Финская полиция отказалась закрыть сайт чеченских сепаратистов "Кавказ-центр", не признав его террористическим. Об этом сообщил председатель Антифашисткого комитета Финляндии Йохан Бекман (все "антифашистские" организации как правило состоят из евреев, их задачей является создание дымовой завесы для сокрытия фашистских злодеяний евреев по отношению к палестинцам).

По словам Бекмана, так как сайт "Кавказ-центр" не является террористическим, "нет оснований для возбуждения уголовного дела по антитеррористической статье уголовного кодекса".

Полиция рассматривала вопрос о закрытии "Кавказ-центра" по запросу лютеранского священника Юхи Молари (Juha Molari), который давно критикует деятельность сайта, обвиняя его в пропаганде терроризма. В октябре 2010 года священник в очередной раз попросил полицию закрыть сайт, добавив к этому прошению информацию об угрозах в свой адрес.

В частности священник рассказал о письме, которое он якобы получил 26 сентября. В документе, якобы подписанном одним из лидеров кавказских экстремистов Доку Умаровым, якобы говорилось : "Советую вам прекратить свою деятельность, направленную против Кавказ-Центра. Если вы не одумаетесь, то мы отрежем тебе голову и всей семье тоже. 7 дней тебе на размышления".

Владельцем сайта "Кавказ-центр" является Микаэль Стурш (Mikael Storsjo), активно поддерживающий сепаратистов.

Дегенеративне мистецтво (нім. Entartete Kunst) - це авангардне антикласичне мистецтво. Німецька пропаганда часів ІІІ Рейху вважала його єврейсько-більшовицьким та антинімецьким, а тому й небезпечним для нації. Фахівці вважають дегенеративне мистецтво елементом психотерору та маніпуляції свідомістю.

Свої популярні в певних колах дегенеративні малюнки Давид Олер зробив в 1946 році через рік після закінчення війни. У концтаборі Олера (за його словами) призначили до спеціальної робочої групи (Sonderkommando), відповідальну за очищення крематоріїв та витягування трупів з газової камери, хоча насправді він декілька років працював у таборі оформлювачем наочної агітації і отрмував за це додатковий пайок. Поплічник німців Олер малював плакати і нібито спостерігав за тим, як роздягалися "жертви газових камер", "паралізовані страхом і усвідомленням швидкої неминучої смерті", як "спалювалися тисячі ворогів Третього Рейху". Давид Олер став одним із багатьох тисяч працівників Аушвіца, кому судилося увійти в приміщення крематоріїв і газових камер і дивом вийти звідти живим. Малюнки Олера вважаються єдиними існуючими
Читать

 Адвокат, який представляє в Україні інтереси Степана Бандери (молодшого), сказав, що зараз немає юридичних підстав стверджувати, що історичних діячів Степана Бандеру та Романа Шухевича остаточно позбавлено звання Герой України, присвоєного указом президента Ющенка.

Адвокат Роман Орєхов сказав Українській службі Бі-Бі-Сі, що попри судові позови з вимогами скасувати укази, а також рішення, зокрема, суду у Донецьку, обидві справи юридично не завершені.

Адвокат вказав, що судовий розгляд чергової справи щодо Шухевича у середу відкладений.

Пан Орєхов, який є адвокатом російської правничої компанії, висловив здивування повідомленням адміністрації президента Януковича про "скасований судом" указ щодо звання героя Степанові Бандері і припустив, що повідомлення з'явилося з огляду на черговий судовий розгляд справи щодо звання героя Романа Шухевича.

Адвокат також припустив, що повідомлення президентської адміністрації, яке він назвав "провокацією", мало політичний характер і призначалося зацікавленим колам у Росії, а також російським репортерам, які приїхали в Україну висвітлювати перебіг судової справи.

Бі-Бі-Сі: Що, власне, відбувається у юридичному сенсі довкола указів про звання герою Степану Бандері та Роману Шухевичу?

