<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в сообществе Союз читателей
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (2)
ZOG (1)
бабло (106)
війна (10)
влада (54)
воші (1)
ГАЗ (1)
гени (2)
герої (50)
гетто (67)
гниды (87)
гої (121)
гра (11)
Гроші (11)
діти (3)
євреї (76)
жиди (48)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (50)
КГБ (5)
Київ (5)
Кіт (1)
Крим (2)
лохи (94)
маца (1)
міфи (78)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (4)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
СБУ (3)
СРСР (3)
суд (1)
сша (6)
терор (20)
фарс (5)
фото (2)
ФСБ (2)
Хабад (64)
Хрень (94)
цены (1)
ЦРУ (1)
#

Календарь

 Май 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
#

Записи

Четверг 29 сентября 2016
Сообщение прочтено 243 раз
Робер | 2016-09-29 15:30:15

Над Бабьим Яром шелест диких трав.
Деревья смотрят грозно, по-судейски.
Все молча здесь кричит, и, шапку сняв,
я чувствую, как медленно седею.
И сам я, как сплошной беззвучный крик,
...
Читать

Воскресенье 28 августа 2016

Волинська дирекція «Укрпошти» відмовилася розповсюджувати партійну газету ВО «Свобода», в якій опубліковано критичну статтю про високу зарплату директора підприємства Ігоря Смілянського та низькі зарплати листонош і більшості українців.


Про це інформує власкор «Вголосу».

В газеті було опубліковано статтю «Золотий» начальник «Укрпошти». В ній йде мова про нового керівника підприємства Ігоря Смілянського, якому призначили зарплату в розмірі 333 тисяч гривень в місяць. У матеріалі висловлюється обурення високими зарплатами чиновників на тлі мізерних зарплат українців та рядових працівників «Укрпошти». Наголошується, що зарплата Ігоря Смілянського перевищуватиме навіть зарплату Президента США.

...
Читать
Суббота 3 октября 2015
Сообщение прочтено 302 раз
Робер | 2015-10-03 08:47:17

Книга А.Кузнецова «Бабий Яр» почему-то называется "романом-документом". Хотя по форме и по содержанию, это "произведение" является собственной фантазией Кузнецова, состряпанной по заданию КГБ, или творением самого КГБ.  В книге не используются никакие документы - лишь выдумки, слухи военного времени и пропагандистские разработки спецслужб. 
Почему же не стоит верить Кузнецову (здесь вы можете узнать о нем подробнее) или другому автору создавшему эту низкопробную лживую поделку?
Вверху, на снимке из немецкого архива видно как на Крещатике киевляне в сентябре 1941 года слушают громкоговоритель на автомобиле 637-й роты пропаганды. Два громкоговорителя на крыше направлены в разные стороны - вперед и назад.

Такой автомобиль является прекрасным средством массового оповещения - за пол-дня можно было объехать все улицы Киева того времени и оповестить всех жителей города. И мы видим, что немцы именно так оповещали киевлян. На нижнем фото мы снова видим этот автомобиль в Киеве - на его крыше рядом с громкоговорителями сидит солдат.

Профессор Ф. Богатырчук вспоминает, что когда в 24 сентября 1941 года в Киеве начались взрывы и пожары (подробнее об этом здесь) немцы через радиорупоры предупредили население Киева быть готовым к поголовной эвакуации. Понятно? Через радиорупоры предупредили всех. Возможно даже не только с помощью автомобилей с громкоговорящими установками, но и с помощью существовавшей в городе сети оповещения - той, через которую на 1 мая и 7 ноября до войны транслировали марши. Согласитесь, это самый простой, доступный и эффективный способ оповещения.
А что пишет автор(ы) книги «Бабий Яр»? Пишет, что якобы 28 сентября "на заборе наклеили серую афишку на плохой оберточной бумаге, без заглавия и без подписи: "Все жиды города Киева и его окрестностей должны явиться в понедельник 29 сентября 1941 года к 8 часам утра на угол Мельниковской и Дохтуровской..."". (Кстати, представляете себе всех евреев Киева на углу??)
 
