<МЕТА> - Украина | Блоги | Українська
<META> - Украина
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Блоги
искать в сообществе Союз читателей
Авторизация
Логин:
Пароль:
 
#

Категории

fake (2)
ZOG (1)
бабло (106)
війна (10)
влада (54)
воші (1)
ГАЗ (1)
гени (2)
герої (50)
гетто (67)
гниды (87)
гої (121)
гра (11)
Гроші (11)
діти (3)
євреї (76)
жиди (48)
ЖКГ (1)
жопа (1)
ЗМІ (50)
КГБ (5)
Київ (5)
Кіт (1)
Крим (2)
лохи (94)
маца (1)
міфи (78)
мова (5)
НАТО (1)
НКВД (4)
ООН (1)
ОУН (1)
попи (4)
раби (2)
СБУ (3)
СРСР (3)
суд (1)
сша (6)
терор (20)
фарс (5)
фото (2)
ФСБ (2)
Хабад (64)
Хрень (94)
цены (1)
ЦРУ (1)
#

Календарь

 Октябрь 
Пн
Вт
Ср
Чт
Пт
Сб
Вс
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
#

Записи

Четверг 16 июня 2011

Со стороны Московского патриархата есть желание иметь большое влияние на всю церковь в Украине.

Об этом заявил бывший предстоятель Украинской греко-католической церкви Любомир Гузар в интервью каналу «1+1».

По словам Гузара, Московский патриархат пытается присвоить себе историю Киевской Церкви. «Нет сомнения, что христианство попутешествовало при помощи миссионеров также и в те территории, которые сегодня составляют Российское государство, но это, также присутствует в очень многих случаях в разных странах и частях света. И это не дает этой, скажем, церкви-дочери, Церкви, которая происходит, благодаря трудам миссионеров какой-то другой церкви, по моему мнению, право себе присваивать историю церкви-матери», –приводит слова Гузара пресс-служба УКГЦ.

«Мы – являемся той Церковью-матерью, и мы очень рады, что наши предки шли в разные части славянского света, чтобы проповедовать Божье слово. Но мы не видим в этом основания для такого присвоения», – сказал бывший глава УГКЦ.

Гузар также отметил, что Киевская Церковь даже если разъединена, имеет свою историю, имеет своих святых: «Российская церковь имеет свою историю, своих святых, свои периоды, когда становилась церковью, митрополией, патриархатом и т.д. Это не является частью нашей, киевской истории, это московская история, которая полноправно (и которая, слава Богу, имеет патриархат), имеет это типичное завершение своей структуры».

=================

Лично мне Московская церковь все больше напоминает сатанистскую секту, а Гундяевы и Агафангелы с их спитыми мордами - еретиков и безбожников.

Среда 15 июня 2011

3 июня я открыл тему Египет: евреям вход воспрещен. Будет ли такая надпись в Умани?  Надо же - как в воду глядел: 7 июня в Умани состоялись антижидовские демонстрации!

7 июня в "жидовском квартале" украинского городка Умань прошла антисемитская демонстрация - группа людей, представляясь представителями общественности и правоохранительных органов, срывала вывески на иврите. В Умани похоронен Рабби Нахман из Бреслава (Брацлава) - основатель одного из течений хасидизма. Ежегодно на праздник Рош ха-Шана (жидовский новый год) на его могилу съезжаются десятки тысяч хасидов-израильтян. Погромщики утверждали, что вывески являются "незаконными", а они явились в район, чтобы "навести порядок. Евреи должны нас слушаться", - орали антисемиты. 

Демонстранты пригласили с собой журналистов. Протестанты сорвали табличку, установленную на месте гибели 19-летнего израильтянина Шмуэля Тоболя, зарезанного в Умани 26 сентября 2010 года. Хасидам удалось выпросить табличку у возмущенной общественности. 

Демонстрантов возглавлял Виктор Дунаев, председатель новой городской общественной организации "Мы – уманчане". Согласно уставным задачам этой организации, она призвана "защищать интересы уманчан от иностранцев-паломников". Ранее, выступая от имени Совета общественных организаций Умани, Дунаев пригрозил вообще не пускать паломников в город. 

В этом году, в результате отмены визового режима с Украиной в Умань собираются приехать около 70 тысяч паломников – бреславских хасидов, в основном из Израиля. Еще в марте этого года власти Черкасской области заявили о начале подготовки к их приему. Как скажется создание в городе патриотической организации на числе паломников, пока неизвестно.

Ливия проигравает информационную войну западным СМИ. В этом признается даже официальный Триполи.

«Ливийские масс-медиа очень слабые – это наш провал. У нас была недостаточно свободная пресса», - признался в интервью телеканалу «РЕН ТВ» официальный представитель правительства Ливии Муса Ибрагим.

Западная же пресса, наоборот, демонстрирует недюжинные способности в противостоянии на информационном поле. Первополосные новости из Ливии, которые множат агентства, по факту являются сущим враньем. Например, ситуация вокруг города Эз-Завия, на подступах к которому в минувшие выходные шли ожесточенные бои между каддафийцами и бенгазийцами. Пользователь maramus в воскресенье, 12 июня, в самый разгар «кровопролитной битвы» за Эз-Завию, разместил в ЖЖ репортаж с городских улиц. Фотографии сделали журналисты «РЕН ТВ». На снимках - умиротворенный город, который немного разрушен, это правда, но более ранними атаками.

Так же успешно, как и приписывать незаслуженные победы мятежникам, западным СМИ удается не замечать того, что происходит на востоке Ливии, в частности в Бенгази. В социальной сети Facebook пользователи из Бенгази пишут о том, что простые ливийцы выходят на улицы, чтобы бороться с мятежниками. В городе царит «ад», а ведь Бенгази - столица ливийской оппозиции...

Зарубежные масс-медиа не сообщили о том, что в понедельник, 13 июня, Бенгази подвергся массированным бомбежкам НАТО. По словам блогера Leonor, в результате авиаударов погибли 90 человек, еще 100 - получили ранения. В той части Бенгази, которая подверглась бомбежкам, проживают ливийцы, выступающие против повстанческого движения. По словам простых жителей Бенгази, они не хотят иметь ничего общего ни с одной стороной противостояния, ни с другой.

Можно предположить, что обыватели Ливии, люди не вовлеченные в конфликт, просто устали от многомесячной войны. И именно эта усталость заставляет их выходить на бунт. На пятницу, 17 июня, противники оппозиции запланировали большое восстание против бенгазийцев. Именно этого бунта, возможно, и испугались мятежники, у которых нет уверенности в том, что обывательскую протестную волну не подхватят и в других районах оппозиционного востока Ливии. И тут как тут иностранная коалиция, которая по факту уничтожает мирное население Бенгази. А ведь по резолюции Совбеза ООН войска НАТО должны защищать гражданское население Джамахирии. Но на стороне НАТО - западные СМИ, уверенно отделяющие зерна от плевел... А настоящая правда остается в блогах и социальных сетях.

Тем временем, несмотря на бомбежки, Триполи живет своей обычной жизнью. Как сообщает блогер maramus, на столичном продуктовом рынке овощи – картошка, лук, помидоры, кабачки, капуста, а также фрукты – персики, дыни, лимоны и т.д. стоят в среднем от 4-х до 8 гривен за килограмм. А за литр бензина на заправках берут до 1 гривни.

Сюжет телеканала РЕН ТВ (Ливия, город Эз-Завия):

Пятница 3 июня 2011
Сообщение прочтено 252 раз
Робер | 2011-06-03 10:06:00

 Интересній случай произошел вчера в центре Киева: группа антиеврейски настроенных гражданок предприняла попытку расправы над руководителем одной из польский компаний, занимающейся вопросами подготовки Польши и Украины к Евро-2012.

С криками "жидовка, понаехало жидов" антиеврейки пытались напасть на исполнительного директора польской компании Iris Consulting Group юдейку Ирину Котляревскую и нанести ей удар в лицо.

"Мы все равно расправимся с тобой, жидовка", - кричали они.

От расправы со стороны патриотично настроеных лиц Ирину спасло появление наряда милиции Печерского РОВД Киева, который прибыл молниеносно и успел идентифицировать одну из нападавших.

Еврейка Ирина Котляревская известна руководством рядом еврейских образовательных и издательских программ в странах диаспоры. На сегодня она руководит одним из направлений рекламной кампаниии, которая ведется Польшей и Украиной в рамках Евро-2012 в странах Евросоюза.

Компания Iris Consulting Group является в течение последних двух лет также владельцем польского еврейского издания "Ютрженка", выходящего с 1861 года.

Как подчеркнул корреспонденту Агентства еврейских новостей источник в МИДе Польши, "в преддверии Евро-2012 в стране с апреля 2011 года в нашей стране реализуется серьезная программа борьбы с антиевреизмом, в том числе в интернете, которая была инициирована лично министром иностранных дел Радеком Сикорским. Очень жаль, что в Украине даже в центре Киева могут происходить подобные случаи".

"Турист" из Нью-Йорка профессиональный еврей Иммануил Кляйн, на которого уже было два нападения в Киеве, сказал корреспонденту АЕН: "гражданину с выраженными еврейскими чертами и пейсами из Европы и Израиля лучше не приезжать на Евро-2012".

И это правильно. Провокаторам и украинофобам в Украине не место!

Четверг 2 июня 2011

Представители украинского посольства во Франции проигнорировали панихиду памяти председателя Директории УНР Симона Петлюры. Как сообщила украинская журналистка, проживающая в Париже, Алла Лазарева, это случилось впервые за 20 лет независимости Украины.

По её словам, на кладбище Монпарнас в Париже, где похоронен Симон Петлюра, не было даже траурного венка от украинского диппредставительства. При этом Лазарева отмечает, что  ранее дипломаты посещали мероприятие при всех других президентах, а сейчас видимо, чего-то испугались…

Симон Петлюра был убит в эмиграции в Париже 25 мая 1926 жидом Самуилом Шварцбардом.

Среда 1 июня 2011

Власне, всі це знають.

Кого цікавлять подробиці - читайте статтю Мікаела Люнґбо у друкованому виданні журналу "ТИЖДЕНЬ" № 21 (186) від 26 травня.

Хоча, достатньо і заголовку цього запису.

Пятница 27 мая 2011
Сообщение прочтено 310 раз
Робер | 2011-05-27 12:02:30

Мені здається, все гранично зрозуміло. Янукович на посаді президента продовжує діяти на знищення в Україні всього українського. У цьому він і справді "тому що послідовний". Він - послідовний очільник окупаційної влади. А отже - прибічник її окупаційних символів. Та й чого б йому було не підписувати того, за що раніше проголосував відданий йому парламент? Усе логічно: відданий президентові парламент проголосував - президент підписав.

Хтось насправді сподівався чогось іншого? Мені здається, вони підуть далі і ще багато чого символічного наголосують і напідписують. Наприклад, про повернення свята 7 листопада - ще цього ж року або найпізніше наступного. Бо якщо вже знущатися - то на повну. От вони всі разом і знущаються. За це їхній електорат їх і любить. За це він і пробачить їм будь-яке "покращення життя" і все одно, за будь-яких обставин, за них голосуватиме. Бо вони ж "нагнулі бендєр" - і це найголовніше.

Юрій Андрухович

 

Среда 25 мая 2011

По сообщению издания Jewish Chronicle, совет графства Западный Дунбартоншир намерен изъять из общественных библиотек на своей территории книги израильских авторов. Мера является частью кампании "бойкота Израиля".

Еврейские организации выразили свое возмущение планами совета, заявив, что тот действует наподобие правительств Ирана и Саудовской Аравии.

Члены совета пока не приняли окончательного решения и склоняются к "компромиссу", который выразится в рассмотрении судьбы каждой израильской книги отдельно.

========

Считаю, что в Украине тоже следует изъять из библиотек книги израильских авторов, как такие что разжигают украинофобию и антиукраинизм.

Вторник 24 мая 2011

 

 Щойно дивився новини на телеканалі «Інтер». Там був сюжет із Грузії, присвячений виступам опозиції. Особливість цього сюжету в тому, що його автор – такий собі кореспондент на ім’я Руслан Ярмолюк. Це той самий єдиний з українських журналістів, який «несподівано» опинився на території Південної Осетії напередодні початку військової агресії Росії проти Грузії в серпні 2008 року. Потім репортажі цього автора стали єдиним джерелом інформації з Цхінвалі. Уся його інформація носила тоді відверто тенденційний, а подекуди й зовсім брехливий характер і була спрямована на критику грузинської влади та виправдання агресії та окупації, здійсненої Росією. Тоді аналізові його повідомлень я присвятив окрему статтю, піймавши автора на відвертій брехні. Потім він навіть намагався виправдатися з цього приводу на сторінках «Телекритики».

Та ось ми знову бачимо цього горе-не-журналіста в Грузії, і знов таки, схоже, він там єдиний з представників українських ЗМІ. Причому його сюжет дуже некоректний. Нам показують лише позицію тутешніх опозиціонерів, значна частина яких навіть не приховує своїх зв’язків із московськими можновладцями. При цьому всі інтерв’ю в цьому телесюжеті присвячено критиці грузинської влади, і жодного, який би висвітлював позицію чи влади, чи тих, хто її підтримує.

Зрозуміло, що на телеканалі «Інтер» не знають, а точніше – не хочуть знати, що таке добросовісна журналістика і чому вважається обов’язковим подавати думки різних сторін будь-якого конфлікту.

Але в даному разі мене непокоїть не тільки це. Очевидно, що поява пана Ярмолюка в Грузії напередодні мітингу 25 травня, який опозиція намагається перевести в жорстке протистояння з метою повалення діючої влади, зовсім не випадкове.

Цілі опозиції накладаються на неприховане бажання російських можновладців повалити грузинську владу, яку обрано на цілком легітимних президентських та парламентських виборах. Буквально в понеділок з’явилась офіційна заява російського МЗС, у якій засуджується «антидемократичний» режим Президента Грузії Саакашвілі та висловлюється практично неприхована підтримка опозиції.

Цікавим та доволі інформативним у зв’язку з цим є інтерв`ю кореспондента "Грузия Online" з відомим російським експертом жидівського походження Павлом Фельгенгауером.

Враховуючи все це, не виключено, що 25 травня ми станемо свідками справді масштабних провокацій, за допомогою яких російські вожді та їхні грузинські «опозиціонери» намагатимуться ввергнути Грузію в хаос. І, схоже, перевірений кадр Руслан Ярмолюк буде тим, хто розповідатиме українським телеглядачам про події в Грузії в потрібному російським спецам форматі.

Борис Кушнірук

Вторник 17 мая 2011
Сообщение прочтено 402 раз
Робер | 2011-05-17 09:44:30

Мій тесть і справді Іван Дем'янюк.

Щоправда, і на щастя також,  не той, якого в Німеччині нещодавно засудили до п’яти років ув’язнення за начебто вбивство 28 тисяч ув’язнених концентраційного табору Собібор.

Цього чоловіка, як відомо,  звати Іван Миколайович. А ось мій родич – Іван Онисимович Дем’янюк, всього лише однофамілець.

Батьку моєї дружини на початку нинішнього травня виповнилося б  лише 86-ть. І війни він "зачепив" лише шматочок. Однак устиг заробити на тому побоїщі і ордени, і медалі, яких чомусь ніколи не зодягав.

Мій тесть після війни чверть віку працював завідуючим районним відділом культури в Андрушівці на Житомирщині. Був заслуженою, вельми шанованою людиною. І його вже  давно немає на цьому світі. Війна зробила своє – надто ж він настраждався в ті роки…

 Але коли по  радіо, телебаченню називають "Іван Дем’янюк", я мимоволі здригаюся. Не кажучи вже про дружину Івана Онисимовича, мою тещу, 85-літню Ларису Михайлівну, двох її дочок. Як часто тіпаються, завмирають їхні серця при цьому словосполученні…

 А потім я вирішив усе таки, бодай для себе, з’ясувати, що ж це за історія така приключилася з невільником мюнхенського суду Німеччини Іваном Дем’янюком, про якого, без перебільшення, гомонить нині увесь цивілізований світ.

Надто ж це химерна якась, заплутана, дивовижна історія. Одні українця  Івана (Джона) Дем’янюка називають махровим убивцею, інші зумисне призначеною жертвою, справу котрого майстерно буцімто сфабриковано спецслужбами. Але багато думок, припущень сходяться на тому, що страждання війни, які почалися ще в сорокові роки минулого століття, для цієї дивної людини не закінчилися ще й по нині.  Він, як дрібненька піщинка потрапив між жорна історії, при чому цілого ряду країн одразу.
Виходить, що млин гуде і начебто всі його механізми справно крутяться, а борошна немає: Дем’янюка перемолоти не може…

Мені хотілося розібратися з цією унікальною історією ще й тому, що стосується вона мого земляка – вінничанина – Івана Миколайовича Дем’янюка, уродженця села Дубові Махаринці Козятинського району (народився 3 квітня 1920 року). Себто йому вже 92-ий рік.

 Уже котра смерть наблизилася впритул, але й ця пройшла мимо…

Ось уже із половини вісімдесятих років минулого століття світова преса широко висвітлюючи події з приводу пошуку нацистських злочинців і їх прислужників, у центр їх виносить ім’я малограмотного вихідця з-під Козятина Вінниччини Івана Дем’янюка. Перед війною працював він трактористом і шофером у місцевому колгоспі. А під час бойових дій отримав поранення, потрапив до німецького полону.
Далі як розвивалися події є декілька версій. Сам бранець під час суду в Ізраїлі у 80-х роках твердив, що його утримували в таборі "Челмно" у Польщі до 1944 року, а потім перевели до іншої "фабрики смерті" в Австрії, де він, зокрема, воював в армії генерала Власова (РОА).

Спецслужби цілого ряду країн – СРСР, США, Ізраїлю, Іспанії, Німеччини переконані – це далеко не так. Кожна із них доклала чимало зусиль до того, щоб зробити звичайного українця замало не головним винуватцем смертей десятків і сотень тисяч полонених концентраційних   таборів одразу декількох фашистських "фабрик смерті".

Після війни, за даними журналу Spiegel, Іван Дем’янюк жив у південній Німеччині, де працював водієм для організацій, які допомагали біженцям.1952 року він із дружиною і дитиною емігрував
Читать

Назад12345678910Вперед | Указать страницу
Поиск:
ИнформацияОбщениеБизнесДосуг
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2010 <META> Все права защищены