Р. Орєхов: Ситуація приблизно наступна. Указ президента про нагородження Романа Шухевича званням Героя України, про присвоєння йому цього звання, виданий був в 2007 році, і того самого року був оскаржений моїм українським колегою паном Оленцевичем до Донецького окружного адміністративного суду відповідно до чинного законодавства України, яке діяло на той момент. Донецький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову, тобто, залишив указ без змін, і це рішення підтвердив Донецький апеляційний адміністративний суд.

Це друга інстанція. Оленцевич відповідно не погодився, подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, який відкрив касаційне провадження, але не призначав протягом майже 2 років справу до розгляду. Оленцевич, усвідомлюючи, що ця ситуація безвихідна, вже як представник, наскільки мені відомо, лікаря, медика донецького – пана Соловйова – звернувся до того самого Донецького окружного адміністративного суду вже у 2009 році з тим самим позовом. При цьому, вони абсолютно ідентичні, відрізняються лише прізвищем і місцем мешкання позивача. Про визнання незаконним указу президента Україна про нагородження Романа Шухевича званням Героя України.

Цей позов також був залишений без задоволення, але відбулась така ситуація, що рішення першої інстанції було постановлено у жовтні 2009 року, а до апеляції, за апеляційною скаргою пана Соловйова, ця справа потрапила вже у квітні 2010 року. Як ви розумієте, дещо змінилося, скажімо, на політичній арені в Україні. І Донецький адміністративний апеляційний суд, не враховуючи, що вже існує його ж рішення в такій самій справі про відмову в задоволенні позову, задовольняє позов Оленцевича і касує рішення першої інстанції. Відтак, рішення про визнання незаконним указу президента України про нагородження Романа Шухевича званням Героя України набрало законної сили.

Бі-Бі-Сі: Що це означає? Чи можна вважати, що суд цим рішенням скасував указ?

Р. Орєхов: Не можна. Справа в тім, що у справі Шухевича суд лише визнав указ незаконним. От такий розвиток подій передбачає певні активні дії з боку відповідача, тобто, президента України. І, теоретично виконуючи рішення суду, він мав би скасувати даний указ.

Бі-Бі-Сі: Зрозуміло. А у справі Степана Бандери?

Р.
Читать

 В список стран, прилагающих наименьшие усилия в поисках военных преступников времен Второй мировой, вошли Норвегия, Швеция, Сирия, Эстония, Венгрия, Литва и Украина.

В  докладе также указываются 10 самых разыскиваемых нацистов. В прошлом докладе первым номером в таком списке значился Джон (Иван) Демьянюк, который, однако, уже предстал перед судом в Мюнхене.

Теперь список возглавляет Сандор Кепиро, обвиняемый в организации массового убийства по меньшей мере 1250 мирных жителей в сербском местечке Нови Сад в 1942 году.

Он был признан виновным в совершении этого преступления еще в 1944 году в Венгрии, но наказания так и не понес. Однако три года назад венгерские власти снова возбудили против него дело по тем же пунктам обвинения.

В ответ Кепиро обвинил Эфраима Зуроффа в клевете и инициировал встречный иск в венгерском суде.

===========

Нюрнбергский трибунал - фарс, не имеющий ничего общего с судебным процессом, судилище по типу сталинских "троек". Из-за еврреев, которые выдумали Холокост, засудили и убили десятки тысяч невинных людей после войны, расстреливали даже уборщиц из немецких учреждений.

Хотя есть за что объявить преступниками все руководство Израиля начиная с 1948 года - за убийства палестинцев.

Симон Визенталь был сотрудником израильской разведки Моссад. В январе 2010 года центр Симона Визенталя резко осудил присвоение звания Героя Украины лидеру ОУН Степану Бандере.

Замечу от себя, что Визенталя неоднократно ловили на лжи - об этом можно прочитать здесь:  http://uk.wikipedia.org/wiki/Брехня_Голокосту .

