72 года назад две империи - СССР и Германия решили изменить итоги первой мировой и подписали пакт о начале Второй Мировой войны.

Можно сказать, что сегодня было положено  начало WW2, унесшей десятки миллионов жизней.

Нельзя забывать что агрессивная политика СССР привела к величайшей трагедии.

Наибольшие потери в WW2 понесла Украина.

Депутаты Львовского горсовета приняли обращения в поддержку экс-премьера Юлии Тимошенко и против лишения Романа Шухевича и Степана Бандеры званий "Герой Украины"

Госровет считает, что в Украине "фактически ликвидирована демократия".

"Виктор Янукович и его команда не прошли испытание властью. Они не смогли поставить интересы общества и государства выше, чем собственные инстинкты мести, страха, вседозволенности, зависти. Они сдают национальные интересы, разрушают экономику, устанавливают тотальную коррупцию, уничтожают украинские ценности, фальсифицируют украинскую историю. Они не в состоянии управлять европейским государством", - сказано в документе.

"Но для того, чтобы сохранить демократическое право украинцев выбирать и менять власть, уже сегодня все должны приложить максимум усилий, чтобы не дать установить в Украине режим тотальной диктатуры, отобрать наше право свободного политического выбора, право на собственное мнение", - говорится в обращении.

Депутаты требуют немедленного освобождения Тимошенко "и всех, кого преследуют за политические взгляды".

Отсутствие успеха в экономические сфере компенсируется избитые коммунистическими лозунгами о войне, красные флаги, возрождения фашизма подобное. При этом идет сознательное натравливание разных регионов Украины друг на друга согласно сценарию, написанному российскими политтехнологами. Оказывается, что Украина является единственным государством, где гонению подвергаются те фигуры, которые боролись за ее независимость: Мазепа, Петлюра, Шухевич, Бандера и другие. Зато величаются Екатерина II, Ленин, Сталин и другие поработители народа. Попытка лишить звания Героев Украины превращает гуманитарную политику государства в откровенный фарс », - сказано в заявлении. 

Кроме того, Львовский горсовет принял заявление о том, что главнокомандующий УПА Роман Шухевич и лидер ОУН Степан Бандера являются героями Украины, независимо от решения "украиноненавистников".

"Примитивная судебная тяжба с лишением званий Героя Украины Бандеры и Шухевича свидетельствуют о полном отсутствии государственнической ориентации у правящей в Украине партии. Гуманитарная сфера полностью отдана коммунистам и пророссийски настроенным кругам, что ведет к расколу Украины на два лагеря", - говорится в нем.

Львовский горсовет констатирует, что такими действиями полностью дискредитируются правительственные награды и звания.

«Эти звания как народная память будут храниться вечно в отличие от современных политических конъюнктурщиков, которые забудутся через несколько лет. Требуем от Президента Украины прекратить переписывание истории и глумление над памятью украинских героев», - отметили депутаты.

"Почетные граждане Львова и других городов Украины Степан Бандера и Роман Шухевич не нуждаются званиях от коммунистов и украиноненавистников. Звания героев им присвоил украинский народ так же, как и тысячам других патриотов, отдавших свою жизнь за свободу Украины", - уверены депутаты.

Такого не робили ані поляки в 1939, ані нацисти в 1944. Радянська міліція розстрілювала масово - з автоматів, через віконця для передачі їжі. Або кидала в камери гранати. Деякі з цих камер довелося замурувати - і ексгумацію провели вже взимку.

Червень 1941 року запам'ятався на Західній Україні не тільки нападом нацистської Німеччини, але й кривавими розправами, вчиненими нібито своєю ж державою в тилу.

Йдеться про досі нечуване явище, навіть у практиці Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) СРСР - масові розстріли політичних в'язнів у тюрмах Західної України протягом кінця червня - початку липня 1941 року.

"Історична Правда" наводить приклади трьох таких розправ: у тюрмах Львова, соляних шахтах Саліни і в тюрмі Луцька. Сьогоднішній текст присвячено масовим убивствами у Львові. 

На прикладі Львова можна достеменно показати криваву діяльність "доблесних борців із контрреволюцією".

У самому Львові було три в'яниці: № 1 - на Лонцького, № 2 - Замарстинівська та № 4 - Бриґідки. Тюрма № 3 перебувала у замку м. Золочева, що близько сімдесяти кілометрів  від Львова - сюди відправляли в'язнів, коли львівські тюрми були переповнені (а таки були переповнені: у тюрмі на Лонцького при ліміті 1500 осіб перебувало 3 638 в'язнів).

У тюрмах Львівщини станом на 22 червня 1941 року було 5 424 в'язні. Більшості інкримінували злочини за статтею 54 карного кодексу УРСР, тобто - контрреволюційну діяльність.

"Процес 59-ти". У грудні 1940-го львів'ян засуджували за те, що вони - українці

Негайними офіційними заходами у вирішенні проблеми переповнення в'язниць стали наказ № 2445/М наркома державної безпеки Меркулова від 23 червня 1941 р. та наказ начальника тюремного управління НКВД УРСР капітана державної безпеки Філіппова від 23 червня 1941 р.

У першому документі йшлося про терміновий облік усіх в'язнів у тюрмах та розподіл на тих, що підлягають депортації в концтабори ГУЛАГУ, і тих, кого необхідно розстріляти (це завдання покладалося на місцеве керівництво НКГБ).

У другому документі йшлося про евакуацію в'язнів, до нього додавався "План евакуації", згідно з яким депортації з Львівської області підлягало 5 тисяч арештантів. Для цього виділялося 204 вагони.

Згідно з інструкцією НКВД СРСР від 29 грудня 1939 р., один вагон ешелону вміщував тридцять депортованих осіб, отже вказаних вагонів вистачало б на евакуацію 6 800 в'язнів. Проте евакуювали лише 1822 із 5 000 запланованих.

3602 людини залишились у тюрмах Львова. А куди поділися ешелони - документи мовчать.

Самі ж екзекуції розпочалися 22 червня - розстріляно засуджених до смертної кари. Із проміжного звіту начальника тюремного відділення УНКВД Львівської області Лермана відомо, що станом на 24 червня у тюрмах Львова та Золочева було розстріляно 2072 особи.

26 червня затвердили розстрільні списки - ще 2068 осіб підлягали знищенню. Їх вбили протягом 24-28 червня.

Таким чином у Львівській області було розстріляно 4140 в'язнів. Проте підрахунки не узгоджуються: залишилося у тюрмах 3 602 особи, а розстріляли більше.

Відповідь на це питання дає доповідна того ж таки Лермана: тут йшлося також про надходження нових ув'язнених. Тюремні документи на цих людей належним чином не оформлювали.

У більшості випадків навіть не викладали звинувачень, проте упевнено називали причетними до ОУН, шпигунами, диверсантам - тобто особами, котрих належить розстріляти.

Це лише один фрагмент трагічної статистики, поняття, розділеного
Читать

Мені здається, все гранично зрозуміло. Янукович на посаді президента продовжує діяти на знищення в Україні всього українського. У цьому він і справді "тому що послідовний". Він - послідовний очільник окупаційної влади. А отже - прибічник її окупаційних символів. Та й чого б йому було не підписувати того, за що раніше проголосував відданий йому парламент? Усе логічно: відданий президентові парламент проголосував - президент підписав.

Хтось насправді сподівався чогось іншого? Мені здається, вони підуть далі і ще багато чого символічного наголосують і напідписують. Наприклад, про повернення свята 7 листопада - ще цього ж року або найпізніше наступного. Бо якщо вже знущатися - то на повну. От вони всі разом і знущаються. За це їхній електорат їх і любить. За це він і пробачить їм будь-яке "покращення життя" і все одно, за будь-яких обставин, за них голосуватиме. Бо вони ж "нагнулі бендєр" - і це найголовніше.

Юрій Андрухович

Рано утром 30 июня 1941 г. Львов был занят немецкими войсками. В город вошли части 1-й горнострелковой дивизии 49-го горнострелкового корпуса 17-й армии, а также батальон полка особого назначения “Бранденбург” с приданным украинским батальоном “Нахтигаль”. Во второй половине дня во Львове появилась походная группа ОУН (б), которая вечером того же дня на скорую руку провела собрание украинских национальных организаций, на котором было объявлено о независимости Украины и назначен глава “правительства” - первый заместитель Бандеры Я. Стецько; последний поручил И. Равлику организовать милицию для установления порядка и обеспечения безопасности граждан, а также приказал передать по радио сообщение о провозглашении независимости Украины [1].