В тот день 28 сентября 1941 года Киев выглядел вот так (больше фотографий здесь):

...
Читать
Вторник 14 апреля 2015
Сообщение прочтено 214 раз
Робер | 2015-04-14 18:44:36

Она везде, эта Украина. Она витает в воздухе, ей дышат, ей живут, её ненавидят, ей, оказавшейся во власти мифических бендеровцев, фашистов и заокеанских империалистов, искренне сочувствуют, сидя, как правило, на диване

"Бывали хуже времена,
Но не было подлей"

День первый

Февраль 2015 г. После почти двухлетней паузы возвращаюсь в Россию. Поезд "Калининград-Адлер" везет меня в Воронеж, на родину…

Проводница - милая женщина, любопытно расспрашивает: откуда, куда, надолго ли. Разговор обо всем и ни о чем, но некоторые детали его врезаются в память, затем анализируются.

- У нас такая хорошая СТРАНА, такая хорошая!! А город у нас вообще замечательный. Ты же студент, говоришь? У нас в Калининграде тоже такие студентики хорошие мальчики и девочки. Все так хорошо, так замечательно, так замечательно! - скороговоркой, веруя в сказанное, словно заклинание, повторяет она как бы зазубренный текст.

Иронии и издёвки при этом нет. Все взаправду.

Дальше еще забавнее. На остановке детское лицо взрослой женщины с печальным видом меняется, и она рассказывает о том, что действительно волнует:

- Снова идут за баблом, - вздыхая, с опаской на лице.

- Кто идет?

- Да ревизоры! Вон, смотри. Контролируют, все ли в порядке. В прошлый раз пятихатку содрали. Прикинь, только за то, что ценник эржэдэшный слетел. И они на меня, что печенье, мол, не мое, что я им торгую. Ох, как достало все это!

- И часто такое бывает?

- Да каждый раз к чему-то придираются! Вон пассажирка какая-то забыла пакет с продуктами. Мы его держали поначалу. Думали, может, придет. А они там портиться стали. Мы их собакам и скормили. Через две недели она пришла за своим пакетом, да такой скандал закатила, жалобу на нас накатала. И что думаешь? Оштрафовали! Всегда какую-то пылинку найдут в вагоне, к чему-то придираются и из зарплаты вычитают. Ну, а что поделаешь? - разводя руками, негодует проводница.

Во время прогулки по перрону в Курске снова заводим разговор. На этот раз говорим об … угле.

- Я когда на Урал ездила, там такой уголь певучий, знаешь?! - все с более возрастающим энтузиазмом говорит проводница.

- Как певучий? О чем Вы?

- Да, да, певучий. Когда он горит, кристаллы распадаются и такие красивые звуки издают. Уголек свистит и поет. По ночам, когда я на дежурстве была, всегда слушала, как уголь поет. Так красиво, так красиво!!! - глаза ее озаряются и приобретают какой-то особый смысл.

Поезд мчится на юг. Стук колес, который люблю с детства, усиливается, особенно когда переходим на стрелки, и железнодорожная монофония в этот момент сменяется полифонией, звуки усложняются, услаждая слух. За окном мелькают изредка попадающиеся фонари, как правило, на переездах. Интенсивность их света такова, что они на миг освещают салон вагона и потом снова за окном наступает тьма, тьма бескрайних российских просторов.

Заказываю чай. Подают стакан в железной оправе, на котором изображена Спасская башня московского Кремля, та самая, что с часами, которые каждый год 31 декабря поздно вечером так торжественно уводят нас из одного имперского года в другой. Непредставимых масштабов башня с огромной коммунистической звездой воткнута в земной шар, превышая его по размерам. Своей остроконечной звездой она впивается в звезды, задевая другие галактики. Из-под башни как бы из-под ее шарашкиных подвалов вылетают в большом богатстве ракеты и спутники. Какая, однако, сильная метафора!

День второй

Прибываю
Читать

Среда 10 декабря 2014

Интернет-тролли являются одним из главных оружий Владимира Путина в пропагандистской войне против Украины .

Секции комментариев в интернет-изданиях заполнены российскими пропагандистами, делая невозможным какой-либо диалог, и некоторые издания вынуждены закрывать статьи для комментариев, пишет Forbes. Редактор британской The Guardian сообщал, что статьи об Украине собирают по 40 тысяч комментариев.

