Першою великою брехнею, пов'язаною з голокостом, була книга «Размальований птах» (англ. The Painted Bird) польського емігранта єврейського походження Єжи Косинського (справжнє ім'я - Йосеф Левінкопф). За поясненнями Косинського, він писав цю книгу англійською мовою, щоб «мати можливість писати безпристрасно, без емоційних асоціацій, які завжди викликає рідна мова». Насправді, всі частини написані (до цих пір невідомо ким) польською мовою. Ця книга видається за автобіографічну розповідь Косинського про поневіряння самотньої дитини польськими селами під час другої світової війни. Насправді Косинський всю війну жив у своїх батьків. Лейтмотив книги — сексуальний садизм, якому віддається польське селянство та калмики, які визволяли село в лавах Червоної армії. Читачі, які познайомилися з цією книжкою до її публікації, жартували, що її слід віднести до розряду «жорсткого порно» і вона являє собою «плід розуму, схибленого на садомазохізмі». Майже всі розказані ним епізоди Косинський вигадав. Польських селян, серед яких він жив, він зображує затятими антисемітами. «Бий євреїв! Бий виродків!» — Кричать вони в його книзі. Насправді, сім'ї Косинського надали притулок польські селяни, хоча вони знали, що це єврейська сім'я і, якщо це відкриється — на них чекають жахливі наслідки.

У журналі «Нью-Йорк Таймс бук рев'ю» Елі Візель вихваляв цю книгу як «одне з кращих» звинувачень нацизму, «написане з глибокою відвертістю і сентиментальністю». Синтія Озік хвалилася, що вона відразу ж здогадалася, що Косинський — це єврей, який пережив Голокост. Навіть коли Косинського пізніше було викрито як літературного шахрая, Візель продовжував обсипати похвалами його «чудовий твір»[78].

Книга Косинського стала одним з основних текстів Голокосту. Вона була бестселером, отримала премії, її перевели багатьма мовами і викладали у вищих школах і коледжах. Косинський роз'їжджав з лекціями і називав себе «Елі Візель задешево» (гонорари Елі Візеля за розповіді про Голокост сягали 25.000 доларів). Навіть коли його нарешті викрили, «Нью-Йорк Таймс» продовжувала захищати його, стверджуючи, ніби Косинський став жертвою комуністичної змови.

Цитата з книги Є.Косинського «Размальований птах»:

Вдень, походжаючи вздовж шляхів, селяни знаходили останки сміливців і швидко роздягали їх. Обережно, щоб не забруднитися поганою нехрещеною кров'ю, вони у пошуках коштовностей зривали з трупів білизну. Біля знахідок часто спалахували сварки і бійки. Оголені тіла залишали лежати між рейками, де на мотодрезині щодня проїжджав патруль. Німці поливали понівечені останки бензином і спалювали їх або закопували під насипом.

Пропоную вам ще одну цитату з цього одного з кращих звинувачень нацизму, написаного з глибокою відвертістю і сентиментальністю (без перекладу - нема бажання псувати цим лайном українську)

 "Калмыки спрыгивали с лошадей, привязывали их к изгородям. Из-под седел они доставали мясо, которое готовилось во время езды на тепле от лошади и седока. Они ели серо-голубое мясо и большими глотками запивали из объемистых, сделанных из тыквы, бутылок.
Некоторые из них приехали уже навеселе. Они заходили в дома и вытаскивали не успевших спрятаться женщин. Их мужья, вооружившись косами, пытались защитить их. Ударом сабли калмык зарубил одного из них. Остальные хотели убежать, но их догнали пули.
Калмыки рассыпались по домам. Отовсюду доносились крики. Я забрался в небольшие густые заросли малины прямо в центре площади и распластался там, как червяк.
На моих глазах деревня взорвалась в панике. Мужчины пытались защитить дома, в которых уже хозяйничали калмыки. Еще раздались выстрелы; по площади кругами бегал раненый в голову, ослепленный собственной кровью человек. Его зарубил калмык. В разные стороны, сигая через заборы и ямы, разбегались перепуганные дети. Один мальчик заскочил в малину, но, увидев меня, выбежал назад и попал под лошадь.
Калмыки выволакивали из дома полураздетую женщину. Она вырывалась и кричала, тщетно пытаясь ударить мучителей ногами. Несколько хохочущих всадников кнутами согнали в круг группу женщин и девушек. Их отцы, мужья и братья бегали рядом и просили пощады, но их отогнали кнутами и саблями. По центральной улице бежал крестьянин с отрубленной рукой. Кровь хлестала из культи, а он все разыскивал свою семью.
Неподалеку солдаты повалили женщину на землю. Один солдат держал ее за шею, а остальные силой раздвинули ей ноги. Один из них взобрался на нее. Когда закончил первый, все изнасиловали ее по очереди. Женщина вскоре обмякла и уже не сопротивлялась.
Выволокли еще одну женщину. Она кричала и молила о пощаде, но калмыки сорвали с нее одежду и бросили на землю. Ее одновременно насиловали двое — один из них в рот. Когда она пыталась отвернуться или сомкнуть челюсти, он стегал ее кнутом. В конце концов, она ослабела и покорилась им. Другие насиловали двоих молодых девушек спереди и сзади, передавая их друг другу и заставляя делать непонятные движения. Когда девушки начинали сопротивляться, их стегали и пинали.
Изо всех домов раздавались крики насилуемых женщин. Одной девушке удалось вырваться и, полуголая, завывая как собака, она выбежала из дома. По ее ногам струилась кровь. За ней, хохоча, выбежало два полураздетых солдата. Они долго гонялись за ней по площади под шутки и смех товарищей. Наконец они догнали ее. Дети смотрели на происходящее и плакали.
Все время попадались новые жертвы. Пьяные калмыки возбуждались все больше и больше. Некоторые совокуплялись друг с другом, другие состязались — вдвоем или втроем насиловали одну девушку, быстро передавая ее по кругу. Самые молодые и привлекательные девушки были уже почти растерзаны. Солдаты начали ссориться между собой. Женщины плакали и громко молились. Их запертые в домах мужья и отцы, сыновья и братья, узнавали их голоса и откликались сумасшедшими воплями.
Посредине площади несколько калмыков демонстрировали искусство насиловать женщин верхом на лошади. Один из них разделся, оставив только ботинки на волосатых ногах. Сначала он скакал по кругу, а потом, с земли ему подали обнаженную женщину. Он ловко подхватил ее и усадил впереди, лицом к себе. Лошадь перешла на быструю рысь, ездок уложил женщину спиной на гриву и прижался к ней. Победно покрикивая, он погружался в нее на каждый шаг лошади. Остальные подбадривали его, хлопая в ладоши. Потом седок перевернул женщину лицом вперед. Он слегка приподнял ее и, сжимая ее грудь, еще раз продемонстрировал свою доблесть.
Воодушевленный другими солдатами, еще один калмык вскочил на ту же лошадь, позади женщины, спиной к гриве. Лошадь вздохнула от тяжести и замедлила бег, а двое солдат одновременно насиловали теряющую сознание женщину.
И еще были доблестные поступки. Беспомощных женщин передавали с лошади на лошадь. Один из калмыков попытался совокупиться с кобылицей, другие возбудили жеребца и, держа за ноги девушку, пытались запихнуть ее под него".

Див. також:

Почему я не верю в холокост?