<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в сообществе Союз читателей
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (2)
ZOG (1)
бабло (106)
війна (10)
влада (54)
воші (1)
ГАЗ (1)
гени (2)
герої (50)
гетто (67)
гниды (87)
гої (121)
гра (11)
Гроші (11)
діти (3)
євреї (76)
жиди (48)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (50)
КГБ (5)
Київ (5)
Кіт (1)
Крим (2)
лохи (94)
маца (1)
міфи (78)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (4)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
СБУ (3)
СРСР (3)
суд (1)
сша (6)
терор (20)
фарс (5)
фото (2)
ФСБ (2)
Хабад (64)
Хрень (94)
цены (1)
ЦРУ (1)
#

Календарь

 Октябрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
#

Записи

Вторник 14 апреля 2015
Сообщение прочтено 272 раз
Робер | 2015-04-14 18:44:36

Она везде, эта Украина. Она витает в воздухе, ей дышат, ей живут, её ненавидят, ей, оказавшейся во власти мифических бендеровцев, фашистов и заокеанских империалистов, искренне сочувствуют, сидя, как правило, на диване

"Бывали хуже времена,
Но не было подлей"

День первый

Февраль 2015 г. После почти двухлетней паузы возвращаюсь в Россию. Поезд "Калининград-Адлер" везет меня в Воронеж, на родину…

Проводница - милая женщина, любопытно расспрашивает: откуда, куда, надолго ли. Разговор обо всем и ни о чем, но некоторые детали его врезаются в память, затем анализируются.

- У нас такая хорошая СТРАНА, такая хорошая!! А город у нас вообще замечательный. Ты же студент, говоришь? У нас в Калининграде тоже такие студентики хорошие мальчики и девочки. Все так хорошо, так замечательно, так замечательно! - скороговоркой, веруя в сказанное, словно заклинание, повторяет она как бы зазубренный текст.

Иронии и издёвки при этом нет. Все взаправду.

Дальше еще забавнее. На остановке детское лицо взрослой женщины с печальным видом меняется, и она рассказывает о том, что действительно волнует:

- Снова идут за баблом, - вздыхая, с опаской на лице.

- Кто идет?

- Да ревизоры! Вон, смотри. Контролируют, все ли в порядке. В прошлый раз пятихатку содрали. Прикинь, только за то, что ценник эржэдэшный слетел. И они на меня, что печенье, мол, не мое, что я им торгую. Ох, как достало все это!

- И часто такое бывает?

- Да каждый раз к чему-то придираются! Вон пассажирка какая-то забыла пакет с продуктами. Мы его держали поначалу. Думали, может, придет. А они там портиться стали. Мы их собакам и скормили. Через две недели она пришла за своим пакетом, да такой скандал закатила, жалобу на нас накатала. И что думаешь? Оштрафовали! Всегда какую-то пылинку найдут в вагоне, к чему-то придираются и из зарплаты вычитают. Ну, а что поделаешь? - разводя руками, негодует проводница.

Во время прогулки по перрону в Курске снова заводим разговор. На этот раз говорим об … угле.

- Я когда на Урал ездила, там такой уголь певучий, знаешь?! - все с более возрастающим энтузиазмом говорит проводница.

- Как певучий? О чем Вы?

- Да, да, певучий. Когда он горит, кристаллы распадаются и такие красивые звуки издают. Уголек свистит и поет. По ночам, когда я на дежурстве была, всегда слушала, как уголь поет. Так красиво, так красиво!!! - глаза ее озаряются и приобретают какой-то особый смысл.

Поезд мчится на юг. Стук колес, который люблю с детства, усиливается, особенно когда переходим на стрелки, и железнодорожная монофония в этот момент сменяется полифонией, звуки усложняются, услаждая слух. За окном мелькают изредка попадающиеся фонари, как правило, на переездах. Интенсивность их света такова, что они на миг освещают салон вагона и потом снова за окном наступает тьма, тьма бескрайних российских просторов.

Заказываю чай. Подают стакан в железной оправе, на котором изображена Спасская башня московского Кремля, та самая, что с часами, которые каждый год 31 декабря поздно вечером так торжественно уводят нас из одного имперского года в другой. Непредставимых масштабов башня с огромной коммунистической звездой воткнута в земной шар, превышая его по размерам. Своей остроконечной звездой она впивается в звезды, задевая другие галактики. Из-под башни как бы из-под ее шарашкиных подвалов вылетают в большом богатстве ракеты и спутники. Какая, однако, сильная метафора!

День второй

Прибываю
Читать

Суббота 3 ноября 2012
Сообщение прочтено 294 раз
Робер | 2012-11-03 00:48:56

 

Думалося: ну який там біс на Сході і Півдні буде ще за них голосувати, коли вони для свого електорату не вдарила й пальцем об палець. До того ж статистика показує, що у російськомовних регіонах відбувається повільне, але неухильне вимирання. Злочинність там зросла в чотири рази, алкоголізм і наркоманія, суїцидальні настрої, захворювання на туберкульоз і СНІД прогресують Матеріал друкованого видання. 

Депресивними ці регіони визнали уже й самі регіонали. Але виходить, що для влади такий стан найвигідніший. Люди, залежні, забиті й неосвічені – це скарб, який влада плекає, підкидаючи кістки й огризки з панського столу лише перед самими виборами. Кого з високопоставлених регіоналів не запитували, за кого вони голосували, усі відповідали, як по писаному: «за будущєє». Звичайно, у кожного воно своє: Азаров, Пшонка і завгар голосували «за будущєє» своїх синів, Льовочкін – «за будущєє» сестри, Допа і Клюєв – «за будущєє» братішків. І навіть перша леді завгара – теж «за будущєє». Правда, ще додала зі смутком: «Хлєбушек шоби бил і до хлєба...»

Я ледь не заридав. Ну, це ж треба: подарувати народові двох синочків-мільярдерів і мріяти про «хлєбушек». Що й казати: якщо отаке будущєє у перших ледів і є, то хіба в африканських племенах. Ну, та ще в білорусів.

Зате синочки сміливо дивляться у майбутнє і готові перейняти від баті бразди правлєнія. Та й пора, бо батя, будучи в передпенсійному віці, вже плутає слова, наголоси і букви, і все більше нагадує незабутнього Лєоніда Ілліча...

А тим часом вісті з дільниць скидаються на зведення з фронтів. Іде справжня битва. Віце-президент ПА ОБСЄ Вальбурга Габсбурґ Дуглас заявила, що «з огляду на зловживання владою та занадто велику роль на цих виборах грошей, схоже, що демократичний процес почав іти зворотнім шляхом в Україні». Те саме чути і від голови місії спостерігачів від ПАРЄ Андреаса Ґросса: «Ці вибори не привели до реалізації того демократичного потенціалу, що має українське суспільство. Ми вважаємо, що український народ заслуговує на краще, аніж на це спотворення волі українського народу». Але невтомна Ганна Герман, навіть не почервонівши, протьохкала: «висновки ОБСЄ продемонстрували, що ми йдемо правильним шляхом». Штатні наперсточники мають таку саму думку: «Ці оцінки дають нам великий кредит довіри і можливість сказати, що ми йдемо правильним шляхом». Плюй такому в очі – скаже: дощик падає. «Влада організувала процес і не допустила масових фальсифікацій», – заливається Костя Бондаренко.

А був же ж, був колись нормальним пацаном. Разом у «Поступі» працювали. А як у Києв поїхав, так і зхрунився, до окупантів подався. Здавалося б, цинічнішого лизуна від Погребинського і Піховшека вже не знайти. Аж ні – такі фрукти не переводяться.

А у мене знаєте, який настрій? Кожному опозиціонеру, який голосував за цей виборчий закон, плюнути в писок. Хіба неясно було, чим усе завершиться? А як уже конче мала бути мажоритарка, то чому не в два тури, як у цивілізованих країнах?

Таке враження, що нас просто тупо кинули. Бо хитрий кролик націлився на президентські вибори. Навіщо йому більшість? Навіщо відповідальність за стан економіки напередодні нової кризи?

До того ж у випадку перемоги опозиції з’явився б шанс випустити на волю тих, що за ґратами. А кому це треба? Новоспеченим вождям і вождикам уже точно не треба. Нехай і далі сидять. Тому розпачливе волання Юлі про голодування само собою розчиниться у повітрі, бо ніхто його не підтримає. Якщо хтось і буде боротися за голоси, то самі мажоритарники, а вождики хутенько хляпнуть на лаври і заспокояться. Усе ж пішло за планом.

Здивувала мене реакція американської та ізраїльської преси: «Антисемітська партія під назвою «Свобода» буде ґрунтовно представлена в українському парламенті»,
Читать

Вторник 13 сентября 2011
Сообщение прочтено 362 раз
Робер | 2011-09-13 16:52:49

Дізнавшись про те, що Межигір’я стало тепер рекреаційною зоною, я уявив собі ці одухотворені вервечки трудящих, спортсменів з м’ячами, луками, списами і туристів з мангалами. А на воротах – усміхненого господаря, який радісно вітає гостей.

Ну хіба це справді не покращення життя?

Ще й яке покращення. От тільки на ідеологічному фронті у нас повний провал. Або, як казав тов. Сталін, запаморочення від успіхів.

Пригадайте, як не так давно у Росії судили хлопчину, який в Інтернеті щось там негарне писав про кацапів. Їхня ФСБ вирахувала його без проблем і притягла до відповідальності. А тим часом у нас може хто завгодно писати про українців різні свинства і нічого йому за те не буде.

Може, тому що у нас зараз влада належить виключно росіянам? Ось і президент позитивно відгукнувся про законопроект на захист російської мови. Ну, я йому не дивуюся. Це його рідна мова, от він її, як уміє, так і плекає.

Але що ж нам, бідолашним аборигенам робити? Як нам себе захистити?

СБУ знову ж таки захищає не нас, україномовних, а тих других. От я б і запропонував іншу назву для цієї поважної установи – СБРУ. А то якось незручно я себе почуваю.

Купив недавно футболку… Ну, цю… „Спасібо…” цим… за… цього… А тепер не знаю, чи можу її вдягнути, бо чую, що УБОЗ полює за тими футболками. Таке враження, що я сів у машину часу і повернувся років так на 25.

Скромний працівник стадіону „Динамо” Андрєй Саламатов, якого начебто з роботи уже звільнили, хоча сам він каже, що ніхто його не звільняв, ставши в позу Валуєва, виклав в Інтернеті свій погляд на нас, аборигенів: „Украинской нации никогда не было, нет и не будет! „Украинская нация” и “украинский язык” – это исскуственные химеры созданные для расчленения и уничтожения Русского народа.

Все “украинцы” – это Русские, или “бывшие” Русские, а “Украина” Русская земля, оккупированная подонками и предателями, целенаправлено переплавливающими Русских людей в высосаных из пальца “украинцев”, а по сути делающих из них анти-русских.

Мирится с этим невозможно, это будет соучастием в преступлении. Нет никакого смысла в существовании нескольких Русских государств, а значит мы должны объединится в одно Российское Государство”.

Та це ще не все. Саламатов “В Контакте” перебуває в групах “НКВС”, “Наша родина СССР”, и “Я чекист”, а в мережі „Мой мир” у розділі “коротко о себе” вказав: “Советский человек – гражданин некой Украины, надеюсь ненадолго…”

Ну ФСБ точно б знала, що з таким типом робити. А СБУ? Невже вона не бачить тут заклику до повалення існуючого ладу? Ні? А якщо на хвильку відірватися він здування порошинок зі свіженьких пагонів? Якщо, наприклад, викликати громадянина і поцікавитися: а хто ж то такі ті „подонки и предатели”, які окупували „русскую зємлю”? А раптом виявиться, що то Кабмін на чолі зі знатним капустоводом? Або ще й гірше – з цим… котрий… на майці? Бо ж вони начебто ніколи не заявляли, що „савєтскі люди”.

Нє, я б за такі прорахунки погони не давав, а зривав.

Окремо питання до Суркіса. А що якби хтось оте саме написав про вашу націю? Були б якісь наслідки? Тому візьмемо ще один бік ідеологічного фронту – ксенофобію. Читай – антисемітизм. Воно, звичайно, як подивитися на українських євреїв, то семітів там удень з вогнем не знайдеш. Не той фасон. Так що у нас із цим ділом усе гаразд, незважаючи на усі камлання Рабіновича і Фельдмана. Я б їм так сказав: пацани, ви в дзеркало дивилися? Які ви семіти? Ну, на крайняк ліца кавказкой національності.

Але ворог не дрімає. А хто виявився ворогом старозавітного народу? Не повірите: цигани! Мало того, що вони вимагають,
Читать

Пятница 26 августа 2011

Дорогі мої співвітчизники!

Вітаю Вас з головним святом нашої держави – Днем Незалежності.

Сьогодні в день 20-ї річниці Незалежності України ми схиляємо голови перед героями, що поклали свої життя для того, що ми мали можливість відзначати це Велике Свято!

Саме в такі дні нація повинна відчувати свою відповідальність за долю та майбутнє власної країни.

Натомість чинна влада пропонує сумнівні політичні видовища, показові судилища, перемивання брудної білизни, інспіровані ідеологічні конфлікти.

Як правило, в усьому світі такими методами користуються політичні сили, які прийнято називати п’ятою колоною. Україна стала унікальною країною, в якій антидержавні справи робляться самою владою.

Всіх нас цікавить лише одне питання: коли в країні відновляться справжні орієнтири та чітка стратегія національного розвитку?

Власне для того, щоб дати свою відповідь на це питання, я і звертаюся сьогодні до вас, шановні й дорогі мої співвітчизники.

Закінчиться правління «п’ятої колони» лише тоді, коли ми разом з вами сформуємо альтернативу нинішній владі. Ми мусимо разом виробити образ сильної та справді незалежної держави, яка постане на українській землі не колись в далекому майбутньому, а будувати яку ми продовжимо, одразу після того як скинемо владу орди.

Зробити це ми можемо лише об’єднавшись навколо принципів, що визначають орієнтири національного розвитку, навколо яких незалежно від можливих політичних і ідеологічних відмінностей повинна бути цілковита і безумовна згода.

Цими принципами визначаються також етичні і світоглядні рамки, за які, на мою думку, не повинен переступати жоден політик в Україні. Без визначення таких рамок, а також чіткого їх дотримання всіма відповідальними політичними силами в Україні, неможливо буде повернути довіру людей до держави, а також взаємну повагу і взаєморозуміння з нашими зарубіжними партнерами.

Наш народ  і світове співтовариство чекають від України визначеності у базових питаннях. Після цього народ і держава отримають перспективу, а політичні спекулянти втратять ґрунт для провокацій і маніпуляцій.

Отже, такими принципами є:

1. Українська держава – це результат і продукт самовизначення українського народу. Тому повага і державний захист усіх культурних та історичних надбань українського народу є святим обов’язком усіх відповідальних політиків в Україні. До цих надбань українського народу належать його мова, культура, традиції, пам’ять про національних героїв та всі визвольні рухи, що ставили за мету незалежність України, свободу людини і соціальну справедливість. Це – ті цінності, які впродовж сторіч утверджував український народ на власній землі.

2. Державний суверенітет і територіальна цілісність України є недоторканими. Будь-які зазіхання на право України здійснювати повний контроль на всій території держави та спроби втручатися у наші внутрішні справи повинні отримувати негайну і категоричну реакцію. Положення Конституції про відсутність іноземних військових баз на території України є нормою прямої дії, яку політики повинні не обговорювати, а виконувати – усіма доступними їм засобами.

3. Свобода слова та свобода переконань, вільна конкуренція ідей і програм є запорукою духовного і морального здоров’я нашого суспільства, сили і дієвості нашої держави. Український народ і український громадянин не повинен жертвувати своєю свободою на користь вождів, партій чи державного апарату.

4. У зовнішній політиці ми дотримуємося принципу європейського вибору України, що реалізовується на основі національної гідності, прагматизму і взаємної поваги.

5. Спільна мова потрібна людям для того, щоб розуміти один одного. Коли ми спілкуємося між собою на побутовому рівні, то таке взаєморозуміння можливе й при наявності багатьох мов. Але тоді, коли справа торкається
Читать

Вторник 16 августа 2011

После переговоров президентов В. Януковича и Д. Медведева Украина решила идти в контрнаступление, пригрозив лишить Россию преференций в строительстве двух блоков Хмельницкой АЭС, требуя возмещение экологического ущерба, возникшего вследствие пребывания в Крыму Черноморского флота РФ.

Об этом заявил Григорий Перпелиця директор института внешней политики дипломатической академии Украины при МИД в эфире «5 канала».

«Такие меры могли бы быть эффективными в подписании харьковских соглашений. С подписанием харьковских соглашений новая власть в Украине фактически сдала все рычаги влияния, сдала все козырные карты России. Теперь нечем играть просто. Потому что, как можно поднимать вопрос по пребывании Черноморского флота, когда ратифицировано соглашение? И черноморский флот будет стоять до 42 года, а в принципе он будет стоять там, сколько захочет. После подписания харьковских соглашений уже кулаками махать перед Россией абсолютно бессмысленно. И эти меры будут абсолютно неэффективными», - считает эксперт. 

"Схема поведения должна быть совсем в другой плоскости. Если мы имеем асимметричную зависимость от России, то первое что надо делать согласно принципам асимметричных стратегий - надо уменьшать собственную уязвимость, и когда мы будем уменьшать собственную уязвимость мы будем менее уязвимы от России, и Россия будет иметь меньше средств воздействия", - добавил Г. Перпелиця.

Пятница 12 августа 2011

На сессии горсовета Горловки (Донецкая область) депутаты-идиоты не поддержали установление в городе бюста поэта-диссидента Василия Стуса возле школы, где он учительствовал.

При обсуждении этого вопроса депутаты-кретины от Партии регионов назвали писателя "бандеровцем", "фашистом" и обвинили в "убийстве наших детей".

Всего на сессии зарегистрировались 68 депутатов. Голоса за установление бюста отдали лишь 13 депутатов из необходимых 39. Стоит отметить, что ни город, ни бюджет не понесли бы никаких затрат на установку бюста. Все средства должна была предоставить Горловская городская партийная организация ВО "Свобода".

Николай Пыжов, выступавший против установления бюста, заявил, что в Горловке уже есть музей Стуса и одна из школ города названа его именем, хотя "для социально-экономического развития города Горловки Стус ничего не сделал". Вместо этого депутат предложил установить памятники людям, которые жили, работали, защищали Родину от немецко-фашистских захватчиков. По словам Пыжова, это и "маршал Советского Союза Иван Пересыпкин, Герой Советского Союза Борис Котов и другие".

Напомним, Василий Стус (1938 - 1985 гг.) - украинский поэт, диссидент, политзаключенный, умер в заключении. С 2005 года - Герой Украины.

Справка. Выдающийся писатель, правозащитник Василий Стус родился 6 января 1938 года. Он стал символом украинского сопротивления второй половины ХХ века. За правозащитную деятельность, за выступления по поводу репрессий против украинской интеллигенции в сентябре 1980 года поэт был осужден к десяти годам заключения и пяти годам ссылки.

Стус умер в ночь с 3 на 4 сентября 1985 года в карцере лагеря.

За свою короткую жизнь поэт, член Украинского Хельсинского союза, Василий Стус оставил 6 томов произведений, большинство из которых переведены на английский и напечатаны на Западе.

В 1991 году за сборник избранных стихотворных произведений "Дорога боли" Василию Стусу присуждена Государственная премия Украины им. Т. Г. Шевченко (посмертно).

Как мы сообщали, сын поэта Дмитрий Стус заявлял, что в Украине произведения его отца оказались никому не нужными.

"По случаю юбилея, 70-летия со дня рождения Василия Стуса, я неоднократно обращался к государственным мужам за материальной помощью в издании "Лагерной тетради", и все отказывались, мол, и так проводим различные мероприятия. Поэтому профинансировал проект сын поэта, Дмитрий Стус", - сказал главный редактор издательства "Факт" Леонид Финкельштейн.

Леонид Финкельштейн отмечает, что в Украине практически не издают украинскую классику, и это стало большой проблемой как книгоиздательств, так и государства в целом: "Книжный рынок государства должна формировать классика, которую у нас не издают".

Понедельник 4 июля 2011

Українська влада не втомлюється рапортувати на всю країну про переможні "покращення життя".

І про те, що невпинно злітає ВВП, і що піднімається рівень життя, щоправда, поки лише для олігархів, і що з'являються нові робочі місця, і що пенсії та зарплатня ростуть наче на дріжджах, покращується бізнес-клімат, і такі інші "солодкі речі".

Вислухавши цю всю "локшину", вирішив провести невелике дослідження...

Розкажу як його проводив. Маючи контакти по супермаркетах, взяв інформацію по цінах станом на квітень 2009-го, квітень 2010-го та квітень 2011 року. Так само підняв дані по розміру пенсії звичайного пересічного пенсіонера в той же період та дані платіжок по утриманню квартири.

Ось що отримав:

Підвищення пенсії за 3 роки відбулось аж на 38% – по 10 відсотків у рік, і це тільки тим хто мав мінімальну пенсію. А хто мав пенсію, наприклад, 900 гривень, то приріст пенсії складає менше 10%.

Підвищення вартості життя відбулось на 77%.

Іншими словами, усі пенсіонери сплачують податок на владу. Як мінімум у розмірі (77-38)=39%.

Те ж саме стосується й службовців, учителів, лікарів та інших працівників – зарплату яким платить держава.

Усі прості працівники та пенсіонери платять данину в розмірі як мінімум 39%. Або ж, працівники роблять ту саму роботу, але отримують майже вдвічі меншу платню.

Чому так відбувається?

Тому що ці категорії працюючих та пенсіонерів не можуть самі собі збільшити свої доходи, на відміну від підприємців, які збільшують вартість своїх послуг разом зі збільшенням вартості життя.

І той факт, що підприємці – єдині, які не платять данину так покірно й справно, як інші – то їх як реальних та активних представників середнього класу хочуть знищити.

Хто винен і що робити

Без передмов та зайвих слів: винні всі й зокрема кожен із нас, бо лише за нашої мовчазної згоди відбувається окупація та поневолення.

Ось деякі поради пересічному громадянину України.

1. Економ енергоресурси – пам'ятай, за них платиш непомірну ціну.

2. Менше дивись телебачення – пам'ятай, тебе зомбують.

3. Об'єднуйся в групи й підтримуйте одне-одного.

4. Знай, усе що біля тебе робиться – зачіпає й тебе. Не мовчи!

5. Знай, вартість життя в нас – як у Європі, отже, і платня має бути такою.

6. Читай і вчись – набувай досвіду, приймай участь у змінах.

7. Молись й проси Бога, щоб допоміг зберегти волю до змін.

Святослав Грабовський, спеціально для УП


Читать
Пятница 17 июня 2011

В г. Димитров Донецкой области городские власти обязывают работников предприятий «добровольно-принудительно» перечислить свой дневной заработок на строительство в городе православного храма Московского патриархата.

Об этом сообщил депутат Димитровского городского совета Виктор Трифонов, который также является председателем местной организации Независимого профсоюза горняков Украины (НПГУ) городов Селидово и Новогродовка (входят шахты ГП «Селидовуголь») и председателем Димитровской городской общественной организации «Родина. Честь. Достоинство».

По его словам, «сейчас в городе Димитрове под девизом: «Возродим духовность, воздвигнем храм вместе» разворачивается строительство храма святого великомученика Пантелеймона», и руководство города «проводит работу» с руководителями предприятий, чтобы работники перечислили свой дневной заработок в фонд строительства этого храма.

«Ну, строительство храма – ради Бога, – мы не против. Но мы не согласны с теми методами, которыми собирают деньги на этот храм», – сказал В.Трифонов.

Он рассказал, что, например, на шахты, которые входят в ГП «Красноармейскуголь», приезжают руководители города вместе с представителями духовенства и говорят, «чтобы рабочие, шахтеры перечислили однодневный заработок на строительство храма».

«Вы же понимаете, что делается это добровольно-принудительно, чтобы руководители предприятий на людей как бы подействовали… Получается, что на шахте работают и мусульмане, и греко-католики, и иудеи, – и все должны перечислять на строительство православного храма Московского патриархата?», - возмутился В.Трифонов.

При этом он отметил, что «по шахтам собрать эти деньги будет труднее - там два профсоюза». «А вот где легко людей «ломали» – это по больницам, по школам: они же все бюджетники, подчиняются городскому голове. Там с людьми не церемонятся», – отметил активист.

В.Трифонов сообщил, что он также является заместителем председателя Общественного совета, созданного при горсовете г. Димитрова, и поэтому считает, что данный вопрос о сборе средств на строительство упомянутого храма должен выноситься на обсуждение совета.

«Почему этот вопрос не вынесли на рассмотрение Общественного совета? В него входят и представители духовенства города... Почему вместо этого по всему городу власть только нажимает на руководителей?», - заявил депутат горсовета.

«Наша позиция такая: мы не против строительства храма, но это должно проходить цивилизованно, по желанию. Пусть бы поставили пластмассовый ящик, написали, для чего собираете деньги, дали в газете расчетный счет, и каждый человек сам примет решение… Многие разделяют эту позицию», – добавил В.Трифонов.

Он также сообщил, что уже написал и зарегистрировал два письма к Димитровскому городскому председателю, в которых изложил свою позицию по этому вопросу.


Четверг 2 июня 2011
Сообщение прочтено 310 раз
Робер | 2011-06-02 11:37:04

Табачник вже більше року міністр і навіть віце-прем"єр міністр з питань освіти та культури, але жодного разу він нічого не сказав про розвиток української культури або української мови.

Цікаво, можливе таке в іншій країні? Вважаю, ні. І той хто каже, що його це не стосується, що йому головне котики та перепихнутись,  - принижує сам себе як громадянина, робить сам із себе раба, бидло.

Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены