Кілька років тому дочка принесла з вулиці маленьке вугільно-чорне кошеня в жалюгідному стані. Хтось був викинув. Зараз це вже великий чорний, лискучий котяра Маврик. Було підмічено, що, незважаючи на тяжке дитинство, він ніколи не їсть вітчизняного сиру. Довго й підозріливо нюхає запропонований шматочок, а потім гидливо відпихає лапою.

У добрі часи «помаранчевої чуми» на український ринок авіаперевезень якимсь дивом просочилась відома бюджетна авіакомпанія. Авіаквиток до західнонімецьких міст Дортмунда, чи Кельна зараз коштує дешевше, ніж із Києва до Донецька.

У результаті замість одного ділового візиту на рік до наших партнерів у східній Голландії ми, за ті ж гроші, буваємо там чотири рази на рік. З Голландії завжди привожу сир. З кожним разом усе більше, бо і родичі, і друзі просять. І “скотина” Маврик теж! Цей сир він любить, як скажений. І молодий сир «Гауда», і витримані сири типу «Старий Амстердам».

Стало цікаво, а як у інших країнах? Лабораторії вдома нема, тому провели експерименти на котові. А саме – давали йому на пробу сири, привезені мною або знайомими з різних країн. Результат: жере все з Франції, Італії, Німеччини, Голландії, Греції, Угорщини. Категорично не їсть сири з Росії, України й польські, що продаються в Україні.

Що там вітчизняні сировиробники набодяжили, добре знає головний санітар Росії Оніщенко. У січні Росспоживнагляд виявив пальмову олію в усіх зразках українських сирів і негайно зупинив їх імпорт. От тільки неув’язочка вийшла. Ті зразки відібрали не з офіціальної експортної продукції, а з тої, що продається на внутрішньому українському ринку або контрабандно на російському. Про що й заявили наші сиророби. Тобто на експорт продукцію таки контролюють, а свої хай споживають те, що є.

Наша «народна» влада добре поінформована про стан речей. Тому законодавчо ввела нові назви - «сирний продукт» замість сиру і «спред» замість масла. Виникає питання щодо молока. За аналогією має бути «молочний продукт». Але це вже нонсенс...

У нацистській Німеччині, в умовах війни на всі фронти й тотального дефіциту, також виробляли штучні замінники продуктів. Коштували такі продукти дешево й мали зрозумілу всім назву – «ерзац». Як то ерзац-кава або ерзац-шоколад. За аналогією у нас має бути: ерзац-молоко, ерзац-згущонка, ерзац-сир і т.д. Усе просто і зрозуміло.

Ціна... Ерзац-продукти відрізняються від натуральних своєю дешевизною.

Тільки не в Україні.

У нас ерзац-сир коштує як у Голландії реальний сир. Неможливо порівнювати такі різні продукти.

Тому для порівняння краще взяти масло. Так, у супермаркетах Дортмунда високоякісне коров’яче масло (82,5% жиру) відомої голландської марки Frau Antje коштує 1,27 євро за 250-грамову пачку. Ірландське масло - 1,35 євро. Перерахунок на гривню за курсом НБУ дає ціну 10,6 – 11,3 грн. за нашу стандартну пачку вагою 200 г. Наше ж масло «Яготинське» з такою самою жирністю 82,5% коштує від 15грн. за 200 г. На цілих чотири гривні дорожче!

Таку різницю можна пояснити переоціненістю гривні – найстабільнішої у світі валюти за останні три роки.

Відповідно до цін на масло курс має бути: 1євро = 14 грн. і, відповідно, 1 долар = 10,6 грн.

І тут ми виходимо на цілий комплекс проблем у нашій експортноорієнтованій економіці, які й потрібно розв’язувати комплексно.

Віктор Малєй, м. Київ