввічливо кажучи, покидьком. У шістдесяті роки я прочитав його памфлет "Дрібнички для погрому" [Bagatelles pour un masacre], і мене мало не знудило від цього божевільного блювотиння ненависті, прокльонів й убивчих замірів супроти євреїв, справжнього монумента упередженості й забобонів, расизму, жорстокості та глупоти. Лікар Огюст Детуш (Селін – це був псевдонім) не вдовольнився тим, що вилив свій антисемітизм у їдких памфлетах. Здається, доведено, що в роки німецької окупації він доносив гестапо на родини євреїв, які переховувалися або жили під фальшивими іменами, аби їх депортували. Звісно, що після визволення його заарештували б, він провів би багато років у в’язниці чи був би засуджений до смерті і страчений, як це сталося з Робером Бразіяком [Robert Brasillach, 1909-1945, французький письменник, журналіст і кінокритик, розстріляний за наказом Де Голля за співробітництво з нацистами – Z ]. Його врятувало те, що він утік до Голландії, де провів декілька місяців у в’язниці. Голландія відмовилася видати його, посилаючись на те, що у Франції, яка переживала піднесення через визволення, важко сподіватися справедливого суду для Селіна.

Говорячи це, слід також сказати, що Селін був дивовижним письменником, безперечно, найважливішим французьким романістом ХХ ст. після Пруста, і що, крім романів "У пошуках втраченого часу" і "Людський талан" Андре Мальро [André Malraux], у сучасному наративі французькою мовою немає нічого, що може зрівнятися за оригінальністю, експресивною силою і творчим багатством із шедеврами Селіна "Подорож на край ночі" (1932) і "Смерть у кредит" (1936).

Звісно, мистецька геніальність не є пом’якшувальною обставиною для расизму – я радше вважав би її обтяжуючою, – однак, на мою думку, рішення французького уряду надсилає громадській думці небезпечно помилковий месидж щодо літератури і створює жахливий прецедент. Це рішення, схоже, продиктоване думкою, що аби бути визнаним як добрий автор, треба писати також хороші твори і, врешті-решт, бути добрим громадянином і хорошою людиною. Правда полягає в тому, що якби це було критерієм, такими були б названі лише жменька літераторів. Серед хороших письменників є декілька, які відповідають цьому еталону доброти, проте переважна більшість їх страждає від таких самих нещасть, вад і глупств, як і всі люди. Лише в рубриці антисемітизму – расової та релігійної упередженості супроти євреїв – їх список є настільки довгий, що слід було б позбавити офіційного визнання силу-силенну великих поетів, драматургів і письменників, серед яких фігурують Шекспір, Кеведо, Бальзак, Піо Бароха, Т.С. Еліот, Клодель, Езра Паунд, Е. М. Сіоран та багато інших.

Те, що ці та інші знаменитості були расистами, звісно, не узаконює расизму, а радше є неспростовним доказом того, що літературний талант може співіснувати зі сліпотою, недоумством, політичними, моральними і громадянськими хибними поглядами, як це бездоганно довів Альбер Камю. Бо як іще можна пояснити те, що один з найвидатніших філософів сучасності Мартін Гайдеггер був нацистом й ніколи в цьому не розкаявся, позаяк помер із чинним посвідченням націонал-соціаліста?

Хоча це не завжди легко, слід змиритися з тим,
Читать

Як розповіла голова ветеранської організації Куп'янська Ніна Антонович, сьогодні вранці вона супроводжувала до Харкова на особистий прийом до голови облдержадміністрації жителя с. Сельнікова Куп'янського району Івана Кулика.

Іван Степанович - інвалід першої групи Великої Вітчизняної війни, має 13 поранень, свій фронтовий шлях завершив у Берліні.

За словами Ніни Антонович, на прийом до Добкіна вони не можуть потрапити вже близько трьох місяців. Не виключенням став і сьогоднішній день - четвер, 3 лютого 2011 року, коли всупереч графіку особистого прийому, розміщеному на офіційному сайті ХОДА, Михайло Добкін не з'явився.

У той же час, працівник приймальні Харківської облдержадміністрації, який представився ветеранам з Куп'янська головним спеціалістом Володимиром Ляхіним (в телефонному довіднику ХОДА значиться прізвище Лях - ред.), за словами Ніни Антонович, неадекватно відреагував на обурення ветеранів.

"Щоб ви, діти війни - бл...ді, швидше здохли!" - дослівно процитувала журналістам фразу, адресовану ветеранам працівником приймальні облдержадміністрації, Ніна Іванівна.

За словами Івана Кулика та Ніни Антонович, на допомогу головному спеціалісту приймальні Харківської облдержадміністрації прийшов і чергувий міліціонер, який спробував якомога швидше випровадити ветеранів Великої Вітчизняної війни на вулицю.

На багатьох совєтьских фотографіях часів радянсько-німецької війни поруч з німецькими полоненими обов'язково присутні червоноармійці з явно семітською зовнішністю. Ні, я розумію, звичайно, ідиш - шмідіш, але аж до смішного...

Навіть цигарками німців пригощають особа єврейської національності. Дивіться, не РКЧА, а ЦАХАЛ якийсь. А полонені що відчувають? Думають, либонь, не дарма розповідав нам дядечко Геббельс про жидобільшовизм, а ми й не вірили... Оце попали...  алес капут... Невздовзі на цимес пошматують...
...
Читать