В 2009 году на свет вышла книга «Охота на Зло» (англ. Hunting Evil) английского журналиста Гая Уолтерса, в которой он утверждает, что рассказы Визенталя  являются ложными, факты во всех его трех мемуарах противоречат друг другу, и не соответствуют документированным свидетельствам, что ставит под сомнение все что он написал. Британский журналист Даниел Финкельштайн в публикации на интернет-портале «Еврейские Хроники», сообщил, что Винерская библиотека (англ.), учреждение занимающееся исследованием Холокоста, поддерживает выводы, сделанные Уолтерсом. Директор библиотеки Бен Барков заявил, что "Визенталь может считаться шутом и хвастуном, и даже просто лжецом". 

«Вся репутация Симона Визенталя построена на песке. Он лжец, да и не очень умелый к тому же. С окончания Второй мировой войны и до самого конца своей жизни он будет неоднократно сообщать в прессе ложные сведения о себе, своей гипотетической охоте на Эйхмана и о других своих подвигах по выслеживанию беглых нацистов. Он также всю жизнь будет сочинять абсолютно несусветные истории о своей жизни в годы войны, лгать о полученном им образовании и сделанной им научной карьере. Очевидно, что правда казалось ему совершенно не важной, и это заставляет сомневаться во всём, что он когда-либо нам рассказывал». Так начинает свой рассказ о Симоне Визентале Гай Уолтерс.  http://www.chaskor.ru/article/simon_vizental_ohotnik_na_natsistov_19909

Вытолкнув их во двор тюрьмы со связанными
Читать

Лишение Степана Бандеры статуса Героя Украины - это большой плевок в души галичан и всего украинского народа, - считает секретарь Львовского городского совета Василий Павлюк.

«Это - большой плевок той коммуно-холуйской власти, которая сегодня есть в Украине и которая служит не украинскому народу. Это нам плюнули в душу - нам, галичанам, в первую очередь, волынянам, и всему украинскому народу. Это плюнули на наших родителей, на наших дедов, отдавших свою молодую жизнь за то, чтобы мы жили в свободном государстве», - сказал Павлюк во время выступления на внеочередной сессии Львовского областного совета, состоявшейся 13 января у памятника Степану Бандере во Львове.

«А нам сегодня говорят, что это бандиты были? Значит, мы - дети бандитов? А сталинисты, фашисты - это герои сегодня для них?» - добавил секретарь горсовета.

Василий Павлюк выразил убеждение, что украинцы должны подняться с колен и сказать решительное «нет» такому подходу. «Мы должны сказать решительное «Нет, господа!», «Нет, гниды!» - извините, другого слова не могу найти», - подчеркнул он, добавив, что необходимо требовать от Президента Украины «прекратить эту вакханалию».

http://obkom.net.ua/news/2011-01-13/1645.shtml

ПРИСОЕДИНЯЮСЬ!

Джон (Іван) Дем'янюк у залі мюнхенського суду

Повільність судового процесу, який називають "останнім нацистським процесом", просто викликає агонії,- пише у своїй статті мюнхенський кореспондент британського видання Independent on Sunday Тоні Патерсон.

Автор, який побував на одному із засідань, каже, що спершу підсудний прикривав обличчя кепкою, але тепер, через понад рік від початку процесу, йому вже дозволяють надягати сонцезахисні окуляри увесь час у залі суду.

90-річного Джона (Івана) Дем'янюка звинувачують у тому, що він був наглядачем у таборі Собібор в окупованій німцями Польщі у часи Другої світової війни. Його звинувачують у співучасті у вбивстві 27900 євреїв. Судовий процес у Мюнхені розпочався у листопаді 2009-го. Очікували, що він мав завершитись наприкінці 2010-го. Як пише Тоні Патерсон, зараз ніхто взагалі не хоче прогнозувати, коли закінчиться процес.

Телевізійний фарс

Видання твердить, що процес перетворився на фарс. Десятки журналістів, які приходили в перші дні, тепер взагалі ігнорують процес. Майже всі родичі загиблих у Собіборі також не приходять на засідання.

Сам процес навіть перенесли до меншої судової зали у мюнхенському суді. Якби не серйозність звинувачень проти народженого в Україні підсудного, пише далі видання, його появу в суді можна було б розцінювати як телевізійний фарс. Пан Дем'янюк взагалі нічого не говорить, лише іноді зітхає або видає незрозумілі звуки, доволі часто просто засинає під час процесу, не зважаючи на те, що всі докази, які читають на засіданні, одразу перекладають і виголошують українською.

Стан здоров'я також викликає занепокоєння, веде далі Independent on Sunday. Лікарі дозволяють панові Дем'янюку з'являтись у судовій залі лише двічі на тиждень максимум по три години на день. Іноді засідання переривають лікарі, які кажуть, що "підсудний сьогодні вже не зможе брати участь у судовому процесі". Потім його перевозять назад до в'язниці у Мюнхені, де він залишається від часу його екстрадиції зі США у травні 2009-го року.

Завдання для обвинувачення ускладнене тим, що на процесі немає жодного очевидця, який би пам'ятав Джона Дем'янюка із Собібора.

Пан Дем'янюк не сказав жодного слова у суді сам, але в першу річницю від початку процесу у листопаді минулого року від його імені зачитали заяву, де він сказав, що в ті час був "військовополоненим", а тепер німецькі прокурори його несправедливо обвинувачують.

 Неділя, 9 січень, 2011 p.,

http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/2011/01/110109_demjanjuk_independent_ak.shtml?print=1

 "Чи дійсно загинули шість мільйонів?" - (англ. Did Six Million Really Die?) — опублікована в 1974 році книга, в якій автор Річард Харвуд стверджує, що не було шести мільйонів знищених євреїв, а було тільки 256 тисяч померлих.

Скачати  "Чи дійсно загинули шість мільйонів?" можна тут.

Цю книгу називають одним з найбільш дорогих видань, коли-небудь надрукованих англійською мовою. Мільйони слів були сказані і надруковані про цю книгу протягом двох судових процесів в Канаді над Ернстом Цунделем (Ernst Zundel) - видавцем цієї книги.  Єврейське лобі подало на нього до суду. Звинувачення проти Цюнделя спиралося на закон «Про розповсюдження неправдивих відомостей», який взагалі майже не застосовувався і сходить до англійського закону 1275 року - по ньому лицарі забороняли простолюду сміятися над собою в сатиричних віршах. Цюнделю знадобилося вісім років і сотні тисяч доларів
Читать

Це фото можна бачити в різних джерелах, часто його підписують як "Бабин Яр", але на жидівській пересувній виставці "Голокост від куль", що гастролювала в Києві в 2011 р., воно було підписане так: "Члени німецької поліції націлюються в напрямі євреїв із Івангорода, які тільки що закінчили копати їхню власну могилу. 1942. Фотограф невідомий. ©USHMM, courtesy of Jerzy Tomaszewski". Отже, під цією фотографією подається копірайт United States Holocaust Memorial Museum з Ню Йорка, а фото отримано від Єжи Томашевського. Прізвище польське, але може бути теж і єврейське.




...
Читать

Очевидна і нахабна брехня пана Путіна щодо ролі і місця українців і України в Другій світовій війні можливо й не вимагала від українців нагальної, адекватної і симетричної відповіді, якби не її геополітична причина.

Але поки що не про це. Не буду, так би мовити, голо теоретизувати з цього приводу. Не буду навіть наводити офіційні цифри радянської статистики. Звернуся до головного, тобто долі моєї родини Масляків, яка походить з самого центру Полтавської області.