“Армия интернет-троллей, которые навязывают вымышленную Кремлем параллельную реальность россиянам и скептической западной аудитории, - это вопрос жизни и смерти для путинского режима. Если россияне не поверят в эти истории, то Путин потеряет высокие рейтинги, благодаря которым держится его режим”, - цитирует издание Голос Америки.

По наблюдениям автора статьи, высказывания кремлевских ботов представляют собой общие фразы из “супового набора” заготовок на все случаи жизни, среди которых самыми популярными являются личные оскорбления. Кроме того, боты никогда не признают своих ошибок, даже если их “прижать к стенке неопровержимыми доказательствами” и отрицают очевидное, уточняет издание.

“Поскольку тролли всегда следуют спущенным сверху сценариям, то их анализ может показать картину надежд и страхов Путина и его окружения. Украина, по рассказам Кремля, - это незаконное и преступное государственное образование, нацисты, недостойные помощи и доверия Запада. Помощь США приведет к третьей мировой войне, и “решительный Путин”, не раздумывая, применит ядерное оружие, и Запад проиграет”, - говорится в статье.

Однако автор полагает, что Россия в этой войне все равно проиграет – поддержка российского лидера будет падать пропорционально увеличению количества жертв.

“Во время своего ежегодного послания Путин мог похвалиться только возвращением “сакрального” Крыма и объяснить все проблемы ненавистью к Западу. Владимир, если это все, что у тебя есть, - лучше молчать”, - резюмирует автор.

Суббота 2 августа 2014

Марианна Долинская (1891—1928, Творки) — цыганка из табора, находившегося поблизости от деревни Антоновка близ Радома. В ночь с 11 по 12 декабря 1923 года, пребывая в состоянии помешательства, убила четырёх своих детей, повесив их на дереве. Сделанная во время следствия фотография её погибших детей позднее ошибочно использовалась как свидетельство о преступлениях УПА на территории Польши.


Польша,Фото,дети,варшава,Резня,фальсификации,Цыганка,Радом,мёртвые дети повешенные на дереве
Марианна Долинская

В начале зимы 1923 года население деревень близ г. Радом находилось в бедственном положении, страдая от нищеты и голода. Местные цыганские группы оказались под особо пристальным наблюдением полиции, так как они часто оказывались замешаны в кражах скота и продуктов питания с местных ферм. За неделю до убийства 40-летний муж Долинской был арестован за несколько краж. Женщина осталась одна с четырьмя голодными детьми. Не имея возможности рассчитывать ни на помощь местного населения, ни на поддержку от цыган, кочующих с семьями по замерзающей местности между сёлами Домброва Козловска и Шитски она постепенно впала в состояние помешательства и решила, что единственный способ уберечь детей от голода — это убить их. 11 декабря 1923 около 20 часов она повесила на дереве четверых своих детей: Софию (6 месяцев), Антония (3 года), Бронислава (5 лет) и Стефана (7 лет). На следующий день около 13 часов Долинская пришла в полицейский участок в Радоме и призналась в убийстве. Полиция выехала на место и обнаружила, что убийство на самом деле имело место. Долинская была арестована, и фотограф из Радома сделал несколько фотографий повешенных детей.


...
Читать

Пятница 30 мая 2014
МЗС України висловлює рішучий протест у зв'язку з діями Росії, спрямованими на відверте знищення системи освіти в тимчасово окупованій Росією Автономній Республіці Крим. Про це йдеться в заяві МЗС України, повідомили УНІАН у прес-службі міністерства.

«Численні звернення громадян, сигнали міжнародних правозахисних організацій, обурення батьків, вчителів і учнів ігноруються російською стороною. Шляхом тиску і залякування прискореними темпами відбувається насильницька русифікація багатонаціонального Криму», - йдеться в заяві.

Зокрема, у МЗС обурені наміром незаконної влади перетворити єдину гімназію в Сімферополі з українською мовою навчання на російськомовну.

У міністерстві зазначили, що, відповідно до Закону України від 15 квітня 2014 року «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта, відповідно до норм і принципів міжнародного права.

