<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в сообществе Мой Президент
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (1)
ZOG (4)
бабло (25)
бидло (13)
бляди (17)
війна (16)
влада (79)
ГАЗ (8)
гени (1)
гниды (41)
гої (25)
гра (9)
Гроші (15)
дауны (36)
жиди (9)
ЖКГ (1)
жопа (16)
зайди (19)
ЗМІ (9)
КГБ (5)
Київ (2)
курви (13)
лайно (12)
лохи (25)
ляпы (2)
маца (1)
МВФ (1)
менти (11)
міфи (10)
мова (4)
мрази (40)
НКВД (7)
ООН (1)
попи (1)
раби (8)
режим (34)
секс (2)
совки (22)
СРСР (7)
суд (4)
сша (3)
терор (11)
фарс (22)
фото (2)
ФСБ (1)
Хрень (17)
царь (3)
цены (3)
ЦРУ (1)
Шпана (16)
#

Календарь

 Ноябрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
#

Записи

Воскресенье 13 марта 2016
Сообщение прочтено 270 раз
Робер | 2016-03-13 14:13:52

Винницкая трагедия  (The Tragedy of Vinnytsia) — массовая этническая чистка  в Винницкой области, которая проводились НКВД в 1937—1938 годах, часть Большого террора, одно из ужаснейшых преступлений коммунистического режима. Расстрелы и захоронения проводились в трех местах Виннице: в центральном парке культуры и отдыха, на православном кладбище и в саду по ул. Подлесной.


репрессии,Винница,коммунизм,ukraine,украина,німці,СРСР,українофобія,україножерство,вінниця

С самого начала немецкой оккупации Винницы горожанам стало известно о массовых расстрелах, произведенных в городской тюрьме в 1941 году при отступлении советских войск (жертвами были главным образом арестанты НКВД — как местные, так и пригнанные из Западной Украины). Зная об этом, люди начали обращаться к новым властям с просьбами выяснить ситуацию в городе по поводу тайных захоронений НКВД.


репрессии,Винница,коммунизм,ukraine,украина,німці,СРСР,українофобія,україножерство,вінниця


...
Читать

Понедельник 24 августа 2015
Сообщение прочтено 387 раз
Робер | 2015-08-24 22:22:52

Я очень не хотел писать этот текст. Всячески старался уклониться. Но всё равно пришлось.

Потому что память у многих сограждан чуть-чуть короче, чем у золотых рыбок.

Немного истории, которая сейчас злободневна, как никогда.

 

Слово «интурист» (сокращённое от «иностранный турист») поколению чуть старше моего запомнилось названием «гостиницы, где всё было» и славными традициями зарубежного секс-туризма, привлекавшими иностранцев в поздний период существования СССР. «Интурис т&raqu o;, приютивший полчища «и нтердевоче к&raqu o;, – это один из столпов ва лютной проституции. Он стал символом того, как советскому человеку врали про Запад и как советский человек прозрел. А некоторые из советских женщин даже узрели и попробовали на вкус.

Но задумывалось всё не так. Совсем не так.

 

Всё задумывалось для того, чтобы врать Западу о жизни советского человека.

 

12 апреля 1929 года в Советском Союзе было образовано Государственное акционерное общество (ГАО) «Интурист». Этой созданной на пустом месте организации поставили задачу развивать иностранный туризм на территории СССР. Уставной фонд общества был равен 5 миллионам тех сталинских рублей (на самом деле не такие уж и большие деньги, учитывая цены того времени). Оно было создано фактически только на бумаге, однако очень быстро обросло необходимой инфраструктурой, деньгами, внешнеторговыми связями. Мимоходом также поглотило несколько действовавших в СССР туристических обществ и организаций, работавших с иностранными гражданами.

1359676959_037c.jpeg

Феерический рост, не правда ли?

Секрет успеха был прост. Председателем правления ГАО «Интурист» стал известный большевик и революционер Александр Сванидзе (арестован в 1937 году, расстрелян в 1941-м вместе с
Читать

Воскресенье 23 августа 2015
Как пишет в статье для Wall Street Journal бывший исполнительный редактор International Herald Tribune Джон Винокур, когда Россия две недели назад в Совбезе ООН наложила вето на резолюцию о создании международного трибунала по крушению самолета, выполнявшего рейс MH-17, ни ведомство федерального канцлера, ни МИД Германии никак не прокомментировали это.
Между тем Соединенные Штаты, наряду с прочими своими союзниками, выразили свое «негодование» по поводу «дипломатического маневра» России, а постпред США при ООН Саманта Пауэр заявила, что вето Москвы – это действие «в пользу безнаказанности», говорится в статье.
Однако правительство Германии, как показалось обозревателю Wall Street Journal, колебалось по поводу того, совершать ли «открытые нападки на русских» или нет. А на прошлой неделе глава ведомства канцлера ФРГ Петер Альтмайер – которому, как пишет издание, «платят за то, чтобы он не оговаривался», – среди главных вызовов Германии назвал лишь мигрантов, крайне напряженную ситуацию на Ближнем Востоке и деятельность исламистов. Однако ни слова не было сказано об «аннексировавшей Крым» России, которая допустила возможность применения ядерного оружия в европейском региональном конфликте и которая, помимо этого, разместила ракеты, способные нести ядерный заряд на таком расстоянии, с которого можно нанести удар по «окрестностям Берлина».
Как отмечает обозреватель Wall Street Journal, это «острожное избегание российского вопроса» произошло всего лишь через несколько дней, после того как издание Spiegel сообщило: Ангела Меркель решила баллотироваться в 2017 году на четвертый срок.
То, что представитель канцлера Германии проигнорировал тему «воинственности Владимира Путина», походит на попытку добиться того, чтобы большая часть ее избирателей, внимание которых сосредоточено на вопросе безопасности, не начали думать, что «у канцлера и Германии есть военная проблема», – подытоживает обозреватель Wall Street Journal Джон Винокур.

http://vilni-novyny.blogspot.com/2015/08/inosmi-wsj-merkel-prekratila-voevat-s-putinym-chtoby-ne-otpugnut-izbirateley.html
Суббота 18 апреля 2015

 

Коммунизм и нацизм сотрудничали, но при этом они обвиняют почему-то Бандеру, отсидевшего в немецком концлагере за провозглашение независимости Украины.

1. Степан Бандера из верующей семьи, он не был военным и не участвовал ни в одном бою. В отличие от Сталина, который убивал людей миллионами (в том числе русских), Степан Бандера этого не делал.

20
...
Читать

Суббота 30 ноября 2013

Бандитский режим больше всего боялся Майданов и готовясь к фальсификациям на выборах-2015 скупил практически все новостийные сайты, газеты, телеканалы.
Однако первые дни начинающиейся революции показали что единственная тактика в их информационной политике - это полное замалчивание событий и акивизация на форумах проплаченных дебилообразных писак, типа местного Лео.

Никаких аргументов у бандитских СМИ нет, а у форумно-блоговых троллей в арсенале оказалась какя-то нафталинно-совковая агитация, по типу "как хорошо жилось в СССР когда надо было два месяца работать чтобы купить дочке полукирзовые сапоги".

Все мы знали что у банды Януковича мозгов нет, но что у них с интеллектом дела обстоят настолько ужасно - никто даже не мог себе представить.

Такое ощущение, как будто они отстают в своем развитии лет на 40. 

Суббота 2 февраля 2013
Сообщение прочтено 349 раз
Робер | 2013-02-02 22:04:50
22 жовтня 2012 року. У Мальме, третьому за величиною місті Швеції, пройшла демонстрація на підтримку місцевої жидівської громади. Чимало учасників ходи, бажаючі висловити свою солідарність з жидами Мальме, були в кіпах. Приводом для цієї акції став вибух, що пролунав 28 вересня біля дверей будівлі, де проходять збори членів жидівської громади.

У демонстрації взяв участь мер міста Ільмар Реепалу. Він закликав членів жидівської громади відмежуватися від Ізраїлю і відмовитися від сіоністських поглядів заради власної безпеки. До цього мер Мальме неодноразово наголошував, що жиди мають можливість впливати на те, як їх сприймає суспільство, а тому самі несуть відповідальність за антисемітські інциденти.

У Мальме мешкає близько 1200 жидів. Ця маленька громада стала об’єктом постійних нападів. За останні кілька років синагоги і жидівські кладовища були неодноразово опоганені, антисеміти били учнів жидівської школи й ображали перехожих, чий одяг видавала їх приналежність до жидівської громади. При цьому понад 25% жителів Мальме складають мусульмани. Місцевий політик Адлі Абу Хаджар заявив недавно, що «найкращою мусульманською державою у світі є Швеція».

25 жовтня 2012 року. У 19-му окрузі Парижа було скоєно антисемітський напад на 12-річного хлопчика, повідомляє JTA. Підліток стояв на автобусній зупинці, коли до нього підійшли двоє чоловіків, судячи із зовнішності – вихідці з арабських країн, кожному з яких було приблизно близько 40 років. Один з чоловіків запитав у хлопчика, чи є він жидом, а потім вийняв зі своїх штанів ремінь і почав завдавати підліткові удар за ударом. Незабаром беззахисний хлопчик впав на землю.

Побиття припинили перехожі, які зажадали, щоб чоловіки залишили дитину в спокої, і пригрозили викликати поліцію. Нападники спішно полишили місце події.

5 листопада 2012 року. містечку Сарсель, розташованому в передмісті Парижу, скоєно черговий антисемітський напад. На цей раз жертвою нападу став 55-річний жид, що прямував до синагоги.

Як відзначає Dreuz.info, його одяг не залишав сумнівів у тому, що він Оналежить до юдейської громади міста. По дорозі до синагоги чоловікові зустрілася група молодиків. Почекавши, коли жертва віддалиться від них на відстань кількох метрів, молодики почали кидати яйця в спину чоловікові і викрикувати антисемітські образи.

На початку жовтня в Сарселі було скоєно напад на жидівського підлітка, а наприкінці вересня в тому ж місті був здійснений наліт нжидівський магазин, що торгує кошерними товарами. Але поліція робить все, щоб «не помічати» антисемітських інцидентів. На думку оглядачів Dreuz.info, працівникам поліції наказано таким чином «скоротити» число таких нападів.

19 листопада 2012 року. У Васье, місті, розташованому в околицях Ліона, з’явилися кілька графіті  антисемітського змісту. Написи були нанесені на стіну жовтою і червоною флуоресцентною фарбою. Гасла «Бін Ладен живий!», «Хай живе Мохаммад Мера» [терорист, який вчинив з 11 по 19 березня 2012 року в Тулузі і Монтобані напади на французьких військових і жидівську школу, внаслідок чого семеро людей загинули –Ред.],«Усі жиді – у печі", викликали обурення представників місцево жидівської громади. Заступник мера Філіп Коші засудив дії невідомих зловмисників.

26 листопада 2012 року. Ренцо Гаттенья, президент Союзу італійських жидівських громад, виступив із рішучим засудженням антисемітських інцидентів, число яких різко зросла в останні тижні, повідомляє JTA  (Жидівська Телеграфна Агенція - Ред.). «Перерахування всіх антисемітських епізодів зайняло б забагато часу, та ми мусимо привернути увагу громадськості до все зростаючої напруженості», - заявив Гаттенья.

За останні тижні в декількох італійських
Читать

Пятница 18 января 2013
Сообщение прочтено 301 раз
Робер | 2013-01-18 22:55:41

З Литви надійшла новина, яка має важливе значення для Західної Україні, та й держави в цілому. За рішенням Апеляційного суду у Вільнюсі колишній співробітник держбезпеки СРСР 84-річний Вацловас Кояліс повинен провести півроку в місцях позбавлення волі за участь у депортації литовців до Сибіру в роки після Другої світової війни.

Раніше повідомлялося, що Клайпедський окружний суд в 2011 році засудив екс-чекіста за вчинені ним злодіяння до штрафу в 3,9 тисячі літів (близько однієї тисячі євро), проте прокуратура оскаржила вирок, визнавши його занадто м'яким.

Важко не визнати: той факт, що апеляційна інстанція прислухалася до аргументів прокуратури, врятував честь литовської Феміди. Адже порівняно невеликий грошовий штраф за співучасть в жорстоких злочинах комуністичного режиму виглядав не тільки м'яким, але й справжньою насмішкою над таким поняттям, як справедливість.

Відомо, що за останні роки в Литві неодноразово виносилися вироки щодо учасників депортацій більш ніж півстолітньої давності. При цьому литовські суди були досить милосердні: у багатьох випадках підсудним не призначали покарання у вигляді позбавлення волі з причини їх похилого віку. Втім, у деяких випадках прокурорам вдавалося домогтися посилення вироку. Так, у 2008 році колишній співробітник міліції, 80-річний Зігмантас Дубосас, був засуджений на п'ять років в'язниці за участь у переселенні жителів Литви до Сибіру в 1949 році.

Як відомо, радянська влада висилала в далеку і сувору Сибір сім'ї "лісових братів", як називали в народі (і не тільки, до речі, в Литві, а у всьому СРСР) учасників збройного підпілля, які боролися з окупаційним промосковським режимом. Точно таким же стражданням, а нерідко й набагато більш страшним, було піддано населення Західної України. А багато учасників ОУН-УПА, які здійснюючи національно-визвольну боротьбу виступали зі зброєю в руках за очищення своєї Батьківщини від чекістської нечисті і комуністичних прихвоснів, також було знищено чи вивезено на заслання.

Литва подає українцям хороший приклад, як треба обходитися з катами народу незалежно від того, скільки часу минуло після їх злочинів. У Кримінальному кодексі цієї невеликої прибалтійської країни є стаття про насильницьке переміщення осіб проти їх волі ‒ це злочин вважається тяжким і карається позбавленням волі на строк від 5 до 15 років.

В українському кримінальному законодавстві нічого подібного наразі немає. А чому? Невже всіх катів НКВС (КДБ) і їх пособників вже наздогнало відплата? Варто новообраним народним депутатам ініціювати відповідні зміни на законодавчому рівні: особи, які вчинили злочини проти людства повинні понести заслужене покарання.

Пам'ятається, років п'ять тому Верховний суд України скасував рішення військового суду Львівського гарнізону та Військового апеляційного суду Центрального регіону про відмову в порушенні кримінальної справи проти співробітників НКВС, які в 1944-1945 роках в Тернопільській області вбивали цивільних осіб, видаючи себе за бійців УПА.

Повідомлялося, що ВСУ ухвалив дане рішення за касаційною скаргою депутата Верховної Ради I скликання Івана Макара.
Пан Макар тоді висловив думку, що в Україні залишилися "ще сотні живих енкаведистів" і висловив надію, що вони будуть покарані.

На моїй пам'яті за минулі п'ять років в Україні не засудили жодного колишнього співробітника злочинної структури, якою був НКВС. Все руки не доходять до відновлення справедливості стосовно жертв катів? Або хтось цьому противиться?
Засудження в Литві чергового ката від НКВД могло б спонукати українців на активізацію роботи в даному напрямку. Всі здорові сили в Україні повинні підтримати такого роду кроки з відновлення історичної і людської справедливості. Від цього залежить майбутнє країни і української нації.

Особливо це стосується Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей. Місцеві парламенти та громади під керівництвом опозиційних партій могли б ініціювати
Читать

Воскресенье 1 июля 2012
Сообщение прочтено 430 раз
Робер | 2012-07-01 14:41:49

 * 1627 рік. Указом царя московського Олексія Михайловича та його батька патріарха Філарета звелено було книги українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги. Так, у Москві спалено 'Учительное євангеліє' Транквіліона-Ставровецького разом з іншими його книгами та 'Катехизис' Лаврентія Зизанія Тустановського.

* 1669 рік. Після Люблінської унії – гоніння на українські книги, надруковані на польській території,

* 1672 рік. Указ про заборону в усіх містах усіх чинів людям тримати в себе вдома та на території Польщі відкрито чи таємно українського друку книги, а хто їх має, то суворо наказано приносити і здавати воєводі, місцевому правителю.
...
Читать

Среда 7 марта 2012
 Борисе Абрамовичу, як Ви сприйняли новину про нового старого президента Путіна?

Абсолютно очікувана історія. Опозиція програла наперсточнику і злочинцю. Злочинець він тому, що пішов на третій термін. Він не мав права за Конституцією йти на третій термін. А наперсточник, тому що в чергове підтасував вибори і показав, що результат на його користь. Хоча безумовно це не так.

А опозиція неправильно поводилась. Не можна було висувати гасло «за чесні вибори», тому що це були не вибори, а спецоперація Кремля.

А як по-іншому демократичним способом опозиції одержати владу, якщо не шляхом виборів?

Не існує можливості забрати у бандитського режиму  владу демократичним способом. У цьому і полягає головна помилка опозиції. Рубікон перейдений. Влада зґвалтувала суспільство. Та операція, яку вони провели 4 березня, — це насильство над суспільством. І у суспільства немає вибору, окрім як відповісти насильством на злочинне насилля влади. Іншого варіанту немає.

Більше того, відповідно до Декларації прав людини ООН, суспільство має право на заколот, на повстання, якщо влада зневажає закон. Влада зневажила закон, тому суспільство має право відстоювати свої інтереси силовим шляхом.

Тобто ви виключаєте можливість еволюційного шляху розвитку Росії?

Абсолютно виключаю.

Ви прогнозуєте революцію цього року. Які бачите для цього передумови, якщо у Путіна 64% підтримки?

У Путіна не 64% підтримки, а 31% по Росії і 12% у Москві. Це реальні дані. Повірте, я математик, і знаю, що таке реальні опитування громадської думки, і що таке сфальсифіковані. Це проста історія, як створити вибірку з 2-2,5 тисяч чоловік, які покажуть, як голосуватимуть мільйони.

Я вас запевняю, реальний рейтинг Путіна по Росії — 31%. Все інше — фальсифікації. Наперсочник Путін переважив опозицію.

Російська опозиція обіцяє продовжити вуличні протести. Думаєте, цей протестний рух переросте в щось більше?

Безумовно. Тут двох думок бути не може. Це питання часу — скільки ще продовжуватиметься це зґвалтування шпаною, цими карлушами (я маю на увазі Мєдвєдєва і Путіна) тієї величезної держави. Але, мабуть, народ готовий до розпусти, раз він дає себе на ґвалт шахраям, злодіям і злочинцям.

Ви говорили, що фінансували Помаранчеву революцію в Україні. А революцію в Росії готові проспонсорувати?

Я безперервно підтримував демократичні інститути в Росії. Я витратив на це дуже багато грошей. Я продовжую підтримувати опозицію і відкрито говорив ще в 2007 році, що  готую революцію в Росії. Це було у відкритому друці: і в західному, і в російському. З цього приводу російська прокуратура навіть розпалилась і вислала ордер на екстрадицію мене до Росії.

У Росії можлива мирна революція?

Це дуже хороше питання. Я вважаю, що мирна вже не пройде. Інша справа, що ніякої громадянської війни не буде. Щоб не було ніяких ілюзій. Тому що громадянська війна - це протистояння величезних мас людей. А в Росії є Путін і 10-15 його поплічників типу Сєчіна, Патрушева, Устінова, одного Іванова Віктора, другого Іванова Сергія, — ось і весь захист Путіна. Окрім них, на площу захищати Путіна, ризикуючи життям, не вийде жодна людина. А ось проти Путіна ризикувати життям вийдуть сотні тисяч, якщо не мільйони. Питання про владу вирішується в Росії в одному місті - в Москві. У столиці, як у будь-якій авторитарній державі.

Недавно ви заявили, що інавгурації Путіна не буде. Що ви мали на увазі?

Я і зараз кажу, що інавгурація з високою ймовірністю не відбудеться, тому що Путіна винесуть з Кремля ногами вперед до 9-го травня.

А яке майбутнє Мєдвєдєва?

А немає такої людини. Є картонна дурилка, як сказав Шендерович. Є карлуша, карлик у прямому розумінні. Він хворий. Я не хочу знущатися з хворої людини. Просто
Читать

Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены