Під час Другої світової війни німці почали відроджувати Руську церкву на окупованих територіях. В людей це викликало неабиякий підйом і позитивні емоції, тому населення почало прихильно ставитися до окупантів. Коли Сталін зрозумів що комуністи вщент програють Гітлеру на релігійному фронті, він вирішив заснувати нову «комуністичну» православну церкву.

… Вночі з 3-го на 4-е вересня 1943 року в машині із заштореними стеклами до Сталіна в Кремль привезли трьох митрополитів – це були місцеблюститель Патріаршого престолу Сергій (Страгородський), митрополит Ленінградський Алексій (Симанський) і митрополит Київський і Галицький Микола (Ярушевич).

Сталін запропонував митрополитам за три дні зібрати Архієрейський собор, який обере Патріарха і Синод. Митрополит Сергій відповів, що архієрейський Собор можна буде зібрати через місяць, і тоді Сталін, посміхнувшись, сказав: "А чи не можна проявити більшовицькі темпи?". Митрополит Сергій погодився і попросив дозвіл Сталіна прийняти для Патріарха титул "Патріарха Московського і всієї Русі" (замість "Росії", як було у «Руській церкві»). Сталін схвалив і пообіцяв допомогти літаками для якнайшвидшої доставки єпископів до Москви.

8 вересня 1943 р. собор був відкритий. 19 архієреїв одноголосно обрали митрополита Московського і Коломенського Сергія патріархом Московським і всієї Русі, утворили Священний Синод «Російської Православної Церкви».

Так з'явилося те, що зараз називають «Московський Патріархат», або РПЦ МП. Сталін «запропонував» РПЦ МП утворити "спеціальний державний апарат, який буде називатися «Рада у справах Російської православної церкви»", який нібито здійснюватиме зв'язок між Урядом і Церквою, а насправді керуватиме нею. Головою Ради Сталін призначив полковника державної безпеки Г.Г. Карпова. Сталін також наказав де тільки можливо відкрити семінарії, щоб нових священиків робити «радянськими патріотами», які захищали б «батьківщину» (недарма в радянські часи вважалося що всі священики РПЦ МП мають партквіток).

Через особливості створення і існування під керівництвом ЦК КПРС, РПЦ МП називають «радянською» або «сталінсько-брежневською» церквою. Священики справжніх церков стверджують, що в РПЦ МП немає благодаті Господньої, тому ті, хто відвідує храми Московського Патріархата, не можуть отримати благодаті і порятунку.

Однією з найганебніших сторінок історії РПЦ МП став організований КДБ в березні 1946 року у Львові псевдособор, на якому проголосили ліквідацію Греко-Католицької Церкви, а її майно передали РПЦ МП. Патріарх Російської Православної
Читать