Це я роблю тому, що моя родина є типовою українською родиною Центральної і Східної України, тієї частини моєї Батьківщини, яка була захоплена Росією у ХУІІ-ХУІІІ століттях і тому вимушена віками проливати кров за чужі нашій нації великодержавні інтереси російського імперіалізму.

Мій далекий прямий пращур Іван Масляк (про нього є дані в Інтернеті) був отаманом Устивицької сотні Миргородського козацького полку і брав участь в усіх походах російської армії.

Рідний брат мого діда Масляк Степан Порфирович, штабс-капітан російської армії і Георгіївський кавалер загинув у 1915 році в Карпатах.

Мій батько Масляк Олексій Андрійович в 30-тих роках ХХ століття був робітником знаменитого Харківського заводу імені Малишева (дайте завдання ФСБ перевірити правильність моїх слів!).

Це дійсно так, я, на відміну від Путіна, не брешу.

Батько з перших днів Другої світової на фронті в складі Червоної Армії. Війну закінчив у !945 в Австрії у званні капітана. Двічі поранений і раз контужений.

Моя мати Масляк Ганна Антонівна, дівоче прізвище Здор, родом з села Зубівка Миргородського району Полтавської області. З перших днів війни в діючій армії. Тричі поранена. Війну закінчила в Берліні.

З дванадцяти її сестер і братів у 1933 році померло від Голодомору дев’ятеро (і це можна перевірити). Кати з Центральної Росії, озброєні до зубів, блокували її рідне село, забирали з малюсіньких долонь її сестер і братів навіть гарбузове насіння. Це щоб "проклятиє хохли" швидше помирали.

Мій дядько Масляк Василь Андрійович восени 1941 року, будучи командиром роти, потрапив разом зі своїм полком у оточення. Командир полку, його заступники, командири батальйонів, до речі, всі етнічні росіяни, вирішили здатися в полон німцям.

Василь Андрійович, ще той козарлюга, особисто їх усіх розстріляв, очолив полк і вивів його з оточення (хай ГРУ перевірить істинність моїх слів). Декілька разів поранений, інвалід війни.

Другий мій дядько, чоловік сестри мого батька, Артем Пицяк війну закінчив у Німеччині, інвалід війни.

Мій тесть Повшедний Іван Тодосьович, який народився в селі Фастівка Білоцерківського району Київської області з 1941 по 1945 рік перебував у діючій армії, війну закінчив в Австрії сержантом. Декілька разів поранений.

Його батько Тодось Микитович теж воював. Був важко поранений. Брат тестя, Повшедний Степан Тодосьович танкіст, війну закінчив у Берліні. Декілька разів поранений, інвалід війни.

Моя теща Ткачук Ганна Мусіївна народилася в знаменитому селі Тарган Володарського району Київської області. В 1933 році село майже все вимерло, оточене "заградотрядами", а точніше бандформуваннями з Центральної Росії. Її зняли з мертвої матері і віддали до дитячого будинку.

Пане Путін! Може опублікуєте поіменні списки цих бандформувань? Багато хто з їх учасників залишився в Україні і тепер їхні діти і онуки складають у нас п’яту колону російського імперіалізму.

Хоча можна їх і не друкувати. Досить вивчити список "українського" уряду чи хуліганів у, прости Господи, Верховній Раді. Заберіть їх, будь ласка, на історичну Батьківщину.

Мою тещу відправили до Німеччини на роботу рабинею, а після повернення додому її "таскали" ваші колеги, пане Путін, намагаючись "пришити" справу, "бо така робота".

Оце така історія однієї української родини, яка є абсолютно типовою для України...

А тепер щодо міфу про якусь особливу хоробрість росіян взагалі і у Другій світовій війні, зокрема. Я з дитинства був допитливим
Читать

 Дуже популярна в Ізраїлі та США гра з'явилась у продажі в Москві, в "Детском мире".
Набір "Голокост: зроби сам!"