Більше української поезії на нашому Телеграм
https://t.me/poetsleep

Ось біля її тіла, пульсує водоспад.
І шириться вода, струмками, свіжа, тепла.
Дорога особлива - від любощів до зрад.
І тягне маскарад,
До пекла.

Я п'яний і важкий, на крадених ногах,
І крила не мої, літають у омані.
Від вогнища очей, підносить мене птах,
Не вітер я а прах,
Останній.

Краса то тіла сіль, висушує в пісок.
Немає в ній межі, кістки змиває злива.
Від чар її і сил, до мілковиті змок,
Піднятий до зірок.
Красива.

І погляди між них, вона свої влива.
Солона рідина, солодкими вустами
Мене бальзамува, спокуса світова!
Збираю я жнива,
Пластами.

Я трухлий і мара, вона життєвий сік,
Напій мене трима, закохує, торкає.
Згубився поміж хвиль, ясних дівочих рік.
Її не чоловік.
Чужая.

Та врода повз Едем, мов флейта для змії,
Гіпнотизує час, закоханість, уяву.
Я входжу... І перста, вмиває у воді
І погляді її,
Диявол.

Олег Купрієнко (с) 25.12.2016р.

наш Телеграм канал https://t.me/poetsleep