Сформированная ОУН милиция, используя обнаружение в тюрьмах города жертв массовых расстрелов, совершенных НКВД в конце июня, возложила на евреев коллективную ответственность за эти убийства и еще в тот же день приступила к арестам евреев-мужчин. Арестованные доставлялись на участки милиции и уже там подвергались истязаниям. Часть арестованных была пригнана в тюрьмы города, чтобы похоронить обнаруженные там жертвы НКВД. В телеграмме 49-го горнострелкового корпуса в штаб 17-й армии, отправленной в 12.00 1 июля, об этих жертвах говорится следующее: “…После вступления немецких войск 30.6.41 во Львов в трех тюрьмах города были обнаружены несколько сот трупов мужчин и женщин, которые были убиты в течение последних дней. Так, в подвалах военной тюрьмы Львова только в одной камере были обнаружены около 120 трупов мужчин и женщин, сложенных друг на друга. Наибольшее количество убитых было выявлено в тюрьме ГПУ. В одной комнате тюрьмы друг на друге лежали 65 трупов мужчин и женщин. Во дворе тюрьмы были обнаружены 2 массовые могилы, в которых находилось около 150 трупов. Еще одна массовая могила была подготовлена для захоронения других убитых. В камерах тюрьмы ГПУ также находится много убитых, точное количество которых не могло быть установлено, так как вход в эти камеры замурован. Как показал осмотр обнаруженных трупов, убийству предшествовали сильные пытки и истязания. На всех частях тела трупов имеются тяжелые ранения от ударов и уколов. У некоторых трупов были раздавлены и переломаны пальцы рук и ног. Убитые в основном являются украинцами, остальные поляки. По показаниям свидетелей, в эту тюрьму были также доставлены 2 раненых немецких летчика… Наверняка, и оба этих летчика находятся среди убитых, которых невозможно идентифицировать” [2].

30 июня в тюрьме НКВД (Бригидки) побывал будущий известный немецкий политик от блока ХДС/ХСС, а тогда офицер вермахта Франц Йозеф Штраус. Увиденное в тюрьме он позднее описал так: “…Вместе с офицером батареи лейтенантом Венк я поехал во Львов… В городе стоял запах пожарищ и трупный смрад. Перед тюрьмой или казармой мы заметили необычное столпотворение народа. Русские зверски убили сотни заключенных. Мертвыми или полумертвыми они побросали свои жертвы в казематы, облили бензином и подожгли. Когда мы туда протолкнулись, как раз выносили первые трупы – до неузнаваемости сгоревшую человеческую плоть. Мертвые были уложены рядами во дворе, затем впустили родственников, чтобы те опознали своих близких. Неописуемые сцены! Ко мне подходили то полька, то украинка, хватали меня, плакали и кричали, показывая фотографии родных. Вдруг я увидел, как рядом со мной упал лейтенант Венк, храбрый и имеющий военный опыт офицер…” [3].

В такой обстановке евреев, пригнанных в тюрьмы для захоронения убитых, избивали до смерти или расстреливали. Происходившее даже обратило на себя внимание участников совещания в штабе 1-й горнострелковой дивизии: “Во время совещания командиров, - значится в журнале боевых действий дивизии за 1 июля - были слышны выстрелы в тюрьме ГПУ г.Львова, где евреи должны были хоронить убитых здесь русскими в последние недели по еврейскому
Читать

Персональну відповідальність за події у Львові 9 травня несе Президент Віктор ЯНУКОВИЧ.

Про це йдеться у заяві ВО «Батьківщина».

«Відтак радник ЯНУКОВИЧА Ганна ГЕРМАН мала би набратися сміливості зайти в президентський кабінет і назвати речі своїми іменами, а не відбілювати свого шефа від очевидної провини за безчинство», - заявили у «Батьківщині», коментуючи думку Г.ГЕРМАН про причини сутички у Львові на День перемоги.

«Не ТИМОШЕНКО, а Партія регіонів імені ЯНУКОВИЧА порушила спокійну і толерантну підготовку країни до Дня перемоги безвідповідальним законом про червоні прапори. Не ТИМОШЕНКО, а підлегла ЯНУКОВИЧУ міліція організувала зелений коридор провокаторам із радикальних проросійських організацій, які й не приховували своєї мети організувати безлад у Львові», - йдеться у заяві.

У зв’язку з цим у партії «Батьківщина» підкреслюють, що вперше за роки незалежності 9 травня перетворилося на день, що розколов країну. «Саме ЯНУКОВИЧ став першим із чотирьох українських президентів, за урядування якого 9 травня перетворилося на день насильства і розколу країни», - йдеться у заяві.

Крім того, у «Батьківщині» вважають активне обговорення сутичок у ЗМІ спробою влади відвернути увагу суспільства від зростання цін і тарифів, погіршення життя у країні загалом.

«Мета ЯНУКОВИЧА очевидна. Протягом тривалого часу засоби масової інформації були зайняті обговоренням доцільності чи недоцільності рішення влади в обов’язковому порядку вивішувати в ці дні червоні прапори, а після 9 травня переймаються сутичками, конфліктами та протистояннями. Суспільну увагу цілеспрямовано відведено від зростання цін на продукти харчування, на паливо, від драконівських житлово-комунальних тарифів, від катастрофічного погіршення життя у країні. І це ще раз доводить цинізм і брутальність методів нинішньої влади, готової зіштовхувати лобами людей, щоб уникнути відповідальності за економічний провал в країні», - зазначає прес-служба.

Водночас, у «Батьківщині» мають надію, що у президента “вистачить розуму схаменутися і накласти вето на закон “Про внесення змін до Закону України «Про увічнення Перемоги в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років» (щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги).

«Цей документ розколює Україну і сіє ворожнечу між громадянами в різних частинах нашої країни. Він порушує виборчу обіцянку ЯНУКОВИЧА, який божився запровадити мораторій на ідеологічні питання, що роз’єднують суспільство», - йдеться у заяві «Батьківщини».

Як повідомляв УНІАН, 21 квітня 2011 року міськрада Львова заборонила вивішувати червоні прапори в День Перемоги.

6 травня Львівський окружний адмінсуд заборонив проведення 9 травня в місті будь-яких масових заходів.

Незважаючи на це, 9 травня після офіційних заходів біля Пагорба Слави і Марсового поля у Львові відбулися зіткнення між представниками патріотичних сил і особами, які намагалися святкувати під черврними прапорами , - представниками партій КПУ, «Родина», «Русское единство» і нібито ветеранами.

За даними ВО "Свобода", під час зіткнень у Львові було затримано п`ять активістів і прихильників парторганізації «Свободи». Крім того, в лікарню потрапили двоє її членів. Одному, 1983 р.н., прострелили ногу, другому, 1988 р.н., міліцейським кийком розбили голову, лікарі діагностували в нього струс мозку.

"Своей отставкой Михаил Цымбалюк выразил протест против действий правоохранительных органов, которые вопреки решению суда о запрете митингов фактически под конвоем завели в город провокаторов, которые реализовали сценарий, написанный за пределами Украины".

По его словам, ни губернатор, ни другие руководители города не знали, что правоохранительные органы "по прямому указанию министра впустили автобусы с провокаторами, которые были утром задержаны в окрестностях Львова".

По информации нардепа, в этих автобусах находилось "полторы сотни российских шовинистов, которым милиция позволила спокойно провести митинг на Холме Славы и развернуть красный флаг, чем прямо нарушила закон".

Кто бы сомневался, что эта провокация была спланирована властью, она же Партия регионов... а ими как всегда руководили  российские спецслужбы... исподволь готовили провокацию, подонки... да еще и на форумы и блоги запустили свою агентуру поднимать визг... наша власть работает на чужую державу...

Вопрос обязательного вывешивания копий Знамени Победы 9 мая вызвал бурную реакцию не только украинцев и общин западных областей Украины. Для крымских татар любое знамя красного цвета болезненно воспринимается даже если это Знамя Победы. Об этом накануне вечером, 6 мая, в эфире «Шустер Live» сообщил народный депутат Украины Олесь Доний. Так, по его словам, в Музее современного крымско-татарского искусства в Бахчисарае находится очень грязный красный флаг с советским гербом. «Я вначале не понял и спросил у работников музея, что это, собственно, означает. Мне ответили, следующее: «Это наше старшее поколение любит показывать пример молодому поколению, люди ходят по красному полотну». У нас нет презренного отношения к флагам, а там, в Крыму, где крымско-татарский народ пережил депортацию, который пережил физическое истребление, старики показывают пример отношения к этой символике. Символике, под которой убивали и истребляли нацию», - сказал Олесь Доний.

Напомню, дискуссия в обществе по поводу реанимирования фашистско-советских символов была спровоцирована внесением изменений в Закон «Об увековечивании Победы в Великой Отечественной войне 1941-1945 годов (относительно порядка официального использования копий Флага Победы)». Изменения обязывают органы местного самоуправления вместе с символами украинского государства вывесить еще и копии Знамени Победы. Правда, закон не указывает кто будет финансировать этот идиотизим.

Вперше в історії України було вручено Народну Шевченківську премію. Її під час урочистостей у Холодному Яру біля пам'ятника на місці останнього бою отамана Василя Чучупака вручили письменнику Василю Шкляру за його історичний роман "Чорний ворон".

Як повідомив представник "Холодноярської Ініціативи" Андрій Юсов, на сьогоднішній день зібрано понад 255 тисяч грн. Люди аплодували, вигукували "Слава!".

Юсов запитав у присутніх, хто за те, щоб вручити Народну Шевченківську премію Шкляру. Усі проголосували одностайно, "за".

"За повернення українській нації історичної пам'яті вручаємо Василю Шкляру Народну Шевченківську премію", - сказав Юсов.

Нагадаємо, Шкляр, якому Шевченківський комітет присудив премію з літератури за роман "Залишенець" ("Чорний Ворон"), звернувся з листом до Президента Віктора Януковича, в якому попросив перенести вручення йому нагороди на період, коли при владі не буде Міністра освіти Дмитра Табачника. У наступному указі глави держави про присудження премій ім'я Шкляра не згадувалося.