«У зв’язку з цим, закликаємо російську сторону до цивілізованого і поважливого ставлення до культурно-історичних, етнічних, цивілізаційних надбань цієї древньої землі і вимагаємо не порушувати прав кожного її мешканця на освіту рідною мовою», - наголошується в заяві МЗС України.

30 травня цього року з цього приводу до МЗС РФ було передано офіційну ноту-протесту МЗС України.

Среда 4 сентября 2013

Голова Харківської облдержадміністрації етнічний жид і українофоб Михайло Добкін обізвав відомого українського мовознавця Юрія Шевельова "пособником" фашистів".

Про це чиновник написав у своєму Twitter , коментуючи інформацію про наміри влади Харкова зняти дошку Шевельову.

"Юрій Володимирович Шевельов - зрадник, дезертир, пособник фашистів в окупованому Харкові. Ось він кумир Жадана, Варченок, Авакова та інших", - написав він.

 

Коментуючи той факт , що в Харкові, незважаючи на перешкоди, відкрили дошку Шевельову, він написав: "Мерзотники фашистські своєму фашистському мерзотникові дошку прибили. Похапцем і в темряві, як і личить зрадникові".

Як відомо, у Харкові на два дні раніше запланованого відкрили меморіальну дошку мовознавцю - славісту, історику літератури та громадському діячеві Шевельову.

Офіційне відкриття дошки планувалося на 5 вересня, але подія відбулася ввечері 3-го , "в надзвичайному і позаплановому режимі".

Юрій Шевельов (Шерех) (1908-2002) - славіст-мовознавець, історик української літератури, літературний і театральний критик, активний учасник наукового та культурного життя української еміґрації.

Народився у Харкові у дворянській родині німців Шнейдерів. У Першу світову батько змінив прізвище на Шевельов. У 1933-43 роках - доцент Харківського університету. Викладав у Олеся Гончара. З 1944 року - на еміграції.

Професор Гарвардського, Колумбійського університетів. Іноземний член НАН України (1991). Член Американського лінгвістичного товариства, Польського інституту мистецтв і науки в США.

Почесний доктор Альбертського, Люндського, Харківського університетів та Києво-Могилянської академії. Головний редактор журналу "Сучасність".

Автор 17 книг і фундаментальних наукових праць про історію слов'янських мов, української мови та літератури.

Українська правда

Вторник 25 декабря 2012


українська мова,євреї,жиди,українофобія,русифікація

До редакції Українських Видань “Інституту для вивчення СССР”.

Я довідався, що після видання моєї монографії — “Жидівська автономія на Україні” - виникли сумніви щодо уживаних мною термінів “жид” і “жидівський” замість прийнятих у Совєтській Україні “єврей” і “єврейський”.

З приводу цих сумнівів стверджую, що термін “жид” є властивий українській мові як теж іншим слов’янським мовам (наприклад: польська, чеська, білоруська), уживання його в згаданих мовах є природне і не має зневажливого характеру, як у мові російській. Уважаю, що в Совєтській Україні приписано уживати виключно слова “єврей” зі святенництва, щоб не викликати у читачів, котрі звикли до образливого сенсу слова “жид” у російській мові, запідозріння автора в антисемітизмі. Очевидно, ніхто з читачів моєї Монографії не запідозрить в антисемітизмі її національно-жидівського автора.

І справді, я уживаю послідовно цієї термінології в моїх українських творах уже з 1918 р., коли я почав говорити та писати українською мовою. Так, уже моя перша більша праця в українській мові — “Листи жидівського соціял-демократа про Україну”, котру я видав у Відні в 1921 р., уживає виключно термін “жид”.

Так само моя стаття про становище жидівства в СССР, надрукована в ч. 16 “Українського Збірника” в “Інституті для вивчення СССР” у Мюнхені, уживає термінів “жид”, “жидівський” і т. д. Взагалі, я засадничо ніколи не погодився б на уживання терміну “єврей” у моїх українських працях, бо добачав би в тому святенництво та боягузство.

ІІроф. д-р Соломон Ґольдельман

Єрусалим, січень 1964.

