<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в сообществе Новини України
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Календарь

 Февраль 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
 
2
3
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
#

Записи

Четверг 29 ноября 2018
Сообщение прочтено 7 раз
skelet-info | 2018-11-29 22:27:19
Політичні пристрасті  в антикорупційних органах
Політичні пристрасті в антикорупційних органах

Корупція була, є і, напевно, ще довго буде невід’ємною та ганебною складовою українських реалій. На різних етапах незалежності із корупцією та хабарництвом боролися всі – від сільського дільничного до генпрокурорів, міністрів, глав урядів і президентів.

Особливо ця боротьба активізувалася під час виборів  - на рівні гасел та боротьби із політичними опонентами, та у парламентській залі – під пильним оком телекамер.

Врешті решт, у 2015 році в Україні, під тиском закордонних партнерів та громадськості, було створено дві нові профільні структури –  Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) та Національне антикорупційне бюро України (НАБУ). Вони мали би підняти боротьбу із корупцією на новий, більш якісний рівень, зосередившись на топ-корупціонерах.

 

НАБУ, яке очолює Артем Ситник, було створене для боротьби з корупцією першим. Відповідно до закону, його детективи здійснюють досудове розслідування злочинів, якщо сума хабаря перевищує 500 мінімальних зарплатТакож детективи бюро мають виключне право розслідувати злочини найвищого керівництва держави, суддів, правоохоронців, керівників державних підприємств та мерів.

САП, очолювана Назаром Холодницьким, формально є структурним підрозділом Генеральної прокуратури України. Прокурори САП підтримують державне обвинувачення в судах у корупційних справ, які веде НАБУ. Також закон покладає на САП нагляд за дотриманням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності детективами НАБУ

Певний час між САП та НАБУ спостерігалася певна синергія, але згодом вона поступилася місцем взаємним підозрам, обвинуваченням і, нарешті, закінчилася публічними скандалами із прослуховуванням НАБУ керівництва САП, бійкою і кримінальними провадженнями. Але зараз не про це.

Відповідно до чинного законодавства, і прокурори САП, і детективи НАБУ, виконуючи надзвичайно важливу суспільну місію, повинні бути аполітичними та рівновіддаленими від будь-яких партій. Але чи це можливо практично? Адже, майже кожна розслідувана справа має політичний підтекст. Або слідство ведеться у відповідь на звернення нардепів, або ті ж нардепи, посадовці та інші можновладці є фігурантами розслідувань детективів НАБУ та обвинуваченими у судах. Крім того, ефективна робота САП та НАБУ неможлива без співпраці із парламентом, Кабміном, Генпрокуратурою, іншими антикорупційними органами та громадськістю.

І це тільки публічний бік справи. А є ще й непублічний – кулуарні консультації, політичні рішення по справах, і обвинувачення у закритті резонансних проваджень, до яких причетні високопосадовці.

Тож, чи можуть, наприклад, прокурори САП зовсім абстрагуватися від політичних процесів та політиків? 

 

сап

 

У березні поточного року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів наклала дисциплінарне стягнення у вигляді догани на прокурора САП Андрія Перова, який веде справу екс-депутата Верховної Ради від партії «Народний фронт» Миколи Мартиненка. Його звинуватили у заангажованості та нездатності об’єктивно виконувати свої обов’язки в кримінальній справі через особисту неприязнь до Мартиненка, а також порушення ним прокурорської етики. Андрій Перов намагався оскаржити рішення КДКП у Верховному суді, але суд залишив догану у силі.

Таким чином був створений прецедент притягнення прокурорів-антикорупціонерів до відповідальності через політичну заангажованість.

В
Читать

Среда 11 июля 2018

ПРОДОЛЖЕНИЕ. НАЧАЛО: Гизо Углава: как американцы подсунули Украине грузинского «клопа». ЧАСТЬ 1

Унлава

Гизо Углава, агент «Бони»

«Джони» и «Бони»

Изначально создание НАБУ было американской идеей (как и утверждается в приведенных материалах дела «Клопы»), и в какой-то мере это даже можно было пояснить позитивно: так как МВД, СБУ и Генпрокуратура в любом случае контролируются украинскими политиками и олигархами, то бороться с украинской коррупцией мог бы орган, подконтрольный некой нейтральной стороне. В качестве такой нейтральной стороны и подразумевалась Америка (Госдепартамент и ФБР), действующая через своих украинских протеже. Задумка вроде бы хорошая, но реальность оказалась совсем другая, чем в книжках «США для чайников».

Одной из больших ошибок американцев было то, что они решили пристроить в Украине сбежавшую из Грузии команду Саакашвили. Их анонсировали как «десант опытных реформаторов», довольно долго промывали украинцам мозги россказнями о том, как они сделали Грузию цивилизованной страной, но при этом умалчивали, что «реформаторам» пришлось буквально бежать от возмездия разгневанных соотечественников. Это было равносильно тому, как если бы сбежавших из Украины «донецких» Россия пристроила бы в правительство, скажем, Беларуси или Сирии. Интересно, что сами американцы ничьей «помощи» в своих внутренних делах не терпят, они даже европейских наблюдателей на свои выборы не пускают.

Кстати, первыми претендентами на пост директора НАБУ и его заместителей были, в основном, одни грузины: сам Михаил Саакашвили, Зураб Адеишвили, бывшие начальники «политической полиции» Дата Ахалая (брат вышеупомянутого Бачо Ахалая) и Сосо Тупоридзе. В замы предлагали, помимо Гизо Углавы, бывшего департамента оперативно-технического обслуживания МВД Грузии Зураба Котарию, которого обвиняли в создании системы массовой прослушки. В общем, еще та «команда реформаторов»! Однако в итоге во главе НАБУ были назначены Артем Сытник, Анатолий Новак и Гизо Углава.

Неясным остается вопрос, кто кого завербовал. В материалах дела «Клопы» утверждается, что Гизо Углава (агент «Бони») был завербован спецслужбами США еще во время своей работы заместителем Главного прокурора Грузии, и что с тех пор он ежемесячно получает от них по 50 тысяч долларов на счета в иностранных банках. И что это Углава, после своего назначения в НАБУ в апреле 2015 завербовал, в свою очередь, Артема Сытника (агент «Джони»). Сам Сытник, назначая Угдаву, публично заявлял, что кандидатуру Углавы ему рекомендовали посольства США, Британии, Канады и ЕС.




Читать
Пятница 6 июля 2018


Украинцы не для того отстаивают свою независимость в конфликте с Россией, чтобы бросить её к ногам Америки. Эта мысль, еще пару лет казавшаяся крамольной и «антиукраинской», сегодня высказывается уже публично, особенно после скандала вокруг т.н. «американских клопов» в НАБУ. Впрочем, самым возмутительным оказалось даже не то, что Антикоррупционное бюро фактически напрямую управляется Вашингтоном, ведь это не скрывалось и ранее, а то, что оно само стало орудием коррупции самого высокого уровня. К тому же за руководством НАБУ ещё тянется длинный шлейф из очень темного прошлого. И всё это, получается, покрывалось американцами?

Не так давно читатели SKELET-info ознакомилось с пикантными подробностями биографии заместителя директора НАБУ Анатолия Новака – земляка и кума коррумпированного таможенного чиновника Сергея Тупальского. Сегодня вы узнаете кое-что интересное и о другом замдиректора бюро  — Гизо Углаве, который вместе со своим шефом Артемом Сытником стал одним из главным фигурантов дела «Клопы», которое вела Служба Безопасности Украины. Просочившиеся в СМИ материалы этого дела (см. документы) СБУ лишь кратко назвала «фейковыми» устами своей пресс-службы, официально не опровергая их подлинность. Но глубокое молчание всех фигурантов этого «фейка» было весьма многозначительным. К тому же впервые эти материалы появились на фейсбук-странице Станислава Речинского, а этот человек имеет давнюю и прочную репутацию рупора компромата. То есть вероятность достоверности этих материалов на порядок выше, чем, скажем, у громогласного официального отчета СБУ о раскрытии «заговора Савченко».

Углава



Читать
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены