Дніпропетровський гурт «...И Друг Мой Грузовик» — із тих, на жаль, не надто поширених музичних формацій, що поєднують безперервний артистичний пошук із переконливістю результатів Уже сама поява «ИДМГ» схожа на ефектний експеримент: коли в серпні 1997 року на околиці Дніпра (Дніпропетровська) місцеві ентузіасти вирішили провести рок-фестиваль «Кар’єр», троє музикантів зібралися, щоб виступити один раз, лише на цьому фестивалі. Шансів на успіх було небагато: нікому не відомий колектив, дивний мінімальний склад (вокал, бас-гітара й барабани), чудернацька назва. Зрештою саме «Грузовики» стали справжньою сенсацією та відкриттям «Кар’єру»: бас і барабани плели вишукану і стрімку ритмічну основу, вокаліст Антон Слєпаков, харизматичний, жвавий, наповнював кожну композицію просто скаженою енергією. Один із кращих на сьогодні гуртів України народився саме тоді. «ИДМГ» — такі собі алхіміки року. Вдало поєднавши 12 років тому необхідні першоелементи, вони на тому не заспокоїлися, і в кожному новому альбомі або проекті пробують усе нові й нові комбінації, дивуючи і критиків, і шанувальників. У їхній звуковій лабораторії йдуть у хід фанк і джаз, хард-кор-клезмер (буває й таке) і хіп-хоп, техно й боса-нова. Тексти Антона — іронічні, часом жовчні, ліричні або абсурдистські — ідеально вбудовуються у витончене музичне середовище, створюване композитором гурту, басистом-віртуозом Ростиславом Чабаном. Ростислав і Антон доволі винахідливі, аби створити альтернативу навіть самим собі: минулого року з’явився проект «НеГрузовики», що є продуктивною протилежністю основному гурту: більш синтетичне, електронне звучання парадоксально поєднується з дуже сповідальними текстами й насиченим відеошоу. Залишаючись незалежним гуртом, практично не маючи ротації на провідних радіостанціях, «ИДМГ» завоював популярність на всьому просторі СНД. Кожний його альбом стає подією в музичній спільноті України та Росії, «Грузовиков» (а тепер уже і «НеГрузовиков») запрошують на престижні фестивалі — так, минулого року вони представляли Україну на альтернативній сцені найбільшого у світі рок-форуму «Сігет». Цієї осені «НеГрузовики» дали потужний концерт на київському «Гоголь-фесті»; потім були міні-гастролі у Москві, Петербурзі, Одесі. У планах випуск нових альбомів обох проектів. Особисто для мене «ИДМГ» важливі ще й тим, що представляють місто, яке довгий час здавалося музично безнадійним. А 1997 року я був одним із перших, хто написав про новий гурт. У будь-якому разі, це інтерв’ю слід було зробити вже давно. — Антоне, з чого все почалося? — Коріння, звісно, — ще радянська епоха. Я почав захоплюватися роком 22 — 23 роки тому, коли був звичайним київським школярем, і перша касета, що потрапила до рук, пробудила інтерес до «неформальної музики». На щастя, все це збіглося з перебудовою, з першими напівпідпільними концертами. Величезний пласт культури осипався на голову, лишалося тільки обрати, що тобі подобається. А подобалося буквально все. Був такий ковток свободи, що це обумовило, чим ти займатимешся все свідоме життя. — Давай тепер трохи про витоки «...И Друг Мой Грузовик». — Це ланцюг випадковостей: що я
Читать |
МетаКонтакт
Блог
Фото
Чат
Знакомства
Форум
Почта
ЛС