 

Суббота 3 ноября 2012
Сообщение прочтено 254 раз
Робер | 2012-11-03 00:48:56

 

Думалося: ну який там біс на Сході і Півдні буде ще за них голосувати, коли вони для свого електорату не вдарила й пальцем об палець. До того ж статистика показує, що у російськомовних регіонах відбувається повільне, але неухильне вимирання. Злочинність там зросла в чотири рази, алкоголізм і наркоманія, суїцидальні настрої, захворювання на туберкульоз і СНІД прогресують Матеріал друкованого видання. 

Депресивними ці регіони визнали уже й самі регіонали. Але виходить, що для влади такий стан найвигідніший. Люди, залежні, забиті й неосвічені – це скарб, який влада плекає, підкидаючи кістки й огризки з панського столу лише перед самими виборами. Кого з високопоставлених регіоналів не запитували, за кого вони голосували, усі відповідали, як по писаному: «за будущєє». Звичайно, у кожного воно своє: Азаров, Пшонка і завгар голосували «за будущєє» своїх синів, Льовочкін – «за будущєє» сестри, Допа і Клюєв – «за будущєє» братішків. І навіть перша леді завгара – теж «за будущєє». Правда, ще додала зі смутком: «Хлєбушек шоби бил і до хлєба...»

Я ледь не заридав. Ну, це ж треба: подарувати народові двох синочків-мільярдерів і мріяти про «хлєбушек». Що й казати: якщо отаке будущєє у перших ледів і є, то хіба в африканських племенах. Ну, та ще в білорусів.

Зате синочки сміливо дивляться у майбутнє і готові перейняти від баті бразди правлєнія. Та й пора, бо батя, будучи в передпенсійному віці, вже плутає слова, наголоси і букви, і все більше нагадує незабутнього Лєоніда Ілліча...

А тим часом вісті з дільниць скидаються на зведення з фронтів. Іде справжня битва. Віце-президент ПА ОБСЄ Вальбурга Габсбурґ Дуглас заявила, що «з огляду на зловживання владою та занадто велику роль на цих виборах грошей, схоже, що демократичний процес почав іти зворотнім шляхом в Україні». Те саме чути і від голови місії спостерігачів від ПАРЄ Андреаса Ґросса: «Ці вибори не привели до реалізації того демократичного потенціалу, що має українське суспільство. Ми вважаємо, що український народ заслуговує на краще, аніж на це спотворення волі українського народу». Але невтомна Ганна Герман, навіть не почервонівши, протьохкала: «висновки ОБСЄ продемонстрували, що ми йдемо правильним шляхом». Штатні наперсточники мають таку саму думку: «Ці оцінки дають нам великий кредит довіри і можливість сказати, що ми йдемо правильним шляхом». Плюй такому в очі – скаже: дощик падає. «Влада організувала процес і не допустила масових фальсифікацій», – заливається Костя Бондаренко.

А був же ж, був колись нормальним пацаном. Разом у «Поступі» працювали. А як у Києв поїхав, так і зхрунився, до окупантів подався. Здавалося б, цинічнішого лизуна від Погребинського і Піховшека вже не знайти. Аж ні – такі фрукти не переводяться.

А у мене знаєте, який настрій? Кожному опозиціонеру, який голосував за цей виборчий закон, плюнути в писок. Хіба неясно було, чим усе завершиться? А як уже конче мала бути мажоритарка, то чому не в два тури, як у цивілізованих країнах?

Таке враження, що нас просто тупо кинули. Бо хитрий кролик націлився на президентські вибори. Навіщо йому більшість? Навіщо відповідальність за стан економіки напередодні нової кризи?

До того ж у випадку перемоги опозиції з’явився б шанс випустити на волю тих, що за ґратами. А кому це треба? Новоспеченим вождям і вождикам уже точно не треба. Нехай і далі сидять. Тому розпачливе волання Юлі про голодування само собою розчиниться у повітрі, бо ніхто його не підтримає. Якщо хтось і буде боротися за голоси, то самі мажоритарники, а вождики хутенько хляпнуть на лаври і заспокояться. Усе ж пішло за планом.

Здивувала мене реакція американської та ізраїльської преси: «Антисемітська партія під назвою «Свобода» буде ґрунтовно представлена в українському парламенті»,
Читать

123Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены