Авторизация
Меню

Календарь
 Июнь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


Вторник 30 июня 2015
Сообщение прочтено 84 раз

    Ми вже говорили, що кожна жінка, створюючи свою сім’ю використовує духовну силу Бога – Божественне світло. Оскільки жінка основа роду, вона береже і передає наступним поколінням традиції, звичаї, їх сутність, Душу усього народу. А отже, кожна народжена дівчинка в роду – основа майбутньої сім’ї. Тому за допомогою традиційного виховання, в ній розвивають високі душевні якості.
    Розуміючи це, наші пращури дуже уважно ставилися до виховання дівчаток. Починалося виховання від народження із старих добрих казок, легенд та священних переказів про Правду і Кривду, Любов і Справедливість тощо. Зараз ми говоримо про це з посмішкою, але наші предки саме таким чином вчили дітей багатьом істинам. І, у даному випадку дівчинка, за допомогою мудрості народного слова, мала засвоїти священну Веду карбів Покону, розуміти і поважати Бога як у єдиному прояві, так і у його багатоликості.
    На наступному етапі – у підлітковому віці – дівчинка отримувала багато знань і вмінь щодо ведення домашнього господарства (адже без цих елементарних навиків, що були основою виживання і заміж неможливо вийти). Згодом, вона їх удосконалювала, а також отримувала нові – більш глибокі – духовні знання і розуміння, котрі згодом проявлялися у чистоті помислів та мудрому використанні ведичних знань.
    Загалом, не дивно, що у наших предків було таке прискіпливе ставлення до виховання дівчини та спрямування її до світла. Насправді жінка, як основа роду – є дуже цікавим і унікальним створінням. Сучасною наукою доведено, що розум жінки має 2 центри. Проте слов’яни знали про це дуже давно. Ба, навіть більше, вони говорили, що жінка – не просто має 2 центри, а ще й спілкується з їх допомогою з усіма 3-ма світами – зі світом Яві, божественним світом Праві, та нижнім світом Наві. (Правий був таки пан Микола Гоголь, щодо жінок слов’янських).
    Перший центр знаходиться в голові. Він дозволяє сприймати матеріальний світ Яві та божественний світ Праві. Завдяки цьому, жінка може розуміти та засвоювати прояви Божественного через закони Всесвіту та тонкі енергії, втілені в духовній, мисленнєвій та емоційній діяльності.
...
Читать


Среда 27 мая 2015
Сообщение прочтено 82 раз

   На сьогоднішній день, вступаючи до шлюбу, ми часто бачимо сяючі очі нареченої. Але згодом, дім, робота, сім’я, турботи… І це прекрасно, якщо близькі (батьки, чоловік, діти) ставляться з розумінням та терпінням до жінки, а вона до них. Це допомагає вберегти молоду дружину та матір від багатьох помилок і не тільки… Та що робити, якщо не існує цього розуміння, не має цього терпіння в сім’ї і жінка залишається на одинці зі своїми та чужими проблемами? Чи спрацьовує виправдання, мовляв, не існує шкіл та інститутів для хороших мам і дружин. Та як на це реагують наші діти і, нажаль, вже колишні кохані? А ще мені цікаво, що на все це нам сказали б наші предки, чи дійсно таких шкіл для мам і дружин не існувало ніколи, чи це знову якась омана?
Як Ви вважаєте, чому на хрещеній Русі (не одразу, звісно ж, а приблизно через кілька століть опісля) почали боятися відьом та відунок? Адже вони відають, їм відомо, вони знають! Вам не цікаво, що саме? А все було просто, ці жінки, насправді знали як саме потрібно виховувати дівчинку, дівчину, наречену майбутню дружину і матір. Тобто вони були лише вчителями, а справжніми педагогами, майстрами своєї справи були не вони. Але про все по порядку, як завжди.
   Існувала легенда, стверджували ведунки та наші пращури слов’яни: є на небі 2 сестри зорі – одна – рання зоря Богиня Ушас відчиняє Дажбогу золотими ключами небо і випускає Сонечку Красному золотогривого коня. Інша сестра Дажбога зустрічає, коли той повертається додому увечері, бо то вечірня зоря Богиня Веста. Вона закриває небо і дає шлях Хорсу – Місяцю Ясному.
   Отож, говорили відаючі жінки, дівчину з 3-х років під свою опіку бере Богиня Ушас, вона виводить дівчинку на життєвий шлях-небозвід, наділяючи її вмінням творити свій світ. Цей період називається Лельник.
Після того, як дівчинка входить у дівоцтво, її під свою опіку бере Богиня Веста. І коли діва засвоїть усю науку, яку їй дала Богиня, та не тільки розумом, а й душею! веде до неї доброго молодця. Саме відтоді перестає називатися дівчина Вестою, а стає нареченою неВестою. Після весілля наречена неВеста - помирає для інших дівчат і вранці народжується жінка Лада, що всьому Роду і в своїй сім’ї лад дає. То мистецтво, котрому вчили з дитинства усіх дівчаток, і називається - Родолад.
...
Читать


Воскресенье 5 апреля 2015
Сообщение прочтено 449 раз
  Українці завжди вірили, що писанки потрібно малювати у Страсний четвер – не скоро псуватимуться. Фарбувати починали з першим ударом дзвону.
  Перед нанесенням малюнка, яйця обов’язково потрібно вимити, але дуже обережно, щоб не пошкодити шкаралупу. Простіше всього розписувати варені яйця (їх відварюють у солоній воді, потім викладають по одному щоб вихололи). Можна розписувати і пусті – видуті – яйця, вони довше зберігаються, так звана «вічна писанка». Але в цьому випадку, Ви можете закріпити шкаралупу воском або парафіном, перед початком роботи, використовуючи для цього шприц. З його допомогою досить легко ввести гарячу, розтоплену рідину, не завдавши ані собі, ані шкаралупі ніякої шкоди. Вже за кілька хвилин, віск застигне і можна братися до справи.
  Від древніх слов’ян і дотепер, розпис починали з молитов. Першою була молитва «Перед початком справи». Потім - «Єдиному, Рідному, що Створив усе довкола Богу» (у слов’ян це Дажбог, у християн Бог-Отець («Отче наш»). Так само закінчували справу: молитва «По закінченню справи» та «Єдиному, Рідному Богу».
  Усі подальші маніпуляції з яйцем залежать від того, що саме Ви хочете створити.
Спочатку шкаралупу обезжирювали і протравлювали. Для цього використайте оцет або ж квасці (наприклад, рідина з квашеної капусти). Аби колір вийшов гарним, яйця занурюйте у фарбу на протязі двох "Отче". У разі ж якщо Ви робите крашанки, то можна трошки довше але дуже обережно.
...
Читать

Четверг 26 марта 2015
Сообщение прочтено 937 раз

   Писанка — це символ Сонця, життя, його безсмертя, любові і краси, весняного відродження, добра, щастя і радості.
   У міфах багатьох народів світу яйце є світотворчим початком. У слов'ян-язичників, писанки були символом сонячного культу. Птахи ж були вісниками весняного воскресіння, Сонця, а їх яйця — емблема сонця — життя і народження.
   Яйце птаха взагалі, це зародень життя, символ Бога Сонця; воно в давнину символізувало добро, радість, щастя, любов, достаток, успіх, прихилення добрих сил, захист людини від лихих сил.
   Дослідники вважають, що українська писанка має понад 100 символічних малюнків. Наприклад, кривулька знаменувала нитку життя, вічність сонячного руху. Безконечник — це символ початку і кінця. Тригвер або триніг має чотир значення: 1. символізував, небо, землю і повітря, 2. повітря, вогонь і воду, 3. вважали символом життя людини, 4.трактували його як символ неба, землі і пекла. Символічне навантаження мала і кольорова гама писанки та розмір її малюнку.
   На Київщині, зокрема, малюнок крупний, такий самий на Тернопільщині та Закарпатті. А на писанках Гуцульщини зображення дрібненькі. Чому так — достеменно не знає ніхто. Із запровадженням християнства змінюється поступово і символіка писанки. Вона стала символом радості і віри у Воскресіння Ісуса Христа як символу всепрощення.
...
Читать


Вторник 24 марта 2015
Сообщение прочтено 1426 раз

                СЛОВ’ЯНСЬКЕ БЛАГОВІЩЕННЯ

   Наступного дня після старослов’янського Великодня, 25 березня, відбувається ще одне свято, котре наші предки дуже поважали. Присвячене воно рівноденню, тобто за старовинними віруваннями, народженню Бога Сонця Ярилу. За своїм значенням і силою прирівняне до слов’янського Великодня і є одним з головних весняних свят.
Люди вважали, що Дух Світла благословляє Землю та все живе на ній, а раз так, то великим гріхом було братися за будь-яку роботу. На Благовіщення, вірили наші предки, як і на Великдень, сонце, виходячи із-за гір, грає.
    Від Введення до Благовіщення неможна було турбувати землю, тому що земля відпочиває в цей час і набирається сил. А вже після свята дозволяється працювати на ній, тому що саме в цей день Бог благословляє землю і усіляке дихання. В храмі у цей день святять хлібці. Свячений хліб можна використовувати для різних потреб: пасічники готують його, аби бджоли добре роїлися; закопують в полі чи на городині, щоб грозова хмара ниву обходила, щоб град посіви не побив; разом з стрітенською водою такий хліб є цілющим, а тому їх зберігають на Покуті між святими образами.
   Вважається, що на Благовіщення повністю відкривається небо. Саме в цей час можна випросити для себе у Бога слави. Так заведено, коли у велике свято добре прославляти Бога, то обов’язково станеш і Багатим, і щасливим. Тому під веір на Благовіщення люди виходили на двір, дивилися на небо, вишукували найбільшу зорю. І в ту хвилину, як відкривається небо, потрібно було закричати дуже голосно: «Боже, дай мені велику славу!»
               СЛОВ’ЯНСЬКИЙ БЛАГОВІСНИК
    В День Благовісника (Весняного Перуна) – 26 березня, грім та блискавка прокидаються від зимового сну, а тому після Благовісника кожного дня можна сподіватися на грім.
У різних слов’янських народів є багато легенд та казок про грім і блискавку. Кажуть: «Грім та блискавка землю будять, щоб пробуджувалася, тому що вже весна».
    Хазяї в день Благовісника носили до храму хлібні зерна для посвяти на пів. Прийшовши додому, вони змішували зерно з насінням. Від Благовісника починають сіяти ранні ярові зернові – овес, ячмінь та пшеницю. Отже, Благовісник святкували перед першими яровими посівами.
   За образом Благовісника зображувався Перун – бог грому й блискавки. Тому Благовісник за своїми якостями нагадує воїна: він не лише відкриває небо, щоб дощ землю намочив, не лише вимагає молитви, адже інакше сонце не зійде, він ще й воює з навською силою: пускає стріли-блискавки у нечисть, стріляє з небесної гармати.
Нехай сонце наповнює ваші душі любов’ю і радістю.

 


Комментарии (33)  
Понедельник 23 марта 2015
Сообщение прочтено 163 раз

   В ніч з 24 на 25 березня слов’яни завжди святкували Великдень. У цю ніч люди йшли на нічне Богослужіння. Біля храму на жертвеннику розводили вогонь, котрий підтримували аж до сходу сонця. У цю ніч, звісно, намагалися не лишатися вдома. Проте, хто все ж залишався, намагався провести ніч без сну і підтримуючи вогонь у печі, або запаливши до ранку свічку. Адже саме в цю ніч народжується Ярило – Бог цвітіння природи, весняного сонця, плодовитості, дітонародження, війни, ярі.
   Цей день назвали великим. Ярило запліднює своєю силою землю, благословляє її на новий врожай. На Великдень у всіх жетвенників освячують крашанки, щоб потім пригостити всіх вдома, та писанки. Оскільки за старослов’янськими традиціями яйце символізує світ-всесвіт, то писанка, котру розписують, ніби запліднює Небесна сила, щоб був новий врожай, щоб творення світу продовжувалось.
   Вранці в святковому одязі люди йдуть до храму чи на капище. Вважалось дуже хорошою прикметою, якщо хазяїн чи хазяйка зможе принести додому вогонь Ярила – свічку з вогнем жертовного вогнища. Це знаменує наповнення дому духовним і тілесним благом через оновлення сімейного вогню. Після Богослужіння усі братаються, радіють, вітають один одного з Великоднем і Воскресінням природи. Вдома пригощаються крашанками й іншими освяченими стравами. Дуже схоже на великодні але християнські традиції, чи не так?
   Шкаралупу з освячених яєць у слов’ян було прийнято викидати у річку, щоб та допливла до волхвів-рахманів і сповістила про Великдень. Ще однією чудовою традицією, започаткованою слов’янами стало обов’язкове випікання на Великдень бабки-кулича, зараз ми його називаємо паскою.
   Коли готують бабки та куличі (або коли їдять яйця на Великдень), шкаралупи несуть до річки, пускають на воду і примовляють: «Пливіть-пливіть в рахманські краї, сповістіть рахманів про їх Великдень!
За повір’ям, шкаралупа повинна через 25 днів (за шестиденним Перуновим тижнем на 21 день) доплисти до волхвів-рахманів. Рахмани знаходяться в Ірії (слов’янський Рай), опікуючись нашим родом. Коли вони бачать шкаралупу, то знають, що Віра-Веда Православна міцна, і можна відсилати людям свою любов і допомогу. Рахмани виступають Радетелями – духовними вчителями, котрі свято бережуть Покон і Слов’янські Веди. Вони приходять до найсвітліших душ, благословляючи їх на найвище духовне служіння.
                                Зустріч сонця
                  Замовляння на хороший врожай
Приготування. Освятіть воду на Великдень і пучок жита.
Обійдіть свою ділянку за сонцем (за часовою стрілкою) і на кожному кутку говоріть замовляння, окропляйте за допомогою жита землю. Останнє замовляння скажіть посеред свого поля (городу). Замовляння потрібно промовите 9 раз:
«Сонце-Світило, Бог наш Ярило, по землі
Ти йдеш, тепло в руках несеш.
Урожаї Багаті хай будуть в моїй хаті,
Де Ярила-Бога зустрічають біля порогу.
Не стільки саджаю, скільки збираю – не три,
А п’ять, не десять, а двадцять п’ять.
Замикаю сої землі на святі замки,
На обережні ключі. Врожай в дім зазиваю!
Слава Ярилі, Богам і Предкам нашим!»


Комментарии (1)  
Среда 18 марта 2015
Сообщение прочтено 148 раз

  Писанка - символ Сонця, життя та його безсмертя; символ любові, краси, добра, щастя і радості, весняного відродження. Клали писанки віночком круг паски - для Бога; на блюдо із зерном – для людей; крашанки на пророслому вівсі – для батьків. И три свічки горіли в честь Отця і Сина і Духа Святого.
  Створення писанки - процес творчий. Він заворожує з першої хвилини. По-перше, дивовижне відчуття виникає від усвідомлення, що ви тримаєте в руці початок життя – яйце. Воно, ніби дихає зсередини. Та коли наступає сам процес розпису, воно поступово стає все темнішим аж доки ви не перестаєте бачити вже створених щойно знаків і візерунків. Перед вами тільки рівномірне чорне сяйво. Та варто лише нагріти темне яйце - віск розтане і крізь нього, наче дивовижна магія життя, проступають різнокольорові знаки.
  Традиційними кольорами у писанкарстві є білий, жовтий, зелений, червоний і чорний. Так за старослов’янською легендою, Чорна (Ряба) Птаха знесла світлоносне золоте яйце, з якого народився Всесвіт. Чорна земля, скинула білу фату зими. Тому в кольоровому виконанні Великдень червоний, Егорій – зелений, Купала – золотий (жовтий).
Починають розпис з білого і закінчують чорним. Окрім вже згаданих, дозволяється використання інших кольорів: коричневого, фіолетового, лілового, голубого, але тоді, яйце вже ближче до мальованки. Та кожен колір потрібно використовувати вдумливо, адже всі вони мають своє символічне значення.
 1. Червона фарба означає радість життя, любов, для молодих - надію на одруження.
...
Читать


Понедельник 16 марта 2015
Сообщение прочтено 142 раз

   Росписані фарбами яйця так і називалися – писанками. Слово це має і друге значення. Писанка (на санскриті «писанга») означає «красивий, яскравий». Уявляєте, з якої сивої давнини прийшов до нас цей звичай? Яйця фарбували по всій Русі. Найкрасивіші писанки робили в південних областях, сучасної України. Сам процес розпису писанки раніше вважався магічним обрядовим дійством.
   Писанки на Русі ніколи не робили для себе, а лише для подарунку, для вшанування померлих предків та Богів. Якщо врахувати, скільки рідних було в ті часи у людини і наскільки близько люди спілкувалися як між собою так і з Богами, то розписом яєць іноді займалася вся сім’я, аби лишень нікого не забути і не образити. Даруючи писанку, людина ніби говорила: ось, я бажаю тобі щастя і здоров’я. Були й майстри розпису яєць, називалися вони писанкарями і мали свої секрети. Адже навчитися розписувати яйця, щоб люди дивувалися, не так вже й просто. Так що ці секрети берегли.
   Сьогодні ми просто опускаємо яйце у фарбу або у кращому випадку робимо на ньому яскраві розводи, а раніше яйця розписували символами, геометричними фігурами - магічними знаками. Відбирали яйця для писанок досить строго. Не допускались не лише негарні за формою чи окрасою яйця, неможна була навіть брати яйця від старої птахи – тільки від молоденьких здорових курочок, і яйця повинні були бути заплідненими.
   Розписані яйця зберігали на найвидніших в хаті місцях: ставили їх на полички, клали під ікони, а то й гірляндами ікони обвішували. На протязі всього пасхального тижня сусіди і родичі ходили один до одного в гості і дарували свої писанки.
   Писанки — не єдиний вид магічних яєць, поширений на Україні. Є ще один різновид, що називається «крашанки». Ці яйця варили круто, фарбували в якийсь колір і урочисто з’їдали на світанку пасхальної неділі. Назва «крашанки» походить від слова «красити», а «писанки» — від слова «писати» (тобто розписувати, наносити візерунки). Крашанки зварені круто и призначені для їжі, в той час як писанки залишають сирими, щоб зберегти їх магію родючості.
...
Читать


Воскресенье 15 марта 2015
Сообщение прочтено 2267 раз

   Да уж, во истину, «… а Васька слушает, да ест…». Но при этом ни чего не мотает на свой ус… Ой, не Васька, а как вас там, мой дорогой друг, за кем вы ещё спрятались… Я с радостью расскажу вам всё, что вас интересует, если вы, конечно пожелаете это услышать. С самого начала я хочу сказать, что благодарна вам за беспокойство обо мне и моей судьбе, было очень приятно, но не более. В остальном же… скажем, проверка боем не удалась. Но поставленные вопросы, заставили меня откорректировать заметку специально для вас.)) Впрочем, я не жалею об этом. И попрошу вас – в очередной, но последний раз – попытаться, не принять, а выслушать ДРУГУЮ точку зрения, раз уж вы так настойчивы.)) Правда, я так и не поняла откуда вы взяли, теперь уже амулеты… А относительно ремёсел – имейте терпение.
   Послушав вас, начинаешь диву даваться, как это голливудские киношники и до сих пор не отсняли очередного оскароносного исторического блокбастера по вашей версии. Только послушайте себя. Бродил себе Андрей пару веков после смерти учителя по миру, пока не занесло его на берега Таврии. Сидел он на корабле, сидел, а потом как вскочил, да и решил, продусь пару тысяч км вглубь, гляну околицы, ну а раз проповедую я то и крест с собой прихвачу, да не простой, конечно, а по-украински, с размахом. Но не встретил никого по дороге старец, бродить надоело, ноша тяжела, холм высокий, река широка… Взял и воткнул тот крест в каменистый холмишко (во силищи у старичка было) с заповетом, мол живите, кто придёт сюда, да город построить не забудьте – с монастырями да церквями золотыми (не понятно только кто заповет слышал, раз аборигенов не было)! Не успел уйти от туда, манна небесная, откуда не возьмись навала человеческая, правда – дикая до ужаса. Сами не знают какой веры, каких традиций, чё делать, куда идти… Так несколько веков маялись, определиться не могли, вот перед крестом Андреевым и сидели думу думали. Тут самый умный говорит: - раз Андрей сам приходил да хрест водрузил - будем христианами православными. Сразу прибежал Владимир и всех покрестил дружно, из катакомб, да печер тут же вырос город белокаменный с церквями и монастырями, Нестор чинно записал, а история христианства и до сих пор это всё детально изучает и разбирается в деталях… А разбираться, судя по вашему рассказу, есть в чём!..
   А теперь, давайте всё же по порядку. Что было ДО Христианства. И какими были эти традиции на самом деле. Такими уж страшными, как нас кто-то хочет в том убедить? Или же нет. В историю вдаваться не будем, её и так все со школьной скамьи знают.
    Да, концепция добра и зла заложена в любой религии. И в славянских традициях, как и в христианских, она присутствует. Борьба добра (Белобога) и зла (Чернобога) хорошо проглядывается в народных сказках и в их героях, знакомых нам с детства (Кощей Бессмертный, Баба Яга, Соловей Разбойник, Змей Горыныч (несущий горе), им противостоят Богатыри, Иван-царевич, серый волк, Петушок-Золотой гребешок и пр.). И, как мы помним, Правда всегда побеждает Кривду. Пока что ничего жуткого.
   В христианском мире есть Рай, и есть Ад, и ты получишь по заслугам! Справедливо. Славяне на эти вопросы смотрели намного шире. Есть Навь – там зарождаются новые души дабы начать путь с наинизшей ступени развития, туда возвращаются провинившиеся души, чтобы начать путь с предыдущей ступени дабы попытаться исправить содеянное; Есть Явь – мир, где живём и творим свой путь мы с вами здесь и сейчас; Есть Правь – высший божественный мир, внепространста и вневремени, в котором пребывают наивысшие проявления Рода Всевышнего – Родные Боги. Крона Дерева Рода (жизни). И все люди, все существа в Яви должны жить по Законам Прави (это законы, которые лежат в основе всего сущего).
Читать


Комментарии (64)  
Четверг 12 марта 2015
Сообщение прочтено 101 раз
    Маленькі діти часто допитуються, як виходить, що з неживого яйця вилуплюються справжні пташенята? Подорослішавши, дітки довідуються, що в яйці з білка і жовтка розвивається зародок птахів і деяких тварин. Наші пращури знали про це ще за предковічних часів, тому й склали міф про те, як Сокіл-Род зніс золоте яйце, з якого потім утворився Всесвіт. Саме тому, наші предки вважали яйце символом першопочатку.
    Ось послухайте лише як в священних піснях слов’янського роду шанувалося яйце:
                            «Це Бог-Дажбог створив нам яйце,
                              Котре єси світ – зоря, що нам сяє.
                              І в тій безодні повісив Дажбог Землю нашу,
...
Читать

12Вперед | Указать страницу